Суспільство
«Щаслива колгоспниця» чи бранка радянського «раю»?
Як художниця без освіти підкорила Париж і чому називала свої картини «дітьми». Розвінчуємо міфи про малограмотність та «легку долю» Катерини Білокур
«Мої квіти – це мої діти, я їх викохую, доглядаю» – так з ніжністю і болем писала унікальна українська художниця Катерина Білокур про свої полотна, які народжувалися не завдяки, а всупереч обставинам та радянським вимогам до мистецтва.
У вогні Другої світової війни 1941 року найкращі картини Білокур не встигли евакуювати, і частина цього безцінного спадку перетворилася на попіл. Катерина Білокур оцінювала знищені картини як найкращі в її спадку.
Через вісім десятиліть вогонь сучасної війни знову підступив до її колекції, загрожуючи стерти пам’ять про генійку, художній світ якої був сповнений витонченої естетики та краси природи, які не вписувались у суворе кліше радянського мистецтва.
Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті та радіо «Байрактар» пропонує мультимедійний проєкт «Правда чи міф?». Відстежувати нові епізоди можна на сайтах Укрінформу та Інституту національної пам’яті, слухати в етері радіо «Байрактар», у соцмережах та на Spotify.
Сьогодні спробуємо торкнутись кількох міфів, які походять з радянського часу, намагаючись очистити постать Катерини Білокур від нашарувань радянських кліше. Народилася Катерина у листопадові дні 1900 року на Полтавщині. Її дитинство минуло без шкільної освіти, тож майбутня майстриня самотужки опановувала грамоту та мистецтво живопису.
Попри складні життєві обставини селянського життя, у її долі, подібно до історії Шевченка, трапився доленосний поворот. У 1940 році, почувши по радіо пісню у виконанні Оксани Петрусенко, Білокур наважилася надіслати співачці свій малюнок. Вражена талантом невідомої авторки, Петрусенко показала роботу Павлу Тичині та Василю Касіяну. Так художницю було вихоплено з невідомості, і того ж року відбулася її перша персональна виставка в Полтаві.
За 14 років після дебюту художниці, у 1954 році, три картини Білокур стали частиною експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці у Парижі. Саме там їх побачив Пабло Пікассо. Існує думка, що через свої комуністичні погляди недаремним є захоплення іспанського митця роботами багатьох радянських художників, наприклад, Марією Примаченко. Дехто ж приписує йому особисту високу оцінку багатьох радянських митців.
Тому запитаємо істориків Інституту національної пам’яті – чи правдива теза про те, що Пікассо був у захваті від робіт саме Катерини Білокур?
Ось що пояснили в Інституті національної пам’яті:
Пікассо побачив роботи Білокур «Цар-Колос», «Берізка» та «Колгоспне поле» на Міжнародній виставці радянського мистецтва в Парижі у 1954 році. «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ», – сказав він.
Варто додати, що Пікассо був членом Комуністичної партії Франції з 1944 року, підтримував антифашистські та соціальні рухи, а його знаменита «Герніка» стала символом боротьби з фашизмом. З одного боку, він виявляв прихильність комуністичним ідеям, з іншого – критикував догматичний підхід соціалістичного реалізму, який панував у СРСР. Напевно саме тому картини Катерини Білокур, які точно не вписувались у «радянське зображення реальності», так відрізнялись від інших ідеологізованих експонатів виставки, і запам’ятались Пікассо.
Однак слава часто має зворотний бік. Радянська пропаганда активно використовувала образ мисткині як класичний тип «художниці з народу». Чи правда, що історія про її щасливу долю в СРСР, яка нібито підняла її з бідності до світової слави, – це радянська пропаганда?
Для тих, кого цікавить можливість послухати відповіді на ці питання і дещо більше, шукайте епізод у подкасті «Правда чи міф» на Спотіфай, він вже готовий для прослуховування:
Ось що пояснили в Інституті національної пам’яті:
Щодо щасливої долі – відомості біографії Катерини Білокур вказують, що вона однозначно хотіла собі іншого життя. Її слава є свідченням суто творчої самореалізації самої художниці, а не того, що її винайшли радянські пропагандисти для ілюстрації щасливого життя талановитої колгоспниці.

Варто додати промовисті факти, які руйнують ідилічну картину радянської художниці. Батьки Катерини Білокур так і не вступили у колгосп, на той час таке рішення було демонстративним і ризикованим вчинком.
Сама Катерина також не була колгоспницею. Як влучно жартував один із її знайомих, Катерину Білокур прийняли в інший колгосп – вона стала членкинею Спілки художників України.
Існують свідчення лікаря Євгена Товстухи про те, що на вимогу місцевого голови сільради написати портрет Сталіна художниця відповіла відмовою, чим викликала неабияке незадоволення районного керівництва.
Ще один поширений стереотип стосується браку освіти та закритості. Мовляв, образ Білокур формувався як малограмотної, несуб’єктної та повністю ізольованої від культурних зв’язків жінки. Це правда чи міф?
Ось що пояснили в Інституті національної пам’яті:
Стосовно малограмотності та ізольованості варто зазначити, що протягом свого життя Катерина Білокур вела листування з багатьма діячами та діячками культури та мистецтва, зокрема з Оксаною Петрусенко, Олесем Гончаром, Павлом Тичиною та Стефаном Таранушенком. Водночас проблеми зі здоров’ям призвели до певної ізольованості художниці, не дозволяючи їй часто залишати рідну Богданівку.
Більше того, творча натура Білокур не обмежувалася лише живописом. Ще задовго до своєї слави створювала декорації для місцевого драмгуртка і навіть виступала на сцені сільського театру, граючи головних героїнь. Прагнення до освіти було величезним: Білокур намагалася вступити і до Київського театрального технікуму, і до Миргородського художньо-керамічного технікуму, проте бюрократична машина закрила перед нею двері через відсутність атестата про початкову освіту.
Видатний мистецтвознавець Стефан Таранушенко, який тривалий час (навіть у період заслання) листувався з художницею, надихнув її на написання автобіографії. Збереглося 78 листів Катерини Білокур до Таранушенка. Це унікальне джерело інформації розкриває її внутрішній світ, коло захоплень, імена художників, які її надихали, та подробиці її творчої кухні. Відомо також, що Катерина Білокур писала оповідання і мріяла видати їх окремою книжкою, однак після її смерті рукописи так і не були знайдені. Є версія, що після відмови видавництва, художниця спалила рукописи.

Світ запам’ятав Катерину Білокур як генійку квітів, але ці квіти часто мали гіркий присмак історичних трагедій. У 1941 році Київський художній музей, де експонувалися її перші роботи, був знищений вогнем. Близько одинадцяти, а за деякими даними до двадцяти п’яти найкращих ранніх полотен, які вона ніжно називала своїми дітьми, було втрачено назавжди.
На щастя, значна частина її творчого доробку збереглася для нащадків. Сьогодні в українських музеях знаходиться близько трьохсот її творів. Проте історія має здатність повторюватися жахливими спіралями.
На початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Яготинський музей, де зберігається найбільша колекція робіт майстрині, опинився у небезпечній близькості до лінії фронту. Цього разу картини вдалося вчасно евакуювати та врятувати. Справжній талант Катерини Білокур полягає не у вигаданій радянською владою щасливій долі, а в її феноменальній здатності творити витончену красу всупереч найтяжчим життєвим обставинам на вузьким партійним кліше. Так свобода пробивається через ідеологічні бар’єри.
Текст: Ярина Скуратівська, Київ
Наукова консультація: Володимир Тиліщак, УІНП
Ілюстрації: Катерина Березовець, Укрінформ.
У серії «Правда чи міф» читайте, слухайте і дивіться матеріали:
Покрова без міфів: що ми знаємо про це свято
Олена Степанів: правда і міфи про першу жінку-офіцерку у світі
Радіо «Афродіта»: правда і міфи про підпільну радіостанцію УПА
Вбивство Петлюри: як злочинець став «жертвою»
Таємний український університет: як у Львові діяв підпільний виш?
Олена Теліга: Як гестапо вирішило долю поетки?
Міфи проти Гідності: Чи існує «осіння закономірність» Майданів?
Як народилася “Свічка пам’яті”?
Між миром і війною: як українці та киримли творили історію
Прем’єра спротиву: що насправді відбулося у кінотеатрі «Україна» 4 вересня 1965 року.
Суспільство
Корецький анонсував цифрову платформу, де можна повідомляти про відсутність базових послуг
Мінцифри разом із Мінрегіоном готуються запустити єдину цифрову платформу, де кожен зможе повідомляти про відсутність світла, тепла, води.
Як передає Укрінформ, про це Прем’єр-міністр Сергій Корецький повідомив у Фейсбуці за результатами наради з профільними міністрами, колегами з Офісу Президента, керівниками обласних і міських адміністрацій та енергетиками.
“Ми не маємо права допустити, щоб повторювалися ситуації, коли в деяких локальних випадках світла не було по декілька днів без належної реакції. Ці дані потрібні, щоб ми бачили реальну картину і реагували у режимі 24/7”, – заявив він.
Зараз тривають відновлювальні роботи після російських ударів по критичній інфраструктурі в Києві, Одесі та інших містах, зазначив Корецький.
“Передусім — Одеса. Більша частина міста з водою, з теплом ситуація складніша. Без опалення досі близько 240 тисяч людей, триває підключення котелень. До кінця доби більшість одеситів мають отримати тепло. Росіяни методично вибивають лінії електропередач в регіоні й постійні атаки не дають бригадам повноцінно працювати”, – поінформував Корецький.
Що стосується Києва, зазначив Прем’єр-міністр, на правобережній частині міста мережу поступово наповнюють водою.
“Наступного тижня на рівні уряду підготуємо декілька рішень потрібних окремо для столиці, а також щодо пріоритизації водопостачання в разі подальших ворожих обстрілів і руйнувань інфраструктури. Алгоритм для критичних ситуацій буде єдиним для всієї країни з урахуванням регіональних особливостей”, – заявив Корецький.
Як поінформував Прем’єр-міністр, “окремо, за дорученням Президента, опрацювали залучення до ремонтних робіт Державної спеціальної служби транспорту, що підпорядкована Міноборони. Цивільні комунальники не мають змоги так же швидко працювати в бойових умовах і не мають спеціальної техніки, як це вже ефективно роблять ДССТ, особливо в прифронтових регіонах”.
“Також Міноборони разом із ЗСУ мають визначити серед військовослужбовців фахових інженерів та електриків, актуалізувати списки і за регіональним принципом направити цих людей у резерв ДССТ. Розцінюємо це як додаткову допомогу в разі необхідності”, – пояснив Корецький.
Як повідомляв Укрінформ, уранці 21 листопада в Голосіївському, Святошинському, Солом’янському, Шевченківському, Подільському районах та на лівобережній частині столиці спостерігалися зниження тиску у водопровідних мережах або тимчасова відсутність водопостачання.
Суспільство
Миколаївський науковець здобув державну іменну стипендію
Молодий науковець Одеської військової академії Михайло Богуш здобув державну іменну стипендію імені Героїв Небесної Сотні. Загалом цього року визначили 25 переможців.
Відповідний наказ оприлюднило Міністерство освіти і науки України.
Розмір щомісячної стипендії становитиме два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені на початок 2027 року. Фінансову підтримку призначили на підставі рішення конкурсної комісії, яка відібрала найкращих дослідників наприкінці жовтня.
Переможців визначили у п’яти номінаціях: імені Дмитра Максимова, Назарія Войтовича, Романа Гурика, Устима Голоднюка та Юрія Поправки. У кожній із них обрали по п’ять молодих науковців.
Читайте також: Президент призначив стипендію трьом діячкам культури з Одещини
Державні іменні стипендії молодим вченим для увічнення подій Революції Гідності та вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні заснували в Україні у 2018 році. Їхня головна мета — підтримати талановитих дослідників, які активно розвивають вітчизняну науку та роблять вагомий внесок у зміцнення держави.
Претендувати на нагороду можуть науковці віком до 35 років (або до 40 років, якщо вони мають науковий ступінь доктора наук), які працюють чи навчаються в українських закладах вищої освіти або наукових установах.
Відбір кандидатів відбувається на конкурсній основі. Спочатку претендентів висувають вчені ради їхніх університетів чи інститутів, після чого документи розглядає спеціальна конкурсна комісія при Міністерстві освіти і науки України. Під час оцінювання враховують наукові здобутки кандидатів, наявність публікацій у провідних виданнях, патентів, участь у міжнародних проєктах, а також їхню активну громадянську позицію.
Суспільство
В Ізмаїлі п’яний водій влетів у припарковані авто та відбувся подряпинами
Вчора ввечері, 8 листопада, на території ЖК “Асоль” міста Ізмаїл сталася ДТП за участю трьох автомобілів. Попередньо встановлено, що аварію допустив 46-річний житель Ларжанки, який мав ознаки алкогольного сп’яніння. На щастя, ніхто з людей не постраждав, а сам винуватець ДТП меддопомоги не потребував. Про це із посиланням на власні джерела повідомляє “Бессарабія INFORM”.
ДТП виявили правоохоронці під час несення служби з охорони громадського порядку на вулиці Поперечній.
Попередньо, водій Volkswagen Passat не впорався с керуванням та врізався у два припарковані автомобіля.
На чоловіка було складено адміністративні матеріали за статтями 130 ч.1 КУпАП та ст. 124 ч.1 КУпАП. Згідно санкцій статтей водієві загрожує штраф у розмірі 17 тисяч гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Раніше ми повідомляли: Кілійські депутати підтримали угоду про транскордонну співпрацю з румунською комуною Кілія-Веке
-
Відбудова1 тиждень agoРозсилка: Відбудова України-2026
-
Відбудова1 тиждень agoУ Варшаві партнери закликали збільшувати інвестиції у відбудову України
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі призначили нового керівника управління узбережжя: хто він
-
Суспільство7 днів agoНовини на ранок
-
Одеса6 днів agoВ Одесі після атаки росіян горять автомобілі та склади
-
Події1 тиждень agoЛавреатом премії імені Конрада став Мирослав Лаюк
-
Суспільство6 днів agoУ Києві ЗСУ провели Сержантський форум
-
Відбудова1 тиждень agoУкраїна представила проєкти відбудови на міжнародній виставці в Польщі
