Connect with us

Війна

Кришечки на реанімобіль: «Місто майбутнього» із сортованим пластиком та без росії

Published

on

Щодня українці дивують один одного, а інколи і весь світ своїми зборами на потреби військових. Крім валюти, яку тримають щонайменше одесити на купівлю чи то росії, чи то іншої планети, залишилися ще цікаві варіанти допомоги. Наприклад, збір пластику. Завдяки проєкту громадської організації «Місто майбутнього» 11 тонн кришечок перетворилися на реанімобіль для 67 ОМБр, яка знаходиться у напрямку Бахмута. Про користь вторсировини, екологічні ініціативи та цей автомобіль для хлопців у гарячій точці для «Дайджесту Одеси» розповів координатор проєкту Владислав Михайленко — PhD в галузі екології, асистент кафедри екології та охорони довкілля Одеського державного екологічного університету, член ради молодих вчених при Одеській обласній адміністрації.

Як з кришечок з’явилась машина?

Збір розпочали 9 місяців тому. За цей час всією країною зібрали 11 тонн пластику, який передали на утилізацію. Так маленькі різноколірні шматочки пластику стали реальними грошима за які і придбали реанімобіль. Одеса зібрала близько двох з половиною тонн, майже стільки ж передали тернополяни, а інша частина надіслана партнером Новою поштою з різних регіонів України. 

Фото: Місто майбутнього

Владислав Михайленко: Близько 800 кілограмів зібрало невеличке місто Южне. Вони цікаво організувались, влаштували конкурс: діти збирали кришечки на спортивних майданчиках та вулиці, мили їх, а ті, хто зібрав найбільше — отримали подарунки. 

Щоб зациклити економіку країни, ми вирішили реалізовувати пластик українському споживачу — одеській компанії «Вторма». Наші волонтерки сортували кришечки за кольорами, тому що загальний потік пластику коштує 5 гривень, а відсортований — зростає до 14 гривень за кілограм.

Як зазначив керівник проєкту Володимир Савченко, під час брифінгу у Media Center Ukraine — Odesa, кришечками вдалось зібрати орієнтовно 3 500 доларів, а реанімобіль коштує близько 5. На отримання повної суми потрібно б було витратити ще кілька місяців, але напрямок надто тяжкий і це авто потрібне ще на вчора. Тому потребу у грошах закрили зборами у ГО «Спільна мета». 

Автомобіль у базовій комплектації має ліжко, сидіння для перевезення медичної бригади та милиці різних типів. Також Одеська обласна військова адміністрація надала всі необхідні ін’єкційні препарати та розхідні матеріали у значній кількості.

Пластик пластику — різниця!

Продукція з пластику є у всіх і використовується всіма. Але не все можна зібрати з користю. 

«Цей проєкт важливий, тому що показує західним партнерам, що українці свідома нація. У будь-якій частині Європи сортування сміття — стандарт, як правильне паркування і таке ж порушення, як підвищення швидкості.  Це сировина, яка знаходиться навколо нас, а ми її викидаємо. Якби вся Україна не викидала, а сортувала, то ми б такі автомобілі купували щодня», — розповів Володимир Савченко.

Владислав Михайленко: Кришечки — це найзручніший вид пластику для збору. Вони завжди чисті, маленькі і мають вагомий фінансовий еквівалент. Наприклад, пляшки, треба спресовувати, мити, а при цьому вони мають маленьку вагу і меншу фінансову цінність. Тому збирати їх важко, у нас уже був досвід. 

Серед наших проєктів є «Пластик відновлює життя». Якщо долучиться багато людей — зібрані гроші, використають на розвиток інфраструктури міст, зруйнованих під час війни. Є ідеї стосовно використання пластику у асфальтових сумішах, малюванні розміток, створенні дорожніх стовпчиків. Загалом, якщо знайдемо партнерів, зможемо виробляти якісь конкретні речі. Якщо ні — будемо переводити у грошовий еквівалент. 

Яке воно «Місто майбутнього»?

Ми наразі так багато говоримо про майбутнє, але це не кліше, а новорічне бажання, ціль, бажання, стимул, кнопка play на відео… Громадська організація провокує розвиток екологічних ініціатив і кажуть, що одесити досить активні. Проєкт існує з 2015 року і за цей час має кілька напрямків для свідомих містян.

Владислав Михайленко: «Спільна мета» ініціювала «Місто майбутнього», як екологічну ініціативу. Зараз ми є самостійною організацією зі своїми напрямами:  «Екомаршрут», «Екотаксі», «Пластик рятує життя» та збір консервних банок на виготовлення окопних свічок. Інколи проводимо й еко-освітні заходи. До воєнного стану «Екомаршрут» працював раз на місяць, із вторгненням призупинились, а коли стало більш-менш безпечно, розпочали «Екотаксі». У цьому разі люди вказують час та адресу, ми приїжджаємо та забираємо у них вторинну сировину, за донат на розвиток проєкту.  Пізніше стали робити маршрути на 4 локації, зазначаючи конкретну годину та точку у місці для збору. 

Найактивніші регіони по місту: 5-а станція Великого Фонтану, Таврія Вузівський, район проспекту Шевченко. Раніше більшими були збори на Соборній площі та у парку імені Тараса Шевченко. 

Серед ініціатив гарний результат отримали при виготовлені окопних свічок: ми зробили та передали близько 30 тисяч для ЗСУ. У зборах бляшанок, парафіну та картону допомагають 4 міські кафе — партнери. Тут важлива як публічна активність, так донати та інші корисні речі. На 1 свічку йде десь 500 грам, якщо вона велика. А кілограм парафіну коштує 120 гривень. 

Серед наших волонтерів є люди і поважного віку, найстаршій — 84 роки. Частина приїхала через активні воєнні дії. Тут вони знайшли користь, психологічну реабілітацію, друзів, можливість відновити своє життя. 

«Дайджест Одеси» поспілкувався з волонтерами різних осередків громадської організації «Спільна мета». Про Одесу розповів юрист Артем Каспарян, а з Києва долучилась режисерка Єлизавета Сміт. Читайте про про обіди, авто, медикаменти, кіно та активне волонтерство. 

Війна

Росіяни намагаються обійти Куп’янськ з «неочікуваного кута»

Published

on

Російські окупаційні війська намагаються обійти місто Куп’янськ Харківської області з північного заходу, але ці спроби не мають успіху.

Про це в телеефірі розповів речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов, передає Укрінформ.

«Зараз вони роблять спробу обійти з неочікуваного кута й зайти з північного заходу. Це під населеним пунктом Радьківка в першу чергу – вони туди зараз активно тиснуть і намагаються взяти там контроль. Бо раніше, якщо вони ходили східніше через Голубівку, то після операції “Велес” і ще декількох дій цей напрямок для них став не таким простим, і вони хочуть заробити хоча б “сіряк”, щоб заходити через Радьківку безпосередньо вже на місто», – розповів Трегубов.

Водночас він назвав такі спроби окупантів зайти до Куп’янська «не оптимальними».

Читайте також: Покровський напрямок – найгарячіший, на фронті за добу було 135 боєзіткнень

«Населені пункти Кіндрашівка та Радьківка є поруч, на Кіндрашівку вони зараз сунуть більш активно, але Радьківка – між Кіндрашівкою та Куп’янськом, тому без неї нічого не вийде. От зараз вони намагаються втілити в життя цей задум, але ситуація і в самому місті, і в Радьківці для них зараз не оптимальна», – вважає Трегубов.

Як повідомляв Укрінформ, після операції «Велес» проникнення військових РФ до Куп’янська не фіксували.



Джерело

Continue Reading

Війна

як Росія усуває контроль над місцями несвободи

Published

on


Міжнародні організації можуть документувати катування українців у російському полоні, але фактично не здатні контролювати умови їхнього утримання

На початку листопада цього року РФ офіційно вийшла з Європейської конвенції про запобігання катуванням. Через це Європейський комітет із запобігання катуванням (КЗК) більше не зможе перевіряти місця позбавлення волі в країні. Що це означає для тисяч українців – військовополонених і цивільних, яких Москва утримує у місцях несвободи?

Що таке КЗК?

КЗК – незалежний моніторинговий орган Ради Європи, створений на підставі Європейської конвенції про запобігання катуванням, ухваленої 26 листопада 1987 року. Конвенція набула чинності 1 лютого 1989-го, тоді ж розпочав роботу Комітет. Його створення стало важливим нововведенням у міжнародному праві: замість того щоб лише карати винних після вчинення злочину, було запроваджено механізм регулярних перевірок місць несвободи для запобігання катуванням.

Основна функція КЗК – регулярні інспекції місць, де люди перебувають не з власної волі. Йдеться не лише про в’язниці. До сфери його моніторингу належать слідчі ізолятори та виправні колонії, поліцейські відділки, психіатричні лікарні та інші установи, де людей позбавляють волі за рішенням державних органів.

Особливість Комітету полягала в його широких повноваженнях. Його представники могли відвідувати будь-які місця несвободи на території держави-учасниці, безперешкодно пересуватися територією установ, спілкуватися з ув’язненими без присутності адміністрації, отримувати інформацію про умови утримання, медичне забезпечення, харчування та поводження з ув’язненими.

Візити могли бути плановими (зазвичай раз на чотири роки) або позаплановими – коли виникала потреба в терміновій перевірці. Державу заздалегідь повідомляли про намір здійснити візит, але після повідомлення інспектори могли прибути до конкретної установи без попередження.

Фото DV / Y. Vishnevets

Росія і КЗК

За результатами кожного візиту Комітет готував звіт, у якому викладав виявлені проблеми та рекомендації щодо їх усунення. Далі відбувався діалог із національною владою: держава мала відповісти на зауваження й повідомити, яких заходів ужила. Звіти зазвичай були конфіденційними, але уряди могли погодитися на їх оприлюднення. Якщо держава відмовлялася співпрацювати або ігнорувала рекомендації, Комітет мав право зробити публічну заяву.

Важливо розуміти: КЗК не був судом і не виносив вироків. Він не встановлював кримінальну відповідальність конкретних посадовців. Його завданням було попередження катувань через незалежний моніторинг і рекомендації. Цим він доповнював діяльність Європейського суду з прав людини. КЗК мав можливість побачити те, що відбувається за зачиненими дверима російських в’язниць, тоді як ЄСПЛ переважно розглядав наслідки вже вчинених порушень.

Росія приєдналася до конвенції в 1998 році. За період до 2021 року Європейський комітет із запобігання катуванням здійснив 30 візитів до країни й відвідав понад 450 місць позбавлення волі. Однак, за увесь період перевірок, російська влада погодилася оприлюднити лише чотири звіти. Решта залишилися засекреченими. Тобто навіть тоді, коли Росія формально була учасницею конвенції, вона фактично обмежувала прозорість своєї пенітенціарної системи.

Після 2021 року співпраця припинилася: російська влада більше не допускала представників Комітету до своїх установ. Вихід із конвенції 1 листопада 2026 року лише юридично закріпив цю ізоляцію.

Українці в російському полоні, або Катування як система

Точну кількість українців, які перебувають у російській неволі, встановити неможливо. За даними Медійної ініціативи з прав людини станом на 16 вересня 2026 року РФ незаконно утримує 2654 цивільних українців. Але насправді їхня кількість значно більша. Становище цивільних нерідко ще складніше, ніж військовополонених: Росія не визнає їх окремою категорією незаконно утримуваних осіб, натомість часто оформлює затримання як кримінальне переслідування за російським законодавством.

І військовополонені, і цивільні українці зазнають у Росії катувань та жорсткого поводження. За даними ООН, про це повідомили 96% опитаних звільнених українських військовополонених і 84% звільнених цивільних. Ще в жовтні 2024 року Незалежна міжнародна комісія ООН дійшла висновку, що катування українських цивільних і військовополонених російською владою мають ознаки злочину проти людяності. Причому йшлося не тільки про окуповані українські території: Комісія встановила відповідні практики також у місцях утримання на території самої Російської Федерації.

Витавруване хірургом гасло на животі українського полоненого Андрія Переверзєва / Фото nashaniva.com
Витавруване хірургом гасло на животі українського полоненого Андрія Переверзєва / Фото nashaniva.com

Про масштаби й жорстокість катувань свідчать історії звільнених із російського полону українців. Військовослужбовець 79-ї десантно-штурмової бригади Андрій Переверзєв, який потрапив у полон у лютому 2024 року, розповів, як російські військові били його, застосовували електричний струм до відкритих ран. Згодом хірург випалив  на його животі напис «слава россии» і літеру Z. Ця історія стала відомою далеко за межами України. Інший приклад – цивільна українка Наталія Власова: захоплена ще в березні 2019 року, вона пережила чотири місяці катувань і сексуального насильства в донецькій катівні «Ізоляція». Її також залякували погрозами викрасти й убити маленьку доньку.

ООН та українські офіційні особи задокументували сотні випадків загибелі українських громадян та військовослужбовців у російських в’язницях та таборах через тортури та відсутність медичної допомоги. Як зауважив представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олег Гущин, усі види катувань, визначені  Стамбульським протоколом, застосовувалися в російському полоні.

Наслідки тортур / Фото Костянтин і Влада Ліберови
Наслідки тортур / Фото Костянтин і Влада Ліберови

Які міжнародні механізми залишаються?

Після повідомлення про вихід Росії з конвенції виникає закономірне запитання: чи означає це, що міжнародні організації взагалі втратили можливість стежити за ситуацією з катуваннями в Росії? Ні. Попри вихід із конвенції, залишаються три міжнародні механізми, які дають змогу збирати й документувати свідчення про катування та інші порушення прав людини.

1. Комітет ООН проти катувань

Росія залишається учасницею Конвенції ООН проти катувань, яку ратифікувала ще 1987 року. Це означає, що вона й надалі несе міжнародно-правові зобов’язання щодо запобігання катуванням, розслідування таких випадків і притягнення винних до відповідальності.

Але тут є важлива обставина: Росія не підписала й не ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань  (OPCAT). Саме цей протокол передбачає систему регулярних незалежних відвідувань місць несвободи. Отже, Росія не має й відповідного національного превентивного механізму в межах цього протоколу.

2. Спеціальний доповідач ООН з питань становища у сфері прав людини в Росії

Цей мандат, заснований Радою ООН з прав людини у жовтні 2022 року через різке погіршення ситуації з правами людини в РФ, після початку повномасштабного вторгнення в Україну залишається одним із важливих інструментів міжнародного спостереження. З 2023 року спецдоповідачкою ООН з питань прав людини в Росії є відома болгарська журналістка Маріана Кацарова.

Маріана Кацарова, спецдоповідачка ООН з питань прав людини в РФ / Фото Укрінформ
Маріана Кацарова, спецдоповідачка ООН з питань прав людини в РФ / Фото Укрінформ

Втім, спеціальний доповідач не має повноважень самостійно інспектувати російські в’язниці. Ба більше, Москва заборонила Маріані Кацаровій в’їзд на територію Росії. В інтерв’ю Укрінформу спецпредставниця ООН наголосила, що репресії всередині РФ та агресія за її межами є складниками однієї політики. Вона зауважує, що «…до українських бранців ставляться особливо жорстоко через високий рівень безкарності».

3. Московський механізм ОБСЄ

Московський механізм ОБСЄ – процедура незалежного розслідування порушень прав людини, створена у 1991 році. Вона дозволяє групі держав-учасниць ініціювати таке розслідування в іншій державі, зокрема без її згоди. Призначені експерти збирають свідчення, аналізують документи й докази та готують доповідь із висновками. У контексті російсько-української війни механізм використовували для документування незаконного утримання українських цивільних, катувань і жорстокого поводження з військовополоненими. У 2024 році 45 держав ОБСЄ ініціювали його застосування для дослідження становища незаконно утримуваних Росією цивільних, а у 2025-му 41 держава ініціювала розслідування порушень щодо українських військовополонених. Механізм дає змогу документувати злочини навіть без доступу до місць утримання, однак не замінює регулярного фізичного моніторингу в’язниць.

Гуманітарна місія Червоного Хреста

Ще один вимір проблеми – відсутність незалежного гуманітарного доступу до українських військовополонених – саме те, чим мав би займатися Червоний Хрест. Відповідно до ІІІ Женевської конвенції 1949 року, Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) має право відвідувати військовополонених, перевіряти умови їхнього утримання та спілкуватися з ними без свідків. Забезпечити такий доступ зобов’язана сторона, яка утримує полонених. Однак із 2024 року МКЧХ не має доступу до українських військовополонених у Росії та на окупованих нею територіях. У липні 2026 року президентка організації Мір’яна Сполярич-Еггер під час візиту до Москви знову порушувала питання відновлення доступу, однак домовитися про це не вдалося. Станом на серпень 2026 року МКЧХ відвідав понад 9800 військовополонених з обох сторін, проте переважна більшість цих відвідувань відбулася в Україні. Відмова в доступі сама по собі не доводить фактів катування конкретних полонених, але позбавляє незалежний гуманітарний механізм можливості перевіряти умови їхнього утримання.

Що в результаті?

Фактично, на сьогодні в міжнародної спільноти залишається лише можливість документувати злочини РФ – збирати свідчення звільнених українців, аналізувати документи, встановлювати систематичність порушень, готувати доповіді й передавати матеріали для майбутніх судових процесів. Але вони не можуть повноцінно замінити незалежного спостерігача, який має можливість без попередження зайти до камери, поговорити з ув’язненим і перевірити, що там відбувається.

Повернення українських військових з російського полону / Фото Укрінформ
Повернення українських військових з російського полону / Фото Укрінформ

Тож у даному випадку йдеться не просто про вихід Росії з конвенції, а про демонтаж міжнародного контролю над російською пенітенціарною системою на тлі систематичного застосування катувань як інструменту державного насильства. Росія усуває незалежний нагляд саме тоді, коли міжнародні організації накопичили дедалі більше свідчень про злочини в її місцях несвободи.

Світлана Шевцова, Київ

Перше фото: Укрінформ



Джерело

Continue Reading

Війна

Зеленський обговорив із Хмарою підготовку до «Рамштайну»: Основні потреби

Published

on

Президент Володимир Зеленський напередодні засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн» обговорив із міністром оборони Євгенієм Хмарою ключові потреби та пріоритети України.

Про це глава держави повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.

«Готуємось до зустрічі оборонної контактної групи у форматі «Рамштайн» уже завтра – міністр оборони Євгеній Хмара представить наші потреби та ключові пріоритети у співпраці. Звісно, зосереджуємося на перехоплювачах для ППО та забезпеченні української бойової авіації амуніцією», – зазначив Зеленський.

Також на зустрічі з партнерами планують обговорити можливість збільшення фінансування виробництва дронів для Сил оборони та активізації спільних виробничих проєктів.

«Швидкість нашої роботи повинна збільшуватись, і кожен день має давати Україні та партнерам результати. Розраховую на змістовну зустріч», – зазначив Президент.

Крім того, Хмара доповів про виконання плану далекобійних ударів. За словами Зеленського, «наші українські дипстрайки досягають визначених цілей».

Президент також повідомив, що затвердив нові операції.

Читайте також: Євросоюз виділив Україні €1,71 мільярда на дрони, боєприпаси та системи ППО

Як повідомлялося, попередня відбулася 8 вересня у віртуальному режимі під спільним головуванням міністрів оборони Великої Британії Веса Стрітінга та Німеччини Бориса Пісторіуса. У ній взяли участь представники оборонних відомств 50 країн, генеральний секретар НАТО Марк Рютте та заступник міністра оборони США з питань політики Елбрідж Колбі.

Фото: Володимир Зеленський / Фейсбук



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.