Connect with us

Війна

Найважче — організувати людей: одеський осередок ВО “Автомайдан”

Published

on

Після вторгнення в Одесі волонтерством займались майже всі, з часом робота оптимізувалась і наразі залишились ті, хто несе значну допомогу цивільним та військовим. Серед організацій, які працюють та працюватимуть, одеський осередок Всеукраїнського об’єднання “Автомайдан”. Станіслав та Катерина Маденс розповіли “Дайджесту Одеси”, як від антикорупційної діяльності стали на шлях волонтерської, які труднощі спіткали організацію і чого потребують наші військові.

Одеський осередок організації допомагає на двох напрямах: гуманітарному та військовому. Детальніше про гуманітарний напрям розповіла Катерина Маденс. Автомайданівці починали волонтерити, перебуваючи у військовій частині. До того штабу були залучені організації та до них приєднались сотні, а то й тисячі волонтерів. Наразі залишився “кістяк”, але все ще є люди, які приходять на допомогу, частина з них самі ВПО.

Хто та яку отримує гуманітарну допомогу в цьому пункті видачі?

У першу чергу ми піклуємось про ВПО, а ще у нас є особи з інвалідністю І і ІІ груп, багатодітні та неповні родини. Ті, хто потребує, додатково отримують дитяче харчування та підгузки. 

Зареєстровано в штабі понад 10 тисяч родин. На постійній основі — близько 2500 тисяч осіб, які приходять саме сюди. 

Завдяки єдиній волонтерській базі ми бачимо, хто в якому зі штабів зареєстрований, у кого є вантажі. Людина, яка годину тому отримала продуктовий набір, не зможе прийти в інший штаб і отримати допомогу. Або ми можемо обмінюватись необхідним між організаціями. Так ми створюємо рівномірний розподіл ресурсів між волонтерами. І це зменшує ризик концентрації ресурсів в одних руках і махінацій з гуманітарною допомогою. 

Скільки часу зайняла організація роботи штабу? 

Першу партію гуманітарної допомоги ми отримали з Італії в кінці березня. Спершу ми займались військовими. Тоді волонтерами були навіть бабусі та дідусі, які пекли пиріжки, приносили свій теплий одяг. Реальна ситуація, адже військовим не було на чому спати, а постійні поповнення новими службовцями не дозволяли обробити вчасно всі запити. Так що доводилось закривати питання такими дивовижними способами. 

Для мене був такий шок, бо я в громадській діяльності багато років і мені здавалось, що у нас Одеса дуже ватна, але виявилось, що зовсім ні. Такі категорії населення кинулись допомагати, від яких цього не очікуєш. Приїжджали бізнесмени  та вивантажували все, що було. 

Інколи ми просто не встигали приймати, ставити на баланс та навіть доносити вантажі. Просто перед воротами стояли величезні купи, а люди це фасували та розкладали в різні боки. А надворі лютий-березень, тому всі були по вуха у болоті. Зараз це весело ніби, а тоді — лячно та стресово. Вже в березні-квітні відкрили окрему локацію і постійно почали отримувати гуманітарну допомогу. Хоча й були більше зосереджені на військових, але вже з’явились перші ВПО, які потребували саме гуманітарної допомоги, так потроху почав розвиватись саме цей напрямок. 

Чи готові працювати далі та після воєнних дій?

Так. Міжнародні донори питали наскільки ми плануємо цей проєкт, бо від початку наша організація займалась антикорупційною діяльністю. Ми взагалі переналаштували всі процеси у організації. Всім відповідаємо, що як мінімум півроку чи рік вже після завершення воєнних дій плануємо займатись гуманітарним напрямком. 

Відбудовувати країну потрібно. Є люди, які виїжджали без нічого, їм досі потрібна допомога. Західні деякі партнери цього, на жаль, не розуміють. В Одесі наразі є знову наплив переселенців, це нові люди, ми бачимо по базі і по довідках ВПО, що вони виїхали нещодавно. Вони ще не встигли освоїтись у місті, не те що влаштуватись на роботу, чи знайти більш-менш прийнятне житло.

Як вже зазначили, організація орієнтована не лише на переселенців, а й допомагає військовим. Тому в їхньому штабі можна знайти “подаруночки” зі звільнених територій, які привезли з Херсонського напрямку, Балаклеї, Білогірки та інших місць. Крім речей, тут аптечка російського солдата, шолом корнету та уламки з градів, касетних снарядів. А також прапор, підписаний автором вже крилатого виразу: “русский военный корабль…”. Станіслав каже, що це майбутні музейні експонати і буде виставка.

Не те щоб воювати не жіноча справа, але про співпрацю із ЗСУ та їхні потреби розповів Станіслав Маденс. Організація займається переважно ВМС та забезпеченням 28 бригади, щоб не розпиляти свої зусилля. 

Наразі готуєтесь до зими, як організоване виготовлення буржуйок, які ви робите для військових? 

Через нашого волонтера ми знайшли підрядника, зварювальника. Підрахували, скільки це коштує, і почали займатись. Спершу потрібні були бойлери, вдалось знайти місце, де вони в наявності, ще й в товарній кількості. Ціна питання — 1400 гривень.

Запити та можливості: як робити вибір? Які складнощі виникають при зборах для військових? 

Є ситуації, коли запитів більше, ніж можливостей. У таких випадках сідаю за кермо і мотаюсь по всіх: волонтерські центри, депутати, бізнесмени. Так зазвичай і знаходиться те, що потрібно. На жаль, не кошти, але знайти чи виміняти бартером ще можна. Звісно, мавіків це не стосується. 

Не все виходить зараз закрити. Впав попит на звичайні речі, адже суспільство вважає, що солдат отримує зарплатню у сто тисяч, отже, він може все купити. Деякі — так, вони можуть собі щось купити.  А інші, особливо ті, хто нещодавно потрапив до зони бойових дій, не мають цієї можливості з багатьох причин. Тому ми збираємо кошти та закриваємо ці запити. Звичайні речі, нічого феєричного, наприклад, спальники. Люди вже втомились від зборів на спальники. 

Найважче організувати людей. Все інше більш-менш, але є. Зараз хвиля відсутності постачання, прийде зима — буде багато. З військовими тяжче, ніж з ВПО. Буває прикро, що ти збираєш на одяг, екіпірування — прилітає снаряд і від екіпірування залишаються лише чоботи, що ти йому купив. І потрібно все заново, а збори все важче. Люди часом не розуміють, що буває так.  

Важко з ліками, тому що медик з роти дає нам список того, що треба купити, але частина списку — це не доказова медицина. Але він потребує цього. І що тут робити? Я спілкувався з медичними працівниками з госпіталю, вони кажуть, що це не доказово, але іншого чи кращого немає. Дуже спірне питання, тому від медикаментів відмовились. Краще, якщо таким займатимуться спеціалісти.

З якими помилками стикались: з боку цивільних, волонтерів чи військових. Чи вдалось налагодити ці помилки?

Є історії, з яких особисто я зробив висновок, що деякі солдати просто не можуть добитись необхідного від свого командування чи просто зі складу. У мене є одна улюблена частина, якій я допомагаю з перших днів. Вони переїхали на нове розташування, якийсь час минув і телефонують мені: “Потрібне світло”. Я приїжджаю, починаю з’ясовувати, що потрібно і яка проблема. З цією проблемою їду до частини, а там мені кажуть: “Так, є така проблема, але чому вони мовчать?”. Тобто в частині є щось нагальне із забезпечення і потрібно ходити та “довбати” командира та інших. Є різні причини, з яких потреби до них не доходять, потрібно говорити. 

Звичайно, це не стосується ряду критичних речей, яких просто немає. Тому я завжди йду на комунікацію з командиром і починаю з ряду питань: “А те зробили, а це написали…?”. Раніше, наприклад, були проблеми з тим, чи можуть вони прийняти необхідне за актом прийому-передачі. На нулі ніхто прийняти не може, там з цими папірцями здебільшого ніхто не носиться. 

Ось, нещодавно, був запит від військового, якому потрібні ріжки від АК-47. Йому видали, але він виконує такі бойові завдання, що немає часу вставляти патрони, тому потребує додаткових. Але в частині йому дати їх не можуть, бо на нього вже видали. Такі речі часто стаються. А в цьому випадку ціна питання — 500 гривень. Ми знайшли, де купити ріжки, і скоро передамо йому їх. 

Головна ж проблема — зменшення донатів. Ми ніби нові велосипеди вигадуємо, щоб якось залучити людей. Хочемо бути ще прозорішими. Ми робимо звіти з кожного збору, а ще плануємо величезний матеріал, де вказано все, що ми отримали і надали. Це правильно, адже ми збираємо кошти у звичайних громадян — тому маємо за це відповідати.

А далі будемо відстоювати та відбудовувати наше місто. Приводити все до ладу. Заняття після воєнних дій буде у кожного. 

Нагадаємо, як працює Координаційний гуманітарний штаб Одеської області.

Війна

Корпусна реформа, досвід та західна зброя дозволили Нацгвардії нівелювати кількісну перевагу ворога

Published

on

Перехід на корпусну систему забезпечив пряму вертикаль між командуванням та бійцем в окопі. Разом зі створенням штурмових полків, полків безпілотних систем та артилерійських бригад це дало змогу Нацгвардії успішно нівелювати кількісну перевагу ворога.

Про це йдеться у дописі командувача Національної гвардії Олександра Півненка у Фейсбуці, передає Укрінформ.  

Півненко наголосив, що сучасна війна диктує безпрецедентну динаміку, де успіх на полі бою вимірюється не просто кількістю залученого особового складу, а швидкістю ухвалення рішень, гнучкістю управління, рівнем технологічної інтеграції та постійної адаптації.

«Коли у липні 2023 року я був призначений на посаду командувача Національної гвардії України, перед нами стояло складне завдання: не лише розвивати бригади “Гвардії наступу” та утримувати значні ділянки фронту, а й паралельно трансформувати внутрішню структуру НГУ під вимоги високоінтенсивного протистояння. Сьогодні Національна гвардія стійко утримує десятки кілометрів нашої лінії оборони, зокрема на напрямках, де ворог діє найбільш активно», – нагадав він.

За словами командувача НГУ, досвід війни показав, що відсутність сталої структури та постійна зміна підпорядкування бригад суттєво ускладнюють координацію. Саме тому на початку 2025 року за погодженням із військово-політичним керівництвом держави, головнокомандувачем ЗСУ та міністром внутрішніх справ Національна гвардія розпочала масштабну реформу – перехід на корпусну систему управління.

У структурі Національної гвардії було розгорнуто 1-й корпус «Азов» та 2-й корпус «Хартія», нагадав Півненко. Він підкреслив, що ця реформа дала змогу виключити фактор тимчасовості: командир корпусу тепер є безпосереднім керівником для своїх підрозділів, який досконало знає потреби, логістику та бойовий потенціал кожної бригади. Це дозволяє кардинально прискорити комунікацію, чітко систематизувати тактичні й оперативні завдання та забезпечити швидше ухвалення рішень. Що, своєю чергою, безпосередньо впливає на спроможність ефективніше протидіяти противнику й проводити ударно-пошукові дії.

«Практика першого року роботи корпусів доводить правильність цього вектору. Попри шалений натиск окупантів у 2025 році, у смугах відповідальності обох корпусів Нацгвардія спромоглася не лише вибудувати глибоко ешелоновану оборону, а й провести успішні ударно-пошукові операції. Зокрема, під час боїв на Куп’янському та Добропільському напрямках корпусна модель повністю довела свою дієвість. Коли командир корпусу володіє повноцінною картиною бою та має власні оперативні резерви, він здатний самостійно й миттєво купірувати ворожі прориви, проводити контрударні дії. І вже за цей час, аналізуючи досвід бойових дій, ми зрозуміли, що штабам корпусів потрібні власні додаткові інструменти маневру і посилення спроможностей», – зауважив Півненко.

Саме тому в обох корпусах було створено додаткові підрозділи: артилерійські бригади, штурмові полки, полки безпілотних систем. «Роль артилерії та полків безпілотних систем важко переоцінити. Сучасне поле бою на 80-90 відсотків контролюється саме дронами. Гвардійські підрозділи безпілотних систем уже продемонстрували надвисоку результативність, завдавши ворогу втрат на суму понад 20 мільярдів доларів. Завдяки безпілотним системам гвардійці загалом знищили десятки тисяч одиниць ворожої бронетехніки», – додав Півненко.

Читайте також: Росія може підтримувати інтенсивність наступу ще протягом одногодвох роківПівненко

На його переконання, створення окремих полків безпілотних систем у межах корпусів дозволяє централізувати цей досвід, масштабувати успішні практики, застосовувати найновіші FPV-дрони на оптоволокні, інтегрувати їх із системами управління боєм і забезпечити точкове вогневе ураження там, де це необхідно найбільше.

Паралельно була посилена загальна структура Нацгвардії створенням артилерійських бригад, нагадав командувач НГУ. Вони виконують завдання у смугах оборони корпусів, надаючи необхідну артилерійську підтримку бригадам. Основу їхньої вогневої моці складають українські 155-міліметрові самохідні артилерійські установки «Богдана», а також іноземні зразки: словацькі САУ Zuzana та чеські САУ DITA.

Наразі НГУ забезпечує безперервний процес підготовки екіпажів для цих високоавтоматизованих систем, що дозволяє суттєво наростити точність та дальність ураження ворога на відстані до понад 30-40 км, додав командувач НГУ.

Півненко також зауважив, що ще кілька років тому Національна гвардія асоціювалася переважно з легкими бронетранспортерами та бронемашинами. Сьогодні ситуація змінилася докорінно. За останні роки бригади отримали на озброєння та успішно опанували важкі німецькі танки Leopard 2A4 та Leopard 1A5, а також американські бойові машини піхоти M2 Bradley. «Наші бійці на практиці довели, що німецькі Leopard та американські Bradley – це дієва тактична зв’язка, створена одне для одного. Це дозволяє вести сучасний комбінований бій, де техніка діє як єдиний злагоджений механізм у взаємодії з підрозділами БПЛА, РЕБ та протиповітряного прикриття», – розповів Півненко.

Він також додав, що сучасний західний танк Leopard перестав бути виключно машиною прориву. Сьогодні це дуже швидка та мобільна артилерія, яка підтримує піхоту вогнем із закритих позицій на великій відстані та оперативно змінює точки роботи.

Читайте також: Командувач Нацгвардії не вірить у потенційний наступ з Білорусі

«Для того, щоб ця техніка ефективно виживала під щоденними атаками ворожих дронів, ми суттєво модернізуємо її захист безпосередньо в польових умовах. Наш стратегічний орієнтир: технологічність, керованість, збереження життів наших воїнів. Реформи, які ми втілили протягом останнього року, кардинально змінили обличчя Національної гвардії України. Перехід на корпусну систему усунув штучні бар’єри в управлінні, забезпечивши пряму вертикаль між командуванням та бійцем в окопі. Створення штурмових полків, полків безпілотних систем та артилерійських бригад дало нам збалансований, автономний і високотехнологічний механізм та вогневу міць. Це той самий асиметричний важіль, який дозволяє нам успішно нівелювати кількісну перевагу ворога», – підсумував командувач НГУ.

Як повідомляв Укрінформ, батальйон «Pilum» масштабовано до 41-го полку безпілотних систем у складі 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов».



Джерело

Continue Reading

Війна

Мала Токмачка – найтриваліша в історії облога

Published

on

Понад 1500 днів триває оборона невеликого села у Запорізькій області



Джерело

Continue Reading

Війна

до списку «рупорів Кремля» додали ще десятьох пропагандистів

Published

on

Головне управління розвідки Міноборони України і Центр протидії дезінформації при Раді нацбезпеки та оборони оприлюднили інформацію про десятьох російських публічних осіб, які поширюють радикальну антиукраїнську риторику і працюють на підтримку війни проти України.

Як передає Укрінформ, про це ГУР повідомило у Фейсбуці.

Дані оприлюднені в розділі “Рупори Кремля” порталу War&Sanctions.

Як зазначили в ГУР, серед них — воєнкори, блогери, письменники і журналісти, яких об’єднують спільні зусилля зі спотворення фактів для формування суспільної думки щодо сприйняття і схвалення російської воєнної агресії.

Читайте також: «Рупори Кремля»: оприлюднили дані ще п’ятьох російських пропагандистів

Ілля Туманов — російський авіаблогер, капітан Збройних сил РФ, автор Teлеграм-каналу fighterbomber, присвяченого військовій авіації, який підтримує збройну агресію проти України і допомагає російським військовим із забезпеченням та вирішенням поточних потреб.

Віктор Швиков — блогер, автор Teлеграм-каналу reverse side of the medal (rsotm), який пов’язують із навколовагнерівськими інформаційними мережами, один із засновників і президент “Фонда ветеранов боевых действий”, колишній учасник ПВК “Вагнер”. Поширює антиукраїнську риторику, матеріали з районів ведення бойових дій, а також публікації, спрямовані на популяризацію діяльності ПВК “Вагнер”.

Анастасія Кашеварова/Дубняк — російська медіаменеджерка, авторка Teлеграм-каналу “Анастасия Кашеварова”, засновниця холдингу “Орден Феликса”, співведуча пропагандистського шоу “Подруги Зет” та співзасновниця АНО “Женский фронт”, активно займається підтримкою російських військових та їхніх сімей.

Катерина Агранович — російська журналістка, медіатехнолог, член наглядової ради громадського центру підтримки оборонних інновацій, авторка пропагандистського Teлеграм-каналу “Екатерина Агранович” (раніше – “КатРуся”). Добровільно отримала паспорт так званої “ДНР”, була довіреною особою Путіна на президентських виборах у березні 2024 року, бере активну участь у реалізації інформаційних кампаній на підтримку окупаційного режиму та “русского мира”.

Розділ “Рупори Кремля” порталу War&Sanctions містить інформацію щодо 191 представника російської пропаганди, які виправдовують агресію та воєнні злочини РФ, підтримують насилля, просувають російські наративи, проводять цілеспрямовані інформаційні операції і намагаються впливати на громадську думку в різних регіонах світу. Як підкреслили в ГУР, їхні голоси, будь-яка діяльність та активність мають бути заблоковані в цивілізованому світі.

У ГУР і ЦПД закликають застосувати персональні санкції до представників пропагандистського апарату РФ, зокрема обмежити в’їзд, заблокувати фінансові активи, припинити медійну і комерційну співпрацю.

Як повідомляв Укрінформ, ГУР Міноборони України оприлюднило інформацію про чотирьох учасників незаконних збройних формувань так званої “ЛНР”, які у 2014 році в Антрациті Луганської області викрали та жорстоко знущались з українки-волонтерки.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.