Connect with us

Війна

Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн

Published

on

Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.

Життя до війни: яким воно було? 

Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати. 

Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.

Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?

Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись. 

Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону. 

Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка. 

Фото: Економічна правда

Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось. 

У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.

Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи. 

Рішення піти на службу: як це відбувалось?

Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни. 

Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.

Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.

Фото: з архіву Джейн

Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим. 

Як бути жінкою військовослужбовцем? 

Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше. 

Фото: з архіву Джейн

З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.

Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь. 

UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.

Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.

Фото: з архіву Джейн

 

Війна

Російські дрони атакували агропідприємство на Чернігівщині, пошкоджені склади та техніка

Published

on

У селі Іванівка Семенівської громади Чернігівської області внаслідок атаки дронів на агропідприємство пошкоджень зазнали комбайн у полі та склади.

Про це повідомив у Фейсбуці начальник Новгород-Сіверської РВА Олександр Селіверстов, передає Укрінформ.

“22 квітня близько 14:30 ворог двома FPV-дронами атакував інфраструктуру одного з аграрних підприємств району. Внаслідок влучання одного дрона пошкоджень зазнав комбайн, що в цей час знаходився в полі. Другий завдав удару по складських будівлях агропідприємства”, – поінформував Селіверстов.

За його словами, інформація про постраждалих не надходила.

Читайте також: Загарбники атакували дронами агропідприємство на Чернігівщині

Як повідомляв Укрінформ, у місті Семенівка Чернігівської області внаслідок влучання ударного безпілотника по житловій забудові зазнала поранень жінка літнього віку, пошкоджені приватні будинки.



Джерело

Continue Reading

Війна

Україні потрібно щомісяця адаптовувати деякі системи ППО

Published

on

У захисті неба України від балістики ключову роль відіграє механізм PURL та розвиток власних антибалістичних спроможностей.

Про це заявив журналістам міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу.

«Зрозуміло, що під час війни ніколи не буде достатньо, не буде достатньо ППО, її треба багато. Аби закрити, передусім, енергоінфраструктуру перед наступною зимою, захистити теперішні об’єкти, щодо яких ми знаємо наміри росіян – насправді, постачання води та інші цілі. Тому ми в контакті, і тут ключову роль відіграє програма PURL, з якою ми сподіваємося розширити наші ППО-спроможності збивати балістику, передусім, закупівля ракет та систем “Патріот”», – пояснив Сибіга.

Він також певен, що Україна перебуває на стадії «вирішального переходу в нову реальність» щодо власних антибалістичних спроможностях.

«Для такого обсягу викликів і масштабу викликів один з вагомих чинників вирішення проблеми зі своїм ППО – це своє виробництво. Звичайно, що спільно з партнерами. Україна має унікальний досвід, унікальні здобутки, напрацювання, я вже наводив статистику, до 90% ми можемо зараз збивати чи глушити нашими системами – справді унікальними», – наголосив глава МЗС.

Читайте також: Україна має 30 оборонних компаній високого світового рівня – Зеленський

Водночас міністр затеріг, що ворог розвивається і його не можна недооцінювати, тож системи ППО потрібно адаптовувати щопівроку, щотримісяця, а деякі – щомісяця.

У цьому контексті Сибіга зауважив, що під час допомоги країнам на Близькому Сході українські експерти також здобувають новий досвід протидії, який раніше не застосовувався в Україні.

Як повідомляв Укрінформ, міністр оборони Михайло Федоров сказав під час засідання Контактної групи з питань оборони України, що Україна зміцнила протиповітряну оборону, зокрема рівень перехоплення крилатих ракет досяг майже 80%, а перехоплення дронів зросло до 90%.

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Війна

Сили оборони уразили пункт управління військовими кораблями Чорноморського флоту РФ у Севастополі

Published

on


Сили оборони України завдали ураження по пункту управління рухом військових кораблів Чорноморського флоту РФ “Стрілецький” у тимчасово окупованому Севастополі.

Як передає Укрінформ, про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці.

Зазначається, що 21 квітня та в ніч на 22 квітня українські оборонці уразили пункт управління рухом військових кораблів у Криму, а також ще низку важливих об’єктів ворога, зокрема:

  • пункти управління безпілотниками в районах Коровяковки та Тьоткіно Курської області РФ;
  • пункт управління дронами “Молнія” в районі Добролюбівки Харківської області;
  • командно-спостережні пункти поблизу тимчасово захопленого Затишного Донецької області й Високого Бєлгородської області РФ;
  • зосередження особового складу російських військ у районі Графського Донецької області.

Серед іншого, українські захисники завдали ударів по пункту управління підрозділу армії РФ у районі Вязового Бєлгородської області.

Читайте також: Сили оборони уразили три склади боєприпасів та інші логістичні об’єкти РФ

Уточнення ворожих втрат і масштабу завданих збитків триває.

Як повідомляв Укрінформ, мережею ширилася інформація про вибухи на території тимчасово окупованого Севастополя вночі та вранці 22 квітня. Були дані, зокрема, про два влучання в районі мису Фіолент, де розташований зенітно-ракетний полк, та на Монастирському шосе, де дислокується військова частина радіоелектронної розвідки ЧФ РФ.

Фото ілюстративне



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.