Connect with us

Події

У Миколаєві оцифрували твори художника Леоніда Інглезі, передані його нащадками з Франції

Published

on


У Миколаєві оцифрували збірку живописних творів миколаївського художника й мецената Леоніда Інглезі, яку передали місцевим музеям нащадки митця, що мешкають у Франції.

Про це передає Укрінформ із посиланням на Агенцію розвитку міста Миколаєва.

“Команда проєкту «Цифрова колекція музею» оцифрувала повну збірку живописних творів миколаївського художника й мецената Леоніда Інглезі (1882–1972), яку нащадки митця передали з Парижа в дар двом миколаївським музеям. Це зробило можливим їх дослідження, збереження та тепер — цифрове відтворення, як важливий крок до збереження та популяризації мистецької спадщини півдня України після її повернення з еміграції”, – розповіли в агенції.

Проєкт з оцифрування музейної колекції реалізує Платформа MY ART спільно з Агенцією розвитку Миколаєва за підтримки Українського культурного фонду.

За цей час команда оцифрувала 19 картин із зібрання Миколаївського обласного краєзнавчого музею та 3 роботи з фондів Миколаївського обласного художнього музею імені В. В. Верещагіна, тим самим об’єднавши творчий спадок художника у цифровій колекції, яка незабаром стане доступна на сайті проєкту.






У Миколаєві оцифрували твори художника Леоніда Інглезі, передані його нащадками з Франції / Фото: inshe.tv

«Миколаївський вигнанець із трагічною та водночас блискучою долею, Леонід Інглезі, уже понад тридцять років поступово повертається додому з Парижа завдяки зусиллям його онуки Ганни Христофорової. Саме стільки триває її листування з Миколаївським краєзнавчим музеєм і передача творчої спадщини митця: живопису, графіки, архівних документів та особистих речей», – сказав старший науковий співробітник та зберігач художньої групи Миколаївського обласного краєзнавчого музею Сергій Піскурьов.

На картинах Інглезі у зібранні краєзнавчого музею зображені, зокрема, краєвиди старого Миколаєва початку ХХ століття – це роботи «На вулицях Миколаєва» (1905), «Фонтан» (1910), «Миколаївська міська управа», «Будинок з вазонами» (1910), «Старі гармати» (1910), «Миколаївський елеватор» (1912), «Поштова станція в Миколаєві», «Трійка», «Таємничий сад» тощо.

За словами заступниці директора з наукової роботи Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна Лариси Твєрітінової, у фондах зберігається етюд Інглезі «Вид Миколаєва», подарований миколаївським художником Павлом Ковальовим у 1965 році. Ця робота була експонована 1913 року на Весняній виставці в Одесі.

У 2010 році музейні фонди поповнили ще два пейзажі художника – «Поле. Етюд» та «Клумба у приватному саду Ля Гарен-Коломбо (передмістя Парижа)», створені у 1920–1930-х роках у Франції. Їх передала музею онука митця.

Читайте також: Херсонському музею передали конфіскований «Натюрморт зі скрипкою» Циковського

Леонід Інглезі на початку ХХ століття активно долучався до громадського та культурного життя Миколаєва та Одеси: постійно брав участь у виставках Товариство художників півдня України; входив до комітетів зі створення двох миколаївських музеїв (історичного та художнього); викладав малювання, креслення та ліплення у художньо-промисловій школі у Миколаєві (1914); був гласним Міської думи (1913-1917); стояв біля витоків утворення миколаївської футбольної ліги й фінансово підтримував футбольний рух Миколаєва.

Після більшовицького перевороту художник із родиною виїхав за кордон і опинився у Франції — без грошей і підтримки. Він знайшов себе у відомій мозаїчній майстерні Бориса Анрепа й до кінця життя створював мозаїки для європейських палаців і соборів.

Як повідомлялося, у Миколаєві оцифрують понад 300 експонатів з фондів Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна та Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

Фото: inshe.tv



Джерело

Події

У Сумській філармонії вперше відбувся концерт пісні з перекладом жестовою мовою

Published

on



У Сумській обласній філармонії вперше провели концерт пісні з перекладом жестовою мовою.

Про це повідомила у Фейсбуці Сумська ОВА, передає Укрінформ.

“Концертна програма “Spring mood” за участю артистів філармонії стала ще одним кроком до створення безбар’єрного культурного простору на Сумщині – вперше виступи солістів супроводжував переклад жестовою мовою”, – йдеться у повідомленні.

В ОВА зазначили, що завдяки перекладу жестовою мовою глядачі змогли краще відчути емоції виконавців та атмосферу весняної концертної програми.

Колектив філармонії реалізував цей проєкт спільно із громадською організацією “Спеціально для тебе”. Переклад жестовою мовою здійснювала представниця Сумської обласної організації УТОГ Оксана Івченко.

Філармонія підписала з ГО “Спеціально для тебе” меморандум про співпрацю, щоб і надалі розвивати інклюзивний культурний простір.

За словами директорки Сумської філармонії Тетяни Ластовецької, заклад прагне, щоб культура була відкритою та доступною для кожного, тому що справжнє мистецтво здатне об’єднувати людей і руйнувати будь-які бар’єри.

Читайте також: Жестова мова та геолокація: у застосунку 112 Ukraine з’явилися нові функції

В ОВА наголосили, що безбар’єрність – це не лише про архітектурну доступність, а й про можливість кожної людини повноцінно долучатися до культурного життя та відчувати силу мистецтва.

Як повідомляв Укрінформ, у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині затвердили пілотний безбар’єрний маршрут.

Фото: Сумська ОВА



Джерело

Continue Reading

Події

Масова культура під час війни стала «неофольклором» українців

Published

on


Українська культура під час повномасштабної війни переживає докорінні трансформації. Зокрема разючими є зміни у маскультурі, яка почала виконувати роль «неофольклору», формуючи нові наративи та символи української ідентичності.

Таку думку в коментарі Укрінформу висловив народний артист України, композитор, кобзар, бандурист і лідер гурту «Хорея козацька» Тарас Компаніченко.

«Нарешті маскульт почав працювати повною мірою і став проукраїнським. Він став виробляти продукт, актуальний як з точки зору стилістики, так і з точки зору наративів. Можна сказати, що ми живемо в епоху смерті фольклору. І український маскульт нині виконує роль неофольклору – означує культурні межі існування нашого українського простору, транслює символи української ідентичності», – зазначив Компаніченко.

За словами митця, раніше масова культура, за деякими винятками, знецінювала і висміювала все українське (на відміну від глибоко українського елітарного мистецтва). Нині ж, коли припинилася робота у спільному з російським маскульт-просторі, відбулося стрімке дорослішання та потужні метафоричні зміни, розрив із “русскім міром”. Окрім того, помітною є мілітаризація українського мистецтва, де військові стають носіями нового культурного досвіду.

“Ми бачимо сильну мілітарну поезію, потужну документалістику, розвиток кіно, музики. Митці пішли у військо не за емоціями, а за покликом серця. Правду про війну не напишеш у кабінеті – вона народжується в окопах, під дронами. Це вже не декоративна культура, а живий пульс суспільства, який звучить в умовах боротьби і війни. Не побоюся це сказати, що нині українська культура стала “живим серцем” світового мистецтва”, – вважає Компаніченко.

Читайте також: В Україні формується традиція комбатантської літератури – поетка і військова

Митець переконаний, що люди, які пройшли війну, є важливими моральними орієнтирами для українського суспільства.

“Війна – це зло, страшний молох. Але військо – це поводирі, це реальні лідери українського суспільства. Ті, хто пройшли через пекло війни, ховали побратимів, бачили багато смерті, вони пережили дуже великі внутрішні трансформації, відкинули усе фальшиве й неважливе. Їхня суть – це суть філософів сучасності”, – переконаний митець.

Тарас Компаніченко, родина якого має козацьке походження, став до лав українського війська у перші дні повномасштабного вторгнення. Почав службу в 241-й бригаді Територіальної оборони Києва, нині – у Третьому армійському корпусі, очолює капеланську службу.

Фото: Ольга Будник/Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Події

На фронті загинув саксофоніст чернігівського Міського палацу культури Дмитро Гладіренко

Published

on



На фронті загинув артист оркестру та саксофоніст чернігівського Міського палацу культури Дмитро Гладіренко.

Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомляє чернігівський Міський палац культури, передає Укрінформ.

“12 березня під час виконання бойового завдання загинув наш колега — артист оркестру, саксофоніст Дмитро Гладіренко. Він був не лише талановитим музикантом, а й щирою, світлою людиною, відданою своїй справі та Україні”, – йдеться у повідомленні.

Дмитро мріяв після війни повернутися до музики, взяти до рук саксофон і знову вийти на сцену, щоб зіграти для глядачів.

“Навіть під час відпустки після поранення він не втримався — прийшов до оркестрової і заграв. Того дня його музика знову наповнила зал життям, теплом і надією… Колектив підприємства висловлює щирі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав Дмитра. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі. Світла пам’ять Герою”, – зазначили у палаці культури.

Як повідомляв Укрінформ, на війні загинув артист Ансамблю пісні і танцю ЗСУ Ігор Любименко.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.