Війна
Найважче — організувати людей: одеський осередок ВО “Автомайдан”
Після вторгнення в Одесі волонтерством займались майже всі, з часом робота оптимізувалась і наразі залишились ті, хто несе значну допомогу цивільним та військовим. Серед організацій, які працюють та працюватимуть, одеський осередок Всеукраїнського об’єднання “Автомайдан”. Станіслав та Катерина Маденс розповіли “Дайджесту Одеси”, як від антикорупційної діяльності стали на шлях волонтерської, які труднощі спіткали організацію і чого потребують наші військові.
Одеський осередок організації допомагає на двох напрямах: гуманітарному та військовому. Детальніше про гуманітарний напрям розповіла Катерина Маденс. Автомайданівці починали волонтерити, перебуваючи у військовій частині. До того штабу були залучені організації та до них приєднались сотні, а то й тисячі волонтерів. Наразі залишився “кістяк”, але все ще є люди, які приходять на допомогу, частина з них — самі ВПО.

Хто та яку отримує гуманітарну допомогу в цьому пункті видачі?
У першу чергу ми піклуємось про ВПО, а ще у нас є особи з інвалідністю І і ІІ груп, багатодітні та неповні родини. Ті, хто потребує, додатково отримують дитяче харчування та підгузки.
Зареєстровано в штабі понад 10 тисяч родин. На постійній основі — близько 2500 тисяч осіб, які приходять саме сюди.
Завдяки єдиній волонтерській базі ми бачимо, хто в якому зі штабів зареєстрований, у кого є вантажі. Людина, яка годину тому отримала продуктовий набір, не зможе прийти в інший штаб і отримати допомогу. Або ми можемо обмінюватись необхідним між організаціями. Так ми створюємо рівномірний розподіл ресурсів між волонтерами. І це зменшує ризик концентрації ресурсів в одних руках і махінацій з гуманітарною допомогою.
Скільки часу зайняла організація роботи штабу?
Першу партію гуманітарної допомоги ми отримали з Італії в кінці березня. Спершу ми займались військовими. Тоді волонтерами були навіть бабусі та дідусі, які пекли пиріжки, приносили свій теплий одяг. Реальна ситуація, адже військовим не було на чому спати, а постійні поповнення новими службовцями не дозволяли обробити вчасно всі запити. Так що доводилось закривати питання такими дивовижними способами.
Для мене був такий шок, бо я в громадській діяльності багато років і мені здавалось, що у нас Одеса дуже ватна, але виявилось, що зовсім ні. Такі категорії населення кинулись допомагати, від яких цього не очікуєш. Приїжджали бізнесмени та вивантажували все, що було.
Інколи ми просто не встигали приймати, ставити на баланс та навіть доносити вантажі. Просто перед воротами стояли величезні купи, а люди це фасували та розкладали в різні боки. А надворі лютий-березень, тому всі були по вуха у болоті. Зараз це весело ніби, а тоді — лячно та стресово. Вже в березні-квітні відкрили окрему локацію і постійно почали отримувати гуманітарну допомогу. Хоча й були більше зосереджені на військових, але вже з’явились перші ВПО, які потребували саме гуманітарної допомоги, так потроху почав розвиватись саме цей напрямок.
Чи готові працювати далі та після воєнних дій?
Так. Міжнародні донори питали наскільки ми плануємо цей проєкт, бо від початку наша організація займалась антикорупційною діяльністю. Ми взагалі переналаштували всі процеси у організації. Всім відповідаємо, що як мінімум півроку чи рік вже після завершення воєнних дій плануємо займатись гуманітарним напрямком.
Відбудовувати країну потрібно. Є люди, які виїжджали без нічого, їм досі потрібна допомога. Західні деякі партнери цього, на жаль, не розуміють. В Одесі наразі є знову наплив переселенців, це нові люди, ми бачимо по базі і по довідках ВПО, що вони виїхали нещодавно. Вони ще не встигли освоїтись у місті, не те що влаштуватись на роботу, чи знайти більш-менш прийнятне житло.
Як вже зазначили, організація орієнтована не лише на переселенців, а й допомагає військовим. Тому в їхньому штабі можна знайти “подаруночки” зі звільнених територій, які привезли з Херсонського напрямку, Балаклеї, Білогірки та інших місць. Крім речей, тут аптечка російського солдата, шолом корнету та уламки з градів, касетних снарядів. А також прапор, підписаний автором вже крилатого виразу: “русский военный корабль…”. Станіслав каже, що це майбутні музейні експонати і буде виставка.






Не те щоб воювати — не жіноча справа, але про співпрацю із ЗСУ та їхні потреби розповів Станіслав Маденс. Організація займається переважно ВМС та забезпеченням 28 бригади, щоб не розпиляти свої зусилля.
Наразі готуєтесь до зими, як організоване виготовлення буржуйок, які ви робите для військових?
Через нашого волонтера ми знайшли підрядника, зварювальника. Підрахували, скільки це коштує, і почали займатись. Спершу потрібні були бойлери, вдалось знайти місце, де вони в наявності, ще й в товарній кількості. Ціна питання — 1400 гривень.
Запити та можливості: як робити вибір? Які складнощі виникають при зборах для військових?
Є ситуації, коли запитів більше, ніж можливостей. У таких випадках сідаю за кермо і мотаюсь по всіх: волонтерські центри, депутати, бізнесмени. Так зазвичай і знаходиться те, що потрібно. На жаль, не кошти, але знайти чи виміняти бартером ще можна. Звісно, мавіків це не стосується.
Не все виходить зараз закрити. Впав попит на звичайні речі, адже суспільство вважає, що солдат отримує зарплатню у сто тисяч, отже, він може все купити. Деякі — так, вони можуть собі щось купити. А інші, особливо ті, хто нещодавно потрапив до зони бойових дій, не мають цієї можливості з багатьох причин. Тому ми збираємо кошти та закриваємо ці запити. Звичайні речі, нічого феєричного, наприклад, спальники. Люди вже втомились від зборів на спальники.
Найважче організувати людей. Все інше більш-менш, але є. Зараз хвиля відсутності постачання, прийде зима — буде багато. З військовими тяжче, ніж з ВПО. Буває прикро, що ти збираєш на одяг, екіпірування — прилітає снаряд і від екіпірування залишаються лише чоботи, що ти йому купив. І потрібно все заново, а збори все важче. Люди часом не розуміють, що буває так.
Важко з ліками, тому що медик з роти дає нам список того, що треба купити, але частина списку — це не доказова медицина. Але він потребує цього. І що тут робити? Я спілкувався з медичними працівниками з госпіталю, вони кажуть, що це не доказово, але іншого чи кращого немає. Дуже спірне питання, тому від медикаментів відмовились. Краще, якщо таким займатимуться спеціалісти.
З якими помилками стикались: з боку цивільних, волонтерів чи військових. Чи вдалось налагодити ці помилки?
Є історії, з яких особисто я зробив висновок, що деякі солдати просто не можуть добитись необхідного від свого командування чи просто зі складу. У мене є одна улюблена частина, якій я допомагаю з перших днів. Вони переїхали на нове розташування, якийсь час минув і телефонують мені: “Потрібне світло”. Я приїжджаю, починаю з’ясовувати, що потрібно і яка проблема. З цією проблемою їду до частини, а там мені кажуть: “Так, є така проблема, але чому вони мовчать?”. Тобто в частині є щось нагальне із забезпечення і потрібно ходити та “довбати” командира та інших. Є різні причини, з яких потреби до них не доходять, потрібно говорити.
Звичайно, це не стосується ряду критичних речей, яких просто немає. Тому я завжди йду на комунікацію з командиром і починаю з ряду питань: “А те зробили, а це написали…?”. Раніше, наприклад, були проблеми з тим, чи можуть вони прийняти необхідне за актом прийому-передачі. На нулі ніхто прийняти не може, там з цими папірцями здебільшого ніхто не носиться.
Ось, нещодавно, був запит від військового, якому потрібні ріжки від АК-47. Йому видали, але він виконує такі бойові завдання, що немає часу вставляти патрони, тому потребує додаткових. Але в частині йому дати їх не можуть, бо на нього вже видали. Такі речі часто стаються. А в цьому випадку ціна питання — 500 гривень. Ми знайшли, де купити ріжки, і скоро передамо йому їх.
Головна ж проблема — зменшення донатів. Ми ніби нові велосипеди вигадуємо, щоб якось залучити людей. Хочемо бути ще прозорішими. Ми робимо звіти з кожного збору, а ще плануємо величезний матеріал, де вказано все, що ми отримали і надали. Це правильно, адже ми збираємо кошти у звичайних громадян — тому маємо за це відповідати.
А далі будемо відстоювати та відбудовувати наше місто. Приводити все до ладу. Заняття після воєнних дій буде у кожного.
Нагадаємо, як працює Координаційний гуманітарний штаб Одеської області.
Війна
На посаду командувача ПВК «Південь» вже представлені кілька кандидатур
Президент Володимир Зеленський за результатами Ставки головнокомандувача заявив, що вже представлені кілька кандидатур на посаду командувача повітряного командування «Південь», готується рішення.
Як передає Укрінформ, про це Зеленський повідомив у Фейсбуці.
«Провів сьогодні Ставку. Детально по фронту, по всіх напрямках. Вдячний нашим воїнам за стійкість і за активну українську оборону: наші підрозділи знищують окупанта саме так, як окупант заслуговує на це», – зазначив Зеленський.
За його словами, цими тижнями російська армія відчутно збільшила інтенсивність атак, відповідно зросла і кількість російських втрат.
«Будемо й надалі підтримувати саме таку динаміку: якщо росіяни не вкладаються в процес перемовин на сто відсотків серйозно та спрямовують свої ресурси на затягування і розширення війни, ми будемо на це реагувати цілком логічно – нашими діями у відповідь», – підкреслив Зеленський.
Також на Ставці Зеленський заслухав доповіді щодо українських дипстрайків. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський доповів щодо потреб та забезпечення Сил оборони України. Окремо і детально обговорили стан ППО, прикриття фронту та регіонів, зокрема Одещини, засобами протиповітряної оборони.
«Вже представлені й кілька кандидатур на посаду командувача ПВК «Південь». Готуємо рішення», – підкреслив Зеленський.
Як повідомляв Укрінформ, 20 грудня Зеленський заявив, що обговорював питання заміни командувача повітряного командування «Південь».
Фото: ОП
Війна
На дачі у Севастополі застрелили російського комбрига, який воював проти України
Станіслава Орлова (псевдо – “Іспанець”) – командира бригади “Еспаньола”, сформованої з ультраправих футбольних фанатів для участі у війні з Україною – застрелили 4 грудня на дачі в тимчасово окупованому Севастополі.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Teлеграм-канал Astra.
Як зазначається, з 10-х чисел грудня про зникнення «Іспанця» (Станіслава Орлова), якого вже порівнюють з Пригожиним та Моторолою, у Z-спільноті ходили лише нічим не підтверджені чутки, а причини його загибелі досі не назвали навіть у самій «Еспаньйолі».
Сьогодні, 22 грудня, у храмі Христа Спасителя в Москві пройде прощання з Орловим, йому було 44 роки.
ASTRA з’ясувала, що «Іспанця» вбили 4 грудня в СНТ «Флотський» в загарбаному Севастополі, де він мешкав впродовж останніх тижнів перед загибеллю.
Згідно з кадрами відеоспостереження, отриманими ASTRA, 4 грудня о 12:17 годині дня за місцевим часом до будинку №51 до СНТ під’їхали чотири автівки. Звідти вийшли чоловіки з автоматами та в масках. Сусіди чули кілька пострілів. Свідки у розмові з ASTRA стверджували, що Орлов не відстрілювався.
Лише о шостій годині, о 18:36, до будинку «Іспанця» під’їхала швидка допомога.
Приводом для ліквідації «Іспанця», за даними джерел ASTRA з-поміж колишніх бійців «Еспаньйоли», стала підозра у торгівлі зброєю та участі в ОЗУ.
Як повідомляв Укрінформ, минулого року у Москві підірвали машину заступника начальника радіоцентру супутникового зв’язку ЗС РФ Андрія Торгашова.
Фото ілюстративне
Фото Укрінформу можна купити тут.
Війна
Пам’яті ветерана АТО Рустема Аблятіфова (позивний «Ногай»)
Говорив кримськотатарською та українською, володів ще трьома іноземними мовами
Політолог, юрист, ветеран АТО Рустем Аблятіфов народився в Одесі 3 грудня 1964 року.
Спочатку здобув фах моториста-матроса у місцевому морському професійно-технічному училищі. Працював на суднах Чорноморського пароплавства. У 1991 році екстерном закінчив судноводійський факультет Одеської державної морської академії.
У 1992 році перебрався з родиною в Крим – на історичну батьківщину. Працював на суднах Керченського виробничого об’єднання рибної промисловості та Керченського морського технологічного інституту. Закінчив юридичний факультет Таврійського інституту підприємництва та права.
Згодом Рустем працював юристом-заступником директора Фундації з натуралізації та прав людини «Сприяння» - організації-партнера Агентства ООН у справах біженців в Україні. Був серед тих, хто проводив безпрецедентну кампанію з набуття громадянства України кримськими татарами та представниками інших національних меншин, які були депортовані за радянських часів.
Отримавши у 2002 році диплом магістра державного управління з відзнакою в Українській академії державного управління при Президентові України, працював у Державному комітеті України у справах національностей та міграції. Згодом став головним консультантом юридичної служби у Представництві Президента України в АРК.
Чоловік брав активну участь у Помаранчевій революції. Під час повторного голосування другого туру виборів Президента України був головою виборчої дільничної комісії у Харкові, де особливо активними були проросійські сили.

Стажувався у США та Канаді. Залучався Венеціанською комісією як експерт при розгляді проєктів надважливих законів України. Учасник багатьох міжнародних наукових конференцій з питань державного управління, етнополітики, міграції, прав людини тощо.
Рустем викладав у Кримському юридичному інституті. Очолював раду кримської ГО «Інститут громадянського суспільства». Був політичним аналітиком та юристом. Протягом двох років працював редактором англомовної сторінки в агенції «Кримські новини».
У 2013 році Рустем став активним учасником руху «Євромайдан Крим». Після анексії Росією українського півострова його затримувала так звана кримська самооборона, сформована з асоціальних та напівкримінальних елементів. Після незаконного референдуму про статус Криму чоловік був змушений виїхати з родиною до Львова. Там разом з іншими політологами і правниками розробили проєкт закону «Про права корінних народів України».
Водночас Рустем не припиняв викладацької діяльності. Його лекції слухали у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Львівському регіональному інституті державного управління та Українському католицькому університеті.
У вересні 2015 – квітні 2016 року активіст долучився до Громадянської блокади Криму, яку організували кримські та загальноукраїнські патріотичні громадські організації задля припинення торгівлі та енергопостачання до тимчасово окупованого Криму. Рустем виконував обов’язки координатора на контрольному пункті в’їзду-виїзду «Чаплинка».

В інтерв’ю Рустем розповідав, що Росія пропонувала Україні $3,5 мільярда за відмову від блокади. Він разом з однодумцями заснував громадську військово-патріотичну спілку «Резервний підрозділ ім. Девлєт Ґірая», головною метою якої стали підготовка співвітчизників до служби у війську та об’єднання учасників АТО-кримців.
Ще у січні 2015 року став добровольцем. Безпосередньо на сході України брав участь в боях з липня 2016-го по січень 2018 року, внаслідок чого отримав інвалідність.
На другий день повномасштабного вторгнення РФ Рустем приєднався до 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Воював на Луганщині.

Наприкінці літа 2022 року захистив дисертацію «Кримська діаспора Туреччини у процесі репатріації киримли на історичну Батьківщину (кін. 1980-х – поч. 2000-х років)» у Львівському національному університеті імені Івана Франка і здобув ступінь доктора філософії за спеціальністю «Історія та археологія».
Чоловік загинув 24 вересня 2022 року під час боїв з росіянами у Херсонській області. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров у коментарі для «Крим. Реалії» розповів, що Рустем Аблятіфов добре володів кримськотатарською мовою, говорив її степовим діалектом. У мовному питанні був дуже принциповим. Вважав: якщо кримський татарин не володіє своєю материнською мовою, то має говорити державною, принаймні з ним.
«Іноді він вступав у жорстку полеміку із кримськими татарами, які не розмовляли з ним кримськотатарською мовою, бо вони її не знали. І коли хтось казав: «Ну, я ж не знаю кримськотатарської мови», відповідав: «Тоді хоча б українською мовою», – згадував Чубаров.


Син загиблого Адільгірей написав про батька: «Він завжди ненавидів усе російське і водночас прищеплював любов до України та нашого народу. Збереження кримськотатарської ідентичності, мови, культури було одним з найважливіших принципів його життя.
Коли ми в дитинстві жили у Криму, він змушував мене та мою сестру говорити лише українською або кримськотатарською. В Криму, де це було «дивно». Я цього не розумів, бо, як і всі діти, не хотів «відрізнятися». Тільки подорослішавши, став розуміти. Він помер, борючись з тим, що щиро ненавидів – Росією, її шовіністським «народом» і рашизмом. І за те, що щиро любив – Україну, Крим, український і кримськотатарський народи. Герої не вмирають – вмирають вороги!»
Попрощалися з Рустемом Мамут оглу Аблятіфовим у Львові 30 вересня 2022 на площі Ринок.
Церемонія за мусульманською традицією відбулася в Ісламському культурному центрі імені Мухаммада Асада. Поховали Героя на Голосківському цвинтарі поряд із могилами кримських татар.
У чоловіка залишилися дружина, син і донька.
Рустем Аблятіфов нагороджений пам’ятною відзнакою «За оборону Авдіївки» (2017), посмертно за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі – орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2023).
Вічна пам’ять і слава Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Віктор Залевський, Фейсбук-сторінка Рефат Чубаров, з сайту «Крим.Реалії» та соціальних мереж
За матеріалами Меморіал. Платформа пам’яті, Крим. Реалії
-
Одеса1 тиждень agoЗатори біля Паланки — ситуація на кордоні з Молдовою
-
Події1 тиждень agoУ Львові й Дніпрі закриваються книгарні «Ноти» і «Ніша»
-
Одеса1 тиждень agoБлекаут в Одесі 2025 р— як люди справляються з відключеннями світла
-
Суспільство1 тиждень agoСвириденко взяла участь у церемонії запаленні Ханукії у приміщені українського уряду
-
Усі новини6 днів agoПохорон Степана Гіги — що сказав його друг на церемонії прощання
-
Думки1 тиждень agoЗлочинний відтінок білого: як компанію Pantone звинуватили в расизмі за вибір кольору року
-
Усі новини1 тиждень agoІдеї чаю — що додати в напій, щоб він був ще смачнішим
-
Війна1 тиждень agoРосіяни перекидають додаткові резерви у Покровсько-Мирноградську агломерацію