Лауреата премії урочисто оголосили на відкритті осінньої пленарної сесії ПАРЄ у Страсбурзі 29 вересня, передає кореспондент Укрінформу.

У короткому списку претендентів також була грузинська журналістка, співзасновниця незалежних медіа “Батумелебі” та “Нетгазети” Мзія Амаглобелі. Її було зааарештовано та засуджено у 2025 році після викриття зловживань грузинської влади під час народних протестів. Це допомогло привернути увагу до репресій проти ЗМІ та зробило Мзію символом свободи преси та стійкості, підкресливши вирішальну роль журналістів у захисті прав людини.

Ще одним фіналістом премії Гавела став азербайджанський журналіст Ульві Гасанлі. Директор незалежного ЗМІ Abzas Media з 2016 року. З 2011 року він став жертвою безперервних переслідувань з боку уряду, включаючи свавільні затримання, тортури та політично мотивовані звинувачення. У червні 2025 року Хасанлі був засуджений до дев’яти років ув’язнення і наразі утримується в суворих умовах у віддаленій в’язниці, де він пережив голодування та одиночне ув’язнення.

Журі премії складається з незалежних діячів у сфері прав людини та засідає в Празі під керівництвом президента ПАРЄ Теодороса Русопулоса.

Премія імені Вацлава Гавела щорічно вручається за видатний внесок у захист прав людини. Вона охоплює грошову винагороду в розмірі 60 тисяч євро, трофей і диплом.

Як повідомляв Укрінформ, Максим Буткевич майже 20 років присвятив правозахисній діяльності. Був координатором проєкту “Без кордонів”, а також співзасновником Центру прав людини ZMINA і Громадського радіо. Багато років виступав одним з організаторів та ведучих показів і подій Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Правозахисник виступав з лекціями про права людини, про мову ворожнечі, про біженців для журналістів, активістів та владних структур в Україні та в інших країнах. Працював в офісі Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні.

Після початку повномасштабної російсько-української війни у березні 2022 року Буткевич вступив до лав Збройних сил України. У червні того ж року потрапив до російського полону.

6 березня 2023 року незаконний “суд” на тимчасово захопленій частині Луганської області призначив йому 13 років колонії за те, що він нібито, перебуваючи в Сєвєродонецьку, поранив двох жінок, вистріливши з гранатомета в під’їзд житлового будинку.

Апеляційний суд в Москві залишив вирок чинним, однак ухвалив зарахувати до терміну ув’язнення частину часу фактичного тримання під вартою – з 19 серпня 2022 року.

У березні 2024 року Верховний суд РФ залишив без змін 13-річний вирок полоненому правозахиснику і військовослужбовцю. На судовому засіданні він розповів, що змушений був обмовити себе під погрозами тортур. Російські судді відмовилися долучити до матеріалів справи докази того, що Буткевич узагалі не був на місці ймовірного скоєння злочину, і взагалі в Сєвєродонецьку, ні у вказаний у “справі”, ні в будь-який інший день війни. Не взяли до уваги й заяву правозахисників, що він обмовив себе через обіцянки швидкого обміну та погрози тортурами.

У листопаді 2022 року Буткевич був нагороджений чеською премією “Історії несправедливості”: нагороду замість сина в Празі отримав його батько Олександр.

У 2023 році Максим Буткевич був вшанований Спеціальною відзнакою нагороди імені Анни Франк за людську гідність і толерантність від посольства Нідерландів у США та Національною правозахисною премією, яку вручає українська платформа “Правозахисний порядок денний”.

Буткевич був звільнений з полону 18 жовтня 2024 року.

Перше фото скріншот із відео