Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
До експлуатації у ЗСУ допустили вітчизняний бронемобіль Сова
Міністерство оборони України кодифікувало та допустило до використання у Збройних силах України вітчизняний бронеавтомобіль MAC OWL Сова, який став найбезпечнішим українським MRAP із найвищим захистом від мін.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міноборони.
«Ця унікальна машина здатна витримати підрив до 10 кг у тротиловому еквіваленті (стандарт STANAG 4569), має найтовщу бокову броню та адаптована під встановлення купольного РЕБ проти FPV-дронів, що дає екіпажу максимальні шанси на виживання у сучасній війні», – ідеться у повідомленні.
Бронеавтомобіль Сова розроблений та виготовлений на українському підприємстві. В основу проєкту інженери заклали концепцію південноафриканської бронемашини Mbombe.
У процесі створення конструктори спільно з військовими реалізували 30-річний досвід локальних конфліктів, зокрема й особливості війни Росії проти України. Результатом став бронеавтомобіль із найвищим рівнем захисту екіпажу.
Залежно від комплектації бронеавтомобіль MAC OWL Сова важить від 14,2 до 15 тонн. Оснащений турбодизельним двигуном об’ємом 8,9 л і потужністю 450 к.с. – найпотужнішим серед усіх українських спеціальних бронеавтомобілів.
Бронемашина має кліренс 45 см, що співрозмірно з дорожнім просвітом важких військових вантажівок. При цьому загальна висота автомобіля не перевищує 2,8 м. Кабіна вміщує 2 членів екіпажу і 6 або 8 десантників. Розрахована для встановлення до 10 модулів РЕБ, які забезпечують тотальний купольний захист від повітряних FPV-камікадзе.
MAC OWL Сова – бронеавтомобіль класу MRAP, тобто створений спеціально для захисту від мін і засідок. Має несучий бронекузов з V-подібним дном, спеціальні амортизаційні крісла для екіпажу, інерційні вузли й агрегати.
Автомобіль зберігає життя екіпажу при наїзді на міну потужністю до 10 кг у тротиловому еквіваленті. Це відповідає стандарту STANAG 4569 – найвищому серед колісної техніки. При цьому машина має бокову броню товщиною 16 мм – найтовщу серед вітчизняних та іноземних аналогів.
Бронеавтомобіль Сова має низку переваг перед іншими вітчизняними та іноземними спеціальними бронеавтомобілями: найвищий захист екіпажу від мін; найнижчий силует; найпотужніший двигун; найтовща нижня і бокова броня; найбільший кліренс; незалежна гідропневматична підвіска, що забезпечує виняткову м’якість ходу; відкидна рампа з сервоприводом, що пришвидшує десантування.
Ці переваги бронеавтомобіля надають екіпажу і десанту найбільше можливостей на полі бою.
У Міноборони нагадали, що у 2025 році ЗСУ отримали на 25 відсотків більше спеціальних броньованих автомобілів у порівнянні з 2024 роком. Більшість з цих машин виготовлені за конструкцією MRAP, тобто з посиленим захистом від мін і засідок. Такі машини мають V-подібну форму дна для розсіювання енергії вибуху, спеціальні амортизуючі крісла, складаються з монолітної бронекапсули й зовнішніх вибухопоглинаючих агрегатів: коліс, шасі, двигуна.
Як повідомляв Укрінформ, Міноборони кодифікувало та допустило до експлуатації у ЗСУ модифікований наземний логістично-евакуаційний роботизований комплекс Vepr.
Фото: МОУ
Війна
Україна підтвердила, що морський безпілотник через ворожі РЕБи опинився біля Румунії
Під час виконання завдань в Чорноморській операційній зоні один з морських безекіпажних катерів ВМС ЗС України під впливом засобів РЕБ противника втратив управління та опинився біля берегів Румунії.
Як передає Укрінформ, про це в Фейсбуці повідомляє пресслужба ВМС ЗСУ.
«Під час виконання завдань у Чорноморській операційній зоні один з морських безекіпажних катерів ВМС ЗС України під впливом засобів РЕБ противника втратив управління та опинився біля берегів Румунії. Військово-Морськими Силами ЗС України було надано необхідну інформацію військово-морським силам Румунії з метою запобігання втрат серед цивільного населення», – йдеться в повідомленні.
Як повідомляв Укрінформ, у порту Констанца стався вибух невдовзі після того, як було знайдено морський дрон. За попередньою інформацією Департаменту з надзвичайних ситуацій країни, внаслідок вибуху ніхто не постраждав.
Речник Військово-морських сил (ВМС) Александру Туртуріке заявив, що дрон було помічено в п’ятницю вранці поблизу штабу Румунського агентства з порятунку на морі (ARSVOM), яке знаходиться в порту Констанца.
Війна
З полону РФ повернули учасника унікальної вертолітної операції на “Азовсталь”: деталі
До України під час обміну військовополоненими 5 червня повернулося 185 військовослужбовців. Серед них — бійці Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, ДШВ, ТрО, ССО, ВСП а також Національної гвардії України та Державної прикордонної служби.
Також до України повернули військового, який брав участь в унікальній вертолітній операції, під час якої вертольотам до “Азовсталі” доставлялися їжа, медикаменти та зброя. Про це повідомили в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.
Там не розкрили ім’я чи вік звільненого з полону українського військового, а також те, у якому підрозділі проходив службу він.
Операція ЗСУ з доставки провізії та зброї на “Азовсталь”
На початку повномасштабної війни російські окупанти змогли майже повністю окупувати Маріуполь. Спротив чинив гарнізон Сил оборони на заводі “Азовсталі”. До захисників заблокованого Маріуполя 7 разів літали українські гелікоптери Мі-8 зі спорядженням, водою, медикаментами та боєприпасами. Президент України казав, що 90% льотчиків не поверталися після вильотів на “Азовсталь”.
Згодом пілот ЗСУ розповів про вильоти вертольотів для доставлення вантажів до Маріуполя та евакуацію поранених з маріупольського заводу “Азовсталь”. За його словами, складність задачі полягала в доставленні вантажу в глиб позицій противника на території понад 100 км. Їх супроводжувала щільна протиповітряна оборона ЗС РФ.
Інший пілот ЗСУ розповідав, що під час операції його вертоліт підбили, але попри це йому вдалося вивезти поранених українських бійців із зони бойових дій.
Пізніше тодішній командувач Сил спеціальних операцій генерал-майор ЗСУ Віктор Хоренко розкрив раніше невідомі деталі щодо авіапрориву на “Азовсталь” у Маріуполі, який уже був практично захоплений росіянами. За його словами, українським гелікоптерам тоді вдалося здійснити сім рейсів і кожен із них закінчився успішно. Ба більше, у ті моменти паралельно проводили кілька інших операцій.
А британські журналісти повідомили, що з 21 березня по 11 травня 2022 року 15 вертольотів та 45 членів екіпажу взяли участь у майже 30 рятувальних вертолітних місіях на “Азовсталь”. З 15 вертольотів, які брали участь в операціях, троє було збито. Понад 20 місій не мали успіху.
Обмін полоненими 5 червня
5 червня 2026 року Україна та Росія провели черговий обмін полоненими. Цього разу до України повернулося 185 військових в обмін на 185 окупантів з РФ. Також до України повертається один цивільний.
-
Суспільство1 тиждень agoУ НАЗК назвали сфери, які найбільше вразила корупція
-
Усі новини4 дні agoГерой мему Я в Польщі одружився – мережа звинувачує блогера в хайпі
-
Війна1 тиждень agoМобілізація в Україні — у Міноборони готують нові цифрові зміни
-
Усі новини4 дні agoБанан за 6 млн євро вкрали — банан «Комедіант» зник з виставки у Франції
-
Усі новини3 дні agoКатерина Поліщук – пташка з Азовсталі розкрила свою вагу
-
Війна1 тиждень agoУ Криму пролунали вибухи, повідомляють про приліт у штаб Чорноморського флоту РФ
-
Одеса1 тиждень agoЧастина Одеси та передмістя залишиться без світла й води
-
Усі новини1 тиждень agoмільйон років тому «скарби» прибули з космосу