Однією з ключових причин повернення до культових дисків стали втома від стримінгових платформ і бажання “відчувати музику”. Про це йдеться в матеріалі The Guardian.

Вперше тенденцію до повернення на фізичні носії музики почали помічати в США наприкінці 2025 року. Видання The New York Times вказує, що з осені покоління “зумерів” та “альфа” активніше зацікавилися вінтажним стилем, зокрема як програвачами, так і музикою на твердих носіях.

За даними видання Verge, вже у вересні 2026 року в США, Великій Британії та Австралії помічено зростання в купівлі дисків і програвачів у діапазоні від 8% до 45% у співвідношенні рік до року. Серед головних причин покупці вказували кілька — втому від стримінгових платформ, високі ціни на платну музику та бажання мати власну колекцію записів.

Також покоління від 15 до 35 років у англомовних країнах усе більше цікавиться рідкісними вінілами та програвачами. Однак експерти обережно говорять про поступове зростання інтересу до “твердих носіїв”, які поки ще лишаються нішевим товаром і повної відмови від стримінгів наразі не спостерігається.

“Мені не потрібен Spotify”: п’ять історій про любов до CD

Журналісти The Guardian наприкінці жовтня 2026 поспілкувалися з кількома меломанами різного віку — від 30 до 67 років, які з різних причин повернулися до “олдскулу”. 67-річний Ендрю Вейлс із Лондона говорить, що тримає колекцію в 10 тисяч компакт-дисків з кінця 1980-хх і додає, що досі любить слухати музику лише з твердих носіїв.

“Мені не потрібен Spotify. Факт у тому, що мені подобається слухати музику, і я завжди віддавав перевагу володіти нею у фізичній формі. Розмір формату CD дозволяє мені володіти номером, який я маю, незважаючи на те, що живу у двокімнатній квартирі, а не в заміському маєтку, тож це ще один плюс”, — каже мешканець Лондона.

Другу причину називає 32-річна молода мама Габріела Кроулі. Жінка розповідає, що з народженням дітей та знайомство із чоловіком перейшла з вінілових платівок до CD-дисків через розміри програвачів і побоювання, що малеча може розбити чи пошкодити вініли.

“Колекція CD допомагає подолати мені парадокс вибору”, який приносить стримінг. Замість того, щоб бути паралізованим нескінченними варіантами, ти стаєш більш інтимно знайомим із тим, що маєш. Я вважаю це набагато більш задовільним способом взаємодії з музикою. До того ж, мені не нав’язують автозапуск чи плейлисти, створені штучним інтелектом”, — каже британка.

53-річний Ніл Камінг із Глостера каже, що є давнім фанатом компакт-дисків і купує улюблену музику через мережі магазинів або напряму в гуртів. Також у його купівлі CD є дві прості мети — підтримка музикантів (Ніл любить інді та фолк) та тримати музику поруч із собою.

“Коли я купую їх, то це означає, що назавжди володію диском. У той же час стримінг означає, що ви фактично орендуєте музику, і вона може зникнути із сайтів. Мені подобається ритуал вибору CD і встановлення його в автомат — це приємніший досвід, ніж просто натискати play у додатку”, — каже чоловік.

Ще двоє опитаних — 65-річна канадка Аша Варадхараджан і 63-річний Ед із Лондона — говорять, що мають пристрої для компакт-дисків ще з кінця 1990-х років. Вони кажуть, що CD мають тривалий термін служби, дозволять забути про скролінг треків, а ціна на носії є дуже дешевою.

“Музика на CD дає мені щось тактильне і відчутне. Гарне цифрове джерело тепер так само захоплює, як і хороший програвач платівок”, — говорить британець.

Раніше Фокус повідомляв про те, що чоловік дізнався реальну вартість колекції дисків. Блогер намагався продали цінні носії, але в магазинах їх прийняли за копійки.

Згодом стало відомо, як музика стала інструментом на виборах у Бразилії. Одним із головних трендів серед місцевих виборців стало залучення фангруп різних світових знаменитостей, які вступили в політичні дебати перед голосуванням.

За даними внутрішнього аудиту стало відомо, що деякі члени ради Премії отримували безкоштовні квитки для себе та запрошених гостей протягом 20 років. Про це повідомляє The Guardian.

Юрист Майкл Прітчетт під час щорічних зборів Ради BAFTA провів розслідування фінансових документів і виявив, що певні люди порушували фінансову чесність та користувалися своїм статусом. За словами пана Прітчетта, неназвана кількість осіб із Ради премії, які затверджували фінансові рахунки на благочинність, скористалися вигодами через систему “безкоштовних квитків”.

“Я не шукав те, що знайшов. Я знайшов це, виконуючи роботу, яку мені дали”, — сказав юрист.

Як працювала схема: що виявили при аудиті документів у BAFTA

ЗМІ пишуть, що Прітчетт виявив схему з махінаціями на квитках на події під егідою BAFTA, суть якої полягала в тім, що опікуни з ради премії “отримували безкоштовні квитки для себе та гостя на премії потенційно протягом 20 років”. Далі в документах виявилося, що члени Ради отримували два квитки — один для одного гостя, а другий — для себе, чим завдали фінансових збитків на £2 тис. з кожного квитка.

Відповідно до положень премії, членам Ради премії заборонено отримувати винагороду чи премії під час подій. Однак ані офіційні звіти за 2024-2025 рік, ані публічні реєстри не показують цих даних, а тому юрист Прітчетт припускає, що махінація відбулася під час затвердження кошторису відповідними особами.

Голова ради премії BAFTA Сара Патт, яка йде у відставку через завершення повноважень, повідомила, що Рада вирішила припинити практику надання гостьових квитків опікунам на церемонії нагородження у 2025 році після рекомендацій комітету з менедженту.

“Питання окремих квитків для гостей і бухгалтерії розглядаються незалежною групою експертів”, — сказала пані Патт, додавши, що Рада повідомить про результати найближчим часом.

Скандал набирає обертів: чи вдарить він по престижу премії

Сам юрист Прітчетт говорить, що члени Ради відмовили розкрити імена тих осіб, які користувалися системою “безкоштовних квитків”. Юрист нагадує, що за правилами Ради зазначено, що він може отримати будь-яку інформацію, необхідну від працівників академії, а також заявив про питання з оплаченими податками за ці “послуги” з квитками.

Наразі представники BAFTA заявили ЗМІ, що тримає внутрішній аудит щодо практики “безкоштовних квитків”. Там додали, що з 2025 року Рада зупинила цю практику і наразі вона не застосовується, однак щодо питання податків і ймовірних махінацій ніяк не прокоментували.

Раніше Фокус повідомляє про те, як фільм про війну в Україні виграв престижну премію BAFTA. Стрічка “Камінь, ножиці, папір” заснована на реальних подій,а головну роль у фільмі зіграв український актор Олександр Рудинський.

Згодом стало відомо про перемогу режисера з РФ на премії. Перемогу віддали в номінації за найкращий документальний фільм присудили стрічці “Пан Ніхто проти Путіна”.

“Лента” відкрила традиційний київський марафон іспанських фільмів — 11-й фестиваль “Лінія іспанського кіно” у кінотеатрі “Жовтень”.

Про що фільм “Гірке Різдво” (2026) Педро Альмодовара

Отже, 2004 рік: у Ельзи (Барбара Ленні) сильна мігрень, яку неможливо полегшити ліками. Турботливий коханий Бо (Патрік Кріадо) відвозить її до лікарні. Насправді ця мігрень — прояв панічної атаки, а ще вона знімала рекламний ролик у цій лікарні, і в палаті навпроти помер пацієнт. І ні — Ельза не забобонна, просто їй страшно. Рік тому померла її мати.

Ельза — режисерка. Серед її робіт є кілька культових (іншими словами, комерційно провальних) фільмів. На життя вона заробляє рекламою. Психотерапевт радить їй змінити обстановку, тому вона летить на вулканічний острів Лансароте, де орендує чарівну віллу.

Там режисерка розробляє сценарій свого нового фільму, присвяченого її дитинству та матері.

Для загального уявлення нам показують історію знайомства Ельзи з Бо. Він — пожежник, але у вихідні працює стриптизером.

Далі курсор на екрані повідомляє нам, що ми переносимося у 2026 рік. За комп’ютером сидить якийсь старіючий режисер Рауль (Леонардо Сбаралья), пригнічений марними спробами написати пристойний сценарій про свій творчий тупик, використовуючи депресивну кризу своєї героїні Ельзи.

Виявляється, прототипом стриптизера Бо є партнер Рауля — Санті. За образом Ельзи ховається агент Рауля — Моніка (Айтана Санчес-Хіхон). Вона йде від Рауля після 20 років відданої роботи на нього, і цей факт лише посилює депресивні настрої старіючого режисера. Моніка йде, щоб підтримати свою подругу, яка втратила дитину. Але головне для Рауля полягає в тому, що Моніка більше не підтримує його самого.

Йому не цікавий гонорар у розмірі 200 000 євро за один день участі у фестивалі в Катарі. Він хоче написати складний сюжет, бо не може не знімати кіно.

Проникливий глядач здогадається, що Рауль — це сам Альмодовар. Класик світового кінематографа — у депресивному настрої та постійній тривозі. Він не може створити нічого схожого на свої попередні знамениті роботи. Він говорить про це з глядачами через Рауля, а той, у свою чергу, — через Ельзу.

Усі герої на екрані перебувають у пошуках чогось втраченого або недосяжного. Вони — немов експонати музею емоцій, зібрані Альмодоваром у ідеальну за кольорами та розрізнену за змістом експозицію.

Режисерові не вдалося об’єднати історію в цілісний сюжет, і саме про це Альмодовар знімає свій новий фільм “Гірке Різдво” 2026 року. Збірка незавершених фрагментів сценарію, які натрапили на стіну творчої кризи сценариста.

Щоб розважити глядача, якого не вдалося зацікавити логікою розповіді, Альмодовар включає у фільм епізод із піснею “La Llorona” у чудовому пізньому виконанні його улюбленої співачки — Чавели Варгас, а також запальний відвертий танець оголеного Бо, який, як ми вже знаємо, пожежник, але іноді — стриптизер.

Одним словом, перед нами — плутана сповідь автора, а кожен персонаж у картині — щось на кшталт його сублічностей, через яких він висловлюється відверто й часто непослідовно.

У фільмі Альмодовара не обійшлося без Россі де Пальма. Вона зіграла нав’язливу немолоду сеньйору, чиє життя — нескінченна вечірка, в якій немає місця панічним атакам і мігрені. Вона — справжній оазис свята та яскравих кольорів.

Ми бачимо режисера-лауреата “Оскара” у стані повної самотності. Він зняв фільм, який не матиме касового успіху, але детально розповість про нього самого у 2026 році.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, яким вийшов фільм “Серце звіра” з Бредом Піттом.

Також у український прокат вийшла нова комедійна стрічка з трилогії про пригоди на залізниці — “Поїзд „Червона рута“”.