Війна
Опіка для дітей, які втратили батьків на війні: куди звертатись, чим допомогти, як не помилитись
В Україні вже немає дітей, які не знають, що таке війна. Якщо ще не всі бачили воєнну техніку чи не чули вибухів снарядів, то абсолютно кожному відомі звуки гучномовця, що сповіщає про сирену та необхідність йти в укриття. “Дайджест Одеси” поспілкувався з БФ Діти Героїв. Одним із напрямів роботи яких є опіка дітей, котрі втратили батька чи матір (або обох) внаслідок війни з російськими окупантами. Зараз під опікою фонду понад 1600 дітей, але на жаль, щодня звертаються до 20-ти нових підопічних.
Якщо ви знаєте таких дітей — передайте контакти фонду їхнім опікунам. Залишаємо посилання на форму для заповнення.
Робота з постраждалими сім’ями потребує знань
Виконавча директорка фонду Анна Хоменко зазначила, що суспільство повинне бути дуже уважним до емоційного стану дітей та розуміти, як поводитися в тих чи інших обставинах. Необхідно зважати на те, що дитині подобається робити, а що в неї викликає смуток чи навіть біль.
Найкращий рецепт підтримати дитину — звернутись за спільною допомогою до спеціалістів. Важливо щоб опікун теж займався з психологом паралельно з дитиною, адже ми не помічаємо, як психологічні травми війни впливають на наше спілкування з малечею. Не варто “копатися” в болях дитини, що примушує її заново переживати гіркий досвід війни та втрати своїх близьких.
БФ “Діти Героїв” працює з дітьми, у яких є офіційно затверджений опікун, якщо і батько, і мати загинули під час війни.
Благодійна організація чималу увагу приділяє психологічному стану дітей. У фонді працюють кваліфіковані психологи з професійною вищою освітою, які працюють з постраждалими сім’ями. Кожна родина має можливість отримати 10 консультацій для дитини та 10 — для тих, хто опікується нею. Якщо для повної реабілітації цього недостатньо — фонд організовує додаткові зустрічі з психологом до їх повної реабілітації. Основна частина консультацій відбувається онлайн, оскільки родини та психологи можуть знаходитися в різних куточках України та за її межами.
Окрім роботи з дітьми, психолог допомагає стабілізуватися та відновити ресурси дорослому члену родини, краще зрозуміти причини дитячих реакцій, налагодити контакт з дитиною та відновити довірливі стосунки. Коли поруч з дитиною є доросла людина, якій можна довіряти, та поруч з якою з’являється відчуття безпеки — це великий ресурс для прожиття втрати, травм та повернення до щасливого дитячого життя.
Різні емоційні реакції — нормально
Психолог БФ “Діти Героїв” Марта Білик пояснює, що діти по-різному сприймають та переживають втрату рідних. Реакція на смерть залежить від низки факторів, серед яких вік дитини, її особисті риси, близькість стосунків з людиною, яка померла, обставин смерті, попередній досвід переживання втрат, поведінка найближчого оточення тощо.
Спостерігаючи за дитиною, іноді складно розпізнати та оцінити глибину її переживань. Емоційна реакція у дитини може бути різною, і часто відмінною від дорослих.
З віком та власним розумінням, що таке смерть та наскільки невідворотною вона є, діти можуть реагувати більш зрозумілим для дорослих способом. Одні заперечують втрату, інші сумують, деякі закриваються в собі, тікають у світ ігор та гаджетів, мовчать та, на перший погляд, не хочуть згадувати про втрату. Ми можемо спостерігати стрімке дорослішання або ж повернення до більш дитячої поведінки. Часто у дітей переживання проявляються у зміні поведінки, неслухняності, агресії, протесті до правил та норм, погіршенні навчання, втраті соціальних контактів. Також у дітей присутній страх втратити ще когось з рідних людей. За такою поведінкою ховається самотня, перелякана чи емоційно виснажена дитина.
Нашкодити, хоч і без умислу
Марта Білик виокремила кілька речей, які точно не варто робити при дітях, у яких загинули батьки.
● Підіймати тему втрати, розпитувати при яких обставинах загинули тато/мама чи інша близька людина. Висловлювати свою думку про померлу людину та обставини її смерті. Обговорювати це з іншими людьми в присутності дитини. Розпитувати, як вона почувається зараз і чи сильно сумує.
● Заспокоювати дитину фразами на кшталт «Ну нічого, все буде добре» «Не плач, ти це переживеш», «Добре, що хоч тобі вижити вдалось» і схожими фразами.
● Пробувати з’ясувати щось з її минулого (сімейні традиції, улюблені місця та з ким вона їх любила відвідувати, іграшки, які мала, долю домашніх улюбленців тощо).
● Цікавитися у дитини про долю рідних чи друзів, що залишилися в зоні ведення бойових дій чи на окупованих територіях.
● Розпитувати про обстріли, військові дії, які могла бачити, руйнування будинків, смерті чи поранення інших людей. Як вона себе тоді почувала.
● У присутності дитини обговорювати події, що можуть бути пов’язані з її травматичним досвідом.
● Наполягати робити те, що дитина ще не готова, відмовляється або ж боїться.
● Розказувати про дитину якусь інформацію іншим без її згоди (наприклад: «Знайомтесь, це (ім’я). Вона ВПО, її дім розбомбили і батько загинув від уламків ракети. Тепер вона буде жити тут і дружити з нами»).
Психолог зазначає, що смерть близької людини змінює життя всієї родини. Щоб краще справитися з переживаннями та прожити горе, діти потребують мати поруч достатньо ресурсну людину, що зможе допомогти зрозуміти, прийняти те, що відбулось, підказати, як краще справитися з емоціями. Часто батьки та оточення самі горюють, не мають достатньо знань та ресурсу для підтримки дитини. І тоді вона переживатиме подвійну втрату — близької людини, що померла, та втрату емоційного контакту з іншими членами сім’ї. Тому важлива всебічна підтримка родини (емоційна, фінансова, соціальна).
Не залишати негативні наслідки війни на час перемоги
З моменту повномасштабного вторгнення пройшло 10 місяців, тобто більшість людей та дітей, що втратили рідних, наразі знаходяться у стадії шоку, заперечення або гострого горя. Чи готові ці люди розкриватися та активно говорити та проживати втрату? Скоріш за все ще ні. Але це не значить, що їх потрібно «залишити в спокої».
Саме тому на перших етапах дуже вагомою є психосоціальна підтримка. Вона включає юридичну, фінансову, медичну допомогу, першу психологічну допомогу та ін. Також коли поруч є люди, що можуть підтримати, вислухати, скерувати, елементарно нагадати людині в стані шоку про необхідність в їжі та воді, виконанні побутових завдань — це вже важливі кроки на шляху до проживання травми.
Попри всю складність ситуації важливо розуміти, що не всі діти, які переживають травми внаслідок війни, в майбутньому зустрічатимуться з негативними наслідками війни. Психіка переважної більшості дітей відновить своє нормальне функціонування самостійно після закінчення травмуючої події (війни). Наразі необхідна якісна підтримка від дорослих, друзів та соціуму в цілому, щоб повернутися до звичайного життя — без стресу, напруги та страхів.
БФ “Діти Героїв” надає допомогу у 6 напрямах, які включають психологічну, юридичну, фінансову, медичну, екстрену допомогу та соціалізацію. Організація супроводжує дітей аж до їх повноліття та робить акцент на їх гідному, активному та освіченому житті.
Звернутися по допомогу
Що потрібно, аби стати підопічним БФ “Діти Героїв”?
Заповнити форму та мати перелік необхідних документів:
1. Паспорт матері/батька або опікуна.
2. Ідентифікаційний код матері/батька або опікуна.
3. Свідоцтво про народження дитини/дітей.
4. Свідоцтво про смерть батька/матері (або обох батьків).
5. IBAN (міжнародний номер банківського рахунку).
6. Згоду на обробку персональних даних.
В разі, якщо відсутнє свідоцтво про смерть, можна надати:
– лікарський висновок про смерть;
– документ з військової частини, що підтверджує смерть;
– указ Президента України про присвоєння звань (Герой України, За мужність та ін.) з позначкою “посмертно”, де ПІБ загиблого повинно бути виділено в Указі.
Якщо ви хочете підтримати фонд — це можна легко зробити на нашому сайті: https://childrenheroes.org/
Якщо у вас виникли питання — можете звернутись за номером кол-центру +380 44 247 57 88 або написати листа на електронну скриньку [email protected]
Соцмережі:
На фронті від початку доби були зафіксовані 66 бойових зіткнень Сил оборони України з російськими загарбниками.
Як передає Укрінформ, про це ідеться у повідомленні Генерального штабу Збройних сил України у Фейсбуці про ситуацію станом на 16:00 неділі, 25 січня.
Війська РФ з артилерії били по районах населених пунктів Карповичі, Залізний Міст, Леонівка Чернігівської області, Біла Береза, Кучерівка, Рогізне, Волфине, Студенок, Бруски, Будки, Гаврилова Слобода, Безсалівка, Бачівськ Сумської області. Авіаудару зазнав населений пункт Кучерівка на Сумщині.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках ворог здійснив одну спробу наступу, а також завдав двох авіаударів, скинувши три авіабомби, також здійснив 45 обстрілів населених пунктів й позицій українських підрозділів.
На Південно-Слобожанському напрямку росіяни тричі атакували у районах Приліпки, Стариці та у бік Ізбицького.
На Куп’янському напрямку російські війська намагалися наступати у бік Піщаного та Петропавлівки, загалом на даному напрямку відбулось чотири боєзіткнення, одне з яких триває.
На Лиманському напрямку українські воїни відбили десять атак загарбників у районах Сергіївки, Дробишевого, Колодязів, Новоселівки та Зарічного, одне боєзіткнення триває.
На Слов’янському напрямку на даний час боєзіткнень не фіксувалося.
На Краматорському напрямку точиться бій в районі населеного пункту Оріхово-Василівка.
На Костянтинівському напрямку російські загарбники здійснили шість наступальних дій поблизу Плещіївки, Клебан-Бика, Щербинівки та у бік Костянтинівки та Софіївки, одна атака триває.
На Покровському напрямку війська РФ 24 рази намагалися просунутися до українських позицій поблизу Шахового, Дорожнього, Родинського, Котлиного, Удачного, Молодецького та у бік Філії й Новопавлівки.
На Олександрівському напрямку агресор атакував чотири рази, у районах Зеленого Гаю, Вербового, Красногірського та у бік Нового Запоріжжя.
На Гуляйпільському напрямку українські оборонці відбили дев’ять російських атак, у районах Солодкого, Гуляйполя, Дорожнянки та у бік Варварівки, Зеленого та Прилук. Крім того, ворожа авіація завдала ударів по Зеленому, Різдвянці, Новому Полю та Зірниці.
На Оріхівському напрямку росіяни атакували позиції українських захисників у районі Плавнів та Степового, точиться бій.
На Придніпровському напрямку Сили оборони відбили російську атаку в напрямку Антонівського мосту.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці не зафіксовано.
Як повідомляв Укрінформ, екіпаж батальйону Signum зірвав масовану дронову атаку російських військ на Лиманському напрямку.
Фото: 22 ОМБр
На Курському напрямку бійці роти ударних безпілотних авіакомплексів Aquila прикордонної бригади «Сталевий кордон» знищили бойову машину піхоти, два укриття та шістьох російських загарбників.
Як передає Укрінформ, про це повідомила Державна прикордонна служба та оприлюднила відео бойової роботи.
«Оператори БПЛА РУБпАК Aquila бригади «Сталевий Кордон» на Курському напрямку за минулу добу показали відмінні результати. Спочатку – ідеальний момент. Четверо окупантів вийшли з укриття, зібралися докупи, вирішили, що день буде спокійним. Aquila вирішила інакше: один точний удар – мінус чотири», – ідеться в повідомленні.
Пізніше біля іншого укриття оператори безпілотників ліквідували ще двох російських загарбників.
«Після живої сили взялися за інфраструктуру: знищили два укриття, спалили ворожий автомобіль і добили БМП», – додали прикордонники.
Як повідомляв Укрінформ, оператори БПЛА прикордонної бригади «Помста» дистанційно взяли в полон російського загарбника у Харківській області.
Загинув під час боїв у Курській області, майже рік вважався зниклим безвісти
Завжди йшов першим. Завжди захищав своїх. Завжди надихав – все це кажуть про Івана Кононенка ті, хто його знав особисто або в соцмережах.
Іван народився 26 липня 1983 року в Києві. Середню освіту здобув у школі №179 з поглибленим вивченням фізичного виховання, де на уроках він не просто виконував норми, а перевершував їх. У 2000 році вступив одразу до двох вишів, але обрав факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України (колишній Національний аграрний університет- ред.). Під час навчання брав активну участь в наукових конференціях, закінчив кілька наукових робіт з ветеринарної хірургії.
Паралельно Іван закінчив військову кафедру й отримав звання молодшого лейтенанта запасу (зв’язок), досконало опанував англійську мову. З 2004 року працював лікарем стаціонарного відділення у приватній ветеринарній клініці «Еквус», де рятував життя найбільш беззахисних – тварин.
У 2008 році Іван захистив магістерський диплом.
Але одночасно життя Івана було пов’язане із творчістю та спортом. Він входив до команди легендарного Василя Вірастюка (важка атлетика та стронґмен), займався моржуванням, був призером і переможцем десятків змагань: Ukraine Open 2006 Olimp Strongman (Київ, 2006), 2 місце «МоржФест» (2018), «Спорт для всіх» Голосіївського району (2019, 2020, 2021, 2022, неодноразові 2-і та 3-і місця та медалі). Ключовим досягненням як спортсмена стала перемога на Ukraine Open 2006 Olimp Strongman у Києві. Ця подія стала переломною, після неї Івана запрошували до професійних турнірів по всій країні.
А ще як фітнес-тренер чоловік проводив заняття в київських залах, де навчав новачків базовим принципам. У соцмережах вів популярні сторінки, де ділився простими й ефективними вправами «з тим, що є під рукою» – гантелями з пляшок, перекладинами з гілок, саморобними штангами.
Окрім цього, Іван закінчив курси акторської майстерності й багато років знімався в кіно, серіалах та рекламі (переважно ролі охоронців, тренерів, силовиків). Одна з перших помітних робіт – участь у серіалі «Київ вдень та вночі», де він зіграв персонажа, що втілює динаміку міського життя. Далі була комедія «Скажене весілля», в якій зіграв друга нареченого, чий гумор і сила розряджають напругу, роль, яка відобразила його власну вдачу.
У фільмі «Кріпосна» він постав як суворий пан. Стрічка «Перші ластівки» принесла роль наставника молоді, де Іван передавав досвід, ніби в реальному житті на тренуваннях. А в «Слузі народу» він грав охоронця та фітнес-тренера президента, і цей персонаж додав комедійного колориту, підкреслюючи абсурдність бюрократії.
В історичній драмі «Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво» Іван грав козака, чия відвага нагадувала про корені нації. У детективі «Реальна містика» він розкрився як загадковий слідчий. «Дозор», «Жовта Зірка», «Вересень», «Слідчі», «Карась» – кожна стрічка розширювала спектр його талантів, від комедії до трилера.
Але найбільшою радістю для Івана було проводити час із родиною, виховувати двох синів.
…24 лютого 2022 року, дізнавшись про початок повномасштабного вторгнення, чоловік добровільно записався до тероборони Голосіївського району Києва. Побратими згадують, що «Ваня був з нами з першого дня. Був абсолютно безстрашною людиною. З перших днів – Чернігівщина, потім Донбас: Бахмут».
У листопаді 2022 року «Конон» отримав важке поранення в бою й майже рік був на реабілітації. Лікарі казали, що він не зможе повністю відновитись. Проте Іван створив свою програму реабілітації, записував відео, щоб його досвід змогли використати інші.
Попри те, що міг залишитися вдома через стан здоров’я, чоловік повернувся на службу. «Для мене війна ще не закінчена», – казав він. Після реабілітації Іван Кононенко певний час працював у територіальному центрі комплектування, але як тільки стан здоров’я дозволив, одразу повернувся на передову, підписав контракт із ЗСУ, отримав звання старшого лейтенанта й очолив стрілецький взвод військової частини А1815. Офіцера нагороджено відзнаками за стійкість, рішучість і відповідальність командира.
У листопаді 2024 року Іван писав на своїй сторінці у соцмережах, що їде за кордон у відрядження та повідомляв, що тривалий час буде не на зв’язку. Його останній допис був обнадійливим, але сповненим тривоги: «Все, поїхав знову за кордон (термінове відрядження), повернусь хз коли, буду без зв’язку». За інформацією сестри Івана, зв’язок із братом вона втратила 16 листопада 2024 року, а сповіщення про те, що він вважається безвісти зниклим отримала 25 листопада 2024 року. Як з’ясувалося, військовий загинув на території Курської області РФ – біля населеного пункту Нижній Клин. Чоловікові був 41 рік.
Родина не мала жодної інформації, крім офіційного повідомлення, що він зник безвісти під час бойових дій на ворожій території. Минув понад рік, пошуки тривали, але дива не сталося – Герой повернувся додому на щиті.
Прощання з Іваном Кононенком відбулося 9 грудня 2025 року в Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві. Поховали захисника на Алеї Слави Лісового кладовища. У нього залишилися двоє синів, дружина, батьки та сестра.
Вічна шана Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Іван Кононенко
За матеріалами Пам’ять, NV, Янголи спорту
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Події1 тиждень agoУ Києві відбудеться прем’єра документального фільму «Капітан. Історії танкістів «Азову»
-
Події1 тиждень agoJamala увійшла до журі Нацвідбору Молдови на Євробачення
-
Усі новини1 тиждень agoВід Землі залишиться лише одна смуга із заліза: новий страх розблоковано (фото)
-
Події1 тиждень agoЄвробачення вирушає у перше за всю історію турне
-
Події1 тиждень agoНайвизначніші події та постаті української історії: рік за роком
-
Події1 тиждень agoSpotify підніме вартість місячної передплати у трьох країнах
-
Економіка1 тиждень agoУдари по підстанціях АЕС – Безугла попереджає про тотальний блекаут в Україні
-
Відбудова5 днів agoЗа виділені урядом кошти закуплять генератори для семи областей