Connect with us

Війна

Підприємці, державні програми та гроші: воєнна економічна ситуація Одеської області. Інтерв’ю з Дмитром Радуловим

Published

on

Збройна агресія росії завдає величезних збитків українській економіці, проте ми маємо продовжувати працювати, бо, як відомо битви виграє армія, а війну — економіка. Тому дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації. Одеська область приймає ВПО, транспортує продукцію, працює в умовах екстрених відключень електроенергії і про результати цього для «Дайджесту Одеси» розповів заступник Начальника Одеської ОВА Дмитро Радулов.

Підприємець має відчувати ринок і бути гнучким задля адаптації під потреби. В умовах війни, коли все перевернулось з ніг на голову, здається, що контролю немає взагалі. І крім формування безпеки для себе та родини, треба підтримувати країну і налаштувати власне ППО проти атак економічної кризи. Скільки підприємців перестали працювати в Одеській області за час воєнного стану і яка кількість нових з’явилась? 

Дмитро Радулов: З початку повномасштабного вторгнення по квітень згідно з реєстраціями було більше ліквідацій ФОПів, ніж створення нових. Загалом з лютого по грудень 2022 року припинило діяльність понад 12 800 підприємців, як фізичних, так і юридичних осіб. Потім тенденція змінилась та пішла вгору, особливо в літні місяці. З березня було зареєстровано 11 тисяч підприємств, здебільшого фізичних осіб. Загалом в області близько 230 тисяч підприємців.

Фото: РБК-Україна

Це пояснюється тим, що люди виїжджали, ряд надавачів послуг припинили діяльність на початковому періоді. Наразі багато хто повернувся додому,  в області з’явились внутрішньо переміщені особи, які також відкривають свій бізнес тут. Особисто знаю, як родини з Миколаївської області відкрили невеликі приватні дитячі садочки. І ВПО підтримують такі ініціативи, віддаючи саме до таких садочків своїх дітей. Важливо, що тут можна працювати, відкривати свою справу, надаючи послуги, сплачуючи податки.

Воєнний стан створює нові правові умови для підприємців, але це не єдині труднощі при роботі. ГО «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» щомісяця проводить опитування керівників підприємств «Український бізнес в умовах війни». Згідно із 7 випуском за листопад 2022 року, проблема перебоїв з електро-, водо- та теплопостачанням уперше за весь час опитування (із травня 2022 року) вийшла на перше місце в рейтингу перешкод. Частка підприємств, які стикнулись з цією проблемою, досягла 78%. Які головні труднощі при веденні бізнесу наразі можна виокремити?

Дмитро Радулов: Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси та інше.  Я б ще виокремив розриви логістичних ланцюжків. У квітні ми вирішували з багатьма питання з цього приводу, коли навіть великі торговельні мережі, не кажучи вже про маленькі магазинчики, шукали товари тут на місцях. Ряд виробів привозили з інших регіонів, але вони не могли вчасно чи взагалі доставити свою продукцію. Місцеві виробники мають коротке логістичне плече і змогу швидко реагувати. Так, можливо це обмежує асортимент, але все ж всі групи товарів були і є на полицях магазинів. Це сприяє розширенню ринку збуту для обласних виробників, хоч пов’язано не з якістю їхньої роботи, а через обставини. Але маємо приклади нарощення виробництва у деяких виробників Одеської області. 

Український бізнес впливає на економічну спроможність країни.  Для цього створюються державні програми, податкові умови, надаються умови для релокації підприємства та інші методи підтримки. «Зернова ініціатива» розворушила значну частину регіону і які переваги ми маємо від цього?

Дмитро Радулов: «Зернова ініціатива» за нашими оцінками становить до 20% суб’єктів господарювання ділової активності в Одеській області. Тому що, наприклад, робота лише портів потребує обслуговування: брокери, логістичні та експедиційні компанії, стивідори, технічне обладнання, навіть мастило і ще багато надавачів послуг. Це все люди, обсяг, обіг коштів і ланцюжок не закінчуються. Якщо функціонує «Зернова ініціатива», то працюють сільгоспвиробники. Також ми бачимо активізацію руху на трасі Одеса-Рені. А жвавість на цій трасі збільшує потребу у придорожній інфраструктурі, яка є значним заробітком для мешканців населених пунктів вздовж шляху. Це все позитивні елементи, але якщо розшириться перелік товарів, наприклад, металургія чи хімічна промисловість — будуть додаткові фінанси. 

Фото: Європейська правда

Одеська область також бере активну участь у програмі «Доступні кредити 5-7-9%». Сьогодні ми вийшли на третє місце за обсягом кредитів, взятих у рамках програми. Це непоганий результат у воєнний стан, на місцях попереду Київ та Львівська області. Ми маємо понад 6 тисяч кредитів, взятих суб’єктами господарювання.

І ще одна програма, яку варто відзначити: «Єробота». Поки зарано говорити про результати, але у нас 918 фізичних та юридичних осіб, які подали заявки на участь. Наразі 132 проєкти отримали погодження, на розгляді — 525, відмовили — 261. На 51 суб’єкт господарювання у нас залучилось 12 млн гривень. Поки програма тільки набирає оберти, подивимось як спрацює регіон цього року.  

Дмитро Радулов

До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я – Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються альтернативними шляхами вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?

Дмитро Радулов: Загалом по роботі портів в Україні ми бачимо зниження переваленої продукції, тому що має змогу працювати лише Одещина. У 2021 році було понад 100 млн тонн, сьогодні ми маємо 50 млн тонн. Навіть з портів Великої Одеси (Одеси, Чорноморська та Южного) є зниження. Але порти Усть-Дунайськ, Ізмаїл, Рені — мають збільшення. Крім того, що це робочі місця та оновлення парку перевальних потужностей у цих підприємствах — зростає капіталоємність. Тому вони можуть наймати нових працівників, підвищувати зарплатню та гасити старі борги. Ренійський порт після кількох місяців роботи за «Зерновою ініціативою» зміг погасити заборгованість заробітної плати за кілька років, наразі активно сплачують борги по платі за землю. А ці гроші потрапляють у місцевий ренійський бюджет. Ізмаїльський та Усть-Дунайський порти значно збільшили рівень заробітної плати, а відповідно і податкові відрахування.

Порт у Білгород-Дністровському наразі не має сьогодні змоги перевалювати взагалі, а в нього є дуже давнішня заборгованість із виплати заробітної плати, яка на початок повномасштабної війни становила 20 млн гривень. На сьогодні ця заборгованість становить 11 млн гривень. Вони працюють у режимі сухого порту, тобто надають послуги зберігання, транзитного перевантаження. Завдяки цьому мають змогу виплачувати поточну заробітну плату і гасити заборгованість. Це також непогано, все ж керівництво підлаштувалось під обставини економічної ситуації і знайшло свою нішу, щоб залишитись на плаву. 

У чому полягає суть проєкту Стратегічного плану відновлення економіки Одеської області у повоєнний час? Які напрямки наразі актуальні? 

Дмитро Радулов: Ми з громадами пропрацювали понад 400 різних проєктів, як на відновлення різної інфраструктури, так і на розвиток. Наразі чекаємо постанову Кабміну, яка регламентуватиме цей Стратегічний план. Ми хочемо залучати кошти міжнародних партнерів, наприклад, Європейського інвестиційного банку, Банку реконструкцій та розвитку, Міжнародної фінансової організації та інших донорів, тому потрібне погодження з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури. 

Фото: Українська правда

Важливим є питання включення Одеської області до переліку регіонів відновлення. Це дасть більше можливостей та доступу до ресурсів. У нас критична та мостова інфраструктура зазнала уражень, є проблеми з енергетикою. Також маємо не забувати про необхідність відновлення, наприклад, зрошувальних систем, про проблемні місця Одеського регіону, як дамба Хаджибейського лиману чи інші значущі питання. Відзначу питання будівництва лінії електропередачі Новоодеська — Арциз. Це та лінія, яка дасть змогу повністю забезпечити електроенергією південну частину області від Білгород-Дністровського до Рені. Це вкрай актуальне питання і хочемо, щоб ці проєкти були в Стратегічному документі. 

Певні бюджетні рішення держави можуть бути болючими, але вимушеними. Тому підтримка як самих українців, так і світових партнерів інвестиція в перемогу. 

Війна

Загинув Олександр Шемет — розбився під час перехоплення «Шахедів» на Мі-24

Published

on

Український бойовий гелікоптер розбився під час перехоплення “Шахедів”, усі члени екіпажу загинули. Серед них був уродженець Черкащини, командир екіпажу Олександр Шемет.

Олександр Шемет був командиром екіпажу. Саме він здійснив останній авіапрорив на “Азовсталь” за що отримав звання Героя України, про це “Суспільному” розповів брат загиблого Юрій Шемет.

“Ввечері 17 грудня надійшов наказ вилетіти на перехоплення “Шахедів”. Борт піднявся, тримав зв’язок із пунктом управління. Згодом на пункті управління вертоліт на радарі не фіксувався. Це говорить про те, що він уже впав. Підтвердження загибелі є. На місці падіння знайдено чотири трупи. Всі члени екіпажу загинули. Це вже факт”, — сказав Юрій Шемет.

Про загибель екіпажу повідомила пресслужба 12-ї окремої бригади армійської авіації ім. генерал-хорунжого Віктора Павленка 18 грудня. Як розповів Юрій Шемет, авіакатастрофа сталась на Черкащині. Офіційного висновку щодо загибелі військових поки що немає.

За словами Юрія Шемета, попереднє розслідування встановило, що вертоліт зіштовхнувся із російським дроном “Шахед”.

“Тут ще такі обставини, що цей “Шахед” не був видимий на пункті управління. Мабуть, він летів дуже низько. Ті люди, які проводили розслідування, кажуть, що такого вони раніше не бачили. Вертоліт так сильно пошкоджено, що його, можна сказати, повністю розірвало на шматки. Тіла дуже обгоріли. Який саме “Шахед” влучив у вертоліт, також поки що мені не відомо”, — розповів Юрій Шемет.

Нині триває ідентифікація тіл загиблих. Та розшифровка “чорного ящика”. Брат Героя України розповів, що спілкувався із племінником, сином Олександра, який також є військовим, той запевнив, що причиною аварії не могла стати несправність вертольота чи “якась помилка пілота”.

Герой України Олександр Шемет – що відомо

Військовослужбовець Олександр Шемет більшу частину життя проживав у Львівській області, куди був направлений на службу після закінчення військового вишу. Із 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. На початку повномасштабного вторгнення обороняв Київ. Має відзнаки “Козацький хрест” I та II ступенів, був нагороджений орденами Данила Галицького та Богдана Хмельницького III ступеня. Звання Героя України з врученням ордена “Золота зірка” Олександр Шемет отримав після останнього авіапрориву на “Азовсталь” у Маріуполі. Бойове завдання виконував 5 квітня 2022 року.

“Він виконав політ в окупований Маріуполь, доставляв туди боєприпаси, медикаменти, а назад забирав поранених. Коли вони летіли назад, то потрапили під сильний обстріл, але він зумів зберегти машину, екіпаж і успішно повернутися назад”, — розповів брат загиблого Героя України.

13 грудня Олександрові виповнилося 55 років. Тоді брати спілкувалися востаннє. Крім брата, в Олександра залишилися мати, дружина, а також донька та син.

“Син пішов батьківськими стопами. Також військовий”, — додав Юрій Шемет.

Нагадаємо, Фокус писав про аварію гвинтокрила в який загинув Олександр Шемет та ще троє членів екіпажу.

13 березня 2024 року Фокус писав про загибель двох пілотів 12 окремої бригади армійської авіації. Командування повідомило про втрату: бійці загинув близько 22 год 12 березня. Того ж дня Міноборони РФ заявило про удар по місцю дислокації вертольотів ЗСУ: атакували боєприпасом з касетною бойовою частиною.



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті морського піхотинця Олександра Савова

Published

on


Обороняв Маріуполь, а після повернення з полону помер від наслідків страшних катувань 

Для Олександра війна з Росією почалася ще у 2015 році. Він з родиною жив у Миколаєві. Тому коли чоловік вирішив піти до ЗСУ, обрав новостворену 36-ту окрему бригаду морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, Олександр перебував у складі свого підрозділу на околицях Маріуполя. 


Донька Анастасія згадує, що вони з батьком не могли спілкуватися часто, але вона запам’ятала розмову 2 березня 2022 року, бо то був день її народження: “Батько привітав, а потім зв’язок з ним зник. Згодом я дізналася, що він із побратимами на «Азовсталі»”, – розповіла дівчина. 

За її словами, після потрапляння у полон Олександра певний час утримували в сумнозвісній Оленівці, згодом перевезли до Таганрога, а ще через певний час помістили в Курське СІЗО №1. Але коли ЗСУ почали Курську операцію, полонених вивезли до Мордовії. 

У російському полоні чоловік пробув 2 роки і 10 місяців. Увесь час Анастасія боролася за повернення тата. Зрештою, в березні 2025 року Олександра обміняли і він повернувся в Україну.  

Це був один із найщасливіших днів у житті Анастасії — вона була серед тих, хто зустрічав своїх рідних, коли вони ступили на українську землю. Але радість була нетривалою, адже батько – змучений, хворий – остерігався навіть обійняти доньку, побоюючись передати їй страшні хвороби, якими заразився в колонії.  


Згодом чоловік зізнався, що пережив жахливі катування. Його били струмом, змушували стояти по 16 годин, тримали у так званій гумовій камері.  

Особливо росіян дратувала українська мова. Олександр згадував, що якось у розмові вжив слово «жменька», за що його сильно побили. 

Його та інших українських військовополонених змушували вчити на пам’ять російський гімн та пісні, а потім декламувати їх вголос. Якщо збивався – змушували присідати чи відтискатися від підлоги і били.  

Після полону Олександр практично залишився без грошей. За словами Анастасії, за пів року до повномасштабного вторгнення Росії батько одружився, але вже за місяць шлюб розпався та офіційно вони не розлучилися. Тому дружина забрала собі всі виплати. 



Після повернення у чоловіка діагностували численні захворювання. 

“Почалася інша боротьба – за життя, за здоров’я, за кожен день без болю. Тато повернувся тяжкохворим. Ми вже багато зробили: лікування, діагностика, підтримка психіки та тіла. Але попереду ще більше – реабілітація, відновлення, постійні обстеження”, – писала Анастасія. А згодом опублікувала світлини з батьком і написала: “До полону в нас було дуже мало фото. Життя не здавалося крихким, але зараз я фіксую кожну хвилину, кожен погляд, кожну посмішку. Бо тепер я знаю справжню ціну пам’яті”.

Але вже 16 листопада 2025 року, у День памʼяті загиблих українських морських піхотинців, Олександра не стало.  

“Зранку я приїхала до тата і знайшла його вже холодним. Я просила його прокинутись, намагалась запустити серце, хоча б на хвилину ще, хоча б на одну секунду. Я обіймала його до приїзду поліції і гладила його сині руки. Наступного дня дізналася причину: кардіопатія, серцева недостатність. Йому було всього 46”, – написала дівчина. 

Анастасія також зазначила, що після російського полону здоров’я батька стрімко погіршилось. Там його сильно били по голові, через це відбулися зміни в мозку, особливо у скроневих та лобних долях. Його мучили сильні мігрені, тривога, нічні жахи, галюцинації. Купа хвороб, які потребували лікування протягом всього життя. Тож серце не витримало… 

“Я мріяла, що ми знову будемо разом відзначати свята, особливо його день народження. Ми будували плани. Я так хотіла показати йому Латвію. Хотіла, щоб він побачив, яким може бути світле, наповнене життя, з новими сенсами, підтримкою й допомогою. Хотіла дати йому трохи того тепла, якого він був позбавлений у полоні. Але він так і не дочекався вільних свят”, – зазначила дівчина.

Попрощалися з Олександром Савовим 20 листопада 2025 року в Миколаєві.

Вічна пам’ять та шана Герою! 

Фото: Фейсбук-сторінка Олександр Савов, Фейсбук-сторінка Anastasiia Savova, Nikcenter





Джерело

Continue Reading

Війна

На посаду командувача ПВК «Південь» вже представлені кілька кандидатур

Published

on


Президент Володимир Зеленський за результатами Ставки головнокомандувача заявив, що вже представлені кілька кандидатур на посаду командувача повітряного командування «Південь», готується рішення.

Як передає Укрінформ, про це Зеленський повідомив у Фейсбуці.

«Провів сьогодні Ставку. Детально по фронту, по всіх напрямках. Вдячний нашим воїнам за стійкість і за активну українську оборону: наші підрозділи знищують окупанта саме так, як окупант заслуговує на це», – зазначив Зеленський.

За його словами, цими тижнями російська армія відчутно збільшила інтенсивність атак, відповідно зросла і кількість російських втрат.

Читайте також: Зеленський про керівника повітряного командування «Південь»: Думаю, знайдуть іншу кандидатуру

«Будемо й надалі підтримувати саме таку динаміку: якщо росіяни не вкладаються в процес перемовин на сто відсотків серйозно та спрямовують свої ресурси на затягування і розширення війни, ми будемо на це реагувати цілком логічно – нашими діями у відповідь», – підкреслив Зеленський.

Також на Ставці Зеленський заслухав доповіді щодо українських дипстрайків. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський доповів щодо потреб та забезпечення Сил оборони України. Окремо і детально обговорили стан ППО, прикриття фронту та регіонів, зокрема Одещини, засобами протиповітряної оборони.

«Вже представлені й кілька кандидатур на посаду командувача ПВК «Південь». Готуємо рішення», – підкреслив Зеленський.

Як повідомляв Укрінформ, 20 грудня Зеленський заявив, що обговорював питання заміни командувача повітряного командування «Південь».

Фото: ОП



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.