Війна
Найважче — організувати людей: одеський осередок ВО “Автомайдан”
Після вторгнення в Одесі волонтерством займались майже всі, з часом робота оптимізувалась і наразі залишились ті, хто несе значну допомогу цивільним та військовим. Серед організацій, які працюють та працюватимуть, одеський осередок Всеукраїнського об’єднання “Автомайдан”. Станіслав та Катерина Маденс розповіли “Дайджесту Одеси”, як від антикорупційної діяльності стали на шлях волонтерської, які труднощі спіткали організацію і чого потребують наші військові.
Одеський осередок організації допомагає на двох напрямах: гуманітарному та військовому. Детальніше про гуманітарний напрям розповіла Катерина Маденс. Автомайданівці починали волонтерити, перебуваючи у військовій частині. До того штабу були залучені організації та до них приєднались сотні, а то й тисячі волонтерів. Наразі залишився “кістяк”, але все ще є люди, які приходять на допомогу, частина з них — самі ВПО.

Хто та яку отримує гуманітарну допомогу в цьому пункті видачі?
У першу чергу ми піклуємось про ВПО, а ще у нас є особи з інвалідністю І і ІІ груп, багатодітні та неповні родини. Ті, хто потребує, додатково отримують дитяче харчування та підгузки.
Зареєстровано в штабі понад 10 тисяч родин. На постійній основі — близько 2500 тисяч осіб, які приходять саме сюди.
Завдяки єдиній волонтерській базі ми бачимо, хто в якому зі штабів зареєстрований, у кого є вантажі. Людина, яка годину тому отримала продуктовий набір, не зможе прийти в інший штаб і отримати допомогу. Або ми можемо обмінюватись необхідним між організаціями. Так ми створюємо рівномірний розподіл ресурсів між волонтерами. І це зменшує ризик концентрації ресурсів в одних руках і махінацій з гуманітарною допомогою.
Скільки часу зайняла організація роботи штабу?
Першу партію гуманітарної допомоги ми отримали з Італії в кінці березня. Спершу ми займались військовими. Тоді волонтерами були навіть бабусі та дідусі, які пекли пиріжки, приносили свій теплий одяг. Реальна ситуація, адже військовим не було на чому спати, а постійні поповнення новими службовцями не дозволяли обробити вчасно всі запити. Так що доводилось закривати питання такими дивовижними способами.
Для мене був такий шок, бо я в громадській діяльності багато років і мені здавалось, що у нас Одеса дуже ватна, але виявилось, що зовсім ні. Такі категорії населення кинулись допомагати, від яких цього не очікуєш. Приїжджали бізнесмени та вивантажували все, що було.
Інколи ми просто не встигали приймати, ставити на баланс та навіть доносити вантажі. Просто перед воротами стояли величезні купи, а люди це фасували та розкладали в різні боки. А надворі лютий-березень, тому всі були по вуха у болоті. Зараз це весело ніби, а тоді — лячно та стресово. Вже в березні-квітні відкрили окрему локацію і постійно почали отримувати гуманітарну допомогу. Хоча й були більше зосереджені на військових, але вже з’явились перші ВПО, які потребували саме гуманітарної допомоги, так потроху почав розвиватись саме цей напрямок.
Чи готові працювати далі та після воєнних дій?
Так. Міжнародні донори питали наскільки ми плануємо цей проєкт, бо від початку наша організація займалась антикорупційною діяльністю. Ми взагалі переналаштували всі процеси у організації. Всім відповідаємо, що як мінімум півроку чи рік вже після завершення воєнних дій плануємо займатись гуманітарним напрямком.
Відбудовувати країну потрібно. Є люди, які виїжджали без нічого, їм досі потрібна допомога. Західні деякі партнери цього, на жаль, не розуміють. В Одесі наразі є знову наплив переселенців, це нові люди, ми бачимо по базі і по довідках ВПО, що вони виїхали нещодавно. Вони ще не встигли освоїтись у місті, не те що влаштуватись на роботу, чи знайти більш-менш прийнятне житло.
Як вже зазначили, організація орієнтована не лише на переселенців, а й допомагає військовим. Тому в їхньому штабі можна знайти “подаруночки” зі звільнених територій, які привезли з Херсонського напрямку, Балаклеї, Білогірки та інших місць. Крім речей, тут аптечка російського солдата, шолом корнету та уламки з градів, касетних снарядів. А також прапор, підписаний автором вже крилатого виразу: “русский военный корабль…”. Станіслав каже, що це майбутні музейні експонати і буде виставка.






Не те щоб воювати — не жіноча справа, але про співпрацю із ЗСУ та їхні потреби розповів Станіслав Маденс. Організація займається переважно ВМС та забезпеченням 28 бригади, щоб не розпиляти свої зусилля.
Наразі готуєтесь до зими, як організоване виготовлення буржуйок, які ви робите для військових?
Через нашого волонтера ми знайшли підрядника, зварювальника. Підрахували, скільки це коштує, і почали займатись. Спершу потрібні були бойлери, вдалось знайти місце, де вони в наявності, ще й в товарній кількості. Ціна питання — 1400 гривень.
Запити та можливості: як робити вибір? Які складнощі виникають при зборах для військових?
Є ситуації, коли запитів більше, ніж можливостей. У таких випадках сідаю за кермо і мотаюсь по всіх: волонтерські центри, депутати, бізнесмени. Так зазвичай і знаходиться те, що потрібно. На жаль, не кошти, але знайти чи виміняти бартером ще можна. Звісно, мавіків це не стосується.
Не все виходить зараз закрити. Впав попит на звичайні речі, адже суспільство вважає, що солдат отримує зарплатню у сто тисяч, отже, він може все купити. Деякі — так, вони можуть собі щось купити. А інші, особливо ті, хто нещодавно потрапив до зони бойових дій, не мають цієї можливості з багатьох причин. Тому ми збираємо кошти та закриваємо ці запити. Звичайні речі, нічого феєричного, наприклад, спальники. Люди вже втомились від зборів на спальники.
Найважче організувати людей. Все інше більш-менш, але є. Зараз хвиля відсутності постачання, прийде зима — буде багато. З військовими тяжче, ніж з ВПО. Буває прикро, що ти збираєш на одяг, екіпірування — прилітає снаряд і від екіпірування залишаються лише чоботи, що ти йому купив. І потрібно все заново, а збори все важче. Люди часом не розуміють, що буває так.
Важко з ліками, тому що медик з роти дає нам список того, що треба купити, але частина списку — це не доказова медицина. Але він потребує цього. І що тут робити? Я спілкувався з медичними працівниками з госпіталю, вони кажуть, що це не доказово, але іншого чи кращого немає. Дуже спірне питання, тому від медикаментів відмовились. Краще, якщо таким займатимуться спеціалісти.
З якими помилками стикались: з боку цивільних, волонтерів чи військових. Чи вдалось налагодити ці помилки?
Є історії, з яких особисто я зробив висновок, що деякі солдати просто не можуть добитись необхідного від свого командування чи просто зі складу. У мене є одна улюблена частина, якій я допомагаю з перших днів. Вони переїхали на нове розташування, якийсь час минув і телефонують мені: “Потрібне світло”. Я приїжджаю, починаю з’ясовувати, що потрібно і яка проблема. З цією проблемою їду до частини, а там мені кажуть: “Так, є така проблема, але чому вони мовчать?”. Тобто в частині є щось нагальне із забезпечення і потрібно ходити та “довбати” командира та інших. Є різні причини, з яких потреби до них не доходять, потрібно говорити.
Звичайно, це не стосується ряду критичних речей, яких просто немає. Тому я завжди йду на комунікацію з командиром і починаю з ряду питань: “А те зробили, а це написали…?”. Раніше, наприклад, були проблеми з тим, чи можуть вони прийняти необхідне за актом прийому-передачі. На нулі ніхто прийняти не може, там з цими папірцями здебільшого ніхто не носиться.
Ось, нещодавно, був запит від військового, якому потрібні ріжки від АК-47. Йому видали, але він виконує такі бойові завдання, що немає часу вставляти патрони, тому потребує додаткових. Але в частині йому дати їх не можуть, бо на нього вже видали. Такі речі часто стаються. А в цьому випадку ціна питання — 500 гривень. Ми знайшли, де купити ріжки, і скоро передамо йому їх.
Головна ж проблема — зменшення донатів. Ми ніби нові велосипеди вигадуємо, щоб якось залучити людей. Хочемо бути ще прозорішими. Ми робимо звіти з кожного збору, а ще плануємо величезний матеріал, де вказано все, що ми отримали і надали. Це правильно, адже ми збираємо кошти у звичайних громадян — тому маємо за це відповідати.
А далі будемо відстоювати та відбудовувати наше місто. Приводити все до ладу. Заняття після воєнних дій буде у кожного.
Нагадаємо, як працює Координаційний гуманітарний штаб Одеської області.
Війна
У боях за Україну загинули майже 100 білоруських добровольців
Близько 100 білоруських добровольців загинули, захищаючи Україну від російської агресії, а ще 414 громадян Білорусі перебувають у в’язницях режиму Олександра Лукашенка через підтримку України.
Про це під час пресконференції повідомила керівниця Місії демократичних сил Білорусі в Україні Світлана Шатіліна, передає Укрінформ.
«За Україну вже загинули близько 100 добровольців», – поінформувала вона. Представниця білоруської опозиції також нагадала, що єдиним білорусом, який наразі удостоєний звання Героя України, є Михайло Жизневський, якого було вбито під час Революції Гідності, додавши, що білоруси воюють за Україну ще з 2014 року.
Шатіліна також повідомила, що близько 414 громадян Білорусі нині засуджені й перебувають у в’язницях режиму Олександра Лукашенка за підтримку України.
Водночас заступниця представниці у справах соціальної політики з питань роботи з добровольцями та їхніми родинами Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, ветеранка Сил оборони України Анастасія «Север» Махомет наголосила, що повернення до Білорусі становить серйозну небезпеку для багатьох громадян країни.

«Білорусь на цей момент є дуже небезпечною країною. Відомо про понад 119 випадків арештів людей саме за те, що вони повернулися. Їх затримують на кордоні, коли вони повертаються до Білорусі. І них 63 вже визнані політв’язнями», – повідомила вона.
За словами Махомет, це одна з причин, чому багато білорусів не можуть повернутися на батьківщину для оформлення нових документів.
Вона також навела статистику щодо надання міжнародного захисту громадянам Білорусі в Україні.
«З 2022 року за захистом звернулися 38 громадян Республіки Білорусь. Тільки три особи були визнані біженцями, 16 осіб отримали додатковий захист, ще 17 особам – відмовили», – зазначила Махомет.

За її словами, хоча українське законодавство передбачає механізм отримання статусу біженця або додаткового захисту, на практиці скористатися ним білорусам складно через необхідність документально довести ризик переслідування, а також через випадки відмов у прийнятті відповідних заяв.
Як повідомляв Укрінформ, під час візиту Тихановської в українську столицю наприкінці травня офіційно відкрили Місію демократичних сил Білорусі.
Фото Укрінформу можна купити .
Війна
ДБР розслідує причини катастрофи F-16 на Полтавщині
Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за фактом катастрофи винищувача F-16 на Полтавщині та встановлює причини інциденту.
Про це повідомляє ДБР, передає Укрінформ.
“Працівники Державного бюро розслідувань розпочали досудове розслідування за фактом катастрофи винищувача F-16 Повітряних Сил Збройних Сил України, що сталася під час виконання бойового завдання на Полтавщині”, – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що відомості за цим фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 416 ККУ — порушення правил польотів або підготовки до них, а також правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу.
За попередньою інформацією, 29 липня близько 18:45 у Кременчуцькому районі Полтавської області під час виконання бойового завдання зазнав катастрофи літак F-16 ПС ЗСУ. Пілот встиг катапультуватися, його життю нічого не загрожує.
“Відразу після події на місце аварії негайно виїхала слідчо-оперативна група Територіального управління ДБР у місті Полтаві. Невідкладні слідчі (розшукові) заходи тривали усю ніч та продовжуються вранці. Встановлюються усі обставини авіаційної катастрофи”, – зазначають правоохоронці.
Досудове розслідування триває. Процесуальне керівництво у цій справі здійснює Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону.
Як повідомлялося, 29 липня під час виконання бойового завдання із перехоплення ворожих повітряних цілей на борту винищувача F-16 Повітряних Сил Збройних Сил України сталась нештатна ситуація, пілот катапультувався.
Фото: ДБР
Війна
В Україні середня зарплата у червні зросла на 5,9%
Середня заробітна плата штатних працівників в Україні у червні 2026 року становила 32 783 гривень, що на 5,9% більше показника травня.
Про це у Фейсбуці повідомила Державна служба статистики, передає Укрінформ.
Згідно з оприлюдненими даними, у червні 2026 року середня заробітна плата штатних працівників в Україні склала 32 783 грн проти 30 961 грн у травні (+5,9%).
За інформацією Держстату, найвищий рівень оплати праці зафіксовано у Києві (48 393 грн), а також у Луганській (38 143 грн) та Київській (33 849 грн) областях. Найнижчий рівень оплати праці – у Чернівецькій (24 472 грн) та Кіровоградській (23 882 грн) областях.
За видами економічної діяльності найвищу середню заробітну плату отримували працівники сфери інформації та телекомунікацій — 77 931 грн. Найнижчою оплата праці залишається у сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги — 22 274 грн.
Станом на 1 липня 2026 року заборгованість із виплати заробітної плати в Україні складає 3,8 млрд грн.
Як повідомлялося, середня заробітна плата штатних працівників в Україні у травні 2026 року становила 30 961 гривня, що на 1,5% більше показника квітня.
-
Одеса1 тиждень agoСергій Братчук про атаки РФ на Одещину та порти України
-
Суспільство6 днів agoЛипень став найнебезпечнішим місяцем для Одещини
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі та області пролунали вибухи: РФ атакує ракетами
-
Україна5 днів agoКордон з Польщею — на ПП Шегині-Медика утворилася величезна черга
-
Одеса5 днів agoУночі 20 липня 2026 року в Одесі пролунали вибухи
-
Події7 днів agoНа Венеційському кінофестивалі покажуть документальний фільм про Маска
-
Події7 днів agoВ Україні започаткували нову літературну нагороду
-
Події6 днів agoУ Музеї історії Києва відкрили виставку, присвячену розвитку військової медицини