Війна
Понад 20 тисяч сімей в Одесі отримали допомогу: яку нішу займає фонд «PLATINUM DOBRO UKRAINE»
Те, що наші хлопці просуваються у війні, частково можливе і завдяки доцільній та старанній роботі волонтерів. Кожен штаб, центр, фонд пройшов певну реорганізацію, це і направлення допомоги, її отримувачі, співпраця з іншими організаціями, документація, запровадження нового. В Одесі функціонує БФ «ЛЮДСЬКА ДОВІРА ПЛАТИНУМ ДОБРО УКРАЇНА», який забезпечив понад 20 тисяч сімей і це далеко не межа. “Дайджест Одеси” поспілкувався з президентом фонду Анжелікою Романчиковую, дізнались про допомогу для деокупованих території, малюків та дорослих у Одеській області, психологічну підтримку
Куди наразі спрямована допомога фонду?
Допомога зараз виїжджає у напрямку деокупованих територій. Змінився режим нашої роботи, ми приходимо зрання, щоб завантажити машину. Чим більше звільняється території, тим більше туди треба вести допомоги. Сьогодні о 8 ранку відправили машину на Снігурівку, завантажили все необхідне для дітей, людей похилого віку, багатодітних сімей, поранених військовослужбовців, сімей без годувальника.
На п’ятницю, 18 жовтня, формуємо 4 машини допомоги на Херсонщині. Ми винесли на обговорення у фонді питання щодо зігрівання дітей до року. Закупили сто теплих комбінезонів. Насправді є діти, які залишилися в Херсоні, а на вулицях все холоднішає. Це гостра проблема, клич про допомогу і ми дуже швидко відгукнулись. Вчора прийшов запит, сьогодні ми вже купили. Комбінезони поїдуть на Херсон, ми підпишемо кожен, щоб люди знали про нашу підтримку. Там є велика потреба у питній воді. Серед наших партнерів Миргородська та Моршинська. Тому ціла машина буде завантажена лише водою. Ще буде молоко, борошно, продукти, дитячі кашки. Щойно з’являється можливість привезти допомогу, ми одразу долучаємось.
До речі, як тільки почав функціонувати фонд, до нас звернувся за допомогою мешканець Херсона. Після цього він став нашим волонтером. І ось ми розповіли йому, що будемо їхати до його рідного міста. Він поїде у нашому складі разом із волонтерами додому зі своїм собакою. Буде допомагати вже тим людям, які там залишилися. Це душевно та зворушливо. Ми разом із ними і вони повинні знати, що їм є на кого покластись.
Ми близько та багато допомагали військовим. У нас грамоти від ОК “Південь”, прикордонників та інших служб. Наприклад, раніше на херсонський напрямок ми передали машину Швидкої допомоги. А тим військовим, які брали участь у деокупації Херсону, ми закупили та передали генератори.
Чи змінилась організація роботи за час вторгнення?
Ми правильно організували свою роботу, у певні дні займаємося офісною роботою. В інші — зустрічаємось із волонтерами, збираємо та формуємо машини допомоги. Зараз у нас дві групи волонтерів у телеграм-каналі. Вже немає такого, що волонтери приходять усі разом. Якщо нам потрібно сформувати певні запити, сформувати посилки, зробити видачу, сформувати машину на область — ми даємо техзавдання в групу і знаходимо там тих, хто долучається. Тому у нас динамічна та мобільна група з 150 волонтерів.
У нашому приміщенні на вулиці Левітана, 69. Визначено місце під заняття з дітьми, окремо — дорослі групи та офісна частина. Зазвичай, перша частина дня зайнята офісною роботою, а друга — тренінгами, реабілітацією, заняттями за потребою. Такі зустрічі призначаємо кілька разів на тиждень.
Наша база містить понад 19 тисяч сімей, яким ми вже допомогли. Це за винятком громад та сіл, де видача триває під фото-відео фіксацію. Нам цього достатньо, адже, коли ми передаємо допомогу до Нової Каховки, то розуміємо, що там немає зв’язку. Щоразу приходять 300-400 людей, яких ми навіть не додали до бази. Вони зробили звернення до нас, цього ж дня ми надали потрібне їм. Наразі працює 4 філії у Холодній Балці, Роксоланах, Овідіополі та Кривому Озері. Щоб людям було зручніше, і непотрібно було їхати до Одеси.
Ті, хто приїхали, зіткнулися з побутовими складнощами: немає вилки, ложки чи тарілки, звичайних приладів. Люди справді виїжджали з рюкзаком із Маріуполя чи, як зараз з’являється багато сімей з Запорізької області. Ніхто не захопив з собою, наприклад, фен. Але купувати — це дорого. І тепер звичайні предмети для них начебто розкіш.
Партнерам ззовні важко зрозуміти, що дуже багато людей у складній ситуації. Живі люди чекають на нашу допомогу, але не скажу, що у нас багато іноземних партнерів на постійній основі. Зазвичай, у нас є списки — тільки тоді, покладаючись на нашу репутацію, враховуючи масштаби — партнери надають нам цю допомогу. Наші масштаби лише зросли за цей час.
Психологічна підтримка
.У всіх з’явились складнощі саме у моральному відношенні. Ми подумали, що можемо глобально вирішити і цю проблему. Саме тут, у центрі на Левітана, організовуємо програми з психологічної допомоги та реабілітації. З нами співпрацюють кваліфіковані та освічені психологи. Перший напрямок — допомога військовослужбовцям. Окремі спеціалісти вже працюють з групами, сформованими в частинах. За жовтень вони почали вести 25 людей. Другий напрямок – самотні жінки, які виховують діток, чиї чоловіки на фронті або загинули. Третій напрямок – кімната для дітей, у якій ми проводитимемо заняття з арттерапії, ритміка, риторика, з логопедом, заняття на розвиток, розслаблення психологічного стану дітей. Четвертий напрямок — робота з дітками з обмеженими можливостями.
На тлі тривалої війни та внутрішніх проблем багатьом українцям починається здаватися, що країна у своїй боротьбі за свободу залишилася віч-на-віч з агресором. Однак, як показує практика, допомога союзників дуже велика. І як нам розповіли у фонді насправді знайти однодумців – найскладніше.
– Координаційний гуманітарний штаб Одеської області.
– Центр “ЯМаріуполь”.
– Одеський осередок ВО “Автомайдан”.
– Одеський осередок “Демократичної Сокири”.
– Громадська організація “Спільна мета”.
Війна
Росіяни намагаються обійти Куп’янськ з «неочікуваного кута»
Російські окупаційні війська намагаються обійти місто Куп’янськ Харківської області з північного заходу, але ці спроби не мають успіху.
Про це в телеефірі розповів речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов, передає Укрінформ.
«Зараз вони роблять спробу обійти з неочікуваного кута й зайти з північного заходу. Це під населеним пунктом Радьківка в першу чергу – вони туди зараз активно тиснуть і намагаються взяти там контроль. Бо раніше, якщо вони ходили східніше через Голубівку, то після операції “Велес” і ще декількох дій цей напрямок для них став не таким простим, і вони хочуть заробити хоча б “сіряк”, щоб заходити через Радьківку безпосередньо вже на місто», – розповів Трегубов.
Водночас він назвав такі спроби окупантів зайти до Куп’янська «не оптимальними».
«Населені пункти Кіндрашівка та Радьківка є поруч, на Кіндрашівку вони зараз сунуть більш активно, але Радьківка – між Кіндрашівкою та Куп’янськом, тому без неї нічого не вийде. От зараз вони намагаються втілити в життя цей задум, але ситуація і в самому місті, і в Радьківці для них зараз не оптимальна», – вважає Трегубов.
Як повідомляв Укрінформ, після операції «Велес» проникнення військових РФ до Куп’янська не фіксували.
Війна
як Росія усуває контроль над місцями несвободи
Міжнародні організації можуть документувати катування українців у російському полоні, але фактично не здатні контролювати умови їхнього утримання
На початку листопада цього року РФ офіційно вийшла з Європейської конвенції про запобігання катуванням. Через це Європейський комітет із запобігання катуванням (КЗК) більше не зможе перевіряти місця позбавлення волі в країні. Що це означає для тисяч українців – військовополонених і цивільних, яких Москва утримує у місцях несвободи?
Що таке КЗК?
КЗК – незалежний моніторинговий орган Ради Європи, створений на підставі Європейської конвенції про запобігання катуванням, ухваленої 26 листопада 1987 року. Конвенція набула чинності 1 лютого 1989-го, тоді ж розпочав роботу Комітет. Його створення стало важливим нововведенням у міжнародному праві: замість того щоб лише карати винних після вчинення злочину, було запроваджено механізм регулярних перевірок місць несвободи для запобігання катуванням.
Основна функція КЗК – регулярні інспекції місць, де люди перебувають не з власної волі. Йдеться не лише про в’язниці. До сфери його моніторингу належать слідчі ізолятори та виправні колонії, поліцейські відділки, психіатричні лікарні та інші установи, де людей позбавляють волі за рішенням державних органів.
Особливість Комітету полягала в його широких повноваженнях. Його представники могли відвідувати будь-які місця несвободи на території держави-учасниці, безперешкодно пересуватися територією установ, спілкуватися з ув’язненими без присутності адміністрації, отримувати інформацію про умови утримання, медичне забезпечення, харчування та поводження з ув’язненими.
Візити могли бути плановими (зазвичай раз на чотири роки) або позаплановими – коли виникала потреба в терміновій перевірці. Державу заздалегідь повідомляли про намір здійснити візит, але після повідомлення інспектори могли прибути до конкретної установи без попередження.
Росія і КЗК
За результатами кожного візиту Комітет готував звіт, у якому викладав виявлені проблеми та рекомендації щодо їх усунення. Далі відбувався діалог із національною владою: держава мала відповісти на зауваження й повідомити, яких заходів ужила. Звіти зазвичай були конфіденційними, але уряди могли погодитися на їх оприлюднення. Якщо держава відмовлялася співпрацювати або ігнорувала рекомендації, Комітет мав право зробити публічну заяву.
Важливо розуміти: КЗК не був судом і не виносив вироків. Він не встановлював кримінальну відповідальність конкретних посадовців. Його завданням було попередження катувань через незалежний моніторинг і рекомендації. Цим він доповнював діяльність Європейського суду з прав людини. КЗК мав можливість побачити те, що відбувається за зачиненими дверима російських в’язниць, тоді як ЄСПЛ переважно розглядав наслідки вже вчинених порушень.
Росія приєдналася до конвенції в 1998 році. За період до 2021 року Європейський комітет із запобігання катуванням здійснив 30 візитів до країни й відвідав понад 450 місць позбавлення волі. Однак, за увесь період перевірок, російська влада погодилася оприлюднити лише чотири звіти. Решта залишилися засекреченими. Тобто навіть тоді, коли Росія формально була учасницею конвенції, вона фактично обмежувала прозорість своєї пенітенціарної системи.
Після 2021 року співпраця припинилася: російська влада більше не допускала представників Комітету до своїх установ. Вихід із конвенції 1 листопада 2026 року лише юридично закріпив цю ізоляцію.
Українці в російському полоні, або Катування як система
Точну кількість українців, які перебувають у російській неволі, встановити неможливо. За даними Медійної ініціативи з прав людини станом на 16 вересня 2026 року РФ незаконно утримує 2654 цивільних українців. Але насправді їхня кількість значно більша. Становище цивільних нерідко ще складніше, ніж військовополонених: Росія не визнає їх окремою категорією незаконно утримуваних осіб, натомість часто оформлює затримання як кримінальне переслідування за російським законодавством.
І військовополонені, і цивільні українці зазнають у Росії катувань та жорсткого поводження. За даними ООН, про це повідомили 96% опитаних звільнених українських військовополонених і 84% звільнених цивільних. Ще в жовтні 2024 року Незалежна міжнародна комісія ООН дійшла висновку, що катування українських цивільних і військовополонених російською владою мають ознаки злочину проти людяності. Причому йшлося не тільки про окуповані українські території: Комісія встановила відповідні практики також у місцях утримання на території самої Російської Федерації.
Про масштаби й жорстокість катувань свідчать історії звільнених із російського полону українців. Військовослужбовець 79-ї десантно-штурмової бригади Андрій Переверзєв, який потрапив у полон у лютому 2024 року, розповів, як російські військові били його, застосовували електричний струм до відкритих ран. Згодом хірург випалив на його животі напис «слава россии» і літеру Z. Ця історія стала відомою далеко за межами України. Інший приклад – цивільна українка Наталія Власова: захоплена ще в березні 2019 року, вона пережила чотири місяці катувань і сексуального насильства в донецькій катівні «Ізоляція». Її також залякували погрозами викрасти й убити маленьку доньку.
ООН та українські офіційні особи задокументували сотні випадків загибелі українських громадян та військовослужбовців у російських в’язницях та таборах через тортури та відсутність медичної допомоги. Як зауважив представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олег Гущин, усі види катувань, визначені Стамбульським протоколом, застосовувалися в російському полоні.
Які міжнародні механізми залишаються?
Після повідомлення про вихід Росії з конвенції виникає закономірне запитання: чи означає це, що міжнародні організації взагалі втратили можливість стежити за ситуацією з катуваннями в Росії? Ні. Попри вихід із конвенції, залишаються три міжнародні механізми, які дають змогу збирати й документувати свідчення про катування та інші порушення прав людини.
1. Комітет ООН проти катувань
Росія залишається учасницею Конвенції ООН проти катувань, яку ратифікувала ще 1987 року. Це означає, що вона й надалі несе міжнародно-правові зобов’язання щодо запобігання катуванням, розслідування таких випадків і притягнення винних до відповідальності.
Але тут є важлива обставина: Росія не підписала й не ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань (OPCAT). Саме цей протокол передбачає систему регулярних незалежних відвідувань місць несвободи. Отже, Росія не має й відповідного національного превентивного механізму в межах цього протоколу.
2. Спеціальний доповідач ООН з питань становища у сфері прав людини в Росії
Цей мандат, заснований Радою ООН з прав людини у жовтні 2022 року через різке погіршення ситуації з правами людини в РФ, після початку повномасштабного вторгнення в Україну залишається одним із важливих інструментів міжнародного спостереження. З 2023 року спецдоповідачкою ООН з питань прав людини в Росії є відома болгарська журналістка Маріана Кацарова.
Втім, спеціальний доповідач не має повноважень самостійно інспектувати російські в’язниці. Ба більше, Москва заборонила Маріані Кацаровій в’їзд на територію Росії. В інтерв’ю Укрінформу спецпредставниця ООН наголосила, що репресії всередині РФ та агресія за її межами є складниками однієї політики. Вона зауважує, що «…до українських бранців ставляться особливо жорстоко через високий рівень безкарності».
3. Московський механізм ОБСЄ
Московський механізм ОБСЄ – процедура незалежного розслідування порушень прав людини, створена у 1991 році. Вона дозволяє групі держав-учасниць ініціювати таке розслідування в іншій державі, зокрема без її згоди. Призначені експерти збирають свідчення, аналізують документи й докази та готують доповідь із висновками. У контексті російсько-української війни механізм використовували для документування незаконного утримання українських цивільних, катувань і жорстокого поводження з військовополоненими. У 2024 році 45 держав ОБСЄ ініціювали його застосування для дослідження становища незаконно утримуваних Росією цивільних, а у 2025-му 41 держава ініціювала розслідування порушень щодо українських військовополонених. Механізм дає змогу документувати злочини навіть без доступу до місць утримання, однак не замінює регулярного фізичного моніторингу в’язниць.
Гуманітарна місія Червоного Хреста
Ще один вимір проблеми – відсутність незалежного гуманітарного доступу до українських військовополонених – саме те, чим мав би займатися Червоний Хрест. Відповідно до ІІІ Женевської конвенції 1949 року, Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) має право відвідувати військовополонених, перевіряти умови їхнього утримання та спілкуватися з ними без свідків. Забезпечити такий доступ зобов’язана сторона, яка утримує полонених. Однак із 2024 року МКЧХ не має доступу до українських військовополонених у Росії та на окупованих нею територіях. У липні 2026 року президентка організації Мір’яна Сполярич-Еггер під час візиту до Москви знову порушувала питання відновлення доступу, однак домовитися про це не вдалося. Станом на серпень 2026 року МКЧХ відвідав понад 9800 військовополонених з обох сторін, проте переважна більшість цих відвідувань відбулася в Україні. Відмова в доступі сама по собі не доводить фактів катування конкретних полонених, але позбавляє незалежний гуманітарний механізм можливості перевіряти умови їхнього утримання.
Що в результаті?
Фактично, на сьогодні в міжнародної спільноти залишається лише можливість документувати злочини РФ – збирати свідчення звільнених українців, аналізувати документи, встановлювати систематичність порушень, готувати доповіді й передавати матеріали для майбутніх судових процесів. Але вони не можуть повноцінно замінити незалежного спостерігача, який має можливість без попередження зайти до камери, поговорити з ув’язненим і перевірити, що там відбувається.
Тож у даному випадку йдеться не просто про вихід Росії з конвенції, а про демонтаж міжнародного контролю над російською пенітенціарною системою на тлі систематичного застосування катувань як інструменту державного насильства. Росія усуває незалежний нагляд саме тоді, коли міжнародні організації накопичили дедалі більше свідчень про злочини в її місцях несвободи.
Світлана Шевцова, Київ
Перше фото: Укрінформ
Війна
Зеленський обговорив із Хмарою підготовку до «Рамштайну»: Основні потреби
Президент Володимир Зеленський напередодні засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн» обговорив із міністром оборони Євгенієм Хмарою ключові потреби та пріоритети України.
Про це глава держави повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.
«Готуємось до зустрічі оборонної контактної групи у форматі «Рамштайн» уже завтра – міністр оборони Євгеній Хмара представить наші потреби та ключові пріоритети у співпраці. Звісно, зосереджуємося на перехоплювачах для ППО та забезпеченні української бойової авіації амуніцією», – зазначив Зеленський.
Також на зустрічі з партнерами планують обговорити можливість збільшення фінансування виробництва дронів для Сил оборони та активізації спільних виробничих проєктів.
«Швидкість нашої роботи повинна збільшуватись, і кожен день має давати Україні та партнерам результати. Розраховую на змістовну зустріч», – зазначив Президент.
Крім того, Хмара доповів про виконання плану далекобійних ударів. За словами Зеленського, «наші українські дипстрайки досягають визначених цілей».
Президент також повідомив, що затвердив нові операції.
Як повідомлялося, попередня відбулася 8 вересня у віртуальному режимі під спільним головуванням міністрів оборони Великої Британії Веса Стрітінга та Німеччини Бориса Пісторіуса. У ній взяли участь представники оборонних відомств 50 країн, генеральний секретар НАТО Марк Рютте та заступник міністра оборони США з питань політики Елбрідж Колбі.
Фото: Володимир Зеленський / Фейсбук
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Політика1 тиждень agoзаконопроєкт пройшов перше читання у Раді
-
Відбудова1 тиждень agoВ Україні повністю відновили 759 об’єктів медичної інфраструктури
-
Суспільство6 днів agoНовини на ранок
-
Політика7 днів agoРубіо назвав переговори в Абу-Дабі продуктивними, але угода не буде укладена за одну ніч
-
Суспільство1 тиждень agoКоли увімкнуть опалення в Одесі у 2026 році: дата
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одессе ТЦК силой мобилизовал добровольца в штурмовую бригаду вместо медбата – нардеп Гончаренко
-
Одеса6 днів agoСвітла немає, а експорт є: експерт пояснив, чому в Одесі діють відключення