Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
Українські дрони «скоротили» вантажний трафік росіян до Криму на 71%
За останні 14 діб завдяки вогневому контролю українських дронів над сухопутним коридором у Крим, військовий вантажний трафік армії РФ скоротився на 71%.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці заявив командувач СБС Роберт “Мадяр” Бровді
«Віднині – марші смерті логістики на Крим окупанту дозволені виключно манівцями. Офіційний розпис у власній безпорадності,-прогин зараховано.
Від 7 червня наказом командувача ГВ «Восток» заборонено військовий вантажний трафік трасою «Е58-Порожнеча» (хробача назва Р-280 «Новоросія»), відтинок у ТОТ Маріуполь- Бердянськ-Мелітополь-Сімферополь, котрий протягом двох тижнів вже скоротився на 71%», – написав він.
Як повідомили Сили безпілотних систем ЗСУ у Телеграмі, командування армії РФ ухвалило рішення після системних уражень транспорту російських загарбників на південному напрямку.
До ураження логістики ворога в оперативній глибині долучені підрозділи Сил безпілотних систем, АК ЗСУ, Національної гвардії України, Сил спеціальних операцій, Служби безпеки України та інших складових Сил оборони.
За два тижні вантажний трафік на відповідній ділянці скоротився орієнтовно на 71% – з 3800 до 1100 транспортних засобів на добу.
“Це не означає повної блокади маршруту, однак свідчить про суттєве обмеження логістичних можливостей противника та змушує його використовувати запасні маршрути”, – зауважили у СБС.
Як повідомляв Укрінформ, у Чонгарі знову пошкоджений міст після нічної атаки українських БПЛА.
Війна
Сирський здійснив поїздку до військових частин на Донеччині
Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський здійснив чергову поїздку до органів військового управління та військових частин, які виконують завдання в межах оборонної операції у Донецькій області.
Як передає Укрінформ, про це він повідомив у Фейсбуці.
У 1-му корпусі Національної гвардії України “Азов” Сирський заслухав доповідь бригадного генерала Дениса Прокопенка і командирів військових частин.
“Скоординували подальші дії та взаємодію у визначених смугах відповідальності. Визначив першочергові завдання та віддав необхідні розпорядження щодо вирішення проблемних питань”, – зазначив головнокомандувач.
Як зауважив Сирський, він вручив почесні нагрудні знаки головнокомандувача ЗСУ “Хрест хоробрих”, “Хрест “Військова честь”, “Золотий хрест” і “За сумлінну службу” військовослужбовцям, які проявили мужність і відзначилися під час виконання бойових завдань.
Також головнокомандувач працював у 7-му корпусі швидкого реагування Десантно-штурмових військ і 9-му армійському корпусі, обговорив з командирами обстановку в районах відповідальності, зміни у характері дій російських військ і шляхи посилення спроможностей підрозділів.
“Противник щоденно намагається покращити своє тактичне положення, не полишає спроб прорвати нашу оборону. Попри перевагу в живій силі та техніці, ворог зазнає значних втрат”, – наголосив Сирський.
Він також провів нараду в угрупованні Сил безпілотних систем з командувачем СБС майором Робертом Бровді.
“Досвід бойових дій вкотре підтверджує: ефективно протидіяти противнику в нинішніх умовах можна лише завдяки поєднанню активної оборони, випереджувальних рішень та ураження ворога на оперативно-тактичну глибину засобами Middle Strike. Важливо, що наші воїни діють у тісній взаємодії, швидко адаптуються до змін обстановки та скорочують час від ухвалення рішення до його реалізації на полі бою”, – підкреслив генерал.
Як повідомляв Укрінформ, за даними Сирського, від початку року Сили оборони України звільнили від російських загарбників понад 600 квадратних кілометрів української землі.
Війна
У двох районах Херсона відремонтують 14 найпростіших укриттів
У Херсоні відремонтують 14 найпростіших укриттів у Корабельному та Центральному районах, також у місті посилять антидроновий захист міських автошляхів — спеціальними засобами облаштують понад 33 кілометри найвразливіших ділянок доріг.
Про це повідомив начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін на брифінгу з посиланням на рішення засідання Ради оборони області, передає Укрінформ.
«Під час засідання Ради оборони Херсонщини ухвалили низку важливих рішень для безпеки мешканців Херсонської громади. Зокрема затвердили виділення фінансування на ремонт 14 найпростіших укриттів у Корабельному та Центральному районах міста, закупівлю автоматизованих замків для пів сотні захисних споруд та встановлення габіонів», – каже Прокудін.
За його словами, окреме доручення стосується монтажу мобільних укриттів у приватному секторі.
Очільник ОВА додав, що на засіданні Ради оборони області погодили посилення антидронового захисту міських автошляхів — спеціальними засобами планують облаштувати понад 33 кілометри найбільш вразливих ділянок доріг у Херсоні та покращити пасивну оборону критичної інфраструктури.
Як повідомляв Укрінформ, Україні потрібно десь 80-100 років, щоб дійти у себе до такого рівня укриттів, як це наразі є у Фінляндії.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Усі новини1 тиждень agoКатерина Поліщук – пташка з Азовсталі розкрила свою вагу
-
Усі новини1 тиждень agoГерой мему Я в Польщі одружився – мережа звинувачує блогера в хайпі
-
Усі новини1 тиждень agoБанан за 6 млн євро вкрали — банан «Комедіант» зник з виставки у Франції
-
Усі новини1 тиждень agoСпочатку з’явилися чорні діри, а не галактики: це вважалося неможливим (фото)
-
Політика1 тиждень agoу Міноборони сказали, коли можуть представити депутатам реформу армії
-
Події7 днів agoКартину Івана Марчука продали на аукціоні за рекордні €96 тисяч
-
Усі новини1 тиждень ago“Ми поганий приклад”: дружина ексглави МЗС Кулеби розповіла про вартість власного весілля
-
Події1 тиждень agoНа Варшавському книжковому ярмарку Україну представили 18 видавництв