Connect with us

Усі новини

Ісаак Ньютон – 11 фактів про науковця, що відкрив закон всесвітнього тяжіння

Published

on


Ісаак Ньютон був англійським математиком, фізиком і природознавцем, який відіграв центральну роль у науковій революції XVII століття. Саме він сформулював закони руху і всесвітнього тяжіння та написав “Математичні принципи природознавства”, одну з найвпливовіших наукових праць в історії. Фокус зібрав 11 цікавих фактів про науковця, що відкрив закон всесвітнього тяжіння.

На життя Ньютона вплинули як особисті труднощі, так й історичні події. Вирісши в сільській Англії в складних сімейних умовах, він звик до ізоляції та секретності, що згодом визначило його професійне життя, пише History.com.

У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Складне дитинство

Ісаак Ньютон народився передчасно в Різдво 1642 року в маєтку Вулсторп поблизу Грантема, Англія, через кілька місяців після смерті свого батька, неписьменного фермера. Коли Ньютону було три роки, його мати вийшла заміж за священика Барнабаса Сміта, який не хотів мати пасинка.



Вулсторп-Мейнор: будинок, де народився Ньютон

Фото: Вікіпедія

Мати переїхала в інше село, залишивши Ньютона з бабусею і дідусем. Ймовірно, ця подія вплинула на нього, сформувавши його недовірливий характер. У підлітковому віці Ньютон навіть склав особистий список своїх гріхів, у тому числі рядок: “Погрожував батькові та матері Смітам спалити їх і будинок над ними”.

Невиправдані очікування матері

У віці 12 років Ісаак Ньютон відвідував школу в Грантемі й жив у місцевого аптекаря, оскільки відстань від маєтку Вулсторп була занадто великою, щоб щодня ходити пішки. Спочатку він погано вчився, але після конфлікту з іншим учнем почав старанно займатися і зрештою став одним з найкращих учнів.

У віці 15-16 років його мати, яка знову овдовіла, наказала йому покинути школу і зайнятися сімейною фермою. Ньютон не виявляв особливих здібностей чи інтересу до сільського господарства, і ця спроба виявилася невдалою.

Пізніше колишній директор школи переконав його матір дозволити йому повернутися до навчання. Після закінчення навчання в Грантемі Ньютон вступив до Трініті-коледжу Кембриджського університету в 1661 році, назавжди залишивши сільськогосподарську роботу.

Життя без романтики

На відміну від багатьох своїх сучасників, Ньютон ніколи не одружувався і не мав відомих романтичних стосунків. Історики не знайшли жодних доказів того, що він залицявся до жінок, мав коханок або висловлював романтичні почуття у своїх листах чи творах. Навіть серед друзів і колег немає жодних згадок про будь-які особисті стосунки романтичного характеру.

Натомість Ньютон присвятив своє життя інтелектуальним пошукам і релігійним дослідженням. Єдиним задокументованим фактом є те, що він ставив науку і дослідження вище особистих стосунків, що робило його надзвичайно самотнім навіть для XVII століття.

Боротьба за психічне здоров’я

На початку 1690-х років Ісаак Ньютон пережив психологічну кризу. Листи цього періоду свідчать про сильний емоційний стрес, параною, безсоння і раптові зміни особистості. В один момент він навіть звинуватив друга в змові проти нього.

Ісаак Ньютон пережив психологічну кризу



На початку 1690-х років Ісаак Ньютон пережив психологічну кризу

Фото: Вікіпедія

Історики вважають, що до цього епізоду призвели кілька факторів: хронічна перевтома, ізоляція, стрес від академічних суперечок і, можливо, вплив токсичних речовин під час алхімічних експериментів.

Хоча точна медична природа його зриву невідома, очевидно, що Ньютон повністю одужав за кілька років і продовжив обіймати важливі посади, зокрема, майстра Королівського монетного двору та президента Королівського товариства.

Чума, яблуко та гравітація

У 1665 році спалах бубонної чуми змусив Кембриджський університет закритися. Ньютон повернувся до маєтку Вулсторп, де продовжив самостійне навчання. Саме у цей період вчений спостерігав, як яблуко впало з дерева в саду, про що пізніше розповів Вільяму Стуклі.

Це спостереження сприяло роздумам Ньютона про гравітацію, що зрештою привело до відкриття закону всесвітнього тяжіння. Стуклі записав цю історію в “Мемуарах про життя сера Ісаака Ньютона”, опублікованих у 1752 році.

Яблуня, пов’язана з цією історією, досі росте в Вулсторпі. У 2010 році частина дерева була доставлена на орбіту на борту космічного човна “Атлантіс” в рамках ювілейного заходу Королівського товариства.

Лекції Ньютона викликали мало інтересу

У 1669 році, у віці 26 років, Ісаак Ньютон став професором математики в Кембриджі. Хоча ця посада була престижною, він виявляв обмежений інтерес до викладання. Його лекції відвідували небагато студентів, а іноді вони взагалі не з’являлися.

Ісаак Ньютон став професором математики в Кембриджі



Власний і власноручно почерканий примірник “Principia”

Фото: Вікіпедія

Ньютон зосередив свою увагу на дослідженнях, а не на викладанні. Він пробув у Кембриджі майже три десятиліття, використовуючи університет в першу чергу як базу для власних досліджень, а не як навчальний заклад.

Боротьба з фальшивомонетниками

У 1696 році Ньютона призначили керівником Королівського монетного двору і він переїхав до Лондона. Три роки по тому він став майстром монетного двору, і цю посаду обіймав до своєї смерті в 1727 році.

У цей період Англія замінила старі та ненадійні монети новою валютою. Ньютон серйозно ставився до своїх обов’язків і особисто розслідував випадки підробки грошей. Він допитував підозрюваних, збирав докази і порушував кримінальні справи. Кілька осіб, яких він викрив, були страчені за підробку.

Алхімія та релігія

Окрім наукової роботи, Ньютон приділяв значну увагу алхімії. Він вірив, що вона може розкрити приховану структуру матерії і, можливо, дозволити перетворити прості метали на золото.

Вчений записував багато експериментів у зашифрованих нотатках, щоб зберегти їх у таємниці. Ньютон також ретельно вивчав біблійні тексти, намагаючись виявити приховані закономірності та послання про Всесвіт. Ці заняття залишалися в основному невідомими за його життя через його схильність до таємниць.

Формальна роль у парламенті

Ньютон був членом парламенту, представляючи Кембриджський університет з 1689 по 1690 рік, а потім знову з 1701 по 1702 рік. Під час його першого терміну парламент ухвалив Білль про права, що обмежував владу монархії.

Ньютон був членом парламенту



Під час першого терміну Ісаака Ньютона парламент ухвалив Білль про права, що обмежував владу монархії

Фото: Вікіпедія

Проте участь самого Ньютона була обмеженою. За повідомленнями, він виступив лише один раз, попросивши закрити вікно, оскільки в кімнаті було холодно. Попри це, час, проведений у Лондоні, дозволив йому познайомитися з такими впливовими особистостями, як король Вільгельм III і філософ Джон Локк.

Ворожість до конкурентів

Ньютон дуже захищав свою роботу і часто вороже ставився до конкурентів. Найвідоміша його суперечка була з німецьким математиком Готфрідом Вільгельмом Лейбніцем щодо винаходу диференціального числення.

Ісаак Ньютон розробив свій метод у 1660-х роках, але не опублікував його. Лейбніц пізніше опублікував свою версію, що призвело до звинувачень у плагіаті з обох сторін. У 1712 році Королівське товариство опублікувало звіт, в якому визнало заслуги Ньютона, хоча сам Ньютон допомагав його писати, будучи президентом товариства. Сьогодні загальноприйнятою є система, розроблена Лейбніцем.

Лицарське звання Ньютона

У 1705 році Ньютон був посвячений у лицарі королевою Анною. На той час він накопичив багатство завдяки спадщині та публікаціям. Його основні праці включали “Математичні принципи натуральної філософії” (1687) та “Оптика” (1704). Ньютон помер у 1727 році у віці 84 років і був похований у Вестмінстерському абатстві, серед монархів та інших видатних постатей британської історії.


Важливо

Ще давні греки знали про ШІ: чому віра в нього випереджає докази (фото)

Ці маловідомі факти розкривають людську сторону Ісаака Ньютона. Він був не тільки блискучим математиком і фізиком, але й людиною, яка боролася з самотністю, суворою самодисципліною та психічним напруженням. Його життя нагадує нам, що геніальність часто має свою ціну.

Раніше Фокус писав, які астрономічні події можна побачити у 2026 році.

А також ми розповідали, що знали китайці про одне з Семи чудес світу.



Джерело

Воєнний фокус

Від Сагайдачного до “шахедів”: як українська армія знову стала найсильнішою

Published

on


У Києві — колосальний ажіотаж, готелі переповнені іноземцями, котрі терміново цікавляться нашою дроновою оборонкою. Схоже на золоту лихоманку.

Ще ніколи, з часів княжої Русі, ми не мали такої можливості впливати на світові процеси. Ще ніколи, з часів Сагайдачного, українське військо не було настільки сильним.

Через біль і приниження, через втрату коштовних військових активів та цінних інфраструктурних підприємств лідери цього світу переконалися, що в українців — і тільки в українців — є найкращі рішення проти сучасних викликів. Дешеві, масові, зручні.

Можна казати, що ми з Росією йдемо поруч у дронових перегонах. Десь випереджають вони нас, десь — ми їх. Але якщо взяти антидронову ППО, розраховану на боротьбу з так званими глибокими ударами БпЛА, нам тут немає рівних. Три з половиною роки “шахедного” терору все-таки примусили нас випрацювати імунітет.

Це і досвід роботи з радарами та іншими засобами виявлення, це і дрони-перехоплювачі, це унікальні рішення з інтеграції всіх цих речей у єдину систему. Цього всього нема у росіян — а значить, цього всього тим більше нема ніде у світі.

Завдяки війні Ізраїлю та США проти Ірану в необхідності “протишахедного” імунітету переконався весь світ. Над сусідами Ірану аж з 2019 року висить загроза ударних БпЛА, після перших атак Тегерану цими засобами по нафтопереробці Перської затоки. Але арабські країни на належну протидію до сих пір і близько не спромоглися, і тепер звертаються про допомогу.

До нас, у Київ.

Виявилося, що серед країн європейської цивілізації ми у цьому найкращі. Така реальність.

І це тільки один з вимірів високих технологій, якими ми все глибше володіємо. Далі буде значно, значно більше.


Важливо

Які дрони-перехоплювачі збиватимуть “Шахеди” на Близькому Сході: “велика угода” та фахівці


***

Чи вдарила держава палець об палець, щоб в Україні з’явилися такі безпрецедентні технологічні рішення і такі блискучі підрозділи? Питання, відповідь на котре зависне в повітрі.

“Надто пізно, надто мало” — девіз наших посадовців, котрого вони дотримуються неухильно і, на жаль, й надалі будуть дотримуватися у своїх реакціях на технологічний прогрес у війні.

Але добре, що є закупівлі радарів — хоча і безконтрольні у різних, насправді не дотичних до тематики ППО, відомствах. Добре, що свого часу були відкриті шлюзи для державних замовлень на мільйони дронів, що виростило хоча й інколи напівпрофесійний, непрозорий, але все ж спроможний на швидкі дії сектор приватних виробників — ових мільярдерів від БпЛА.

Нарешті, посіви грантів від Мінцифри теж зіграли свою роль.

Але основна заслуга належить польовим командирам і командам низових бійців, котрі від літа 2024 року сміливо просували ці теми, в обхід статутів та армійського довбограйства, таки навчилися показувати прекрасні результати. Вони і збивали, і конструювали, і експериментували.

Добре, що поруч з бездарями і підлими пристосуванцями в нашій армії зростають талановиті і віддані лідери. Радісно бачити, що справа цих відданих перемагає.

***

Тепер ми, у планетарному масштабі невеликий за чисельністю чи територією народ, не надто багатий — один із провідних у військовій царині. Це факт. Поруч з фактом масового ухилянтства та корупційної розбещеності в тилу. Поруч із масовою жертовністю простих українців, студентів і пенсіонерів, поруч з бездарністю і жадібністю деяких державних діячів.

Висока позиція у світовому рейтингу коштувала нам багато крові. Половина моїх друзів, з якими ми починали цю боротьбу у 2014 році, вже на тому світі. Але, як бачимо, це не було дарма.

Шлях опору російській навалі, котрий ми почали після Майдану з дробовиками та пістолетами, — вдало підхопили, приєдналися численні наші талановиті співвітчизники. І те, що ми бачимо зараз, — це лише світанок нової ери.

Епоха роботизованих систем лише починається. Скоро світ відкриє нові виміри українства у цій сфері.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело


Важливо

Допомога партнерам чи втрата золотих кадрів: чому відправлення операторів дронів на Близький Схід – це помилка

Допомога партнерам чи втрата золотих кадрів: чому відправлення операторів дронів на Близький Схід – це помилка



Джерело

Continue Reading

Усі новини

“Всинови мене”: олень побіг за чоловіком у парку і розсмішив мережу (відео)

Published

on



Один американець опинився в курйозній ситуації під час пробіжки вздовж озера зі своїм собакою. За кілька секунд олень побачив бігунів і вирішив долучитися, а реакція чоловіка на “переслідувача” розсмішила мережу.

Коли мешканець США помітив за собою великого оленя, то різко побіг від нього, але тварина продовжувала бігти за ним. Кумедне відео з “погонею” розмістили на одному з форумів Reddit.

Повідомлення швидко стало обговорюваним — набрало понад одну тисячу реакцій та десятки коментарів за кілька годин. На кадрах видно, як чоловік із собакою пробігають підтюпцем біля озера, де вже стояв лісовий мешканець.

“Просто всинови мене”, — йдеться в назві ролика на платформі.

Коли “бігуни” промайнули тварину, та швидко почала наздоганяти їх. Чоловік, помітивши здоровенну тварину, швидко почав бігти доріжкою з собакою, але олень біг так само швидко, що змусило чоловіка тікати ще швидше.

Наразі відомо, що ролик було знято в США, однак точної дати зйомки наразі невідомо. Також залишається невідомим, як завершилося переслідування лося цих двох “бігунів”.

Реакція соцмереж

У коментарях до популярного ролика, користувачі не стримувалися в іронічних і саркастичних коментарях. Найбільше схвалення отримали такі репліки:

  • “О, олень! Це ж халепа!”;
  • “Захотів, аби його всиновили. І куди він утік?”;
  • “Певне, олень побачив, що чувак повільно біжить. Вирішив як загартований тренер “піднажати” на хлопців, аби ворушилися”;
  • “От я би точно в штани наклав, коли бігаю, а тут така махіна за мною!”;
  • “Давай, салага, ворушися! Ворушися! Що ти тут ледве повзеш!”.

Раніше Фокус розповідав про те, як тигреня тренувало свої навички полювання. В одному з китайських притулків для тварин на камеру потрапив кумедний епізод — тигреня вирішило “атакувати” із засідки наглядача. 

Згодом стало відомо, що лось попросив пару “підкинути” його на машині. Канадка Келлі Паксіан разом з чоловіком їхала лісовою дорогою на роботу, коли випадково їм не трапився лісовий мешканець.



Джерело

Continue Reading

Усі новини

Перше велике вимирання на Землі було гіршим, ніж думали вчені: знайдено нові докази

Published

on



Приблизно 570 мільйонів років на морському дні мешкали дивні організми з м’яким тілом, які прикріплювалися до осаду, поглинаючи поживні речовини з води. Багато з цих організмів мали форму, схожу на листя, і належали до групи, яку зараз називають едіакарською біотою.

Ці ранні форми життя згодом зникли з палеонтологічного літопису, але вчені вже давно дискутують, чи було їхнє зникнення результатом масштабного вимирання, чи відбувалося воно поступово. Нове дослідження переглянуло подію вимирання, відому як Котлінська криза, пише Science.org.

У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Дослідження свідчить, що ця подія могла бути набагато серйознішою, ніж вказували попередні оцінки. Вчені вважають, що криза могла знищити частку видів, порівнянну з ударом астероїда, що спричинив вимирання динозаврів 66 мільйонів років тому.

Хоча Котлінська криза знищила менше організмів, ніж подія, відома як Велике вимирання близько 252 мільйонів років тому, її вплив на біорізноманіття, ймовірно, був подібним за масштабами. Шухай Сяо, палеобіолог з Вірджинського технологічного університету, пояснив, що “це вимирання не поступається своїм [пізнішим і більш відомим] аналогам за відсотком втрачених тварин”.

Дослідження зосереджується на скам’янілостях з Авалонської колекції — однієї з найдавніших колекцій великих і складних організмів, відомих у палеонтологічному літописі. Ці скам’янілості вперше були ідентифіковані на півострові Авалон у Ньюфаундленді в 1958 році. Організми жили в глибоководних морських середовищах приблизно 574–560 мільйонів років тому.

Ці стародавні екосистеми включали широке розмаїття форм життя. Деякі нагадували лишайники або мікробні матри, тоді як інші належали до груп, які більше не існують.

Лідія Тархан, палеонтологиня Єльського університету, зазначила, що ці організми були незвичайними та важкими для класифікації. Вона пояснила, що ці спільноти належали до “повністю вимерлого царства життя, якого більше немає на Землі”, додавши, що вчені досі дискутують, де саме вони вписуються в генеалогічне дерево тварин.

Докази, отримані з викопних решток, свідчать про те, що представники Авалонської колекції пережили відносно невелике вимирання близько 560 мільйонів років тому. Після цього занепаду з’явилася нова, більш різноманітна спільнота організмів, відома як “Біломорська колекція”. Приблизно через десять мільйонів років ця пізніша спільнота зіткнулася з набагато масштабнішим вимиранням — “Котлінською кризою”.

За словами Дункана МакІлроя, палеонтолога з Меморіального університету Ньюфаундленду та головного автора нового дослідження, Котлінська криза стала важливим моментом у ранній історії тварин. Раніше дослідження оцінювали, що ця подія знищила близько 65 відсотків видів.

Нове дослідження частково базується на скам’янілостях, знайдених у місці під назвою Іннер Медоу в Ньюфаундленді. На цій ділянці збереглися щонайменше 19 родів едіакарських організмів з вражаючою деталізацією. Багато з цих скам’янілостей належать до папоротеподібних фільтраторів, типових для скам’янілостей Авалону.

МакІлрой згадав момент, коли команда почала досліджувати цю ділянку. “Коли ми першого дня відсунули мох і ґрунт, стало зрозуміло, що це дуже особливе місце”, — сказав він. “Скам’янілості чудово збереглися, і багато з них не піддалися вивітрюванню”.

Щоб визначити вік скам’янілостей, дослідники проаналізували кристали циркону, утворені з древнього вулканічного попелу. Застосувавши датування за урановою серією, вони оцінили вік скам’янілостей приблизно в 551 мільйон років. Тархан зазначив, що “це значно молодше, ніж більшість попередніх оцінок”.

Ці результати свідчать про те, що організми з авалонської колекції вижили приблизно на 10 мільйонів років довше, ніж вважалося раніше. Замість того, щоб зникнути під час меншої попередньої події, багато з них, ймовірно, проіснували аж до самої Котлінської кризи.

Оновлена хронологія змінює масштаб вимирання. Якщо врахувати нещодавно виявлені втрати видів, дослідження вказує на те, що зникло близько 80 відсотків видів. Такий рівень втрат відповідає науковому визначенню масового вимирання.

МакІлрой описав важливість цього відкриття, зазначивши, що Котлінська криза була “дуже значущою подією в історії тваринного світу”. Він також визнав, що результати були несподіваними. “Я був вражений, — сказав вчений. — У науці іноді ідея чи нові дані мають настільки широкі наслідки, що голова йде обертом; не впевнений, чи я багато спав тієї першої ночі”.

Майбутні розкопки в Іннер-Медоу та на інших місцях знахідок скам’янілостей у Ньюфаундленді можуть виявити ще більше видів, які зникли протягом цього періоду. МакІлрой зазначив, що кілька нещодавно ідентифікованих родів і видів все ще чекають на офіційну публікацію.

Тархан також позитивно оцінила отримані результати. Вона назвала нові дані “цікавими”, зазначивши, що місця знахідок едіакарських скам’янілостей є рідкісними у всьому світі. Кожна нова знахідка додає важливу інформацію про найдавніші великі організми на Землі та події, що сформували їхню еволюцію.

Точна причина Котлінської кризи залишається невідомою. Дослідники вважають, що вимирання могло бути спричинене екологічними змінами в океанах. Серед можливих пояснень — зниження рівня кисню або посилення хижацтва з боку ранніх кнідарій, далеких родичів сучасних медуз.


Важливо

Дике, таємниче та незвичайне: які секрети ховаються у морі без берегів (відео)

Вивчення Котлінської кризи допомагає вченим дізнатися, як ранні екосистеми реагували на екологічний стрес і чому одні форми життя вижили, а інші зникли.

Раніше Фокус писав про вплив мікропластику на імунну систему. Хоча вчені ще не довели прямого зв’язку між мікропластиком та захворюваннями людини, дослідження вказує на те, що ці частинки можуть порушувати основні функції імунної системи.

Також ми розповідали про новий метод датування наскельних малюнків. Для цього вчені використали уран.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.