Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
Росія зможе запускати близько 100 балістичних ракет щомісяця
«Сьогодні вночі відбулася дуже потужна атака балістикою на наше виробництво, на наші склади… І так буде далі, поки у ворога є балістика», – сказав Бескрестнов.
За його словами, останнім часом Росія не обирає конкретний тип цивільних об’єктів для ударів і атакує склади продуктів, будівельних матеріалів, ритейл та українські виробництва. Бескрестнов також вважає, що після нинішнього сплеску інтенсивності, який частково забезпечується резервами, ворог зможе застосовувати приблизно 100 балістичних ракет на місяць.
«За моїми оцінками, це десь 100 балістичних ракет кожного місяця ворог може запускати по нас», – припускає він.
Бескрестнов зазначив, що для наведення ударів росіяни часто використовують агентів, які спостерігають за об’єктами, рухом транспорту та передають отриману інформацію. Зокрема, аналогічна схема застосовувалася і під час атаки на його будинок.
«Ворог знає, де розташовані наші цілі… Знаходиться людина, зрадник за кілька тисяч гривень, який спостерігає, що відбувається на складі», – пояснює він.
Бексрестнов закликав бізнес диверсифікувати ризики, уникати концентрації великої кількості вантажівок і товарів в одному місці, використовувати невеликі склади та перебудовувати логістику. Це допоможе зменшити ризики ударів і ускладнить Росії спроби створити дефіцит товарів в Україні.
Як повідомляв Укрінформ, російські загарбники з вечора 4 серпня атакували Україну чотирма протикорабельними ракетами “Циркон”/”Онікс”, 24 балістичними ракетами “Іскандер-М”/С-400 та 115 ударними БПЛА.
Війна
Ознак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
На ділянці державного кордону в межах Чернігівської області наразі не фіксують ознак підготовки російських військ до наступальних дій, хоча такі плани у РФ існують давно.
Про це у телеефірі повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко, передає кореспондент Укрінформу.
«По кордону з Росією в межах Чернігівської області, на щастя, якихось дій ворог не здійснює. Якщо говорити безпосередньо про лінію нашого державного кордону, не відмічається, щоб ворог застосовував піхотні групи, диверсійно-розвідувальні групи. Звісно, що загроза нікуди не зникає», – сказав Демченко.
За його словами, нині основною загрозою для прикордонних районів Чернігівщини залишаються російські обстріли із застосуванням артилерії та безпілотників.
Водночас речник наголосив, що інформацію про можливий наступ РФ на Чернігівщині не слід трактувати як появу нових планів противника.
«Не можна говорити, що у ворога з’явилися якісь нові плани і ситуація кардинально змінилася, як це, на жаль, вчора в інформаційному полі подавалося. Так, ворог має такі плани, і неодноразово Генеральний штаб ще раніше про це зазначав», – пояснив Демченко.
Він також додав, що українська розвідка, складові Сил оборони та органи військового управління постійно аналізують інформацію про сили противника поблизу кордону з Чернігівською областю та готуються до будь-якого розвитку подій.
Як повідомлялося, 4 серпня, речник ДПСУ Андрій Демченко в телеефірі заявив, що українська розвідка має дані про підготовку росіянами повторного наступу через Чернігівську область.
Війна
Дрони атакували Уфу – в Росії горить черговий НПЗ
Про влучання повідомили самі росіяни, які запостили численні відео із прольотом дронів та пожежею на НПЗ.
У російській Уфі 5 серпня відбулася чергова атака дронів. Безпілотники вдарили по місцевому НПЗ, унаслідок чого на об’єкті спалахнула пожежа. Кадри наслідків удару поширює моніторинговий канал Exilenova+.
На відео видно стовп чорного диму. Самі росіяни повідомляють, що “летіли дрони… один збили, а один прилетів”.
Попередньо горить “установка каталітичного риформирування Л-35-11/1000 “, комбінована установка “Жекса”.
Ще одна росіянка скаржиться, що “все чорне” і показує наслідки атаки та палаючий НПЗ. На інших відео видно, як неспішно до цілі пролітає дрон, який нагадує безпілотник “Лютий”. Роботи російської ППО не чути.
Це не перша атака БПЛА на Уфу. 2 серпня цей нафтопереробний завод вже був атакований.
Уфимський НПЗ “Башнефти” – один із найбільших нафтопереробних заводів Росії.
Підприємство щороку може переробляти близько 6,6 мільйона тонн нафти та виробляє бензин, дизельне й авіаційне пальне, скраплений газ і бітум.
Завод відіграє важливу роль у забезпеченні паливом промисловості, транспорту та, зокрема, військової сфери. Наразі масштаби пошкоджень і наслідки атаки встановлюються.
Нагадаємо, уночі 5 серпня безпілотники атакували Тульську область у Росії. Під ударом опинився черговий склад компанії Wildberries.
А 3 серпня російська ППО збила дрон прямо над пляжем із туристами в Геленджику. Він впав та вибухнув серед відпочиваючих, які потім скаржились, що не було сирен та попереджень про атаку.
-
Одеса1 тиждень agoРосія завдала ракетного удару по Одесі: є поранений
-
Політика6 днів agoФедоров заявив, що готовий повернутися до Міноборони, якщо Зеленський запропонує
-
Усі новини1 тиждень agoЦей смартфон не поступається Samsung Galaxy S25 Ultra, але коштує в 5 разів дешевше (фото)
-
Події1 тиждень agoВ Україні вийшла антологія із творами п’ятого конкурсу «Кримський інжир»
-
Відбудова1 тиждень agoВ Україні вже відремонтували понад 18 мільйонів квадратних метрів доріг державного значення
-
Політика1 тиждень agoу МЗС прокоментували підозру колишньому держсекретарю
-
Відбудова1 тиждень agoУ Слов’янську дрон влучив у авто, в якому їхала комісія з єВідновлення
-
Події1 тиждень agoКорецький доручив підготувати механізм держпідтримки книговидавців
