Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
ДБР розслідує причини катастрофи F-16 на Полтавщині
Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за фактом катастрофи винищувача F-16 на Полтавщині та встановлює причини інциденту.
Про це повідомляє ДБР, передає Укрінформ.
“Працівники Державного бюро розслідувань розпочали досудове розслідування за фактом катастрофи винищувача F-16 Повітряних Сил Збройних Сил України, що сталася під час виконання бойового завдання на Полтавщині”, – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що відомості за цим фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 416 ККУ — порушення правил польотів або підготовки до них, а також правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу.
За попередньою інформацією, 29 липня близько 18:45 у Кременчуцькому районі Полтавської області під час виконання бойового завдання зазнав катастрофи літак F-16 ПС ЗСУ. Пілот встиг катапультуватися, його життю нічого не загрожує.
“Відразу після події на місце аварії негайно виїхала слідчо-оперативна група Територіального управління ДБР у місті Полтаві. Невідкладні слідчі (розшукові) заходи тривали усю ніч та продовжуються вранці. Встановлюються усі обставини авіаційної катастрофи”, – зазначають правоохоронці.
Досудове розслідування триває. Процесуальне керівництво у цій справі здійснює Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону.
Як повідомлялося, 29 липня під час виконання бойового завдання із перехоплення ворожих повітряних цілей на борту винищувача F-16 Повітряних Сил Збройних Сил України сталась нештатна ситуація, пілот катапультувався.
Фото: ДБР
Війна
В Україні середня зарплата у червні зросла на 5,9%
Середня заробітна плата штатних працівників в Україні у червні 2026 року становила 32 783 гривень, що на 5,9% більше показника травня.
Про це у Фейсбуці повідомила Державна служба статистики, передає Укрінформ.
Згідно з оприлюдненими даними, у червні 2026 року середня заробітна плата штатних працівників в Україні склала 32 783 грн проти 30 961 грн у травні (+5,9%).
За інформацією Держстату, найвищий рівень оплати праці зафіксовано у Києві (48 393 грн), а також у Луганській (38 143 грн) та Київській (33 849 грн) областях. Найнижчий рівень оплати праці – у Чернівецькій (24 472 грн) та Кіровоградській (23 882 грн) областях.
За видами економічної діяльності найвищу середню заробітну плату отримували працівники сфери інформації та телекомунікацій — 77 931 грн. Найнижчою оплата праці залишається у сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги — 22 274 грн.
Станом на 1 липня 2026 року заборгованість із виплати заробітної плати в Україні складає 3,8 млрд грн.
Як повідомлялося, середня заробітна плата штатних працівників в Україні у травні 2026 року становила 30 961 гривня, що на 1,5% більше показника квітня.
Війна
Сили безпілотних систем уразили ще десять енерговузлів на ТОТ, шість із них
Сили безпілотних систем Збройних сил України в межах операції «Кримський рубильник off» уразили ще десять електричних підстанцій на тимчасово захоплених росіянами територіях України, зокрема шість із них у тимчасово окупованому Криму.
Як передає Укрінформ, про це командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді повідомив у Фейсбуці.
«+10 енерговузлів протягом 28-29 липня у Криму (6) та у ТОТ Херсонщини, Луганщини(4) відпрацьовано Птахами СБС», – зазначив Бровді.
Загалом, за його словами, з 1 по 29 липня вдалося уразити 164 енергетичні цілі.
Зокрема, протягом 27-29 липня у Херсонській області уражені електропідстанції ПС 330 кВ «Аквілон» у Каїрці та «Першокостянтинівка», також у Каїрці уражена електропідстанція ПС 220 кВ «Каїрка».
У Криму уражені електропідстанція ПС 220 кВ «Феодосійська» у Феодосії та «Мар’янівка» у Мар’янівці.
Також у Криму уражені електропідстанції ПС 110 кВ «Скло», «Керченська» та «Альбатрос» у Керчі, «Мойнаки» у Євпаторії.
Ще одну електропідстанцію Сили безпілотних систем уразили у Запорізькому Луганської області.
Як повідомляв Укрінформ, Сили безпілотних систем уразили вже понад 200 суден тіньового флоту РФ.
-
Одеса1 тиждень agoСергій Братчук про атаки РФ на Одещину та порти України
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі та області пролунали вибухи: РФ атакує ракетами
-
Суспільство5 днів agoЛипень став найнебезпечнішим місяцем для Одещини
-
Одеса5 днів agoУночі 20 липня 2026 року в Одесі пролунали вибухи
-
Україна5 днів agoКордон з Польщею — на ПП Шегині-Медика утворилася величезна черга
-
Події6 днів agoНа Венеційському кінофестивалі покажуть документальний фільм про Маска
-
Події6 днів agoВ Україні започаткували нову літературну нагороду
-
Події6 днів agoУ Музеї історії Києва відкрили виставку, присвячену розвитку військової медицини