Про це йдеться в представленій Медійною ініціативою за права людини аналітиці «Взаємодія з військовими частинами та підтримка родин загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців».

Як вважає авторка аналітики Олена Копіна, на державному рівні для пошуку загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців створено відповідні алгоритми, але первісною ланкою комунікації є військові частини, де недостатньо співпрацюють із родинами.

«Ключовим у пошуку є контакт військової частини з родиною. Від якості цього контакту залежить стан родини на цьому шляху і, зокрема, як ці алгоритми сприймуться. Часто буває, що людина прийшла у стані шоку після страшної звістки, їй видали купу інформації, і вона не усвідомлює, що їй робити. І розуміння цього через емоційний фактор саме і впливає, як сприймається робота військової частини. Бувають військові частини, які встановлюють якісний контакт із родинами і допомагають 24/7 навіть у розшуку їхніх солдатів, а буває й навпаки», – зазначила Копіна.

В своїй аналітиці експерти рекомендують Міноборони та МВС звертати особливу увагу на емоційний інтелект, емпатію, морально-етичні стандарти своїх працівників під час відбору кандидатів на посади у ЦВС (підрозділи цивільно-військового співробітництва – ред.) і Служби соцпідтримки.

Про негативний досвід спілкування родин загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців розповіла Юлія Шарапанюк, голова об’єднання родин зниклих безвісти та полонених військовослужбовців 115 ОМБр та 225 ОШБ.

«У нас ідеальна взаємодія з усіма держструктурами та абсолютна відсутність комунікації з військовою частиною. Від отримання документів до супроводу щодо загиблих військова частина з морально-етичного боку виявляє абсолютну байдужість. У родин уже багато негативного досвіду. Мені доводилося ініціювати кримінальне провадження щодо повернутого по репатріації загиблого сироти з документами, але не було його ДНК, і ми розуміли, що його поховають як безіменного. Ми писали багато скарг, щоб керівник ЦВС ініціював кримінальне провадження, але був абсолютний ігнор», – наголосила Шарапанюк.

В аналітиці також пропонується розробити стандартизовані, доступні для розуміння інформаційні матеріали (пам’ятки) з актуальними контактними даними відповідальних відомств, описом кроків, які має зробити родина зниклого безвісти військовослужбовця для збору та подачі необхідних документів. Надавати родинам щойно мобілізованих захисників контакти патронатної служби або служби військово-цивільного співробітництва військової частини для швидкого реагування в разі загибелі чи зникнення безвісти військовослужбовця.

Крім того, уповноваженому з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, пропонується завершити створення єдиної інформаційної платформи для родин зниклих безвісти захисників.

«Її робота має покращити комунікацію між родинами зниклих безвісти і державними органами, а також пришвидшити обмін інформацією між усіма, хто залучений до пошуку зниклих безвісти військовослужбовців», – вважає авторка аналітики Копіна.

У новій аналітиці «Взаємодія з військовими частинами та підтримка родин загиблих та зниклих безвісти військовослужбовців» дослідили найпоширеніші проблеми взаємодії родин із ВЧ і ТЦК та СП та розробили рекомендації, як державі покращити взаємодію з родинами та зробити її менш травматичною.

Як повідомляв Укрінформ, у чотирьох містах України відкриють центри підтримки родин полонених і зниклих безвісти.