Війна
Підприємці, державні програми та гроші: воєнна економічна ситуація Одеської області. Інтерв’ю з Дмитром Радуловим
Збройна агресія росії завдає величезних збитків українській економіці, проте ми маємо продовжувати працювати, бо, як відомо битви виграє армія, а війну — економіка. Тому дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації. Одеська область приймає ВПО, транспортує продукцію, працює в умовах екстрених відключень електроенергії і про результати цього для «Дайджесту Одеси» розповів заступник Начальника Одеської ОВА Дмитро Радулов.
Підприємець має відчувати ринок і бути гнучким задля адаптації під потреби. В умовах війни, коли все перевернулось з ніг на голову, здається, що контролю немає взагалі. І крім формування безпеки для себе та родини, треба підтримувати країну і налаштувати власне ППО проти атак економічної кризи. Скільки підприємців перестали працювати в Одеській області за час воєнного стану і яка кількість нових з’явилась?
Дмитро Радулов: З початку повномасштабного вторгнення по квітень згідно з реєстраціями було більше ліквідацій ФОПів, ніж створення нових. Загалом з лютого по грудень 2022 року припинило діяльність понад 12 800 підприємців, як фізичних, так і юридичних осіб. Потім тенденція змінилась та пішла вгору, особливо в літні місяці. З березня було зареєстровано 11 тисяч підприємств, здебільшого фізичних осіб. Загалом в області близько 230 тисяч підприємців.
Це пояснюється тим, що люди виїжджали, ряд надавачів послуг припинили діяльність на початковому періоді. Наразі багато хто повернувся додому, в області з’явились внутрішньо переміщені особи, які також відкривають свій бізнес тут. Особисто знаю, як родини з Миколаївської області відкрили невеликі приватні дитячі садочки. І ВПО підтримують такі ініціативи, віддаючи саме до таких садочків своїх дітей. Важливо, що тут можна працювати, відкривати свою справу, надаючи послуги, сплачуючи податки.
Воєнний стан створює нові правові умови для підприємців, але це не єдині труднощі при роботі. ГО «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» щомісяця проводить опитування керівників підприємств «Український бізнес в умовах війни». Згідно із 7 випуском за листопад 2022 року, проблема перебоїв з електро-, водо- та теплопостачанням уперше за весь час опитування (із травня 2022 року) вийшла на перше місце в рейтингу перешкод. Частка підприємств, які стикнулись з цією проблемою, досягла 78%. Які головні труднощі при веденні бізнесу наразі можна виокремити?
Дмитро Радулов: Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси та інше. Я б ще виокремив розриви логістичних ланцюжків. У квітні ми вирішували з багатьма питання з цього приводу, коли навіть великі торговельні мережі, не кажучи вже про маленькі магазинчики, шукали товари тут на місцях. Ряд виробів привозили з інших регіонів, але вони не могли вчасно чи взагалі доставити свою продукцію. Місцеві виробники мають коротке логістичне плече і змогу швидко реагувати. Так, можливо це обмежує асортимент, але все ж всі групи товарів були і є на полицях магазинів. Це сприяє розширенню ринку збуту для обласних виробників, хоч пов’язано не з якістю їхньої роботи, а через обставини. Але маємо приклади нарощення виробництва у деяких виробників Одеської області.
Український бізнес впливає на економічну спроможність країни. Для цього створюються державні програми, податкові умови, надаються умови для релокації підприємства та інші методи підтримки. «Зернова ініціатива» розворушила значну частину регіону і які переваги ми маємо від цього?
Дмитро Радулов: «Зернова ініціатива» за нашими оцінками становить до 20% суб’єктів господарювання ділової активності в Одеській області. Тому що, наприклад, робота лише портів потребує обслуговування: брокери, логістичні та експедиційні компанії, стивідори, технічне обладнання, навіть мастило і ще багато надавачів послуг. Це все люди, обсяг, обіг коштів і ланцюжок не закінчуються. Якщо функціонує «Зернова ініціатива», то працюють сільгоспвиробники. Також ми бачимо активізацію руху на трасі Одеса-Рені. А жвавість на цій трасі збільшує потребу у придорожній інфраструктурі, яка є значним заробітком для мешканців населених пунктів вздовж шляху. Це все позитивні елементи, але якщо розшириться перелік товарів, наприклад, металургія чи хімічна промисловість — будуть додаткові фінанси.
Одеська область також бере активну участь у програмі «Доступні кредити 5-7-9%». Сьогодні ми вийшли на третє місце за обсягом кредитів, взятих у рамках програми. Це непоганий результат у воєнний стан, на місцях попереду Київ та Львівська області. Ми маємо понад 6 тисяч кредитів, взятих суб’єктами господарювання.
І ще одна програма, яку варто відзначити: «Єробота». Поки зарано говорити про результати, але у нас 918 фізичних та юридичних осіб, які подали заявки на участь. Наразі 132 проєкти отримали погодження, на розгляді — 525, відмовили — 261. На 51 суб’єкт господарювання у нас залучилось 12 млн гривень. Поки програма тільки набирає оберти, подивимось як спрацює регіон цього року.

До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я – Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються альтернативними шляхами вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?
Дмитро Радулов: Загалом по роботі портів в Україні ми бачимо зниження переваленої продукції, тому що має змогу працювати лише Одещина. У 2021 році було понад 100 млн тонн, сьогодні ми маємо 50 млн тонн. Навіть з портів Великої Одеси (Одеси, Чорноморська та Южного) є зниження. Але порти Усть-Дунайськ, Ізмаїл, Рені — мають збільшення. Крім того, що це робочі місця та оновлення парку перевальних потужностей у цих підприємствах — зростає капіталоємність. Тому вони можуть наймати нових працівників, підвищувати зарплатню та гасити старі борги. Ренійський порт після кількох місяців роботи за «Зерновою ініціативою» зміг погасити заборгованість заробітної плати за кілька років, наразі активно сплачують борги по платі за землю. А ці гроші потрапляють у місцевий ренійський бюджет. Ізмаїльський та Усть-Дунайський порти значно збільшили рівень заробітної плати, а відповідно і податкові відрахування.
Порт у Білгород-Дністровському наразі не має сьогодні змоги перевалювати взагалі, а в нього є дуже давнішня заборгованість із виплати заробітної плати, яка на початок повномасштабної війни становила 20 млн гривень. На сьогодні ця заборгованість становить 11 млн гривень. Вони працюють у режимі сухого порту, тобто надають послуги зберігання, транзитного перевантаження. Завдяки цьому мають змогу виплачувати поточну заробітну плату і гасити заборгованість. Це також непогано, все ж керівництво підлаштувалось під обставини економічної ситуації і знайшло свою нішу, щоб залишитись на плаву.
У чому полягає суть проєкту Стратегічного плану відновлення економіки Одеської області у повоєнний час? Які напрямки наразі актуальні?
Дмитро Радулов: Ми з громадами пропрацювали понад 400 різних проєктів, як на відновлення різної інфраструктури, так і на розвиток. Наразі чекаємо постанову Кабміну, яка регламентуватиме цей Стратегічний план. Ми хочемо залучати кошти міжнародних партнерів, наприклад, Європейського інвестиційного банку, Банку реконструкцій та розвитку, Міжнародної фінансової організації та інших донорів, тому потрібне погодження з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури.
Важливим є питання включення Одеської області до переліку регіонів відновлення. Це дасть більше можливостей та доступу до ресурсів. У нас критична та мостова інфраструктура зазнала уражень, є проблеми з енергетикою. Також маємо не забувати про необхідність відновлення, наприклад, зрошувальних систем, про проблемні місця Одеського регіону, як дамба Хаджибейського лиману чи інші значущі питання. Відзначу питання будівництва лінії електропередачі Новоодеська — Арциз. Це та лінія, яка дасть змогу повністю забезпечити електроенергією південну частину області від Білгород-Дністровського до Рені. Це вкрай актуальне питання і хочемо, щоб ці проєкти були в Стратегічному документі.
Певні бюджетні рішення держави можуть бути болючими, але вимушеними. Тому підтримка як самих українців, так і світових партнерів — інвестиція в перемогу.
Війна
На фронті загинув відеооператор із Полтави Василь Величко
На війні під час виконання обов’язку із захисту України загинув відеооператор полтавських телеканалів Василь Величко.
Як передає Укрінформ, про це команда телеканалу ІРТ-Полтава повідомила у Фейсбуці.
«Василь загинув 16 жовтня, виконуючи обов’язок захисника України. Про страшну звістку повідомила його дружина», – ідеться в дописі.
До того, як долучитися до лав Збройних сил України, Величко працював відеооператором полтавських телеканалів ІРТ та «Місто Плюс».
«Царство Небесне і вічна пам’ять світлій людині», – додали колеги загиблого.
Як повідомляв Укрінформ, запорізького журналіста, теле- і радіоведучого та військовослужбовця Дмитра Хижняка, який вважався зниклим безвісти з 2024 року, визнали загиблим.
Фото: Фб/ІРТ ПОЛТАВА
Війна
Пам’яті музикознавця та розвідника Івана Кузьмінського (позивний «Доцент»)
Мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину
Іван Кузьмінський був відомий в науковому колі та світі музики. Тонко розбирався у своїх темах, за що його любили на конференціях та лекторських залах. Адже його присутність означала, що тема буде розкрита до деталей.
Іван Кузьмінський народився 5 жовтня 1983 року у місті Бердичів на Житомирщині. З дитинства обожнював музику. Паралельно з навчанням в Десятій середні школі навчався в Бердичівській музичній школі.
Згодом освоїв фах хорового диригента Житомирському державному музичному училищі ім. В. С. Косенка. Вищу освіту здобув у Київській консерваторії (нині Національна музична академія імені Петра Чайковського).
Викладав в рідному музучилищі та навчався в аспірантурі. У 2014 році захистив дисертацію на тему “Витоки, музична теорія та виконавська практика партесного багатоголосся” та отримав ступінь кандидата мистецтвознавства.
Спільно з старшим науковим співробітником Національного музею історії України Владиславом Безпальком, Іван Кузьмінський досліджував історію української музики. Зокрема перша стаття історика та музикознавця була присвячена музичному повсякденню Волині XVI – початку XVII століття.
“Ця робота поставила нам дуже високу планку. Далі ми ще багато працювали над різними дослідженнями, результатом яких ставали спільні наукові публікації. У нас був дуже плідний тандем: історик і музикознавець, все ж, по-різному дивляться на ті самі речі і в цій міждисциплінарній роботі народжувалися й реалізовувалися чудові ідеї”, – згадує про цю роботу Владислав Безпалько.
Історик зазначає, що я Іван мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину.
“Так склалося, що тривалі періоди без власної державності давалися взнаки на сприйнятті того, що є нашим, і що насправді є нашим, а не нав’язаним. Так, у нас забирали кращих людей, навіть якісь наші архіви знаходяться не в Україні. Натомість для нас писали вигідну іншим «нашу» історію, нав’язували певні наративи, що не завжди є правдивим. Іван це відчував та хотів змінити такий стан речей у своїй галузі”, – пояснює Безпалько.
У 2019 році завдяки Іванові сталася знакова для становлення української історичної музикології подія: в експозиції Національного музею історії України він виявив раніше не відомий рукопис музично-теоретичного трактату XVIII століття.
Окрім ґрунтовної наукової роботи, Іван Кузьмінський працював режисером на дитячому телеканалі “МаляткоTV”.
«Все, що виходило в ефір телеканалу «Малятко», все проходило через руки й вуха Івана. Він зробив мультиплікаційні кліпи до всіх моїх і не тільки моїх пісень, які там транслюються, він вчив, як озвучувати мультфільми, допомагав входити в образ, шукати інтонацію, мільйони українських дітей по всьому світі дивляться цей телеканал, який від самого початку свого створення був україномовним і україноцентричним», – розповідала про його роботу співачка та композиторка Леся Горова.

З початком повномасштабного вторгнення Іван Кузьмінський долучився до Сил оборони України. Так, як він не мав попередньо досвіду служби, то чоловіка залишили служити в роті охорони Дарницького ТЦК. Однак після того, як росіян відігнали до Києва всіляко намагався потрапити в бойовий підрозділ. У грудні 2022 року старший солдат Іван Кузьмінський перевівся до 2 батальйону “Росомахи” 67-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в боях на Харківщині та на Бахмутському напрямку.
“Підрозділ Івана добу тримав бій і змушений був відійти. Іван залишився на позиції із рештою суміжних підрозділів. Пробувши ніч під масованим артилерійським обстрілом з боку противника, він зумів вижити та повернутися у розташування підрозділу. Це було на початку березня 2023 року”, – згадує побратим Івана та завідувач Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка Мирон Гордійчук.

Іван був вмілим розвідник та сформував в батальйоні розвідвзвод, який мав очолити після отримання офіцерського звання. Однак 17 травня 2023 року загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі села Діброва на Луганщині.
Похований у Бердичеві. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять захиснику!
Джерела: The Claquers, Академія української преси, “ЦН.Блоги”
Фото: The Claquers
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
Росіяни планують захопити Оріхів до кінця жовтня
Російське командування поставило завдання до кінця жовтня захопити Оріхів, Преображенку та Таврійське на Запоріжжі. Водночас російські військові не можуть закріпитися в Оріхові, а їхні доповіді про нібито зачистку міста від українських захисників є неправдивими.
Про це в коментарі кореспондентові Укрінформу повідомила заступниця речника Угруповання військ (сил) «Південь» Анастасія Шевченко.
«За наявною інформацією, російське командування поставило завдання до кінця жовтня захопити Оріхів, Преображенку та Таврійське. Проте наші підрозділи успішно зривають плани росіян. Ворог тут зазнає значних втрат», – зазначила вона.
За словами Шевченко, росіяни намагаються проникнути до Оріхова малими групами – до двох осіб максимум, але закріпитися в місті їм не вдається. Йдеться про окремих військовослужбовців або групи по дві особи, які намагаються непомітно зайти в місто. Надалі вони намагаються накопичуватися та створювати умови для подальшого просування.
«Проте це їм (окупантам – ред.) не вдається, адже підрозділи угруповання військ (сил) «Південь» своєчасно виявляють їх, відстежують їхні переміщення та завдають ураження і у передмісті, і безпосередньо в межах міста», – пояснила заступниця речника.
Водночас, як вона поінформувала, російські військові доповідають вищому командуванню про нібито зачистку 50% Оріхова від українських військових. Зокрема, вони стверджують, що зачистили 2 800 будинків і що в місті нині перебувають понад 150 військовослужбовців РФ.
«Це фейкові доповіді. Про це, зокрема, свідчать обстріли населеного пункту росіянами. Лише увечері вчора, 16 жовтня, росіяни скинули на місто 16 КАБів. Достатньо мати критичне мислення, аби розуміти, що якби інформація, подана росіянами про контроль над Оріховом була достовірна, то авіація не застосовувалась би у такій кількості по місту», – наголосила Шевченко.
Заступниця речника також додала, що аналогічна ситуація, за даними української сторони, спостерігається у Преображенці. Російські військові доповіли своєму вищому командуванню, що в цьому населеному пункті зачистили 754 будинки та що там перебувають 56 військових РФ.
«Ця інформація також неправдива. Ворог дуже перебільшує свої «здобутки», сили і засоби. В Оріхів та Преображенку дійсно намагаються пробратись інфільтраційні групи особи, але наші підрозділи їх успішно виявляють та знищують. Ворогу не вдається там скупчуватись, просуватись і мати хоч якийсь тактичний успіх», – запевняє вона.
Шевченко підсумувала, що лише з початку жовтня підрозділи угруповання військ (сил) «Південь» знищили 2 760 окупантів та 1 150 одиниць озброєння та військової техніки.
Як повідомляв Укрінформ, минулої доби, 16 жовтня, на Оріхівському напрямку Сили оборони відбили сім спроб загарбників йти вперед у районах Новояковлівки, Малої Токмачки, Павлівки, Степногірська та Плавнів.
-
Війна1 тиждень agoКиїв потрапипі під удар Цирконів та балістики РФ — деталі
-
Одеса6 днів agoРосіяни атакували вантажне судно на Одещині: є жертви
-
Війна1 тиждень agoППО знешкодила 117 зі 160 безпілотників, якими росіяни з вечора атакували Україну
-
Одеса6 днів agoПрацівник ТЦК уникнув ув’язнення за силову мобілізацію в Одесі
-
Суспільство1 тиждень agoЗамовчування випадків насильства в закладах освіти призводить до повторного булінгу
-
Відбудова1 тиждень agoновий житловий комплекс готовий на 20%
-
Суспільство1 тиждень agoУряд спростив підтвердження пенсійного стажу за відсутності трудової книжки чи документів
-
Одеса1 тиждень agoВулиці-дублери та зниклі адреси: в Одесі виявили проблему з реєстрами