Війна
4 питання про правила та відповідальність військового обліку: пояснює адвокат
В Україні діє загальна мобілізація, наразі як і воєнний стан, вона подовжена до 19 лютого 2023 року. Це означає, що повістку можна отримати незалежно від черги мобілізації, і навіть вручення її у громадських місцях — законно. Про військовий облік, кримінальну відповідальність та відмову від повістки для «Дайджесту Одеси» розповіла Олена Сітарчук, адвокатка, керуюча Адвокатського бюро «Олени Сітарчук».
Що загрожує військовозобов’язаному, який не став на військовий облік?
– Військовий облік є складовою мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою укомплектування ЗСУ. Обов’язок ставати на військовий облік передбачений Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу». За порушення такого обов’язку може наставити адміністративна та кримінальна відповідальність.
Так відповідно до ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення за нехтування правилами військового обліку встановлений штраф в розмірі від 510 до 850 грн; за повторне порушення протягом року — розмір штрафу становитиме від 850 до 1700 грн.
В свою чергу, ст. 337 Кримінального кодексу України передбачено, що ухилення від військового обліку карається штрафом від 5 100 до 8 500 грн або виправними роботами на строк до одного року.
Чи потрібно ставати на облік ВПО та біженцям за кордоном?
– Так, ВПО потрібно ставати на військовий облік протягом 7 днів після зміни місця проживання. Про це також інформує і Урядовий портал на своїй сторінці.
05.01.2023 набув чинності новий Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, яким унормовано, що посольства та консульства України мають право вести військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які перебувають на тимчасовому консульському обліку; повідомляти ТЦК та СП про постановку або зняття з військового обліку громадян.
Тож тепер громадяни України зобов’язані ставити на військовий облік в закордонних дипломатичних установах України.
Якщо військовослужбовця притягнули до кримінальної відповідальності за ухиляння чи стане це “білим квитком” для нього?
– Якщо військовозобов’язаний був притягнутий до кримінальної відповідальності за ухилення від військового обліку, це не означає, що на такого військовозобов’язаного більше не розповсюджується обов’язок захищати Батьківщину.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Притягнення до кримінальної відповідальності не є «індульгенцією», яка такого обов’язку позбавляє.
Ну а щодо того, наскільки «грубе це правопорушення», тут кожний сам для себе вирішує, виходячи із рівня власного патріотизму.
Чи можна відмовитись від повістки, з яких причин?
– У повістці має бути зазначено:
· ПІБ отримувача, адреса проживання, реквізити розпорядження ТЦК та СП;
· адреса ТЦК, куди потрібно прибути;
· перелік документів, які потрібно мати із собою;
· ПІБ, підпис, керівника ТЦК та СП;
· мокра печатка.
Форма повістки затверджена додатком № 5 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом (постанова КМУ від 21.03.2002 № 352). Але на практиці повістки можуть відрізнятися від встановленої форми. Потрібно насамперед дивитися на зміст повістки.
Закон зобов’язує отримувати повістку та з’являтися на виклик до ТЦК та СП.
Для відмови від отримання повістки потрібні об’єктивні причини, зокрема:
· в повістці неправильно вказані ПІБ особи;
· повістку вручає не уповноважена особа;
· в повістці відсутній підпис та/або мокра печатка.
Зазначимо, що вручення повістки не означає, що наступного дня людина опиниться на нулі чи в гарячій точці. Усі мобілізовані мають пройти навчання залежно від спеціальності. Якщо цей етап раптом пропустили потрібно повідомити в Міноборони України, назвавши ПІБ, номер частини та склад правопорушення.
Якщо сказали чекати дзвінка, покидати межі району чи області — можна. Ніяких дозволів від військкомату не потрібно.
Російська армія від початку доби 60 раз атакувала позиції Сил оборони України, найбільше боїв відбулося Покровському напрямку.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 неділі, 10 травня, передає Укрінформ.
Російські загарбники з артилерії обстріляли прикордонні Кореньок, Нововасилівку, Рогозіне, Яструбщину, Будки, Атинське, Нескучне, Бачівськ, Лужки, Волфине та Іскрисківщину у Сумській області.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках ворог дев’ять разів атакував українські позиції, одне боєзіткнення триває. Крім того, росіяни здійснили 41 обстріл населених пунктів та позицій Сил оборони, десять із яких – із застосуванням реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку війська РФ вісім разів штурмували позиції українських підрозділів у районах населених пунктів Зелене, Стариця, Петро-Іванівка, Мирове, Симинівка та Красне Перше, одне боєзіткнення триває.
На Куп’янському, Краматорському, Оріхівському та Придніпровському напрямках ворог не проводив наступальних дій.
На Лиманському напрямку росіяни розпочали п’ять штурмів у районах Зарічного, Лимана, Ставків та Озерного.
На Слов’янському напрямку Сили оборони відбили дві спроби загарбників просунутися вперед у районах Рай-Олександрівки та Різниківки.
На Костянтинівському напрямку російські загарбники здійснили п’ять атак поблизу Костянтинівки, Плещіївки, Степанівки та Іванопілля, одне боєзіткнення триває.
На Покровському напрямку війська РФ 24 рази намагалися потіснити українських воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Родинське, Гришине, Котлине, Удачне, Молодецьке, Муравка, Новопідгородне та в напрямку Ганнівки, Мирного, Сергіївки та Новоолександрівки, триває одне боєзіткнення.
На Олександрівському напрямку українські оборонці зупинили ворожу атаку в районі Олександрограда.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони відбили дев’ять російських атак у районах Рибного, Добропілля, Залізничного, Оленокостянтинівки та Гуляйпільського.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці на даний час не відбувається.
Спроб армії РФ просуватися не зафіксовано.
Як повідомляв Укрінформ, на Олександрівському напрямку російські загарбники намагаються накопичувати живу силу в залишках забудови та укриттях.
Фото: Генштаб ЗСУ
На Олександрівському напрямку російські загарбники намагаються накопичувати живу силу в залишках забудови та укриттях.
Як передає Укрінформ, про це 7-й корпус швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних сил України повідомив у Телеграмі й оприлюднив відео.
«На Олександрівському напрямку противник продовжує намагатися накопичувати живу силу в залишках забудови та укриттях, використовуючи поодинокі переміщення для прихованого просування між позиціями», – ідеться у повідомленні.
Оператори БпЛА 132 окремого розвідувального батальйону 7 корпусу ШР ДШВ методично виявляють та знищують ворожих «туристів» ще на підходах до переднього краю.
Як повідомляв Укрінформ, на Слов’янському напрямку армія Російської Федерації застосовує важкі гексокоптери для мінування доріг.
Був справедливим командиром та воював за майбутнє своїх доньок
Віктор народився 10 травня 1986 року в Болграді на Одещині. Його батько був військовим, учасником війни в Афганістані та ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи. Брат Віктора Олексій – також професійний військовий.
Тому після школи хопець також мріяв про військову кар’єру, і у 2004 році пішов на строкову службу, де з простого солдата дослужився до старшини, що було рідкістю серед строковиків.
Після служби Віктор працював інспектором-кінологом у складі Держприкордонслужби. Про цей період він не любив згадувати, окрім своєї вівчарки Сандри, яку любив усім серцем.
У 22 роки чоловік познайомився з Ольгою, яка за пів року стала його дружиною. Контракт з ДПСУ закінчився і подружжя перебралось до Кривого Рогу. Тут чоловік влаштувався на шахту «Батьківщина» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Спершу був учнем прохідника дільниці, згодом сам став прохідником. Паралельно з роботою на шахті навчався у Криворізькому національному університеті.
У 2015-2016 роках Віктор служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний яр» на Донеччині. Брав участь у боях за Піски. З того періоду в нього залишилися шрами на плечах від фосфорних снарядів.
«Воно так гарно було. Бачу – падає красиве, наче тихий салют. А коли потрапило на мене, то пропалило форму і попекло шкіру. Мене врятував бронік, а то були б сильніші опіки», – розповідав згодом Віктор.
Після демобілізації у 2016 році він завершив навчання в університеті і вирішив повернутись на військову службу, підписавши контракт з 54-ю окремою механізованою бригадою, з якою брав участь у боях на Світлодарській дузі.
Певний час служив під командування брата – Олексія «Купола» Оцерклевича, через що Віктора називали «Купол-молодший». Згодом брат перейшов служити в інше місце, а Віктор став командиром роти. Підлеглі згадують з повагою про «Крєпиша», як про людяного командира. Одного разу він відпустив у відпустку бійця, в якого от-от мала народити дружина, прямо посеред навчань. «Це ж дитина народжується. То святе. Як можна не відпустити? Нічого, потім відпрацює», – пояснював чоловік.
Щоб бути ближче до родини, Віктор перевівся до 17-ї окремої танкової бригади імені Костя Пестушка. Головним для нього були доньки Віка та Іра і дружина Ольга.
«Вітя – найкращий чоловік і батько. Найбільшим бажанням у нього було відвести Ірочку в перший клас. Він дуже засмучувався, що у нього не виходило приїхати та відвести Віку 1 вересня, тому він завжди казав, що де б не був, але Ірочку з бантиками відведе до школи», – розповідає Ольга.
Повномасштабне вторгнення РФ Віктор зустрів на посаді заступника командира батальйону. Підрозділ відбивав атаки ворога в районі Новотошківки на Луганщині. Кілька разів росіяни брали їх у напівкільце, однак, попри втрати, українські танкісти давали відсіч.
«Ситуація була критичною: ворог накривав позиції важкою артилерією, неодноразово заходив у напівкільце. Підрозділ капітана Оцерклевича тримався до останнього. Через щільність вогню евакуація поранених і загиблих була неможливою, а невдовзі територія опинилася під окупацією», – розповів побратим Богдан Крупський.
На початку квітня 2022 року Віктор вивів підлеглих із ворожого оточення в Луганській області. Він сів за кермо БМП і виїхав на захоплений ворогом спостережний пост, де ціною власного життя знищив російських окупантів. Завдяки цьому весь особовий склад вийшов із кільця. Віктор загинув 6 квітня внаслідок артилерійського обстрілу. Довгий час його тіло було на окупованій території. Поховати героїчного капітана змогли лише 22 травня 2025 року в Києві.
28 червня 2023 року капітан Віктор Оцерклевич посмертно нагороджений званням Героя України.
Вічна пам’ять Герою!
За матеріалами: Новинарня, Суспільне Одеса
Фото: Новинарня
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Відбудова1 тиждень agoна форумі у Нью-Йорку: Україна має багато тузів у рукаві
-
Усі новини1 тиждень agoGalaxy Z Flip 7 проти Moto Razr 70 Ultra (фото)
-
Події5 днів agoУ Тернополі визначили переможців премії імені Івана Марчука
-
Відбудова7 днів agoПрем’єр Чехії візьме участь у конференції з відбудови України-2026
-
Одеса4 дні agoНаступ на Одесу: загроза з боку Придністров’я залишається
-
Усі новини1 тиждень agoБіженці в Нідерландах 3 роки жили в таборі — що вони розповідають
-
Усі новини1 тиждень agoФільми травня 2026 року — у кіно покажуть Диявол носить Прада і концерт Біллі Айліш
-
Відбудова5 днів agoМінрозвитку розпочало відбір громад для участі у Ukraine Recovery Conference 2026