Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
Ситуація на фронті — РФ вперше з 2023 року почала втрачати позиції — The Economist
У 2026 році російська армія захопила близько 220 кв. км, що становить всього 0,04% території України. Але останнім часом Україна почала відвойовувати свої території.
І що навіть коротке перемир’я, яке нещодавно оголосив президент США Дональд Трамп, не протрималося, свідчить про те, що війна Росії проти України не закінчиться скоро. Про це пише видання The Economist
На думку авторів публікації, хоча істотного зниження інтенсивності бойових дій на фронті не спостерігається, але хід війни змінюється. Адже наступ російської армії, який тривав з весни зупинився. Також кількість ліквідованих на війні російських солдат залишається надзвичайно високою.
РФ у війні в Україні втрачає території та людей
Видання, яке провило аналіз щодо ситуації на фронті, пише, що вперше з жовтня 2023 року Росія зазнала невеликих, але значних втрат території.
Також за оцінками ЗМІ, станом на 12 травня на війні загинуло від 280 000 до 518 000 окупантів, а загалом (включаючи поранених) втрати РФ у війні в Україні склали від 1,1 до 1,5 млн осіб.
“Це означає, що близько 3% довоєнного чоловічого населення Росії призовного віку загинуло або отримало поранення”, — вказують автори публікації.
У матеріалі зазначають, що ці високі втрати призводять до незначних незначних успіхів РФ на передовій. Журналісти відзначають, що поле бою стає дедалі складнішим, адже українські дрони тепер переслідують російські війська далеко за лінією фронту. А це ускладнює постачання боєприпасів, палива, провізії та перекидання російських підрозділів на передову. Адже тепер все це стає ціллю ще до бою на лінії зіткнення.
Джерела видання припускають, що попри все російська армія все ще просувається вперед. Зокрема журналісти, які проаналізували дані у відкритому доступі, заявили, що російські війська захопили цього року близько 220 кв. км, або всього 0,04% території України.
“Останнім часом Україна почала відвойовувати території. Дані за місяць показали, що ЗСУ відвоювали близько 189 кв. км. Росія, можливо, затягує підготовку до літнього наступу. Це також може стати поворотним моментом у війні”, – підсумували журналісти.
Нагадаємо, що начальник управління комунікації Угруповання Об’єднаних сил ЗСУ Віктор Трегубов розповів, що Російські окупаційні війська вже почали свою наступальну кампанію, яка, за оцінками ЗСУ, триватиме впродовж весни та літа. Активна фаза цього наступу вже розпочалася. Водночас ворог не дуже активно використовує бронетехніку.
Також стало відомо, що президент України Володимир Зеленський попросив західних союзників пришвидшити поставки систем протиповітряної оборони та ракет до них, щоб підготуватися до інтенсивних російських бомбардувань наступної зими.
Війна
Сили оборони уразили підприємство ВПК та низку нафтооб’єктів у Московській області
Як передає Укрінформ, про це повідомила СБУ.
У Московській області уражено завод «Ангстрем», який постачає напівпровідники для воєнно-промислового комплексу країни-агресорки та перебуває під санкціями США, Московський нафтопереробний завод і нафтоперекачувальні станції «Сонєчногорська» й «Володарськоє».
У тимчасово окупованому Криму уражені об’єкти інфраструктури та засоби протиповітряної оборони військового аеродрому «Бельбек», зокрема:
- зенітний комплекс «Панцирь-С2»;
- ангар з радаром до комплексу С-400;
- система керування безпілотниками «Орион» та наземна станція керування БПЛА «Форпост»;
- пункт передачі даних «земля-повітря»;
- диспетчерська вишка й ангар.
Ураження здійснені на виконання завдань, поставлених Президентом України Володимиром Зеленським.
Очільник СБУ Євгеній Хмара наголосив, що такі спецоперації мають критичне значення для послаблення воєнного потенціалу Росії.
«Ураження підприємств ВПК, військової інфраструктури та нафтологістики знижує можливості ворога продовжувати війну проти України. Ці удари демонструють, що навіть найзахищеніша московська область не є безпечною», – зазначив він.
Хмара запевнив: високоточні спецоперації, спрямовані на знищення військових ресурсів ворога, триватимуть.
Як повідомляв Укрінформ, 17 травня Президент Володимир Зеленський заявив, що «українські далекобійні санкції досягли Московського регіону».
Фото: ДСНС
Війна
Атака на Москву 17 травня — коментар Зеленського
Удари України по столичному регіону РФ є цілком справедливими. Вони є відповіддю на затягування війни та атаки по містах і громадах нашої країни, наголосив глава держави.
Українські “далекобійні санкції” досягли Московського регіону. Так президент Володимир Зеленський прокоментував ранкові дронові удари по Підмосков’ю.
“Ми чітко говоримо росіянам: їхня держава повинна закінчити свою війну”, — заявив політик, подякувавши СБУ та Силам оборони за влучність.
Зеленський наголосив, що дистанція від державного кордону України до цілей в Московському регіоні становить понад більше 500 км. До того є концентрація протиповітряної оборони у тому секторі найбільша.
“Але долаємо”, — зауважив президент.
Тим часом офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова заявила пропагандистському інформаційному агентству ТАСС, що “об’єктами нападу” нібито стали виключно мирні люди.
“Під звуки пісень “Євробачення” та на гроші ЄС київський режим вчинив черговий масовий теракт”, — заявила вона.
Нагадаємо, у неділю вночі, 17 травня, українські дрони атакували Московську область РФ. Вибухи зокрема пролунали в Клині, Зеленограді, Східні, Хімках, Дєдовську та Дурикіно.
Також Фокус писав, що масовану атаку дронами пережили й у Москві. За словами мера російської столиці Сергія Собяніна, протягом ночі протиповітряна оборона нібито збила в регіоні понад 120 БПЛА, але під удар потрапив Московський нафтопереробний завод.
-
Суспільство1 тиждень agoВ Україні щороку фіксують десятки випадків хантавірусу
-
Одеса1 тиждень agoАтака на Чорноморськ на Одещині: загинула мати двох дітей
-
Події1 тиждень agoМер Парижа опановував петриківський розпис на українському стенді до Дня Європи
-
Політика4 дні agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Події1 тиждень agoXIV книжковий фестиваль VinBookFest пройде 16-17 травня
-
Усі новини4 дні agoЄвробачення 2026 – хто може перемогти в конкурсі
-
Усі новини5 днів agoЗнайдено місце на Землі, де розташоване Пекло Данте: воно виявилося реальним (фото)
-
Одеса4 дні agoНебезпечне море: одесити про майбутній курортний сезон