Війна
Одна валіза та велика сила: історія військовослужбовиці за позивним Джейн
Мільйони історій, тисячі трагедій та сотні складнощів не заважають бажанню, силі чи сміливості. 233 день повномасштабної війни Україна стоїть завдяки кожному з її захисників, серед них і дівчина за позивним “Джейн”. До Дня захисника та захисниці України військовослужбовиця поділилась своєю історією для “Дайджесту Одеси”. Це розповідь про підтримку, про те як страх можна перетворити у силу, як вірити у майбутнє і це частина нашої історії.
Життя до війни: яким воно було?
Моє життя до війни було дуже класним, я багато подорожувала. Ми з хлопцем відкрили свою туристичну компанію і останній рік цим займались, планували надалі. Також поміж цього я викладаю онлайн англійську мову для дорослих та дітей і в мене були власні ідеї, які я хотіла втілювати.
Пам’ятаю, як 14 лютого ми приїхали до Карпат, тоді якраз говорили про можливий напад і в мене була така міні істерика, адже дуже важко розуміти цей факт. Але тоді нічого не сталось. Ніхто не вірив. До речі, коли ми 13 лютого виїжджали, то наш друг сказав: “ну якщо буде війна, то збираємо речі і йдемо у військкомат”. Він такий, що я вірила в його слова. Я не вірила у сам факт, що можлива війна. Ось так все ж сталось, ми жили всі вчотирьох у Гостомелі, зараз знаходимось на службі.
Якою війна з’явилась у вас? Про що тоді думали, які перші дії?
Війна застала мене у Житомирі, за день до вторгнення ми виїхали туди з Гостомелю, де був будинок в якому ми прожили п’ять місяців. Планували провести там один день у справах. До будинку ми так і не повернулись.
Це було дуже страшно, тому що все сказане до тепер стало реальністю. Ти не знаєш, що буде з тобою, твоїми батьками. Вони знаходились за 800 кілометрів від мене, тому я дуже хвилювалась. Перший день минув швидко, адже ніхто не розумів, що відбувалось. Відчуття були дивні. Як і всі не виходили з телефону.
Ми виїхали без документів, без грошей, без речей. Все залишилось у будинку. З нами жили друзі, які 24 лютого були там. Нас розбудив від них дзвінок десь о п’ятій ранку. Вони сказали, що почалось і літаки вже летіти на Гостомель, на аеропорт Антонов, а ми жили недалеко від нього. Я була проти повернення до Києва, адже не знали чи зможемо виїхати, чи знайдемо пальне. Була паніка.
Наш друг зібрав трохи речей, документи й вмістив в одну валізу, яку привіз нам. Ось у нас залишилась одна валіза. Але якась була віра у те, що ми туди повернемось.
У Гостомель ми не можемо повернутись. Це була перша лінія, всі будинки знищені і ремонту не підлягають. Наш друг пішов служити і відбивав Ірпінь, то бачив наш будинок через річку. Коли місто звільнили, лише військові могли там пересуватись, то він приїхав до будинку та забрав деякі цінні для мене речі з першого поверху. Другий та третій поверхи просто згоріли.
Він розповідав, що на дивані були бинти та кров, напевно, окупанти там переховувались та намагались перебинтувати пораненого. Що мене дуже вразило, то вони пили наш алкоголь, але із келихів. Дістали наші круті келихи і пили з них: кляті аристократи.
Рішення піти на службу: як це відбувалось?
Я не була військовозобов’язаною, це було моє рішення. Моя родина пов’язана з військовою сферою все життя, тому для мене це було адекватне рішення: піти на службу, а не поїхати з країни.
Ми пішли удвох із хлопцем. Мені хотілось щось довести собі, бути корисною, опанувати нові навички, навчитись військової справи, поводженню зі зброю і ще багато причин. Я не хотіла виїжджати за кордон, була не в тому стані, щоб це робити. Мені не хотілось викладати, спілкуватись в навчанні, вести блог. Як це продовжувати, яке навчання англійської, коли у нас людей вбивають? Не могла ні про що думати.
Ми знаходились в Житомирі, там теж вдарило вночі, але ми не чули. Кілька тижнів ми були у батьків Влада і залишались там, але він мені сказав, що хоче піти служити. Ми розуміли, що це буде важко, тому що строковиків, які не служили — не беруть. Я питала у своїх батьків, чи є у нас варіанти, якщо поїхати на мою батьківщину до Одеської області, то може там будуть місця. У нас є вища освіта, може буде посада чи якесь місце. Це війна і люди потрібні. Мені відмовили. Потім коли бомбили зі сторони Білорусії, ракета прилетіла у сусіднє смт у Житомирі. Тоді я сказала, що ми поїдемо на південь. Хоч там також було не ясно чи буде стабільно. Ми поїхали. Побули кілька днів у моїх батьків і потім знайомі сказали, що є місця в ТРО і ми можемо потрапити, якщо підійдемо. Ось я і потрапила у свій відділ, Влад — у свій.
Обговорювали, що готові йти на рік, розуміли, що менше точно не буде. Але ми прийняли це з розумінням, тому що ми патріоти і в складні часи для країни, готові тут бути. Попри втому, а втомились усі. Коли я думаю про те, що втомлена або мені морально складно, що все задовбало, то я згадую про хлопців, які зараз знаходяться у дуже поганих умовах, не мають що їсти, у бліндажах, окопах. Наші друзі знаходяться на Сході у дуже небезпечних умовах. Тому нам наразі набагато краще ніж іншим.
Як бути жінкою військовослужбовцем?
Як слабшу звичайно будуть сприймати. Якісь упередження щодо того, що військовослужбовці, які працюють особливо в діловодстві та управлінні, менш підготовлені — це не так. Ми виконуємо свої посадові зобов’язання. Ми як солдати і маємо додаткове навантаження. В будь-який час повинні взяти зброю і йти захищати Україну і неважливо жінка ти чи ні, на якій ти посаді та інше.
З моїм хлопцем Владом у нас гарні стосунки. Те як ми бачимось залежить від того де ми живемо, це щодня або через день. Я впевнена, що цю війну ми переживемо разом і все буде добре.
Ми разом взяли участь у програмі UNITED 24 за ініціативою Президента. До нашої частини надійшов наказ: визначити військовослужбовця, який може взяти участь, вільно володіє англійською мовою. Визначили 4 людини і серед них ми з Владом. Розповіли нашу історію, ще будуть виходити додаткові відео. Ми завжди в такому беремо участь.
UNITED24 — ініціатива Президента України Володимира Зеленського. Завдання фандрейзингової платформи — стати головним вікном для збору пожертв на підтримку України. Кошти надходять на рахунки Національного банку України та спрямовуються профільними міністерствами на найголовніші потреби за трьома напрямами: оборона та розмінування, медична допомога, відбудова України.
Після війни я піду у запас і сподіваюсь, що мені більше ніколи не доведеться сюди повернутись. Поки я потрібна, я буду виконувати свої посадові обов’язки. Але багато хто хоче, і я також, повернутись до буденного життя. Хочеться миру і щоб було добре. Хочеться, щоб молоді хлопці та дівчата не помирали, не жертвували своїм здоров’ям.
Війна
Памʼяті футболіста, штурмовика Євгена Задорожнього
Євген народився 6 жовтня 1999 року на Київщині, в селі Пісківка Бородянського району.
З дитинства захоплювався футболом. У шкільні роки став вихованцем аматорського футбольного клубу «Рубін», створеного місцевими спортивними ентузіастами.

“Євген був люблячим і єдиним сином у батьків. Вихованець футбольного клубу «Рубін», швидкий і талановитий півзахисник. Футбол був його справжньою пристрастю та невід’ємною частиною життя. Любов до гри передалася йому від прадіда Володимира — відданого вболівальника з багаторічним стажем, який своїм знаменитим: «Рубін, давай — вони вже видихлися!» запалював увесь стадіон”, – писав ексголова голова Пісківської ОТГ Анатолій Рудниченко.

За свідченням тренерів, Євген вирізнявся високою швидкістю, відмінною технікою володіння м’ячем та зрілим ігровим мисленням.
У складі рідної команди він неодноразово ставав переможцем та призером численних міських, обласних та всеукраїнських футбольних турнірів. Виступав на престижному міжнародному дитячому футбольному турнірі в Барселоні, де з честю та гідністю представляв свою команду та рідний край.

Після школи хлопець навчався у Житомирському державному університеті імені Івана Франка, де закінчив факультет фізичного виховання та спорту.

Був мобілізований до лав ЗСУ у 5-ту Окрему штурмову бригаду. Загинув 22 травня 2026 року під час бойового завдання поблизу села Верхня Терса Пологівського району на Запорізькому напрямку. Похований у рідному селі.

У воїна залишились мати, батько та бабуся. Йому назавжди 26 років.
Честь і вічна шана Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Анатолій Рудніченко, з відкритих джерел, скриншоти з відео
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
Уперше ідея з ліцензіями на виробництво ракет сприймається позитивно
Президент Володимир Зеленський заявив, що підсумком його зустрічі з Президентом США Дональдом Трампом на полях саміту G7 стане передусім посилення ППО.
Як передає кореспондент Укрінформу, про це глава держави повідомив під час спільного з президентом Гондурасу Насрі Асфурою спілкування з журналістами у Києві.
Відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу про те, якими були конкретні результати переговорів з Президентом Трампом, Зеленський відповів: «Посилення протиповітряної оборони України. На це я отримав позитивний сигнал від всієї «Сімки», включаючи президента Трампа. Ліцензії для виробництва наших ракет вперше сприймається американською стороною позитивно».
Президент зауважив, що раніше постійно передавав цю інформацію, починаючи з адміністрації президента Байдена, але «ми жодного разу не отримували нічого».
«Зараз, дай Бог, вони проведуть всі консультації, відповідно з Raytheon і з виробниками, і в адміністрації проговорять, з військовими… Я дуже надіюсь, що вони повернуться з позитивною відповіддю, і ми зможемо отримати ліцензії для того, щоб наші (…) наші компанії, приватний сектор і наші державні компанії ВПК змогли допомогти Україні, змогли допомогти країнам Близького Сходу, змогли допомогти і країнам Європи», – зазначив Зеленський.
За його словами, позитивні зрушення є й у санкційній політиці.
«Президент Трамп сказав, що він повернеться до цієї політики. Це також хороший сигнал», – зауважив глава держави.
Ще одним підсумком їх переговорів, за словами Зеленського, буде збільшення допомоги. «Нам будуть допомагати набагато більше. Це слова Президента Трампа для того, щоб Путін зрозумів, що допомога не зупиниться, і тому бажано йому зупинити війну», – сказав Зеленський.
Як повідомлялося, президенти України та США провели зустріч на полях саміту G7 у Франції цього тижня. Ключовою темою зустрічі стали шляхи завершення війни.
Фото: Volodymyr Zelenskyy/Х
Війна
Україна відкриває для партнерів доступ до військових технологій РФ через платформу TrophyLab
Міністерство оборони України запускає платформу TrophyLab — відкритий доступ до технологій російської зброї для партнерів з усього світу.
Як передає Укрінформ, про це міністр оборони України Михайло Федоров повідомляє у Телеграмі.
«Кожна одиниця російської техніки, захоплена на полі бою, — це не лише трофей. Це знання про те, як працює зброя ворога. Від початку повномасштабної війни українські військові, наукові установи та дослідницькі центри досліджують захоплену техніку. Вони аналізують компоненти, технологічні рішення та слабкі місця, щоб швидше створювати ефективні контрзаходи. Тепер ці знання відкриваються для тих, хто працює над посиленням оборони», – зазначив Федоров.
Міністерство оборони запускає платформу TrophyLab — простір, який надає перевіреним користувачам доступ до інформації про сучасну російську зброю.
«Україна надасть доступ до російських технологій для наших партнерів. Компанії, дослідницькі центри та уряди країн вільного світу зможуть детально вивчати російські ракети та інші зразки озброєння. Це допоможе швидше знаходити ефективні рішення для протидії ворогу й посилить спільні зусилля заради перемоги України. Ми переконані: знання про технології противника не повинні залишатися закритими. Вони мають працювати на тих, хто створює захист», – наголосив Федоров.
Платформа відкриває доступ до результатів досліджень трофейної техніки для: українських виробників оборонних технологій; військових підрозділів; наукових установ; міжнародних партнерів, які допомагають Україні.
За словами Федорова, користувачі отримують доступ до технічної документації, результатів досліджень та аналітики щодо сучасної російської зброї.
Крім того, платформа дає змогу подати запит на фізичне дослідження трофейних зразків.
Передбачено кілька форматів роботи зі зразками: від дослідження без пошкодження до випробувань, що передбачають повне розбирання або знищення виробу.
На думку Федорова, це дає змогу інженерам тестувати власні рішення на реальній техніці противника та значно скорочувати цикл створення технологій протидії.
«Росія використовує проти України весь свій арсенал. Ми не лише стримуємо удари — ми розбираємо цю зброю до гвинтика. Те, що мало бути їхньою секретною перевагою, перетворюється на відкриту інформацію для тих, хто захищає демократію. Що більше Росія застосовує свою зброю — то більше світ дізнається, як її зупинити», – підкреслив Федоров.
Долучитися до платформи можна за посиланням.
Як повідомила у Телеграмі Прем’єр-міністр Юлія Свириденко, отримати доступ до каталогу можуть наукові організації України, військові частини Сил оборони, українські виробники оборонних технологій, державні установи та оборонні відомства країн-партнерів, іноземні оборонні компанії держав-партнерів, які відповідають вимогам Міноборони.
Користуючись платформою, дослідники отримують доступ до каталогу креслень, технічних даних і результатів аналізу російського озброєння.
Платформу TrophyLab створило Міністерство оборони України як офіційний державний портал. Вона акумулює дані від підрозділів Сил оборони України, ГУР, СБУ та профільних наукових установ і працює в тісній співпраці з органами сектору безпеки та оборони, у розпорядженні яких перебувають трофейні зразки.
Як повідомляв Укрінформ, військові показали збиті та перехоплені російські безпілотні літальні апарати (БпЛА) різних типів і розповіли про особливості їхнього застосування.
Фото ілюстративне: 128 ОГШБр
-
Одеса1 тиждень agoУ Затоці на Одещині відремонтують міст через Дністровський лиман
-
Події1 тиждень agoУ Києві встановили інформаційний стенд про зруйновану Воскресенську церкву на Подолі
-
Війна1 тиждень agoУкраїна зможе виробляти кілька десятків балістичних ракет на місяць
-
Політика1 тиждень agoУкраїна та Фінляндія домовилися про взаємне гарантування якості оборонної продукції
-
Відбудова1 тиждень agoКомпенсації у межах «єВідновлення» отримали понад 206 тисяч родин
-
Суспільство1 тиждень agoПонад 150 мільйонів заощаджень й дарунки від родичів: що задекларували голови судів Одещини Анонси
-
Відбудова1 тиждень agoУ Дніпрі відновили дві пошкоджені російськими обстрілами гімназії
-
Події1 тиждень agoу Києві відкрилася виставка класичних японських гравюр і робіт сучасних українських митців