Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
Пам'яті плавця і штурмовика Антона Стабровського
«Я хочу піти. Я відчуваю, що так потрібно. Відчуваю, що мені це треба», – сказав паралімпієць із інвалідністю і пішов у штурмовики
Джерело
Війна
Втрати РФ перевищують 10 тисяч військових третій тиждень поспіль
За даними естонської розвідки, втрати російських збройних сил у розв’язаній РФ війні проти України третій тиждень поспіль залишаються на рівні понад 10 тисяч військовослужбовців, що перевищує кількість тих, кого РФ встигає мобілізувати.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє ERR.
“Втрати російських збройних сил у загарбницькій війні проти України вже третій тиждень поспіль перевищують 10 000 військовослужбовців, що більше за кількість залучених новобранців”, – заявив полковник Антс Ківіселг, керівник Центру розвідки Сил оборони Естонії.
За його словами, середньодобові втрати (пораненими та вбитими) цього тижня становлять близько 1600 осіб, тобто за тиждень втрати сягнули трохи більше, ніж 11 000, сказав Ківіселг на брифінгу у Міністерстві оборони.
“Отже, зберігається тенденція, за якої РФ втрачає на полі бою більше військових, ніж здатна залучити до лав армії”, — додав він.
Керівник розвідцентру Сил оборони Естонії також зазначив, що Україна вперше оприлюднила дані про свій контрнаступ у напрямку Лимана на Донеччині, під час якого було звільнено та зачищено близько 85 квадратних кілометрів території.
“Українські операції в Донецькій області наразі тривають”, — додав Ківіселг.
Говорячи про інші успіхи України, Ківіселг згадав удари по російських нафтових об’єктах у Краснодарському краї, Саратовській та Самарській областях та в Республіці Татарстан, удар по порту Махачкала на Каспійському морі, атаки на хімічні заводи в Пермському краї та Волгограді, а також удар по заводу з виробництва безпілотників у Ростовській області.
“Серед військових цілей були атаки на аеродроми у Ростовській області, а також на системи протиповітряної оборони та місця зберігання далекобійних безпілотників у Ростовській та Орловській областях. Оцінка завданої шкоди ще триває, але українцям, ймовірно, вдалося вивести з ладу або пошкодити частину літаків; це стосується і гелікоптерів”, — зазначив полковник.
Ківіселг також навів дані звіту Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), згідно з якими стан російських нафтопереробних заводів погіршився внаслідок українських ударів великої дальності, тоді як санкції перешкоджають ремонту об’єктів, пошкоджених під час авіаударів.
За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), протягом наступних 18 місяців потужності РФ з переробки нафти залишатимуться на 30% нижчими за довоєнний рівень.
Як повідомляв Укрінформ, підрозділи Сил оборони України уразили пускові установки С-400, місце запуску БпЛА та об’єкти забезпечення російських окупаційних військ.
Війна
Дві компанії успішно випробували перехоплювачі реактивних «Шахедів»
Президент Володимир Зеленський повідомив, що дві українські компанії успішно провели бойові випробування перехоплювачів, під час яких було знищено російський швидкісний «Шахед».
Про це глава держави сказав на установчому саміті восьми країн Карпатського регіону Carpathian 8 Summit, передає Укрінформ.
“Ми намагаємось не йти в деталі поки щодо швидких перехоплювачів проти швидких “Шахедів”. Дві компанії успішно пройшли випробування – бойові випробування. Було знищено ворожий “Шахед”, на достатньо високій швидкості вони (“Шахеди” – ред.) йшли. Це великий позитив, скажу вам чесно. Ми хочемо побачити всі випробування й подивитись формат, як це можна максимально пришвидшити і зробити масове виробництво. Ми говоримо з цими компаніями, вже підписуються контракти”, – сказав він.
Зеленський зауважив, що загалом 67 компаній працюють над перехопленням реактивних дронів ворога. За його словами, приклад двох зазначених компаній дає певний оптимізм у галузі розробки перехоплювачів. Водночас, зазначив Президент, необхідне фінансування. Глава держави зазначив, що над цим питанням триває робота.
“Вчора говорили з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Ми з нею зустрінемося найближчим часом. Готуємо деякі пропозиції, як виходити з дефіцитів”, – сказав він.
Як повідомлялося, Єврокомісія виділяє Україні 3,3 млрд євро на закупівлю озброєння, зокрема безпілотників і ракет, у межах кредитної програми підтримки України обсягом 90 млрд євро.
Фото: ОП
-
Війна1 тиждень agoДрапатий скасував понад 30 застарілих наказів Генштабу
-
Усі новини1 тиждень agoякий флагман кращий у 2026 році (відео)
-
Події1 тиждень agoДовженко-Центр отримає фінансування для збереження 62 тисяч кіноплівок
-
Суспільство1 тиждень agoМиколаївське СІЗО атакував шахед | Інтент
-
Політика1 тиждень agoБуданов відреагував на свій третій заочний арешт у Росії
-
Відбудова1 тиждень agoУ Харкові відновлюють дах пам’ятки 1908 року, пошкодженої РФ
-
Усі новини5 днів agoщо відомо про дружину Руслана Кравченка (фото)
-
Усі новини1 тиждень agoмама з дочкою повернулась в Україну з Європи (фото)