Connect with us

Війна

Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн

Published

on

Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.

Життя до війни: яким воно було? 

Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати. 

Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.

Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?

Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись. 

Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону. 

Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка. 

Фото: Економічна правда

Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось. 

У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.

Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи. 

Рішення піти на службу: як це відбувалось?

Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни. 

Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.

Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.

Фото: з архіву Джейн

Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим. 

Як бути жінкою військовослужбовцем? 

Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше. 

Фото: з архіву Джейн

З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.

Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь. 

UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.

Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.

Фото: з архіву Джейн

 

Війна

Село Варварівка на Гуляйпільському напрямку не окуповане, бої тривають

Published

on

Російські війська не окупували населений пункт Варварівка на Гуляйпільському напрямку, там і на його околицях тривають жорсткі бойові зіткнення.

Про це в коментарі Укрінформу заявив речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин.

За його словами, населені пункти Варварівка, Добропілля і Прилуки розташовані на важливому логістичному напрямку, який з’єднує селище Покровське Дніпропетровської області з Гуляйполем.

“Там тривають жорстокі бої, і ворожі групи намагаються також інфільтруватися, підійти ближче до наших позицій, і навіть зайти в глибину, в тил нам, але ми там знищуємо ворога, і говорити про те, що Варварівка окупована – так не можна, бої тривають зараз на околицях цього населеного пункту”, – розповів Волошин.

Читайте також: У Куп’янську заблоковані близько 200 військових РФ, звільнення міста йде обережно – Сили оборони

Також речник додав, що погодні умови ускладнювали ситуацію на напрямку та сприяли спробам противника діяти приховано.

“Тут стояв густий туман, дощ, мряка, і це сприяло тому, що ворог непомітно намагався йти нам в тил. Тому були бойові зіткнення, і ми фіксували їх біля населеного пункту Варварівка”, – пояснив він.

Як повідомляв Укрінформ, минулої доби, 14 грудня, на Гуляйпільському напрямку війська РФ здійснили 13 штурмових дій. Українські захисники відбили атаки у районах Солодкого, Гуляйполя та у бік Варварівки.

Фото з архіву Владислава Волошина



Джерело

Continue Reading

Війна

Росія адаптувала радянську ракету Р-60 до «Герані» для ураження українських гелікоптерів та літаків

Published

on


У розділі “Компоненти у зброї” порталу War&Sanctions опубліковані будова, компоненти та перелік підприємств кооперації з виробництва БПЛА “Герань-2” серії “Э”, оснащеного ракетою Р-60.

Росія адаптувала стару радянську розробку – авіаційну ракету класу “повітря-повітря” Р-60 – для встановлення на “Герані” з метою ураження українських гелікоптерів та літаків, які полюють на російські безпілотники.

Ракета з авіаційним пусковим пристроєм АПУ-60-1МД (П-62-1МД) встановлюється на спеціальний кронштейн, розташований у верхній передній частині фюзеляжу БПЛА.

Безпілотник оснащений двома мережевими камерами — у носовій частині та позаду пускового пристрою ракети. Передача відео і команд управління здійснюється через китайський mesh-модем Xingkay Tech XK-F358.

Польотний контролер, навігаційні та інерціальні блоки залишаються типовими для інших “Гераней”. Для супутникової навігації в умовах активної роботи засобів радіоелектронної боротьби використовується 12-канальний завадозахищений модуль “Комета”.

Електронна начинка також включає одноплатний мікрокомп’ютер Raspberry Pi 4 (Велика Британія), трекер і два GSM-модеми для передачі телеметрії.

Країни походження електронної компонентної бази залишаються стандартними для російських БПЛА цього типу: США, КНР, Швейцарія, Тайвань, Японія, Німеччина та Велика Британія. Повний перелік компонентів із маркуванням і фотоматеріалами доступний за посиланням.

Ймовірний принцип застосування ракет полягає в передачі зображення з камер, встановлених на дрон, через mesh-модем оператору, який, у разі появи українського літака чи гелікоптера в зоні ураження, подає блоку автоматики ракети команду на її пуск.

Після пуску теплова головка самонаведення Р-60 самостійно захоплює ціль. Ймовірний також варіант з попереднім захопленням цілі головкою самонаведення та передачі відповідної інформації оператору, який дає команду на пуск.

Читайте також: «Примари» ГУР у Криму знищили дві дороговартісні РЛС

Основна мета нової розробки – створення загрози для української армійської та тактичної авіації, зниження ефективності її роботи з перехоплення ворожих БПЛА. Таким чином, російська багатоцільова версія іранського Shahed-136 отримує ще одне призначення, а досвід такого застосування, ймовірно, також буде переданий Ірану.

Як повідомляв Укрінформ, ГУР опублікувало дані про іранський БПЛА Shahed-107, який Російська Федерація почала активно застосовувати у війні проти України.

Фото: war-sanctions.gur.gov.ua



Джерело

Continue Reading

Війна

На фронті від початку доби

Published

on

На фронті від початку доби зафіксовані 95 бойових зіткнень, на Покровському напрямку Сили оборони відбили 28 атак, бої тривають.

Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Телеграмі, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 неділі, 14 грудня, передає Укрінформ.

«Від російських артилерійських обстрілів постраждали прикордонні райони української країни, зокрема населені пункти Волфине, Хрінівка, Будки, Рижівка, Біла Береза, Шалигине, Малушине, Сидорівка, Нововасилівка», – ідеться у повідомленні.

На Північно-Слобожанському і Курському напрямках ворог один раз намагався проводити наступальні дії. Також ворог завдав два авіаційні удари, скинувши шість КАБ, здійснив 78 обстрілів, зокрема три — із реактивних систем залпового вогню.

На Південно-Слобожанському напрямку українські військові відбили п’ять штурмів поблизу Синельникового та Вовчанська. 

Ворог із початку доби тричі атакував на Куп’янському напрямку у бік Петропавлівки й Піщаного.

На Лиманському напрямку українські підрозділи відбили шість атак. Одне боєзіткнення триває дотепер. Ворог атакував у районах населених пунктів Колодязі, Новоселівка, Середнє та Зарічне.

На Слов’янському напрямку українські воїни відбили чотири ворожі атаки — підрозділи загарбників намагалися просунутися в районах Ямполя, Серебрянки та Переїзного, ще один бій триває.

На Краматорському напрямку відбулось одне бойове зіткнення з ворогом у районі Часового Яру.

На Костянтинівському напрямку російські загарбники 17 разів намагалися штурмувати позиції українських захисників поблизу Олександро-Шультиного, Щербинівки, Плещіївки, Іванопілля, Яблунівки та у бік Софіївки. Українські підрозділи відбили 15 атак, ще два боєзіткнення тривають до цього часу.

На Покровському напрямку з початку доби загарбники здійснили 33 атаки на позиції українських захисників у районах населених пунктів Шахове, Никанорівка, Родинське, Мирноград, Покровськ, Котлине, Удачне, Молодецьке, Дачне та у бік Новопавлівки. Стримуючи ворожий натиск, українські захисники вже відбили 28 атак, бої тривають.

На Олександрівському напрямку загарбники 13 разів намагалися просунутися на позиції українських військ поблизу населених пунктів Олександроград, Новоселівка, Соснівка, Вербове, Красногірське, Привільне, Злагода та Рибне.

Читайте також: Сили спецоперацій уразили нафтобазу в Криму та потяг з пальним для російської армії

На Гуляйпільському напрямку ворог здійснив дев’ять штурмових дій, українські захисники відбили атаки в районах Солодкого та Гуляйполя.

На Оріхівському напрямку ворог один раз наступав у бік Приморського. Авіаційного удару зазнали населені пункти Новобойківське та Розумівка.

На Придніпровському напрямку зафіксовано одну невдалу спробу ворога наблизитися до позицій українських підрозділів у районі Антонівського мосту. 

Як повідомляв Укрінформ, ГУР МО оприлюднило кадри штурму і зачистки спецпризначенцями ділянок фронту на Покровському напрямку.

Фото: Генштаб ЗСУ



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.