Connect with us

Війна

Найважче — організувати людей: одеський осередок ВО “Автомайдан”

Published

on

Після вторгнення в Одесі волонтерством займались майже всі, з часом робота оптимізувалась і наразі залишились ті, хто несе значну допомогу цивільним та військовим. Серед організацій, які працюють та працюватимуть, одеський осередок Всеукраїнського об’єднання “Автомайдан”. Станіслав та Катерина Маденс розповіли “Дайджесту Одеси”, як від антикорупційної діяльності стали на шлях волонтерської, які труднощі спіткали організацію і чого потребують наші військові.

Одеський осередок організації допомагає на двох напрямах: гуманітарному та військовому. Детальніше про гуманітарний напрям розповіла Катерина Маденс. Автомайданівці починали волонтерити, перебуваючи у військовій частині. До того штабу були залучені організації та до них приєднались сотні, а то й тисячі волонтерів. Наразі залишився “кістяк”, але все ще є люди, які приходять на допомогу, частина з них — самі ВПО.

Хто та яку отримує гуманітарну допомогу в цьому пункті видачі?

У першу чергу ми піклуємось про ВПО, а ще у нас є особи з інвалідністю І і ІІ груп, багатодітні та неповні родини. Ті, хто потребує, додатково отримують дитяче харчування та підгузки. 

Зареєстровано в штабі понад 10 тисяч родин. На постійній основі — близько 2500 тисяч осіб, які приходять саме сюди. 

Завдяки єдиній волонтерській базі ми бачимо, хто в якому зі штабів зареєстрований, у кого є вантажі. Людина, яка годину тому отримала продуктовий набір, не зможе прийти в інший штаб і отримати допомогу. Або ми можемо обмінюватись необхідним між організаціями. Так ми створюємо рівномірний розподіл ресурсів між волонтерами. І це зменшує ризик концентрації ресурсів в одних руках і махінацій з гуманітарною допомогою. 

Скільки часу зайняла організація роботи штабу? 

Першу партію гуманітарної допомоги ми отримали з Італії в кінці березня. Спершу ми займались військовими. Тоді волонтерами були навіть бабусі та дідусі, які пекли пиріжки, приносили свій теплий одяг. Реальна ситуація, адже військовим не було на чому спати, а постійні поповнення новими службовцями не дозволяли обробити вчасно всі запити. Так що доводилось закривати питання такими дивовижними способами. 

Для мене був такий шок, бо я в громадській діяльності багато років і мені здавалось, що у нас Одеса дуже ватна, але виявилось, що зовсім ні. Такі категорії населення кинулись допомагати, від яких цього не очікуєш. Приїжджали бізнесмени  та вивантажували все, що було. 

Інколи ми просто не встигали приймати, ставити на баланс та навіть доносити вантажі. Просто перед воротами стояли величезні купи, а люди це фасували та розкладали в різні боки. А надворі лютий-березень, тому всі були по вуха у болоті. Зараз це весело ніби, а тоді — лячно та стресово. Вже в березні-квітні відкрили окрему локацію і постійно почали отримувати гуманітарну допомогу. Хоча й були більше зосереджені на військових, але вже з’явились перші ВПО, які потребували саме гуманітарної допомоги, так потроху почав розвиватись саме цей напрямок. 

Чи готові працювати далі та після воєнних дій?

Так. Міжнародні донори питали наскільки ми плануємо цей проєкт, бо від початку наша організація займалась антикорупційною діяльністю. Ми взагалі переналаштували всі процеси у організації. Всім відповідаємо, що як мінімум півроку чи рік вже після завершення воєнних дій плануємо займатись гуманітарним напрямком. 

Відбудовувати країну потрібно. Є люди, які виїжджали без нічого, їм досі потрібна допомога. Західні деякі партнери цього, на жаль, не розуміють. В Одесі наразі є знову наплив переселенців, це нові люди, ми бачимо по базі і по довідках ВПО, що вони виїхали нещодавно. Вони ще не встигли освоїтись у місті, не те що влаштуватись на роботу, чи знайти більш-менш прийнятне житло.

Як вже зазначили, організація орієнтована не лише на переселенців, а й допомагає військовим. Тому в їхньому штабі можна знайти “подаруночки” зі звільнених територій, які привезли з Херсонського напрямку, Балаклеї, Білогірки та інших місць. Крім речей, тут аптечка російського солдата, шолом корнету та уламки з градів, касетних снарядів. А також прапор, підписаний автором вже крилатого виразу: “русский военный корабль…”. Станіслав каже, що це майбутні музейні експонати і буде виставка.

Не те щоб воювати — не жіноча справа, але про співпрацю із ЗСУ та їхні потреби розповів Станіслав Маденс. Організація займається переважно ВМС та забезпеченням 28 бригади, щоб не розпиляти свої зусилля. 

Наразі готуєтесь до зими, як організоване виготовлення буржуйок, які ви робите для військових? 

Через нашого волонтера ми знайшли підрядника, зварювальника. Підрахували, скільки це коштує, і почали займатись. Спершу потрібні були бойлери, вдалось знайти місце, де вони в наявності, ще й в товарній кількості. Ціна питання — 1400 гривень.

Запити та можливості: як робити вибір? Які складнощі виникають при зборах для військових? 

Є ситуації, коли запитів більше, ніж можливостей. У таких випадках сідаю за кермо і мотаюсь по всіх: волонтерські центри, депутати, бізнесмени. Так зазвичай і знаходиться те, що потрібно. На жаль, не кошти, але знайти чи виміняти бартером ще можна. Звісно, мавіків це не стосується. 

Не все виходить зараз закрити. Впав попит на звичайні речі, адже суспільство вважає, що солдат отримує зарплатню у сто тисяч, отже, він може все купити. Деякі — так, вони можуть собі щось купити.  А інші, особливо ті, хто нещодавно потрапив до зони бойових дій, не мають цієї можливості з багатьох причин. Тому ми збираємо кошти та закриваємо ці запити. Звичайні речі, нічого феєричного, наприклад, спальники. Люди вже втомились від зборів на спальники. 

Найважче організувати людей. Все інше більш-менш, але є. Зараз хвиля відсутності постачання, прийде зима — буде багато. З військовими тяжче, ніж з ВПО. Буває прикро, що ти збираєш на одяг, екіпірування — прилітає снаряд і від екіпірування залишаються лише чоботи, що ти йому купив. І потрібно все заново, а збори все важче. Люди часом не розуміють, що буває так.  

Важко з ліками, тому що медик з роти дає нам список того, що треба купити, але частина списку — це не доказова медицина. Але він потребує цього. І що тут робити? Я спілкувався з медичними працівниками з госпіталю, вони кажуть, що це не доказово, але іншого чи кращого немає. Дуже спірне питання, тому від медикаментів відмовились. Краще, якщо таким займатимуться спеціалісти.

З якими помилками стикались: з боку цивільних, волонтерів чи військових. Чи вдалось налагодити ці помилки?

Є історії, з яких особисто я зробив висновок, що деякі солдати просто не можуть добитись необхідного від свого командування чи просто зі складу. У мене є одна улюблена частина, якій я допомагаю з перших днів. Вони переїхали на нове розташування, якийсь час минув і телефонують мені: “Потрібне світло”. Я приїжджаю, починаю з’ясовувати, що потрібно і яка проблема. З цією проблемою їду до частини, а там мені кажуть: “Так, є така проблема, але чому вони мовчать?”. Тобто в частині є щось нагальне із забезпечення і потрібно ходити та “довбати” командира та інших. Є різні причини, з яких потреби до них не доходять, потрібно говорити. 

Звичайно, це не стосується ряду критичних речей, яких просто немає. Тому я завжди йду на комунікацію з командиром і починаю з ряду питань: “А те зробили, а це написали…?”. Раніше, наприклад, були проблеми з тим, чи можуть вони прийняти необхідне за актом прийому-передачі. На нулі ніхто прийняти не може, там з цими папірцями здебільшого ніхто не носиться. 

Ось, нещодавно, був запит від військового, якому потрібні ріжки від АК-47. Йому видали, але він виконує такі бойові завдання, що немає часу вставляти патрони, тому потребує додаткових. Але в частині йому дати їх не можуть, бо на нього вже видали. Такі речі часто стаються. А в цьому випадку ціна питання — 500 гривень. Ми знайшли, де купити ріжки, і скоро передамо йому їх. 

Головна ж проблема — зменшення донатів. Ми ніби нові велосипеди вигадуємо, щоб якось залучити людей. Хочемо бути ще прозорішими. Ми робимо звіти з кожного збору, а ще плануємо величезний матеріал, де вказано все, що ми отримали і надали. Це правильно, адже ми збираємо кошти у звичайних громадян — тому маємо за це відповідати.

А далі будемо відстоювати та відбудовувати наше місто. Приводити все до ладу. Заняття після воєнних дій буде у кожного. 

Нагадаємо, як працює Координаційний гуманітарний штаб Одеської області.

Війна

Пам’яті музикознавця та розвідника Івана Кузьмінського (позивний «Доцент»)

Published

on


Мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину

Іван Кузьмінський був відомий в науковому колі та світі музики. Тонко розбирався у своїх темах, за що його любили на конференціях та лекторських залах. Адже його присутність означала, що тема буде розкрита до деталей.

Іван Кузьмінський народився 5 жовтня 1983 року у місті Бердичів на Житомирщині. З дитинства обожнював музику. Паралельно з навчанням в Десятій середні школі навчався в Бердичівській музичній школі. 

Згодом освоїв фах хорового диригента Житомирському державному музичному училищі ім. В. С. Косенка. Вищу освіту здобув у Київській консерваторії (нині Національна музична академія імені Петра Чайковського). 

Викладав в рідному музучилищі та навчався в аспірантурі. У 2014 році захистив дисертацію на тему “Витоки, музична теорія та виконавська практика партесного багатоголосся” та отримав ступінь кандидата мистецтвознавства. 

Спільно з старшим науковим співробітником Національного музею історії України Владиславом Безпальком, Іван Кузьмінський досліджував історію української музики. Зокрема перша стаття історика та музикознавця була присвячена музичному повсякденню Волині XVI – початку XVII століття.

“Ця робота поставила нам дуже високу планку. Далі ми ще багато працювали над різними дослідженнями, результатом яких ставали спільні наукові публікації. У нас був дуже плідний тандем: історик і музикознавець, все ж, по-різному дивляться на ті самі речі і в цій міждисциплінарній роботі народжувалися й реалізовувалися чудові ідеї”, – згадує про цю роботу Владислав Безпалько.

Історик зазначає, що я Іван мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину. 

“Так склалося, що тривалі періоди без власної державності давалися взнаки на сприйнятті того, що є нашим, і що насправді є нашим, а не нав’язаним. Так, у нас забирали кращих людей, навіть якісь наші архіви знаходяться не в Україні. Натомість для нас писали вигідну іншим «нашу» історію, нав’язували певні наративи, що не завжди є правдивим. Іван це відчував та хотів змінити такий стан речей у своїй галузі”, – пояснює Безпалько.

У 2019 році завдяки Іванові сталася знакова для становлення української історичної музикології подія: в експозиції Національного музею історії України він виявив раніше не відомий рукопис музично-теоретичного трактату XVIII століття. 

Окрім ґрунтовної наукової роботи, Іван Кузьмінський працював режисером на дитячому телеканалі “МаляткоTV”. 

«Все, що виходило в ефір телеканалу «Малятко», все проходило через руки й вуха Івана. Він зробив мультиплікаційні кліпи до всіх моїх і не тільки моїх пісень, які там транслюються, він вчив, як озвучувати мультфільми, допомагав входити в образ, шукати інтонацію, мільйони українських дітей по всьому світі дивляться цей телеканал, який від самого початку свого створення був україномовним і україноцентричним», – розповідала про його роботу співачка та композиторка Леся Горова. 

З початком повномасштабного вторгнення Іван Кузьмінський долучився до Сил оборони України. Так, як він не мав попередньо досвіду служби, то чоловіка залишили служити в роті охорони Дарницького ТЦК. Однак після того, як росіян відігнали до Києва всіляко намагався потрапити в бойовий підрозділ. У грудні 2022 року старший солдат Іван Кузьмінський перевівся до 2 батальйону “Росомахи” 67-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в боях на Харківщині та на Бахмутському напрямку. 

“Підрозділ Івана добу тримав бій і змушений був відійти. Іван залишився на позиції із рештою суміжних підрозділів. Пробувши ніч під масованим артилерійським обстрілом з боку противника, він зумів вижити та повернутися у розташування підрозділу. Це було на початку березня 2023 року”, – згадує побратим Івана та завідувач Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка Мирон Гордійчук. 

Іван був вмілим розвідник та сформував в батальйоні розвідвзвод, який мав очолити після отримання офіцерського звання. Однак 17 травня 2023 року загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі села Діброва на Луганщині.

Похований у Бердичеві. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 

Вічна пам’ять захиснику!

Джерела: The Claquers, Академія української преси, “ЦН.Блоги”

Фото: The Claquers

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform



Джерело

Continue Reading

Війна

Росіяни планують захопити Оріхів до кінця жовтня

Published

on

Російське командування поставило завдання до кінця жовтня захопити Оріхів, Преображенку та Таврійське на Запоріжжі. Водночас російські військові не можуть закріпитися в Оріхові, а їхні доповіді про нібито зачистку міста від українських захисників є неправдивими.

Про це в коментарі кореспондентові Укрінформу повідомила заступниця речника Угруповання військ (сил) «Південь» Анастасія Шевченко.

«За наявною інформацією, російське командування поставило завдання до кінця жовтня захопити Оріхів, Преображенку та Таврійське. Проте наші підрозділи успішно зривають плани росіян. Ворог тут зазнає значних втрат», – зазначила вона.

За словами Шевченко, росіяни намагаються проникнути до Оріхова малими групами – до двох осіб максимум, але закріпитися в місті їм не вдається. Йдеться про окремих військовослужбовців або групи по дві особи, які намагаються непомітно зайти в місто. Надалі вони намагаються накопичуватися та створювати умови для подальшого просування.

«Проте це їм (окупантам – ред.) не вдається, адже підрозділи угруповання військ (сил) «Південь» своєчасно виявляють їх, відстежують їхні переміщення та завдають ураження і у передмісті, і безпосередньо в межах міста», – пояснила заступниця речника.

Водночас, як вона поінформувала, російські військові доповідають вищому командуванню про нібито зачистку 50% Оріхова від українських військових. Зокрема, вони стверджують, що зачистили 2 800 будинків і що в місті нині перебувають понад 150 військовослужбовців РФ.

«Це фейкові доповіді. Про це, зокрема, свідчать обстріли населеного пункту росіянами. Лише увечері вчора, 16 жовтня, росіяни скинули на місто 16 КАБів. Достатньо мати критичне мислення, аби розуміти, що якби інформація, подана росіянами про контроль над Оріховом була достовірна, то авіація не застосовувалась би у такій кількості по місту», – наголосила Шевченко.

Заступниця речника також додала, що аналогічна ситуація, за даними української сторони, спостерігається у Преображенці. Російські військові доповіли своєму вищому командуванню, що в цьому населеному пункті зачистили 754 будинки та що там перебувають 56 військових РФ.

«Ця інформація також неправдива. Ворог дуже перебільшує свої «здобутки», сили і засоби. В Оріхів та Преображенку дійсно намагаються пробратись інфільтраційні групи особи, але наші підрозділи їх успішно виявляють та знищують. Ворогу не вдається там скупчуватись, просуватись і мати хоч якийсь тактичний успіх», – запевняє вона.

Шевченко підсумувала, що лише з початку жовтня підрозділи угруповання військ (сил) «Південь» знищили 2 760 окупантів та 1 150 одиниць озброєння та військової техніки.

Читайте також: На Гуляйпільському напрямку знищили міст, який РФ використовувала для військової логістики

Як повідомляв Укрінформ, минулої доби, 16 жовтня, на Оріхівському напрямку Сили оборони відбили сім спроб загарбників йти вперед у районах Новояковлівки, Малої Токмачки, Павлівки, Степногірська та Плавнів.



Джерело

Continue Reading

Війна

Україна втратила можливість використовувати Starlink для збиття реактивних «Шахедів»

Published

on

Робота системи Starlink на території України обмежується до швидкості 161 км/год, що унеможливлює її використання на перехоплювачах реактивних “Шахедів”.

Про це Президент Володимир Зеленський сказав журналістам під час спілкування у чаті, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Він зауважив, що Starlink є важливим для підтримки роботи зв’язку як на фронті, так і для цивільних. Зокрема, ця система використовується, щоб передавати продукти харчування та воду бійцям на передових позиціях, куди не може пройти інша техніка.

Starlink також використовується на деяких дронах-перехоплювачах для знищення реактивних “Шахедів”. “Сьогодні наші перехоплювачі не працюють, бо є обмеження швидкості. Максимальна швидкість сьогодні – 161 км/год, після її перевищення старлінк вимикається, і ми втрачаємо дрон”, – сказав Зеленський.

За його словами, для перевірки Україна відправила на територію європейських країн кілька машин із Starlink, які їхали зі швидкістю 180 км/год – при цьому система працювала.

“Висновок наступний: обмеження діють на території України і не діють на території країн ЄС. Тобто, це спланована операція”, – підкреслив Зеленський.

Він повідомив, що наразі проводяться перемовини на рівні військових, Міністерства оборони, дипломатів – при цьому у компанії SpaceX не йдуть на контакт із військовими.

“На різних рівнях говорять, що це технічні проблеми. Але ці технічні проблеми є в Україні, на території ЄС їх немає”, – додав Зеленський.

Читайте також: Про заміну Starlink не йдеться – Зеленський

Як повідомлялося, Україна очікує офіційної відповіді від Пентагону та компанії SpaceX щодо повного відновлення роботи супутникової системи Starshield, а швидкість її роботи залишається нестабільною.

За даними The Telegraph, саме американський мільярдер Ілон Маск звернувся до президента США Дональда Трампа із пропозицією обмежити швидкість роботи супутникової системи Starlink в Україні. Пентагон публічно не пояснив причин запровадження обмежень.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.