Морські дрони докорінно змінили характер бойових дій у прибережній зоні Чорного моря. Це змусило противника переглянути підходи до використання флоту та навіть ховати його якомога далі від зони досяжності дронів.

Про це йдеться у колонці військового експерта та колишнього офіцера ВМС Ізраїлю Дов Раз, який проаналізував досвід України та його значення для інших країн для Новини.LIVE.

Реклама

Як морські дрони змінили підхід до боїв в морі за досвідом України

За словами автора, ще кілька років тому безекіпажні морські платформи виконували переважно розвідувальні функції, однак повномасштабна війна змінила їхню роль. У Чорному морі морські дрони стали повноцінною ударною силою, здатною діяти швидко й без ризику для екіпажів та дорогих кораблів. Вирішальним фактором у прибережній війні, зазначає експерт, став темп ухвалення рішень від виявлення цілі до завдання удару.

Поворотним моментом він називає осінь 2022 року, коли після атаки на Севастополь Росія вперше публічно заявила про використання надводних дронів у зв’язці з повітряними безпілотниками.

З цього часу безекіпажні надводні апарати почали сприйматися не як допоміжний інструмент, а як зброя. Масове застосування таких систем створює постійний тиск на оборону та змушує витрачати значні ресурси на охорону портів і баз.

Окрему роль у цій війні, за словами Дова Раза, відіграють і безекіпажні підводні апарати, які підвищують невизначеність у районах портів і гаваней та посилюють загрозу навіть у тилу. У результаті ефект стримування, який раніше забезпечували великі корабельні угруповання, дедалі частіше досягається шляхом використання морських дронів.

Автор зазначає, що прибережна зона стає майже повністю “прозорою” через супутникову розвідку, берегові сенсори, повітряні засоби спостереження та відкриті джерела інформації.

У таких умовах вирішальне значення мають розосередження сил, зменшення помітності та скорочення часу перебування під спостереженням. Саме тому концепція обмеження доступу до акваторії поступово переважає над прагненням повного контролю над морем.

Морські дрони, йдеться в колонці, також змінюють економіку війни. Відносно дешеві безекіпажні апарати змушують противника застосовувати значно дорожчі засоби перехоплення та постійно тримати сили в готовності. Водночас порти перестають бути безпечними зонами, оскільки удари, які раніше вимагали складних операцій, тепер можуть здійснюватися дистанційно. На його думку, майбутнє за так званими гібридними флотами, де пілотовані й безекіпажні системи діють як єдине ціле.

Підсумовуючи, Дов Раз зазначає, що сучасна морська війна дедалі більше зводиться до темпу навчання та здатності швидко інтегрувати нові технології. Саме це, а не кількість кораблів, визначатиме перевагу в майбутніх конфліктах.

Нагадаємо, також в авторській колонці член ради директорів Augusta Investments Алессандро Річчі пояснив, чому Європі треба посилювати берегову охорону екранопланами. 

Окремо дізнайтеся, як пірати та хакери навчилися атакувати підводні комунікації в Європі та що з цим можна робити.

А23-А — один із найбільших і найдовгоживучіших айсбергів, які коли-небудь відстежували вчені, проте сьогодні його час закінчується. Вчені вважають, що незабаром він розпадеться, дрейфуючи в теплих водах Південної Атлантики. Але це ще не все, наприкінці грудня 2025 року супутник Terra NASA і NOAA виявив, що гігантська брила льоду набула синього відтінку, пише Popular Science.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У 1986 році А23-А відколовся від шельфового льодовика Фільхнера в Антарктиді. Тоді його площа становила близько 4000 квадратних кілометрів, що зробило його одним із найбільших айсбергів в історії.

Сьогодні Національний льодовий центр США оцінює площу айсберга приблизно в трохи більше ніж 1000 квадратних кілометрів — це набагато менше від первісного розміру, але він все ще залишається гігантським. У липні, серпні та вересні 2025 року айсберг A-23A зазнав значних руйнувань, перемістившись у відносно теплі літні умови Південної півкулі до грудня.

25 грудня минулого року супутник сфотографував залишки айсберга, а потім, днем пізніше, астронавт на борту Міжнародної космічної станції (МКС) зробив знімок айсберга великим планом — на ньому виднілася велика калюжа талої води.

За словами старшого наукового співробітника Університету Колорадо в Боулдері Теда Скамбоса, великі калюжі блакитної каші на поверхні айсберга, ймовірно, є результатом процесів руйнування, що тривають.

Річ у тім, що вага води, яка перебуває всередині тріщин у льоду, змушує їх розкриватися. По зовнішньому краю А23-А також видніється тонка біла лінія, яка, здається, утримує талу воду. Вчені вважають, що ця лінія викликана вигином айсбергової плити в міру танення її країв біля ватерлінії.

Синьо-білі смугасті візерунки, ймовірно, є результатом борозен, що утворилися в кризі сотні років тому, коли лід тягли по антарктичній скельній породі. За словами вченого з Університету Меріленду Кріса Шумана, не менш дивовижним є те, що ці борозенки все ще видно через стільки часу, після випадання величезної кількості снігу і значного танення знизу.

Деякі вчені також припускають, що в пошкодженому айсбергу могла утворитися текти. Біла область ліворуч від нього може бути результатом того, що Шуман описав як “прорив”. Таке відбувається, коли вага води, що скупчилася у верхній частині айсберга, створює достатній тиск по краях, щоб пробити його. На жаль, усе це вказує на те, що дні найбільшого айсберга Землі добігають кінця — імовірно, він повністю зруйнується вже за кілька днів або тижнів.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що гігантська брила льоду 40 років дрейфувала в океані, але тепер зникає.

Раніше Фокус писав про те, що крижаний гігант “прокинувся” вперше за 30 років: вчені зняли рух найбільшого айсберга Землі.

Як передає Укрінформ, про це повідомив kniga.biz.ua, власник якого – Дмитро Лаппо, входить до оргкомітету премії.

Книжкова премія  KBU Awards була заснована у 2020 році для популяризації українських авторів, їх книг та ідей.

У 2025 році премія має п’ять номінацій: бізнес, особистий розвиток, історія, ідентичність та війна.

У номінації “Бізнес” до короткого списку увійшли:

• “Більше ніж команда” Артура Лупашка (Punkt publishing);
• “Твій AI-маркетолог” Антона Воронюка (ArtHuss);
• “Солодкий несолодкий бізнес” Анни Завертайло (Stretovych);
• “Люди купують у людей” Юлії Колесник (Stretovych);
• “Storytelling наше все” Еліни Слободянюк (Артіль).

У номінації “Ідентичність” до короткого списку потрапили:

• “Шляхетна традиція” Ольги Петренко-Цеунової (Стилет і стилос);
• “Культурна колонізація” Радомира Мокрика (Локальна історія);
• “Суперсила Різдва” Богдани Неборак та колективу авторів (Stretovych);
• “Як вдихнути вільно?” Маріам Найєм (Лабораторія);
• “Проти культурної амнезії” Віри Агеєвої (Віхола).

У номінації “Війна” у короткому списку:

• “Життя на межі” Тетяни Огаркової та Володимира Єрмоленка (Дух і Літера);
• “Перша енергетична” Віталія Крижевського та Євгена Мочалова (Віхола);
• “Книга обіймів” Ірини Білоцерківської (Білка);
• “Володар гніву” Галини Тютюнник (Білка);
• “Чорнобильська рулетка” Сергія Плохія (КСД).

У номінації “Історія” до переліку найкращих увійшли:

• “Агентура НКВС–МДБ–КДБ у православному єпископаті України” Романа Скакуна (Видавництво УКУ);
• “Мазепа. Тисячоликий герой української історії” Віктора Горобця (Віхола);
• “Генерал Кук” Володимира В’ятровича (Vivat);
• “Жінки свободи” Марини “Мамайки” Мірзаєвої (Vivat);
• “29 століть” Анни Євгенії Янченко (Vivat);
• “Українське радіо. Історія буремного століття” Вадима Міського та Тамари Гусейнової (Лабораторія).

У номінації “Саморозвиток” у короткому списку:

• “Відріж себе ніжно” Максима Роменського (СІМІО);
• “Любов не минає” Тетяни Трощинської (Yakaboo Publishing);
• “Що зі мною?” Софії Терлез та Марка Лівіна (Vivat);
• “Як написати книгу” колективу авторів (Stretovych);
• “Soft skills: Бути собою” Володимира Станчишина та Олени Жильцової (Віхола);
• “Прийняття” Ганни Крицької (Книголав).

KBU Awards – спеціалізована премія, що відзначає українських авторів за найкращі нонфікшн-книжки, зокрема відзначаючи літературу про розвиток бізнесу і особистісне зростання. Її заснували у 2021 році. Оргкомітет премії: власник інтернет-магазину бізнес-літератури kniga.biz.ua Дмитро Лаппо, очільниця Українського інституту книги Олександра Коваль, ресторатор Максим Храмов (є співзасновниками премії), секретарка премії Наталія Кучер.

До складу журі входять Юлія Тичківська, Георгій Коваленко, Олена Ластівка Мокренчук, Ганна Скоріна, Тетяна Пилипець, Тетяна Лукинюк, Владислав Рашкован, Катерина Глазкова, Андрій Длігач, Лариса Мудрак, Богдан Тихолоз, Андрій Миронюк, Дмитро Джеджула, Михайло Крикунов, Лала Тарапакіна, Остап Українець, Екатерина Ясько, Тамара Сухенко, Олена Джеджора, Оксана Кісь, Роман Кабачій, Андрій Любка, Тетяна Кіпіані, Олена Юзькова, Ірина Тихомірова, Олена Нікольська.

Як повідомлялося, Премія Читомо визначила короткі списки претендентів на перемогу за видатні досягнення дієвців українського книговидання та літературної сфери у 2025 році.

Фото: KBU Awards