Про виснаження офіційних Києва та Москви та настання «переломного моменту» щодо мирного врегулювання спецпосланець президента Сполучених Штатів, 68-річний Стів Віткофф заявив у середу, 11 березня в інтерв’ю CNBC.

«Це предметні переговори… Українці самі кажуть, що ми дійсно досягли більшого прогресу від часу зустрічей у Женеві, ніж за попередні чотири роки. Ми налаштовані позитивно. Це війна, яка має завершитися, і ми зберігатимемо й надалі дуже позитивний настрій», — зауважив Віткофф.

Окрім того, він також висловив сподівання, що сторони можуть наблизитися до мирного врегулювання вже цього року: «Знаєте, я логічна людина і знаю, що президент Дональд Трамп загалом успішно досягає врегулювання таких питань. У цьому випадку він сам казав, що це займає більше часу, ніж він думав, але ми починаємо бачити ознаки того, що обидві сторони виснажені й дуже втомлені, і, можливо, це справді початок переломного моменту».

Як відомо, через події довкола Ірану тристоронні перемовини делегацій України, США та Росії, які мали відбутися цього тижня, відклалися за ініціативою американської сторони. Між тим у ніч проти 12 березня Віткофф повідомив про зустріч у Флориді з російською делегацією на чолі з путінським посланцем Дмитрієвим. Він не розкрив жодних деталей перемовин, зазначивши лише, що сторони обговорили низку питань і домовилися залишатися на зв’язку.

Водночас, у свіжому інтерв’ю виданням Welt та Politico президент Володимир Зеленський висловив сподівання, що Сполучені Штати можуть допомогти закінчити війну, «однак для цього слід більше тиснути на Російську Федерацію, а не на нього». У даному контексті глава держави також зазначив, що офіційний Київ підтримує мирні перемовини, і вплив президента США Дональда Трампа є у них ключовим.

Як європейці впливають на позицію Трампа в питанні мирного врегулювання

Переломний момент у російсько-українській війні настане тоді, коли Росія буде готовою говорити про повне і безумовне припинення вогню. Таку думку у розмові з Фокусом висловив виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов.

«Станом на зараз дійсно можна говорити про наявність у росіян серйозних проблем економічного плану, але очевидно, що РФ, користаючись іранським моментом, отримуватиме нафтові «вершки» і продовжуватиме війну проти України. Однак, якщо говорити глобально, то війну такої ж інтенсивності Москва довго не зможе вести. Багато хто говорить про термін півтора-два роки. До речі, можливо саме тому допомога європейців Україні чітко розрахована на 2026-2027 роки. Якщо тиснути на Росію далі в плані санкційного посилення, то цей період скорочуватиметься. Втім, на жаль, ми знаходимося в ситуації, коли Дональд Трамп не готовий посилювати цей тиск», — акцентує експерт.

При цьому політолог вважає, що в плані мирних перемовин переламний момент дійсно відбувся: «Але цей переламний момент зовсім не такий, на який розраховував Віткофф. Нещодавно канцлер Німеччини Фрідріх Мерц побував з візитом в Китаї, де його приймали дуже добре, а потім він зустрівся з Трампом, якому чітко артикулював ультиматум Європи, зазначивши, що єврогравці не приймуть будь-яку мирну угоду, якщо вони будуть відсутні за перемовним столом. Таким чином, якщо оцінювати ситуацію під цим фокусом, то переговорний процес радше зайшов у тупик, оскільки Європа може дійсно переламати американську гру».

Між тим Олександр Леонов вважає, що очільник Кремля «проґавив той час, коли він міг закінчити війну проти України з максимальною вигодою для себе, опираючись на президента США».

«Не слід забувати про те, що наразі Росія по факту втратила Іран, як союзника. І як би не завершилося близькосхідне загострення, в Ірані буде знищено військово-промисловий комплекс і Тегеран ще довгі роки не зможе допомагати росіянам. Власне тому, якщо говорити загалом, мені здається, що час зрештою зараз гратиме на користь України», — підсумовує експерт.

Який фактор і коли змусить Путіна сісти за стіл перемовин щодо припинення війни

Водночас політолог Ігор Рейтерович у розмові з Фокусом робить наступний акцент: «Я думаю, логіка Віткоффа, який говорить про переломний момент у російсько-українській війні, обумовлена тим, що ситуація на фронті відчутно не рухається, ні в один, ні в інший бік. Ймовірно, в баченні американців, ані Україна, ані Росія не мають можливості кардинальним чином змінити ситуацію, тому потрібно сідати і домовлятися. За великим рахунком, це співпадає з нашим баченням, позаяк Україна не проти говорити про припинення війни за принципом «стоїмо, де стоїмо». Але ключовий момент полягає в тому, чи готова до цього реально, а не декоративно Російська Федерація».

Наразі Росія, констатує політолог, «виснажена і не має ніякого потенціалу для широкомасштабних операцій». Поряд з тим, зазначає Ігор Рейтерович, країна-агресорка намагатиметься й надалі «закидати тілами путінських «визволителів» українську землю і рухатися на фронті по пів кілометра».

Важливо

«Для росіян це поки що цілком прийнятна ціна, тому щодо людського ресурсу виснаження у росіян не проглядається. Якщо подивитися на те, якими темпами утилізуються російські найманці, кілька місяців у них ще є. Це – до широкомасштабної мобілізації, якої Путін страшенно боїться, бо це дуже і дуже непопулярна тема. Непопулярна, серед іншого, тому, що ті, кого мобілізують за 20 тисяч рублів на місяць не розумітимуть, чому інші йшли воювати за 2-3 мільйони», — каже політолог. Він також переконаний, що переломний момент не на користь Росії може настати найближчими місяцями.

«Кіт Келлог, який дещо випав із медійного поля є досвідченим військовим, а він, нагадаю, казав, що якщо Україна вистоїть зиму, то починаючи з весни, ситуація змінюватиметься на її користь. Це дійсно може мати місце. Так, Росія може пробувати проводити якісь наступи, але допоки не має ознак підготовки до чогось масованого, бо в них просто відсутні відповідні сили для цього. Одним словом, нам потрібно превентивно готуватися, щоб у разі ймовірного наступу, дати росіянам по зубах. І ось тоді ситуація остаточно стане патовою і Путіну доведеться сідати за перемовний стіл. Плюс за кілька місяців у Трампа піджиматимуть проміжні вибори до Конгресу і що може бути для нього найкращим результатом на цьому тлі, окрім як закінчення російсько-української війни. Тому, гадаю, Білий дім поступово буде активізуватися», — підсумовує політолог.

Чи буде Трамп тиснути на Путіна в плані завершення війни проти України

Натомість провідний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус переконаний, що оптимістична риторика Віткоффа та й загалом американської влади щодо перспектив мирного врегулювання по Україні «радше схожа на мантру, ніж на реальну готовність США дотискати цю історію». Зокрема, у розмові з Фокусом аналітик висловив думку, що американці автоматично вмикають позитивну платівку по російсько-українській війні, щоб підтримувати «своє геополітичне обличчя».

«Але якщо говорити конкретно про свіжу заяву Віткоффа, то можна констатувати, що так, у росіян дійсно присутнє економічне виснаження. В американців ці дані на столі, поза всяким сумнівом, є. Інше питання, що піку цього виснаження ще не досягнуто. Втім, не сумнівайтеся — цей пік не буде колись у довгій перспективі – він може настати навіть о другій половині поточного, 2026 року», — прогнозує аналітик.

На переконання Івана Уса, росіяни «довго не виїдуть за рахунок підвищення цін на нафту» і зрештою повернуться щонайменше до активних імітаційних рухів відносно завершення повномасштабної війни проти України.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Український інститут книги.

Зазначається, що українська програма проходитиме під гаслом Filling in, що відображає прагнення заповнити історичні та культурні прогалини у сприйнятті України у світі.

«Україна завжди була невід’ємною частиною європейського культурного простору. Українські тексти, ідеї, музика й мистецтво формували спільну історію континенту. Однак століття поневолення – спершу Російською імперією, а згодом Радянським Союзом, призвели до того, що українська культура часто залишалася «білою плямою» на європейській культурній мапі», – підкреслили в інституті.

Сьогодні Україна активно працює над тим, щоб відновити цю видимість, повернути свої голоси до європейського діалогу та відновити історичну справедливість.

Зокрема, українська література, мистецтво й філософія не лише стають помітнішими у світі – вони доповнюють європейський культурний дискурс новими історіями, перспективами та сенсами.

Україна буде представлена на ярмарку національним стендом D311, на якому свої видання презентують українські видавництва «Моя книжкова полиця», «Час майстрів», «Видавництво Старого Лева», «Час Змін Інформ», «Білка», видавничий дім журналу «Пам’ятки України», а також українсько-німецькі журнали Dach Magazine і Gel[:b]lau. Крім того, Мистецький арсенал представить власну добірку книжкових видань.

Серед ключових подій програми на сценах Лейпцизького книжкового ярмарку:

• відкриття українського стенду «Україна. Fillin In» (19 березня, 15:15), за участі представників Лейпцизького книжкового ярмарку, федерального уряду Німеччини, міста Лейпциг та культурних інституцій;
• дискусія «Культура попри все» з філософом та публіцистом Володимиром Єрмоленком про роль культури у часи війни;
• розмова «Коли повсякденне життя стає історією» за участі Остапа Сливинського, Олесі Островської-Лютої і Георгія Господінова про літературу, пам’ять і забуття;
• панель «Українська феміністична література: голоси, тексти та тенденції» з Тамарою Гундровою, Роксоляною Свято, Наталкою Сняданко та Гайке Вінкель;
• події про мову та ідентичність, зокрема публічна розмова «Поширені міфи про мови в Україні» з письменницею Євгенією Кузнєцовою;
• дискусії про екологію та культуру, зокрема панель «Коли земля руйнується: історії, зображення та практики екологічного свідчення»;
• дискусії про історичну пам’ять, зокрема презентація роману-документа «Бабин Яр» Анатолія Кузнєцова за участі Катерини Міщенко, Крістіане Кьорнер і Сергія Єкельчика;
• літературний перформанс Echoes / Відлуння Олени Герасим’юк і Павла Матюші, що поєднує поезію та сценічне читання.

Крім того, на українській сцені відбудуться читання, панельні дискусії та презентації. Серед учасників яких, зокрема письменник і військовослужбовець Павло Матюша, поетка й парамедикиня добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» Олена Герасим’юк, письменниця Євгенія Кузнєцова, літературознавиця Тамара Гундорова, історик Сергій Єкельчик, письменники Катерина Міхаліцина, Ірина Фінгерова, Ульріке Альмут Зандіг, Міхаль Гворецький, Ася Баздирєва, Катерина Ботанова, Адріан Івахів, Дар’я Цимбалюк, Світлана Ославська та інші автори й дослідники.

Українську програму на Лейпцизькому книжковому ярмарку реалізують Український інститут книги, Goethe-Institut в Україні та його програма House of Europe, Український інститут, Мистецький Арсенал та Федеральна агенція політичної освіти Німеччини у співпраці з міжнародними партнерами.

Зокрема, реалізація українського стенду на ярмарку стала можливою завдяки фінансуванню з боку уповноваженого федерального уряду Німеччини з питань культури та медіа, а також підтримці з боку міста Лейпциг, NUMO та Міністерства закордонних справ Німеччини.

Лейпцизький книжковий ярмарок є однією з ключових подій європейської книжкової та медіаіндустрії, яка щороку об’єднує читачів, авторів, видавців і культурні інституції з усього світу. У 2025 році ярмарок відвідали понад 290 тисяч людей.

Як повідомляв Укрінформ, на Лейпцизькому книжковому ярмарку минулого року в межах української програми відбулися 27 презентацій книжок і дискусій за участі письменників, журналістів та арткритиків.

Фото: Український інститут книги

Про це в коментарі Укрінформу розповів заступник голови Польсько-української господарчої палати (ПУГП) Даріуш Шимчиха.

Як зазначив Шимчиха, зараз тривають переговори між українським та польським урядами щодо змістовного наповнення міжнародної конференції, що зосереджуватиметься навколо п’яти тематичних ліній.

«Перший вимір — це бізнес-співпраця. Другий напрям — регіональний, тобто розвиток регіонів і співпраця органів місцевого самоврядування. Третій вимір — це поступове зближення України до членства в Євросоюзі. Четвертий напрямок — це так званий людський вимір, який охоплює не лише питання людських ресурсів, а й питання ветеранів, людей з інвалідністю, психологічної підтримки для травмованого війною суспільства. І останній напрям — це безпека та оборонна промисловість»,- повідомив Шимчиха.

На його думку, головна дискусія вестиметься навколо бізнес-проєктів, оскільки важливими питаннями є стійкість української економіки в умовах війни, відновлення енергетичної й транспортної інфраструктури, проєкти з відбудови України, міжнародні інвестиції й залучення іноземного капіталу в Україну.

Заступник голови ПУГП зауважив, що це буде велика міжнародна конференція, до якої буде залучено багато світових гравців, наприклад США чи Японія, а також різноманітні міжнародні фінансові донори, як Світовий банк, ЄІБ та інші.

За його словами, у URС 2026 у Гданську візьмуть участь представники близько 100 країн, при цьому близько 40 країн буде представлено на урядовому рівні.

Шимчиха підкреслив, що польська сторона дуже серйозно підходить до організації цієї конференції, із січня цього року при уряді Польщі активно діє координаційний комітет з підготовки URС 2026, який очолює міністр фінансів та економіки РП Анджей Доманський, а його заступниками в ньому є міністр державних активів Войцєх Бальчун, а також голова польської урядової Ради щодо співпраці з Україною Павел Коваль. Тим часом, операційну функцію щодо організації URС 2026 з боку польського уряду взяла на себе держсекретар в Міністерстві державних активів РП Еліза Зайдлер, який виконуватиме роль комісара цієї конференції.

«Польська сторона намагається зробити вже можливе, щоб під час цієї конференцій було якомога менше пустих декларацій, а більше – конкретних рішень»,- підкреслив Шимчиха.

Він зауважив, що на шляху до проведення URС 2026 в червні у Гданську буде організовано ще декілька проміжних конференцій, зокрема у квітні – в Жешуві та у травні – в Україні.

Заступник голови ПУГП також підкреслив, що до організації майбутньої конференції активно долучається мерія Гданська та влада Поморського воєводства Польщі. Він зауважив, що в лютому представники українського уряду побували у Гданську, де ознайомилися з ходом підготовки до конференції.

За словами Шимчихи, вибір міста для проведення конференції також був невипадковим.

«Це місто є винятковим не лише в історії Польщі, але й усієї Європи та світу. Саме тут в 1980 році, фактично, розпочався демонтаж Організації Варшавського договору і Ради економічної взаємодопомоги і несправедливого повоєнного розподілу Європи. Тоді у Гданську була створена «Солідарність», що згодом призвело до демократичних перетворень в Польщі і як наслідок це наблизило Польщу до членства в НАТО та ЄС»,- констатував польський експерт.

Як повідомляв Укрінформ, четверта Конференція з питань відновлення України зібрала в Римі понад 6 тисяч учасників, представників 43 міжнародних організацій, майже 100 урядових делегацій з усього світу, стала місцем підписання понад 200 документів і нових зобов’язань.

Раніше Київ і Варшава вирішили спільно звернутися до країн G7 з ініціативою щодо проведення в 2026 році у Польщі Міжнародної конференції з питань відновлення України.

Україна та Польща розпочали практичну підготовку до Конференції з відновлення України (URC-2026) та домовилися про поглиблення торговельно-економічної співпраці.