Поліція розпочала кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України, повідомили правоохоронці.

У поліцію із заявою звернувся син потерпілого. За його словами, чоловіка на одній із вулиць нібито зупинили військовослужбовці, після чого його доправили до ТЦК і СП.

Надалі, як зазначено у зверненні, у приміщенні установи харків’янину могли бути заподіяні тілесні ушкодження. Після події його госпіталізували для надання необхідної медичної допомоги.

Під час огляду лікарі зафіксували в нього тілесні ушкодження, характер і ступінь тяжкості яких встановлюється.

Відомості за фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Наразі триває досудове розслідування, а правоохоронці з’ясовують усі обставини події та коло причетних осіб.

Побиття в ТЦК Харкова: що відомо

За інформацією харківського ресурсу “Об’єктив”, син постраждалого розповів, що його батько вийшов на вулицю без документів. Він має інвалідність третьої групи і не підлягає призову.

“Мій батько був побитий військовослужбовцями ТЦК у Харкові. Ми вимагаємо справедливого і неупередженого розслідування та притягнення винних до відповідальності. Закон один для всіх”, — писав він у соцмережах.

У пабліках з ‘явилося відео з потерпілим. Він розповідає, що військовослужбовці ТЦК нібито зв’язали йому руки і ноги скотчем, побили і кинули серед приміщення терцентру.

Побиття чоловіка в ТЦК у Харкові: версія потерпілого

Пізніше “Суспільне. Харків” спростувало поширену в соцмережах інформацію про те, що побитий чоловік — ветеран ЗСУ.

Потерпілого звуть Вадим Рудюк. Він — переселенець, рятувальник-пенсіонер із Костянтинівки Донецької області, знятий з обліку через інвалідність (коксартроз тазостегнового суглоба). У ДСНС Рудюк пропрацював пожежником 30 років. У 2016-2017 році він часто виїжджав в Авдіївку, Світлодарськ, чергував на Авдіївському коксохімі. У нього є статус учасника бойових дій.

У спілкуванні з журналістами постраждалий розповів свою версію того, що сталося.

“Я вийшов із дому. На 50 метрів відійшов. Бус, двоє “підрулили”, вибігли: “Стій!” Я кажу: “Що таке? Хто? Де поліція?” Кажуть: “Ми — військові. Документи”. Один схопив мене за шию, щелепу вивернув, хребець перший на шиї вивернув. Другий завдав два-три удари. Я кажу: “Стоп. Зараз розберемося. У мене немає із собою документів. Давайте поліцію”. Кажуть: “Зараз ми тобі зробимо поліцію”. І в автобус”, — згадує Рудюк.

Він стверджує, що коли його привезли в ТЦК, то його почали бити четверо людей у дворі.

“Я відключився. Потім розплющив очі — немає нікого. Посадили того, хто стежить за мною. Він каже: “Брате, приводь себе до ладу. Вставай”. А я кажу: “Я не можу встати”. Півгодини ще лежав. Прийшов чоловік у цивільному. Запитав прізвище. А я вже ледь говорив. Каже: “Збирайтеся, зараз людина тебе виведе”. Я ще хвилин 30 лежав, а він грав у нарди. Кажу: “Скинь дружині SMS-ку, де я. Я телефон скажу”. А він: “Ні, ні. Іди вмивайся”. Я не міг встати, нудило, все в крові. Він стояв, контролював, щоб я вмився добре. На фото — це я вже вмитий”, — продовжив він свою розповідь.

Рудюк каже, що просив військовослужбовців ТЦК викликати швидку хвилин 20.

“Сидів у кріслі, відключився, чую — хтось мене по щоці б’є. Їх там п’ятеро сиділо — навіть ніхто не викликав “швидку”. (…) У мене було відчуття, що мене в сміття викинули — і все. Я думав, що вони вб’ють”.

Він додав, що в нього діагностували струс мозку, гематоми, забої та вивихи шийних хребців.

Коментар Харківського ОТЦК і СП

Після того, як інформація про побиття військовослужбовцями ТЦК чоловіка розійшлася мережею, у Харківському обласному ТЦК і СП виступили із заявою.

У ньому йдеться про те, що керівництво розпочало перевірку всіх обставин, а інформація про участь чоловіка в бойових діях встановлюється.

Також у ТЦК розповіли свою версію подій. Згідно з оприлюдненою інформацією, інцидент стався під час проведення військовослужбовцями ТЦК заходів з оповіщення військовозобов’язаних:

“Громадянин, у якого попросили надати військово-облікові документи, почав неадекватно поводитися, проявляв агресію та намагався вчинити напад на військовослужбовців групи оповіщення. Військовослужбовці намагалися спочатку уникнути конфлікту, але за порушення вимог чинного законодавства громадянина було доставлено до РТЦК та СП. У приміщенні ТЦК агресивна поведінка чоловіка посилилася. Громадянин вдарив військовослужбовців ТЦК і СП. Під час цієї сутички військовослужбовець і громадянин отримали тілесні ушкодження”.

На місце події викликали швидку допомогу.

“Керівництво Харківського обласного ТЦК і СП повністю сприяє органам досудового розслідування, надає усю необхідну інформацію та забезпечує проведення слідчих заходів і інших перевірок з метою встановлення всіх обставин події”, — запевнили в керівництві облТЦК.

Нагадаємо, чому поліція переклала свої функції на ТЦК.

Також повідомлялося, що начальник ВТЦК прокоментував смерть чоловіка в Дніпрі під час мобілізації.

Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.

В Анкарі відбулася панельна дискусія «Українські митці перед обличчям війни» / Фото: Ольга Будник, Укрінформ

1 / 11

“На окупованих територіях російські війська насильно позбавляють мешканців їхньої ідентичності та культури. Тих, хто чинить опір, знищують. Дітей забирають із сімей, щоб їх усиновили російські сім’ї, а молодих чоловіків насильно залучають до війни проти власних громадян. Все це ретельно задокументовано, але ця реальність менш помітна, ніж шквал ракет, що летять на Київ”, – наголосила у вступному слові колишня посолка Франції в Україні, нині – посолка Франції в Туреччині Ізабель Дюмон.

Присутні наголосили на тому, що українські митці є невід’ємною складовою національної стійкості, а також міжнародної безпеки, бо прийняття знищення культури веде до прийняття знищення держав. У той час, як Росія на тимчасово окупованих територіях намагається знищити ідентичність і переписати історію, діячі української культури фіксують правду, зберігають пам’ять про загиблих, сприяють моральній стійкості у найскладніші часи та історичній тяглості поколінь.

“Імперії завжди більше бояться культури, ніж армій. Армія захищає територію, але культура захищає зміст. Українські митці стали голосом опору. Коли театри руйнувалися, актори виступали в бомбосховищах. Коли ворог намагався переписати нашу історію, письменники писали її заново – чесно, болісно та правдиво. У найпохмуріші моменти музика рятувала українців”, – підкреслив на початку заходу посол України в Туреччині Наріман Джелялов.

Дипломат наголосив, що українська культура витримає всі випробування, бо вона народилася з боротьби та свободи.

Присутні вшанували загиблих внаслідок російської агресії за свободу на незалежність України хвилиною мовчання.

У панельній дискусії “Українські митці перед обличчям війни” взяли участь українські митці і військовослужбовці ЗСУ, зокрема, поетеса Ярина Чорногуз та кобзар Тарас Компаніченко.

“Поезія для мене – це спосіб бути свідком і говорити про найважливіше, говорити правду, говорити про життя. Поезія – це спосіб зберегти пам’ять передусім про тих, хто загинув у боях. На війні мова моїх віршів стала прямішою, менш метафоричною, більш болючою. Бути воїном і митцем – для України природно, але ми ніколи цього не хотіли”, – зазначила під час дискусії поетеса, активістка, бойова медикиня, розвідниця, лавреатка Національної премії України Тараса Шевченка Ярина Чорногуз.

За її словами, поезія допомагає їй зберігати зв’язок із цивільним суспільством, доносити правду про війну як українській авдиторії, так і міжнародній спільноті.

“Війна змінила мене, вона загострила почуття відповідальності та справедливості. Коли пішов у військо, мені не хотіли давати зброю, говорячи, що моя зброя – це бандура, і я заплакав. Тоді й виникло питання: чи має право співати героїчних пісень, закликати когось до боротьби, до жертви своїм життям за Україну той, хто не є військовим і не має зброї в руках”, – підкреслив на панелі композитор, кобзар, бандурист, лідер музичного гурту “Хорея козацька” Тарас Компаніченко.

За його словами, виконання ним історичних пісень – це акт тяглості поколінь й свідчення давньої історії України, бо стародавні, лицарські, літургійні та історичні пісні працюють як «артефакти нашого буття», носії моральних і етичних смислів.

Лідер музичного гурту “Хорея козацька” Тарас Компаніченко та посолка Франції в Туреччині Ізабель Дюмон виконали спільно ліричну пісню “Забудь мене”. Поетка Ярина Чорногуз продекламувала власну поезію в перекладі англійською мовою. Також було продемонстровано фільм «Культура vs війна. Антитіла».

Як повідомляв Укрінформ, у столиці Туреччини на мітингу до четвертих роковин початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну розгорнули 170-метровий прапор України із зображеннями облич захисників, які перебувають у російському полоні або зникли безвісти.

Фото Укрінформу можна купити тут

Україна та Управління ООН з обслуговування проєктів (UNOPS) посилюють співпрацю для зменшення забруднення Чорного моря та підготовки інвестиційних рішень у сфері водної політики.