Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
ВСП створює безпековий «фільтр» між фронтом і тилом
Військова служба правопорядку виконує функцію контролю за переміщенням особового складу, озброєння та військової техніки, а також недопущення переміщення небезпечних предметів між зоною бойових дій і тилом, формуючи безпековий «фільтр».
Про це в коментарі Укрінформу до Дня Військової служби правопорядку повідомив заступник начальника ГУ ВСП ЗСУ, полковник Євген Свідерський.
За його словами, в умовах повномасштабної війни між фронтом і тилом відбувається постійний рух людей, техніки та озброєння, який потребує системного контролю та недопущення можливих зловживань.
«У нас фронт великого масштабу… І є тил, де життя, скажімо так, виглядає майже мирним. Між ними – постійний інтенсивний рух: люди, техніка, зброя, вибухові предмети та інше», – сказав він.
Свідерський уточнив, що в цьому контексті ВСП виконує роль стримувального механізму.
«Тому ВСП створює фільтр між зоною бойових дій і рештою країни. Це про безпеку для армії, цивільних та держави», – наголосив він.

Свідерський додав, що важливим напрямом роботи є також недопущення потрапляння алкоголю та наркотичних речовин до районів бойових дій, оскільки це впливає на дисципліну та безпеку в підрозділах.
«Якщо туди (на фронт – ред.) потрапляє алкоголь чи наркотики, це напряму б’є по дисципліні та виконанню завдань», – наголосив він.
Свідерський застерігає, що в окремих випадках це може мати критичні наслідки.
«У найгіршому випадку – це зброя в руках людини у стані сп’яніння», – підкреслив заступник.
Він зазначив, що контроль, попередження й недопущення таких ризиків є складовою загальної системи підтримання правопорядку у війську та безпеки у тилу.
Як повідомляв Укрінформ, серед найпоширеніших правопорушень – самовільне залишення частини та порушення правил поводження зі зброєю. У разі їх системного вчинення вони створюють відчутні ризики для успішного виконання бойових завдань підрозділами.
Фото: Військова служба правопорядку
Війна
Білорусь зводить полігони — будівництво відбувається на кордоні з Україною
У прикордонні Білорусі відбувається розбудова доріг до території України та налагодження артилерійських позицій, заявляв Володимир Зеленський. Військова інфраструктура готується майже на кордоні з Житомирською, Київською та Чернігівською областями.
Протягом останнього часу Білорусь зміцнює деякі напрямки та об’єкти військової інфраструктури. Про це інформує військово-аналітичний канал ЄРадар, посилаючись на супутникові знімки сервісу Sentinel-hub від 2 березня 2026 року.
Зокрема, РБ будує нову прикордонну заставу у Наровлянському районі. Застава розташується за 860 метрів від села Свєча, яке розташоване практично впритул до українського кордону. Завершення робіт очікується до серпня 2026 року.
У Гомельському районі, на території колишнього піонерського табору “Чайка”, за 40 км від кордону, будують військове містечко.
Окрім того, біля станції Якимівка у Речицькому районі будують великий військовий полігон.
Також ведуться роботи зі зведення дамб та насипів, які можуть використовуватися для переміщення техніки в районах Якубівка та Ченки.
Фіксувалися й плани щодо будівництва прикордонної застави в селі Карпівка у Лоївському районі.
“Ці дії пов’язують зі створенням так званого “Південного оперативного командування” білоруської армії, зазначають аналітики єРадар.
На карті приблизно позначені місця будівництва військового містечка, полігону та “протипаводкової дамби” на території РБ
Фото: соцмережi
Що про будівництво військової інфраструктури кажуть у Білорусі
Усі згадувані об’єкти нібито не становлять оперативної загрози для України, наголошує білоруське видання “Флагшток”
Дамби, через які можливе переміщення техніки, були начебто спроектовані як протипаводкові споруди ще кілька років тому для захисту затоплюваних ділянок Гомельського району.
Будівництво низки прикордонних застав вздовж білорусько-українського кордону продовжується не перший рік у рамках створення повноцінної прикордонної інфраструктури між країнами.
“Такі дії швидше показують, що режим Олександра Лукашенка не розраховує на окупацію північних територій України і сам розглядає їх як потенційну загрозу”, — зауважують автори видання.
До того ж запевняють, що військове містечко та полігони, призначені для військ Сил спеціальних операцій, мають будуватися щонайменше до 2028 року.
При цьому у виданні наголошують, що ймовірне облаштування артилерійських позицій на супутникових знімках розглянути неможливо, а обладнання позицій у Мозирському районі призначено для систем ППО, які мають захищати місцевий нафтопереробний завод від можливих загроз.
Нагадаємо, Володимир Зеленський вважає, що Росія намагатиметься втягнути Білорусь у війну проти України.
Також видання Forbes писало, що РФ будує у Білорусі чотири бази далекобійних дронів.
Війна
Розвиток потенціалу ВСП довів її ефективність як бойової складової
Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський наголосив, що Військова служба правопорядку — це значно більше, ніж орган контролю чи реагування: розвиток її потенціалу довів, що ВСП здатна діяти не лише як правоохоронна, а й як ефективна бойова складова.
Як передає Укрінформ, про це Сирський написав у Фейсбуці з нагоди Дня Військової служби правопорядку у Збройних силах України.
За його словами, сьогодні військові правоохоронці забезпечують дотримання законності, зміцнюють військову дисципліну, протидіють правопорушенням, підтримують стабільність у військовому середовищі, а також виконують широкий спектр інших завдань.
Особливої уваги заслуговує розвиток бойового потенціалу Служби. У надзвичайно стислі терміни були сформовані та масштабовані підрозділи спеціального призначення, які сьогодні виконують протидиверсійні завдання в районах активних бойових дій.
Їхній професіоналізм, рішучість і звитяга довели, що Військова служба правопорядку здатна діяти не лише як правоохоронна, а й як ефективна бойова складова.
“У цей день хочу висловити подяку військовослужбовцям ВСП за відданість нашій спільній справі, служіння Україні й українському народу. Значною мірою завдяки вам зберігається керованість особовим складом та підрозділами у найважчі моменти війни”, – акцентував головнокомандувач.
Також Сирський висловив вдячність ветеранам, котрі від початку повномасштабної збройної агресії повернулися до лав Військової служби правопорядку, ефективно виконують свої завдання, виховують надійну зміну.
Головнокомандувач віддав шану військовослужбовцям ВСП, які загинули в боротьбі за незалежність України і запевнив, що їхні жертви не будуть марними.
Сирський подякував кожному воїну ВСП за службу, професіоналізм, витримку та відданість обраній справі.
Як повідомлялося, День Військової служби правопорядку у Збройних силах України відзначається щорічно 19 квітня.
Це професійне свято встановлене на честь заснування цієї спеціальної правоохоронної структури, що забезпечує дисципліну та правопорядок у лавах ЗСУ.
Фото: ОП
-
Відбудова1 тиждень agoКомпенсації в межах «єВідновлення» отримали вже понад 188 тисяч родин
-
Події4 дні agoПосольство Японії в Україні оголосило про початок конкурсу манґи
-
Усі новини1 тиждень agoстав мемом через непорозуміння — відео
-
Одеса1 тиждень agoДоходи одеської депутатки Большедворової: мільйонів немає
-
Події1 тиждень agoУ Львові проведуть дитячий книжковий форум
-
Відбудова1 тиждень agoУ Костянтинівці за програмою «єВідновлення» нарахували понад ₴1,54 мільярда компенсацій
-
Відбудова1 тиждень agoУряд спростив правила публічних закупівель для захисту критичної інфраструктури
-
Усі новини1 тиждень ago5 смартфонів, які можна купити замість нового Samsung Galaxy A57 (фото)