Connect with us

Війна

Підприємці, державні програми та гроші: воєнна економічна ситуація Одеської області. Інтерв’ю з Дмитром Радуловим

Published

on

Збройна агресія росії завдає величезних збитків українській економіці, проте ми маємо продовжувати працювати, бо, як відомо битви виграє армія, а війну — економіка. Тому дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації. Одеська область приймає ВПО, транспортує продукцію, працює в умовах екстрених відключень електроенергії і про результати цього для «Дайджесту Одеси» розповів заступник Начальника Одеської ОВА Дмитро Радулов.

Підприємець має відчувати ринок і бути гнучким задля адаптації під потреби. В умовах війни, коли все перевернулось з ніг на голову, здається, що контролю немає взагалі. І крім формування безпеки для себе та родини, треба підтримувати країну і налаштувати власне ППО проти атак економічної кризи. Скільки підприємців перестали працювати в Одеській області за час воєнного стану і яка кількість нових з’явилась? 

Дмитро Радулов: З початку повномасштабного вторгнення по квітень згідно з реєстраціями було більше ліквідацій ФОПів, ніж створення нових. Загалом з лютого по грудень 2022 року припинило діяльність понад 12 800 підприємців, як фізичних, так і юридичних осіб. Потім тенденція змінилась та пішла вгору, особливо в літні місяці. З березня було зареєстровано 11 тисяч підприємств, здебільшого фізичних осіб. Загалом в області близько 230 тисяч підприємців.

Фото: РБК-Україна

Це пояснюється тим, що люди виїжджали, ряд надавачів послуг припинили діяльність на початковому періоді. Наразі багато хто повернувся додому,  в області з’явились внутрішньо переміщені особи, які також відкривають свій бізнес тут. Особисто знаю, як родини з Миколаївської області відкрили невеликі приватні дитячі садочки. І ВПО підтримують такі ініціативи, віддаючи саме до таких садочків своїх дітей. Важливо, що тут можна працювати, відкривати свою справу, надаючи послуги, сплачуючи податки.

Воєнний стан створює нові правові умови для підприємців, але це не єдині труднощі при роботі. ГО «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» щомісяця проводить опитування керівників підприємств «Український бізнес в умовах війни». Згідно із 7 випуском за листопад 2022 року, проблема перебоїв з електро-, водо- та теплопостачанням уперше за весь час опитування (із травня 2022 року) вийшла на перше місце в рейтингу перешкод. Частка підприємств, які стикнулись з цією проблемою, досягла 78%. Які головні труднощі при веденні бізнесу наразі можна виокремити?

Дмитро Радулов: Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси та інше.  Я б ще виокремив розриви логістичних ланцюжків. У квітні ми вирішували з багатьма питання з цього приводу, коли навіть великі торговельні мережі, не кажучи вже про маленькі магазинчики, шукали товари тут на місцях. Ряд виробів привозили з інших регіонів, але вони не могли вчасно чи взагалі доставити свою продукцію. Місцеві виробники мають коротке логістичне плече і змогу швидко реагувати. Так, можливо це обмежує асортимент, але все ж всі групи товарів були і є на полицях магазинів. Це сприяє розширенню ринку збуту для обласних виробників, хоч пов’язано не з якістю їхньої роботи, а через обставини. Але маємо приклади нарощення виробництва у деяких виробників Одеської області. 

Український бізнес впливає на економічну спроможність країни.  Для цього створюються державні програми, податкові умови, надаються умови для релокації підприємства та інші методи підтримки. «Зернова ініціатива» розворушила значну частину регіону і які переваги ми маємо від цього?

Дмитро Радулов: «Зернова ініціатива» за нашими оцінками становить до 20% суб’єктів господарювання ділової активності в Одеській області. Тому що, наприклад, робота лише портів потребує обслуговування: брокери, логістичні та експедиційні компанії, стивідори, технічне обладнання, навіть мастило і ще багато надавачів послуг. Це все люди, обсяг, обіг коштів і ланцюжок не закінчуються. Якщо функціонує «Зернова ініціатива», то працюють сільгоспвиробники. Також ми бачимо активізацію руху на трасі Одеса-Рені. А жвавість на цій трасі збільшує потребу у придорожній інфраструктурі, яка є значним заробітком для мешканців населених пунктів вздовж шляху. Це все позитивні елементи, але якщо розшириться перелік товарів, наприклад, металургія чи хімічна промисловість — будуть додаткові фінанси. 

Фото: Європейська правда

Одеська область також бере активну участь у програмі «Доступні кредити 5-7-9%». Сьогодні ми вийшли на третє місце за обсягом кредитів, взятих у рамках програми. Це непоганий результат у воєнний стан, на місцях попереду Київ та Львівська області. Ми маємо понад 6 тисяч кредитів, взятих суб’єктами господарювання.

І ще одна програма, яку варто відзначити: «Єробота». Поки зарано говорити про результати, але у нас 918 фізичних та юридичних осіб, які подали заявки на участь. Наразі 132 проєкти отримали погодження, на розгляді — 525, відмовили — 261. На 51 суб’єкт господарювання у нас залучилось 12 млн гривень. Поки програма тільки набирає оберти, подивимось як спрацює регіон цього року.  

Дмитро Радулов

До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я – Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються альтернативними шляхами вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?

Дмитро Радулов: Загалом по роботі портів в Україні ми бачимо зниження переваленої продукції, тому що має змогу працювати лише Одещина. У 2021 році було понад 100 млн тонн, сьогодні ми маємо 50 млн тонн. Навіть з портів Великої Одеси (Одеси, Чорноморська та Южного) є зниження. Але порти Усть-Дунайськ, Ізмаїл, Рені — мають збільшення. Крім того, що це робочі місця та оновлення парку перевальних потужностей у цих підприємствах — зростає капіталоємність. Тому вони можуть наймати нових працівників, підвищувати зарплатню та гасити старі борги. Ренійський порт після кількох місяців роботи за «Зерновою ініціативою» зміг погасити заборгованість заробітної плати за кілька років, наразі активно сплачують борги по платі за землю. А ці гроші потрапляють у місцевий ренійський бюджет. Ізмаїльський та Усть-Дунайський порти значно збільшили рівень заробітної плати, а відповідно і податкові відрахування.

Порт у Білгород-Дністровському наразі не має сьогодні змоги перевалювати взагалі, а в нього є дуже давнішня заборгованість із виплати заробітної плати, яка на початок повномасштабної війни становила 20 млн гривень. На сьогодні ця заборгованість становить 11 млн гривень. Вони працюють у режимі сухого порту, тобто надають послуги зберігання, транзитного перевантаження. Завдяки цьому мають змогу виплачувати поточну заробітну плату і гасити заборгованість. Це також непогано, все ж керівництво підлаштувалось під обставини економічної ситуації і знайшло свою нішу, щоб залишитись на плаву. 

У чому полягає суть проєкту Стратегічного плану відновлення економіки Одеської області у повоєнний час? Які напрямки наразі актуальні? 

Дмитро Радулов: Ми з громадами пропрацювали понад 400 різних проєктів, як на відновлення різної інфраструктури, так і на розвиток. Наразі чекаємо постанову Кабміну, яка регламентуватиме цей Стратегічний план. Ми хочемо залучати кошти міжнародних партнерів, наприклад, Європейського інвестиційного банку, Банку реконструкцій та розвитку, Міжнародної фінансової організації та інших донорів, тому потрібне погодження з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури. 

Фото: Українська правда

Важливим є питання включення Одеської області до переліку регіонів відновлення. Це дасть більше можливостей та доступу до ресурсів. У нас критична та мостова інфраструктура зазнала уражень, є проблеми з енергетикою. Також маємо не забувати про необхідність відновлення, наприклад, зрошувальних систем, про проблемні місця Одеського регіону, як дамба Хаджибейського лиману чи інші значущі питання. Відзначу питання будівництва лінії електропередачі Новоодеська — Арциз. Це та лінія, яка дасть змогу повністю забезпечити електроенергією південну частину області від Білгород-Дністровського до Рені. Це вкрай актуальне питання і хочемо, щоб ці проєкти були в Стратегічному документі. 

Певні бюджетні рішення держави можуть бути болючими, але вимушеними. Тому підтримка як самих українців, так і світових партнерів — інвестиція в перемогу. 

Війна

Росіяни намагаються обійти Куп’янськ з «неочікуваного кута»

Published

on

Російські окупаційні війська намагаються обійти місто Куп’янськ Харківської області з північного заходу, але ці спроби не мають успіху.

Про це в телеефірі розповів речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов, передає Укрінформ.

«Зараз вони роблять спробу обійти з неочікуваного кута й зайти з північного заходу. Це під населеним пунктом Радьківка в першу чергу – вони туди зараз активно тиснуть і намагаються взяти там контроль. Бо раніше, якщо вони ходили східніше через Голубівку, то після операції “Велес” і ще декількох дій цей напрямок для них став не таким простим, і вони хочуть заробити хоча б “сіряк”, щоб заходити через Радьківку безпосередньо вже на місто», – розповів Трегубов.

Водночас він назвав такі спроби окупантів зайти до Куп’янська «не оптимальними».

Читайте також: Покровський напрямок – найгарячіший, на фронті за добу було 135 боєзіткнень

«Населені пункти Кіндрашівка та Радьківка є поруч, на Кіндрашівку вони зараз сунуть більш активно, але Радьківка – між Кіндрашівкою та Куп’янськом, тому без неї нічого не вийде. От зараз вони намагаються втілити в життя цей задум, але ситуація і в самому місті, і в Радьківці для них зараз не оптимальна», – вважає Трегубов.

Як повідомляв Укрінформ, після операції «Велес» проникнення військових РФ до Куп’янська не фіксували.



Джерело

Continue Reading

Війна

як Росія усуває контроль над місцями несвободи

Published

on


Міжнародні організації можуть документувати катування українців у російському полоні, але фактично не здатні контролювати умови їхнього утримання

На початку листопада цього року РФ офіційно вийшла з Європейської конвенції про запобігання катуванням. Через це Європейський комітет із запобігання катуванням (КЗК) більше не зможе перевіряти місця позбавлення волі в країні. Що це означає для тисяч українців – військовополонених і цивільних, яких Москва утримує у місцях несвободи?

Що таке КЗК?

КЗК – незалежний моніторинговий орган Ради Європи, створений на підставі Європейської конвенції про запобігання катуванням, ухваленої 26 листопада 1987 року. Конвенція набула чинності 1 лютого 1989-го, тоді ж розпочав роботу Комітет. Його створення стало важливим нововведенням у міжнародному праві: замість того щоб лише карати винних після вчинення злочину, було запроваджено механізм регулярних перевірок місць несвободи для запобігання катуванням.

Основна функція КЗК – регулярні інспекції місць, де люди перебувають не з власної волі. Йдеться не лише про в’язниці. До сфери його моніторингу належать слідчі ізолятори та виправні колонії, поліцейські відділки, психіатричні лікарні та інші установи, де людей позбавляють волі за рішенням державних органів.

Особливість Комітету полягала в його широких повноваженнях. Його представники могли відвідувати будь-які місця несвободи на території держави-учасниці, безперешкодно пересуватися територією установ, спілкуватися з ув’язненими без присутності адміністрації, отримувати інформацію про умови утримання, медичне забезпечення, харчування та поводження з ув’язненими.

Візити могли бути плановими (зазвичай раз на чотири роки) або позаплановими – коли виникала потреба в терміновій перевірці. Державу заздалегідь повідомляли про намір здійснити візит, але після повідомлення інспектори могли прибути до конкретної установи без попередження.

Фото DV / Y. Vishnevets

Росія і КЗК

За результатами кожного візиту Комітет готував звіт, у якому викладав виявлені проблеми та рекомендації щодо їх усунення. Далі відбувався діалог із національною владою: держава мала відповісти на зауваження й повідомити, яких заходів ужила. Звіти зазвичай були конфіденційними, але уряди могли погодитися на їх оприлюднення. Якщо держава відмовлялася співпрацювати або ігнорувала рекомендації, Комітет мав право зробити публічну заяву.

Важливо розуміти: КЗК не був судом і не виносив вироків. Він не встановлював кримінальну відповідальність конкретних посадовців. Його завданням було попередження катувань через незалежний моніторинг і рекомендації. Цим він доповнював діяльність Європейського суду з прав людини. КЗК мав можливість побачити те, що відбувається за зачиненими дверима російських в’язниць, тоді як ЄСПЛ переважно розглядав наслідки вже вчинених порушень.

Росія приєдналася до конвенції в 1998 році. За період до 2021 року Європейський комітет із запобігання катуванням здійснив 30 візитів до країни й відвідав понад 450 місць позбавлення волі. Однак, за увесь період перевірок, російська влада погодилася оприлюднити лише чотири звіти. Решта залишилися засекреченими. Тобто навіть тоді, коли Росія формально була учасницею конвенції, вона фактично обмежувала прозорість своєї пенітенціарної системи.

Після 2021 року співпраця припинилася: російська влада більше не допускала представників Комітету до своїх установ. Вихід із конвенції 1 листопада 2026 року лише юридично закріпив цю ізоляцію.

Українці в російському полоні, або Катування як система

Точну кількість українців, які перебувають у російській неволі, встановити неможливо. За даними Медійної ініціативи з прав людини станом на 16 вересня 2026 року РФ незаконно утримує 2654 цивільних українців. Але насправді їхня кількість значно більша. Становище цивільних нерідко ще складніше, ніж військовополонених: Росія не визнає їх окремою категорією незаконно утримуваних осіб, натомість часто оформлює затримання як кримінальне переслідування за російським законодавством.

І військовополонені, і цивільні українці зазнають у Росії катувань та жорсткого поводження. За даними ООН, про це повідомили 96% опитаних звільнених українських військовополонених і 84% звільнених цивільних. Ще в жовтні 2024 року Незалежна міжнародна комісія ООН дійшла висновку, що катування українських цивільних і військовополонених російською владою мають ознаки злочину проти людяності. Причому йшлося не тільки про окуповані українські території: Комісія встановила відповідні практики також у місцях утримання на території самої Російської Федерації.

Витавруване хірургом гасло на животі українського полоненого Андрія Переверзєва / Фото nashaniva.com
Витавруване хірургом гасло на животі українського полоненого Андрія Переверзєва / Фото nashaniva.com

Про масштаби й жорстокість катувань свідчать історії звільнених із російського полону українців. Військовослужбовець 79-ї десантно-штурмової бригади Андрій Переверзєв, який потрапив у полон у лютому 2024 року, розповів, як російські військові били його, застосовували електричний струм до відкритих ран. Згодом хірург випалив  на його животі напис «слава россии» і літеру Z. Ця історія стала відомою далеко за межами України. Інший приклад – цивільна українка Наталія Власова: захоплена ще в березні 2019 року, вона пережила чотири місяці катувань і сексуального насильства в донецькій катівні «Ізоляція». Її також залякували погрозами викрасти й убити маленьку доньку.

ООН та українські офіційні особи задокументували сотні випадків загибелі українських громадян та військовослужбовців у російських в’язницях та таборах через тортури та відсутність медичної допомоги. Як зауважив представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олег Гущин, усі види катувань, визначені  Стамбульським протоколом, застосовувалися в російському полоні.

Наслідки тортур / Фото Костянтин і Влада Ліберови
Наслідки тортур / Фото Костянтин і Влада Ліберови

Які міжнародні механізми залишаються?

Після повідомлення про вихід Росії з конвенції виникає закономірне запитання: чи означає це, що міжнародні організації взагалі втратили можливість стежити за ситуацією з катуваннями в Росії? Ні. Попри вихід із конвенції, залишаються три міжнародні механізми, які дають змогу збирати й документувати свідчення про катування та інші порушення прав людини.

1. Комітет ООН проти катувань

Росія залишається учасницею Конвенції ООН проти катувань, яку ратифікувала ще 1987 року. Це означає, що вона й надалі несе міжнародно-правові зобов’язання щодо запобігання катуванням, розслідування таких випадків і притягнення винних до відповідальності.

Але тут є важлива обставина: Росія не підписала й не ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань  (OPCAT). Саме цей протокол передбачає систему регулярних незалежних відвідувань місць несвободи. Отже, Росія не має й відповідного національного превентивного механізму в межах цього протоколу.

2. Спеціальний доповідач ООН з питань становища у сфері прав людини в Росії

Цей мандат, заснований Радою ООН з прав людини у жовтні 2022 року через різке погіршення ситуації з правами людини в РФ, після початку повномасштабного вторгнення в Україну залишається одним із важливих інструментів міжнародного спостереження. З 2023 року спецдоповідачкою ООН з питань прав людини в Росії є відома болгарська журналістка Маріана Кацарова.

Маріана Кацарова, спецдоповідачка ООН з питань прав людини в РФ / Фото Укрінформ
Маріана Кацарова, спецдоповідачка ООН з питань прав людини в РФ / Фото Укрінформ

Втім, спеціальний доповідач не має повноважень самостійно інспектувати російські в’язниці. Ба більше, Москва заборонила Маріані Кацаровій в’їзд на територію Росії. В інтерв’ю Укрінформу спецпредставниця ООН наголосила, що репресії всередині РФ та агресія за її межами є складниками однієї політики. Вона зауважує, що «…до українських бранців ставляться особливо жорстоко через високий рівень безкарності».

3. Московський механізм ОБСЄ

Московський механізм ОБСЄ – процедура незалежного розслідування порушень прав людини, створена у 1991 році. Вона дозволяє групі держав-учасниць ініціювати таке розслідування в іншій державі, зокрема без її згоди. Призначені експерти збирають свідчення, аналізують документи й докази та готують доповідь із висновками. У контексті російсько-української війни механізм використовували для документування незаконного утримання українських цивільних, катувань і жорстокого поводження з військовополоненими. У 2024 році 45 держав ОБСЄ ініціювали його застосування для дослідження становища незаконно утримуваних Росією цивільних, а у 2025-му 41 держава ініціювала розслідування порушень щодо українських військовополонених. Механізм дає змогу документувати злочини навіть без доступу до місць утримання, однак не замінює регулярного фізичного моніторингу в’язниць.

Гуманітарна місія Червоного Хреста

Ще один вимір проблеми – відсутність незалежного гуманітарного доступу до українських військовополонених – саме те, чим мав би займатися Червоний Хрест. Відповідно до ІІІ Женевської конвенції 1949 року, Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) має право відвідувати військовополонених, перевіряти умови їхнього утримання та спілкуватися з ними без свідків. Забезпечити такий доступ зобов’язана сторона, яка утримує полонених. Однак із 2024 року МКЧХ не має доступу до українських військовополонених у Росії та на окупованих нею територіях. У липні 2026 року президентка організації Мір’яна Сполярич-Еггер під час візиту до Москви знову порушувала питання відновлення доступу, однак домовитися про це не вдалося. Станом на серпень 2026 року МКЧХ відвідав понад 9800 військовополонених з обох сторін, проте переважна більшість цих відвідувань відбулася в Україні. Відмова в доступі сама по собі не доводить фактів катування конкретних полонених, але позбавляє незалежний гуманітарний механізм можливості перевіряти умови їхнього утримання.

Що в результаті?

Фактично, на сьогодні в міжнародної спільноти залишається лише можливість документувати злочини РФ – збирати свідчення звільнених українців, аналізувати документи, встановлювати систематичність порушень, готувати доповіді й передавати матеріали для майбутніх судових процесів. Але вони не можуть повноцінно замінити незалежного спостерігача, який має можливість без попередження зайти до камери, поговорити з ув’язненим і перевірити, що там відбувається.

Повернення українських військових з російського полону / Фото Укрінформ
Повернення українських військових з російського полону / Фото Укрінформ

Тож у даному випадку йдеться не просто про вихід Росії з конвенції, а про демонтаж міжнародного контролю над російською пенітенціарною системою на тлі систематичного застосування катувань як інструменту державного насильства. Росія усуває незалежний нагляд саме тоді, коли міжнародні організації накопичили дедалі більше свідчень про злочини в її місцях несвободи.

Світлана Шевцова, Київ

Перше фото: Укрінформ



Джерело

Continue Reading

Війна

Зеленський обговорив із Хмарою підготовку до «Рамштайну»: Основні потреби

Published

on

Президент Володимир Зеленський напередодні засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн» обговорив із міністром оборони Євгенієм Хмарою ключові потреби та пріоритети України.

Про це глава держави повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.

«Готуємось до зустрічі оборонної контактної групи у форматі «Рамштайн» уже завтра – міністр оборони Євгеній Хмара представить наші потреби та ключові пріоритети у співпраці. Звісно, зосереджуємося на перехоплювачах для ППО та забезпеченні української бойової авіації амуніцією», – зазначив Зеленський.

Також на зустрічі з партнерами планують обговорити можливість збільшення фінансування виробництва дронів для Сил оборони та активізації спільних виробничих проєктів.

«Швидкість нашої роботи повинна збільшуватись, і кожен день має давати Україні та партнерам результати. Розраховую на змістовну зустріч», – зазначив Президент.

Крім того, Хмара доповів про виконання плану далекобійних ударів. За словами Зеленського, «наші українські дипстрайки досягають визначених цілей».

Президент також повідомив, що затвердив нові операції.

Читайте також: Євросоюз виділив Україні €1,71 мільярда на дрони, боєприпаси та системи ППО

Як повідомлялося, попередня відбулася 8 вересня у віртуальному режимі під спільним головуванням міністрів оборони Великої Британії Веса Стрітінга та Німеччини Бориса Пісторіуса. У ній взяли участь представники оборонних відомств 50 країн, генеральний секретар НАТО Марк Рютте та заступник міністра оборони США з питань політики Елбрідж Колбі.

Фото: Володимир Зеленський / Фейсбук



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.