Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
У Нацгвардії показали новітній бронемобіль радіаційної та хімічної розвідки
Командувач Національної гвардії України бригадний генерал Олександр Півненко показав новий броньований автомобіль радіаційної та хімічної розвідки, який вже надійшов до підрозділів радіаційного, хімічного та біологічного захисту НГУ.
Як передає Укрінформ, про це йдеться на сторінці Півненка у Фейсбуці.
“Продовжуємо модернізацію техніки Національної гвардії України та заміну застарілих зразків на сучасні, які відповідають вимогам сьогодення, безпеки та ефективності”, – зазначив Півненко.
За його словами, одним із напрямів цієї роботи є посилення підрозділів радіаційного, хімічного та біологічного захисту.
“Їхнє завдання – своєчасно виявляти радіаційні, хімічні та біологічні загрози, визначати масштаби зараження, контролювати обстановку та оперативно передавати інформацію командуванню”, – пояснив Півненко.
Генерал підкреслив, що від швидкості й точності цієї роботи залежить безпека військовослужбовців, виконання бойових завдань і захист цивільного населення.
“Саме тому за технічним завданням Національної гвардії було розроблено нові автомобілі радіаційної та хімічної розвідки на шасі легкого броньованого автомобіля Tisa”, – зазначив командувач Нацгвардії.
Це сучасний комплекс, який дає змогу проводити розвідку та моніторинг небезпечних зон без необхідності екіпажу залишати захищений автомобіль.
Цей автомобіль РХР оснащений:
- приладами радіаційної та хімічної розвідки;
- автоматизованою системою збору й обробки інформації;
- метеостанцією;
- сучасними засобами зв’язку;
- супутниковою навігацією.
Усе це дає змогу отримувати й передавати дані в режимі реального часу, швидше оцінювати обстановку та ухвалювати необхідні рішення, підкреслив Півненко.
Бронеавтомобіль створений на базі Toyota LC79 та відповідає стандарту захисту NATO STANAG 4569. Це забезпечує необхідний рівень балістичного і протимінного захисту.
Він також оснащений системами нічного бачення, вентиляції та фільтрації повітря, що дає змогу екіпажу виконувати завдання в складних умовах із максимальною увагою до його безпеки.
“Працюємо над тим, щоб кожен підрозділ Національної гвардії мав сучасні засоби для виконання завдань і був готовий діяти за будь-яких загроз”, – зазначив командувач Нацгвардії.
У Телеграмі Півненко поінформував: “Замінили застарілий радянський УАЗ-469РХБ на новітній броньований автомобіль для радіаційної та хімічної розвідки”.
За його словами, Національна гвардія України вже отримала перші в Україні автомобілі радіаційної та хімічної розвідки на шасі броньованого Tisa.
Генерал підкреслив, що це сучасна розробка за технічним завданням НГУ, яка не має аналогів.
“Такий автомобіль став на заміну застарілому радянському УАЗ-469РХБ – машині хімічної розвідки, розробленій ще у 80-х роках на базі цивільного позашляховика без належного броньового захисту екіпажу”, – пояснив Півненко.
Обладнання теж не забезпечувало належного моніторингу і виявлення загроз, додав Півненко.
“Ворог не раз демонстрував готовність застосовувати заборонені хімічні речовини на полі бою, а обстріли об’єктів критичної інфраструктури, зокрема поблизу атомних електростанцій, тримають питання радіаційного моніторингу надзвичайно актуальним”, – підкреслив командувач Нацгвардії.
Як повідомляв Укрінформ, Національна гвардія України отримала на озброєння модернізовані зенітні самохідні установки “Шилка”.
Фото: НГУ
Війна
РФ із квітня призупинила виробництво «Кинжалів» та Х-32, щоб виробляти інші ракети
Росія з квітня цього року призупинила виробництво та застосування ракет «Кинжал» і Х-32, перерозподіливши ресурси на інші типи балістичного озброєння.
Про це повідомив заступник начальника ГУР МОУ генерал-майор Вадим Скібіцький в інтерв’ю “РБК-Україна”, передає Укрінформ.
«…Вони (армія РФ – ред.) наразі перестали випускати “Кинжали”. Відповідно, ракетне паливо йде вже не для “Кинжалів”, а на інші балістичні ракети», – поінформував він.
Крім того, країна-агресор призупинила випуск та застосування Х-32 (модернізацію Х-22), «відтак ті кошти і комплектуючі, які відводились для них, перерозподілили для інших типів ракет – які вважаються більш ефективними».
За словами посадовця, призупинка випуску цих зразків ракет фіксується починаючи з квітня цього року.
Заступник начальника ГУР МОУ зауважив, що ворог працював над тим, щоб збільшити точність Х-32, «однак результати кількох бойових випробувань показували, що це їм не вдається, і росіяни знову повернули їх на доопрацювання, а план з серійного виробництва призупинили».
«Такі ж у них нюанси та з “Кинжалами”. Навряд чи ми згадаємо випадок, коли ця ракета влучала точно у ціль. Для ефективної ракети відхилення від цілі не має перевищувати 5-7 метрів, а в них – 30 метрів і більше», – додав Скібіцький.
Як повідомляв Укрінформ, у ракеті «Іскандер», якою Росія 10 липня завдала удару по Київщині, ідентифікували понад 140 іноземних компонентів із США, Швейцарії, Німеччини, Тайваню, Китаю та Японії. Без відповідних деталей виготовлення агресором балістичних ракет стало б неможливим.
Війна
Росія змінила тактику дронових ударів по Одещині
Росія приблизно із середини липня змінила тактику застосування дронів, зокрема почала періодично використовувати баражуючі боєприпаси типу «Бандероль» та реактивні дрони Shahed-238.
Про це у телеетері заявив речник Військово-Морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук, передає Укрінформ.
«Вони почали використовувати баражуючі боєприпаси типу «Бандероль» періодично, або дрони «Шахед 238» – це дрони на реактивній тязі», – зазначив Плетенчук.
За його словами, українські сили працюють над тим, щоб максимально протидіяти російським атакам, зокрема працює «українська авіація Повітряних сил, морська авіація і армійська теж».
«Звісно, все, що можемо, ми робимо для того, щоб нівелювати максимально ці атаки. У будь-якому разі, будемо і надалі працювати над цим», – підкреслив речник.
Він додав, що у протидії російським атакам також використовуються дрони-перехоплювачі.
«Працюють і дрони-перехоплювачі. Ми бачили подібні кризи. За період повномасштабного вторгнення вона не перша і навіть не друга», – зазначив Плетенчук.
За його словами, Військово-Морські сили працюють у цьому напрямку.
«Зараз, звісно, ми працюємо над тим, щоб зменшити вплив і в цій ситуації. І впевнений, що ми знайдемо вихід рано чи пізно», – наголосив речник.
Як повідомляв Укрінформ, Сили протиповітряної оборони знешкодили 92 безпілотники і три “Бандеролі”, якими російські загарбники атакували Україну з вечора 9 серпня.
Фото: Facebook/Плетенчук Дмитро
-
Усі новини1 тиждень agoкрасуня з «Міс Всесвіт» виявилась на 4 місяці вагітності (фото)
-
Відбудова1 тиждень agoУ Костянтинівці загальна сума компенсацій за програмою «єВідновлення» сягнула майже ₴6 мільярдів
-
Війна6 днів agoОзнак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
-
Суспільство5 днів agoРФ атакує Одесу з метою помсти, але в руйнуваннях винна українська ППО: суперечливі наративи російської пропаганди
-
Суспільство1 тиждень agoГеннадій Сульдін, CEO КБ “Технарі”: “Нам треба було вчора й за копійки” Анонси
-
Одеса4 дні agoПотужні вибухи пролунали на Одещині: РФ атакує балістикою
-
Усі новини7 днів agoСкільки енергії споживає холодильник в Україні — як розрахувати
-
Політика6 днів agoЗеленський зустрівся з Покладом – погодив нові операції і доручив продовжити очищення СБУ