Connect with us

Війна

Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн

Published

on

Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.

Життя до війни: яким воно було? 

Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати. 

Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.

Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?

Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись. 

Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону. 

Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка. 

Фото: Економічна правда

Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось. 

У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.

Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи. 

Рішення піти на службу: як це відбувалось?

Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни. 

Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.

Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.

Фото: з архіву Джейн

Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим. 

Як бути жінкою військовослужбовцем? 

Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше. 

Фото: з архіву Джейн

З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.

Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь. 

UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.

Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.

Фото: з архіву Джейн

 

Війна

На фронті від початку доби

Published

on

Російська армія від початку доби 79 разів атакувала позиції Сил оборони України. Найбільше ворог тисне на Костянтинівському та Слов’янському напрямках, підвищену активність проявляє на Північно-Слобожанському та Курському.

Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 четверга, 9 липня, передає Укрінформ.

Росіяни продовжують обстрілювати українське прикордоння з артилерії. Під ворожим вогнем сьогодні опинилися Волфине, Сопич, Бачівськ, Кореньок, Рижівка, Яструбщина, Уланове, Гірки й Потапівка Сумської області, Бучки Чернігівської області.

Із авіації загарбники вдарили по Вільній Слободі.

Читайте також: Сили оборони вразили 12 російських танкерів, буксир і суховантаж в Азовському морі

На Північно-Слобожанському та Курському напрямках російські війська 11 разів атакували позиції Сил оборони. Шість атак досі тривають. Також на цій ділянці фронту ворог 34 рази обстріляв населені пункти та позиції захисників, зокрема п’ять разів – із реактивних систем залпового вогню.

На Південно-Слобожанському напрямку армія РФ сім разів намагалася прорвати оборону в районах Лимана, Вовчанська й Артільного, у бік Зибиного та Шев’яківки. Два бойові зіткнення досі тривають.

На Куп’янському напрямку росіяни здійснюють дві атаки в бік Курилівки.

На Лиманському напрямку українські захисники відбивали вісім ворожих спроб просування в бік Борової, Ставків, Лимана, Діброви й Озерного. П’ять боєзіткнень досі тривають.

На Слов’янському напрямку оборонці відбивали 15 російських атак у бік Рай-Олександрівки, у районі Кривої Луки, Закітного й Різниківки. Два боєзіткнення досі тривають.

На Краматорському напрямку захисники України відбили дві ворожі атаки в бік Тихонівки.

На Костянтинівському напрямку оборонці відбивали 16 атак російської армії в районах Костянтинівки, Іллінівки, Іванопілля й Русиного Яру. Чотири атаки досі тривають.

На Покровському напрямку від початку доби росіяни сім разів намагалися потіснити Сили оборони із займаних позицій у районах Дорожнього, Новоолександрівки й Удачного, у бік Шевченка та Сергіївки. Одне боєзіткнення триває.

Читайте також: СБУ уразила дві російські нафтобази у Тверській області та Ставропольському краї

На Олександрівському напрямку загарбники тричі намагалися просунутися в районі Толстого.

На Гуляйпільському напрямку українські оборонці відбивали сім ворожих атак у бік Добропілля, Воздвижівки, Залізничного, Цвіткового та Чарівного. Два боєзіткнення тривають.

На Оріхівському напрямку захисники відбили одну атаку російських військ у районі Щербаків.

На Придніпровському напрямку армія РФ сьогодні ще не починала наступальних дій.

На інших напрямках фронту без суттєвих змін. До спроб просування загарбники не вдаються.

Українське військо виснажує ворога вздовж усієї лінії бойового зіткнення та в тилу.

Як повідомляв Укрінформ, російська армія демонструє ознаки виснаження, проте зберігає значний наступальний потенціал.

Фото: Генштаб



Джерело

Continue Reading

Війна

На фронті зросла кількість логістичних та евакуаційних місій із використанням НРК

Published

on

У червні підрозділи Сил оборони виконали за допомогою наземних роботизованих комплексів (НРК) понад 16 600 логістичних та евакуаційних місій.

Як передає Укрінформ, про це в Телеграмі повідомив міністр оборони України Михайло Федоров.

«У червні підрозділи Сил оборони виконали за допомогою наземних роботизованих комплексів понад 16 600 логістичних та евакуаційних місій. Це на 18,6% більше, ніж у травні», – зазначив Федорова.

За його словами, сьогодні НРК дедалі частіше виконують завдання на найнебезпечніших ділянках фронту. Вони доставляють боєприпаси та харчування, евакуюють поранених бійців, виконують логістичні завдання. Кожна місія, яку виконує робот замість військового, – це потенційно врятоване життя.

Читайте також: Українські безпілотні системи утримують технологічну перевагу і ставатимуть ще більш далекобійними – Сирський

Міністр зазначив, що за виконані місії підрозділи отримують єБали, які через Brave1 Market можуть обміняти на дрони, НРК, засоби РЕБ та інші технології. Завдяки цій системі видно верифіковані результати застосування роботизованих комплексів і є можливість швидше масштабувати ефективні рішення.

«Щоб масштабувати використання НРК на фронті, МОУ на цей рік значно збільшило потребу та закупівлі роботизованих комплексів. На 2026 рік Агенцією оборонних закупівель уже законтрактовано понад 22 тисячі НРК, які поступово доставляють на фронт. Контрактування продовжується, до кінця року плануємо закупити значно більше НРК», – повідомив Федоров.

Також він зауважив, що за завданням Президента продовжується забезпечення технологічної переваги України та масштабування технологій, які допомагають зберігати життя українських військових.

Читайте також: В Україні запровадили винагороди для військових, які розробляють технології для фронту

Як повідомляв Укрінформ, Міністерство оборони України з початку року кодифікувало і допустило до експлуатації в Силах оборонипів сотні наземних роботизованих комплексів.

Фото Укрінформу можна купити тут.



Джерело

Continue Reading

Війна

Ми постійно аналізуємо фідбеки від бригад

Published

on

Програма базової загальновійськової підготовки (БЗВП), за якою проводиться навчання курсантів у 199-му навчальному центрі Десантно-штурмових військ ЗСУ, повністю відповідає вимогам війни.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив заступник начальника навчального центру з навчальної роботи полковник Олександр Гуліцький.

«У 199-му навчальному центрі ми проводимо БЗВП за програмою базової загальновійськової підготовки шостого видання. У ній передбачено, що до 20% можна вносити зміни. Ми трішки вдосконалили підготовку та погодили зміни з командувачем ДШВ. Ті знання, вміння та практичний досвід, які зараз дають мобілізованим, повністю забезпечують їм можливість вижити на полі бою… На даний час наша програма повністю відповідає реаліям і вимогам, які диктує війна», – зазначив Гуліцький.

За його словами, фахівці навчального центру постійно вдосконалюють такі напрямки, як протидія БпЛА, використання засобів радіоелектронної боротьби, вогнева підготовка. Зокрема, розробляються нові вправи, які після затвердження впроваджують у практичну підготовку курсантів.

«Ми постійно аналізуємо фідбеки від бригад, наші експертні групи виїжджають у частини Десантно-штурмових військ і за рахунок цього аналізу впроваджуємо зміни», – зазначив полковник.

За його словами, у навчальному центрі також переглянули курси підвищення кваліфікації інструкторського складу і з огляду на фідбеки від бойових бригад дещо скоротили терміни підготовки. Зокрема, об’єднали курси підвищення кваліфікації з вогневої і тактичної підготовки.

Своєю чергою іноземні партнери аналізують досвід Десантно-штурмових військ, набутий на полі бою, та впроваджують у себе, зазначив Гуліцький.

“Наприклад, країни-партнери знову почали викладати штурм траншеї. Звернули увагу й на маршову підготовку. Якщо раніше в них передбачалося, що до передньої лінії зіткнення військовослужбовці потрапляли за допомогою транспорту, то зараз реалії війни вимагають, що військовий повинен пройти більше 10 кіломерів до своєї позиції”, – зазначив полковник.

Протидія БпЛА також є одним із елементів, який впроваджують країни-партнери, додав він.

«Основне, що їх (партнерів – ред.) вражає під час відвідувань наших заходів, – процес організації та проведення самої підготовки. Наприклад, у нас вона відрізняється тим, що облаштовуються додаткові навчальні місця з інженерної, тактичної, вогневої підготовки, тактичної догоспітальної допомоги… У партнерів таких підходів немає, і можливо, вони їх запозичать у нас», – підкреслив полковник.

Читайте також: У ДШВ розповіли, як готують військових до стрибків із парашутом

Він зауважив, що закордонна програма підготовки аналогічна українській, але у ДШВ вона динамічніша.

Як повідомляв Укрінформ, Сухопутні війська ЗСУ запровадили оновлену програму базової загальновійськової підготовки в шести навчальних центрах.

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.