Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
У Міноборони обговорили з колегами з Нідерландів підвищення ефективності використання F-16
У Міністерстві оборони України обговорили з делегацією оборонного відомства Нідерландів підвищення ефективності використання винищувачів F-16.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міноборони.
Заступник міністра оборони з питань розвитку авіації Олександр Козенко провів робочу зустріч з делегацією Міноборони Королівства Нідерланди на чолі з директором проєктного управління з питань України, співголовою Коаліції спроможностей Повітряних сил комодором Альбертом Якобусом де Смітом.
Сторони обговорили нагальні потреби українських Повітряних сил та подальші кроки щодо посилення авіаційної компоненти Сил оборони України.
Козенко подякував уряду й народу Нідерландів за непохитну підтримку України, а також відзначив лідерську роль комодора де Сміта як співголови Коаліції авіаційних спроможностей від Нідерландів.
Учасники перемовин ключову увагу приділили підвищенню ефективності використання винищувачів F-16 на тлі посилення повітряних атак агресора на енергетичну інфраструктуру України.
Зокрема йшлося про можливості постачання додаткових авіаційних засобів ураження; розширення номенклатури озброєння для інтеграції на платформи F-16; модернізацію систем захисту та протидії ворожим загрозам на бойових літаках.
Окремим блоком питань стали логістика та технічне забезпечення.
Учасники зустрічі розглянули шляхи покращення обслуговування платформ безпосередньо в Україні, а також можливості збільшення європейських пропускних спроможностей для проведення регламентного обслуговування літаків.
За результатами зустрічі сторони домовились більш детально опрацювати зазначену проблематику та ухвалити конкретні технічні рішення в рамках чергового засідання учасників Коаліції спроможностей Повітряних сил.
Як повідомляв Укрінформ, Повітряні сили не лише захищають небо, а б’ють ворога у відповідь – близько 7000 літаковильотів були здійснені в 2025 році.
Фото Укрінформу можна купити тут.
Війна
Нацгвардійці дронами знищили російський «Град» на Донеччині
Оператори підрозділу ударних БПЛА Lasar’s Group Національної гвардії України у взаємодії із суміжними підрозділами знищили російську реактивну систему залпового вогню БМ-21 «Град» у Донецькій області.
Війна
Атака на Київ 14 січня — РФ з ранку запустила 10 реактивних БПЛА
Росіяни з ранку 14 січня намагалися атакувати Київ десятьма реактивними безпілотниками. Українська протиповітряна оборона збила всі 10 дронів.
Про активізацію спроб атаки на Київ пресслужба командування Повітряних сил Збройних сил України розповіла у Facebook. Реактивні безпілотні літальні апарати рухалися в напрямку столиці з 07.00 по 17.00 14 січня.
В ПС ЗСУ розповіли, що для протидії ворожим реактивним безпілотникам залучали всі необхідні засоби та підіймали військову авіацію.
За інформацією командування, станом на 17:00 десять із десяти реактивних дронів були збиті у повітряному просторі Київської та Чернігівської областей.
“Після вивчення уламків спеціалісти, імовірно, з’ясують тип БпЛА та його корисне навантаження”, — зазначили в Повітряних силах ЗСУ.
В пресслужбі додали, що на південь від столиці після знищення реактивних дронів все ще фіксувалися звичайні “Шахеди” та безпілотники інших типів, і закликали цивільних не ігнорувати повітряну тривогу.
Атака на Київ 14 січня: що відомо про реактивні дрони
Про те, що РФ почала атакувати Україну реактивними “Шахедами”, український фахівець в галузі радіотехнологій Сергій “Флеш” Бескрестнов розповідав у липні 2025 року. Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко припускав, що такими безпілотниками росіяни намагатимуться перевантажувати на виснажувати українську ППО. Він розповів, що вперше в Ірані заговорили про реактивний Shahed-238 у 2023 році — тоді заявлялася швидкість дрона на рівні близько 550 км/год.
Нагадаємо, росіяни здійснили ранковий удар по Києву 14 січня. Міський голова Віталій Кличко повідомляв про влучання “Шахеда” у 16-поверховий житловий будинок в Оболонському районі, проте пізніше в ДСНС спростували це повідомлення та розповіли, що пожежа не в багатоповерхівці не була пов’язана з атакою.
Експерт із систем радіоелектронної боротьби та зв’язку Сергій “Флеш” Бескрестнов 14 січня розповів, що окупанти атакують Україну “Шахедами” із магнітними мінами, які самостійно детонують лише через кілька днів.
-
Усі новини5 днів agoНаречена Клопотенка – що відомо про обраницю відомого шеф-кухаря
-
Війна1 тиждень agoТанкер Марінера — захопленим США судном РФ володіє бізнесмен з Криму
-
Усі новини1 тиждень agoНайжахливіші будинки знаменитостей — рейтинг журналістів
-
Усі новини1 тиждень agoяк гавайська мова зберагіє і передає тисячолітню історію
-
Війна1 тиждень agoАтака на Одеську область — ЗС РФ вдарили по портах, є загиблий — фото
-
Події1 тиждень agoNetflix анонсував шостий сезон серіалу «Емілі в Парижі»
-
Війна1 тиждень agoБілий дім контролюватиме частину Данії — деталі
-
Україна1 тиждень agoіноземцю Рокко заборонили в’їзд в Україну, подробиці (фото)