На цьому наголосила заступниця керівника Офісу Президента Олена Ковальська в коментарі Укрінформу за підсумками презентації Школи для громад “Культура у відновленні”.

“Дискусія про доцільність вкладання грошей в культуру під час війни триває весь час. Наше суспільство сьогодні зараз дуже вразливе, тому що людям боляче. Мова йде особливо про тих українців, у яких рідні перебувають на фронті, й тих, хто втратив домівки, хто втратив свої міста. Їм боляче, тому вони дуже реагують на такі речі”, — пояснила Ковальська.

Вона навела приклад палкої дискусії у суспільстві, яка виникла під час заміни радянського герба на тризуб на монументі “Україна-Мати”.

“Якщо подивитися з точки зору національної безпеки і питання української ідентичності, з одного боку, це питання є стратегічним. Адже мова йде фактично про бренд України, головний маркер. А ми ж бачили на монументі радянський герб. Це фактично теж саме якби на щиті була літера “Z” чи фашистський хрест. Це просто неможливо. Дискусія тривала два тижні, але є результат: діти, яким зараз п’ять років, не згадають цього радянського герба взагалі. Тому і потрібно, щоб це відбувалось”, — наголосила заступниця керівника ОП.

За її словами, питання культури є питанням національної безпеки.

“Всі проблеми вирішуються спочатку в наших головах. І коли ми будемо наголошувати на важливості культури, коли всі наші селебриті будуть говорити, що це так само важливо, як і зброя, гостроти цього питання вже не буде. Будемо чесні: якби в Україні цим займалися всі 30 років незалежності, можливо, ми б не втрачали території. Якби ж української культури було б трошки більше в Криму (до анексії півострова — ред.). Тому я і кажу про те, що культура – це елемент національної безпеки і це потрібно доносити людям”, — додала вона.

Ковальська також подякувала українським артистам, які гастролюють до прифронтових міст, а також населених пунктів, які постраждали внаслідок атаки РФ.

“Я дуже вдячна київським театрам, львівським театрам, українським, які роблять гастролі туди, нашим українським співакам, які їздять на фронт. І я не знаю, може, умовно кажучи, один візит в Харків Вакарчука робить для людей стільки ж, скільки робить, наприклад, (закупівля — ред.) установки ППО. Це підтримує і надихає людей. А коли відчувають себе щасливішими, вони менше купують квитки до Варшави”, — додала Ковальська.

Як повідомляв Укрінформ, в рамках платформи Culture for Recovery в Україні стартує школа для громад «Культура у відновленні» – проєкт, який сприятиме закріпленню культурного компонента в планах відновлення.

Раніше у Римі на сесії “Культура та туризм: каталізатори відновлення України” презентували Платформу культурного відновлення та пілотний освітній проєкт для громад.

Перші 16 громад вже долучилися до платформи під час форуму місцевого самоврядування «Україна-Італія», який відбувся до Конференції в Римі.

У лютому 2025 року в Ужгороді відбулася перша міжнародна конференція з питань культури України «Співпраця заради стійкості», організована за ініціативи МКСК у партнерстві з європейськими державами та міжнародними організаціями. Результатом конференції стало ухвалення Декларації про посилення стійкості культурного сектору, яка закріпила політичне визнання культури як одного з фундаментальних чинників сталого відновлення, демократичної трансформації та довіри в суспільстві.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.

Цього року премія, яку 2024 року заснував фестиваль “Книжкова країна”, відзначає твори української та перекладної літератури окремо, аби більше приділити уваги саме українському літературному полю.

На весняній “Книжковій країні” обрали найкращу українську книжку, видану з травня по березень 2024 року, а на осінній відзначать перекладну.

До короткого списку осінньої премії увійшли:

“Зайчик” Мони Авад, видавництво “Жорж”;

“Одного разу розбите серце” Стефані Ґарбер, видавництво “Vivat”;

“Щасливе місце” Емілі Генрі, видавництво “ARTBOOKS”;

“Наречена” Алі Гейзелвуд, видавництво “Vivat”;

“Дім на краю світу” Майкла Каннінґема, видавництво “Лабораторія”.

Цьогоріч до журі увійшли блогери, з якими “Книжкова країна” продовжує співпрацю з минулорічної премії, а також нові учасники, найчастіше рекомендовані відвідувачами фестивалю та підписниками.

До жюрі увійшли Надія Панченко (Svitlo Bibliotek); Тетяна Гонченко (Непозбувний книгочитун); Юлія Типусяк (Проліт); Олексій Рафалович (Перехресні стежки); Сергій Маловічко (A book about); Діана Данилюк (Називай мене Діаночка); Марі Ініч (Марі Ініч про книжки); Валентина Комар (In book we trust); Ліза Сусік (Susic.book); Дмитро Катеруша (Dima.Superpersik).

Короткий список сформували читачі шляхом голосування. Книжки з нього організатори відправлять у бібліотеку на сході.

Нагородження книжки-переможниці відбудеться восени під час фестивалю.

Премія книжкових блогерів має на меті популяризувати читання, згуртувати книжкових шанувальників та посилити співпрацю блогерів та видавців.

Переможцем премії весняної “Книжкової країни” у 2025 році стала книжка “Погляд медузи” Любка Дереша, а у 2024 році — роман “Жовтолика” Ребекки Кван.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні запустили проєкт “Буксінь” – мобільну бібліотеку в автобусі, який забезпечений книжками та культурною програмою.

Фото Укрінфрму можна купити тут.

У власність громади його так і не прийняли, тому будівля досі не має охоронного статусу. Як передає Укрінформ, про це у Телеграмі повідомила Харківська облпрокуратура.

“Куп’янська окружна прокуратура Харківської області ініціювала передачу у комунальну власність пам’ятки історії місцевого значення – будинку у селищі Великий Бурлук, де у 80 роках XVIII століття жив філософ Григорій Сковорода. Площа вказаного обʼєкта становить 1587 м², вартість – понад ₴39 мільйонів”, – йдеться у повідомленні.

За даними відомства, раніше Харківський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність Великобурлуцької селищної ради та “зобов’язав її вжити заходів для визнання будинку безхазяйним майном”, апеляційна інстанція залишила це рішення в силі.

“Будинок було офіційно взято на облік як безхазяйне нерухоме майно. Проте досі територіальна громада не оформила право власності на пам’ятку, через що вона залишається поза охороною і поступово руйнується. Без цих заходів пам’ятка історії не отримує належного збереження та охорони. Відсутність ремонту та реставрації створює загрозу знищення цього унікального об’єкта культурної спадщини”, – наголошують у прокуратурі.

Заяву щодо передачі будинку у комунальну власність направили на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області.

Садиба належала представникам однієї з гілок слобідського старшинського роду Донців-Захаржевських – Задонських.

За інформацією історикині з Харківського національного університету ім. Каразіна Марини Григор’євої, палац у Великому Бурлуці почали будувати у 1820 роках, і згодом у маєтку часто зупинявся філософ Григорій Сковорода. Вважається, що там він написав кілька своїх творів, зокрема трактат “Суперечка архістратига Михаїла із сатаною”.

Для зведення палацу використовували дерево, хоча сама будівля виглядала як кам’яна.

Усередині маєтку на другому поверсі розташовувався домовий храм Святої Трійці, а у дворі був сад із невеликим ставком. У 1918 році власників убили, і маєток розграбували.

Як повідомляв Укрінформ, ще у червні 2021 року прокуратура подала до суду, аби маєток у Великому Бурлуку, який не мав балансоутримувача, прийняли у комунальну власність. У 2008 році будівлю внесли до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, при цьому власника цього об’єкта встановити не вдалося.