Про це в інтервʼю Олені Фроляк заявив командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький.

«Вони соромляться сказати, що три населених пункти Луганської області під контролем Третього корпусу. Вони брешуть своїм очільникам, брешуть своїй країні, але вони на дану хвилину не захопили в повній мірі навіть всю Луганську область. Ми все ще контролюємо рівно ті самі населені пункти, які контролювали в 2025-му році і навіть в 2024-му», — сказав комкор.

Підрозділи корпусу також продовжують обороняти Лиман — стратегічно важливе місто Донецької області, якому пророкували швидку окупацію ще восени 2025 року.

«На превеликий жаль, ми втратили за цей час частково або повністю декілька міст. А Лиман, який [багато хто] очікував ми втратимо в вересні, все ще стоїть», — додав Білецький.

Третій корпус має найдовшу в Силах оборони смугу та воює проти трьох армій РФ, які входять в з’єднання групи армій «Захід», — 1-шої танкової, 20-ої і 25-ої загальновійськових армій. Незважаючи на значну чисельну перевагу противника, смугу корпусу Білецький назвав найстабільнішою на фронті.

Зокрема, завдяки успішній тактиці протидії інфільтрації — ешелонування засобів спостереження і ураження, а також створення і підготовка мобільних резервів для знищення піхоти, яка зуміла дістатись тилу.

За словами Білецького, всі осередки ворожої інфільтрації корпус знищує впродовж 2-3 діб.

Співробітник патрульної поліції в Одеській області, старший лейтенант поліції Денис Харченко, поранений внаслідок російської атаки, помер в лікарні вночі 6 лютого.

Про це повідомили у пресслужбі Управління патрульної поліції.

У ніч на 31 грудня, внаслідок влучання ворожого дрона в будинок, де Денис Хорченко проживав разом із родиною, він зазнав тяжких поранень. Увесь цей час лікарі боролися за його життя однак отримані травми виявилися несумісними з життям. Денис Харченко з 2015 року служив у патрульній поліції Одещини.

Вночі 31 грудня росіяни атакували житлову, логістичну та енергетичну інфраструктуру Одеської області. Внаслідок влучань в одному з житлових будинків виникли займання у квартирах з другого по шостий поверхи. Частково був зруйнований фасад на п’ятому та шостому поверхах.  Вогнеборці врятували вісім осіб, з яких одна дитина. 

Постраждали шестеро осіб, з яких три дитини. Також пошкоджень зазнали  фасади та скління кількох багатоповерхових житлових будинків. Вогнем пошкоджені цивільні автомобілі. 

У ніч на 31 грудня росіяни атакували Україну 127 ударними безпілотними літальними апаратами типу Shahed, Гербера і безпілотниками інших типів. За попередніми даними, станом на 8:00, протиповітряна оборона знешкодила 101 ворожий БпЛА типу Shahed, Гербера і дронів інших типів на півночі, півдні та сході країни. Зафіксовані влучання 20 ударних БпЛА на 11 локаціях.

Наприкінці 2025 року росіяни регулярно атакували Одеську область. Зранку 30 грудня росія також атакувала Одещину ударними безпілотниками. Попри активну роботу сил ППО, зафіксовані пошкодження промислової та портової інфраструктури в Одеському районі. Пошкоджень зазнало цивільне судно, що перебувало на території порту.  Загорянь не сталося. Інформація про загиблих та постраждалих не надходила. 

Кирило Бойко

Вже чотири роки повномасштабної війни у Херсоні їх можна охарактеризувати “стабільно важким”. Місто живе під постійною загрозою ударів з повітря та артилерійських обстрілів. Тут давно стерлася межа між тилом і фронтом — небезпека супроводжує людей у транспорті, на роботі, у магазинах і навіть біля власних домівок. Водночас у Місті герої продовжують жити понад сто тисяч людей, і це накладає особливу відповідальність на місцеву владу та громаду.

Про реалії міста сьогодні журналісти Новини.LIVE поговорили із засновником громадської організації “Місто сили” Євгеном Гіліним.

Реклама

Безпека в Херсоні

Нинішня ситуація в Херсоні визначається передусім безпековим контекстом. Місто і правобережна частина області постійно перебувають під вогнем. Особливу небезпеку створюють дрони, які дозволяють ворогу здійснювати прицільні удари саме по цивільних об’єктах. Через це кожен вихід з дому — потенційний ризик. Люди живуть у постійній напрузі, не знаючи, де і коли пролунає наступний вибух.

“Ситуація в Херсоні стабільно важка. Це обумовлено безпековим контекстом, бо щодня — тисячі обстрілів по території правобережної Херсонщини. Найбільше загрозу створюють дрони, бо це цільове ураження — оператор бачить, куди він направляє дрон”, — каже засновник громадської організації “Місто сили” Євген Гілін.

Атаки все частіше спрямовані саме на цивільних. Під удари потрапляють автівки, машини швидкої, поліції, ДСНС. Це формує атмосферу постійної небезпеки навіть там, де, здавалося б, має бути звичайне мирне життя. І при цьому в місті досі мешкає понад 130 тисяч людей, яким потрібні транспорт, лікарні, магазини й комунальні послуги.

Обстріли Херсона 

Євген згадує один з епізодів, який яскраво показує, як війна стала буденністю для херсонців. Дорогою під Таврійськими мостами він побачив, як буквально за кількасот метрів від нього маршрутка була уражена обстрілом. Загиблий водій, поранені пасажири, швидка, яка приїжджає за хвилини — усе це тут відбувається так само “звично”, як у мирних містах робота комунальників.

“Як ти їдеш по Одесі чи Києву і бачиш, як комунальники виїжджають прибирати баки — і це нормально. А тут ти їдеш і бачиш: вразило дроном автобус чи машину. І ти виходиш допомагати. Це зовсім інше життя. Постійно страшно”, — згадує чоловік.

Повертаючись із Херсона в безпечніші міста, Євген особливо гостро відчуває контраст. У Херсоні люди живуть у постійному скануванні простору. Вони планують маршрути з урахуванням повідомлень у чатах, сигналів детекторів дронів і навіть часу доби. Тут звично перечекати обстріл 2–5 хвилин і лише потім рушити далі. Війна зробила херсонців надзвичайно уважними й водночас згуртованими. Те, що в інших містах виглядало б шоком, у Херсоні стало частиною реальності. Люди допомагають одне одному інстинктивно й без зайвих слів.

“Побачити людину з осколком у спині чи з кров’ю з шиї — для мене це ненормальний контент. Але в Херсоні це звичайна історія. І попри весь цей стрес, херсонці дуже згуртовано допомагають одне одному”, — каже він.

Під час обстрілу маршрутки, згадує Євген, цивільні діяли максимально скоординовано. Хтось викликав швидку, хтось допомагав пораненим, хтось регулював рух. Видно було, що частина людей має навички тактичної медицини. Усе це — ознака суспільства, яке живе у воєнному режимі, але не втрачає людяності.

Магазини, аптеки й робота Херсона

Попри постійні обстріли, у Херсоні працюють магазини, аптеки, лікарні та комунальні служби. Організація життя у місті сьогодні — приклад для багатьох громад в Україні. Особливо вражає рівень координації між службами.

“У магазинах усе є, в аптеках усе є, лікарні працюють, комунальні служби працюють. Те, як зараз організовано життя в Херсоні, — цьому могли б повчитися багато інших громад”, — зазначає засновник громадської організації “Місто сили” Євген Гілін.

За словами Євгена, те, що в тилу здається буденністю в Херсоні цілий квест. Під час морозів комунальники посипають тротуари піском та сіллю, і поруч з ними стоят озброєні бійці, які прикривають їх від можливих атак дронів.

Евакуація людей в Херсоні

Наприкінці четвертого року повномасштабної війни питання збереження не лише життя, а й психічного здоров’я стає для херсонців критичним. Постійний стрес, вибухи, дрони й напруження поступово виснажують людей. Жити в такому режимі роками — надлюдське випробування. Саме тому дедалі гостріше постає потреба у системній евакуації мешканців із небезпечних територій. Але на практиці все значно складніше.

“Нам точно треба думати, як зберегти свою голову, свої мізки, свій душевний стан. У Херсоні це дуже складно зробити, постійно перебуваючи там. Тому дуже не вистачає того, щоб відбувалася системна евакуація херсонців із Херсона”, — говорить експерт.

Водночас існує серйозна проблема: багато людей уже поверталися з евакуації назад у Херсон. Частина з них має статус ВПО і зазнала негативного досвіду в інших громадах. Через це переконати людей знову виїжджати стає дедалі важче. Для багатьох евакуація асоціюється не з безпекою, а з новими труднощами.

“Їм дуже складно пояснити, що евакуювавшись, ви будете щасливі, здорові, вам буде краще. Бо не побудована система реінтеграції ВПО в інших громадах. І виходить так: ти можеш виїхати, але стикаєшся з величезною кількістю бар’єрів і проблем”, — пояснює чоловік.

Йдеться не лише про житло, а й про школи, садочки, роботу, медицину. Ціни на оренду житла в багатьох містах зросли до рівня, який для переселенців є непосильним. Особливо це відчули люди, які виїжджали на Захід України на початку повномасштабної війни. Там, де раніше житло коштувало доступно, ціни злетіли в рази.

Майбутнє Херсона

Якщо тверезо оцінювати перспективи. Зараз немає ознак того, що безпекова ситуація в Херсоні зміниться найближчим часом. Саме тому держава й громади мають діяти наперед, враховуючи всі ризики. Головний із них — втрата людей.

“У нас попереду великий шлях. Ми розуміємо, що немає доказів того, що ситуація в Херсоні зміниться найближчим часом. Вона може залишатися такою самою або погіршуватися. Коли закінчиться війна — ніхто не знає. Тому ми повинні вживати заходів, які передбачать будь-які ризики”, — каже засновник громадської організації “Місто сили” Євген Гілін.

Найбільша цінність, — це люди. Саме їх держава має берегти, переконувати, підтримувати й супроводжувати у процесі евакуації та реінтеграції. Пояснювати, що виїзд — це не втеча, а інвестиція у життя й майбутнє дітей. Тому що Херсон сьогодні — це місто, де війна поруч у кожному кварталі. Але водночас це місто, яке живе, працює і не здається. Тут діти ходять до школи, лікарі рятують життя, волонтери допомагають військовим, а комунальники виходять на роботу під прикриттям зі зброєю.

Раніше ми писали, що Росія вдарила по навчальному закладу Херсона, як зараз виглядає будівля. А також, про те як росіяни катували цивільних в Херсоні — історія полоненого Романа Баклажова. 

Ваша пробна версія Premium закінчилася