NFT-картка музею, «Мови війни» та мрія Ройтбурда. Інтерв’ю з директоркою Одеського художнього музею Катериною Кулай
Одеський художній музей, який показав можливість стрімкого розвитку, закохує у мистецтво, говорить тисячами голосів про істину, суть, любов та ненависть. Це місце стало не менш одеським, ніж провулки описані Ісааком Бабелем, і тут досі втілюють мрії Олександра Ройтбурда. І хоч музей постраждав від вибухової хвилі, тут продовжують говорити, додавши мову війни, змінюються, сканують свої колекції та відкривають нові виставки. «Дайджест Одеси” поспілкувався із виконуючої обов‘язки директора Одеського національного художнього музею Катериною Кулай, яку призначили на посаду у березні.
Музей відкрився влітку 2022 року із забитими вікнами. 23 липня йшла підготовка до відкриття виставки з нових надходжень «ДОВІЙНИ». В той день росіяни випустили 4 ракети по порту. Серед будівель, які постраждали був і музей. Якими були пошкодження від вибухової хвилі?
-Постраждав другий поверх, де є світловий скляний «ліхтар» стелі. Вона не витримала, скло повилітало і шматочками встромилось у паркет. На першому поверсі лише повилітали вікна, бо матеріали стелі ми замінили раніше. Відновили усе швидко, за підтримки ЮНЕСКО, закупили нові матеріали і тепер маємо захист у кілька шарів. Проте у нас є підозри, що обстріл призвів і до інших не явних пошкоджень. Для оцінки потрібна експертиза приміщення, наприклад, взимку у нас відлетіла частина даху і припускаємо, що це довгострокові наслідки від вибухової хвилі.
Крім ЮНЕСКО, долучають міжнародні організації? І чого потребує музей для захисту культури?
-Одеський художній музей і ГО Museum for change стали ніби базою, яка допомагає музеям Одеси та області, іншим регіонам. А перша організація, що нам допомогла — програма House of Europe, яка виділила 60 тисяч євро. Завдяки чому всі музеї міста, що були у списку змогли придбати необхідні на той момент пакувальні та захисні матеріали, посилили охорону в музеї. Тісно працюємо з ALIPH в Україні та ЮНЕСКО. На щастя, наш музей та інші заклади міста та країни отримують допомогу.
Насправді єдине, що потрібно для захисту культури — вивезення на безпечні території. Тому що в рамках самої будівлі, захиститись, коли летить ракета, майже неможливо. Від вибухових хвиль можна посилити пожежну та охоронну безпеку, знайти пакувальні матеріалів, але насправді не так багато можливостей є. Ми мали необхідні для пакування матеріали до вторгнення, хоча, як потім виявилось, їх забракло для всієї колекції.
Вивезення, це червоні списки, які формував Мінкульт ще у 2021 році?
-Списки формує сама культурна установа, яка має цінну колекцію. Мінкульт може пропагувати таку політику. Наш список сформований ще за радянських часів, десь у 2021 році ми його підкоригували, тому відносно можна сказати, що ми були готові. Своєю цінною колекцією опікуємось.
У лютому цього року музей відкрив доступ до зацифрованого наукового архіву, де понад 5400 файлів з більш ніж 30 музейних фондів. Коли займались цифровуванням, чи торкнеться інших колекцій?
-Замислюватись над цифровим архівом ми почали ще до повномасштабного вторгнення, коли ковід обмежив наші можливості. Тоді почались перші сканування, хоч і у досить помірному темпі. Після вторгнення, ми поглибились у ці процеси, переоцінили важливість онлайн-доступу до колекцій. Тим паче цим можуть користуватись, як закордонні науковці, так і наші громадяни. Оцифровуємо не тільки архів, але й каталог, а на це потрібні ресурси. До 2022 року ми сканували власними силами, а вже цифровий архів зробили за підтримки Goethe-Institut Ukraine, а цифрування каталогу — завдяки ЮНЕСКО. Наразі очікуємо новий грант від Ukraine Heritage Response Fund. Плануємо до кінця року зробити цифровим весь науковий архів музею та продовжувати працювати над електронним каталогом.
Чому не зробити це платною послугою?
-У нас є інші програми платного доступу. Запущена програма підтримки музею через придбання NFT-картки. І хоч проєкт йшов не просто, ми його на щастя впровадили. Картки, прикрашені роботами видатних українських художників Кандинського, Жука, Головкова, будуть дійсні з травня 2023 року по травень 2024 року. Крім фізичного доступу, власник картки може замовити екскурсійний супровід, і зі свого комп’ютера з будь-якого куточка світу відвідати 3D-модель музею. Це схоже на програму Membership, яка вже діяла в музеї, а зараз, долучаємось до передових цифрових технологій.
У музеї запустили кураторські екскурсії виставковими проєктами «Мови війни». Які відгуки від відвідувачів?
-Перша виставка була ще до вторгнення. Вона складалась з робіт митців, які ми придбали або отримали в подарунок, протягом останніх трьох років. До речі, на цих картинах чітко відстежується те, що сьогодні відбувається в Україні. Митці відчували. Виставка з цього першого запуску ще кілька тижнів буде в музеї і вже змінимо на нову в рамках проєкту. Відгуки дуже різні. Є люди, які користуються тим, що вони бачать для власного рефлексування і проживання своїх відчуттів. Але звісно є і ті люди, котрі звикли приходити в музей, щоб відпочити. Вони не завжди розуміють побачене. Намагатимемось змішувати воєнне мистецтво з тим, яке допоможе відволікатись, але даємо змогу людям подивитись «Мови війни» і говорити ними з різних ракурсів.
Ми почали мріяти про відкриття навесні минулого року, проте навіть боялись один одному щось на цю тему сказати, адже все було незвично і нестабільно. Потрохи готувались і тут в день відкриття, і так незвичного, був обстріл. Ми живемо в такий час, хоч і заглиблюватись у ці почуття важко.
Катерина з чотирма фаворитами та у компанії Олександра Суворова спочивають у Одеському художньому музеї. Як просувається ідея з конкурсом?
-Ми не отримали підтримку щодо гранту з реалізації програми по пам’ятнику. Шукатимемо можливості, точно організуємо зустрічі та панельні дискусії на опрацювання теми декомунізації та деімперіалізації. Ми бачили приклад з фігурою Леніна, коли її фактично познімали, а в головах людей все залишилось. Працюючи з Катериною та її фігурою, наша мета — надати усі дані, аби люди самі могли зробити переоцінку і постать не була таким маркером.
Ніяких умов для утримання вона не потребує, це ж метал, який стояв на вулиці, під сонцем та голубами. Довелось нам її мити, але загалом її зберігання тут — цікавий для нас досвід.
Нещодавно підписали Меморандум про партнерство та співробітництво з Громадською Радою ЕКСПО-2030. Які задачі будуть у музею?
– У нас іде тісне співробітництво. У планах декілька павільйонів з виставковими проєктами музею. Також зали та двір музею будуть відкриті для проведення заходів, як окремий майданчик. За приїзду міжнародних гостей, ми показуватимемо наше місто, культуру, обличчя.
Мене дуже надихає висловлювання та мрія Олександра Ройтбурда, щоб Одеський художній музей був однією з перших точок, куди приходитимуть туристи. Ми звикли, що вони сходять із трапу літака і відразу прямують до Оперного театру та Потьомкінських сходів, але він дуже вірив, що колись це буде і музей. Я теж про це мрію, тому для нас підписання меморандуму з ЕКСПО-2030 не є незвичайним.
Одеський художній музей до 2022 року запускав до семи виставок і приймав понад 45 000 відвідувачів на рік. Наразі міжнародні музейники пишуть, говорять, вивчають, знайомляться та підтримують українське мистецтво. І тепер згадуючи цей музей, ми говоримо не про локальний центр розвиток культури Одеси чи України, це внесок і до світової спадщини.
У Харкові у Державній академії дизайну і мистецтв 5 жовтня відкрилася виставка “(Не)згасле світло (не)народжених для війни”, що поєднує роботи чотирьох загиблих авторів: скульптора Антона Дербілова (мініатюра), скульптора Руслана Мовчана, художниці й поетеси Вероніки Кожушко та кінооператора Юрія Красюка.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
“Ми всі знаємо, що таке жахи війни. Вже понад 11 років Україна, на яку ганебно та цинічно напала Російська Федерація, відстоює своє право на свободу та незалежність. Ми всі усвідомили, що, на жаль, війна забирає найкращих. Найкращих за своїм єством, найкращих по життю, які народилися не для війни, для того, щоб творити, аби нести красу у світ”, – сказав голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський.
Простір виставки об’єднує різні формати візуального та документального висловлювання: малюнки, скульптуру, фотографії, відео, а також цитати зі спогадами близьких та роздумами самих митців.
На відкриття прийшли рідні загиблих, їхні колишні викладачі, друзі, військові побратими.
“Цей проєкт дуже важливий. Дуже важливо, щоби суспільство в різних країнах світу знало про те, що молоді митці кожного дня віддають життя за свободу нашої держави. Серед цих молодих облич я бачу Юрія Красюка, про якого не можу говорити в минулому часі… Я навчала його, він був дуже талановитий і є – в моєму серці… Дуже хочеться, щоб ми нарешті повернулися до мирного життя, дочекалися Перемоги і щоб цих фотографій не ставало більше. Я бажаю цій виставці успіху – промовляти, говорити з глядачем”, – зазначила декан факультету аудіовізуального мистецтва та медіатехнологій академії Ганна Курінна.
Художниця Катерина Дербілова розповіла, що для неї не стало несподіванкою те, що її чоловік пішов на фронт.
“Ми про це говорили, ми бачили, що буде більш масштабна війна. Він говорив, що піде. До повномасштабної війни його ще тримало те, що наші діти були дуже малі”, – поділилася дружина.
“Разом ми заснували творчу студію. Він ліпив фігурки, а я розписувала. Найголовніше, що він хотів показати, які були козаки – без шароварщини, без оцього нальоту радянської, скажімо так, культури, що це були воїни, сильна армія в Європі”, – наголосила Катерина.
Спогадами про скульптора поділився нацгвардієць на позивний “Крава”.
“Ми познайомилися на війни. Це людина з великої літери, це справжній побратим, воїн. Він найкращий з усіх людей, яких я знав… Якось – це було під Балаклією у 2022 році, перед великим контрнаступом – в одного з побратимів був день народження, ми не мали нічого для привітання. Знайшли аркуш А4 – і Антон за кілька хвилин намалював його, один в один…”, – розповів “Крава”.
Скульптор Руслан Мовчан у перші дні вторгнення боронив свою рідну Сумщину. Разом з іншими цивільними шукали зброю, облаштовували блокпости та їздили на патрулювання. Першого березня 2022 року Руслан і ще четверо добровольців вступили в бій.
“На старих “Жигулях” вони робили засади на колони, зупинили декілька проходів танків, але, на жаль, не встигли від’їхати – їх підбили. Всі п’ятеро загинули… Добровольці, що Руслан, що Антон Дербілов. Талановиті хлопці, “сталеві”, яких ми добре знаємо… Скульпторів багато загинуло. Чому я говорю багато – бо мало в нас цієї професії. В нас маленька спільнота, в рік випускається всього 3-4 студенти”, – зауважив заслужений діяч мистецтв України, викладач Олександр Рідний.
Виставку “(Не)згасле світло (не)народжених для війни” підготували у межах проєкту “Місце присутності: пам’ять, творчість, життя” за підтримки Українського культурного фонду.
Як розповів ректор Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олександр Соболєв, експозиція протягом місяця була представлена у Варшаві. Польські колеги адаптували виставку для відвідувачів з порушеннями зору – створили 5 аудіодескрипцій представлених експонатів, а також польськомовні версії аудіогідів з біографіями митців.
У межах гранту УКФ наприкінці жовтня чи початку листопада біля будівлі академії встановлять пам’ятний знак на честь загиблих митців.
“Фундамент уже підготували. Це буде абстрактна композиція, яка символізує зламані долі. Ми запрошували на круглий стіл рідних, військових, ветеранів – отримали схвальні відгуки, підтримку. Вирішили присвятити цей знак не лише нашим загиблим випускникам і студентам, а всім загиблим митцям”, – зазначив Соболєв.
Як повідомлялося, у Харкові 19 травня, у день народження вбитої художниці та поетеси Вероніки Кожушко, оголосили переможців другої щорічної Премії “Генерація Ніка”.
Федеральна рада Швейцарії схвалила фінансування восьми нових проєктів швейцарських компаній, спрямованих на підтримку відновлення та підвищення стійкості України; загальний обсяг фінансування становить 135 млн швейцарських франків.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Міністерство економіки та довкілля України.
Рішення було ухвалене 2 жовтня, зазначили в міністерстві. Нові проєкти охоплюють три стратегічно важливі сфери: енергетику, громадський транспорт та водне господарство.
Як зазначається, ініціативи були відібрані на конкурсній основі серед швейцарських компаній, які мають філії або представництва в Україні. Конкурсний відбір передбачав подання проєктних пропозицій вартістю від 3 до 30 млн швейцарських франків. Обов’язковою умовою для компаній-переможців стало співфінансування щонайменше 10% вартості проєкту власними коштами.
Проєкти оцінювали за критеріями, спільно визначеними українською та швейцарською сторонами. Остаточний їх перелік був сформований у співпраці з урядом України.
«Для України це важливий приклад партнерства, коли міжнародна підтримка поєднується з інвестиціями бізнесу, сучасними технологіями та експертизою. Такі проєкти допомагають не лише відновлювати критичну інфраструктуру, а й створювати робочі місця, розвивати українські громади та посилювати спроможність нашої економіки працювати й розвиватися навіть в умовах війни», – зауважив заступник міністра економіки Єгор Перелигін.
Очікується, що проєкти матимуть довгостроковий економічний ефект. Зокрема, вони сприятимуть збереженню та створенню робочих місць, розвитку професійних компетенцій українських фахівців та передачі швейцарського досвіду через цільове навчання і практичну співпрацю.
Для швейцарського бізнесу участь у таких проєктах створює можливості для зміцнення вже наявних партнерств в Україні та поглиблення присутності на українському ринку.
Як повідомлялось, Швейцарія спрямує 3 млн швейцарських франків на тимчасове зберігання зерна в межах проєкту ФАО, ще 6 млн франків виділить на розвиток органічного сектору протягом наступних трьох років.
Фото: Посольство Швейцарії
Комітет ВР з питань освіти, науки та інновацій рекомендував парламенту ухвалити за основу та в цілому проєкт закону щодо забезпечення освітніх прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України.
Як передає Укрінформ, законодавча ініціатива була підтримана одноголосно депутатами-членами Комітету.
«Цей законопроєкт розроблений для впорядкування діяльності класів та осіб, які навчаються мовами національних меншин або корінних народів. Законопроєкт збалансований і пропрацьований разом з урядом. Він також погоджений з нашими партнерами», – зазначив голова Комітету Сергій Бабак.
За його словами, документ прописаний таким чином, щоб забезпечити національні інтереси України і водночас дати право розвиватися національним меншинам.
Очікується, що парламент винесе законопроєкт на голосування 12 жовтня.
Законодавча ініціатива сприятиме розблокування Угорщиною відкриття двох переговорних кластерів для вступу у ЄС.
Оновлюється…
-
Одеса4 дні agoОбстріл Одещини: є постраждалі, пошкоджені будинки
-
Суспільство4 дні agoЧиновниці окупаційної соцслужби Херсона посилили вирок
-
Одеса6 днів ago
Атака Росії на Одещину: 8 людей постраждали, є руйнування
-
Суспільство4 дні agoВійськові та їхні родини отримають усі виплати за жовтень
-
Війна1 тиждень agoМар’їне на Сумщині залишається під контролем ЗСУ
-
Війна1 тиждень agoРФ знищила дата-центр Cosmonova в Києві — з’явилися фото наслідків
-
Війна1 тиждень agoІнтернет в Україні — доступ до мережі не зникне — Ольшанський
-
Події1 тиждень agoУ Львові відбудеться фестиваль «Земля Поетів»