Війна
Пекельна зима для росіян, допомога від США та контрнаступ: військові експерти
6 січня уряд США оприлюднив новий пакет військової допомоги для України. Техніка та озброєння — важливі складові війни, але є ще супутні фактори. І хоч диванні аналітики міркували, що зимовий період буде кволим та стане паузою — факти свідчать про зворотне. У Медіацентрі Україна — Одеса 11 січня відбулась панельна дискусія стосовно майбутніх подій у російсько-українській війні.
Новий пакет допомоги від США вартує 3 мільярдів доларів і містить:
- 50 бойових машин піхоти Bradley з 500 протитанковими ракетами TOW і 250 000 патронів калібру 25 мм;
- 100 бронетранспортерів M113;
- 55 протимінних транспортних засобів із засідкою (MRAP);
- 138 багатоцільових колісних транспортних засобів високої мобільності (HMMWV);
- 18 155-мм самохідних гаубиць і 18 машин забезпечення боєприпасами;
- 70 000 артилерійських снарядів калібру 155 мм;
- 500 високоточних 155-мм артилерійських снарядів;
- 1200 155-мм снарядів дистанційної протиброньової мінної системи (RAAM);
- 36 105-мм буксированих гаубиць і 95 000 105-мм артилерійських снарядів;
- 10 000 мінометних снарядів калібру 120 мм;
- додаткові боєприпаси для ракетно-артилерійських систем високої мобільності (HIMARS);
- ракети ППО РІМ-7;
- 4000 авіаційних ракет Zuni;
- приблизно 2000 протитанкових ракет;
- снайперські гвинтівки, кулемети та набої до гранатометів і стрілецької зброї;
- протипіхотні боєприпаси Claymore;
- прилади нічного бачення та оптика;
- запчастини та інше польове обладнання.
Олександр Коваленко, провідний експерт Українського центру дослідження проблем безпеки імені Дмитра Тимчука під час дискусії розповів чим цікава ця допомога: “Цей пакет виглядає як формування повноцінної штурмової батальйонно-тактичної групи, за винятком кількох позицій. Якщо все це скомпонувати, то ми отримаємо комплекс засобів для здійснення досить швидких мобільних штурмових дій. Що потрібно, щоб реалізувати контрнаступу”.
Саме на досвіді боротьби в Харківській області можна засвідчити, що мобільність та швидкість відіграє велику роль. Окупанти не могли адекватно реагувати та вибудувати ефективну лінію оборони, протидію нашому контрнаступу у цьому регіоні.
Серед допомоги треба виокремити гвинтокрили Sea King, які постачає до України Велика Британія. Станіслав Маньков, технічний спеціаліст з авіації розповідає: “ Цей компонент передачі авіаційного озброєння — перший крок. Далі буде більше. Ці гвинтокрили точно не будуть у тій кількості, яка нам потрібна для повного переозброєння, але вже на них ми можемо підготувати технічних спеціалістів, як наземного обслуговування, так і пілотів”. Поєднання нашої авіації із технікою західних зразків — вже опрацьована схема, яка працює на полі бою.
Контрнаступ — не той процес, де на якомусь етапі з української сторони він закінчується чи починається. Наталія Гуменюк, керівниця Об’єднаного координаційного пресцентру сил оборони півдня України повідомила, що вимотування сил ворога, проведення методичної роботи зі знищення запасів ворога – вже контрнаступ. І той факт, що наразі на певних ділянках відбувається активна оборона і відбиття позицій свідчить лише про те, що це елементи військових операцій.
“Усвідомлення географії тимчасово окупованих територій свідчить, що потребуватимуться різні форми та методи реалізації плану дій перемоги. Робимо ставку на оперативне і креативне мислення командування, а не тільки на наявність певної зброї. Географія тої місцевості, яку нам треба вивільнити, особлива ще й тим, що там знаходяться наші люди, багато об’єктів інфраструктури, які ми не можемо нищити. Уповільнений процес реалізації рішень і застосування озброєння виправданий саме цим. Ми не нищимо інфраструктуру наскільки це можливо в умовах бойових дій”, — зазначила речниця.
Олександр Коваленко наголошує, що зима не ставитиме бойові дії на паузу. Наразі за деякими плацдармами сформовані умови для контрнаступу ЗСУ. І цей процес не зупиниться поки не буде звільнено повністю українську територію. “Потрібно зрозуміти, що після кожної звільненої території відбувається підготовка до звільнення іншої. Ми маємо лінію зіткнення по Луганщині, Донеччині, частині Запорізької області, а також лівобережної Херсонщини. Оці локації можемо розглядати як потенційні для майбутнього звільнення. Кожна із локацій має свою специфіку і є у стані підготовки. По деяких територіях зимові умови навіть вигідні для наступальних операцій. Тому я впевнений, що до кінця зими ми побачимо контрнаступальні дії ЗСУ, тому що такі можливості є”, — розповів експерт.
Нагадаємо про інтерв’ю з Інною Перун, громадською діячкою, яка стала військовою. Про забезпечення ЗСУ, задачі бойового медика та плани на майбутнє.
Війна
Керченський міст добито
19 листопада 2026 року ЗСУ завдали контрольного удару по залізничній частині «гордості Путіна»
Джерело
Війна
Пам’яті старшого солдата Володимира Витошка
Це була людина-радість, великий життєлюб, оптиміст, жартівник. Його любові вистачало на всіх: кохану дружину, батьків, сестричку та всю родину – дорослих та малих. Як згадує його похресник Максимко: «Любив подорожувати, мав відкрите серце до дітей та добре ставлення до тварин».
Фото: Правда ІФ
Володимир народився 9 квітня 1991 року в селі Підгір’я на Івано-Франківщині. У школі був активним, брав участь у різних заходах, вчився грати на гітарі в музичній школі. А ще – займався вільною боротьбою, бойовим гопаком, часто був учасником змагань, де брав призові місця.
Після школи закінчив Богородчанський військово-спортивний ліцей, а потім вступив до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на факультет історії та політології, де здобув фах історика. У студентські роки Володимир став постійним вожатим у спортивно-оздоровчому комплексі «Смерічка» від Прикарпатського університету, і пізніше, вже працюючи за кордоном, щоліта повертався у табір. У таборі приятелював з двома іншими вожатими – Тарасом і Степаном. Дружина Христина пригадує, що для дітей хлопці були уособленням трьох козаків з однойменного мультфільму.

Фото: Соломія Хороб
«Не знаю, чи пов’язав би він своє життя з учителюванням у школі, але “Смерічку” він би ніколи не залишив. Володя дуже любив дітей, вкладав у них душу. З ними він сам ставав дитиною. Казав, що діти – найкращі психологи. Вони вірять тобі тоді, коли ти щирий», – говорить мама захисника, пані Наталія.
Володимир дуже любив співати, знав багато стрілецьких пісень, чого навчав і дітей. Він був переконаний, що українське – найкраще. Умів гуртувати навколо себе рідних та друзів, часто збирав їх за великим столом.

Фото: Фейсбук-сторінка Катя Ослопова
У 2013 році, після закінчення університету, пройшов строкову службу. Сестра Марія пригадує, що за Україну йому боліло завжди, а після початку повзучої інтервенції на Донбасі у 2014 році – він рвався у бій. «Вони мали вже вирушати на передову, коли вийшов закон про заборону залучати до бойових дій строковиків. Це його засмутило. Якби він не був строковиком, то точно воював би», – розповіла вона.

Фото з сімейного архіву
Володимир дуже любив ходити в гори. Його дядько Іван Мартинюк, один із засновників професійного альпінізму на Прикарпатті, змалку заохочував племінника до таких походів і Карпати залишилися його пристрастю на все життя. В горах під час походу він зробив пропозицію коханій Христині, з якою познайомився у 2018 році в соцмережах.
«Ми з друзями піднялися пофотографуватися на вершині – позували, дуріли й жартували. Я задивилася на захід сонця, а повернувшись, побачила, що Вовчик стоїть на коліні з обручкою», – поділилася Христина.

Фото з сімейного архіву
Закохані одружилися у травні 2021 року. Христина пригадує: «Усі його сюрпризи, приємності і подарунки були такими ж неординарними, як він сам. Ми знали, що будемо чоловіком та дружиною. Я усвідомила це трошки пізніше. А він казав, що знав це з першого дня, як тільки мене побачив».

Фото з сімейного архіву
З початком повномасштабної війни Володимир повернувся з-за кордону, де недовго працював після одруження, і, попри вмовляння рідних, 4 березня пішов до військкомату, добровольцем приєднався до лав 109-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» ЗСУ й вирушив на передову. Разом із побратимами брав участь в обороні Київщини. Після звільнення Київської області бійців «десятки» ненадовго відпустили додому. «15 травня, перед річницею нашого одруження, він зателефонував і попросив зустріти друга, який мав передати мені квіти. Я відчинила двері і побачила Вову з букетом бузку. Він сказав: “Вибач, то вже пізно, ніде не міг купити квіти”», – пригадала Христина.

Фото: Фейсбук-сторінка Valeriia Kovalchuk
Після триденної відпустки Володимир поїхав воювати на Донеччину, постійно перебував «на нулі». Бойовий медик роти згадує, що Володимир відрізнявся допитливістю під час занять з медицини: «Найбільше приємно – це коли ти навчив людину і вона з цими знаннями рятує життя. Під час бойового завдання наш побратим отримав поранення і Вовчик не розгубився. Згадав, чого я його навчав, і врятував життя». За словами побратимів, він мав добру вдачу та жартівливу натуру. У червні Володимир отримав поранення, після лікування місяць перебував на реабілітації, а у вересні повернувся до побратимів і продовжив службу на Бахмутському напрямку.
«Тоді ми розмовляли про те, йти йому чи не йти. Хоча у нього завжди було «йти». Він сказав, що поранення не завадить йому виконувати свій обов’язок. Він був упертим. Його неможливо було переконати, тим паче в такому питанні», – ділиться спогадами Христина.

Фото з сімейного архіву
22 жовтня, у річницю весілля батьків, син привітав їх. Мама Володимира згадує: «Він, як завжди, сказав, що у нього все добре: “Мамо, все є. Нічого не треба. Мені тепло. Подивіться, яка в мене борода вже!” Щоб підбадьорити, сказав: “Я повернуся. Думаю, до квітня все закінчиться і буде День перемоги на мій день народження”».
Остання телефонна розмова між Володимиром та Христиною відбулася напередодні загибелі захисника. «Ми трішки довше говорили, як зазвичай. В його голосі відчувалося, що йому важко. Вовчик сказав, що багато його побратимів загинули і ситуація складна, тому він не знав, як все складеться. Він сказав, що дуже мене любить, і завершив словами: “Якщо щось, не плач”», – ділиться Христина.

5 листопада 2022 року старший солдат Володимир Витошко загинув у бою з росіянами біля села Яковлівка під Соледаром на Донеччині. Життя 31-річного захисника обірвав ворожий мінометний снаряд.

10 листопада воїна поховали в рідному селі Підгір’я. У нього залишилися дружина, батьки, сестра, племінники, рідні.
«Володимир був гідною людиною, справжнім захисником. Завжди казав, що це обов’язок кожного справжнього чоловіка: “Хто, якщо не я!” Володимир був надзвичайно добрим, відданим, справжнім. Дуже любив життя, свободу, дітей і гори», – розповіла Христина.
«Володимир Петрович – це людина з великої букви, яка любила Україну. Він завжди казав: “Життя цікаве, хоча й несправедливе”. І ми всі, як ніколи, зрозуміли цю фразу”», – ділиться спогадами Валерія Ковальчук, колишня вихованка Володимира Витошка у таборі «Смерічка».


Фото: ПІК
Посмертно Володимир Витошко удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня та медалі «За заслуги перед Прикарпаттям».
У травні 2023 року на горі Ягідній у Карпатах встановили меморіал на його честь. Того ж року в селі Підгірʼя Богородчанської громади перейменували вулицю на честь Володимира Витошка.

Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Вічна пам’ять і шана Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Івано-Франківськ 1, 2; Меморіал. Платформа пам’яті, Богородчанська селищна рада, Правда.іф, Громадське
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
У ЗСУ впроваджується принцип НАТО, за яким сержант може самостійно ухвалювати рішення
У Збройних силах України проваджується один із принципів НАТО, відповідно до якого сержант може самостійно ухвалювати рішення, коли немає комунікації з вищим керівництвом, і нести за це відповідальність.
Про це в інтерв’ю Укрінформу розповів заступник командира батальйону підготовки сержантського складу 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ майор Віталій Гуменюк.
«У нашій сержантській доктрині, що розвивається, акцентується на тому, як сержант самостійно ухвалює рішення. Якщо раніше він очікував на офіцерську вказівку щодо тих чи інших ситуацій, то тепер запроваджується принцип НАТО, відповідно до якого, коли немає комунікації з вищим керівництвом, сержант у бойових ситуаціях може самостійно ухвалювати рішення і є за це відповідальним», – зазначив Гуменюк.
За його словами, у країн-партнерів ЗСУ також запозичили алгоритм TLP (Troop Leading Procedures – процедури управління підрозділами / одноосібне планування бою), який використовують командири малих підрозділів (відділення, взводу, роти) для швидкого аналізу завдання, планування та підготовки операції.
«Тепер нам у навчальному процесі допомагають британські та французькі фахівці. Ми комбінуємо свій та їхній досвід і в підсумку виходить дуже цікаво. Якщо людям давати лише теорію, вона погано засвоюється, а коли поєднувати з практичними прикладами, то ефект значно кращий», – додав офіцер.
Як повідомляв Укрінформ, Збройні сили України провели Сержантський форум, який став першим заходом такого роду в історії сучасного українського війська.
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Політика1 тиждень agoРубіо назвав переговори в Абу-Дабі продуктивними, але угода не буде укладена за одну ніч
-
Суспільство1 тиждень agoКоли увімкнуть опалення в Одесі у 2026 році: дата
-
Одеса1 тиждень agoСвітла немає, а експорт є: експерт пояснив, чому в Одесі діють відключення
-
Війна1 тиждень agoПам’яті старшого сержанта Ольги Таран (позивний «Зима»)
-
Суспільство1 тиждень agoСуд у Одесі розірвав контракт на реставрацію лікарні
-
Події1 тиждень agoУ Луцьку попрощалися з письменником-шістдесятником Йосипом Струцюком