Натомість у місті, де немає світла та працює лише одна аптека, залишається понад 10 тисяч людей. Журналісти “РБК-Україна” разом з екіпажем поліції “Білі янголи” відвідали місто, аби подивитися, як воно живе та як відбувається евакуація.

Лінія фронту проходить в 13 км від околиць Дружківки. З міста проводиться евакуація, але вивозити людей з кожним разом все складніше через обстріли.

При цьому деякі мешканці міста відмовляються виїжджати, тримаючись за свої будинки до останнього. Вони залишаються у рідній Дружківці попри те, що звуки “виходів” та “приходів” стали звичайними звуками для них.

Тривогу тут оголошують вже за фактом обстрілу. Через це люди намагаються пересуватися швидко, рідко виходять з дому. Єдине, куди вони можуть іти, — єдина в Дружківці аптека та продуктовий магазин.

Загалом у місті надалі залишається близько 12 тисяч людей. 30 з них — діти. Поліцейські, що займаються евакуацією, намагаються шукати ті сім’ї, які все ще залишаються в Дружківці. Витягати їх з таких умов — пріоритет.

При цьому в останні місяці росіяни все більше атакують місто авіабомбами. КАБи чинять серйозні руйнування місту та цивільним.

“Останнім часом Дружківка потрапляє під обстріл ворожої авіації. Ворог завдає авіаударів керованими авіабомбами по місту, по цивільних будинках, інфраструктурі. У місті зараз відновили газопостачання, але електрики і води немає”, — розповів начальник відділу організації евакуаційних заходів ГУНП у Донецькій області Геннадій Юдін.

Ще однією ціллю ворога є машини евакуації. За жовтень-грудень 2025 росіяни знищили або пошкодили п’ять автомобілів. Деякі з них щоправда вдалося відновити і вони продовжують виконувати важливу місію.

Одна з вулиць міста — вулиця Дружби — вже не має цілих будинків. По ній ворог працював спочатку артилерією, а потім добивав керованими авіабомбами. Цілих будинків на ній при цьому не залишається.

Перші люди, які були евакуйовані під час цієї рятувальної операції, — ті, хто нещодавно втратив будинок. Вони чекали на евакуацію у розподільчому центрі зі своїми речима, які вдалося врятувати в зруйнованому будинку.

В евакуаційному авто жінка показала пальцем у вікно і сказала, що зранку КАБ прилетів у центр міста. Розповідає, що там були вбиті люди.

Наступна зупинка евакуаційної бригади — приватний будинок із рудої цегли. У дворі на евакуацію вже чекали люди з сумками.

Жінка, яка погодилася виїхати з міста, розповіла, що в місті працює одна аптека, а також не виїжджають машини швидкої допомоги.

Ті, хто залишаються, продовжують жити в будинках навіть після прильотів. Забивають вибиті стіни фанерою та гіпсокартоном. Коли в них питають, чому вони не хочуть виїжджати, то відповідають різне — у когось хворіють родичі і транспортувати їх не можна, хтось вважає, що не помітить змін після евакуації, а хтось — чекає на Росію.

“Ми зупиняємося на каву і виходимо з машини. Навколо – типовий панельний квартал. З нетипового тут те, що самих “панельок” майже немає. Частина з них повністю зруйнована, інша частина в дірках, з вибитими вікнами і чорними плямами від пожеж. З одного з таких будинків виходить старий з відром і совком, підходить до калюжі і черпає з неї воду. І найдикіше в цій картині те, що він, найімовірніше, відмовиться від евакуації. Тому що жити ось так для нього, як і для багатьох тут, не так страшно, як їхати в невизначеність”, — пишуть журналісти.

Евакуйованих з Дружківки везуть до сусіднього Краматорська. Там, у розподільчому пункті, буде визначено, куди вони будуть евакуйовані далі.

Жінка, яка перебувала на цьому пункті, розповіла, що в її будинок прилетіло, а сама вона дістала поранення обличчя. Квартира частково зруйнована, однак вона чекає, що у її квартирі заб’ють вікна та встановлять обігрівач. Попри це планує виїжджати, адже будинок повноцінно відновити не можуть.

Єдиний порятунок від такого життя — евакуація. Поліцейський Геннадій Юдін розповідає, що лише у Дружківці працюють шість екіпажів евакуації.

Однак бригади евакуації особливостей в міста не бачать: багато місцевих до останнього сидять у напівзруйнованих містах, не бажаючи навіть говорити про евакуацію. Але все в підсумку закінчується одним.

“Я пам’ятаю Авдіївку, ми вивезли звідти за день близько 30 людей. Бувало, везли в одному авто і стоячи, і сидячи, поранених клали на підлогу. Вивозили. Спочатку було складно вмовити, а потім стався лютий 2024-го, ворог уже дотискав Авдіївку, частина вулиць була окупована. Ми все одно їздили. І тільки тоді люди стали виходити на вулицю і проситися виїхати звідси”, — зазначає Юдін.

При цьому він попереджає, що виїхати потрібно до того, як буде запізно. Коли евакуація буде неможлива або коли росіяни зайдуть в місто, виїхати з нього буде не можна. Росіяни люблять використовувати населення як живий щит.

“Але скільки б про це не говорили, кожна людина доходить до рішення сама і свого часу. Головне, щоб до цього моменту її ще можна було б вивезти”, — резюмують журналісти.

Нагадаємо, раніше місцева влада вирішила почати примусову евакуацію дітей з окремих районів Слов’янська, які обстрілюються найчастіше.

У березні волонтер і громадський діяч Микола Осиченко закликав мешканців Дружківки Донецької області евакуюватися з міста. Однією з головних причин він називає серйозні проблеми з водопостачанням у місті.