Connect with us

Наука

Найрідкісніший матеріал у Всесвіті можна знайти в кожному будинку на Землі: він унікальніший за алмази

Published

on



Вчені називають деревину — найрідкіснішим матеріалом у Всесвіті, але не тому, що вона настільки цінна, а тому, що для її існування необхідне життя.

На відміну від алмазів, які утворюються під екстремальним тиском у багатьох космічних середовищах, деревина є продуктом біологічних процесів, які майже повністю унікальні для Землі.

Дослідження, опубліковане в журналі Nature Geoscience, припускає, що, хоча такі елементи, як вуглець, залізо і кремній, широко поширені у Всесвіті, специфічні умови, необхідні для життя рослин, а отже, і деревини, неймовірно рідкісні. Деревам необхідна рідка вода, стабільна атмосфера і складна екосистема, що робить деревину набагато менш поширеною, ніж багато цінних мінералів, знайдених у космосі.

Чому деревина рідкісна у Всесвіті:

  • Біологічне походження. На відміну від мінералів, деревина утворюється внаслідок росту рослин, потребуючи фотосинтезу і специфічних планетарних умов.
  • Обмежені середовища проживання. Хоча молекули на основі вуглецю існують на інших планетах, немає жодних доказів існування великомасштабного рослинного життя за межами Землі.
  • Алмази проти деревини. Алмази можуть утворюватися природним чином в умовах високого тиску у Всесвіті, тоді як деревина залишається винятковою для біосфер, подібних до земної.

Також дослідження показали, що алмази можуть бути відносно поширені на екзопланетах і навіть випадати у вигляді опадів на крижаних гігантах, таких як Нептун і Уран. Тим часом японські вчені експериментують із супутниками на основі деревини, доводячи, що навіть найрідкісніші природні матеріали Землі можуть знайти потенційне застосування в космосі.

Хоча алмази можуть бути в достатку поширені по всьому Всесвіту, деревина нагадує про те, наскільки унікальна і складна біосфера Землі.



Джерело

Наука

Вчені врятували древні малюнки — реставрація тривала 5 років

Published

on


У печері Куева-де-лас-Монас у штаті Чіуауа завершився п’ятирічний проєкт з консервації стародавніх наскельних малюнків. З 2021 по 2026 рік фахівці працювали над стабілізацією зображень та документуванням їхнього стану.

Печера розташована на схилі пагорба в північно-східній частині Сьєрра-де-Махалка, приблизно за 59 кілометрів на північ від міста Чіуауа. Це найбільша печера в усій групі, пише Heritage Daily.

Усередині Куева-де-лас-Монас збереглися накладені один на одного малюнки, що датуються періодом від приблизно 300 року до н. е. до XIX століття. За даними INAH, ця пам’ятка відображає кілька періодів історії корінних народів та колоніального періоду.

Археолог Енріке Чакон Сорія, який очолює археологічний проєкт “Куева-де-лас-Монас”, визначив щонайменше три основні етапи створення наскальних малюнків. Найдавніший пов’язаний із пізньоархаїчним перехідним періодом, приблизно 300 р. до н. е., коли печера, ймовірно, використовувалася громадами мисливців, збирачів та рибалок.

Пізніший етап пов’язаний з народом тараумара і включає зображення, пов’язані з пейотом, а також символи, пов’язані з католицизмом у XVII та XVIII століттях. Третій етап, що датується XIX століттям, включає зображення, які приписують групам апачів.



Пам’ятка відображає кілька періодів історії корінних народів та колоніального періоду

Фото: Daniel Sánchez

Наскельні малюнки збереглися упродовж століть, але скеля, на якій вони знаходяться, ставала дедалі крихкішою через вивітрювання та плин часу. Людська діяльність стала ще однією загрозою.

За словами фахівця з реставрації Сандри Крус Флорес, відвідувачі, які заходили без дотримання правил, залишали на стінах графіті, нанесені аерозолем, вугіллям та олівцями. Фахівці також зафіксували подряпини, зроблені гострими предметами, та сліди від рідин, які були вилиті на розмальовані поверхні.

Команда консерваторів провела очищення, зміцнення та документацію, зосередившись на ділянках, де малюнки зазнавали високого ризику втрати. Ділянки, уражені графіті та іншими пошкодженнями, були оброблені для покращення їхньої розбірливості. У попередні сезони також проводилися спеціалізовані дослідження для вивчення малюнків та екологічних факторів, що впливають на їхній стан.

Завершення проєкту не означає закінчення консерваційних робіт у печері Куева-де-лас-Монас. INAH зазначило, що результати роботи становлять основу для довгострокового захисту, тоді як його Управління експлуатації об’єктів розробляє пропозицію щодо інфраструктури печери.

Об’єкт офіційно не відкритий для відвідувачів, і представники відомства заявили, що метою не є його підготовка до масового туризму. У майбутньому можна буде розглянути можливість контрольованих відвідувань, але головним пріоритетом залишається захист пам’ятки.

Інші новини науки



Джерело

Continue Reading

Наука

людству не вдасться його відновити

Published

on


Дослідники зафіксували зникнення останнього епішельфового озера в канадській Арктиці — на жаль, цей процес є незворотним.

Епішельфове озеро у фіорді Мілн — останнє велике водоймище такого типу, що збереглося в канадській Арктиці. Принаймні, так було донедавна. Однак, як і багато великих льодовиків та коралових рифів Землі, воно перестало існувати, пише IFLScience.

Зазначимо, що епішельфові озера — це прісноводні водойми, що утворюються біля гирл фіордів завдяки плавучим шельфовим льодовикам, які фактично слугують бар’єром, що відокремлює прісну воду від холодної морської води ззовні. Замість того, щоб одразу потрапляти в море, прісна вода, що стікає з суші та льодовиків, накопичується в таких озерах.

За словами вчених, важливість таких водойм полягає в тому, що вони можуть стати домівкою для унікальних екосистем, а для гляціологів вони є цінним джерелом інформації про світ, що постійно змінюється.

У минулому епішельфове озеро у фіорді Мілн було особливим об’єктом. Водойма розташована на півночі острова Елсмір і вважається останнім великим озером такого типу в канадській Арктиці — принаймні, так було донедавна.

Місцевою мовою інуктітут назва цього регіону означає “місце, де лід ніколи не тане”. Він розташований у межах так званої “Зони останнього льоду” (Last Ice Area) — частини територій Канади та Гренландії, де, згідно з прогнозами, морський лід збережеться довше, ніж будь-де ще в Північній півкулі. Але тепер у цьому унікальному середовищі почали з’являтися тріщини.



Дослідники Джозеф Шоапік і Жеремі Бонно опускають прилади крізь тріщини в шельфовому льодовику, щоб виміряти температуру та солоність води на різних глибинах

Фото: Carleton University

За словами дослідників, протягом десятиліть цей регіон зазнавав впливу потепління, яке призвело до зменшення площі гігантського шельфового льодовика Мілна, що утримував води озера. Шість років тому, у 2020 році, ситуація досягла критичної точки: шельфовий льодовик зруйнувався, втративши 45 % своєї площі. Всього за кілька місяців вода з озера у фіорді Мілн витекла в навколишній Північний Льодовитий океан.

Тепер у новому дослідженні канадські вчені зафіксували зникнення арктичного озера, використовуючи дані щорічних вимірювань характеристик води, супутникові знімки та результати польових спостережень. Відомо, що багато найцінніших відомостей вчені отримали вже після 2020 року. Дані також показали, що до липня 2022 року солонувата вода повністю витіснила прісну воду, характерну для цього озера.

За словами співавтора дослідження, доктора Ендрю Гамільтона, такі озера є унікальними тим, що прісноводна екосистема розташована безпосередньо над морською, відокремлена від неї лише тонкою межею між прісною та солоною водою. Коли шельфовий льодовик зруйнувався, ця унікальна екологічна структура зникла.

Ще більш тривожним видається те, що надії на відновлення майже немає, оскільки прісна вода, що надходила до фіорду Мілн, мала пряме сполучення з Північним Льодовитим океаном. Якщо шельфовий льодовик не відновиться — а це вкрай малоймовірно в найближчому майбутньому — з унікальним озером можна попрощатися.

Інші новини науки



Джерело

Continue Reading

Наука

Чому собаки так люблять ритися у смітті: улюбленців рухає внутрішній вовк

Published

on




Більшість власників собак помічали, що їхні улюбленці мають слабкість до сміття — тварини обожнюють ритися у відходах, і, схоже, на це є вагома причина.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.