Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
“Робота стає все важчою”: кількість “Шахедів”, які РФ запускає одночасно, зростає, — Єлізаров
Кількість “Шахедів”, які Росія запускає одночасно по території України, стрімко зростає.
Про це розповів заступник командувача військ ППО Павло Єлізаров, повідомляє канал Новини.LIVE
Заступник командувача військ ППО розповів, що російські атаки дронами стають дедалі масовішими та складнішими для відбиття. Саме тому деякі з них потрапляють у ціль.
“В той же день до нас зайшов 741 “Шахед”, з них 23 досягнули своєї цілі. Це ніяк не знімає з нас відповідальності за те, що ці “Шахеди” досягли цілей. Але робота насправді стає все важчою і важчою, тому що кількість “Шахедів, які випускаються одночасно, стрімко зростає”, — розповів військовий.
Атаки РФ на Україну: що відомо
Нагадаємо, що російський диктатор Володимир Путін, ймовірно, вже підготував план військових дій на літо 2026 року, а удари по Києву можуть стати лише його початком. Про це пише Bild.
25 травня в РФ пригрозили зробити Київ “непридатним для життя”. У цей же день Лавров попередив Рубіо про початок “системних ударів” по Києву.
Також 25 травня президент України Зеленський озвучив масштаби руйнувань у Києві після атаки останньої масованої атаки. Загалом унаслідок однієї з наймасштабніших атак ЗС РФ на Київ за всі роки повномасштабного вторгнення пошкоджено приблизно 300 об’єктів, повідомив президент Володимир Зеленський, показавши руйнування після прильотів. На ліквідації наслідків задіяно близько 100 співробітників Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Щодо кількості жертв і постраждалих, то відомо про двох загиблих і 87 поранених у Києві. Серед останніх — троє дітей. У лікарнях перебуває 21 людина, а решті медична допомога надається амбулаторно.
Загалом від обстрілу постраждали шість регіонів України.
Війна
Українці в ЄС: де їх найбільше і як змінюється кількість
У країнах ЄС перебувають понад 4,3 млн громадян України зі статусом тимчасового захисту
Джерело
Війна
Сирський і голова Воєнної експертної ради ARES обговорили механізми підтримки України
Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський обговорив з головою Воєнної експертної ради ARES генералом сером Річардом Ширреффом механізми військово-технічної підтримки України.
Як передає Укрінформ, про це він повідомив у Фейсбуці.
“Провів розмову у форматі відеозв’язку з головою Воєнної експертної ради ARES (Allied Reform and Expert Support) при головнокомандувачі Збройних сил України генералом сером Річардом Ширреффом”, – зазначив Сирський.
За його словами, ARES – це важливий механізм посилення міжнародної підтримки України, просування інтересів та потреб ЗСУ у вищих військово-політичних колах держав-партнерів.
Сторони обговорили ключові завдання ради, порядок їх реалізації та напрямки консультативно-дорадчої роботи, зокрема розвиток військово-стратегічного діалогу з керівництвом країн-партнерів, поглиблення співпраці та механізми військово-технічної підтримки України.
“Для нас це практичний інструмент залучення додаткової допомоги, експертизи та підтримки рішень, необхідних для розвитку й посилення спроможностей Збройних сил України”, – підкреслив Сирський.
Як повідомляв Укрінформ, у квітні 2026 року в ЗСУ створили Воєнну експертну раду ARES (Allied Reform and Expert Support). Це дорадчий орган, завданням якого є обмін передовим українським і міжнародним досвідом для розвитку війська.
Головою ради є сер Річард Ширрефф – заступник верховного головнокомандувача Об’єднаних Збройних сил НАТО у 2011-2014 роках.
До складу ради увійшли інші авторитетні військові лідери та експерти з країн-партнерів, серед них – колишній директор Центрального розвідувального управління США, генерал Девід Петреус, ексзаступник верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО з питань трансформації, адмірал Манфред Нільсон, ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил Словацької Республіки, генерал-лейтенант Павел Мацко.
Фото: Олександр Сирський / Фейсбук
-
Суспільство5 днів agoВ Україну повернули останки лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини
-
Суспільство1 тиждень agoОдеську OnlyFans-блогерку засудили до 266 тисяч штрафів та податків Анонси
-
Політика6 днів agoРютте закликає до справедливішого розподілу підтримки України
-
Відбудова6 днів agoЗеленський обговорив із Маркаровою очікування від конференції з відновлення у Гданську
-
Усі новини1 тиждень agoФізики нарешті виявили невловиму темну матерію: заповнює 85% Всесвіту (фото)
-
Події1 тиждень agoУ Києві в червні пройде «Чілдрен Кінофест»
-
Усі новини6 днів agoАліна Гросу народила – як назвали дитину
-
Суспільство6 днів agoПодарунки, 21 авто та 171 мільйон у готівці: як жила політична еліта Миколаївської міськради Анонси