Війна
Найважче — організувати людей: одеський осередок ВО “Автомайдан”
Після вторгнення в Одесі волонтерством займались майже всі, з часом робота оптимізувалась і наразі залишились ті, хто несе значну допомогу цивільним та військовим. Серед організацій, які працюють та працюватимуть, одеський осередок Всеукраїнського об’єднання “Автомайдан”. Станіслав та Катерина Маденс розповіли “Дайджесту Одеси”, як від антикорупційної діяльності стали на шлях волонтерської, які труднощі спіткали організацію і чого потребують наші військові.
Одеський осередок організації допомагає на двох напрямах: гуманітарному та військовому. Детальніше про гуманітарний напрям розповіла Катерина Маденс. Автомайданівці починали волонтерити, перебуваючи у військовій частині. До того штабу були залучені організації та до них приєднались сотні, а то й тисячі волонтерів. Наразі залишився “кістяк”, але все ще є люди, які приходять на допомогу, частина з них — самі ВПО.

Хто та яку отримує гуманітарну допомогу в цьому пункті видачі?
У першу чергу ми піклуємось про ВПО, а ще у нас є особи з інвалідністю І і ІІ груп, багатодітні та неповні родини. Ті, хто потребує, додатково отримують дитяче харчування та підгузки.
Зареєстровано в штабі понад 10 тисяч родин. На постійній основі — близько 2500 тисяч осіб, які приходять саме сюди.
Завдяки єдиній волонтерській базі ми бачимо, хто в якому зі штабів зареєстрований, у кого є вантажі. Людина, яка годину тому отримала продуктовий набір, не зможе прийти в інший штаб і отримати допомогу. Або ми можемо обмінюватись необхідним між організаціями. Так ми створюємо рівномірний розподіл ресурсів між волонтерами. І це зменшує ризик концентрації ресурсів в одних руках і махінацій з гуманітарною допомогою.
Скільки часу зайняла організація роботи штабу?
Першу партію гуманітарної допомоги ми отримали з Італії в кінці березня. Спершу ми займались військовими. Тоді волонтерами були навіть бабусі та дідусі, які пекли пиріжки, приносили свій теплий одяг. Реальна ситуація, адже військовим не було на чому спати, а постійні поповнення новими службовцями не дозволяли обробити вчасно всі запити. Так що доводилось закривати питання такими дивовижними способами.
Для мене був такий шок, бо я в громадській діяльності багато років і мені здавалось, що у нас Одеса дуже ватна, але виявилось, що зовсім ні. Такі категорії населення кинулись допомагати, від яких цього не очікуєш. Приїжджали бізнесмени та вивантажували все, що було.
Інколи ми просто не встигали приймати, ставити на баланс та навіть доносити вантажі. Просто перед воротами стояли величезні купи, а люди це фасували та розкладали в різні боки. А надворі лютий-березень, тому всі були по вуха у болоті. Зараз це весело ніби, а тоді — лячно та стресово. Вже в березні-квітні відкрили окрему локацію і постійно почали отримувати гуманітарну допомогу. Хоча й були більше зосереджені на військових, але вже з’явились перші ВПО, які потребували саме гуманітарної допомоги, так потроху почав розвиватись саме цей напрямок.
Чи готові працювати далі та після воєнних дій?
Так. Міжнародні донори питали наскільки ми плануємо цей проєкт, бо від початку наша організація займалась антикорупційною діяльністю. Ми взагалі переналаштували всі процеси у організації. Всім відповідаємо, що як мінімум півроку чи рік вже після завершення воєнних дій плануємо займатись гуманітарним напрямком.
Відбудовувати країну потрібно. Є люди, які виїжджали без нічого, їм досі потрібна допомога. Західні деякі партнери цього, на жаль, не розуміють. В Одесі наразі є знову наплив переселенців, це нові люди, ми бачимо по базі і по довідках ВПО, що вони виїхали нещодавно. Вони ще не встигли освоїтись у місті, не те що влаштуватись на роботу, чи знайти більш-менш прийнятне житло.
Як вже зазначили, організація орієнтована не лише на переселенців, а й допомагає військовим. Тому в їхньому штабі можна знайти “подаруночки” зі звільнених територій, які привезли з Херсонського напрямку, Балаклеї, Білогірки та інших місць. Крім речей, тут аптечка російського солдата, шолом корнету та уламки з градів, касетних снарядів. А також прапор, підписаний автором вже крилатого виразу: “русский военный корабль…”. Станіслав каже, що це майбутні музейні експонати і буде виставка.






Не те щоб воювати — не жіноча справа, але про співпрацю із ЗСУ та їхні потреби розповів Станіслав Маденс. Організація займається переважно ВМС та забезпеченням 28 бригади, щоб не розпиляти свої зусилля.
Наразі готуєтесь до зими, як організоване виготовлення буржуйок, які ви робите для військових?
Через нашого волонтера ми знайшли підрядника, зварювальника. Підрахували, скільки це коштує, і почали займатись. Спершу потрібні були бойлери, вдалось знайти місце, де вони в наявності, ще й в товарній кількості. Ціна питання — 1400 гривень.
Запити та можливості: як робити вибір? Які складнощі виникають при зборах для військових?
Є ситуації, коли запитів більше, ніж можливостей. У таких випадках сідаю за кермо і мотаюсь по всіх: волонтерські центри, депутати, бізнесмени. Так зазвичай і знаходиться те, що потрібно. На жаль, не кошти, але знайти чи виміняти бартером ще можна. Звісно, мавіків це не стосується.
Не все виходить зараз закрити. Впав попит на звичайні речі, адже суспільство вважає, що солдат отримує зарплатню у сто тисяч, отже, він може все купити. Деякі — так, вони можуть собі щось купити. А інші, особливо ті, хто нещодавно потрапив до зони бойових дій, не мають цієї можливості з багатьох причин. Тому ми збираємо кошти та закриваємо ці запити. Звичайні речі, нічого феєричного, наприклад, спальники. Люди вже втомились від зборів на спальники.
Найважче організувати людей. Все інше більш-менш, але є. Зараз хвиля відсутності постачання, прийде зима — буде багато. З військовими тяжче, ніж з ВПО. Буває прикро, що ти збираєш на одяг, екіпірування — прилітає снаряд і від екіпірування залишаються лише чоботи, що ти йому купив. І потрібно все заново, а збори все важче. Люди часом не розуміють, що буває так.
Важко з ліками, тому що медик з роти дає нам список того, що треба купити, але частина списку — це не доказова медицина. Але він потребує цього. І що тут робити? Я спілкувався з медичними працівниками з госпіталю, вони кажуть, що це не доказово, але іншого чи кращого немає. Дуже спірне питання, тому від медикаментів відмовились. Краще, якщо таким займатимуться спеціалісти.
З якими помилками стикались: з боку цивільних, волонтерів чи військових. Чи вдалось налагодити ці помилки?
Є історії, з яких особисто я зробив висновок, що деякі солдати просто не можуть добитись необхідного від свого командування чи просто зі складу. У мене є одна улюблена частина, якій я допомагаю з перших днів. Вони переїхали на нове розташування, якийсь час минув і телефонують мені: “Потрібне світло”. Я приїжджаю, починаю з’ясовувати, що потрібно і яка проблема. З цією проблемою їду до частини, а там мені кажуть: “Так, є така проблема, але чому вони мовчать?”. Тобто в частині є щось нагальне із забезпечення і потрібно ходити та “довбати” командира та інших. Є різні причини, з яких потреби до них не доходять, потрібно говорити.
Звичайно, це не стосується ряду критичних речей, яких просто немає. Тому я завжди йду на комунікацію з командиром і починаю з ряду питань: “А те зробили, а це написали…?”. Раніше, наприклад, були проблеми з тим, чи можуть вони прийняти необхідне за актом прийому-передачі. На нулі ніхто прийняти не може, там з цими папірцями здебільшого ніхто не носиться.
Ось, нещодавно, був запит від військового, якому потрібні ріжки від АК-47. Йому видали, але він виконує такі бойові завдання, що немає часу вставляти патрони, тому потребує додаткових. Але в частині йому дати їх не можуть, бо на нього вже видали. Такі речі часто стаються. А в цьому випадку ціна питання — 500 гривень. Ми знайшли, де купити ріжки, і скоро передамо йому їх.
Головна ж проблема — зменшення донатів. Ми ніби нові велосипеди вигадуємо, щоб якось залучити людей. Хочемо бути ще прозорішими. Ми робимо звіти з кожного збору, а ще плануємо величезний матеріал, де вказано все, що ми отримали і надали. Це правильно, адже ми збираємо кошти у звичайних громадян — тому маємо за це відповідати.
А далі будемо відстоювати та відбудовувати наше місто. Приводити все до ладу. Заняття після воєнних дій буде у кожного.
Нагадаємо, як працює Координаційний гуманітарний штаб Одеської області.
Війна
Памʼяті футболіста, штурмовика Євгена Задорожнього
Євген народився 6 жовтня 1999 року на Київщині, в селі Пісківка Бородянського району.
З дитинства захоплювався футболом. У шкільні роки став вихованцем аматорського футбольного клубу «Рубін», створеного місцевими спортивними ентузіастами.

“Євген був люблячим і єдиним сином у батьків. Вихованець футбольного клубу «Рубін», швидкий і талановитий півзахисник. Футбол був його справжньою пристрастю та невід’ємною частиною життя. Любов до гри передалася йому від прадіда Володимира — відданого вболівальника з багаторічним стажем, який своїм знаменитим: «Рубін, давай — вони вже видихлися!» запалював увесь стадіон”, – писав ексголова голова Пісківської ОТГ Анатолій Рудниченко.

За свідченням тренерів, Євген вирізнявся високою швидкістю, відмінною технікою володіння м’ячем та зрілим ігровим мисленням.
У складі рідної команди він неодноразово ставав переможцем та призером численних міських, обласних та всеукраїнських футбольних турнірів. Виступав на престижному міжнародному дитячому футбольному турнірі в Барселоні, де з честю та гідністю представляв свою команду та рідний край.

Після школи хлопець навчався у Житомирському державному університеті імені Івана Франка, де закінчив факультет фізичного виховання та спорту.

Був мобілізований до лав ЗСУ у 5-ту Окрему штурмову бригаду. Загинув 22 травня 2026 року під час бойового завдання поблизу села Верхня Терса Пологівського району на Запорізькому напрямку. Похований у рідному селі.

У воїна залишились мати, батько та бабуся. Йому назавжди 26 років.
Честь і вічна шана Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Анатолій Рудніченко, з відкритих джерел, скриншоти з відео
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
Уперше ідея з ліцензіями на виробництво ракет сприймається позитивно
Президент Володимир Зеленський заявив, що підсумком його зустрічі з Президентом США Дональдом Трампом на полях саміту G7 стане передусім посилення ППО.
Як передає кореспондент Укрінформу, про це глава держави повідомив під час спільного з президентом Гондурасу Насрі Асфурою спілкування з журналістами у Києві.
Відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу про те, якими були конкретні результати переговорів з Президентом Трампом, Зеленський відповів: «Посилення протиповітряної оборони України. На це я отримав позитивний сигнал від всієї «Сімки», включаючи президента Трампа. Ліцензії для виробництва наших ракет вперше сприймається американською стороною позитивно».
Президент зауважив, що раніше постійно передавав цю інформацію, починаючи з адміністрації президента Байдена, але «ми жодного разу не отримували нічого».
«Зараз, дай Бог, вони проведуть всі консультації, відповідно з Raytheon і з виробниками, і в адміністрації проговорять, з військовими… Я дуже надіюсь, що вони повернуться з позитивною відповіддю, і ми зможемо отримати ліцензії для того, щоб наші (…) наші компанії, приватний сектор і наші державні компанії ВПК змогли допомогти Україні, змогли допомогти країнам Близького Сходу, змогли допомогти і країнам Європи», – зазначив Зеленський.
За його словами, позитивні зрушення є й у санкційній політиці.
«Президент Трамп сказав, що він повернеться до цієї політики. Це також хороший сигнал», – зауважив глава держави.
Ще одним підсумком їх переговорів, за словами Зеленського, буде збільшення допомоги. «Нам будуть допомагати набагато більше. Це слова Президента Трампа для того, щоб Путін зрозумів, що допомога не зупиниться, і тому бажано йому зупинити війну», – сказав Зеленський.
Як повідомлялося, президенти України та США провели зустріч на полях саміту G7 у Франції цього тижня. Ключовою темою зустрічі стали шляхи завершення війни.
Фото: Volodymyr Zelenskyy/Х
Війна
Україна відкриває для партнерів доступ до військових технологій РФ через платформу TrophyLab
Міністерство оборони України запускає платформу TrophyLab — відкритий доступ до технологій російської зброї для партнерів з усього світу.
Як передає Укрінформ, про це міністр оборони України Михайло Федоров повідомляє у Телеграмі.
«Кожна одиниця російської техніки, захоплена на полі бою, — це не лише трофей. Це знання про те, як працює зброя ворога. Від початку повномасштабної війни українські військові, наукові установи та дослідницькі центри досліджують захоплену техніку. Вони аналізують компоненти, технологічні рішення та слабкі місця, щоб швидше створювати ефективні контрзаходи. Тепер ці знання відкриваються для тих, хто працює над посиленням оборони», – зазначив Федоров.
Міністерство оборони запускає платформу TrophyLab — простір, який надає перевіреним користувачам доступ до інформації про сучасну російську зброю.
«Україна надасть доступ до російських технологій для наших партнерів. Компанії, дослідницькі центри та уряди країн вільного світу зможуть детально вивчати російські ракети та інші зразки озброєння. Це допоможе швидше знаходити ефективні рішення для протидії ворогу й посилить спільні зусилля заради перемоги України. Ми переконані: знання про технології противника не повинні залишатися закритими. Вони мають працювати на тих, хто створює захист», – наголосив Федоров.
Платформа відкриває доступ до результатів досліджень трофейної техніки для: українських виробників оборонних технологій; військових підрозділів; наукових установ; міжнародних партнерів, які допомагають Україні.
За словами Федорова, користувачі отримують доступ до технічної документації, результатів досліджень та аналітики щодо сучасної російської зброї.
Крім того, платформа дає змогу подати запит на фізичне дослідження трофейних зразків.
Передбачено кілька форматів роботи зі зразками: від дослідження без пошкодження до випробувань, що передбачають повне розбирання або знищення виробу.
На думку Федорова, це дає змогу інженерам тестувати власні рішення на реальній техніці противника та значно скорочувати цикл створення технологій протидії.
«Росія використовує проти України весь свій арсенал. Ми не лише стримуємо удари — ми розбираємо цю зброю до гвинтика. Те, що мало бути їхньою секретною перевагою, перетворюється на відкриту інформацію для тих, хто захищає демократію. Що більше Росія застосовує свою зброю — то більше світ дізнається, як її зупинити», – підкреслив Федоров.
Долучитися до платформи можна за посиланням.
Як повідомила у Телеграмі Прем’єр-міністр Юлія Свириденко, отримати доступ до каталогу можуть наукові організації України, військові частини Сил оборони, українські виробники оборонних технологій, державні установи та оборонні відомства країн-партнерів, іноземні оборонні компанії держав-партнерів, які відповідають вимогам Міноборони.
Користуючись платформою, дослідники отримують доступ до каталогу креслень, технічних даних і результатів аналізу російського озброєння.
Платформу TrophyLab створило Міністерство оборони України як офіційний державний портал. Вона акумулює дані від підрозділів Сил оборони України, ГУР, СБУ та профільних наукових установ і працює в тісній співпраці з органами сектору безпеки та оборони, у розпорядженні яких перебувають трофейні зразки.
Як повідомляв Укрінформ, військові показали збиті та перехоплені російські безпілотні літальні апарати (БпЛА) різних типів і розповіли про особливості їхнього застосування.
Фото ілюстративне: 128 ОГШБр
-
Одеса1 тиждень agoУ Затоці на Одещині відремонтують міст через Дністровський лиман
-
Події1 тиждень agoУ Києві встановили інформаційний стенд про зруйновану Воскресенську церкву на Подолі
-
Війна1 тиждень agoУкраїна зможе виробляти кілька десятків балістичних ракет на місяць
-
Політика1 тиждень agoУкраїна та Фінляндія домовилися про взаємне гарантування якості оборонної продукції
-
Відбудова1 тиждень agoКомпенсації у межах «єВідновлення» отримали понад 206 тисяч родин
-
Відбудова1 тиждень agoУ Дніпрі відновили дві пошкоджені російськими обстрілами гімназії
-
Суспільство1 тиждень agoПонад 150 мільйонів заощаджень й дарунки від родичів: що задекларували голови судів Одещини Анонси
-
Події1 тиждень agoу Києві відкрилася виставка класичних японських гравюр і робіт сучасних українських митців