Використання фосфору є достатньо хаотичним. Про це свідчить відео, опубліковане в Instagram фотокореспондентів Костянтина та Влади Ліберових.

Відео зняли військові 3-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, які тримають оборону міста.

На ньому видно, що внаслідок російської атаки виникає низка пожеж.

Також вони показали вбитого цивільного мешканця, який намагався виїхати з міста на своєму велосипеді.

“Оператор російського FPV-дрона, що розірвав його на шматки — прекрасно бачив, що це цивільна людина. В цих істот немає нічого живого”, — йдеться в дописі.

Нагадаємо, 26 лютого Ліберови показали, як виглядає дорога між Дружківкою та Костянтинівкою, яку вони називають “Дорогою смерті або життя”. На ній — спалені автівки, техніка, НРК з водою та їжею, які так ніколи не доїхали до позицій. Військові заходять і виходять з міста пішки, а сама дорога устілена тисячами гільз.

Нагададємо, що військовий експерт пояснював, що мінімальні просування росіян під Костянтинівкою не вирішують їхніх стратегічних проблем. Якщо все і далі буде розвиватися такими темпами, то про літній наступ на Краматорськ і Слов’янськ Генштабу РФ годі й мріяти.

Раніше Фокус розповідав, що росіяни, намагаючись перерізати логістику Сил оборони, підірвали дамбу неподалік населеного пункту Осикове в Донецькій області. Наслідком стало підтоплення місцевості, де вода дійшла до дороги Дружківка-Костянтинівка, перетворивши ділянку на “суцільне болото” і проїзд туди наразі неможливий.

Раніше Фокус пояснював, як туман і опади наприкінці січня допомогли російським військам просочитися повз українські позиції в Костянтинівку.

Військовий експерт Костянтин Машовець попереджав, що російські війська провели всю підготовчу роботу з оточення всієї Костянтинівсько-Дружківської агломерації, через що існує реальна загроза, що захопити ці міста ворог зможе відносно легко і відносно “дешево”.

2 лютого 2026 року в Києві відбувся чин перепоховання солдата Віталія Киркач-Антоненка, який загинув у листопаді 2022 року і був похований у Слов’янську. Тепер дружина Наталя з донькою Віталіною зможуть регулярно відвідувати місце спочинку рідної людини. 

***

Віталій народився 15 лютого 1987 року у Слов’янську Донецької області. Після закінчення школи в селі Майдан Краматорського району вищу освіту отримав у Донецькому національному університеті імені Василя Cтуса, де вивчав біофізику. 

Хлопець завжди був свідомим українцем та долучився до патріотичного руху ще від часів Помаранчевої революції. У студентські часи він був активістом ВО «Свобода». А після навчання вже у Слов’янську займався розбудовою українського патріотичного руху. Віталій разом із дружиною Наталею виготовляв ексклюзивні глиняні та порцелянові прикраси у власній студії та продавав їх за кордон. Частину коштів вони спрямовували на допомогу українським захисникам АТО/ООС. 

Напередодні повномасштабного вторгнення РФ чоловік передчував цю війну і вже тоді хотів потрапити у військо. 

«Ані бойового, ані армійського досвіду до 24 лютого в мене не було. У 2014-2015 роках я займався волонтерською діяльністю… Насправді я зголосився піти у військо ще 16 лютого… Я аналізував українські та міжнародні новини, стежив за перебігом подій. Було зрозуміло, що вторгнення московії таки відбудеться… На той момент у мене був так званий «білий квиток», і я хотів його якимось чином анулювати – ще раз пройти лікарську комісію, аби мене визнали повністю придатним для служби», – розповідав Віталій в останньому інтерв’ю тижневику ВО «Свобода». 

За його словами, він пройшов всіх лікарів, просив визнати себе придатним до служби, прийшов в місцеву ТРО, але там його відправили додому і згадали про нього тільки 24 лютого. Тоді зв’язалися, спитали про службу, і він погодився, висловив бажання воювати. Відвіз дружину до батьків, зібрав рюкзак, та з 26 лютого вже був у ЗСУ. 

Віталій став солдатом, стрільцем військової частини А7272.  

«У перший день повномасштабної війни Віталій пішов боронити нашу країну. Україна та любов і служіння їй були завжди для нього на першому місці», – писала у Фейсбуці дружина.

Віталій воював на території рідного краю, і там під час риття окопів він та його побратими знайшли цінні археологічні знахідки. «Ми копали окопи на території древнього городища, яке розташоване в селі Маяки Краматорського району. Там проходила лінія фронту. Ми там окопувались і знайшли цінні археологічні знахідки – тисячолітні жорна, кераміку, численні знаряддя праці. За попередніми висновками, вони датуються IX-XIII… Зрештою друзі-археологи підтвердили давність цих артефактів. Всі знайдені речі ми передали в музей», – розповідав Віталій. 

Доброволець загинув 9 листопада 2022 року на Сватівському напрямку, і спочатку був похований у рідному Слов’янську. 

«Вчора в бою з ворогом загинув мій безмежно коханий чоловік, мужній воїн, громадський діяч Віталій Киркач-Антоненко… Вітасик залишив мені найголовніший подарунок, який тільки може бути в цьому світі – маленьку дитинку, яка живе в мені. Сподіваюсь, через пів року вона народиться і подивиться на мене його добрими і ніжними батьківськими очима. Дякую всім за співчуття та підтримку. За тебе, моє кохання, помстяться хоробрі воїни нашої любої України», – повідомила у Фейсбуці Наталя. 

19 травня 2023 року вона народила доньку, яку назвала на честь чоловіка – Віталіною. 

«Я народила донечку від коханого вже після його загибелі і я можу з впевненістю сказати, що це неймовірна підтримка. Ти живеш заради дитини і її майбутнього, вчишся знову радіти і посміхатися», – поділилася жінка. 

Всі, хто знав Віталія, згадують його добрими словами і дякують за мужність, патріотизм, за захист. 

Олексій Юков, керівник пошукової групи «Плацдарм», яка займається пошуком загиблих і зниклих безвісти військових, написав: «Минуло вже три роки, як ти загинув, Віталя!!! Загинув, захищаючи свій край, свою родину, свою Україну!!! Дуже шкода… І твої діти ростуть без тебе, друже!!! Але вони є завдяки тобі і незламності твоєї коханої… Завжди згадую останню зустріч з тобою. Один позитив. Дякуємо, друже, що був і є поруч!!! Вічна Шана та Повага!!!. Родині твоїй нехай буде здоров’я та злагода, бо ти їх захищаєш навіть зараз!!!». 

Друг родини Ірина Солошенко пам’ятає Віталія та дякує йому за захист, за те, що він був: «Позивний «Красівий». Три роки. Ти не побачиш, як росте твоя донька, яка народилася після твоєї загибелі. Але маю надію, там де ти є – ти знаєш, яка вона гарна, мила дівчинка. Як важко Наталі. Як важко твоїм рідним без тебе. Але дякую, що був і захистив нас. Думаю, колись побачимося. Бережи з неба своїх дівчат. Вони у тебе чудові!». 

Через те, що фронт наближається до Слов’янська, Наталя організувала перепоховання Віталія. Могилу ексгумували та перевезли останки до Києва. Тепер з усіма військовими почестями його поховали вдруге, вже 2 лютого, на Совському цвинтарі. 

«Коли ми поховали його в Слов’янську, Україна звільняла території, і ми думали, що війна скоро закінчиться. Але лінія фронту постійно наближається, і я боялася, що Віталій може опинитися під окупацією… Це було дуже важко емоційно. Але це було правильне рішення. Було б набагато важче залишити його, знати, що він залишився», – пояснила Наталя. 

Ірина Солошенко, яка була на перепохованні, зізналася, що це дуже важко витримати вдруге, але «тепер він ближче, тепер до нього можна буде привести Віталінку, яка як дві крапельки схожа на татка, якого ніколи не бачила». 

Пам’ять Захисникові!

Олена Колгушева 

Фото: Фейсбук-сторінка Віталій Киркач-Антоненко, Фейсбук-сторінка Nataliya Kyrkach-Antonenko

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform