Connect with us

Війна

Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн

Published

on

Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.

Життя до війни: яким воно було? 

Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати. 

Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.

Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?

Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись. 

Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону. 

Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка. 

Фото: Економічна правда

Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось. 

У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.

Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи. 

Рішення піти на службу: як це відбувалось?

Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни. 

Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.

Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.

Фото: з архіву Джейн

Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим. 

Як бути жінкою військовослужбовцем? 

Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше. 

Фото: з архіву Джейн

З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.

Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь. 

UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.

Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.

Фото: з архіву Джейн

 

Війна

Наші санкції цієї доби досягли Самарського регіону та розрахунків «Іскандерів» у Брянській області

Published

on

Українські санкції цієї доби досягли Самарського регіону та позицій російських загарбників із розрахунків «Іскандерів» у Брянському регіоні Російської Федерації.

Як передає Укрінформ, про це Президент Володимир Зеленський написав у Фейсбуці і оприлюднив відео.

«Росіяни продовжують перетворювати нашу інфраструктуру та все, що підтримує звичайне життя, на свої мішені. Зранку в Києві «Шахед» ударив по Північному мосту. Протягом ночі під російськими атаками були житлові будинки, залізниця та енергетика у багатьох регіонах. У Чорноморську дроном вдарили по судну», – зазначив Зеленський.

За його словами, важливо, що завжди українські воїни знаходять, як справедливо відповісти на ці обстріли і повернути війну туди, звідки вона прийшла.

«Цієї доби наша далекобійність ефективно спрацювала по об’єктах, що працюють на воєнну машину агресора. Наші санкції досягли Самарського регіону, позицій окупантів із розрахунків «Іскандерів» у Брянському регіоні. Є нові результати в Чорному морі», – поінформував Зеленський.

Президент подякував всім залученим підрозділам за влучність і системну роботу і наголосив, що Росія має зупинити свою неадекватну ескалацію.

Читайте також: Усі ключові далекобійні завдання України виконуються – Зеленський

Як повідомляв Укрінформ, підрозділи Сил оборони України 2 жовтня та вночі 3 жовтня завдали ураження по місцю запуску ударних безпілотників і переправі російських загарбників у Донецькій області, а також пункту управління та складу в Бєлгородській області РФ.

Фото: ОП



Джерело

Continue Reading

Війна

Жахливий символізм: російський дрон вбив 14-річного школяра за домашнім завданням

Published

on


Минулої п’ятниці, 25 вересня, 14-річний Даниель Уманскі виконував домашню роботу. Хлопець не встиг дописати нарис про Володимира Мономаха через російський дрон.

Вранці 25 вересня 14-річний школяр Даниель Уманскі сидів у своїй кімнаті, виконуючи домашню роботу про Київського князя Володимира Мономаха та його моральні вчення. Про це написала у соцмережі правозахисниця Олександра Матвійчук.

Юнак не закінчив урок, бо російський БПЛА влучив у будинок, де знаходиться його квартира, зазначила правозахисниця, яка також опублікувала фото зошиту із недописаним домашнім завданням авторства фотографів Ліберових.



Зошит

Фото: з відкритих джерел

“Є жахливий символізм у тому, що Даниель писав у той момент, коли його життя перервалося”, — зазначила співробітниця Центру громадянських свобод, додавши, що хлопець намагався визначити принципи гуманізму, але не встиг закінчити свою думку. Російський безпілотник влучив у його кімнату.




Даніель Уманскі

У четвер, 1 жовтня, Даниеля поховали в Ізраїлі, де живуть його бабуся і дідусь.

Нагадаємо, уранці 25 вересня у Києві оголошували повітряну тривогу через дронову загрозу. Мер Києва Віталій Кличко повідомляв, що БпЛА влучив у багатоповерхівку в Печерському районі.

Президент України Володимир Зеленський повідомляв, що внаслідок удару загинув 14-річний хлопець, ще дев’ятеро людей постраждали.

Як інформували ізраїльські ЗМІ, сім’я хлопця переїжджала до Ізраїлю, але близько 20 років тому повернулася до України.



Джерело

Continue Reading

Війна

Путін заявив про захоплення 1301 км² України у вересні, які суттєво розходяться з даними ISW

Published

on


Кремлівський диктатор Володимир Путін заявив, що у вересні російські війська захопили понад 1300 км² території України, однак ці твердження суттєво розходяться з фактичними даними про ситуацію на фронті.

Про це пише ISW (Інститут вивчення війни), передає Укрінформ.

Інфографіка: ISW

Аналітики звернули увагу на заяву Путіна від 1 жовтня під час засідання клубу «Валдай». Він стверджував, що лише у вересні 2026 року російські війська захопили 1301 км² території України – у 2,5 раза більше, ніж заявлені Росією територіальні здобутки за попередні місяці.

Водночас ISW проаналізував наявні докази й дійшов висновку, що у вересні 2026 року російські війська зазнали чистих територіальних втрат у 80,81 км². А якщо врахувати також просування російських військ у райони, над якими вони не встановили повного контролю, чисті територіальні втрати Росії у вересні становили 175,18 км², зазначають аналітики.

«Абсурдні заяви Путіна продовжують створювати вигадану картину бойових дій, що підтримує когнітивну війну Кремля, спрямовану на те, щоб хибно зобразити російський наступ масштабний на всьому полі бою», – пишуть аналітики.

В ISW зазначають, що не можуть оцінити, чи знає Путін про неправдивість наведених ним цифр, чи просто приймає вигадані російським військовим керівництвом дані про перебіг бойових дій, які йому подають через глибоко вкорінену в російській військовій командній структурі культуру брехні.

Читайте також: Путін посилюватиме атаки на Україну з наближенням виборів у США – Зеленський

Однак, констатують аналітики, заяви Путіна про успіхи російських військ на фронті у вересні 2026 року настільки далекі від реальності, що більше нагадують галюцинації.

Як повідомляв Укрінформ, 23 серпня 2026 року Президент України Володимир Зеленський заявив, що 820 км² української території були повернуті під контроль України від початку року. Він також наголосив, що на той момент Росія окупувала з початку року 990 км² і що до кінця року Україна розраховує вийти на паритетну кількість територій.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.