Війна
Підприємці, державні програми та гроші: воєнна економічна ситуація Одеської області. Інтерв’ю з Дмитром Радуловим
Збройна агресія росії завдає величезних збитків українській економіці, проте ми маємо продовжувати працювати, бо, як відомо битви виграє армія, а війну — економіка. Тому дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації. Одеська область приймає ВПО, транспортує продукцію, працює в умовах екстрених відключень електроенергії і про результати цього для «Дайджесту Одеси» розповів заступник Начальника Одеської ОВА Дмитро Радулов.
Підприємець має відчувати ринок і бути гнучким задля адаптації під потреби. В умовах війни, коли все перевернулось з ніг на голову, здається, що контролю немає взагалі. І крім формування безпеки для себе та родини, треба підтримувати країну і налаштувати власне ППО проти атак економічної кризи. Скільки підприємців перестали працювати в Одеській області за час воєнного стану і яка кількість нових з’явилась?
Дмитро Радулов: З початку повномасштабного вторгнення по квітень згідно з реєстраціями було більше ліквідацій ФОПів, ніж створення нових. Загалом з лютого по грудень 2022 року припинило діяльність понад 12 800 підприємців, як фізичних, так і юридичних осіб. Потім тенденція змінилась та пішла вгору, особливо в літні місяці. З березня було зареєстровано 11 тисяч підприємств, здебільшого фізичних осіб. Загалом в області близько 230 тисяч підприємців.
Це пояснюється тим, що люди виїжджали, ряд надавачів послуг припинили діяльність на початковому періоді. Наразі багато хто повернувся додому, в області з’явились внутрішньо переміщені особи, які також відкривають свій бізнес тут. Особисто знаю, як родини з Миколаївської області відкрили невеликі приватні дитячі садочки. І ВПО підтримують такі ініціативи, віддаючи саме до таких садочків своїх дітей. Важливо, що тут можна працювати, відкривати свою справу, надаючи послуги, сплачуючи податки.
Воєнний стан створює нові правові умови для підприємців, але це не єдині труднощі при роботі. ГО «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» щомісяця проводить опитування керівників підприємств «Український бізнес в умовах війни». Згідно із 7 випуском за листопад 2022 року, проблема перебоїв з електро-, водо- та теплопостачанням уперше за весь час опитування (із травня 2022 року) вийшла на перше місце в рейтингу перешкод. Частка підприємств, які стикнулись з цією проблемою, досягла 78%. Які головні труднощі при веденні бізнесу наразі можна виокремити?
Дмитро Радулов: Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси та інше. Я б ще виокремив розриви логістичних ланцюжків. У квітні ми вирішували з багатьма питання з цього приводу, коли навіть великі торговельні мережі, не кажучи вже про маленькі магазинчики, шукали товари тут на місцях. Ряд виробів привозили з інших регіонів, але вони не могли вчасно чи взагалі доставити свою продукцію. Місцеві виробники мають коротке логістичне плече і змогу швидко реагувати. Так, можливо це обмежує асортимент, але все ж всі групи товарів були і є на полицях магазинів. Це сприяє розширенню ринку збуту для обласних виробників, хоч пов’язано не з якістю їхньої роботи, а через обставини. Але маємо приклади нарощення виробництва у деяких виробників Одеської області.
Український бізнес впливає на економічну спроможність країни. Для цього створюються державні програми, податкові умови, надаються умови для релокації підприємства та інші методи підтримки. «Зернова ініціатива» розворушила значну частину регіону і які переваги ми маємо від цього?
Дмитро Радулов: «Зернова ініціатива» за нашими оцінками становить до 20% суб’єктів господарювання ділової активності в Одеській області. Тому що, наприклад, робота лише портів потребує обслуговування: брокери, логістичні та експедиційні компанії, стивідори, технічне обладнання, навіть мастило і ще багато надавачів послуг. Це все люди, обсяг, обіг коштів і ланцюжок не закінчуються. Якщо функціонує «Зернова ініціатива», то працюють сільгоспвиробники. Також ми бачимо активізацію руху на трасі Одеса-Рені. А жвавість на цій трасі збільшує потребу у придорожній інфраструктурі, яка є значним заробітком для мешканців населених пунктів вздовж шляху. Це все позитивні елементи, але якщо розшириться перелік товарів, наприклад, металургія чи хімічна промисловість — будуть додаткові фінанси.
Одеська область також бере активну участь у програмі «Доступні кредити 5-7-9%». Сьогодні ми вийшли на третє місце за обсягом кредитів, взятих у рамках програми. Це непоганий результат у воєнний стан, на місцях попереду Київ та Львівська області. Ми маємо понад 6 тисяч кредитів, взятих суб’єктами господарювання.
І ще одна програма, яку варто відзначити: «Єробота». Поки зарано говорити про результати, але у нас 918 фізичних та юридичних осіб, які подали заявки на участь. Наразі 132 проєкти отримали погодження, на розгляді — 525, відмовили — 261. На 51 суб’єкт господарювання у нас залучилось 12 млн гривень. Поки програма тільки набирає оберти, подивимось як спрацює регіон цього року.

До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я – Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються альтернативними шляхами вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?
Дмитро Радулов: Загалом по роботі портів в Україні ми бачимо зниження переваленої продукції, тому що має змогу працювати лише Одещина. У 2021 році було понад 100 млн тонн, сьогодні ми маємо 50 млн тонн. Навіть з портів Великої Одеси (Одеси, Чорноморська та Южного) є зниження. Але порти Усть-Дунайськ, Ізмаїл, Рені — мають збільшення. Крім того, що це робочі місця та оновлення парку перевальних потужностей у цих підприємствах — зростає капіталоємність. Тому вони можуть наймати нових працівників, підвищувати зарплатню та гасити старі борги. Ренійський порт після кількох місяців роботи за «Зерновою ініціативою» зміг погасити заборгованість заробітної плати за кілька років, наразі активно сплачують борги по платі за землю. А ці гроші потрапляють у місцевий ренійський бюджет. Ізмаїльський та Усть-Дунайський порти значно збільшили рівень заробітної плати, а відповідно і податкові відрахування.
Порт у Білгород-Дністровському наразі не має сьогодні змоги перевалювати взагалі, а в нього є дуже давнішня заборгованість із виплати заробітної плати, яка на початок повномасштабної війни становила 20 млн гривень. На сьогодні ця заборгованість становить 11 млн гривень. Вони працюють у режимі сухого порту, тобто надають послуги зберігання, транзитного перевантаження. Завдяки цьому мають змогу виплачувати поточну заробітну плату і гасити заборгованість. Це також непогано, все ж керівництво підлаштувалось під обставини економічної ситуації і знайшло свою нішу, щоб залишитись на плаву.
У чому полягає суть проєкту Стратегічного плану відновлення економіки Одеської області у повоєнний час? Які напрямки наразі актуальні?
Дмитро Радулов: Ми з громадами пропрацювали понад 400 різних проєктів, як на відновлення різної інфраструктури, так і на розвиток. Наразі чекаємо постанову Кабміну, яка регламентуватиме цей Стратегічний план. Ми хочемо залучати кошти міжнародних партнерів, наприклад, Європейського інвестиційного банку, Банку реконструкцій та розвитку, Міжнародної фінансової організації та інших донорів, тому потрібне погодження з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури.
Важливим є питання включення Одеської області до переліку регіонів відновлення. Це дасть більше можливостей та доступу до ресурсів. У нас критична та мостова інфраструктура зазнала уражень, є проблеми з енергетикою. Також маємо не забувати про необхідність відновлення, наприклад, зрошувальних систем, про проблемні місця Одеського регіону, як дамба Хаджибейського лиману чи інші значущі питання. Відзначу питання будівництва лінії електропередачі Новоодеська — Арциз. Це та лінія, яка дасть змогу повністю забезпечити електроенергією південну частину області від Білгород-Дністровського до Рені. Це вкрай актуальне питання і хочемо, щоб ці проєкти були в Стратегічному документі.
Певні бюджетні рішення держави можуть бути болючими, але вимушеними. Тому підтримка як самих українців, так і світових партнерів — інвестиція в перемогу.
Війна
Волошин спростував захоплення росіянами Тернуватого і Річного на Запоріжжі
Російські заяви про нібито захоплення селища Тернувате та населеного пункту Річне не відповідають дійсності – обидва населені пункти залишаються під контролем Сил оборони України.
Про це в коментарі Укрінформу повідомив речник Сил оборони півдня Владислав Волошин.
Коментуючи ситуацію навколо селища Тернувате, Волошин зазначив, що російська сторона свідомо поширює дезінформацію.
«Росіяни зараз намагаються розповсюдити скрізь інформацію, що вони взяли цей населений пункт під свій контроль», — сказав він.
За словами спікера, Тернувате розташоване на значній відстані від лінії бойового зіткнення.
«Саме селище розташоване як мінімум з півтора десятка кілометрів від лінії бойового зіткнення», — пояснив речник.
Він повідомив, що противник намагався використати тактику диверсійних проникнень.
«Вони застосували декілька днів тому свою улюблену тактику “флаговтиків” та інфільтрувались за сприятливих для цього погодних умов», — зазначив Волошин.
За словами речника, диверсійну групу противника було швидко знищено.
«Близько за годину Сили оборони України провели пошуково-ударні дії, зачистку цього населеного пункту. Цю групу ліквідували», — наголосив Волошин.
Він також уточнив, що відео з полоненими росіянами, яке з’явилося в мережі, стосується саме цих подій.
«Це саме відео цих боїв тоді, як ми ліквідовували цю групу», — сказав речник.
Коментуючи ситуацію щодо Річного, Волошин підкреслив, що й там противник не має успіху.
«Цей населений пункт також перебуває під контролем Сил оборони України», — повідомив він.
Речник Сил оборони півдня підсумував, що обидва населені пункти залишаються під українським контролем.
«Річне під нашим контролем і Тернувате також під нашим контролем», — наголосив Волошин.
Як повідомляв Укрінформ, раніше речник Сил оборони півдня Владислав Волошин заявив, що інформація про нібито перехід населеного пункту Злагода на кордоні Дніпропетровської та Запорізької областей під контроль російських військ не відповідає дійсності.
Фото: armyinform.com.ua
Війна
Російські війська не мають значного просування біля Грабовського на Сумщині
Російські окупаційні війська не досягли суттєвого просування в районі села Грабовське на Сумщині, попри спроби інфільтрації окремих груп.
Про це у телеетері заявив начальник управління комунікації Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов, передає кореспондент Укрінформу.
«Вони (росіяни – ред.) там закріпилися, намагаються просуватися, але мене сьогодні зранку вже питали щодо того, що через DeepState надійшла інформація, що вони там сильно просунулись – я її перевірив, і ні. Сильно не просунулись», – зазначив Трегубов.
За його словами, окремі російські групи намагалися інфільтруватися в напрямку населеного пункту Рясне.
«Окремі групи намагалися інфільтруватися у бік Рясного. Рясне – це селище відразу безпосередньо за Грабовським», – пояснив Трегубов.
Він наголосив, що ці спроби не мали успіху.
«Окремі групи намагалися туди проникати, намагалися вести якісь інфільтраційні дії. Без успіху», – підкреслив він.
Водночас він підтвердив присутність російських військових безпосередньо у Грабовському.
«У самому Грабовському росіяни перебувають, і це сама по собі ситуація неприємна», – підсумував представник Угруповання об’єднаних сил.
Як повідомляв Укрінформ, на фронті минулої доби, 29 січня, були зафіксовані 279 бойових зіткнень Сил оборони України з російськими загарбниками.
Фото: Фейсбук/Victor Tregubov
Війна
Пам’яті Героя України, старшого майстер-сержанта Максима Стрижака
17 років життя віддав захисту кордонів Батьківщини
Максим народився у Харкові 24 лютого 1982 року. Строкова служба в армії визначила його подальший життєвий вибір. Юнак усвідомив, що вже не уявляє себе без армії, без згуртованого воїнського братства. У 2005 році підписав перший контракт і пішов служити у Чернігівський прикордонний загін.
З 2014 року Максим брав участь в АТО/ООС на сході України, де прикордонники забезпечували контроль за переміщенням людей та вантажів через лінію розмежування, брали участь у гуманітарних місіях.

У 2017 році його перевели у відділ прикордонної служби ВПС «Золоте» 3-го прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса, що на Луганщині. Місто Золоте розташовувалося на лінії розмежування з так званою «ЛНР». Тоді це був Старобільський прикордонний загін, який згодом перейменували на Лисичанський. Там Максим три роки був безпосереднім учасником активних бойових дій у Луганській області, охороняв державний кордон з Російською Федерацією.

У Золотому він зустрів свою майбутню дружину Анастасію.
«Познайомилися ми в магазині, в якому тоді працювала моя подруга, а тепер – кума. Одного дня, зайшовши до неї, я побачила Максима. Хлопець мені відразу сподобався. Ми розговорилися, а потім почали спілкуватися у Фейсбуці. Згодом зустрілися і через невеликий проміжок часу стали жити разом. А 22 лютого 2022 року, якраз у переддень Великої війни, ми зареєстрували шлюб у Попасній, а потім, повернувшись у Золоте, відгуляли весілля. Воно було досить скромним, чисто сімейним. Того ж дня Максиму зателефонували зі служби й наказали прибути з речами. Приїхавши в загін, чоловік поінформував командування, що прибув прямо зі свого весілля, і йому дозволили пробути вдома ще один день», – згадує дівчина.

Велику війну в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року Максим зустрів на місці служби. Кілька днів прикордонники ще пробули в Золотому, а далі їх передислокували в Дніпро. Згодом надійшов новий наказ – їхати в Кремінну на Луганщині, де Максим із побратимами кілька днів вели жорстокі бої, обороняючи місто. Пізніше загін брав участь у боях в районі Новокраснянки та селища Житлівка. 9 березня ворог перейшов у наступ і зайшов до населеного пункту Житлівка Сєвєродонецького району. Максим разом із побратимами вступив у запеклий бій, під час якого було знищено два ворожі БМП-2, вантажівку «Урал» та близько сотні військовослужбовців противника. Атаку вдалося зупинити. Але 18 квітня Кремінна опинилася у ворожих руках. Після окупації міста прикордонники кілька днів захищали Сіверськ.

22 квітня Максим отримав перше поранення, повертаючись із двома побратимами з бойового завдання в Ямполі. Поряд із машиною, на якій вони поверталися, пролетів керований фугас, і в одного бійця здетонувала граната. Хлопець загинув, а Максима з побратимом поранило. Спочатку їх евакуювали через стабілізаційні пункти Бахмута та Краматорська в Дніпро, а звідти – у столичний госпіталь прикордонної служби України. Реабілітацію захисник проходив у Нововолинську. Туди ж переїхала й Анастасія з дітьми після окупації Золотого.

«Йому дуже сподобалися як шахтарське місто, так і сама Волинь. А я почувалася дуже щасливою, адже поруч були діти та коханий чоловік. З нами він пробув десь близько місяця», – розповідає дівчина.
Після реабілітації чоловік повернувся на нові позиції під Святогірськ. Потім був Слов’янськ, після якого прикордонний загін вивели на ротацію в райцентр Павловичі Львівської області. Звідти Максим приїжджав до родини в Нововолинськ.

Через місяць його направили на Житомирщину – в Овруцький район, на кордон з Білоруссю. Після двох місяців служби прикордонник прибув на Донеччину для оборони Бахмута.
«Як згодом розповідав чоловік, те, що там тоді відбувалося, неможливо було передати словами. Провоювавши кілька років і побувавши в багатьох нестандартних ситуаціях, нічого подібного він ще не бачив. Горіли машини і люди, а випалена чорна земля здригалася від вибухів та вогню, піднімаючи вгору залізо й пошматовані рештки людських тіл…», – згадує Анастасія.

6 січня 2023 року ворог під прикриттям артилерії намагався захопити взводні опорні пункти поблизу населеного пункту Підгородне. Максим разом із побратимами прийняв бій, у ході якого було ліквідовано 19 російських загарбників. У тому бою він отримав друге поранення: у нього влучила куля снайпера. Побратими змогли винести його з бою й евакуювати в госпіталь у Краматорську.
«Я завжди була там, де в той чи інший час перебував чоловік, починаючи з Дніпра і Києва. Коли з’являлась можливість побачити його, мене вже ніхто і ніщо не могли зупинити. День 11 січня був останнім, коли я бачила Максима живим, бо вже 13 його виписали з госпіталю й він повернувся в Бахмут. І вже того ж вечора був на позиціях. Наступного дня зв’язку з ним уже не було, а 15 січня близько 9 вечора я дізналась, що Максим загинув», – розповідає Анастасія.
15 січня 2023 року старший майстер-сержант Максим Стрижак разом із побратимами-прикордонниками давав відсіч ворогу. Бійці його відділення ліквідували 12 та поранили 17 росіян. Але сам Максим внаслідок розриву міни отримав поранення, несумісні з життям. Герою було 40 років.
Поховали захисника на Алеї Героїв у Нововолинську. У нього залишилися дружина, двоє дітей, брат і сестра.

«Максим був на реабілітації після отриманих поранень, ми приїхали у Нововолинськ і нам припало до душі це місто – вирішили в ньому оселитися. Чоловік планував після закінчення війни купити тут квартиру і спокійно жити», – поділилася спогадами дружина.
За життя боєць мав медалі ДПСУ «10 років сумлінної служби» та «Учасник бойових дій», відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції». 15 лютого 2023 року старший майстер-сержант Максим Стрижак був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ-го ступеня (посмертно). А 23 серпня того ж року йому посмертно було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота зірка».
Шана Герою!
Тетяна Тиндик
Фото: ДПСУ, Волинська служба новин
За матеріалами: Волинська служба новин, Велика енциклопедія України, Книга пам’яті органів системи МВС
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Одеса6 днів agoТарифи на воду в Одесі з 1 лютого 2026: актуальна ціна за куб
-
Відбудова1 тиждень agoЗа виділені урядом кошти закуплять генератори для семи областей
-
Суспільство1 тиждень agoУ Німеччині затримали українку за підозрою у шпигунстві на користь Росії
-
Одеса1 тиждень agoСБУ затримала агента ГРУ з Одещини за підготовку терактів
-
Політика1 тиждень agoСуд частково арештував майно Тимошенко
-
Політика1 тиждень agoТрамп вважає, що лідери Росії та України були б «дурнями», якби відмовилися зараз від угоди
-
Події1 тиждень agoНа заклик України німці скасували концерт російського скрипаля Рєпіна
-
Усі новини5 днів agoХабі Ламе — блогер продав компанію Step Distinctive Limited за 975 мільйонів доларів