Давайте почнемо розмову з питання, чим зараз займаються депутати Одеської міської ради. Схоже на те, що вона наразі більше не працює, ніж працює. Це так?

Так і є. Звична робота міськради порушена, і ми з вами чудово розуміємо, чому саме так відбувається. Я навіть не знаю, чим саме займаються більшість депутатів. Хтось працює на округах, хтось взагалі виїхав з країни….

Ми працюємо. З самого початку війни працювали, жодного дня моя депутатська приймальня не була закрита, просто ми переформатувалися з депутатської діяльності на громадську. До того, як стати депутатом, я довгий час керував громадською організацією “Наші Черьомушки”, тож тепер ми знову зосередили увагу на цьому.

Тобто, ви зараз не маєте можливості працювати як депутат, чи запити громади до вас змінились?

Звичайно, можливостей стало набагато менше. Наприклад, земельна комісія, членом якої я є, не працює. Жодного разу з початку війни ми не збиралися. А це означає, що зупинились всі земельні питання, не виділяються ділянки під забудову, люди не можуть оформити документи. Є об’єктивні причини такого стану речей – у зв’язку з війною закриті реєстри, є певні складнощі з отриманням інформації. Окрім того, не всі депутати комісії зараз в Одесі, а отже зібрати кворум також було б складно. 

Навіть одеський депутатський портал, за допомогою якого було дуже зручно спілкуватися і з виборцями, і з чиновниками, зараз не працює. Доводиться надсилати за потреби паперові листи, на них не завжди відповідають. Не можу сказати, що всі департаменти і управління погано працюють, деякі, навпаки, демонструють дивовижну самовідданість. Зокрема, міський департамент праці і соціальної політики на чолі з Оленою Петрівною Китайською, на який з початком війни звалилась величезна відповідальність і напруга, з честю долає всі труднощі. Піклувальні та координаційні ради працюють на повну потужність, матдопомога виділяється. Хочеться, коли закінчиться війна (а вона закінчиться скоро), щоб ми звернули на це увагу і не забули тих, хто вкладав душу і сили, працював задля добробуту наших громадян. 

А чому не працює депутатський портал? Там, здається, немає таємної інформації, і в Одесі немає активних бойових дій, навіщо ж було скасовувати його роботу?

Офіційно нам повідомили, що це робиться задля безпеки. Так, я також засмучений таким станом речей, і, справді, в багатьох містах подібні портали продовжують працювати. Було б дуже добре, якби і в Одесі він відновив роботу. Депутатский портал – це настільки зручний інструмент для роботи депутата, наскільки ефективний та дієвий! З його допомогою ми маємо можливість вирішувати набагато більшу кількість питань швидше і ефективніше, не бігаючи за кимось, а онлайн. У мене великий сумнів, що цей портал несе якусь загрозу для розсекречення даних.

А які саме питання найбільш актуальні зараз для ваших виборців? Ви кажете, що спілкуєтесь з ними щодня. Із чим приходять люди?

Щоп’ятниці у нас відбувається депутатський прийом – незважаючи на певні складнощі, я лишаюсь депутатом і працюю як депутат. Люди звертаються з дуже різними проблемами, десь 80% з них – соціально-побутові. Найголовніші питання – матеріальна допомога. На лікування, оздоровлення, на погашення заборгованостей за комунальні послуги, харчування. Це дуже важливо зараз, і ми допомагаємо всебічно. По-перше, на рівні консультації. Роз’яснюємо, які документи потрібні, щоб отримати допомогу. І коли людина зібрала потрібні довідки, додаємо депутатський запит і розглядаємо питання на комісії. Для тих, хто справді потребує допомоги, виділяються і кошти, і продуктові набори – за їхніми потребами. Така можливість зараз є не у всіх, і я дуже радий, що можу посприяти у цьому питанні. 

Є також питання житлово-комунального господарства. У довоєнні часи це була друга за актуальністю тема. В цій сфері, на жаль, зараз неможливо нічого зробити, хіба що мешканці діятимуть своїми силами. Поточні ремонти, заміна віконних блоків у межах програми енергозбереження – все це на час війни зупинено. 

По-перше, кошти місцевих бюджетів, якими раніше розпоряджались депутати, так званий депутатський фонд, весь переданий на потреби Збройних Сил України. По-друге, зі зрозумілих причин сплата за послуги обслуговуючих підприємств і їхнє фінансування державою суттєво знизились. 

Але поточні ремонти неможливі не тільки тому, що немає коштів, а в першу чергу через неможливість забезпечення матеріалами. Навіть те виробництво в Україні, що не призупинилось, не лишилось на окупованих територіях, спрямовує свою продукцію на полагодження зруйнованого ворогом житла. Тому тим, хто потребує звичайного ремонту, доведеться почекати, на жаль.

До вас звертаються люди за допомогою. Які саме категорії найбільше її потребують? Кого більше серед прохачів – це пенсіонери, переселенці?

На початку роботи ми вирішили виокремити певні категорії, які найбільш соціально незахищені. Це були пенсіонери, особи з інвалідністю та багатодітні родини. І, звичайно, переселенці. Якщо вони перебувають на території округу, безумовно, ми допомагаємо. 

Взагалі, нашу громадську організацію давно і добре знають на Черьомушках, і звертаються всі, хто поруч – ми не можемо відмовити, намагаємося допомогти кожному. І той перелік, що був на початку, зараз довелось розширити. Бо навіть сім’ї, які раніше були спроможні себе забезпечити, стикаються з труднощами. Люди втрачають роботу, не можуть знайти нову. Все дорожчає, і зубожіння торкається вже дуже багатьох людей. 

Нашій громадській організації вже понад 10 років, тому і ми добре знаємо мешканців, і вони нас – це не чужі люди. Звертаються по допомогу сусіди хворих пенсіонерів, приходять кожен зі своїми проблемами. Ми видаємо щодня близько 50 продуктових наборів, допомагаємо сотням і сотням людей. 

Оскільки у вас немає зараз депутатського фонду, як ви кажете, то де берете гроші на це? І взагалі, скільки коштів витратили, скільком людям допомогли з початку війни?

Ви знаєте, я не можу порахувати. У нас є записи щодо всього, але ніхто не підрахував спеціально цих цифр. Перший час ми діставали з власних кишень все, що було, і ділилися, чим могли – наші мешканці приносили і продукти, і переказували гроші на покупку необхідного. Коли власні кошти закінчились, стали шукати можливості співпраці з міжнародними партнерами, благодійними фондами. Нещодавно у нас зайшли кошти від Німеччини, наприклад. Зараз ми працюємо з грантами, це відчутна допомога. 

Як зараз виглядає типовий робочий день депутата Данилюка? Раз на тиждень у вас депутатський прийом, а решта часу?

Протягом тижня до нас постійно надходять телефонні дзвінки, приходять люди – не кожен може прийти у прийомний день, тому відвідувачі є і в інші. Ми обробляємо заявки, тому що потреби бувають різні, іноді це ліки, продукти чи засоби гігієни – нам треба сформувати списки, підрахувати, скільки коштів потрібно, щоб все це закупити. Є багато організаційних моментів. 

Особам з інвалідністю чи людям похилого віку, самотнім пенсіонерам ми розвозимо допомогу по домівках, решта має змогу прийти до приймальні і отримати належне на місці. 

Сергію, ви дуже відповідальний депутат. А як взагалі ви прийшли до депутатства? Це вийшло само по собі, чи стати народним обранцем було Вашою метою? 

Ви знаєте, ніколи не було такої мети. Це було настільки спонтанне рішення… І навіть не моя ідея. Мешканці нашого мікрорайону, які звертались протягом останніх років до очолюваної мною громадської організації, говорили: “Іди в депутати, спробуй! Ми тебе підтримаємо!” 

Спочатку я сприймав це майже як жарт, не звертав уваги. Але поступово замислився – чому ні? Звичайно, нічого особливого я не чекав, але якось само по собі все відбулось… Я не чекав, але став депутатом з першого разу. 

Багато громадських діячів, отримавши владу, переживають певну метаморфозу. Борець за правду сам стає частиною системи, проти якої виступав, і розуміє, що все не так просто змінити, як здавалось. У вас щось таке було?

В мене нічого жодним чином не змінилось, і поясню, чому. До того, як потрапити до міськради, я п’ять  років працював помічником депутата, як юрист займався багатьма питаннями, а отже чудово розумів усю “кухню” депутатської роботи. Насправді це дає більші можливості, ніж просто громадська діяльність.

Це ваша точка зору зсередини, так би мовити. А як інші, не нарікають, що ставши депутатом ви змінились, стали менш доступним, “зірка в лобі” запалала?

Ні, бо я лишився тим самим, що і раніше. Хіба що іноді якісь знайому дорікають, що в мене тепер мало часу, щоб зустрітись, просто поговорити, навіть на телефонну розмову іноді не виходить виділити більш ніж 5-10 хвилин, хоча раніше міг говорити півгодини. 

А як щодо передвиборчих обіцянок? Всі виконано?

На жаль, ні. Під час виборів я обіцяв мешканцям, що буде розроблена і прийнята програма щодо зливових каналізаційних мереж. І начебто її справді прийняли, депутати проголосували, але на практиці програма не працює. Конкретних дій так і не відбулося. Також зависло ще до війни питання гаражів. Виходить, що де-юре я свої обіцянки виконав, але на ділі людям від того жодної користі. 

А чому в реальності неможливо все це реалізувати?

Складне питання. Насправді мова йде про систему, яка не обслуговувалась роками, навіть десятиріччями. Не працювала, не інвентаризувалась, не обраховувалась дуже-дуже тривалий час. І має бути хтось, хто готовий взяти на себе відповідальність, зайнятися цим і отримати певний результат.

І хто це має бути, чия це насправді зона відповідальності?

Справа якраз в тому, що є дуже багато виконавців: так би мовити, всі і нікого. А має бути хтось один, хто візьме на себе цю справу.

Якби не війна, ви б “добили” це питання як депутат?

Звичайно, я не сиджу склавши руки, я пишу звернення і запити, стежу, як відбуваються ті чи інші речі, що на якій стадії, не пускаю на самотік справу.  Але я чудово розумію, що до кінця цієї каденції залишилось два з половиною роки, і за цей час, звичайно, я не встигну закінчити, яких би зусиль не докладав. 

І тут спадає на думку одразу логічне питання: чи балотуватиметесь на наступних виборах у міськраду, щоб принаймні реалізувати розпочате? А може є більш високі амбіції, йти далі у Верховну Раду, наприклад?

Мене точно не цікавить те, що вище, мені цікаво те, що поряд і тут, на що я реально можу вплинути. Що стосується міської ради – побачимо, як далі буде… 

Але бажання таке принаймні є?

Так, бажання справді є.

Ми вже обговорювали вашу роботу в земельній комісії. Ви свідомо обрали саме цю комісію, чи воліли б займатися в міськраді іншими питаннями?

Я готувався до роботи в комісії з ЖКГ, адже комунальне господарство – це саме та тема, якою я найбільше займався, яка мені близька, і в якій у мене є певні напрацювання. Проте в цю комісію від нашої партії делегували не мене, а Олексія Асауленка. Він також фахівець у сфері ЖКГ, у нього був великий досвід у цьому питанні. А на земельну комісію бажаючих не знайшлося, тож знову вийшло все само собою. Мені було нескладно  зануритись у нову тему, тому що я за фахом юрист. Єдина складність – надмірна цікавість з боку суспільства до роботи земельної комісії. Насправді до неї прикута величезна увага, почасти спекулятивна. І якісь невеличкі порушення, які в роботі інших комісій навіть не помічають, стають предметом не просто суперечок, а справжніх війн. Важко витримувати величезний тиск.

Але ж порушення, про які кажуть – вони справді є? 

Так, бувають. Проте настільки незначні, що вони ніяк не впливають на хід подій в цілому. До того ж, щодо кожного порушення, навіть вигаданого, були звернення до прокуратури, СБУ, правоохоронців. Кожен випадок задокументований, і якби це справді було так протизаконно, то вже була б якась реакція з цих органів. Проте жоден з них не порушив жодної кримінальної справи з цього приводу, нікого з членів комісії не притягнув до відповідальності. Єдина кримінальна справа стосується народного депутата Дмитрука, який під час засідання комісії влаштував бійку. Тоді був постраждалий серед відвідувачів, і ось з цього приводу нас викликали як свідків на допити. Що ж до решти випадків, незначні порушення бувають постійно і у всіх. Якщо так перейматися, то в нас жодна сесія міськради нелегітимна, бо матеріали до них надходять іноді о третій ночі напередодні, а це вже порушення. Як то кажуть, докопатися можна до будь-якої комісії і будь-якого засідання. Мені здається, що важливіше робити справу, приносити користь місту, приймати важливі для людей рішення. 

Що для вас було найважчим у роботі в земельній комісії?

Психологічно важкий момент, коли ти голосував за правильне рішення, а тебе за це звинувачують у всіх гріхах. Наприклад, коли ми передавали у державну власність ділянку, щоб з державного бюджету виділили 700 млн на будівництво нової злітної смуги аеропорту. Для прийняття рішення не вистачало голосу, і коли я підтримав це рішення, телеграм-канали мені приписували якісь схеми, хабарі, вже навіть не пам’ятаю, на яку суму. Що тільки не писали і як тільки не оббріхували. Проте коли злітну смугу нарешті побудували, всі раділи. І геть забули, як мене цькували за те, що я підтримав це рішення, ініційоване Президентом… І такі випадки зовсім не поодинокі. Доводиться триматись і опиратись жорсткому тиску. 

Зараз наша міськрада, по суті, майже не працює. Як ви вважаєте, які перспективи у неї в майбутньому, якщо найближчим часом війна не закінчиться?

За законом, якщо місцева рада не збирається протягом 45 днів, вона може бути розпущена Президентом. При цьому позачергові вибори не можуть відбуватися, поки в нас у країні воєнний стан. Тож якщо ми і надалі не будемо нормально працювати, то є перспектива, що вся влада в місті перейде до військової адміністрації, всі рішення прийматиме вона. Це не дуже гарна ідея. Що стосується бюджетних питань, які скоро треба буде вирішувати, звичайно, депутати краще у них розбираються і краще знають нагальні потреби виборців. 

Одне засідання міськради все ж таки відбулось. Проте нічого важливого на ньому не обговорювалось….

Так, моє суб’єктивне бачення, що це було скоріш показове засідання. Проте зараз закінчується бюджетний рік, час вирішувати дуже багато важливих питань. Є нагальна потреба проводити повноцінну роботу, щоб місто функціонувало як слід. У військової адміністрації є інші проблеми і важливі питання, і, зрозуміло, що військові не так добре знаються на місцевому бюджеті, щоб максимально ефективно його сформувати. Тому я сподіваюсь, що ми докладемо всіх зусиль, аби депутати займались своєю справою, допомагаючи кожен своїм виборцям, а разом – усьому місту в такий нелегкий час жити повноцінним життям, працювати злагоджено і ефективно.