Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
На фронті від початку доби відбулося 41 зіткнення, найбільше
Російські війська від початку доби 41 раз атакували позицій Сил оборони України, найбільше боїв відбулося на Костянтинівському та Покровському напрямках.
Як передає Укрінформ, про це ідеться в повідомленні Генерального штабу Збройних сил України у Фейсбуці про ситуацію станом на 16:00 неділі, 5 квітня.
Росіяни з артилерії обстріляли прикордонні населені пункти Бачівськ, Іскрисківщина, Бояро-Лежачі, Волфине, Рогізне, Кореньок, Ходине, Рижівка, Гаврилова Слобода у Сумській області.
На Північно–Слобожанському і Курському напрямках ворог один раз атакував позиції українських оборонців, здійснив 34 обстріли населених пунктів та позицій Сил оборони, один із яких – із застосуванням реактивної системи залпового вогню.
На Південно–Слобожанському напрямку армія РФ один раз штурмувала позиції українських підрозділів у напрямку Стариці.
На Куп’янському напрямку загарбники тричі намагалися поліпшити своє становище у напрямку Новоосинового. Одне боєзіткнення триває.
На Лиманському та Слов’янському напрямках ворог наступальних дій не проводив.
На Краматорському напрямку ворог двічі атакував позиції оборонців України в районі Оріхово-Василівки.
На Костянтинівському напрямку російські загарбники здійснили 12 атак поблизу Костянтинівки, Клебан-Бика, Плещіївки, Іллінівки, Степанівки, Новопавлівки та Софіївки. Два боєзіткнення тривають дотепер.
На Покровському напрямку ворог 11 разів намагався потіснити українських воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Білицьке, Родинське, Покровськ, Рівне, Удачне, Муравка та Філія. Два боєзіткнення тривають дотепер.
На Олександрівському напрямку російські війська п’ять разів наступали в районах населених пунктів Січневе, Красногірське та у бік Соснівки, Вербового, Калинівського.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони успішно відбили чотири ворожі атаки у бік Залізничного, Оленокостянтинівки, Гуляйпільського та Зеленого. Ворог завдав авіаударів у районах Варварівка, Цвіткове, Верхня Терса, Гуляйпільське, Копані, Залізничне, Новоселівка, Долинка.
На Оріхівському напрямку ворог наступальних дій не проводив, проте завдав авіаційних ударів по районах населених пунктів Комишуваха та Новояковлевка.
На Придніпровському напрямку армія РФ проводила дві безуспішні штурмові дії у бік Антонівського мосту та поблизу острова Білогрудий.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не відбувається. Спроб ворога просуватися не зафіксовано.
Як повідомляв Укрінформ, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що Сили оборони України в межах операції на Олександрівському напрямку відновили контроль над вісьмома населеними пунктами у Дніпропетровській області та чотирма – у Запорізькій.
Фото: Генштаб
Війна
Генштаб підтвердив ураження російського порту «Приморськ» та НПЗ «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез»
Сили оборони України в ніч на 5 квітня завдали уражень по низці важливих об’єктів на території Росії та в тимчасово окупованому Криму.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.
Уражена, зокрема, інфраструктура нафтопереробного заводу “Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез” у місті Кстово Нижньогородської області РФ.
У результаті удару на території підприємства виникла масштабна пожежа. Уточнення збитків триває.
“Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез” є стратегічно важливим об’єктом країни-агресорки. Він забезпечує пальним не лише збройні сили РФ, а й критично важливий московський регіон – майже 30% загальноросійського споживання бензину.
Виробнича потужність заводу становить 17 млн тонн сировини на рік. Це підприємство виробляє понад 50 видів продукції, зокрема авіаційне та дизельне пальне для потреб російського військово-промислового комплексу та загарбницьких підрозділів.
Підтверджено також пожежу, що виникла в результаті ураження інфраструктури порту “Приморськ” на Балтійському морі. Це один із найбільших портів Росії, які вона використовує для транспортування нафтопродуктів.
Уражений, серед іншого, і склад зберігання авіаційної техніки в тимчасово окупованих Саках (Крим).
Під ударами Сил оборони опинилися й зосередження живої сили російських військ у районах Березового та Новомиколаївки Дніпропетровської області, Гуляйполя Запорізької області і Ялинського Донецької області. Уточнення ворожих втрат триває.
Як повідомляв Укрінформ, російська служба ВВС заявляла, що в російському Приморську Ленінградської області через атаку безпілотників 5 квітня пошкоджена ділянка нафтопроводу в районі порту.
Перше фото: unsplash
Війна
Ситуація на фронті — Росія хоче створити буферну зону на Дніпропетровщині
Російські окупанти продовжують спроби наступальних дій на Олександрівському напрямку, де українські військові раніше провели контрнаступальні дії. На цьому напрямку працював головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
Водночас контрнаступ Сил оборони, який триває на цьому напрямку з січня, дозволив відновити контроль над 480 кв. км території, вісьмома населеними пунктами у Дніпропетровській області та чотирма — у Запорізькій. Про це повідомив Сирський у Telegram.
За його словами, ворог ворог атакує в районах населених пунктів Тернове, Олександроград, Іванівка, Зелений Гай, Андріївка-Клевцове, Січневе та в бік Соснівки, Вербового, Злагоди. За минулий тиждень на Олександрівському напрямку було зафіксовано загалом 64 атаки ворога.
При цьому ворог продовжує спроби наступальних дій, навіть попри значні втрати в особовому складі та військовій техніці. Кінцева мета росіян тут — захопити більше української території та створити “буферну зону” на Дніпропетровщині.
“Натомість Сили оборони України послідовно і стійко провадять активну оборону, завдають окупантам відчутного вогневого ураження, знищують ворожий особовий склад, озброєння та військову техніку”, — наголосив Сирський.
Головонкомандувач ЗСУ також відвідав Покровський напрямок. Після цього він доручив надати додаткові забезпечення боєприпасами та іншими матеріально-технічними засобами для посилення вогневої потужності наших частин на Донеччині.
Раніше президент України Володимир Зеленський заявив, що Силам оборони вдалося деокупувати значну територію внаслідок контрнаступальних операцій.
Натомість у Генштабі ЗСУ повідомляли, що завдяки успішним спецопераціям вдалось відсунути підрозділи Збройних сил Російської Федерації з раніше зайнятих територій на Дніпропетровщині.
Зазначимо, аналітики Інституту вивчення війни писали про контрнаступальні дії ЗСУ на Олександрівсько-Гуляйпільському напрямку. Зокрема, всередині лютого 2026 року вони написали, що українці досягнули найбільших темпів звільнення територій, повернувши контроль над 200 кв. км.
Нагадуємо, 9 березня аналітики DeepState розповіли про нові загрози від ЗС РФ на Сумському напрямку. Тим часом кількома днями раніше стало відомо про депортацію українців з прикордонного села і про появу нових червоних та сірих зон у Сумській області.
-
Суспільство1 тиждень agoТрохи абсурду та філософії: в одеському музеї показали куди веде течія Анонси
-
Війна1 тиждень agoВійна США в Ірані — Трамп хоче оголосити про перемогу в Ірані
-
Суспільство1 тиждень agoВійськового на Одещині затримали за торгівлю місцями у тилу Анонси
-
Війна1 тиждень agoАрмія РФ від початку доби здійснила 66 атак, бої точаться на шести напрямках
-
Усі новини1 тиждень agoперед тим, як з’їсти здобич, рисі роблять щось дивне (фото)
-
Політика5 днів agoЗеленський закликав світ посилити тиск на Росію
-
Суспільство1 тиждень agoНаслідки ракетного удару в Затоці — що відомо про стан постраждалих
-
Події1 тиждень agoГолову робота C-3PO із «Зоряних воєн» продали на аукціоні більш як за $1 мільйон