Європейський фестиваль «Українська весна», що відбувся у першій декаді травня, став традицією в культурному календарі Стокгольма. Подія знову об’єднала митців, музикантів, кінорежисерів, дослідників та численну шведську публіку навколо України: її мистецтва, історії та сучасності.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА СТОЛІТТЯМИ ТВОРИЛА СВІТОВЕ МИСТЕЦТВО, ХОЧ І НЕ ЗАВЖДИ ПІД СВОЇМ ІМЕНЕМ

Цьогорічна тема фестивалю: «О, ти українець? – Українські зірки на світових сценах». Організатором виступив Український інститут у Швеції, який своєю діяльністю зміцнює культурні зв’язки між Україною та Швецією, а також популяризує українську культуру в Європі. Основною ідеєю організаторів було «розгерметизувати» і показати шведській публіці українських митців, яких десятиліттями присвоювала собі Російська імперія, а також розповісти про вагомий внесок українських митців у світову культурну спадщину.

Фестиваль зібрав понад дві тисячі відвідувачів: шведів, українців, дипломатів, журналістів і тих, хто прагне краще зрозуміти Україну. У рамках фестивалю у Стокгольмі події відбулися у десяти найзнаковіших місцях Стокгольма. Глядачі і слухачі прийшли підтримати й відчути Україну. У фестивалі взяли участь 93 митців, дослідників та істориків культури, які приїхали з дев’яти країн.

Організатори зазначили: особлива увага приділяється тим творчим постатям, які, хоча й народжені з українського духу, були довго позбавлені свого правдивого імені через імперські переписування біографій, насильне викорінення і культурну асиміляцію.

Митці, що жили у вигнанні, ті, які творили далеко від рідного дому, і ті, чиє походження залишалося прихованим під чужими прапорами, – усі вони сьогодні повертаються до свого глядача. Фестиваль прагнув не лише відкрити ці імена, а й пробудити глибше розуміння в європейської, зокрема шведської, аудиторії: українська культура – жива, самобутня, сильна. Вона не «молода культура на підйомі», як часто її сприймають, а культура, що століттями творила світове мистецтво поруч із іншими, хоч і не завжди під своїм іменем.

ЧИ МОЖЕ КУЛЬТУРА БУТИ ЗБРОЄЮ У РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ?

Урочисте відкриття фестивалю відбулося у Королівському концертному холі. Директорка Українського інституту у Швеції, художня керівниця фестивалю Наталія Пасічник під час відкриття наголосила на головній меті заходу: ознайомити шведську публіку з плеядою видатних українських митців, чия творчість збагатила європейську та світову культурну скарбницю.

«Стокгольм утретє стає яскравим центром української культури в Європі, приймаючи найбільший україноцентричний фестиваль континенту, програма якого цього року містить 12 різноманітних культурних подій. “Українська весна” – це наша шана стійкості, унікальному мистецькому баченню та багатій палітрі українських голосів, що віками впліталися в культурну спадщину Європи. Ми прагнемо зробити видимими багату українську традицію й тих митців, чиє українське походження часто було непоміченим. Багато з них жили далеко від рідної землі, інші залишалися невідомими світові, оскільки були змушені творити під російською окупацією, яка тривала століттями на території сучасної України», – зазначила Наталія Пасічник.

Розпочався фестиваль важливою відкритою дискусією щодо надважливої ролі української культури у виживанні та збереженні національної ідентичності. Чи може культура бути зброєю у російсько-українській війні, чи варто розділяти культуру й політику, та чому Росія так наполегливо прагне знищити українське мистецтво, стираючи саму ідентичність нації, – про це йшлося в розмові авторитених шведських та українських спікерів.

На переконання професора східних студій Уппсальського університету (Швеція) Стефана Гедлунда, росіяни хочуть знищити Україну, знищити українців як ідентичність і націю. «Це – перша війна (російсько-українська), яку я знаю, що повністю зумовлена питанням культури. У розумінні режиму в Москві, росіян загалом, якщо вони не можуть контролювати Київ, то Росія перестає існувати. Вона зникне як імперія», – наголосив професор.

На його думку, наївно вважати, що у війні винен лише Путін. «Не Путін створив Росію. Це Росія створила Путіна. Він є продуктом культури, яку вони називають російською, і яку, як вони стверджують, українці також повинні прийняти як свою культуру. Росіяни не змінять свого ставлення до України. Росіяни не зупиняться, поки не буде капітуляції України, визнання того, що немає українців, немає української мови, немає української культури, немає нічого українського», – зазначив науковець.

Концертна програма першого вечора стала справжнім тріумфом української камерної музики. Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії ім. М. Скорика виконав твори Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Мирослава Скорика та Василя Барвінського.

Неймовірної глибини та емоційності вечору додали виступи шведських митців. Мецо-сопрано Анна Софі фон Оттер у супроводі гітариста Фабіана Фредрікссона проникливо виконали, зокрема, українську колискову Sömnen vandrar, яка свого часу надихнула Джорджа Гершвіна на створення легендарної Summertime для опери «Поргі та Бесс». Історія цього зв’язку сягає 1929 року, коли в Нью-Йорку Гершвін почув мелодію у виконанні Українського національного хору під орудою Олександра Кошиця.

Особливою родзинкою вечора стало проникливе звучання поезій Пауля Целана та Лесі Українки, які декламувала шведська акторка Стіна Екблад.

УКРАЇНСЬКИЙ АВАНГАРД У НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ

Одна з головних мистецьких інституцій Швеції – Національний музей Стокгольма – приймала унікальну подію, присвячену постаті Казимира Малевича та феномену українського модернізму. Зацікавлених почути про український авангард зібралося стільки, що зала музею ледь умістила усіх гостей.

Вечір розпочався з розмови про Казимира Малевича – художника, українська ідентичність якого довго зоставалася в тіні. Завдяки дослідниці творчості Малевича та українського авангарду Тетяні Філевській шведські глядачі змогли дізнатися про вплив новаторського українського художника-авангардиста Казимира Малевича на розвиток європейського модернізму. Особливу увагу було приділено українській ідентичності художника та її значенню для розуміння його творчості і впливу на наступні покоління митців.

Музичною окрасою вечора стали проникливі уривки зі сонати для скрипки та фортепіано Бориса Лятошинського, op. 19, а також його відома «Мелодія». Твори видатного українського композитора майстерно виконали українсько-британська скрипалька Софія Колупов та португальський піаніст Франсіско Вілар. Лятошинського вважають ключовою фігурою в історії української музики та однією з найяскравіших постатей українського музичного модернізму.

Цей вечір став доказом того, що український модернізм – невід’ємна частина європейської історії мистецтва. І Малевич, і Лятошинський повертаються у фокус – не як периферійні постаті імперських історій, а як творці нового художнього мислення, глибоко вкоріненого в українському ґрунті.

КОРОЛІВСЬКА ОПЕРА ВШАНУВАЛА ПАМ’ЯТЬ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ, МЕНЦИНСЬКОГО ТА ЛИФАРЯ

Королівська опера Швеції перетворилася на сцену вшанування українського оперного та балетного спадку, де зустрілися минуле й сучасність, європейська сцена й голоси з України. У Королівській опері вперше відбувся концерт, присвячений творчому спадку видатних українських оперних співаків початку ХХ ст. Модеста Менцинського та Соломії Крушельницької.

Ведучим вечора став шведський музикознавець і дослідник оперного мистецтва Нільс Йоран. Він розповів публіці історію життя і мистецької дружби Менцинського та Крушельницької.

Сопрано Софія Соловій, баритон Лутандо Каве, піаністи Жанна Микитка та Мартін Хелльстрьом створили концерт вишуканої емоційності й багатомовної краси – арії та романси звучали італійською, німецькою, французькою та, звісно, українською.

Південноафриканський баритон Лутандо Каве продемонстрував не лише майстерність інтерпретації класичних арій Верді, Бізе й Моцарта, а й емоційне розуміння українських романсів Миколи Лисенка – публіка щедро винагородила його вигуками «браво».

У фоє працювала виставка, присвячена Крушельницькій та Менцинському, а серед гостей були нащадки Модеста Менцинського, які нині мешкають у Швеції.

ЛИФАР ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА СЦЕНУ КОРОЛІВСЬКОЇ ОПЕРИ

Також Королівська опера відзначила ще одну видатну постать українського походження – Сержа Лифаря, реформатора французького балету та киянина за народженням.

У Золотому фоє Королівської опери зібралися шанувальники видатного танцівника, щоб дізнатися про життя Лифаря. Директорка Музею Лифаря в Києві Наталія Білоус розповіла про його шлях від юного емігранта до легенди Паризької опери, зазначивши його мистецький слід у Швеції.

Зіркові гості вечора – екссолістка Паризької опери Клермарі Оста та керівник Королівського шведського балету Ніколя Ле Ріш розповіли про особливості неокласичної хореографії Лифаря.

А їхні учні виконали уривки з «Білої сюїти» та «Цигарети». Їм акомпанувала Юлія Койдан, піаністка з України, яка передала музичну глибину стилю Лифаря.

Кульмінацією вечора стало оголошення про постановку балету «Сюїта в білому» у новому сезоні Королівської опери – знакове повернення Лифаря на шведську сцену, яке стане ще одним містком між культурною спадщиною України та Європи.

Підтримали вечір пам’яті Сержа Лифаря Французький інститут у Швеції та Посольство Швейцарії.

«З УКРАЇНИ ДО ГОЛЛІВУДУ»: НЕВІДОМІ СТОРІНКИ КІНОІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Стокгольмський кінотеатр Klarabiografen став майданчиком для зустрічі з режисером Станіславом Сукненком та його документальною стрічкою «З України до Голлівуду». Вечір поєднав перегляд фільму та змістовну розмову з режисером.

Глядачі дізналися про неймовірні історії українських піонерів Голлівуду, праця й талант яких часто залишалися поза загальною увагою. Фільм став мостом між минулим і сьогоденням, віддаючи шану тим, хто своєю наполегливістю і творчою енергією творив історію світового кінематографа.

ШВЕДІВ ЗАЧАРУВАЛИ АВТЕНТИЧНІ ЗВУКИ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Українська музика має здатність дивувати, кидати виклик очікуванням і водночас зберігати глибокий зв’язок з національною традицією. Це показав вечір у Королівській академії музики, де відбувся авторський концерт Алли Загайкевич, однієї з провідних композиторок сучасної української сцени. Електроакустична композиція NORD/OUEST (електроакустичний перформанс для фольклорного голосу, скрипки, сопілки, перкусії, терменвокса та електроніки) стала справжнім відкриттям фестивалю. Твір занурив слухачів у глибокий медитативний світ звуків українського Полісся.

У коментарі Укрінформу Алла Загайкевич поділилася, що під час створення NORD/OUEST, вона прагнула, щоб слухачі відчули «первісну силу». «Я відчуваю, що автентичний фольклор і, наприклад, електронна музика – це речі якогось спільного поля. Це така радикальна культура. Радикально відмінна від усього іншого. Відмінна від сонат Бетховена і симфоній Моцарта. Мені потрібні ця виконавська активність, цей жар людського серця, щоб цю електроніку оживити. Тому я запросила супермузикантів: Ірина Клименко – це завідувачка лабораторії етномузикології Національної музичної академії України, Сергій Охримчук – лідер сучасного виконавства на скрипці, лідер групи «Хорея Козацька», і Аркадія Ґотесмана з Литви, якого я добре знаю за проєктами композитора Шерона Санакаса або імпровізаційної музики. Так що це спільна робота, в якій є ідея композиторська», – розповіла композиторка.

Вона наголосила, що з радістю погодилася на участь у фестивалі. «Наталія Пасічник робить фантастичні речі, показуючи світові високе українське мистецтво вже багато років. І, звісно, я хочу долучитися і допомогти їй в її баченні, як українська культура може бути залучена в європейський контекст, в якийсь ширший контекст, світовий. І це дуже важливо, тому що фестиваль відбувається також за співпраці з музичною академією, це не фестиваль для діаспори, а для широкого мистецького кола, дуже професійного. Тому величезна подяка організаторам», – сказала Алла Загайкевич.

ЛЬВІВСЬКЕ ТАНГО 1930-Х РОКІВ

У рамках фестивалю відбувся особливий вечір, присвячений українському танго. Атмосфера Львова 1930-х років панувала протягом усього вечора. Подія була присвячена пам’яті видатного майстра українського танго Богдана Весоловського («Бонді»).

На сцені виступили львівські артисти: дослідниця та співачка Марія Стоколяс і піаніст та диригент Остап Майчик, а також аргентинсько-шведське Tangarte Trio. Марія Стоколяс не лише майстерно виконала твори Весоловського, а й розповіла про його життя, творчість – від львівських балів до вимушеної еміграції, де його музика жила попри заборону в СРСР.

Tangarte Trio (Хуанхо Пассо, бандонеон, Хедда Гейсканен, скрипка, та Якоб Герхардссон, контрабас) спеціально для фестивалю додало до свого репертуару українське танго 1930-х років, разом з українськими музикантами створивши нові аранжування. Окрім української класики танго, звучали твори Астора П’яццолли.

СТИПЕНДІЇ ВІД МЕЦЕНАТА АНДЕРСА ВАЛЛЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ПІАНІСТОК

У рамках фестивалю у церкві Вестерлефста (містечко Гебю) відбулися концерт і церемонія вручення стипендій Вестерлефста від Фонду шведського мецената Андерса Валля молодим українським піаністкам: Соломії Саламанюк та Юлії Мандзюк. Музикантки приїхали зі Львова, де навчаються у Львівській національній музичній академії ім. М. Лисенка, щоб отримати ці престижні стипендії. Стипендії присуджує Фонд Андерса Валля у співпраці з Фондом церковної музики Вестерлефсти та Українським інститутом у Швеції за результатами конкурсу Ukrainian Piano Awards, що проходив у Львові.

Голова Музичного фонду церкви Вестерлефста Шарлотта Волл наголосила на важливості підтримки молодих українських музичних талантів, особливо у складний час російської агресії проти України.

«Мета стипендій – надати перспективним українським талантам більше можливостей для подальшого розвитку в дуже складний для України час, але це також спосіб привернути увагу та підтримати українську культуру. Війна здебільшого полягає в тому, що російське керівництво заперечує існування української нації з власною культурою», – зазначила Шарлотта Волл.

Також під час фестивалю музична школа Lilla Academy (Стокгольм) організувала благодійний концерт «Діти – дітям» для підтримки юних талантів Львівської музичної школи ім. С. Крушельницької.

Захід відбувся на вишуканій сцені Confidencen, де панувала особлива атмосфера єднання. На концерті звучали твори як європейських, так і українських композиторів, що їх юні шведські музиканти готували спеціально для фестивалю «Українська весна».

Під час заходу було зібрано пожертви, які будуть спрямовані на підтримку Львівської музичної школи, що стане вагомим внеском у розвиток майбутнього покоління українських музикантів.

«ЗВУЧАННЯ РАН»: МУЗИКА ЯК ПАМ’ЯТЬ ПРО БІЛЬ І НЕЗЛАМНІСТЬ

«Звучання ран» – під такою назвою у стінах Королівської академії музики прозвучав мистецький дослідницький проєкт, який представила художня керівниця фестивалю Наталія Пасічник. Вона презентувала глибоке дослідження музики як меморіалу травми та опору. Музикознавиця розповіла, як звуки можуть зберігати й передавати історію, біль і силу духу цілого народу.

«”Звучання ран” – це дослідницький проєкт, пов’язаний з нашим болем, з нашою історією. Ми нині маємо можливість доносити це світові. Я думаю, це найважливіше. Для нас дуже важливо вкладати у професійні майданчики, найкращі майданчики в Європі, український складник. І це було від початку ідеєю фестивалю “Українська весна”. На Заході донедавна переважав російський наратив. Усі східноєвропейські студії були пронизані російським наративом. Нині усе змінюється. Для нас дуже важливо, щоб високі інституції, наукові, дослідницькі, мистецькі брали в свою програму український складник. Виконуючи українські твори, маємо можливість розказати про нашу історію, про столітні рани української нації», – наголосила Наталія Пасічник.

Вечір був присвячений творчості видатного українського композитора Бориса Лятошинського. Розпочався концерт із  однієї з прелюдій сюїти «Шевченко» у виконанні професора Стаффана Шая.

Кобзар Тарас Компаніченко виконав автентичний народний твір, що став основою прелюдії Лятошинського. Продовжила програму ще одна прелюдія зі сюїти «Шевченко», а Струнний квартет №4 Лятошинського майстерно відтворили студенти Королівської академії музики.

«Сьогодні ми сконцентрувалися на Лятошинському і на тому періоді Другої світової війни, коли Україна була затиснута між двома імперіями зла: Росією і Німеччиною. Композитор звертався не до модернізму, а до народних витоків. І дуже важливо було показати, що для нас, для України взагалі  ці народні витоки і ця українська пісня є маркером ідентичності, тому що з кінця XVII ст., коли Московія загарбала цю козацьку державу, абсолютно все мистецтво, яке створювалося в контексті української ідентичності, було заборонено. Тому єдине, що лишалося для людей, – це, власне, народні пісні співати. Тому вони такі важливі для українського маркера ідентичності. І це нам було важливо показати. Це наш біль і наші рани», – наголосив Тарас Компаніченко.

УКРАЇНА ВІД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ДО СЬОГОДЕННЯ У ТВОРЧОСТІ КОБЗАРЯ

Завершальним акордом Європейського фестивалю «Українська весна – 2025» став концерт «Кобзар – епічна пісенна традиція України», який відбувся в Музеї армії в Стокгольмі, серед експонатів виставки «Перехрестя: Швеція – Україна крізь 1000 років».

Кобзар Тарас Компаніченко провів слухачів у музичну подорож епічною традицією України від Середньовіччя до сьогодення. Понад три десятиліття присвятивши дослідженню музичної спадщини України, він розпочав концерт середньовічною монодією «Христос рождається» і виконав, зокрема, пісню гетьмана Івана Мазепи, присвячену пам’яті матері. У репертуарі також прозвучали власні твори кобзаря, присвячені сучасній боротьбі України за свободу та незалежність.

Концерт відкрила міжнародна координаторка Національного архіву Йоганна Фріс Маркевич, яка представила історичну виставку. Директорка Українського інституту у Швеції Наталія Пасічник розповіла про кобзарську традицію як унікальну українську культурну спадщину, де кобзар, подібно до давньогрецьких рапсодів, передавав колективну пам’ять через пісню та оповідання.

«Українська весна» у Стокгольмі стала не просто святом мистецтва, а своєрідним актом культурної справедливості. Шведська публіка побачила Україну такою, якою вона є: глибокою і багатоголосою. Це була цілісна розповідь про українську націю, культура якої проросла у світі, незважаючи на століття мовчання. Глядачі змогли почути й відчути: українське – це світове.

Наталія Максименко

Фото: Mikael Karlin, Bengt Gustafsson, Fredrik Jonsson