Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
Сили ППО за добу знешкодили 418 зі 463 ударних дронів
Сили протиповітряної оборони 18 жовтня знешкодили 418 зі 463 російських ударних безпілотників різних типів, якими росіяни атакували Україну.
Як передає Укрінформ, про це повідомив Генеральний штаб Збройних сил України у Фейсбуці.
«Протягом 18 жовтня ворог застосував 463 ударні БПЛА різних типів: «Шахед-131/136/238», «Пародія», «Гербера», «Бандероль/Дань-Т» та «Італмас». Сили протиповітряної оборони України знешкодили 418 із них. Ефективність протидії становила 90,28%», – йдеться у повідомленні.
Як зазначили в Генштабі, «за цими цифрами стоїть щоденна складна робота наших захисників і захисниць. Втім, навіть такий високий показник не гарантує повної безпеки. Кожен безпілотник, який не вдалося знешкодити, залишається загрозою для людей».
«Тому просимо не нехтувати сигналами повітряної тривоги та не поширювати в соціальних мережах інформацію про роботу ППО», – закликають у відомстві.
У Генштабі водночас запевнили, що Сили оборони України продовжують посилювати протиповітряну оборону, вдосконалювати способи виявлення та знищення ворожих цілей і нарощувати спроможності для протидії новим загрозам, зокрема реактивним ударним БПЛА.
Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський заявив, що на рівні Міністерства війни США є відтермінування окремих типів життєво необхідного постачання Україні.
Війна
Як бійці ГУР протидіють російським диверсантам на дні Каховського водосховища
На дні висушеного Каховського водосховища розгортається протистояння диверсійних груп.
Як передає Укрінформ, про це Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило у Фейсбуці і оприлюднило відео контрдиверсійних заходів.
“Осінь 2026-го: ворог не полишає спроб підійти якомога ближче до Запоріжжя. Використовуючи малі диверсійні групи, противник намагається проникнути вглиб тилових позицій Сил оборони, накопичити сили для дестабілізації обстановки, порушення логістики та знешкодження бойових розрахунків українських захисників“, – ідеться у повідомленні.
Спецпідрозділ ГУР МО України зі складу “Спецпідрозділу Тимура“ рішуче чинить опір діям ворога.
“На дні висушеного Каховського водосховища, серед новоутворених земель і густих заростей, розгортається протистояння диверсійних груп — війна без чітко визначеної лінії фронту. Бійці роти “First Company” батальйону “Братство” проводять контрдиверсійні заходи та зачищають територію від ворожих диверсантів”, – зазначили в ГУР.
Батальйон “Братство” у складі “Спецпідрозділу Тимура” ГУР МО України продовжує виконувати бойові завдання, протидіючи спробам противника проникнути в тил українських сил і створити загрозу обороні на Запорізькому напрямку.
Як повідомляв Укрінформ, на фронті минулої доби, 18 жовтня, були зафіксовані 204 бойові зіткнення Сил оборони України з російськими загарбниками.
Фото: скриншот з відео
Війна
Ігнат: Партнери не надали інформації про перший пуск балістики, про другий
Інформація від партнерів про перший пуск балістичних ракет у ніч проти 19 жовтня не надходила, однак перед другим ударом її отримали. Причини з’ясовують українські фахівці спільно з партнерами.
Про це начальник управління комунікацій командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат заявив у телеетері, передає Укрінформ.
“Дійсно, є певна проблематика. Однак хочу одразу сказати, що були оті два удари балістикою: один о 23 годині, другий – о 3-й ночі. Балістичні ракети Іскандер-М, а також С-400, будуть визначати фахівці, який саме тип ракети. Щодо оповіщення приблизно така сама ситуація, як і за минулих ударів, коли було 39 ракет у масованому ударі. Теж інформація від партнерів не надходила першого разу, але другий раз надійшла. Так само, у принципі, і цієї ночі відбулося”, – зазначив Ігнат.
ВІн наголосив, що в української сторони є і власні джерела, які повідомляють про виходи, є радіолокаційне поле, яке відстежується в межах можливого, є інформація про те, що балістика вилітає. Відповідне інформування Повітряні сили здійснюють на власних ресурсах у соцмережах.
“Ще раз уточнимо: перший раз дійсно інформація через певні причини не надходила – тут розбираються наші експерти разом з партнерами, тому що не вперше така ситуація відбувається. А вже о 3-й ночі поступила інформація”, – зауважив він.
Водночас речник зазначив, що час прильоту балістичних ракет надзвичайно малий, навіть алгоритм залучення гучномовців і сирен відстає від прольоту.
Ігнат додав: коли є удар балістикою о 23-ій чи опівночі, не виключено, що ворог повторить такі удари. Час підльоту балістичних ракет із прикордонних з РФ областей вкрай невеликий, йдеться про лічені хвилини.
Як повідомляв Укрінформ, протиповітряна оборона знешкодила чотири ракети та 243 дрони, якими російські війська атакували Україну в ніч проти 19 жовтня. На 25 локаціях зафіксовані ворожі влучання.
-
Війна1 тиждень agoКиїв потрапипі під удар Цирконів та балістики РФ — деталі
-
Одеса1 тиждень agoРосіяни атакували вантажне судно на Одещині: є жертви
-
Одеса1 тиждень agoПрацівник ТЦК уникнув ув’язнення за силову мобілізацію в Одесі
-
Війна1 тиждень agoППО знешкодила 117 зі 160 безпілотників, якими росіяни з вечора атакували Україну
-
Відбудова1 тиждень agoновий житловий комплекс готовий на 20%
-
Суспільство1 тиждень agoЗамовчування випадків насильства в закладах освіти призводить до повторного булінгу
-
Суспільство1 тиждень agoУряд спростив підтвердження пенсійного стажу за відсутності трудової книжки чи документів
-
Одеса1 тиждень agoВулиці-дублери та зниклі адреси: в Одесі виявили проблему з реєстрами