Connect with us

Війна

Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн

Published

on

Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.

Життя до війни: яким воно було? 

Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати. 

Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.

Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?

Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись. 

Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону. 

Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка. 

Фото: Економічна правда

Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось. 

У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.

Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи. 

Рішення піти на службу: як це відбувалось?

Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни. 

Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.

Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.

Фото: з архіву Джейн

Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим. 

Як бути жінкою військовослужбовцем? 

Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше. 

Фото: з архіву Джейн

З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.

Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь. 

UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.

Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.

Фото: з архіву Джейн

 

Війна

Союзники ще мають запаси ракет Patriot, які можна передати Україні

Published

on

Окремі європейські країни, зокрема Іспанія та Греція, все ще мають запаси ракет Patriot, які могли б бути передані Україні як короткострокове рішення на тлі дефіциту перехоплювачів.

Про це заявив в інтерв’ю Укрінформу бригадний генерал Бундесверу у відставці, викладач новітньої історії Університету Потсдама Клаус Віттманн.

“Низка європейських країн, зокрема Іспанія та Греція, усе ще мають запаси ракет Patriot“, – зазначив Віттманн.

За його словами, Німеччина вже раніше намагалася переконати союзників передати Україні наявні у них запаси. “Уже минулого або позаминулого року Німеччина намагалася – і це треба визнати, – зокрема через Пісторіуса та міністра закордонних справ, переконати країни, у яких є ще ці запаси, що Україна тепер – передова лінія”, – підкреслив генерал Бундесверу у відставці.

Він навів приклад Данії, яка передала Україні значну частину своїх військових ресурсів.

“Данія, наприклад, передала Україні свої військові засоби значною мірою завдяки тому, що прем’єр-міністерка заявила: якщо фронт в Україні не втримається, наступними будемо ми”, – наголосив Віттманн.

На його думку, саме з цієї логіки мають виходити і країни, які досі зберігають запаси ракет Patriot. “Україна – це передова лінія фронту, і вона виграє для нас час. Дещо пафосно я завжди кажу: Україна веде війну, яку нам – поки що! – не доводиться вести самим”, – наголосив він.

Як додав генерал, “короткостроковою можливістю було б передавання цими країнами ракет Patriot”.

Водночас Віттманн вказав на те, що нові системи протиракетної оборони не можуть дати негайного результату. “Є також нові українські розробки і програма FREYJA для протидії балістичним ракетам, яку Україна просуває спільно з європейськими партнерами. Але все це потребує часу і не є рішенням на сьогодні чи завтра”, – додав він.

За його словами, американські запаси перехоплювачів також, імовірно, суттєво скоротилися. “Американські запаси Patriot також, вочевидь, серйозно виснажені. Під час війни з Іраном було витрачено багато ракет, а виробництво нових потребує часу”, – зазначив Віттманн.

На цьому тлі він знову наголосив на необхідності не лише перехоплювати російські ракети, а й запобігати самим пускам.

“Тому я повертаюся до думки, що треба робити все можливе, аби запобігати самим запускам, а не лише реагувати, коли ракети вже летять”, – сказав генерал.

Читайте також: Кожна розмова Зеленського з іноземними лідерами починається з теми ракет – Жовква

Він також закликав посилювати міжнародний тиск на Росію. “Крім того, треба значно активніше викривати і засуджувати агресора, суттєво посилити публічний тиск на Росію через цей злочинний спосіб ведення війни”, – зазначив Віттманн.

Окремо він висловився щодо ролі президента США. “Якщо Трамп вважає і постійно каже, що має вплив на Путіна, нехай нарешті продемонструє це і скаже: припиніть! Він уже так сказав, але потім одразу ж узяв свої слова назад”, – зазначив генерал.

Як повідомляв Укрінформ, після нічної повітряної атаки ворога Президент Володимир Зеленський заявив, що ракети-перехоплювачі до Patriot та інші системи ППО допомагають захищати людей, коли вони в Україні, «а не десь на складах».

Фото: NATO 



Джерело

Continue Reading

Війна

Командувач Нацгвардії обговорив із німецьким генералом розширення допомоги Україні

Published

on

Командувач Нацгвардії Олександр Півненко обговорив із керівником Спецштабу з питань України Міноборони Німеччини, бригадним генералом Йоахімом Кашке подальше розширення міжнародної технічної допомоги.

Як передає Укрінформ, про це Півненко повідомив у Фейсбуці.

«Обговорили безпекову ситуацію, пріоритетні потреби Національної гвардії України та подальше розширення міжнародної технічної допомоги», – зазначив Півненко.

Він нагадав, що Німеччина – один із ключових партнерів України. Від початку повномасштабного російського вторгнення ФРН надає Нацгвардії значну й системну підтримку, зокрема озброєнням, боєприпасами, медичним майном та іншим необхідним обладнанням.

Важливу роль у забезпеченні українських підрозділів відіграє також реалізація тристоронніх контрактів, які сприяють стабільному та прогнозованому постачанню необхідного обладнання для захисників.

Читайте також: Нацгвардійці знищили російський дрон ZALA на рекордній висоті 6400 метрів

Півненко подякував Німеччині за послідовну підтримку та готовність і надалі посилювати співпрацю.

«Продовжуємо активну координацію, щоб зміцнювати оборонні спроможності України та ефективно відповідати на логістичні й безпекові виклики», – підкреслив він.

Як повідомляв Укрінформ, екіпажі безпілотних систем Нацгвардії України від початку повномасштабної війни уразили понад 243 тисячі російських цілей.

Фото: Oleksandr Pivnenko



Джерело

Continue Reading

Війна

Плетенчук назвав Новоросійськ останнім форпостом для Чорноморського флоту РФ

Published

on

Новоросійськ залишається останнім форпостом, де Росія може тримати військові кораблі свого Чорноморського флоту після втрати можливості повноцінно використовувати Крим як військово-морську базу.

Про це в телеефірі заявив речник Військово-Морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук, повідомляє Укрінформ.

«Тут більше мова не про те, що він не дуже надійний (Новоросійськ – ред.), а про те, що він останній. Це такий останній форпост, де вони ще тримають свої кораблі», – наголосив Плетенчук.

За його словами, Росія намагається захистити Новоросійськ різними засобами, зокрема засобами протиповітряної оборони та надводними засобами.

Читайте також: Плетенчук: Росія фактично втратила Крим як військово-морську базу

«Звісно, там теж це не так просто насправді, але тим не менш оточили вони його різноманітними засобами боротьби, як і надводними, так і ППО, і відповідно намагаються просто вижити», – пояснив речник.

Водночас Плетенчук наголосив, що в окупованому Криму зараз уже не йдеться про повноцінне базування російського флоту.

Як повідомляв Укрінформ, через атаки українських безпілотників у порту Новоросійська запровадили тимчасову заборону на рух суден у проміжку з півночі до 5:00.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.