Війна
Підприємці, державні програми та гроші: воєнна економічна ситуація Одеської області. Інтерв’ю з Дмитром Радуловим
Збройна агресія росії завдає величезних збитків українській економіці, проте ми маємо продовжувати працювати, бо, як відомо битви виграє армія, а війну — економіка. Тому дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації. Одеська область приймає ВПО, транспортує продукцію, працює в умовах екстрених відключень електроенергії і про результати цього для «Дайджесту Одеси» розповів заступник Начальника Одеської ОВА Дмитро Радулов.
Підприємець має відчувати ринок і бути гнучким задля адаптації під потреби. В умовах війни, коли все перевернулось з ніг на голову, здається, що контролю немає взагалі. І крім формування безпеки для себе та родини, треба підтримувати країну і налаштувати власне ППО проти атак економічної кризи. Скільки підприємців перестали працювати в Одеській області за час воєнного стану і яка кількість нових з’явилась?
Дмитро Радулов: З початку повномасштабного вторгнення по квітень згідно з реєстраціями було більше ліквідацій ФОПів, ніж створення нових. Загалом з лютого по грудень 2022 року припинило діяльність понад 12 800 підприємців, як фізичних, так і юридичних осіб. Потім тенденція змінилась та пішла вгору, особливо в літні місяці. З березня було зареєстровано 11 тисяч підприємств, здебільшого фізичних осіб. Загалом в області близько 230 тисяч підприємців.
Це пояснюється тим, що люди виїжджали, ряд надавачів послуг припинили діяльність на початковому періоді. Наразі багато хто повернувся додому, в області з’явились внутрішньо переміщені особи, які також відкривають свій бізнес тут. Особисто знаю, як родини з Миколаївської області відкрили невеликі приватні дитячі садочки. І ВПО підтримують такі ініціативи, віддаючи саме до таких садочків своїх дітей. Важливо, що тут можна працювати, відкривати свою справу, надаючи послуги, сплачуючи податки.
Воєнний стан створює нові правові умови для підприємців, але це не єдині труднощі при роботі. ГО «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» щомісяця проводить опитування керівників підприємств «Український бізнес в умовах війни». Згідно із 7 випуском за листопад 2022 року, проблема перебоїв з електро-, водо- та теплопостачанням уперше за весь час опитування (із травня 2022 року) вийшла на перше місце в рейтингу перешкод. Частка підприємств, які стикнулись з цією проблемою, досягла 78%. Які головні труднощі при веденні бізнесу наразі можна виокремити?
Дмитро Радулов: Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси та інше. Я б ще виокремив розриви логістичних ланцюжків. У квітні ми вирішували з багатьма питання з цього приводу, коли навіть великі торговельні мережі, не кажучи вже про маленькі магазинчики, шукали товари тут на місцях. Ряд виробів привозили з інших регіонів, але вони не могли вчасно чи взагалі доставити свою продукцію. Місцеві виробники мають коротке логістичне плече і змогу швидко реагувати. Так, можливо це обмежує асортимент, але все ж всі групи товарів були і є на полицях магазинів. Це сприяє розширенню ринку збуту для обласних виробників, хоч пов’язано не з якістю їхньої роботи, а через обставини. Але маємо приклади нарощення виробництва у деяких виробників Одеської області.
Український бізнес впливає на економічну спроможність країни. Для цього створюються державні програми, податкові умови, надаються умови для релокації підприємства та інші методи підтримки. «Зернова ініціатива» розворушила значну частину регіону і які переваги ми маємо від цього?
Дмитро Радулов: «Зернова ініціатива» за нашими оцінками становить до 20% суб’єктів господарювання ділової активності в Одеській області. Тому що, наприклад, робота лише портів потребує обслуговування: брокери, логістичні та експедиційні компанії, стивідори, технічне обладнання, навіть мастило і ще багато надавачів послуг. Це все люди, обсяг, обіг коштів і ланцюжок не закінчуються. Якщо функціонує «Зернова ініціатива», то працюють сільгоспвиробники. Також ми бачимо активізацію руху на трасі Одеса-Рені. А жвавість на цій трасі збільшує потребу у придорожній інфраструктурі, яка є значним заробітком для мешканців населених пунктів вздовж шляху. Це все позитивні елементи, але якщо розшириться перелік товарів, наприклад, металургія чи хімічна промисловість — будуть додаткові фінанси.
Одеська область також бере активну участь у програмі «Доступні кредити 5-7-9%». Сьогодні ми вийшли на третє місце за обсягом кредитів, взятих у рамках програми. Це непоганий результат у воєнний стан, на місцях попереду Київ та Львівська області. Ми маємо понад 6 тисяч кредитів, взятих суб’єктами господарювання.
І ще одна програма, яку варто відзначити: «Єробота». Поки зарано говорити про результати, але у нас 918 фізичних та юридичних осіб, які подали заявки на участь. Наразі 132 проєкти отримали погодження, на розгляді — 525, відмовили — 261. На 51 суб’єкт господарювання у нас залучилось 12 млн гривень. Поки програма тільки набирає оберти, подивимось як спрацює регіон цього року.

До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я – Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються альтернативними шляхами вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?
Дмитро Радулов: Загалом по роботі портів в Україні ми бачимо зниження переваленої продукції, тому що має змогу працювати лише Одещина. У 2021 році було понад 100 млн тонн, сьогодні ми маємо 50 млн тонн. Навіть з портів Великої Одеси (Одеси, Чорноморська та Южного) є зниження. Але порти Усть-Дунайськ, Ізмаїл, Рені — мають збільшення. Крім того, що це робочі місця та оновлення парку перевальних потужностей у цих підприємствах — зростає капіталоємність. Тому вони можуть наймати нових працівників, підвищувати зарплатню та гасити старі борги. Ренійський порт після кількох місяців роботи за «Зерновою ініціативою» зміг погасити заборгованість заробітної плати за кілька років, наразі активно сплачують борги по платі за землю. А ці гроші потрапляють у місцевий ренійський бюджет. Ізмаїльський та Усть-Дунайський порти значно збільшили рівень заробітної плати, а відповідно і податкові відрахування.
Порт у Білгород-Дністровському наразі не має сьогодні змоги перевалювати взагалі, а в нього є дуже давнішня заборгованість із виплати заробітної плати, яка на початок повномасштабної війни становила 20 млн гривень. На сьогодні ця заборгованість становить 11 млн гривень. Вони працюють у режимі сухого порту, тобто надають послуги зберігання, транзитного перевантаження. Завдяки цьому мають змогу виплачувати поточну заробітну плату і гасити заборгованість. Це також непогано, все ж керівництво підлаштувалось під обставини економічної ситуації і знайшло свою нішу, щоб залишитись на плаву.
У чому полягає суть проєкту Стратегічного плану відновлення економіки Одеської області у повоєнний час? Які напрямки наразі актуальні?
Дмитро Радулов: Ми з громадами пропрацювали понад 400 різних проєктів, як на відновлення різної інфраструктури, так і на розвиток. Наразі чекаємо постанову Кабміну, яка регламентуватиме цей Стратегічний план. Ми хочемо залучати кошти міжнародних партнерів, наприклад, Європейського інвестиційного банку, Банку реконструкцій та розвитку, Міжнародної фінансової організації та інших донорів, тому потрібне погодження з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури.
Важливим є питання включення Одеської області до переліку регіонів відновлення. Це дасть більше можливостей та доступу до ресурсів. У нас критична та мостова інфраструктура зазнала уражень, є проблеми з енергетикою. Також маємо не забувати про необхідність відновлення, наприклад, зрошувальних систем, про проблемні місця Одеського регіону, як дамба Хаджибейського лиману чи інші значущі питання. Відзначу питання будівництва лінії електропередачі Новоодеська — Арциз. Це та лінія, яка дасть змогу повністю забезпечити електроенергією південну частину області від Білгород-Дністровського до Рені. Це вкрай актуальне питання і хочемо, щоб ці проєкти були в Стратегічному документі.
Певні бюджетні рішення держави можуть бути болючими, але вимушеними. Тому підтримка як самих українців, так і світових партнерів — інвестиція в перемогу.
Війна
Українські дрони вдарили по командному пункту спецпризначенців ГРУ та десантних катерах ЧФ РФ
Сили безпілотних систем уразили командний пункт спецпризначенців 14-ї бригади російської воєнної розвідки (ГРУ), склади та ремонтну базу військової техніки на ТОТ Донецької області і місце дислокації швидкісних десантних катерів Чорноморського флоту РФ у Криму.
Як передає Укрінформ, про це СБС повідомили у Фейсбуці та оприлюднили відповідне відео.
“Оператори 1 Окремого центру СБС здійснили мідлстрайк по цілях противника, розташованих на тимчасово окупованій території України”, – йдеться у дописі.
У Донецькій області уражені командний пункт та місце дислокації спецпризначенців 14-ї бригади ГРУ РФ, склади та ремонтна база військової техніки.
Крім того, уражені радіолокаційна станція “Небо” та місце дисклокації швидкісних десантних катерів ЧФ РФ у тимчасово окупованому Криму.
Як повідомляв Укрінформ, воїни спецпідрозділу Головного управління розвідки Міноборони України “Примари” знищили у тимчасово окупованому Криму російську пускову установку комплексу С-300В та інші дороговартісні цілі.
Фото ілюстративне: unsplash.com
Війна
У Гуляйполі тривають інтенсивні вуличні бої
Ситуація в Гуляйполі Запорізької області залишається важкою: у місті щодня фіксують десятки бойових зіткнень, а російські війська намагаються перерізати логістичні шляхи та взяти населений пункт під контроль.
Про це у телеетері повідомив речник Сил оборони півдня Владислав Волошин, передає кореспондент Укрінформу.
«Ситуація в самому місті Гуляйполе доволі важка. Противник продовжує свої штурмові дії, спроби витіснити Сили оборони з цього міста. На вулицях тривають бої, щодня ми фіксуємо по два-три десятки бойових зіткнень, які відбуваються безпосередньо в Гуляйполі», – зазначив речник.
Він зазначив, що ворог намагається вводити малі групи для закріплення, але Сили оборони стримують їхній рух і завдають вогневого ураження.
«Противник намагається завести групи закріплення і залишити їх так, щоб вони були на певних позиціях. Сили оборони України блокують просування ворога і завдають вогневого ураження по таких групах», – зазначив Волошин.
Речник повідомив, що, окрім того, російські війська актив
но обстрілюють населені пункти на логістичному шляху до Гуляйполя, прагнучи відрізати українських захисників від постачання.
«Противник доволі активно атакує населені пункти, які розташовані на логістичному шляху, який веде з Покровського Дніпропетровської області до Гуляйполя. Бої тривають в таких населених пунктах як Добропілля, Прилуки, Варварівка», – розповів він.
За словами Волошина, ворог також здійснює авіаційні удари з використанням коригованих авіабомб по Гуляйполю та прилеглих населених пунктах.
«Ситуація доволі важка і ми цього не приховуємо. Там за минулу добу зафіксовано більше двох десятків бойових зіткнень», – наголосив речник.
Він підкреслив, що найбільша кількість боїв фіксується саме на Гуляйпільському напрямку, хоча активними залишаються й інші ділянки фронту.
«Найбільше бойових зіткнень – саме на цьому напрямку, проте Олександрівський напрямок також доволі активний з інтенсивними бойовими діями», – зауважив Волошин.
Речник пояснив, що основною метою російських військ є захоплення Гуляйполя. «Це найбільший населений пункт у цьому районі, а також важливий транспортний вузол… Захопивши Гуляйполе, противник намагатиметься просуватися далі», – підсумував він.
Як повідомляв Укрінформ, минулої доби, 25 грудня, на Гуляйпільському напрямку відбулося сім атак загарбників – у районах населених пунктів Успенівка і Гуляйполе та у бік Добропілля.
Фото надані В.Волошиним
Війна
Чому Зеленський публічно представив «недопогоджений» план миру
Україна зафіксувала свою позицію: тепер нехай усі у світі бачать, як Росія відкидатиме мирний план, в якому об’єктивно вже сама зацікавлена
Останній повний тиждень 2025 року розпочався вже традиційно. По результатах переговорів в Маямі представник Кремля Дмитрієв заявив, що все там було «конструктивно», а представник Білого дому Стів Віткофф і зовсім повторив багато разів чуте: мовляв Путін «хоче миру». В перекладі на мову реальності це означає, що Росія продовжує тягнути час. Путін досі вірить, що він війну виграє, що ще трошки і він на білому коні кудись там в’їде, хоча насправді Росія уже програла війну, яку розв’язала, і масштаби з наслідками цієї поразки збільшуються з кожним тижнем і місяцем.
Ще одна деталь, яка вичерпно характеризує сучасний світ: як стверджують ЗМІ, Ушаков, представник Путіна, військового злочинця, який розпочав у Європі агресивну війну, найстрашнішу з часів Другої світової, має нахабство говорити, що пропозиції, які «внесли або намагаються вносити європейці з українцями (…) не покращують можливість досягти довгострокового миру».
Залишається погодитися з відомим українським оглядачем Вадимом Денисенком: так, Путін перестав боятися Трампа і в цьому – одна з головних проблем поточного моменту. Чи вдасться Сполученим Штатам повернути у цій проблемі статус-кво? Ну, для початку цього треба захотіти.
І в різдвяній промові президент Сполучених Штатів заявив, що повертається до вирішення проблем України, Росії і Китаю. Досвід нас вчить, що не треба спішити оцінювати і коментувати ці слова Дональда Трампа. Бо по-різному може бути… Тож Україні та її союзникам без варіантів доведеться продовжити дипломатичну гру із задобрюваннями господаря Білого дому. А ще знову нам залишається усіма наявними засобами – далекобійними, дипломатичними, економічними – позбавляти російського ворога його ілюзій. В тому числі й тих, про які пише пан Денисенко: Росія більше не буде ані другим, ані третім, ані будь-яким полюсом світу. Хоча ні, полюсом підлості й безкарності вона ще якийсь час залишатиметься.
Саме під цим кутом треба дивитися й на несподівану публічну, на рівні Президента України, «презентацію» мирного плану з 20-ти пунктів, «майже» погодженого з представникам США в Маямі. Абсолютна більшість цих пунктів уже відома і кілька тижнів мусується пресою. І ми не будемо тут повторювати загальновідоме. Ті самі пункти – про територіальні поступки, тобто, демілітаризовану вільну економічну зону на заході українського Донбасу, а також про долю Запорізької АЕС – залишаються непогодженими. Немає сумнівів і в тому, що Росія, Путін такого не підпише. Про це вже, власне, заявили в його обслузі й Ушаков, і Рябков, і Пєсков.
З росіянами все ясно. Адже фактично, це означало б визнання путінської поразки. Бо головне в 20-ти пунктах те, що Україна без варіантів залишиться поза зоною впливу Кремля. Мрії, що ми будемо «сірою зоною», озвучені нещодавно угорським прем’єром Орбаном, також фікція. Цього вже не дозволимо не лише ми, проти – Європа, яка визнала Рашу основною загрозою для себе і для якої Україна – щит. Це остаточно стало очевидно минулого тижня, з пам’ятної промови німецького канцлера Фрідріха Мерца на партійному з’їзді ХДС у Мюнхені. (Ми писали про це минулого тижня). І заява французького президента Макрона про необхідність відновлення інформаційного обміну з Кремлем – фактично про те саме. Європа не хоче залишатися без права голосу в тіні сучасної американської дипломатії. Тож висновок: Путіну аж ніяк неможливо буде видати таку мирну угоду за «перемогу» скаженому й задуреному російському плебсу. Адже пропаганда – здається, єдине, що працює в рашистів бездоганно…
Повернімося до топ-новини середи. Навіщо тоді Президент Зеленський вийшов з такою «не сенсацією» до журналістів? З великою часткою ймовірності, це зроблено для того, аби зафіксувати позицію, щоб усі, включно з Дональдом Трампом, бачили, що саме відкидатиме російська сторона у погодженому мирному плані. Кремль докладатиме всіх зусиль, щоб зробити проєкт таким, який не погодиться підписати вже Україна. Звісно, майже все у цьому переговорному процесі знову залежатиме від Білого дому, але ми свою позицію зафіксували, включно із визнанням можливості проведення в Україні референдуму щодо територіального питання. Тобто публічна «засвітка» української позиції – це правильно було зроблено. А як там буде з «референдумом» – це ще вилами по воді писано, тим більше, що в Україні таку перспективу переважна більшість оглядачів з різних причин не схвалює.
В якій ситуації у підсумку опинився наш ворог? Хоч він Трампа більше не боїться, але використовувати його для досягнення своїх цілей розраховує й надалі. Тому з переговорного процесу Москва не вийде. Але тут варто повторити: час уже грає проти агресора.
Політолог Олег Саакян слушно згадав у ролику на Ютубі казку Пушкіна про золоту рибку. Бо є факт: Росія уже проминула найвигідніший для себе момент, коли треба було виходити з війни з найбільшими для себе здобутками. Це був початок 2025 року, коли до влади у США прийшов Дональд Трамп, а через місяць стався вікопомний скандал в Овальному кабінеті.
Його причину досі намагаються трактувати як помилку українського Президента. Але давайте згадаємо те 28 лютого без упередження – це був наслідок реального настрою і рівня розуміння України в новій американській адміністрації. Тоді у Вашингтоні ще вірили щиро у швидкий «мир» за наш рахунок. І саме тоді Київ був у найгіршій позиції у стосунках з тими, хто його так чи інакше підтримував протягом усієї Великої війни. За Україною тоді ще не стояла та Європа, яка прокинулася, яка згадала і про ганьбу Мюнхена-1938, і про безпекову конференцію у Мюнхені-2025. Тобто спроб задобрити агресора за чужий рахунок більше не буде, а промова американського віцепрезидента європейцями взята до уваги і адекватні висновки з неї зроблені.
Тож тепер Кремль стоїть перед дилемою: закінчення війни загрожує руйнівним катаклізмом у Росії, яка не досягла своєї мети в Україні, а її продовження – обернеться тим, що «золота рибка», яка явилася «спасителем Кремля» 20 січня 2025 року, «махне хвостом» і поверне Путіна до «розбитого корита» – війну доведеться вертати в режим низької інтенсивності. Але чи можливо це, в принципі, для охопленої чорним безумством Росії в тому тупику, в який вона сама себе загнала?
Це тепер нагадує картинку «Полювання на мамонта» зі шкільного підручника історії. Нагадую, що там було зображене: мамонт провалився в яму-пастку, а люди у шкурах скраю тієї ями добивають його каменюччям і палками. Що було далі? Мамонта з’їли. А його скелет нащадки зібрали по кісточці і встановили в природничому музеї… Так буде і з постімперською Росією. Звісно, європейці вже не у шкурах, а в руках у них не палки, але вони так само сповнені рішучості покінчити із безвихідним страхом перед кривавим анахронізмом, під назвою «Російська Федерація», читай – Російська імперія. Тому суть не змінюється: нинішня Раша не вписується в сучасність, вона є історично приреченою. Десь на краю цієї пастки стоїть українець з піднятою над головою найбільшою каменюкою справедливого гніву, він і завдасть, уже завдав (!) смертельного удару скаженому мастодонту. Амінь.
Олег НОВИЧЕНКО, Київ
-
Війна7 днів agoРадіолокаційну систему посадки РСП-6М2 знищили на аеродромі «Кіровське»
-
Події1 тиждень agoУ Києві презентували проєкт цифрової фіксації пам’яток культурної спадщини
-
Усі новини1 тиждень agoКомпанія подарувала співробітникам смартфони, які їх розлютили: в чому справа (фото)
-
Політика1 тиждень agoосманіст – про походження слова «москаль»: Немає причин ображатися
-
Україна1 тиждень agoУ Києві затопило цілу вулицю: машини «пливуть» дорогою (відео)
-
Політика1 тиждень agoДунайська комісія ухвалила створення реєстру збитків, завданих війною Росії
-
Події1 тиждень agoУкраїнський анімаційний фільм «Нічна зміна» переміг на фестивалі ШІ-кіно у США
-
Суспільство1 тиждень agoУряд розширив перелік безкоштовних медпослуг для ветеранів