Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
Наступ на Костянтинівку — як виглядає ключова дорога до українського міста
Українські військові продовжують утримувати оборону Костянтинівку на Донеччині. Водночас російські окупанти намагаються перерізати логістику Сил оборони.
Фотокореспонденти Костянтин та Влада Ліберови у своєму Instagram показали, як виглядає дорога між Дружківкою та Костянтинівкою, яку вони називають “Дорогою смерті або життя”.
Над усією дорогою встановлені антидронові сітки. Водночас у самій Костянтинівці активно працюють дрони.
“Спалені автівки, техніка, НРК з водою та їжею, які так ніколи не доїхали до позицій — результати роботи російських FPV-дронів. Військові заходять і виходять з міста пішки, а сама дорога устілена тисячами гільз”, — йдеться в пості.
Водночас автори відзначають, що попри постійну роботу дронів, є також втрати серед особового складу Сил оборони, зокрема було поранено артилериста, на позиції до якого мали вирушити для зйомки.
Раніше Фокус розповідав, що росіяни, намагаючись перерізати логістику Сил оборони, підірвали дамбу неподалік населеного пункту Осикове в Донецькій області. Наслідком стало підтоплення місцевості, де вода дійшла до дороги Дружківка-Костянтинівка, перетворивши ділянку на “суцільне болото” і проїзд туди наразі неможливий.
Раніше Фокус пояснював, як туман і опади наприкінці січня допомогли російським військам просочитися повз українські позиції в Костянтинівку.
Військовий експерт Костянтин Машовець попереджав, що російські війська провели всю підготовчу роботу з оточення всієї Костянтинівсько-Дружківської агломерації, через що існує реальна загроза, що захопити ці міста ворог зможе відносно легко і відносно “дешево”.
Війна
На фронті від початку доби
Між Силами оборони України та російськими військами з початку доби відбулися 120 бойових зіткнень. Підрозділи Збройних сил України проводили активні дії та мали певні успіхи на Північно-Слобожанському і Курському напрямках.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 четверга, 26 лютого, передає Укрінформ.
Росіяни завдавали артилерійських обстрілів по Хрінівці, Будо-Вороб’ївській, Михальчиній-Слободі Чернігівської області; Нескучному, Товстодубовому, Рогізному, Ходиному, Волфиному, Бачівську, Іскрисківщині, Кучерівці, Брусках, Кислій Дубині, Слободі Сумської області.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках росіяни здійснили одну атаку. Ворог завдав трьох авіаційних ударів, скинувши вісім керованих бомб, здійснив 54 обстріли, зокрема три – з реактивних систем залпового вогню. Підрозділи Збройних сил України проводили активні дії, мали певні успіхи.
На Південно-Слобожанському напрямку ворог 12 разів атакував у районах Стариці, Піщаного, Нестерного, Чугунівки та у напрямках Зеленого, Охрімівки. Два боєзіткнення тривають.
На Куп’янському напрямку ворог чотири рази атакував у районі Кругляківки та в бік Курилівки, Богуславки, Новоплатонівки.
На Лиманському напрямку українські воїни відбили десять атак загарбників в районі Новоселівки та у бік Червоного Ставу, Новоєгорівки, Дробишевого, Ставків та Лимана. Один бій триває.
На Слов’янському напрямку українські оборонці відбили сім спроб загарбників просунутися вперед у районах Ямполя, Закітного та у бік Рай-Олександрівки.
На Краматорському напрямку російські загарбники здійснили одну атаку в районі Оріхово-Василівки.
На Костянтинівському напрямку загарбники здійснили 15 наступальних дій у районі Олександро-Шультиного, Щербинівки та у бік Костянтинівки, Іванопілля, Іллінівки, Берестка, Степанівки, Софіївки, Новоплатонівки. Одна атака триває.
На Покровському напрямку російські загарбники здійснили 36 спроб потіснити оборонців у районах Родинського, Покровська, Котлине\ого, Молодецького, Удачного, Муравки, Філії та у бік Білицького, Шевченка, Гришиного, Сергіївки, Новопідгороднього. Чотири атаки тривають.
На Олександрівському напрямку агресор атакував сім разів у районах Тернового, Злагоди та у бік Вербового та Вишневого. Авіаударів зазнали Іванівка, Олександроград, Маломихайлівка, Писанці.
На Гуляйпільському напрямку українські оборонці відбили 25 атак у районі Гуляйполя та у бік Залізничного, Староукраїнки, Гіркого, Варварівки, Оленокостянтинівки, Святопетрівки, Чарівного. Ще одна атака триває. Крім того, ворожа авіація завдала ударів по Верхній Терсі, Терсянці, Зеленому, Шевченківському, Воздвижівці, Долинці, Копанях.
На Оріхівському та Придніпровському напрямках ворожих наступальних дій не зафіксовано.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не зафіксовано.
Як повідомляв Укрінформ, Міньківка, Різниківка, Ямпіль і Закітне Донецької області залишаються під контролем Сил оборони України, попри заяви росіян про їх нібито захоплення.
Фото: Генштаб ЗСУ
Війна
У ППО стовідсотковий результат збиття ракет Х-101 та Х-59
Сили ППО під час сьогоднішньої атаки знищили 100% крилатих і авіаційних ракет Х-101 та Х-59.
Як передає Укрінформ, про це повідомив у телеефірі начальник управління комунікацій командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.
«Для нас це вже стало звичним – обстріл українських міст, українських населених пунктів, об’єктів критичної інфраструктури. Сьогодні черговий такий обстріл, як бачите, у лютому це вже фактично сьомий… Тобто, вдвічі більше у лютому, ніж у грудні та у січні обстрілює нас противник», – сказав Ігнат.
Він зазначив, що під час останньої атаки зафіксовано 459 засобів повітряного нападу, та наголосив, що українська протиповітряна оборона знищила 100% запущених крилатих і авіаційних ракет Х-101 та Х-59.
«Щодо бойової роботи, ви бачите, що стовідсотковий результат маємо по крилатих і авіаційних ракетах Х-101 та Х-59», – сказав Ігнат, додавши, що український досвід у збитті ракет і дронів противника на сьогодні є безцінним для західних партнерів.
Як повідомляв Укрінформ, Сили протиповітряної оборони цієї ночі знешкодили два російські “Циркони”, чотири балістичні ракети, 24 крилаті ракети, дві ракети Х-69 і 374 дрони.
Фото: 117 окрема механізована бригада
-
Усі новини1 тиждень agoХристина Соловій про концерт в честь Степана Гіги — чому співачка не виступала
-
Усі новини1 тиждень agoПокинута мамою мавпочка Панч знайшла друга — відео завірусилося в мережі
-
Усі новини1 тиждень agoТренди ТікТок — жінка розриває мережу відео з села
-
Війна1 тиждень agoВійна в Україні — на фронті загинули молоді захисниці Кара і Лайза
-
Суспільство1 тиждень agoМинулого місяця вразливі родини Одеси отримали 62 млн грн міжнародної допомоги
-
Війна5 днів agoАтака ЗС РФ 22 лютого — кількість постраждалих у Києві та області зросла до 17
-
Одеса1 тиждень agoВибух авто в Одесі — затримали підозрюваного
-
Політика1 тиждень agoЯкщо Росія не припиняє вторгнення, то обсяг допомоги мав би тільки зростати