Цього року Міністерство оборони України спрямовує третину оборонного бюджету на технологічну зброю. Ще два роки тому уявити таке було складно, а на початку повномасштабного вторгнення – неможливо. Бо, наприклад, напередодні великої війни до експлуатації в Україні було допущено лише 7 зразків дронів і не було кодифіковано жодної роботизованої платформи. А сьогодні лише по БпЛА йдеться вже про сотні варіацій, а ще є десятки «роботів», РЕБів, РЕРів, зразків програмного забезпечення…

При цьому близько 80% технологічних виробів, якими сьогодні воюють наші військові, народилися «в стінах»  Brave1 – кластеру інноваційних розробок для фронту та гуманітарних місій. Ця інституція, підпорядкована Міністерству цифрової трансформації, ставить за мету поєднати спроможності українських винахідників та виробників з нагальними потребами війська.

Які стартапи змінили хід російсько-української війни, які розробки нині мають більше шансів отримати державне фінансування та на яке технологічне протиборство очікувати в майбутньому, Укрінформ поцікавився у керівниці defence tech кластера Brave1 Наталії Кушнерської.

ВОЮВАТИ МАЮТЬ НЕ ЛЮДИ, А РОБОТИ

– Brave1 розпочав свою роботу у квітні 2023 року. Розкажіть, з чого усе починалося, у відповідь на які виклики виникла потреба у цій ініціативі, хто був першими учасниками кластеру та з якими розробками?

– Brave1 було створено за ініціативи віцепрем’єр-міністра Михайла Федорова, спільно із засновниками кластеру – Генеральним штабом, Міноборони, Міністерством стратегічних галузей промисловості, Мінекономіки, РНБО. Задача була – створити платформу, яка би розвивала оборонні інноваційні технології в Україні.

Після запуску проєкту «Армія дронів», який стартував раніше, стало зрозуміло, що технологій в Україні достатньо. Проте у більшості виробників виникає проблема з доведенням своїх розробок до використання на фронті – з кодифікацією виробів, з державними закупівлями тощо. Тому Brave1 мав, по-перше, поєднати приватний сектор з військовим, показати все, на що спроможні наші виробники та довести ці технології до користування на фронті. Всі пам’ятають, що два з половиною року тому більшість інновацій та дронів на фронт постачали волонтери за рахунок фандрейзингу. Нам потрібна була система, яка б допомогла з’єднати спроможності виробників та потреби військових.

По-друге, кластер мав сприяти розвитку нових технологій. Через брак людських ресурсів у порівнянні з країною-агресором наша основна мотивація така: воювати мають роботи, а не люди. 

Тож ми почали надавати виробникам гранти, організовувати випробування на полігонах, супроводжувати процес кодифікації виробів, влаштовувати демо-дні для представників Міноборони та Генштабу, щоб вони мали змогу побачити нові можливості для контрактування тощо.

Перші вироби, на яких ми зробили фокус, були наземні роботизовані системи. До початку роботи кластеру Brave1 в Україні було нуль кодифікованих наземних роботів. Сьогодні є вже більше 50 кодифікованих розробок, які використовуються на полі бою. Це дуже важливий напрям, оскільки такі прилади виконують багато різноманітних місій на фронті – це і логістика, й евакуація, і бойові завдання, і мінування-розмінування та інженерні задачі. Серед систем, які вже на озброєнні ЗСУ, розробки наших учасників – турелі «ШаБля», платформи «Рись», поєднання «Шаблі» та «Рисі», бойовий робот «Лють», роботизована турель D-21-11, роботи-розвідники від DevDroid, логістично-евакуаційна платформа TerMIT, наземний дрон Воля-Е.

Інший напрям, який ми почали розвивати, це український окопний РЕБ. На сьогодні кодифіковано понад 50 засобів РЕБ, серед яких виробники Kvertus, UNVAWE, Rebel Group, mudro.tech, Abakus Tech.

– Як розширювалися напрями, за якими долучалися до Brave1 виробники?

– Другий етап розвитку Brave1 розпочався із напрацюванням конкретних продуктів на запит з боку військових. Так у нас з’явилися українські перехоплювачі дронів, українські аналоги “мавіків”, дрони з донаведенням – рішення, які допомагають подолати так звану останню милю та влучно вразити цілі попри завади засобів РЕБ.

Зараз активно опрацьовується тема з дронами на оптоволокні. На превеликий жаль, тут ми не були першими, в цій технології ініціативу перехопив ворог, але наша сильна сторона – велике різноманіття таких виробів та підходів до їх використання, масштабування та застосування.

Ми на постійному зворотному зв’язку з військовими, вони розповідають, як ці винаходи та рішення використовуються, що можна вдосконалити та покращити. В тому числі з урахуванням умов ведення бойових дій завтра та післязавтра.

НАРОЩУВАННЯ ОБОРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ВИМУШЕНИЙ ІНТЕНСИВ

– Яку частку виробів, що зараз працюють на фронті, створено силами учасників вашого кластеру?

– Сьогодні на платформі Brave1 зареєстровано понад 3,5 тисячі рішень від більш як 1,5 тисячі українських компаній. Якщо говорити про дрони та наземні роботи, то близько 90% виробників є учасниками нашої платформи. Складно сказати загалом, але, напевно, мінімум 80% всіх defense tech в Україні є у нас на платформі.

– Був період, коли більшість інноваційних виробів збиралися буквально «у гаражах». Яким критеріям сьогодні має відповідати компанія, щоб стати учасником кластеру? Чи є обов’язковою умовою, щоб це був уже діючий бізнес, наприклад?

– Ми спеціально відкрили двері абсолютно для всіх, тому що одна з ідей платформи – створити екосистему defense tech виробників. Наш перший слоган був «Жодна технологія, яка наближає Україну до перемоги, не може залишитись без уваги і підтримки». Тобто ми всім, хто до нас звертався, намагалися допомогти.

З часом Brave1 сфокусувалися на певних найнеобхідніших для фронту технологіях, але у нас є розуміння всього ринку. До нас подаються абсолютно різні команди. Це може бути як невелика команда, так  і сталий бізнес, як студенти, так і науковці. У кожного є свій рівень розвитку, продуктів, потреб, але дуже часто одна невелика інженерна команда може мати унікальний продукт, який дуже потрібен фронту. А ми знаємо, з яким виробником цю команду познайомити, щоб отримати чергову важливу інновацію для фронту.

– Висока конкуренція між розробниками, які прагнуть стати учасником кластеру?

– У нас немає конкуренції – діє політика відкритих дверей. Якщо команда претендує на грантову підтримку, вона проходить низку обов’язкових перевірок, щоб упевнитися у відсутності зв’язків з ворогом, а її розробка піддається військовій експертизі, отримуючи певний бал. Після чого компанія стає учасником платформи і вже може подаватися на грант. Її чекає оцінка незалежної експертної комісії, а рішення про фінансування ухвалює наглядова рада.

На сьогодні Brave1 уже надав розробникам більш ніж 500 грантів на понад 2,2 млрд грн. Наступний етап нашої співпраці – це вже тестування виробів. Під час демо-днів військові мають можливість протестити розробку в умовах, максимально наближених до бойових. Після вдалого проходження випробувань на полігоні ці інновації тестуються вже на полі бою. Фідбек від військових є безцінним. Це те, завдяки чому Україна швидко стала проривною країною в оборонних технологіях і найбільш динамічним оборонним хабом у світі.

Сьогодні у нас усі вчаться, як впроваджувати defense tech на фронті. І очевидно що багато чого залежить тут, у тому числі, від виробників, від команд, які готові швидко рухатися, маючи такий фідбек.

ЗВІДКИ ГРОШІ НА ЗБРОЮ

– Який на 2025 рік бюджет кластеру і на які грантові кошти можуть розраховувати його учасники?

– На цей рік ми маємо 650 млн грн бюджетного фінансування на грантову підтримку проєктів та більше 2 млрд грн на спеціальне фінансування, це так звані додаткові конкурси за запитом сектору безпеки та оборони.

Минулого року на Brave1 у Держбюджеті було виділено 1,5 млрд грн, у цьому році вже 2,9 млрд грн. Я щиро вважаю, що без фінансової підтримки, яку ми започаткували для команд у 2023 році, в нас би не було такого швидкого росту технологій. Дуже багато компаній вдячні за наші гранти, які дозволили їм створити та протестувати прототип, а згодом залучити інвестиції вже на етапі масштабування.

Саме зараз ми відновлюємо грантову програму Brave1. Відтак виробники зможуть отримати від 500 тис. грн до 8 млн грн на розробки, які можуть стати геймченджерами в напрямку БпЛА, РЕБ, НРК, штучного інтелекту, боєприпасів, ракет тощо.

– Який обсяг приватних інвестицій вдалося акумулювати за час роботи Brave1?

– У 2023 році це було $8 млн, минулого року – $40 млн. Цього року плануємо $100 млн інвестицій. Завдяки нашим демо-дням сьогодні у портфоліо Brave1 понад 290 інвесторів із 35 країн світу, які активно вкладають в українські стартапи. Більше 70 компаній торік отримали інвесторські кошти. І якщо перші інвестиції були на рівні $20-30 тис., то сьогодні є публічні кейси й по $3-5 млн, а є непублічні, які сягають понад $10 млн.

Ще два роки тому, коли ми закликали іноземні компанії інвестувати в український defense tech, нас не сприймали серйозно. А сьогодні вже, як бачите, маємо в активі гроші з 35 країн. У більшості – це ангельські інвестори. Але вже активно працюють й іноземні венчурні фонди.

– А в чому сьогодні інвестори вбачають для себе перспективу в таких інвестиціях?

– Очевидно, що сьогодні українські технології дуже цікаві за кордоном. Так, у нас закритий експорт товарів військового призначення, але його відкриття – це питання часу. Все одно він відкриється, тому враховуючи ефективність, ціну, можливості українських виробників та досвід використання цих виробів, це вклад у наше експортне майбутнє.

Тому якщо компанія робить класний продукт, має державні контракти, заробляє гроші, вона точно продовжить розвивати свої технології й після війни. До того ж більшість компаній весь прибуток реінвестують у дослідження та масштабування виробничих спроможностей.

ГОЛОВНЕ – ПОТРЕБИ ФРОНТУ

– Які напрями для фінансування наразі є пріоритетними у Brave1?

– Сьогодні це розвиток ракет, лазерів, носіїв дронів, підводних дронів, вибухових сумішей та речовин. А також усього, що стосується застосування штучного інтелекту (наприклад, роїв дронів). Окрім цього ще даємо гранти на певні типи БпЛА, наземних роботів. Тобто на те, що нам дасть перевагу на фронті.

– Є серед учасників кластеру виробники окремих комплектуючих?

– Звісно, є. Розуміючи залежність країни від ланцюгів поставок, бізнес адаптується і тут. Нещодавно в Україні презентували перші 1000 дронів, які на 100% виготовлені з українських компонентів. Спочатку у відповідь на великий попит у нас відкривалися виробництва FPV-дронів, а тепер відкриваються виробництва комплектуючих для збирання FPV-дронів. І це показова історія, зокрема, й для країн-партнерів, які бачать, як ми вибудовуємо нашу власну спроможність.

– Який подальший шлях в учасника кластеру, якщо його розробка допускається до експлуатації?

– Ми зацікавлені в тому, щоб виробник продовжував покращувати свій продукт. Запрошуємо на полігони, конференції, виставки. Допомагаємо отримувати регулярний зворотний зв’язок від військових, знаходити нові партнерства та інтегруватися з іншими виробниками, розвивати нові R&D, а також залучати інвестиції, якщо в цьому є необхідність. Тобто вони у нас постійно перебувають у полі зору.

– Чи сприяє ваша інституція заключенню контрактів між виробниками та Міноборони?

– У нас максимальна інтеграція з Міністерством оборони та Агенцією оборонних закупівель щодо питань новітніх технологій. Разом розробляємо методики випробування, допомагаємо виробникам із шаблонами робочої конструкторської документації, щоб вони змогли пройти експертну комісію та отримати код НАТО. Ми постійно запрошуємо представників Міноборони, Генерального Штабу, Агенції оборонних закупівель на наші полігони й інші заходи з виробниками. Brave1 передає МОУ та АОЗ базу виробників кодифікованих виробів, які пройшли випробування на полігоні, а далі Міністерство вже веде роботу з укладання державних контрактів.

– З якими основними викликами стикаються виробники defense tech сьогодні?

– Мені здається, основне це те, що багато компаній вже наростили свої спроможності, а от бюджети залишаються лімітованими. Виробники можуть виробляти й постачати більше, але не все контрактується з різних причин. Тому на часі в галузі питання розробки гнучкого механізму контрактування. Тобто потрібні контракти, які дозволять нам, з одного боку, давати виробникам упевненість у контрактуванні, а з іншого – не зупиняти вдосконалення технічного виробу. І для цього потрібно передбачити механізм швидкої зміни технічних умов уже під час виконання державного контракту. Бо від проходження кодифікації до потрапляння на фронт інколи проходить багато часу, й іноді технології вже на цьому етапі потребують доопрацювання.

Ну й серйозний виклик – це розуміння, над чим працювати сьогодні, щоб передбачити потреби фронту завтра. Тут важливий постійний зв’язок з військовими, які безпосередньо працюють із технологіями.

Зараз на прикладі України багато країн переосмислюють власні системи озброєння. Вони вже розуміють, що війна увійшла у фазу технологічного протиборства. Сьогодні вже є ефективні й дешеві засоби для проведення певних операцій. Але повірте: ще є багато напрямів, ідей, над розвитком яких потрібно працювати.

– Ракетна програма – серед цих напрямів?

– Ми активно розвиваємо цей напрям, фінансуємо. Минулого року восени, коли починали, було усього кілька виробників. А буквально за 4-5 місяців їх кількість уже значно зросла.

– Можете оцінити найбільш удалу інвестицію кластеру за два роки? Що серед виробів ваших учасників стало проривною ідеєю на фронті?

– Я вважаю, що більшість продуктів зіграли свою важливу роль. І не можна порівнювати, який із них був найважливішим. Окопний РЕБ чи наземний робот, що евакуює поранених з поля бою, чи перехоплювач, який може збивати розвідувальні чи ударні дрони? Все важливе. Тепер ось розвиваються дрони на оптоволокні. Якщо раніше це були безпілотники з 5-кілометровою котушкою, то зараз уже є 20+ кілометрів. Усе бурхливо розвивається.

Велике різноманіття технологій дозволяє нашим військовим воювати саме тим, що працює найбільш ефективно. Сьогодні бригади мають власні кошти та мають можливість обирати те, що їм конкретно потрібно, а не те, що дають. В умовах війни на виживання я, наприклад, не хочу, щоб наші герої воювали лише тим, що дають. Я хочу, щоб у них були ефективні й креативні рішення. І цей так званий «зоопарк технологій» дозволяє кожній бригаді забезпечити себе найефективнішими з них.

– Фактично ми є свідками того, як держава втрачає монополію на виробництво зброї.

– Дійсно, зараз приватний ринок дає “фору” державним підприємствам. А колись усе починалося з $5 тис., які ми видавали у вигляді грантів. І я бачу, наскільки вони вплинули на розвиток ринку. Велика кількість команд нам говорили, що ті $5 тисяч стали для них знаком з боку держави, що вони комусь потрібні, й послужило мотивацією не зупинятися, а продовжувати розвиток. Ми просто взяли й вибили зачинені для бізнесу двері.

Юлія Абакумова, Київ

Фото: Євген Котенко та прес служба Brave1