Connect with us

NFT-картка музею, «Мови війни» та мрія Ройтбурда. Інтерв’ю з директоркою Одеського художнього музею Катериною Кулай

Published

on

Одеський художній музей, який показав можливість стрімкого розвитку, закохує у мистецтво, говорить тисячами голосів про істину, суть, любов та ненависть. Це місце стало не менш одеським, ніж провулки описані Ісааком Бабелем, і тут досі втілюють мрії Олександра Ройтбурда. І хоч музей постраждав від вибухової хвилі, тут продовжують говорити, додавши мову війни, змінюються, сканують свої колекції та відкривають нові виставки. «Дайджест Одеси” поспілкувався із виконуючої обов‘язки директора Одеського національного художнього музею Катериною Кулай, яку призначили на посаду у березні. 

Музей відкрився влітку 2022 року із забитими вікнами. 23 липня йшла підготовка до відкриття виставки з нових надходжень «ДОВІЙНИ». В той день росіяни випустили 4 ракети по порту. Серед будівель, які постраждали був і музей. Якими були пошкодження від вибухової хвилі?

-Постраждав другий поверх, де є світловий скляний «ліхтар» стелі. Вона не витримала, скло повилітало і шматочками встромилось у паркет. На першому поверсі лише повилітали вікна, бо матеріали стелі ми замінили раніше. Відновили усе швидко, за підтримки ЮНЕСКО, закупили нові матеріали і тепер маємо захист у кілька шарів. Проте у нас є підозри, що обстріл призвів і до інших не явних пошкоджень. Для оцінки потрібна експертиза приміщення, наприклад, взимку у нас відлетіла частина даху і припускаємо, що це довгострокові наслідки від вибухової хвилі. 

Крім ЮНЕСКО, долучають міжнародні організації? І чого потребує музей для захисту культури? 

-Одеський художній музей і ГО Museum for change стали ніби базою, яка допомагає музеям Одеси та області, іншим регіонам. А перша організація, що нам допомогла — програма House of Europe, яка виділила 60 тисяч євро. Завдяки чому всі музеї міста, що були у списку змогли придбати необхідні на той момент пакувальні та захисні матеріали, посилили охорону в музеї. Тісно працюємо з ALIPH в Україні та ЮНЕСКО. На щастя, наш музей та інші заклади міста та країни отримують допомогу.

Насправді єдине, що потрібно для захисту культури — вивезення на безпечні території. Тому що в рамках самої будівлі, захиститись, коли летить ракета, майже неможливо. Від вибухових хвиль можна посилити пожежну та охоронну безпеку, знайти пакувальні матеріалів, але насправді не так багато можливостей є. Ми мали необхідні для пакування матеріали до вторгнення, хоча, як потім виявилось, їх забракло для всієї колекції.

Вивезення, це червоні списки, які формував Мінкульт ще у 2021 році? 

-Списки формує сама культурна установа, яка має цінну колекцію. Мінкульт може пропагувати таку політику. Наш список сформований ще за радянських часів, десь у 2021 році ми його підкоригували, тому відносно можна сказати, що ми були готові. Своєю цінною колекцією опікуємось. 

У лютому цього року музей відкрив доступ до зацифрованого наукового архіву, де понад 5400 файлів з більш ніж 30 музейних фондів. Коли займались цифровуванням, чи торкнеться інших колекцій?

-Замислюватись над цифровим архівом ми почали ще до повномасштабного вторгнення, коли ковід обмежив наші можливості. Тоді почались перші сканування, хоч і у досить помірному темпі. Після вторгнення, ми поглибились у ці процеси, переоцінили важливість онлайн-доступу до колекцій.  Тим паче цим можуть користуватись, як закордонні науковці, так і наші громадяни. Оцифровуємо не тільки архів, але й каталог, а на це потрібні ресурси. До 2022 року ми сканували власними силами, а вже цифровий архів зробили за підтримки Goethe-Institut Ukraine, а цифрування каталогу — завдяки ЮНЕСКО. Наразі очікуємо новий грант від Ukraine Heritage Response Fund. Плануємо до кінця року зробити цифровим весь науковий архів музею та продовжувати працювати над електронним каталогом. 

Чому не зробити це платною послугою? 

-У нас є інші програми платного доступу. Запущена програма підтримки музею через придбання NFT-картки. І хоч проєкт йшов не просто, ми його на щастя впровадили. Картки, прикрашені роботами видатних українських художників Кандинського, Жука, Головкова, будуть дійсні з травня 2023 року по травень 2024 року. Крім фізичного доступу, власник картки може замовити екскурсійний супровід, і зі свого комп’ютера з будь-якого куточка світу відвідати 3D-модель музею. Це схоже на програму Membership, яка вже діяла в музеї, а зараз, долучаємось до передових цифрових технологій. 

У музеї запустили кураторські екскурсії виставковими проєктами «Мови війни». Які відгуки від відвідувачів? 

-Перша виставка була ще до вторгнення. Вона складалась з робіт митців, які ми придбали або отримали в подарунок, протягом останніх трьох років. До речі, на цих картинах чітко відстежується те, що сьогодні відбувається в Україні. Митці відчували. Виставка з цього першого запуску ще кілька тижнів буде в музеї і вже змінимо на нову в рамках проєкту. Відгуки дуже різні. Є люди, які користуються тим, що вони бачать для власного рефлексування і проживання своїх відчуттів.  Але звісно є і ті люди, котрі звикли приходити в музей, щоб відпочити. Вони не завжди розуміють побачене. Намагатимемось змішувати воєнне мистецтво з тим, яке допоможе відволікатись, але даємо змогу людям подивитись «Мови війни» і говорити ними з різних ракурсів. 

Ми почали мріяти про відкриття навесні минулого року, проте навіть боялись один одному щось на цю тему сказати, адже все було незвично і нестабільно. Потрохи готувались і тут в день відкриття, і так незвичного, був обстріл. Ми живемо в такий час, хоч і заглиблюватись у ці почуття важко. 

Катерина з чотирма фаворитами та у компанії Олександра Суворова спочивають у Одеському художньому музеї. Як просувається ідея з конкурсом?

-Ми не отримали підтримку щодо гранту з реалізації програми по пам’ятнику. Шукатимемо можливості, точно організуємо зустрічі та панельні дискусії на опрацювання теми декомунізації та деімперіалізації. Ми бачили приклад з фігурою Леніна, коли її фактично познімали, а в головах людей все залишилось. Працюючи з Катериною та її фігурою, наша мета — надати усі дані, аби люди самі могли зробити переоцінку і постать не була таким маркером. 

Ніяких умов для утримання вона не потребує, це ж метал, який стояв на вулиці, під сонцем та голубами. Довелось нам її мити, але загалом її зберігання тут — цікавий для нас досвід. 

Нещодавно підписали Меморандум про партнерство та співробітництво з Громадською Радою ЕКСПО-2030. Які задачі будуть у музею?

– У нас іде тісне співробітництво. У планах декілька павільйонів з виставковими проєктами музею. Також зали та двір музею будуть відкриті для проведення заходів,  як окремий майданчик. За приїзду міжнародних гостей, ми показуватимемо наше місто, культуру, обличчя. 

Мене дуже надихає висловлювання та мрія Олександра Ройтбурда, щоб Одеський художній музей був однією з перших точок, куди приходитимуть туристи. Ми звикли, що вони сходять із трапу літака і відразу прямують до Оперного театру та Потьомкінських сходів, але він дуже вірив, що колись це буде і музей. Я теж про це мрію, тому для нас підписання меморандуму з ЕКСПО-2030 не є незвичайним.

Одеський художній музей до 2022 року запускав до семи виставок і приймав понад 45 000 відвідувачів на рік. Наразі міжнародні музейники пишуть, говорять, вивчають, знайомляться та підтримують українське мистецтво. І тепер згадуючи цей музей, ми говоримо не про локальний центр розвиток культури Одеси чи України, це внесок і до світової спадщини.

Continue Reading
Click to comment

Події

Міноритарна копродукція відкриє Україні ширший шлях на міжнародний кіноринок

Published

on



Копродукція могла б відкрити для українських кінематографів ширший шлях на міжнародні ринки, а також покращити якість матеріалу.

Про це у коментарі Укрінформу заявила українська продюсерка Іванна Хіцінська.

«Копродукція – це єдиний можливий шлях для того, щоб спільно виготовляти історії, які будуть зрозумілі і українській, і зарубіжній авдиторії. І об’єднувати зусилля, таким чином задіюючи у виробництві фільмів як українських, так і зарубіжних митців, що дозволяє також покращити і мистецьку якість кінцевого фільму», – зазначила Хіцінська.

Вона уточнила, що під час війни без підтримки міжнародних копродюсерів не вдалося б виготовити таку кількість українських історій.

Продюсерка зазначила, що провела на полях Карловарського міжнародного кінофестивалю, який проходив із 3 до 11 липня, зустрічі з колегами, взяла участь у показах, панельній дискусії «Історії під вогнем: українське кіно та потреба в довгостроковій підтримці» тощо. На них фахівці висловлювали думку, що якщо до цього часу в більшості випадків Україна була головним виробником фільмів, потрібно також розглядати і те, коли Україна буде долучатися до створення не історій про Україну, а й історій про інші країни, які потенційно могли б бути цікавими для українського глядача. Так звана minority co-production (міноритарна копродукція). Це допоможе тому, «щоб про Україну чули», переконана вона.

«Ми живемо у війні, ми бачимо війну кожен день за своїми вікнами, по телевізору, і іноді потрібно відволіктися на щось не лише про війну. І таким вікном можливостей можуть стати європейські історії різного напрямку і різного жанру, до яких Україна зможе долучитися як міноритарний копродюсер, і долучитися до виготовлення фільму, який теж потім буде представлений на фестивалях, матиме нагороди. І також ми будемо в цих історіях приєднуватися і до європейської сім’ї», – сказала Хіцінська.

Вона підкреслила, що не йдеться про те, як було колись, коли Україна працювала на російський ринок, а українське телебачення, кінотеатри були просто «в полоні російськомовного контенту, з російськими акторами, з усім». Не треба хитатися в інший бік так, щоби це саме сталося і з зарубіжними акторами, застерегла продюсерка.

«Ми пропонуємо інший вихід, коли Україна є рівноцінним партнером у створенні фільмів, серіалів, і де також до зйомок долучаються і українські митці й український кастинг, актори. І де частина історії може бути пов’язана з Україною. Але це не означає, що Україна є основним виробником, ми будемо серед виробників, і це, в свою чергу, зменшить фінансове навантаження на нас, як на країну-виробника, і на продюсерів у пошуку фінансування для того, щоб реалізувати ці фільми. А нам дуже необхідно, щоб на українському ринку, на українському телебаченні з’являлися україномовні історії чи європейські історії з українськими акторами», – пояснила Хіцінська.

Вона зазначила, що перед війною цей процес починався і Україна потроху заходила як міноритарний продюсер у повнометражні фільми і серіали. За її словами, з війною ракурс дещо змінився. За останні роки Україна здебільшого була мажоритарним продюсером, основним виробником. Оскільки під час війни надзвичайно важко виготовляти ігрові художні фільми, в більшості фокус був направлений на документальні фільми, підкреслила Хіцінська.

Вона навела приклади, коли Україну видно завдяки такій співпраці: цього року на фестивалі в Каннах був фільм «Весна», створений в копродукції Естонія, Литва, Латвія і Україна. Там було дуже невеличке українське фінансування, але Україна – країна-виробник, і це історія про російську окупацію.

Читайте також: Український кінопроєкт переміг на пітчингу в межах міжнародного фестивалю в Румунії

«Зараз наше керівництво розвертає цей ракурс. Є ініціатива, заснована Президентом, – «Тисячовесна», де ми бачимо, що велика кількість заявок подана і на ігрове кіно, і на дитяче, на анімацію, на серіали, і документальні. І особливо на контент для дітей та підлітків. Тому є шанси, є надія, що воно, звичайно ж, зміниться потрошку», – висловила сподівання подюсерка.

Хіцінська є засновницею WAYA Production та співпрацює з Babylon’13 з 2022 року. Її проєкти включають документальні фільми, художні фільми та імерсивні роботи, представлені на міжнародних фестивалях та ярмарках. З початку повномасштабного вторгнення вона також активно займається міжнародним просуванням, збором коштів та адвокацією українського кіно.

Як повідомляв Укрінформ, на 60-у Карловарському кінофестивалі відбулася світова прем’єра української повнометражної документальної стрічки To Die To Live.

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Відбудова

У Харківському музеї, пошкодженому внаслідок удару росіян, розпочався перший етап відновлення

Published

on



У Харківському художньому музеї, який 14 червня зазнав пошкоджень через удар російського БпЛА, розпочався перший етап відновлення.

Про це повідомив у Телеграмі начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, передає Укрінформ.

«Робимо все можливе, щоб зберегти та відновити пам’ятки культури Харківщини, які постраждали внаслідок російських обстрілів», – ідеться у повідомленні.

Як зазначається, у Харківському художньому музеї, який 14 червня зазнав пошкоджень через удар ворожого БпЛА, розпочався перший етап відновлення. Після підготовчих заходів фахівці приступили до першочергових протиаварійних робіт, щоб стабілізувати технічний стан будівлі та не допустити її подальшого руйнування.

Як розповів начальник ОВА, до робіт залучили понад 20 рятувальників і 8 одиниць спецтехніки ДСНС Харківщини та Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Суми».

Вже розчистили 700 квадратних метрів покрівлі, демонтували 15 тонн дерев’яних і металевих конструкцій, вивезли 12 тонн будівельного сміття. Роботи тривають.

За словами начальника ОВА, ця будівля – пам’ятка містобудування та архітектури місцевого значення – одна з «улюблених» цілей ворога.

Загалом від початку повномасштабного вторгнення РФ пошкодила на Харківщині 319 об’єктів культурної спадщини.

Як додав Синєгубов, наразі в області працюють над довгостроковим збереженням музейних цінностей. Харківська ОВА розробила проєкт створення захищеного сховища для музейних предметів на базі Харківського фахового вищого художнього коледжу.

Сховище дозволить зберегти музейні предмети, евакуація яких поки неможлива. Для реалізації проєкту розраховують на виділення державної субвенції.

Начальник ОВА запевнив, що в області продовжують працювати над тим, щоб захистити культурну спадщину Харківщини навіть в умовах постійних ворожих атак.

Начальник ОВА подякував міністру внутрішніх справ України Ігорю Клименку, голові ДСНС України Андрію Данику та начальнику Головного управління ДСНС у Харківській області Артему Астахову за консолідацію зусиль і ефективну взаємодію у проведенні відновлювальних робіт.

Читайте також: Український фонд культурної спадщини виділив €30 тисяч на відновлення «Мистецького арсеналу» після атаки РФ

Як повідомляв Укрінформ, росіяни вдарили дроном по Харківському художньому музею.



Джерело

Continue Reading

Політика

Міністр оборони Польщі на Волині заявив про необхідність примирення

Published

on



Віцепрем’єр-міністр, міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш під час жалобних заходів в українській Олиці з нагоди 83-х роковин трагічних подій на Волині заявив про необхідність проведення ексгумацій жертв та побудови польсько-українського примирення на основі правди, пам’яті та прощення.

У церемонії взяли участь також представники української влади, зокрема перший заступник міністра культури України Іван Вербицький та голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, повідомляє кореспондент Укрінформу.

За словами Косіняка-Камиша, присутні зібралися в Олиці, щоб пам’ятати про жертв трагедії та зробити все, аби подібні події ніколи не повторилися у відносинах між польським і українським народами.

«Чого потребує добре майбутнє? Воно потребує правди, потребує вшанування пам’яті та дарує прощення. Ці три цінності нерозривно пов’язані між собою», – наголосив Косіняк-Камиш.

Він підкреслив, що прибув на Волинь «зі знаком миру, як до друзів», між якими має бути місце для щирої розмови, навіть на складні історичні теми.

«З огляду на сьогоднішні реалії для нас надзвичайно важливими є правда, вшанування пам’яті, ексгумація та гідне поховання», – підкреслив глава польського оборонного відомства.

Водночас він наголосив, що вшанування пам’яті жертв не має нічого спільного з ненавистю.

«Ця пам’ять не може бути вишита ненавистю, вона має бути зшита з любові», – підкреслив Косіняк-Камиш.

Польський міністр також зазначив, що дружба між народами означає здатність говорити один одному правду, навіть якщо вона є болючою.

«Дружба – це спільний рух уперед попри досвід минулого, а можливо, саме завдяки цьому досвіду – побудова кращого майбутнього», – наголосив він.

Читайте також: Росія була б «найщасливішою» від глибокої кризи у відносинах між Польщею та Україною – Туск

Косіняк-Камиш також висловив сподівання, що 83-я річниця трагічних подій на Волині стане днем «переміни багатьох сердець і розумів» та залишиться днем пам’яті про загиблих.

«Я прийшов сюди не для того, щоб роздряпувати рану, а щоб вона загоїлася. Але для того, щоб вона загоїлася, її спершу потрібно належно обробити», – підкреслив глава Міноборони Польщі.

Як повідомляв Укрінформ, глава польського уряду Дональд Туск наголосив, що історична пам’ять не повинна ставати джерелом нової ворожнечі.

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров в Олиці на Волині долучився до вшанування пам’яті жертв трагічних подій під час Другої світової війни.

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.