Історія відкриття була надзвичайно складною: череп було зібрано в Бразилії у XIX столітті, йому було надано кілька наукових назв, а потім у подальших дослідженнях його просто проігнорували, пише IFLScience.

Зразок, каталогізований під номером NHMD 2045557, був зібраний данським натуралістом Петером Вільгельмом Лундом у регіоні Лагоа-Санта в Бразилії. У 1839 році Лунд назвав його Hoplophorus euphractus. Пізніше, у 1875 році Йоганнес Райнхардт дослідив матеріал і застосував назву Schistopleurum euphractum.

Нове дослідження, опубліковане у серпні 2026 року, виявило, що Райнхардт насправді помилково визначив цей череп як типовий зразок Hoplophorus euphractus. Проаналізувавши історичну літературу та порівнявши череп з іншими скам’янілостями гліптодонтів, Едісон Вісенте Олівейра, Каспер Лікке Гансен та Клеберсон де Олівейра Порпіно дійшли висновку, що він належить до окремого виду, якому вони дали назву Glyptotherium deuterophractum.

Дослідники порівняли бразильський череп із зразками з Центральної та Північної Америки, а також з Венесуели. Вони виявили сукупність ознак у черепі, зубах, броньових пластинах та кістці гомілковостопного суглоба, які відрізняли бразильську тварину від інших видів Glyptotherium.

Дослідження також розширило відомий ареал нового виду, поширивши його на територію Бразилії та північну частину Південної Америки. Автори зазначили, що попередні дослідження часто спиралися на аргентинські скам’янілості для порівняння і не поверталися до матеріалу з Лагоа-Санта, що допомагає пояснити, чому цей вид так довго залишався невизнаним.

Як написали дослідники, “Історія роду Glyptotherium розпочалася з опису мексиканських скам’янілостей”, а пізніше його класифікація розвивалася завдяки дослідженням матеріалів з усієї Америки. Новий вид жив у пізньому плейстоцені, а його сліди простягаються від північно-східної та південно-східної Бразилії до північних регіонів та Венесуели.

Glyptotherium належав до набагато більшої групи гліптодонтів, до якої входили одні з найпотужніше броньованих ссавців льодовикового періоду. Деякі види досягали близько двох метрів у довжину, тоді як Doedicurus міг важити приблизно 1,36 тонни.

Гліптодонти дожили до того періоду, коли в Південній Америці вже мешкали люди, а деякі з останніх видів зникли наприкінці льодовикового періоду. Новий бразильський вид додає ще одну ланку до цієї палеонтологічної хроніки та демонструє, як старі музейні екземпляри все ще можуть змінити уявлення про доісторичне життя.

Інші новини науки

Океан покриває більшу частину планети і є домівкою для неймовірної кількості видів. Занурення в найглибші шари океану за допомогою дистанційно керованих підводних апаратів дає вченим змогу зазирнути в цей неймовірний світ, залишаючись непоміченими. Цього разу під час експедиції вченим вдалося помітити щось особливе: вечірку морських їжаків у капелюхах, пише IFLScience.

Відкриття було зроблено у 2022 році під час третьої експедиції NOAA “Подорож до хребта” на борту підводного апарата Okeanos Explorer, який занурився у води біля острова Сент-Круа у Карибському морі. На глибині 411 метрів вчені натрапили на неймовірне видовище, якого раніше ніхто не бачив.

За словами вчених, їм вдалося натрапити на велике скупчення коричневих морських їжаків (Conolampas sigsbei). Ці глибоководні морські їжаки дуже привабливі, оскільки мають кремезну округлу форму та короткі шипи, що відрізняє їх від інших колючих морських їжаків. Зазначимо, що раніше вченим рідко вдавалося спостерігати цей вид морських їжаків у природному середовищі існування, оскільки вони віддають перевагу глибинам близько 277–540 метрів.

Відомо, що цей вид залишає після себе характерні сліди, які й привели вчених до неймовірного скупчення — на морському дні було помічено щонайменше 35 коричневих морських їжаків. Вчені не знають напевно, але припускають, що морські їжаки могли зібратися на морському дні в рамках шлюбного скупчення.

Справа в тому, що морські їжаки розмножуються шляхом нересту, під час якого вони випускають у воду сперму та ікру в навколишнє середовище для запліднення. Простіше кажучи, морським їжакам не обов’язково стикатися, щоб спаритися, проте корисно перебувати в групі та поруч один з одним.

Цікавим здавалося й те, що коричневі морські їжаки носять капелюшки. У науці така поведінка називається “збиранням” і полягає в тому, що морські їжаки використовують свої голки, щоб витягувати предмети з навколишнього середовища на поверхню свого тіла — часто надягаючи їх зверху, тому це й виглядає як капелюх.

За словами вчених, досі невідомо, навіщо морські їжаки носять ці “капелюшки”, але у дослідників є кілька теорій. Одне з припущень полягає в тому, що їжаки можуть використовувати різні предмети, розміщуючи їх на голові для маскування. Крім того, капелюшки можуть слугувати додатковим захистом від ультрафіолетових променів і сонячного світла. Покриття їхніх тіл сміттям може також захищати їхні статеві пори, розташовані зверху.

Інші новини

Руйнівна повінь у Непалі та Тибеті забрала життя сотень людей, ще сотні досі вважаються зниклими безвісти, зокрема 56 українців. Потік льоду, снігу та каміння обрушився на гірські долини на тибетсько-непальському кордоні, змітаючи все на своєму шляху, пише Daily Mail.

Щоб з’ясувати точні причини цієї катастрофічної події, знадобиться час, але вже зараз вчені вважають, що повінь була спричинена обвалом льодовика, внаслідок якого в долину обрушився шматок льоду шириною від 1000 до 1300 метрів.

Раніше вважалося, що повінь у Непалі сталася без жодного попередження, але тепер вчені виявили, що тривожні ознаки все-таки були. За кілька днів до катастрофічної події наземні вимірювання підтвердили рекордно високі температури в горах.

Експерти стверджують, що Гімалайський регіон нагрівається швидше, ніж у середньому по світі. Це, у свою чергу, порушує стабільність льодових утворень, які в іншому разі залишалися б у безпеці.

За словами гляціолога з Британської антарктичної служби, доктора Хеміша Прітчарда, датчики температури раніше були встановлені в озері, розташованому на висоті 5100 метрів, приблизно за 10 кілометрів від льодовика, а також безпосередньо поруч із ним. Вчений стверджує, що в день катастрофічної повені датчики зафіксували, що температура води в озері була найвищою за весь рік; за два дні до цього було зафіксовано найвищу температуру ґрунту за останні два роки. Передбачається, що такі високі температури послабили сніговий покрив, заповнивши тріщини водою та заморозивши зв’язки між льодом і породою, які утримують льодовики на місці.

Зазначимо, що спочатку вчені вважали, що повінь була спричинена землетрусом магнітудою 5,2, зафіксованим 26 серпня. Однак подальший аналіз показав, що насправді катастрофа стала наслідком масштабного обвалу льодовика. Це призвело до обвалу потоку льоду та каміння, які змітали все на своєму шляху.

До речі, раніше експерти також заявили, що подібні повені, ймовірно, можуть ставати частішими по всьому світу, оскільки льодовики в різних регіонах стають дедалі нестабільнішими.

Інші новини науки