Connect with us

Наука

якою була наша галактика (відео)

Published

on


Чумацький Шлях спочатку був ділянкою космосу, що складалася з тисяч галактик.

Астрономи з Чиказького університету (США) створили серію унікальних симуляцій, які дають змогу побачити, як формувався Чумацький Шлях протягом перших двох мільярдів років історії нашої галактики. Результати дослідження опубліковано в журналі The Open Journal of Astrophysics, пише Phys.

Вік нашої галактики Чумацький Шлях становить приблизно 13,6 мільярда років, тоді як вік Всесвіту оцінюється в 13,8 мільярда років. Чумацький Шлях — це величезна спіральна галактика діаметром близько 100 000 світлових років, що складається з кількох сотень мільярдів зірок. Але на самому початку своєї історії наша галактика виглядала зовсім інакше.

Ділянка космосу, яка згодом стала Чумацьким Шляхом, являла собою скупчення тисяч невеликих галактик, як показала серія комп’ютерних симуляцій, створена вченими. Виявилося, що деякі галактики утворювали величезну кількість зірок, а інші були заповнені лише міжзоряним газом або залишками загиблих зірок і чорними дірами. Усі ці галактики з часом злилися в одну величезну структуру, якою є наша галактика. Частина галактик тепер оточує Чумацький Шлях.

Чумацький Шлях на початку своєї історії виглядав інакше: якою була наша галактика



Моделювання показує, що саме так виглядала Чумацький Шлях 12 мільярдів років тому

Фото: phys.org

Вчені зазначають, що ці симуляції є найдетальнішою на сьогодні моделлю еволюції Чумацького Шляху протягом перших двох мільярдів років його існування.

Оскільки астрономи не можуть повернутися в минуле, щоб безпосередньо дослідити початок Всесвіту, вони використовують дані космічних телескопів, які вивчають світло, що подорожувало до нас мільярди років. Ці дані, а також відомі фізичні процеси, були враховані в моделюванні.

Чумацький Шлях на початку своєї історії виглядав інакше: якою була наша галактика



Варто зазначити, що астрономи не можуть побачити весь Чумацький Шлях, адже ми живемо всередині галактики. Але про її форму та структуру вчені знають завдяки спостереженням за іншими подібними галактиками

Фото: ESA

На відео вище показано частину симуляції ділянки космосу, яка стала частиною Чумацького Шляху. Процес формування нашої галактики охоплює період від 180 мільйонів до двох мільярдів років після Великого вибуху. Фіолетові нитки — це гарячий газ, білий колір позначає ультрафіолетове випромінювання зірок, а жовтий — світіння гарячих атомів кисню. Спалахи білого та жовтого кольорів виникають у міру того, як газ охолоджується й стискається, утворюючи зірки. Потім зірки нагрівають газ, і цикл повторюється.

Варто зазначити, що астрономи не можуть побачити весь Чумацький Шлях, адже ми живемо всередині галактики. Але про її форму та структуру вчені знають завдяки спостереженням за іншими подібними галактиками.

Інші новини науки



Джерело

Наука

що не так із ядром планети (фото)

Published

on


Європейське космічне агентство повідомило, що місія BepiColombo досягла своєї мети через 8 років після запуску.

У суботу, 21 листопада, після 8 років польоту через внутрішню частину Сонячної системи, на орбіту навколо Меркурія вперше в історії вийшли одразу два космічні апарати. Їм належить розгадати одразу кілька загадок найменшої планети Сонячної системи. Місія BepiColombo надіслала на Землю сигнал з відстані понад 100 мільйонів кілометрів, на який так чекали вчені, повідомило Європейське космічне агентство.

Місія BepiColombo вартістю 1,6 мільярда євро складається з двох космічних апаратів — Mercury Planetary Orbiter та Mercury Magnetospheric Orbiter, створених у Європі та Японії. Поки що ці зонди з’єднані між собою, але 9 грудня вони розділяться і вийдуть кожен на свою орбіту навколо Меркурія.

Однак дослідження найменшої планети Сонячної системи ці зонди, запущені у 2018 році, розпочнуть лише 6 квітня 2027 року. Два апарати збиратимуть взаємодоповнюючі дані, перебуваючи в різних точках спостереження, що дозволить розгадати багато загадок Меркурія.



Хоча Меркурій — найближча до Сонця планета, вона не є найгарячішою у Сонячній системі

Фото: NASA

Незважаючи на відносну близькість до Землі, Меркурій залишається однією з найменш досліджених планет Сонячної системи. Вчені хочуть дослідити внутрішню будову Меркурія та з’ясувати, чому його ядро таке величезне: воно займає до 75 % розміру планети. Також зонди дослідять магнітне поле Меркурія та те, як магнітосфера планети взаємодіє з сонячним вітром. Під пильною увагою вчених перебуватимуть численні кратери (деякі містять водяний лід), вулканічні рівнини та гори, що сягають висоти 4 кілометрів.

BepiColombo — це лише третя в історії місія, яка досягла Меркурія. У середині 1970-х років повз планету тричі пролетів зонд NASA “Марінер-10”. Уперше на орбіту навколо Меркурія у 2011 році вийшов зонд NASA Messenger, який досліджував планету до 2015 року, а потім впав на її поверхню.

Вперше на орбіту навколо Меркурія вийшли два апарати: що не так із ядром планети



Меркурій. Фотографія з місії BepiColombo

Фото: ESA

BepiColombo — це друга в історії місія, яка вийшла на орбіту навколо Меркурія, але це перший у історії випадок, коли планету одночасно досліджуватимуть два космічні апарати.

Місія BepiColombo летіла до Меркурія 8 років і подолала майже 10 мільярдів кілометрів, адже вчені обрали складніший і довший маршрут. Для коригування траєкторії руху доводилося використовувати гравітацію Землі, Венери та самого Меркурія.

Нерозумінням того, що, хоча Меркурій — найближча до Сонця планета, вона не є найгарячішою у Сонячній системі, адже температура на її поверхні сягає 450 градусів за Цельсієм. А на Венері, другій планеті від Сонця, вона піднімається до 480 градусів за Цельсієм. Причина в тому, що дуже щільна атмосфера Венери надто добре утримує тепло, а тому це планета з найвищою температурою в Сонячній системі.

Інші новини науки



Джерело

Continue Reading

Наука

До Землі наближається небезпечний астероїд шириною 1800 метрів: є ще страшніший камінь

Published

on


Розрахунки вчених показали, коли до нашої планети наблизиться астероїд, який у NASA вважають потенційно небезпечним.

Згідно з класифікацією NASA, потенційно небезпечними для Землі астероїдами є космічні камені діаметром не менше 140 метрів, які наближаються до Землі на відстань менше ніж 7,5 мільйонів кілометрів. Астероїд 1999 AN10 має діаметр від 800 до 1800 метрів і опиниться біля нашої планети набагато ближче, пише EarthSky.

Астрономи виявили астероїд 1999 AN10 27 років тому. Він належить до групи астероїдів під назвою “Аполлони”. Це означає, що його орбіта перетинає орбіту Землі навколо Сонця. Астероїд 1999 AN10 робить повний оберт навколо Сонця за 643 дні й рухається по дуже витягнутій орбіті, яка виходить далеко за межі орбіти Марса.

Через свої значні розміри цей астероїд вважається потенційно небезпечним. Це означає, що існує ймовірність того, що орбіта цього каменю зміниться і він може врізатися в Землю. Якщо такий астероїд впаде на нашу планету, то в атмосферу буде викинуто величезну кількість пилу, що на довгі місяці перекриє сонячне світло і створить загрозу для всієї земної цивілізації. Хороша новина полягає в тому, що 1999 AN10 під час зближення із Землею не вріжеться в нашу планету.

Розрахунки вчених показують, що 7 серпня 2027 року потенційно небезпечний астероїд 1999 AN10 має пролетіти повз Землю на відстані близько 389 855 кілометрів. Це приблизно така сама відстань, на якій від Землі знаходиться Місяць. Вчені вважають, що завдяки своїм значним розмірам у ніч на 7 серпня 2027 року астероїд 1999 AN10 можна буде побачити у бінокль.



Астероїд (99942) Апофіс, шириною близько 375 метрів, 13 квітня 2029 року пролетить повз Землю на відстані 32 000 кілометрів

Фото: ESA

Наразі в каталозі NASA налічується близько 2500 потенційно небезпечних астероїдів. Ось деякі з них, які в майбутньому наблизяться до Землі, а один навіть може врізатися в нашу планету.

  • Астероїд 2001 WN5 шириною приблизно 940 метрів пролетить повз Землю на відстані близько 248 700 км 26 червня 2028 року. Він не повинен зіткнутися з нашою планетою.
  • Астероїд 1997 XF11 шириною приблизно 700 метрів 26 жовтня 2028 року пролетить повз Землю на відстані близько 929 000 км. Удару по планеті не очікується.
  • Астероїд (99942) Апофіс шириною близько 375 метрів 13 квітня 2029 року пролетить повз Землю на відстані 32 000 кілометрів. Це навіть ближче, ніж знаходяться деякі супутники. Ризик зіткнення з нашою планетою виключений.
До Землі наближається небезпечний астероїд шириною 1800 метрів: є ще страшніший камінь



Астероїд (101955) Бенну, шириною близько 500 метрів, є найнебезпечнішим із цього списку

Фото: NASA

  • Астероїд (101955) Бенну, шириною близько 500 метрів, є найнебезпечнішим із цього списку. Розрахунки вчених показують, що він може зіткнутися з нашою планетою 24 вересня 2182 року. Хоча ймовірність такої події поки що становить 1 до 2700.

Інші новини науки



Джерело

Continue Reading

Наука

14 листопада 1918 року — як народилася Академія наук України

Published

on


14 листопада 1918 року гетьман Павло Скоропадський підписав закон про заснування Української академії наук у Києві. Це стало одним із найважливіших рішень Української Держави у сфері освіти й культури.

Українську академію наук задумували як масштабну державну установу, яка мала розвивати українську науку, досліджувати історію та культуру, вивчати природні багатства країни й створювати власну наукову інфраструктуру. Фокус зібрав найцікавіші факти про минуле цієї установи.

Ідея визрівала десятиліттями

Ідея створення української академічної установи виникла задовго до приходу Павла Скоропадського до влади. Ще до Першої світової війни українські інтелектуали намагалися сформувати незалежне наукове середовище.

Важливу роль у цьому відігравав історик Михайло Грушевський. Він очолював Наукове товариство імені Шевченка у Львові та Українське наукове товариство в Києві. Ці організації займалися дослідженнями, публікаціями та розвитком української науки, але не мали статусу повноцінної державної академії.




Одним із головних організаторів майбутньої Академії став міністр освіти Микола Василенко

Фото: Wikimedia Commons

Після проголошення Української Держави у 1918 році з’явилася можливість реалізувати давній задум на державному рівні. Одним із головних організаторів майбутньої Академії став міністр освіти Микола Василенко, який залучив до роботи провідних науковців.

Академію фінансували ще до її появи

Українська Держава Павла Скоропадського почала готувати фінансову основу майбутньої Академії наук ще до її офіційного відкриття. 13 листопада 1918 року, за день до підписання закону про створення установи, уряд передбачив на її утримання до кінця року 869 216 карбованців 69 копійок.

Підготовка фінансування була частиною масштабної роботи, яка тривала кілька місяців. Міністр народної освіти Микола Василенко залучив до розроблення проєкту провідних учених, а спеціальна комісія під керівництвом Володимира Вернадського підготувала статут, штатний розпис і кошторис майбутньої установи.

Фінансування Академії підготували до її заснування



14 листопада 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив постанову про виділення коштів на утримання Академії

Фото: Wikimedia Commons

Показовим був і розподіл передбачених коштів. Із загальної суми 566 250 карбованців планували спрямувати на господарські та організаційні потреби. Це приблизно дві третини всього фінансування. Решта мала покривати інші витрати, передбачені кошторисом.

Такий підхід пояснювався масштабом задуму: Академія мала об’єднати науково-дослідні інститути, музеї, лабораторії, обсерваторію, ботанічний сад та інші установи.

Підписання закону та перші академіки

14 листопада 1918 року гетьман Павло Скоропадський підписав закон “Про заснування Української академії наук у м. Києві”, затвердив її статут і штат, а також призначив перших 12 дійсних членів — академіків. Їх розподілили між трьома відділами майбутньої установи: історико-філологічним, фізико-математичним і соціальних наук. До першого увійшли історики, мовознавці та сходознавці, до другого — геологи, біолог і фахівець із прикладної механіки, до третього — економісти та правознавці.

Академію наук заснували 14 листопада 1918 року



Гетьман Скоропадський підписав закон “Про заснування Української академії наук у м. Києві” 14 листопада 1918 року

До Історико-філологічного відділу увійшли:

  • Дмитро Багалій — історик, дослідник історії Слобідської України.
  • Агатангел Кримський — мовознавець, сходознавець і знавець арабської та іранської культур.
  • Микола Петров — історик мистецтва, дослідник церковної старовини.
  • Степан Смаль-Стоцький — мовознавець і дослідник української мови.

До Фізико-математичного відділу увійшли:

  • Володимир Вернадський — геолог, геохімік і природознавець.
  • Степан Тимошенко — механік, один із засновників сучасної механіки матеріалів.
  • Микола Кащенко — біолог, ембріолог і дослідник акліматизації рослин.
  • Павло Тутковський — геолог, дослідник мінералів і природних ресурсів України.

До Відділу соціальних наук увійшли:

  • Михайло Туган-Барановський — економіст, дослідник економічної теорії.
  • Володимир Косинський — економіст і фахівець із політичної економії.
  • Федір Тарановський — правознавець, дослідник історії права.
  • Орест Левицький — історик і правознавець, дослідник українського звичаєвого права.

Такий склад перших академіків показував, що нову установу від самого початку задумували як центр розвитку найрізноманітніших галузей знань. Важливо й те, що призначення перших 12 учених ще не означало обрання керівництва Академії. Це відбулося 27 листопада 1918 року під час установчих Загальних зборів: першим президентом обрали Володимира Вернадського, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського.

Академія мала охоплювати понад 60 наукових напрямів

Масштаб задуму творців Української академії наук добре демонструє її початковий статут. Академія мала охопити понад 60 наукових напрямів, а її повний склад планували розширити до 72 дійсних членів.

Для цього передбачили створення 15 науково-дослідних інститутів, 14 постійних комісій, шести музеїв, двох кабінетів і двох лабораторій. Також у планах були ботанічний та акліматизаційний сади, астрономічна обсерваторія, біологічна станція, національна бібліотека й власна друкарня.

Структуру Академії спланували заздалегідь



Одеський археологічний музей НАН є найстарішим в Україні

Фото: Wikimedia Commons

Академія мала займатися не лише історією, мовою та культурою України. До її завдань входили дослідження природних ресурсів, сільського господарства, економіки, права, біології та інших галузей. Обсерваторія й біологічна станція мали забезпечувати практичні дослідження, а музеї та наукові комісії — збирати й вивчати історичні, культурні та природничі матеріали.

Однак ці цифри відображали початковий план, а не вже створену мережу установ. Через політичну нестабільність реалізувати його повністю одразу не вдалося.

У перші місяці діяльності Академії почали формувати окремі інститути й наукові підрозділи, а їхня структура поступово змінювалася. Попри це, масштаб проєкту свідчив про намір створити в Україні повноцінний науковий центр європейського рівня, який мав охоплювати практично всі основні галузі знань.

Перший президент Академії — Володимир Вернадський

Першим президентом Української академії наук став Володимир Вернадський. Він був не лише видатним вченим, а й організатором, який розумів необхідність створення потужної наукової інституції.

Вернандський очолив Академію 27 листопада 1918 року



Першим президентом Української академії наук став Володимир Вернадський

Фото: Wikimedia Commons

Після обрання 27 листопада 1918 року Вернадський зосередився на практичному запуску Академії. За його керівництва формували перші наукові підрозділи, залучали дослідників, організовували роботу відділів і вирішували питання матеріального забезпечення. Особливу увагу він приділяв тому, щоб Академія стала самоврядною науковою установою, де важливі рішення ухвалювали самі вчені.

Вернадський очолював Академію до 1921 року. Попри революцію, зміну влади та складні умови перших років існування установи, він допоміг закласти основи її організаційної структури й академічних традицій. Його президентство стало важливим етапом перетворення задуму 1918 року на діючу наукову установу.

Академія отримала власну будівлю лише після зміни влади

Попри затверджений статут, штат і державне фінансування, після заснування Українська академія наук не отримала жодної власної будівлі. Її співробітникам доводилося працювати в приміщеннях інших установ, лабораторіях та університетських аудиторіях, а перші загальні збори 27 листопада 1918 року відбулися не у власному приміщенні, а в будівлі Українського наукового товариства.

Питання з пошуком приміщення намагалися вирішити ще за гетьмана Павла Скоропадського. Розглядали можливість розміщення Академії у Володимирському кадетському корпусі, а також плани будівництва окремого наукового комплексу поблизу Києва. Проте через нестачу вільних будівель і коштів реалізувати ці задуми не вдалося.

Академія отримала приміщення в лютому 1919 року



Сьогодні за адресою Володимирська, 54 розташована Президія Національної академії наук України

Фото: Wikimedia Commons

Перше власне приміщення Академія отримала лише в лютому 1919 року, вже після приходу до Києва більшовиків. 10 лютого президент Володимир Вернадський та неодмінний секретар Агатангел Кримський зустрілися з наркомом освіти Володимиром Затонським. Наступного дня в київських газетах опублікували його наказ про передачу Академії садиби колишнього пансіону графині Левашової разом із рухомим майном.

Однак отримання будівлі не означало, що Академія відразу змогла повноцінно нею розпоряджатися. У пансіоні ще залишалися вихованки та працівники, а сам процес передачі майна затягнувся. Лише влітку 1919 року Академія фактично стала повноправним користувачем будинку.

Остаточно право Академії на будівлю закріпила постанова Раднаркому УСРР від 25 січня 1921 року. Цікаво, що ця споруда й досі залишається важливою частиною академічного життя: сьогодні за адресою Володимирська, 54 розташована Президія Національної академії наук України.

Академія пережила чотири зміни назви

За понад століття існування установи її назва змінювалася чотири рази. Це відображало політичні трансформації, які переживала Україна протягом XX століття.

  • 1918–1921 роки — Українська академія наук (УАН).
  • 1921–1936 роки — Всеукраїнська академія наук (ВУАН).
  • 1936–1991 роки — Академія наук УРСР.
  • 1991–1993 роки — Академія наук України.
  • З 1994 року — Національна академія наук України.

За понад століття Українська академія наук пройшла через революції, зміну влади, реорганізації та кілька перейменувань. Проте її заснування 14 листопада 1918 року стало важливим кроком у формуванні української наукової системи. Задум, який об’єднав зусилля державних діячів і провідних учених заклав основу установи, яка продовжує працювати й сьогодні.

Інші новини науки

  • 6 листопада 1855 року народився Дмитро Яворницький — український історик, археолог, етнограф і дослідник запорозького козацтва.
  • Український вчений з Тернопільського національного технічного університету створив два незвичайні витвори мистецтва, розмір яких вимірюється мікрометрами. Один із них відтворює портрет Івана Пулюя, а інший — Зоряну ніч Вінсента ван Гога.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.