В Instagram (annakrastia) художниця показала, як виглядає її атмосферне житло, яке розташоване в Черкаській області.

Українка купила хату в селі

“Я художниця. 32 роки жила в місті. Майже два роки, як я переїхала в село. Без грошей”, — розповіла Анна.

Хата коштувала 90 тисяч гривень. Набагато менше дівчина вклала згодом у ремонт.

“Зручності на вулиці. Зробила мінімальний ремонт своїми руками”, — зізналася авторка відео.

Усі меблі Анна замовляла в інтернеті — за 20 тисяч гривень. Кухня обійшлася у 8 тисяч гривень.

“Я не блогер, але сама люблю дивитись подібні відео, тому намагаюсь іноді вигружати з галереї сюди, дуже цінно отримувати зворотній звʼязок, деяким допомогла теж придбати хату в селі, а декого надихнути”, — написала українка.

Анна наголосила, що життя в селі не таке страшне, як про нього кажуть.

Реакція мережі

У коментарях люди висловили захват від атмосферності ремонту, який зробила Анна. А дехто висловив сумнів, що там комфортно жити:

• “Дуже гарно вийшло”.
• “Ну ви вмієте бачити цей світ красиво”.
• “Боже, кожен куточок дихає любовʼю до життя”.
• “Життя в селі не страшне”, кажете ви, а потім показуєте туалет надворі. Хоча естетично все дуже привабливо”.
• “Прекрасно. І думаю тут написати, моя бабуся продає хату в селі Вінницька область. Садок, город, меблі заїжджай і живи”.
• “А в холодну пору як, це ж холодно митися надворі?”

“Я грію водичку — іду в теплому халаті, прохолодно перші секунди знімати халат, а виходжу як з баньки, мені прям подобається. Але я з дитинства росла не в тепличних умовах, не боюсь протягів і холодної води”, — відповіла Анна на останнє запитання.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

Крім того, подружжя з немовлям і маленькою донькою показали старовинний дерев’яний будинок на гірському схилі, який щойно став їхнім.

Тези Марка Рютте щодо мирних переговорів пролунали у програмі Pauw & De Wit нідерландського медіа BNNVARA/NPO1 від 5 листопада 2026. Генсек НАТО не підтвердив тезу, що на війні РФ проти України одна з країн зможе стати переможцем. Він пояснив, лише Україна та український президент Володимир Зеленський можуть визначити межу компромісу задля завершення війни.

“[Чи хтось переможе] — це не так очевидно. Можна лише сподіватися, що цю війну буде доведено до завершення, хоча малоймовірно, що Україна поверне всю свою територію. Що Україна готова прийняти в рамках угоди — це справа самої України, вирішувати це можуть лише Зеленський та його уряд від імені українського народу. Але подібні війни завжди закінчуються мирною угодою. А вона часто є компромісом”, — сказав Рютте.

Генсек НАТО також висловився щодо позиції США, переговорників Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, ролі Китаю та Європи. На думку Рютте, попри нинішню поведінку Білого дому, Вашингтон відіграє важливу роль у переговорах та підтримці України. При цьому він сказав про спецпредставників, які вислуховують позиції усіх сторін, і Європи у тому числі. Крім того, Рютте нагадав про нещодавню угоду з США про постачання великої кількості ракет Patriot. Тим часом європейцям він порадив нарощувати оборонні витрати та пояснив, що саме вони надаватимуть гарантії безпеки, коли почнеться мир.

Мирні переговори — яка позиція України та РФ

Зазначимо, попередній раунд мирних переговорів щодо війни РФ проти України відбувся 20-21 жовтня. В підсумку відбулось чотириденне перемир’я в Олешках, а російські топпосадовці та диктатор Путін ще раз повторили, що погодяться почати говорити про мир лише тоді, коли ЗСУ без бою віддадуть решту Донецької області. Ще один результат — погодились відновити тристоронні зустрічі делегацій України, США та РФ, а Кремль вирішив повернути 74-річного американця Стівена Габбарда, захопленого під час окупації Ізюму. Крім того, Москва і далі наголосила, що очікує повної капітуляції від України та виконання усіх вимоги Кремля. Своєю чергою президент Зеленський заявив, що сподівається отримати від Заходу гарантії безпеки від України, схожі на гарантії статті 5 Договору про НАТО.

Нагадуємо, 10-11 листопада в Абу-Дабі має відбутись новий раунд переговорів щодо війни РФ проти України: у Кремлі озвучили нову позицію.

Історія створення цієї роботи, як сам згадував режисер, почалася з його власного запитання — чому тоді поліція не змогла впіймати ґвалтівника та холоднокровного вбивцю, який за 5 років у районі Хвасона скоїв 14 вбивств? Пон Джун Хо почав збирати матеріали для сценарію, робота над ним розтягнулася на тривалий час, однак склавши все докупи, почалися важкі та тривалі зйомки.

Сама картина показує спробу місцевої поліції на чолі з детективом Пак Ду-меном (його грає визнаний метр корейського кіно Со Канхо) віднайти невловимого вбивцю. Сумнівні методи роботи поліції, зоровий метод пошуку злочинця правоохоронця (який він думав, що працює, але ні разу йому не допоміг), відсутність просунутих лабораторних експертиз і бажання поліції якомога швидше закрити справу призвела до фатальних наслідків.

Стрічка доволі тісно переплетена з реальними подіями — є “цап-відбувайло” і є підозрюваний, є некомпетентність поліції та суспільний страх через дії маніяка, а також опудала, які почали ставити в районі Хвасона, аби “відлякати злочинця”. Все було марно — копи не встигали вийти на слід вбивці, він був на крок попереду, а всі методи правоохоронців — неефективні.

Зрештою, фінал стрічки став новаторським, а згодом — і культовим: вже колишній детектив Пак Ду-мен приїжджає на місце одного зі злочинів, де стається його діалог з дівчинкою. Школярка говорить, що другий “звичайний на вид чоловік” теж тут бував і казав, що згадує ці місця. Коли герой Со Канхо повертається до глядачів і дивиться в глядацький зал своїм “методом” — маніяк досі серед нас, і його не впіймали.

Режисер Пон Джунхо знав — справжній маніяк подивиться цю стрічку, і можливо кіношнику вдасться зачепити його за живе, спробувати тому дати визнання та славу, якої той хотів чи бажав. Однак вбивця мовчав, і на те були дуже конкретні причини — він уже перебував у в’язниці.

Реальність страшніша: справжня історія Хвасонського маніяка

З початку 1986 року в районі Хвасон почали ставатися вбивства жінок різних вікових груп. Спочатку поліція не бачила “серії”, та згодом стало ясно на основі доказів на місці злочинів — з’явився жорстокий маніяк.

Правоохоронці намагалися вийти на слід вбивці, та все було марно. У місті наростала паніка, жінки старалися не виходити на вулиці після заходу сонця, але вбивця продовжував роботи свою криваву справу.

До певного моменту в копів були підозрювані, але жоден не підходив з різних причин. Не зумівши вийти на слід злочинця, так у цій історії з’явився інвалід Ю Сан-йо, на якого після тривалих тортур “повісили” одне вбивство, а вже потім — всі інші.

Феміда так спішила посадити “злочинця”, що не врахувала брак прямих доказів і експертиз, про що говорили адвокати. Все будувалося на його зізнаннях, які буквально були вибиті силою та під тортурами, про що Ю сказав на суді, однак марно.

Чоловік пробув у тюрмі з 1990 до 2009 року, затаврований статусом “серійника”. Жоден зі поліцейських не отримав покарання за перевищення повноважень, підтасовку доказів і фальсифікацій.

Протягом багатьох років кореєць добивався правди та говорить про свою невинуватість допоки у вересні 2019 року не стався прорив у справі. Поліція повідомила, що наново вивчила докази, зробила аналіз ДНК і так отримала позитивний результат.

Хто ж він такий: ідентифікація Хвасонського маніяка

Виявилося, що підозрюваний перебував за ґратами за інше скоєне вбивство,а коли профіль ДНК вбивці з Хвасона та геном підозрюваного порівняли, то виявили повний збіг. Так світу стало відомо справжнє ім’я вбивці — Лі Чун Дже.

Біографія цього чоловіка доволі тривіальна — з доволі забезпеченої родини, вчився в школі, відслужив строкову службу, працював на будівництві. Друга сторона медалі — травматична смерть молодшого брата, домашнє насилля, насмішки від протилежної статі та закритість Лі, тяга до насилля та пристрасть до алкоголю (як говорила колишня дружина).

Він скоював свої злочини в Хвасоні вночі, під час непогоди, довго вичікував на жертв у малолюдних місцях. Зрештою, Лі скоював наругу над тілом і залишав його на видному місці, аби поліція знайшла тіло загиблих жінок і дівчат.

Тим часом поліція внесла маніяка в список підозрюваних і навіть допитувала його, але доказів проти нього в копів не було. Зрештою, він так і не поніс покарання за свої злочини, однак злий намір Долі розплатився з маніяком — у січні 1993 року він жорстко вбив свою невістку, а через п’ять днів його затримали копи. Він отримав за це смертну кару, яку замінили на довічне позбавлення волі з правом на УДО через 20 років.

Ніхто не міг і подумати на початку 1993 року, що побутове вбивство та кривава серія в Хвасоні мали буквальний прямий зв’язок. Аж допоки у вересні 2019 року поліція не оголосила, що знайшла монстра після багатьох років пошуку, який зізнався в десятках наруг над жінками та 14 вбивствах (10 у Хвасоні та 4 в Чхонджу).

Згаданий Ю Сан-йо після викриття справжнього злочинця подав до суду, де свідком у слуханнях був сам маніяк. Той повністю відкинув звинувачення про причетність чоловіка та підтвердив, що всі злочини в Хвасоні — це його рук справа. На основі цього Верховний суд Південної Кореї виправдав Ю Сан-йо та присудив виплату компенсації за роки у в’язниці.

Однак найбільший парадокс цієї справи полягає не в справедливості, а в тім, що Лі Чун Дже ніколи не відповість перед законом за свою серію із 14 вбивств. Уся справа в тім, що за корейськими законами того часу термін давності за скоєне вбивство складав 15 років, і в 2006 році він просто сплив.

Після цієї історії новим законом, його спочатку збільшили його до 25 років у 2007-му, а вже 2015 року термін давності за умисне вбивство став безстроковим. Наразі маніяк перебуває в тюрмі в корейському Пусані та ніколи не вийде на волю, адже попри юридичну колізію довічний термін за наругу та вбивство невістки в 1993 року залишається чинним.

Історія Хвасонського маніяка стала показова в тім плані, що в пам’яті корейців вона залишила значний слід, про що і зняв свою стрічку Пон Чунхо. Оскароносний режисер буквально показав у кадрах усе те, що було в його країні, а останнім кадром у фільмі — шукав “звичайного чоловіка”, адже монстром може виявитися ззовні нічим неприглядна людина.

До речі, якось Лі Чун Дже запитали, чи бачив він фільм Пон Чжунхо “Спогади про вбивство” і яка в нього була реакція. Маніяк спокійно розповів, що подивився цю стрічку як звичайне кіно, коли вже перебував у тюрмі.

“Так, було таке. [Але] я нічого не відчув”, — сказав він, відповідаючи на питання про погляд актора Сон Канхо в останньому кадрі фільму, який був буквальним звертанням на адресу маніяка.