Війна
Україна — бренд переможця: Які шанси Одеси прийняти EXPO 2030. Розповів Роман Григоришин
Виставка EXPO — іміджевий захід світового масштабу і в України є всі шанси на проведення виставки в Одесі у 2030 році. Наразі йде підготовка до голосування за кандидата. Воно відбудеться у листопаді 2030 року, де 170 країн, члени Міжнародного бюро виставок, голосуватимуть за одного з чотирьох кандидатів. Міста-суперники Одеси: Пусан, Рим, Ер-Ріяд. Про одеські переваги та плани виставки для “Дайджесту Одеси” розповів директор Департаменту інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, міжнародного співробітництва і туризму Одеської обласної військової адміністрації, Роман Григоришин.

Фото: УСІ
Розглянемо конкурентів
Виставка можливо не такий відомий захід, як Чемпіонат Світу з футболу чи Олімпійські ігри, але йде на рівні з ними. А економічний ефект навіть більший, адже виставка триває півроку.
Виставка планувалась на 2020 рік в Дубай, була перенесена і проходила з жовтня по березень 2021 року. В 2025 році пройде в Японії. Тому, якщо планувати виставку у Пусані (Південна Корея) або Ер-Ріяду (Саудівська Аравія) — це суперечить базовому олімпійському принципу: виставка повинна подорожувати континентами.
Розглянемо Ер-Ріяд. Ми розуміємо, що фінансово — це точно фаворит, тому що таких можливостей, мабуть, немає у жодної з інших країн. Проте, є аспекти, які грають проти: закритість країни та питання забезпечення прав жінок. Ми зараз будемо спостерігати Чемпіонат Світу з футболу в Катарі. І вже зустрічаються різні ситуації по персоналу саме жіночої статі. Цивілізованому світу зазвичай важко робити такі кроки в напрямку країн, які важко назвати демократичними.
Італія. У 2015 році виставка була в Мілані. Якщо дивитись на столітню історію виставок, то в цій країні вона була дуже багато разів. А у Східній Європі виставки не було останні 40 років.
Серед претендентів була москва, але вона сама собі вистрілила в ногу. Москви немає, тому з огляду на це Одеса — є одним із фаворитів. Ми не фантасти, розуміємо, що у багатьох з цих міст виставку можна проводити хоч завтра, а Одесі — треба попрацювати. Але для цього якраз є оці сім років, за які ми можемо перевтілити наше місто. І зробити таким, яке зможе прийняти протягом 6 місяців мільйони туристів.
Переваги міста і для нього
Сам проєкт EXPO дуже класно підходить у контекст відновлення України. Країна є форпостом протистояння проти нацистів сучасності. Тому було б дуже слушно, аби інші країни підтримали в наданні права на проведення виставки саме в Україні. Так вони б надали нам не рибу, як зазвичай, а вудочку, якою б ми зловили своє щастя.
Відповідно, це може бути флагманський проєкт всього півдня України. Логістично немає сенсу будувати ще один чи два аеропорти в Одесі. Треба робити місто доступним для інших аеропортів, з’єднувати швидкими шляхами з Миколаєвом (відновлення аеропорту) і з Ізмаїлом (реконструкція злітної смуги). І звичайно швидкою залізницею Одеса-Київ, щоб ми були в межах 3-4 годин зі столицею. Цей логістичний ланцюжок по-новому зв’яже Одесу із Європою, Києвом та Миколаєвом.
Одеса у світі популярне місто, проте на жаль не випустило нічого нового у сучасності, а та спадщина, яка була, вже розгубилась. Проте ми знаємо, що іноземці визнавали це місто як комфортне для життя. Багато хто закохувався в місто, а хтось —в людей, купував нерухомість і час від часу приїжджає. Саме Одеса серед міст України найбільше зачаровує іноземців. На це багато підстав. Виставка — стимул приїхати, тим хто чув, але не був тут.
Щодо економічного добробуту міста, звичайно, хочемо, щоб вони приїхали, отримали задоволення, витратили тут гроші, підтримали нашу економіку, або стали б частиною цієї економіки. Тому це неймовірно великий шанс, історичний для Одеси.
Куди крокуємо стосовно EXPO
У кінці листопада 171 Генеральна асамблея МБВ, на якій відбудеться презентація нашої заявки, цього разу в офлайн режимі. Там буде вперше представлено саме архітектурний концепт, який розробляла Zaha Hadid Architects.
У проміжку між лютим-квітнем буде перевіряюча місія. Перше, що інспектуватимуть — гарантії центральної влади. Ми наразі робимо план, який запропонуємо Міжнародному бюро по візиту. Вони тут працюватимуть з понеділка по п’ятницю. Перші день-два вони проведуть у Києві, потім прибудуть до Одеси. Відбудеться зустріч з керівництвом міста, області, виїзд на саму локацію, демонстрація проєктів, логістики. Крім нашої презентації, готуємо кілька крутих сюрпризів для них.
Ми розуміємо усю безпекову ситуацію, отримали завірення від Генерального Секретаря Міжнародного бюро виставок. Як мінімум він точно приїде, а щоб місія відбулась, потрібно ще троє делегатів. Я думаю, що не буде проблеми. На крайній випадок думатимемо про якийсь гібридний варіант цієї місії, можливо в онлайн-режимі. Але офлайн — краще.
Місце зустрічі — поля зрошення: де планують проходження виставки
Запланована територія — 250 га полів зрошення в 15 хвилинах їзди до центру. Про цю територію говорять останні років 20. Є купа варіантів, а щоб перейти від слів до справи, треба вирішити цілий ряд проблем. І так склалось, що, бюджетом міста чи області — це майже неможливо. Навіть, якщо ми не виграємо, то в будь-якому випадку, це можливість привести до ладу місце. Адже це справді територія пріоритетного розвитку: величезна ділянка, на якій може з’явитись як новий мікрорайон, так і різні економічні суб’єкти. Великий простір для росту, що знайти у місті на узбережжі — важко. І до речі, — ще одна перевага Одеси, відносно суперників. В інших країн немає ділянки в межах центру міста.
Кожна країна по-різному підходить до виставки. Хтось приїжджає себе продавати, представляючи виробників, а хтось презентує країну. Є країни, які концептуально не сприймають, коли ти презентуєш виробника, як США, наприклад, вони себе презентували, як країну загалом. Зрештою — велика конверсія грошей та привернення уваги до країни. Наприклад, у 2021 році, український павільйон був також заточений на кількох виробників. І вони підписали багато контрактів. Це можливість.
Попри війну: як готуватись до проєкту 2030 року, коли у країні війна
Безумовно вторгнення вплинуло. Рік тому, коли ми заявили про цю ініціативу, до того як її підтримав президент, багато людей дуже скептично ставились. Особливо ті, хто був у Дубай і розуміють що це таке.
Через вторгнення та події в Україні і такої уваги, то з цього боку є трохи позитивного впливу для проєкту і можливостей. росію викинули з процесу, а Одеса стала хабом для міжнародних організацій, центром зернової угоди.
Організаційно та ментально після вторгнення було важко повернутись до роботи. Коли тут питання життя та смерті, розмовляти про те, що буде у 2030 році — складно. Коли вся адміністрація, і я також, працювала на забезпечення військових, навіть в думках не було питання “Що робити з ЕКСПО?”.
На кінець лютого планували почати процес підготовки досьє. Були підібрані підрядники, розуміння фінансування, адже це не мало бути за кошти платників податків. Ми були готові починати з 1 березня. Почалась повномасштабна війна і зрозуміло, що ніхто до цього не повертався. І я чесно кажу, не знаю як склалось, якби в середині квітня мені не подзвонила Генеральний директор Zaha Hadid Architectsі. Вона сказала, що фірма готова продовжувати співпрацю. Нагадаю, це найдорожче та найпопулярніше архітектурне бюро у світі. Дуже багато компаній, міст змагаються за те, щоб компанія щось проєктувала чи будували в них і це коштує дуже дорого. До цього ми розглядали комерційну співпрацю з цим бюро, і коли вони в квітні подзвонили, то була дискусія. Навіть якби були гроші, нас би ніхто не зрозумів. Але фірма вирішила подарувати нам цей проект, тому що за їхніми словами: “ Україна — бренд переможців”. Вони хотіли бути з нами, підтримати та перемогти разом.
Після цієї історії особисто я та моя команда не розглядали, що ми не подаємо це досьє. Так, це було дуже важко — програмний документ англійською та французькою мовами. Там розписано все до деталей: як рухаються люди, де вони живуть, яка економіка процесу, як будуватимуться павільйони, як ми будемо це промоутити.
Маленька довідка: 7 вересня Україна офіційно подала реєстраційне досьє до Міжнародного бюро виставок у Парижі (BIE) для участі у конкурсі серед країн-кандидатів на право проведення Всесвітньої виставки Expo 2030 в Одесі. Цей крок є ключовим і обов’язковим для кожної країни-кандидата на етапі розгляду проєкту та в процесі голосування.
Ми з’єднались з командою CIVITTA. Ця консалтингова компанія веде дуже багато проєктів Кабінету Міністрів і ми почали співпрацю. Вони дуже молодці, надзвичайно креативні, крута професійна команда, яка допомогла все це зібрати в один документ. Тут варто відзначити, що Обласна адміністрація, всі департаменти, міністерства, місто оперативно надавали інформацію та допомагали. Це був як мурашник і в мене літо пройшло під лозунгом “досьє ЕКСПО”.




Часто запитують чому ми цим займаємось, при тому що немає абсолютної гарантії, що ми переможемо. Але мені подобається бути причетним до чогось великого і це не купиш ні за які гроші. Думаю, що можливо завдяки цій роботі, колись в 2030 році, гулятиму зі своєю дитиною на виставці ЕКСПО в Одесі. З гордістю скажу: “я працював над цим”.
Хочу відзначити, що абсолютно всі країни, які є нашими конкурентами в боротьбі за ЕКСПО, абсолютно коректно себе поводять. Не бачив жодного висловлювання, що в Україні немає шансів, бо у них війна.
Дізнатись, нададуть Одесі право чи ні, зможемо за 14 місяців. Це довгий дипломатичний шлях, на меті якого показати світу сучасну та прогресивну Одесу.
Війна
Пам’яті штаб-сержанта Андрія Шостака
Андрій народився 16 травня 1973 року в Кам’янському на Дніпропетровщині (тоді – Дніпродзержинськ). Після школи здобув фах електрозварювальника у професійно-технічному училищі. Ніколи за цією спеціальністю не працював, але те навчання забезпечило базовими вміннями, які завжди допомагали виходити з проблемних ситуацій на роботі і вдома.
Вісімнадцятирічного Андрія призвали на строкову військову службу в останні місяці існування СРСР, а завершував він її уже після проголошення відновленої незалежності України.
Андрій служив у Сумській області. Там зустрів кохання свого життя – Олену. Молоді люди побралися у 1992 році. Через деякий час у них з’явився первісток Анатолій, а ще за три роки – Едуард.

Після закінчення строкової служби Андрій вирішив продовжувати військову кар’єру. У 1995 році був учасником миротворчої місії ООН у Югославії.

Згодом, у середині 2000-х років, чоловік перейшов у систему пенітенціарної служби. До 2016 року працював у виправній колонії №89 у Дніпрі. Ту сторінку трудової біографії завершив із відзнакою «За службу державі» від Всеукраїнської громадської організації Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» та відомчою медаллю «10 років сумлінної служби».

Наступним місцем служби Андрія Анатолійовича стала військова частина Національної гвардії України. У 2017-2018 роках виконував завдання під час АТО/ООС.
Тоді за сумлінне виконання завдань був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній Операції», почесною відзнакою «За оборону Маріуполя» та медаллю «Операція Об’єднаних Сил. Разом до Перемоги».

«Батько завжди для нас з братом був за приклад; виховував, як кажуть, справжніми чоловіками. Багато чого навчив робити по господарству своїми руками. Навчив відповідати за вчинки і відповідати за свою сім’ю, – розповідає молодший син Едуард. – У дитинстві інколи здавалося, що він був надто суворим, але згодом я зрозумів, що тато все робив для того, щоби ми ставали кращими і відповідальнішими. Коли я став студентом, ми вже по-справжньому дружили з батьком, я дослухався до його мудрих порад».
Десять років тому старший син Анатолій пішов батьковою стежкою: долучився до лав НГУ. Відтоді захищає країну, отримав кілька поранень.

У 2020 році родина раділа одруженню молодшого сина. Щастям для всіх стало народження наступного року Соломійки. Поява єдиної внучки дуже втішала дідуся-військового, який знайшов час власноруч змайструвати для неї на дачі пісочницю та гойдалку.

Перед початком повномасштабної російсько-української війни і в наступні місяці штаб-сержант Андрій Шостак обіймав посаду начальника відділення навчального центру в/ч 3036 НГУ – забезпечував харчування військовослужбовців.
Він був начальником їдальні навчального центру військової частини два роки. За цей час перетворив «столовку» на місце якісного харчування для всього складу і приємного тимчасового перепочинку. За орієнтир в цьому стали стандарти НАТО.

Після 24 лютого 2022 року Андрій Анатолійович у лавах Національної гвардії України виконував бойові завдання із захисту України.
У перший рік повномасштабної війни, 27 травня, російські війська завдали масованого ракетного удару по Дніпровському району Дніпропетровської області, поціливши у навчальний центр НГУ. Внаслідок удару трьох ракет «Іскандер-М» загинули десять військовослужбовців, більше трьох десятків людей зазнали поранень різного ступеня тяжкості. Від несумісних з життям уражень того дня загинув і Андрій Шостак.
Штаб-сержанта завжди поважали за те, що був відповідальним і дотримувався принципів честі і гідності.

Прощання із Андрієм Шостаком відбулося 1 червня 2022 року в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ у Кам’янському. Поховали штаб-сержанта на Алеї Слави військового кладовища.
У нього залишилася дружина, два сини, мати і брат.
У 2022 році рішенням Кам’янської міської ради одну з вулиць міста перейменували на вулицю Андріївську – на честь шістьох мешканців мікрорайону, до якого вона веде: Андрія Ткача (2014), Андрія Камінського (2015), Андрія Ляша (2022), Андрія Карпова (2022), Андрія Шостака (2022), Андрія Гудима (2022).
Андрія Шостака нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять військовослужбовцю, вдячність і шана!
Валентина Кащенко
Фото надані Едуардом Шостаком
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
Українські бійці взяли в полон росіянина у формі ЗСУ
Оператори 3-го загону 4-го полку Сил спеціальних операцій «Рейнджер» взяли в полон російського військовослужбовця, який був переодягнений у військову форму Збройних сил України.
Як передає Укрінформ, про це повідомив 3-й загін 4-го полку ССО «Рейнджер» у Телеграмі.
«Оператори 3-го загону 4-го полку ССО «Рейнджер» захопили в полон військовослужбовця РФ без жодного пострілу», – йдеться в повідомленні.
Як зазначається, на одному з найгарячіших напрямків фронту спецпризначенці виявили позицію озброєного російського солдата, який був переодягнений в українську форму. Противника видало залишене сміття – ймовірно, він готувався до виходу на бойове завдання. При собі він мав зброю, три радіостанції та рюкзак із провізією й спорядженням.
«Оператор із позивним «Машиніст» вступив із ворогом у діалог, зумівши повністю його дезорієнтувати та переконати скласти зброю без бою. Під час первинного допиту з’ясувалося, що полонений служив в армії РФ із 2023 року. Після підписання контракту він брав участь у наступі на Харківщині, а згодом виконував завдання на інших ділянках фронту», – поінформували у загоні.
Військові додали, що завдяки успішнім спеціальним діям українських воїнів обмінний фонд поповнився ще одним окупантом, а бійці 3-го загону отримали від полоненого цінну інформацію.
Як повідомляв Укрінформ, оператори 6-го полку Rangers Сил спеціальних операцій Збройних сил України здійснили наліт на позиції військ Російської Федерації на одному з операційних напрямків і взяли в полон трьох загарбників.
Фото ілюстративне: МОУ
Війна
Приватна ППО в Україні — підприємства отримали нові можливості щодо оборони
Приватні групи протиповітряної оборони в Україні тепер мають право перехоплювати ворожі цілі не лише над власними об’єктами, а й захищати інші підприємства на договірній основі. Кабінет Міністрів України за пропозицією Міністерства оборони ухвалив рішення про розширення цього пілотного проєкту.
Уряд суттєво оновив правила діяльності приватних підрозділів ППО задля посилення захисту критичної інфраструктури в умовах активізації ворожих повітряних атак. Про це повідомляє пресслужба Кабміну.
Окрім можливості захисту об’єктів третіх сторін на договірній основі, нові положення дозволяють переміщувати засоби ППО між підприємствами (за погодженням із Повітряними силами), а також включати пілотовані літальні апарати до складу таких груп ППО. Крім того, до участі в проєкті тепер можуть долучитися резиденти “Defence City” та підприємства, визнані критично важливими. Також встановлено правила використання бойових частин та електродетонаторів для дронів-перехоплювачів, а мінімальний вік учасників таких груп ППО знижено з 21 до 18 років.
У Міністерстві оборони наголошують, що приватні підрозділи ППО діють під суворим контролем військового командування та в межах єдиної системи протиповітряної оборони Збройних Сил України. Ця ініціатива, що регулюється постановою Кабінету Міністрів № 1506 від 19 листопада 2025 року, дозволяє бізнесу убезпечити власні об’єкти, не створюючи додаткового навантаження на Сили оборони.
Експеримент уже демонструє високу ефективність: приватні групи розпочали чергування навесні 2026 року, і станом на середину жовтня майже 100 підприємств-учасників знищили понад 60 повітряних цілей, зокрема ударні БПЛА типу “Shahed” та розвідувальні дрони “Zala”.
Нагадаємо, співвласник групи компаній Nova Вячеслав Климов розповів, що “Нова пошта” реалізувала проєкт приватної протиповітряної оборони та вже має збиття російських ударних безпілотників типу Shahed.
Раніше ми повідомляли, що ЄС перерахував Україні майже 2,9 млрд євро на системи ППО та РЕБ.
-
Війна1 тиждень agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Війна1 тиждень agoДемченко розповів про ситуацію в областях, що межують з Росією
-
Суспільство4 дні agoНовини на ранок
-
Суспільство1 тиждень agoВетерани у виконком: Одеську міську раду склик… — онлайн
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі було чутно звук вибуху: ворожа розвідка в морі
-
Відбудова1 тиждень agoу КМДА анонсували рішення наступного тижня
-
Усі новини1 тиждень agoЗірка «Ліги сміху» Люленов став мемом після Радіодиктанту (фото)