Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
Дані розвідки свідчать про поглиблення кризи з пальним та воєнною логістикою у Криму
Служба зовнішньої розвідки здобула матеріали, що свідчать про фактично щоденне поглиблення кризи з пальним, воєнною логістикою та управлінням в Криму, а також про збільшення рівня тривожності серед російського населення.
Про це Президент Володимир Зеленський повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.
“Важливі здобутки нашої розвідки по ситуації в Криму та на інших наших територіях, які зараз перебувають під російською окупацією. Служба зовнішньої розвідки України здобула матеріали, які свідчать про фактично щоденне поглиблення кризи з пальним, воєнною логістикою та управлінням в Криму”, – написав він.
Зеленський зауважив, що російська окупаційна адміністрація доволі чітко та недвозначно визнає неможливість розв’язати проблеми, що були створені українськими “санкціями середньої дальності” проти окупанта, а також виконанням плану “далекобійних санкцій” передусім щодо російської нафтопереробки. За словами Президента, аналогічна ситуація розгортається і в інших російських регіонах.
“Отримали також внутрішню російську документацію щодо оцінки настроїв громадян держави-агресора. Наразі рівень тривожності росіян вже вищий, ніж під час нашої Курської операції, а саме більш ніж 50%. Вже 66% росіян вважають складним своє фінансове становище. Більш ніж 80% росіян вважають неминучою масштабну економічну кризу в Росії. Абсолютно прозорі показники, які відображають провал путінської воєнної політики”, – повідомив глава держави.
Як повідомляв Укрінформ, 25 червня Зеленський підтвердив ураження нафтобази “Полтавська” у Краснодарському регіоні РФ та двох НПЗ в Уфі – “Башнефть-Уфанефтехим” і “Башнефть-Новойл”.
Фото: ОП
Війна
Генштаб уточнив результати ударів по Центру космічного зв’язку «Владімір» та Оренбурзькому ГПЗ
Генеральний штаб Збройних сил України уточнив результати уражень Центру космічного зв’язку “Владімір” у районі Гусь-Хрустального Владімірської області РФ та Оренбурзького газопереробного заводу.
Як передає Укрінформ, про це Генштаб повідомив у Фейсбуці.
У ході аналізу даних підтверджені результати ураження у ніч на 22 червня підрозділами Сил оборони ЦКС “Владімір”.
Так, критично ушкоджені головна антена комплексу (25-метрова параболічна антена) та антена на даху Головного апаратно-програмного комплексу.
Суттєво ушкоджена і центральна частина будівлі Головного апаратно-програмного комплексу, де, зокрема розташовані зали супутникових модемів і мультиплексорів, а також центральний комутаційний вузол, до якого сходяться волоконно-оптичні лінії зв’язку з іншими космічними центрами.
Також критично ушкоджена будівля Апаратно-технічного корпусу №1, в якому розташовані передавальний та приймальний комплекси, центральна комутаційна кабельних трас антенних постів центру й обладнання для охолодження передавачів і електроніки головної антени комплексу.
Окрім того, в результаті ураження 24 червня Оренбурзького газопереробного заводу підтверджене пошкодження чотирьох установок переробки газу. Виробничий процес на підприємстві призупинили.
Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський підтвердив ураження нафтобази “Полтавська” у Краснодарському краї і двох нафтопереробних заводів в Уфі – “Башнафта-Уфанафтохім” і “Башнафта-Новойл”.
Фото ілюстративне
Війна
Загибель саперів в Україні: норвезька організація призупинила роботу після удару “Іскандера”
Норвезька міжнародна гуманітарна організація Norwegian People’s Aid (NPA) тимчасово призупинила всі роботи з розмінування українських територій після загибелі двох своїх співробітників.
Трагедія сталася напередодні, приблизно о 12:50, коли російські військові завдали удару по Новопетрівці Високопольської громади у Херсонській області, повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Прокудінов.
24-річний співробітник NPA помер на місці, а за життя його 25-річного колеги лікарі боролися до останнього, але поранення виявилися несумісними з життям.
Ще четверо людей отримали поранення середньої тяжкості. Усім їм надано медичну допомогу, і їхнє життя поза небезпекою.
І загиблі, і поранені — громадяни України.
Військова влада Херсона повідомляє через українські ЗМІ, що в будівлю “Норвезької народної допомоги” влучила російська ракета “Іскандер-М”. Організація досі перевіряє цю інформацію та точні обставини обстрілу.
У Norwegian People’s Aid заявили про своє рішення призупинити роботи з розмінування, щоб захистити своїх співробітників.
“Це жахливо. Мої думки з родинами та близькими постраждалих. Зараз наш головний пріоритет — подбати про них, про поранених та про інших наших співробітників як в Україні, так і тут, вдома. Усі ми глибоко вражені тим, що сталося”, — сказав генеральний секретар Раймонд Йохансен.
За його словами, ця атака свідчить про те, наскільки небезпечно бути гуманітарним працівником в умовах війни та конфлікту.
“На жаль, це частина вкрай тривожної тенденції: гуманітарні організації, подібні до нашої, захищені міжнародним правом, але дедалі частіше стають мішенню для нападів. Зрештою, це позначається на цивільному населенні, яке залежить від нашої допомоги”, — наголосив він.
Діяльність організації Norwegian People’s Aid в Україні: що відомо
Норвезька організація “Народна допомога” (Norwegian People’s Aid) реалізує свою програму в Україні з 2022 року і є однією з десяти найбільших гуманітарних організацій країни.
Вона займається розмінуванням та знешкодженням вибухонебезпечних залишків війни, захистом і підготовкою цивільного населення в зонах конфліктів, забезпеченням продовольчої безпеки, а також запобіганням та боротьбою із сексуальним та гендерним насильством.
В Україні в організації Norwegian People’s Aid працює 475 співробітників.
Масштаби мінного забруднення України
Після початку великої війни з Росією Україна зіткнулася з масштабною проблемою мінного забруднення, яке охоплює значну частину території країни. За оцінками фахівців, повне розмінування може зайняти не менше 10 років, навіть за умови постійної міжнародної допомоги та активної роботи саперів. Приблизно 23–25 % території України можуть бути забруднені мінами або нерозірваними боєприпасами, що відповідає площі Греції.
Раніше керівник Херсонської міської військової адміністрації Ярослав Шанько розповідав, що російські війська продовжують активно дистанційно мінувати Херсон та населені пункти громади.
Нещодавно подібну практику окупантів зафіксували й у Чернігівській області.
-
Відбудова1 тиждень agoТуск очікує на участь Зеленського у конференції з відбудови України у Гданську
-
Політика1 тиждень agoТрамп про ліцензію для України на виробництво ракет: Ми розглянемо це питання
-
Війна1 тиждень agoСили оборони вразили танкер тіньового флоту РФ і міст через Північно-Кримський канал
-
Події1 тиждень agoУ Реєстрі музейного фонду України вже понад 122 тисячі експонатів
-
Події1 тиждень agoУ Раді пропонують доповнити склад злочину геноциду культурною складовою
-
Одеса1 тиждень agoОдеська блогерка пережила нічний обстріл Києва: враження
-
Суспільство1 тиждень agoСудді Херсонщини задекларували мільйонні доходи та нульові заощадження Анонси
-
Політика1 тиждень agoНе бачу готовності Китаю тиснути на Путіна