На острові Росса в морі Росса, глибокій бухті в Антарктиді, розташований вулкан Еребус, який вивергається приблизно за 1350 кілометрів від географічного Південного полюса. По суті, Еребус — найпівденніший діючий вулкан у світі, який постійно вирує озером палаючої лави, пише Science Alert.

Ще у 1991 році вчені проаналізували газ, що постійно вивергається з вулкана, і виявили в ньому мікроскопічні частинки кристалічного елементарного золота. Дані свідчать про те, що щодня Еребус вивергає близько 80 грамів мікроскопічного золотого пилу, розсіюючи його на відстань до 1000 кілометрів, а можливо, й далі.

Вчені зазначають, що Еребус — єдиний у світі вулкан, який вивергає кристалічні частинки елементарного золота. Однак справжня загадка полягає в тому, як золото взагалі виходить із магми. За словами вчених, насправді золото у вулканічних викидах не є чимось незвичайним: раніше сліди золота були виявлені хімічними методами у зразках з Кілауеа на Гаваях, Етни в Італії, Августіна на Алясці та Ель-Чічона в Мексиці.

Пізніші теоретичні дослідження припускають, що золото, ймовірно, може переноситися гарячими вулканічними флюїдами, а також, ймовірно, газами. Зазначимо, що це цілком логічно: вулкан — по суті, є отвором у земній корі, через який розплавлений матеріал із глибоких надр землі піднімається нагору.

Багато елементів, таких як мідь, срібло, ртуть, миш’як, селен і сірка, а також золото, змішуються у своєрідному плавильному котлі, де вони можуть з’єднуватися з іншими елементами, утворюючи сполуки. Звідти золото не випаровується, оскільки температура кипіння чистого золота набагато вища за температуру вулканічних газів. Вважається, що золото насправді переміщується разом із летючими сполуками, що містять хлор або сірку, які можуть існувати в гарячих вулканічних газах.

У дослідженні під керівництвом геохіміка Кімберлі Мікер із Нью-Мексиканського інституту гірничої справи та технологій у США вчені виявили, що золото з Еребуса поводиться так, як раніше не спостерігалося.

У ході дослідження вчені дослідили зразки снігу навколо вулканічного кратера, газового шлейфу, що виходить із лавового озера, та антарктичної тропосфери на відстані до 1000 кілометрів від вулкана. У всіх трьох наборах зразків було виявлено мікроскопічні частинки чистого золота. Цікаво, що деякі з цих частинок досягали приблизно 60 мікрометрів у діаметрі.

Вчені вважають, що щодня вулкан Еребус, ймовірно, викидає близько 80 грамів золота, що насправді трохи менше, ніж інші вулкани планети. На основі наявних на той момент вимірювань Кілауеа викидав від 500 до 800 грамів золота на день, тоді як оцінки для Етни сягали 2,4 кілограма.

Однак у вулкані Еребус все ж є щось унікальне, що дозволяє золоту відокремлюватися від сполук, які утримували його у вулканічних викидах. Втім, за останні понад 30 років вчені так і не змогли знайти відповідь на це питання.

Інші новини науки

Земля є домівкою для неймовірної кількості видів, і деякі з них здатні заподіяти біль. Ще у 2015 році ентомолог, доктор Джастін Шмідт отримав “Шнобелівську” премію за розробку шкали болю Шмідта, яка оцінює біль від укусів, пише Science Focus.

Зазначимо, що шкала болю Шмідта для комах, що жалять, оцінює біль від укусів комах за шкалою від 1 до 4. Згідно з цією шкалою, укус західної медоносної бджоли отримує всього два бали, тоді як укуси червоної паперової оси та оксамитового мураха Клуга — три. Найвищий бал отримує укус південноамериканського мураха-кулі. До речі, сам доктор Шмідт описав біль від укусу мураха-кулі як чистий, сильний і нестерпний біль.

Укус мурашки-кулі (Paraponera clavata) вважається найболючішим у світі серед усіх відомих комах. Біль від цього укусу часто порівнюють із кульовим пораненням — він може тривати до 24–36 годин і оцінюється на максимальні 4+ бали.

Дослідження показали, що отрута муав’я-пулі містить понератоксин — сильний нейротоксин, який блокує передачу нервових імпульсів. Вчені також стверджують, що укус супроводжується безперервним пульсуючим болем, який виникає майже миттєво, посилюється протягом перших 10 хвилин, а потім триває безперервно близько доби.

За словами доктора Шмідта, укус мурашки-кулі також супроводжується сильним тремтінням, м’язовими спазмами, рясним потовиділенням, порушеннями серцевого ритму, тимчасовим паралічем укушеної кінцівки та утворенням виразок у місці укусу.

Паралітичний пептид порушує роботу натрієвих каналів, викликаючи “надмірне збудження” нервової системи, через що біль відчувається максимально гостро. Відразу після укусу на шкірі з’являються виражений набряк, сильне почервоніння та оніміння.

Перша допомога при укусі мурашки-кулі

Експерти радять промити місце укусу чистою водою з милом. Далі прикладіть холодний компрес, щоб зменшити набряк і уповільнити поширення отрути. Крім того, слід забезпечити спокій кінцівки.

Експерти зазначають, що для нейтралізації локальної реакції також можуть знадобитися антигістамінні препарати, кортикостероїди та знеболюючі засоби — слід звернутися за допомогою до лікарів.

Інші новини науки

Полі називає себе “архітектором оперативної стійкості” і заснував компанію Pauley Interactive, яка займається консалтингом у сфері імерсивних технологій. Серед його клієнтів — “уряди, військові та заможні люди”, які хочуть пережити кінець світу, пише Daily Mail.

За словами архітектора, найчастіше його компанія займається будівництвом “замкнутих систем, розміром з ангар для літаків”. Ці підземні бункери обладнані окремими кімнатами, загальними приміщеннями та зонами відпочинку.

Найчастіше такі бункери будуються на індивідуальне замовлення і часто є такими ж розкішними, як приватний літак. Полі стверджує, що багато хто здивувався б, дізнавшись, скільки будівництва зараз ведеться під землею.

“Там дуже багато роботи. Цей напрям будівництва швидко набирає обертів для обраної групи людей”, — каже експерт.

Але, на його думку, більшість людей, які проектують для себе бункери, не мислять масштабно.

“Вони хочуть відносно невеликі бункери, за винятком замовників із військової сфери, і вони призначені для того, щоб допомогти людям протриматися максимум три місяці. Більшість мислить у масштабах місяців, а не років”, — каже Філіп Полі.

За оцінками Полі, у найкращому випадку ці “роз’єднані” системи можуть працювати на повну потужність до одного року. Але, на думку експерта, цього періоду часу буде недостатньо, щоб врятуватися від справжнього апокаліпсису.

Однак для створення бункера, здатного існувати роками, потрібен зовсім інший підхід — “замкнутого циклу”. Навіть МКС, яка перебуває на орбіті Землі, є лише “частково замкнутою системою”. На її борт досі потрібно доставляти продовольство з Землі та відправляти назад відходи.

З огляду на це, Полі вважає, що його кінцева мета — розробка систем, які “відтворюють біоми Землі, залишаючись повністю автономними протягом багатьох років”.

Такий розкішний бункер має містити “чисті білі простори, дерева, зелень, світлодіоди, що імітують денне та нічне світло, а також штучні краєвиди без вікон”.

Для більш тривалого зберігання харчових продуктів, окрім звичайних систем очищення CO2 та рециркуляції, використовуватимуться гідропонні та аквапонні ферми, а також “гігантські акваріуми” для їстівної риби.

Але це не обов’язково означає, що запаси продовольства будуть величезними чи розкішними. Швидше за все, тим, хто виживе, доведеться харчуватися білком комах та мікопротеїном на основі грибів.

Наразі, за словами Полі, такі споруди, призначені для виживання, доступні лише військовим та надзвичайно багатим людям.

Інші новини науки

• Ядерні осади змоделювали в лабораторії. Дослідження було проведено командою з Національної лабораторії імені Лоуренса Лівермора (LLNL). Вчені провели експеримент у високотемпературній плазмовій трубці, яка імітувала частину ядерної вогняної кулі.