Війна
Підприємці, державні програми та гроші: воєнна економічна ситуація Одеської області. Інтерв’ю з Дмитром Радуловим
Збройна агресія росії завдає величезних збитків українській економіці, проте ми маємо продовжувати працювати, бо, як відомо битви виграє армія, а війну — економіка. Тому дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації. Одеська область приймає ВПО, транспортує продукцію, працює в умовах екстрених відключень електроенергії і про результати цього для «Дайджесту Одеси» розповів заступник Начальника Одеської ОВА Дмитро Радулов.
Підприємець має відчувати ринок і бути гнучким задля адаптації під потреби. В умовах війни, коли все перевернулось з ніг на голову, здається, що контролю немає взагалі. І крім формування безпеки для себе та родини, треба підтримувати країну і налаштувати власне ППО проти атак економічної кризи. Скільки підприємців перестали працювати в Одеській області за час воєнного стану і яка кількість нових з’явилась?
Дмитро Радулов: З початку повномасштабного вторгнення по квітень згідно з реєстраціями було більше ліквідацій ФОПів, ніж створення нових. Загалом з лютого по грудень 2022 року припинило діяльність понад 12 800 підприємців, як фізичних, так і юридичних осіб. Потім тенденція змінилась та пішла вгору, особливо в літні місяці. З березня було зареєстровано 11 тисяч підприємств, здебільшого фізичних осіб. Загалом в області близько 230 тисяч підприємців.
Це пояснюється тим, що люди виїжджали, ряд надавачів послуг припинили діяльність на початковому періоді. Наразі багато хто повернувся додому, в області з’явились внутрішньо переміщені особи, які також відкривають свій бізнес тут. Особисто знаю, як родини з Миколаївської області відкрили невеликі приватні дитячі садочки. І ВПО підтримують такі ініціативи, віддаючи саме до таких садочків своїх дітей. Важливо, що тут можна працювати, відкривати свою справу, надаючи послуги, сплачуючи податки.
Воєнний стан створює нові правові умови для підприємців, але це не єдині труднощі при роботі. ГО «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» щомісяця проводить опитування керівників підприємств «Український бізнес в умовах війни». Згідно із 7 випуском за листопад 2022 року, проблема перебоїв з електро-, водо- та теплопостачанням уперше за весь час опитування (із травня 2022 року) вийшла на перше місце в рейтингу перешкод. Частка підприємств, які стикнулись з цією проблемою, досягла 78%. Які головні труднощі при веденні бізнесу наразі можна виокремити?
Дмитро Радулов: Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси та інше. Я б ще виокремив розриви логістичних ланцюжків. У квітні ми вирішували з багатьма питання з цього приводу, коли навіть великі торговельні мережі, не кажучи вже про маленькі магазинчики, шукали товари тут на місцях. Ряд виробів привозили з інших регіонів, але вони не могли вчасно чи взагалі доставити свою продукцію. Місцеві виробники мають коротке логістичне плече і змогу швидко реагувати. Так, можливо це обмежує асортимент, але все ж всі групи товарів були і є на полицях магазинів. Це сприяє розширенню ринку збуту для обласних виробників, хоч пов’язано не з якістю їхньої роботи, а через обставини. Але маємо приклади нарощення виробництва у деяких виробників Одеської області.
Український бізнес впливає на економічну спроможність країни. Для цього створюються державні програми, податкові умови, надаються умови для релокації підприємства та інші методи підтримки. «Зернова ініціатива» розворушила значну частину регіону і які переваги ми маємо від цього?
Дмитро Радулов: «Зернова ініціатива» за нашими оцінками становить до 20% суб’єктів господарювання ділової активності в Одеській області. Тому що, наприклад, робота лише портів потребує обслуговування: брокери, логістичні та експедиційні компанії, стивідори, технічне обладнання, навіть мастило і ще багато надавачів послуг. Це все люди, обсяг, обіг коштів і ланцюжок не закінчуються. Якщо функціонує «Зернова ініціатива», то працюють сільгоспвиробники. Також ми бачимо активізацію руху на трасі Одеса-Рені. А жвавість на цій трасі збільшує потребу у придорожній інфраструктурі, яка є значним заробітком для мешканців населених пунктів вздовж шляху. Це все позитивні елементи, але якщо розшириться перелік товарів, наприклад, металургія чи хімічна промисловість — будуть додаткові фінанси.
Одеська область також бере активну участь у програмі «Доступні кредити 5-7-9%». Сьогодні ми вийшли на третє місце за обсягом кредитів, взятих у рамках програми. Це непоганий результат у воєнний стан, на місцях попереду Київ та Львівська області. Ми маємо понад 6 тисяч кредитів, взятих суб’єктами господарювання.
І ще одна програма, яку варто відзначити: «Єробота». Поки зарано говорити про результати, але у нас 918 фізичних та юридичних осіб, які подали заявки на участь. Наразі 132 проєкти отримали погодження, на розгляді — 525, відмовили — 261. На 51 суб’єкт господарювання у нас залучилось 12 млн гривень. Поки програма тільки набирає оберти, подивимось як спрацює регіон цього року.

До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я – Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються альтернативними шляхами вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?
Дмитро Радулов: Загалом по роботі портів в Україні ми бачимо зниження переваленої продукції, тому що має змогу працювати лише Одещина. У 2021 році було понад 100 млн тонн, сьогодні ми маємо 50 млн тонн. Навіть з портів Великої Одеси (Одеси, Чорноморська та Южного) є зниження. Але порти Усть-Дунайськ, Ізмаїл, Рені — мають збільшення. Крім того, що це робочі місця та оновлення парку перевальних потужностей у цих підприємствах — зростає капіталоємність. Тому вони можуть наймати нових працівників, підвищувати зарплатню та гасити старі борги. Ренійський порт після кількох місяців роботи за «Зерновою ініціативою» зміг погасити заборгованість заробітної плати за кілька років, наразі активно сплачують борги по платі за землю. А ці гроші потрапляють у місцевий ренійський бюджет. Ізмаїльський та Усть-Дунайський порти значно збільшили рівень заробітної плати, а відповідно і податкові відрахування.
Порт у Білгород-Дністровському наразі не має сьогодні змоги перевалювати взагалі, а в нього є дуже давнішня заборгованість із виплати заробітної плати, яка на початок повномасштабної війни становила 20 млн гривень. На сьогодні ця заборгованість становить 11 млн гривень. Вони працюють у режимі сухого порту, тобто надають послуги зберігання, транзитного перевантаження. Завдяки цьому мають змогу виплачувати поточну заробітну плату і гасити заборгованість. Це також непогано, все ж керівництво підлаштувалось під обставини економічної ситуації і знайшло свою нішу, щоб залишитись на плаву.
У чому полягає суть проєкту Стратегічного плану відновлення економіки Одеської області у повоєнний час? Які напрямки наразі актуальні?
Дмитро Радулов: Ми з громадами пропрацювали понад 400 різних проєктів, як на відновлення різної інфраструктури, так і на розвиток. Наразі чекаємо постанову Кабміну, яка регламентуватиме цей Стратегічний план. Ми хочемо залучати кошти міжнародних партнерів, наприклад, Європейського інвестиційного банку, Банку реконструкцій та розвитку, Міжнародної фінансової організації та інших донорів, тому потрібне погодження з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури.
Важливим є питання включення Одеської області до переліку регіонів відновлення. Це дасть більше можливостей та доступу до ресурсів. У нас критична та мостова інфраструктура зазнала уражень, є проблеми з енергетикою. Також маємо не забувати про необхідність відновлення, наприклад, зрошувальних систем, про проблемні місця Одеського регіону, як дамба Хаджибейського лиману чи інші значущі питання. Відзначу питання будівництва лінії електропередачі Новоодеська — Арциз. Це та лінія, яка дасть змогу повністю забезпечити електроенергією південну частину області від Білгород-Дністровського до Рені. Це вкрай актуальне питання і хочемо, щоб ці проєкти були в Стратегічному документі.
Певні бюджетні рішення держави можуть бути болючими, але вимушеними. Тому підтримка як самих українців, так і світових партнерів — інвестиція в перемогу.
Війна
за тиждень знешкодили 3198 російських військових
Як передає Укрінформ, про це повідомляє СБУ.
“Це рекордний показник для наших спецпризначенців за кількістю ураженої живої сили противника за такий короткий період”, —наголосили в СБУ.
За верифікованими даними спецпідрозділу, 2146 загарбників були вбиті та 1052 поранені.
Як повідомляв Укрінформ, воїни Центру спецоперацій Служби безпеки України “Альфа” у вересні знешкодили понад 7600 російських загарбників та уразили 26 засобів протиповітряної оборони і 16 реактивних систем залпового вогню.
Фото: СБУ
Війна
31 жовтня 1995 року Україна знищила останній танк Т-62 — деталі
31 рік тому, у 1995 році, українці відмовились від старих танків СРСР, тим часом росіяни дбайливо їх берегли для майбутньої війни. У перші місяці вторгнення Російська Федерація кинула в атаку колони танків. Пройшло майже чотири роки, а бронемашини у росіян все ще є. Як так сталось, що Україна знищила партію танків, а у 2022 році просила партнерів дати хоча б дещицю броні?
Україна знищила танки, а також бронемашини, артсистеми, літаки та вертольоти, які дістались їй у спадок від СРСР. Разом з нею це робили інші колишні республіки, які хотіли показати, що вони не воюватимуть між собою й поважають кордони сусідів. Такі ж зобов’язання взяла і Росія. Фокус розібрався, чому Україна порізала бронетехніку, тисячі одиниць якої стояли на полігонах і могли піти у бій.
Останній танк Т-62 — як Україна відмовилась від бронетехніки
З 1990 по 1992 рік СРСР (потім — 15 незалежних держав), а також країни-члени Варшавського договору та країни-члени НАТО підписали угоду про звичайні збройні сили у Європі (ДЗЗСЄ або скороч. “договір про роззброєння”). У документі, який можна почитати на порталі Верховної Ради, сторони пообіцяли добровільно позбутись надлишку військової техніки.
На момент розпаду СРСР на полігонах України стояло 6500 танків різних типів. Серед них — найстаріші Т-62 та Т-54 і новіші Т-72. Відповідно до угоди, українці пообіцяли, що зменшать кількість танків до 4080 од. Це був перший етап роззброєння, і протягом трьох років, з 1992 по 1995, “броні” стало менше на 40%. Тим часом РФ у 2007 році вийшла з ДЗЗСЄ під приводом того, що НАТО розширяється на схід. Росіяни перестали утилізувати техніку, натомість поставили її на збереження.
Танки України стали частиною угоди про роззброєння
Фото: Скриншот
Як нищили старі танки
Після укладання договору український уряд взявся до добровільного знищення танків. Для цього їх розрізали, вирізали броню, руйнували ходову частину та башту, різали на метал та здавали в брухт.
Танки України — працівник спилює дуло старого Т-62
Фото: “Укрінформ”
Бронетехніку списували з обліку, забирали з полігонів та везли на найближчий завод, який мав можливість виконати таку місію. Наприклад, танки могли відправити на “Криворіжсталь”, “Львівський бронетанковий завод” (ЛБТЗ), Житомирський та Харківський бронетанкові заводи.
Танки України — рештки старих бронемашин під час роззброєння
Фото: “Укрінформ”
Країни мали право самостійно обрати, яку техніку різати, тому Україна позбувалась найстаріших екземплярів. ЛБТЗ розрізали понад 1 тис. бронемашин Т-52, Т-54, Т-62, ще якусь частину перетворили на трактори, крани, тягачі.
Танки України — демонотована башта старої бронемашини
Фото: “Укрінформ”
31 жовтня 1995 року Україна ліквідувала останній танк, який пообіцяла знищити за договором про роззброєння. У Києві провели урочисту церемонію, у якій брали участь представники Британії та інших країн. Ймовірно, саме тому цю дату вважають символічним днем знищення останнього Т-62.
Чому Україна втрачала танки після 1995 року
До 2014 року Україна продовжувала зменшувати кількість танків, і це відбувалось різними шляхами. Найперше посадовці керувались тим, що країна має позаблоковий статус і в бюджеті немає грошей для утримання великих запасів військової техніки. З цих міркувань українські урядовці почали списувати, консервувати, а також продавати зброю за кордон: продавали, зокрема, і танки. Основними покупцями були країни Африки та Азії. Крім того, майже третина експорту припадала на Росію. На інфографіці проєкту “Слово і діло” бачимо, що за роки незалежності Україна втратила сумарно 2577 танків. Найбільше, 1000 од., — за президентства Віктора Януковича.
Танки України — який президент продав найбільше бронемашин
Фото: Слово і діло
Водночас, як свідчать журналістські розслідування, держслужбовці разом зі спільниками налагодили нелегальний продаж радянської зброї. У 2021 році на порталі “Заборона” розповіли про деякі оборудки 90-их і 2000-их років. Контрабандисти вивозили будь-яку військову техніку: від танків до гелікоптерів. Одна з історій — 33 танки Т-72 для Південного Судану. У справі фігурувала компанія “Укрспецекспорт”, яка заявляла, що техніку продали легально та везли в Кенію.
Т-62 та інші танки на російсько-українській війні
Бронетехніка РФ у 2022–2025 роках
У перші дні вторгнення РФ українці бачили старі та нові танки, які прямували до Києва, Чернігова, Сум, Харкова, Маріуполя, Запоріжжя та Херсона. Орієнтовна кількість робочих бронемашин у ЗС РФ — 2927 од. На фронті помітили навіть 60-річні танки Т-62: більшість таких інцидентів відбулась у 2022–2023 роках.
Восени 2025 року аналітики встановили, що Москва протягом року може отримувати приблизно 200 танків: частина — нові, частина — відновлені зі старих радянських.
З якою бронею Україна зустріла вторгнення РФ
Разом з продажем та розрізанням Україна модернізувала старі радянські танки й почала випускати новий Т-84БМ “Оплот”. На момент російського вторгнення ЗСУ мали приблизно 1 тис. танків — у 6,5 раза менше, ніж було до роззброєння. Щоб впоратися з нестачею броні, партнери передали Україні 800-1000 танків: Т-72, Leopard 2, Abrams, Challenger 2, AMX-10, T-72/PT-91.
31 жовтня 1995 року Україна виконала угоду про роззброєння, знищивши останній танк Т-62. Після цього 30 років бронетехніка експортувалась, списувалась, викрадалась. У 2025 році РФ і далі має танки, які кидає у механізовані штурми на різних ділянках фронту. Тим часом Україну виручають партнери: наприклад, у вересні на фронт прийшли хорватські М-84А4.
Війна
Росіяни залучають до штурмів на Гуляйпільському напрямку найманців з Африки та Азії
Росіяни залучають до штурмів на Гуляйпільському напрямку фронту завербованих найманців із країн Африки та Азії.
Як передає Укрінформ, про це у Телеграмі повідомляє 7-й корпус Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
7-й корпус ДШВ продовжує оборонну операцію на Гуляйпільському напрямку. Минулого тижня Сили оборони знищили та поранили близько 900 військовослужбовців РФ, що майже на 150 більше, ніж за попередній період, а також це рекордний показник за останні два місяці.
Через значні втрати на передових позиціях росіяни змушені перегруповувати сили, проводити ротації та замінювати підрозділи. Зокрема, за наявною інформацією, через втрати відбувається заміна у складі 5-ї загальновійськової армії РФ: 57-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади на сили 60-ї окремої мотострілецької бригади. Після поповнення особового складу ворог намагатиметься відновити інтенсивність штурмових дій.
Основною тактикою росіян залишається інфільтрація малими піхотними групами чисельністю від одного до п’яти військовослужбовців.
Водночас підрозділи у смузі відповідальності 7-го корпусу ДШВ фіксують участь у штурмах не лише громадян РФ, а й іноземців. Зокрема, російське командування залучає до бойових дій на напрямку найманців із країн Африки та Азії.
Вербування проходить у класичний спосіб: іноземцю обіцяють цивільну роботу або безпечну контрактну службу. З прибуттям у них вилучають документи та мобільні телефони, а після позбавлених зв’язку насильницькими методами відправляють на лінію бойового зіткнення, зазначають військові.
Так, нещодавно на Гуляйпільському напрямку Сили оборони захопили у полон громадянина Республіки Індонезія, який діяв у складі 39-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ.
Як повідомляв Укрінформ, за даними секретаря Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, бригадного генерала Дмитра Усова, Міністерство оборони Росії загалом уклало контракти з майже 46 тисячами іноземців зі 151 країни. Близько половини іноземних військовополонених, яких опитала українська сторона, знали, що воюватимуть проти України.
Фото ілюстративне
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Політика1 тиждень agoРубіо заявив, що війна Росії проти України стосується Донбасу, і закликав шукати дипломатичний компроміс
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі перебої з інтернетом TENET після удару РФ напередодні
-
Одеса5 днів agoГрафіки світла в Одесі та області 26 жовтня: час відключень
-
Війна4 дні agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Війна5 днів agoРосія збільшила використання китайських верстатів та обробних центрів у виробництві балістики
-
Війна1 тиждень agoВ Україні підтвердили локальне припинення вогню для евакуації з Олешок
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі призначили розгляд справи про виселення Одеса п…
-
Політика1 тиждень agoприпинення вогню та гарантії безпеки