Війна
Прем’єри, відсутність баласту, театр у сховищі з віяловими відключеннями світла. Інтерв’ю Юлії Пивоварової
Коли б’ють гармати, музи не мовчать. У цьому виснажливому протистоянні, поступово, українські театри почали бачитись із глядачами. Бо кожному потрібно робити те, що вмієш найкраще. Про тижні з пустими залами, прем’єри, нові бачення та адаптацію до воєнного стану розповіла директорка Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька — Юлія Пивоварова.
Закритий театр та внутрішній показ вистави «Саша, винеси сміття»
Спочатку всі театри були закриті. Хлопці десь за тиждень зробили укриття і багато акторів знаходились тут. Разом було якось легше це проходити. Десь у середині березня наш актор Олександр Самусенко сказав мені: “Я збожеволію. Як жити далі? Я хочу працювати”. На той момент ми всі були на вимушеному простою, коли ніхто не працює. Я зателефонувала нашому режисерові, Максиму Голенко, з пропозицією щось робити. Саме він обрав «Саша, винеси сміття».
“Дві самотні жінки — Катя й Оксана — тягнуть побутовий віз самостійно і згадують Сашу. Він військовий, який під час свого життя воював хіба зі своєю дружиною. І тільки після його смерті в країну приходить війна, у якій він міг би проявити себе. Тому Саша, попри встановлений дружиною красивий пам’ятник, вирішує стати в стрій для захисту своєї держави і робити все те, що вмів. Бо ж народжений був не тільки для того, щоб на вимогу дружини й падчерки виносити сміття… Він має надію нарешті стати видимим для суспільства, як став видимим для своєї сім’ї після своєї смерті.”
П’єса написана Наталкою Ворожбит у 2015 році.
Максим Голенко ставив її одразу у підвальному приміщенні, тому що воно одночасно і сховище. Почалась робота над виставою, трошки її змінили, адже деякі акценти, з повномасштабним російським вторгненням, стали інакше звучати. Як на мене, Максим зробив дуже сильну, хорошу виставу. Але нам не дозволяли її показувати глядачу. Внутрішній показ відбувся 29 квітня, це перша вистава, яка під час війни була зроблена в країні (наскільки я пам’ятаю).
Глядачі чудово відреагували, їх одразу було багато. Вистава хітова, та й коли лунає повітряна тривога, ми не перериваємось, бо працюємо вже в укритті.
Для мене найскладнішими під час війни були квітень і травень. Розуміла, що все зроблене, репертуар, люди — щоденні втрати, ніби все просто знищено. Тоді мені полегшало і кожен крок давався краще. Максим Голенко теж це розумів, прийшовши до мене з фразою: “Ми з тобою втратили театр”. Я його привітала з тим, що він це зрозумів і ми почали робити далі.
Гастролі та єднання між театрами країни
Тоді ми не знали, чи дозволять нам грати, яка буде ситуація, тому що всі театри були закриті. Наші колеги, Рівненський академічний український музично-драматичний театр та його директор Володимир Петрів, запросили нас з гастролями та цією виставою. Все ж ми встигли зробити прем’єру в Одесі, відіграли одну виставу та поїхали. Нас дуже тепло прийняли у Рівному. У ці дуже складні часи ми стали розуміти наскільки близькі в театральному світі. На той момент у них було кілька вибухів за містом, вони не чули того, що чула Одеса. Тому, коли ми їхали назад, рівненці обіймали нас всіх і казали: “Хороші наші, куди ж ви їдете? У вас там небезпечно, залишайтесь з нами. Будемо всі разом, якось помістимось…”.
Така ж історія відбулась в Івано-Франківську, куди нас запросили. Театр виїхав, але перший день не грали, через ракетну навалу 10 жовтня. Ми відіграли дві вистави та подивились кілька їхніх. А пан Ростислав Любомирович, директор і художній керівник Івано-Франківського театру, надав можливість нашим акторам безкоштовно відпочити в Буковелі протягом двох днів. Поїхали всі разом.
Такого єднання з іншими театрами ще не було, то, як на мене, чудова історія відбувається.
У кінці жовтня до нас в Одесу приїздив Херсонський театр імені Миколи Куліша. Показували в театрі юного глядача свою виставу. Ми домовились з директором Олександром Книгою, що наступні гастролі з «Лишатися (не) можна…» будуть на одеській сцені. Робимо анонси на 1-2 грудня. Залучені херсонські актори та Римма Зюбіна. Тому історія буде цікава.
Поки що не плануємо гастролі, але є пропозиції навесні поїхати на фестивалі у Литву, Польщу. Це складно зараз робити, бо гастролі дороговартісні, а ми не Національний театр, нам такі витрати не оплачують. Витрачати можемо лише те, що заробимо самі.
Вистави для глядачів, гроші, волонтери та відключення світла
Знаю, що по різних областях країни виникали складні ситуації стосовно театрів, тому дуже вдячні нашій військовій адміністрації. Особливо керівнику Департаменту культури ОВА Олені Олійник. Вона така маленька та тендітна жінка, але скільки значного зробила. Ми одні з перших почали грати на сцені і зустрічатись із глядачем, отримуємо заробітну платню. Навіть в Києві такого не було. Тому я розумію, наскільки багато зроблено для театрів та культури в Одесі.
Коли були призупинені контракти, величезну допомогу надавали і волонтери. Разом споряджали наших хлопців у ЗСУ.
Деякі гроші були на рахунку, але ми витрачали їх дуже обережно. Держава нам допомагає з теплопостачанням. Тож, якщо буде тепло в місті, теплішатиме і в театрі. Допомагають із оплатою енергопостачання, тому не повністю все на нас.
Графіків відключень зараз немає, як і самих відключень по факту. Разом з департаментом культури прописали час вистав. Цілеспрямовано перенесли вистави у вихідні на 15:00, щоб люди встигли прийти до театру, ми не вмикали багато світла, могли дограти у разі повітряної тривоги. І, звичайно, щоб люди могли доїхати додому. У будні працюємо о 18:00. Спочатку думали, як це буде, але якщо людина має намір прийти до театру — вона прийде. Розуміємо ситуацію, яка зараз в країні та адаптуємось.
Прем’єри та нове бачення
У нашій команді нові актори, дехто переїхав з Рівного, з Миколаєва, Києва. Склад дуже міцний і за це я вдячна Максиму Голенку. Він вміє ставити, підбирає акторів і вони хочуть працювати саме з ним. Долучились медійні актори: заслужений артист України Марк Дробот та актор Володимир Гладкий.
Як на мене, будь-яка вистава не може жити безліч років, якщо не говоримо про оперу і балет, адже там інші закони жанру. У нашому світі кажуть, що у неї є десь сім років. Динамічний сучасний драматичний театр має оновлювати репертуар. Змінюються темпи, ритми, сприйняття подій, а зараз ми просто вимушені ставити. Оновили вистави: «Серце навпіл», «Клуб самотніх сердець» і працюємо над «Приречені танцювати». Є пропозиції стосовно «Черевичків», яку ставить Олексій Гнатковський за гоголівською повістю «Ніч перед Різдвом». Це буде сучасне прочитання тексту. Чекаємо, як зможе навідатись режисер Іван Уривський для змін у нашій візитівці — виставі «Тіні забутих предків».
Серед прем’єр у воєнний час «Чуваки не святкують, або Ukrainian» з глядачем на сцені. Актуальна вистава за новелами Руслана Горового, дуже емоційна, актори швидко рухаються та змінюють свої персоналії — вийшло круто.
«Собаче серце» — так, це інсценування за Михайлом Булгаковим, українською мовою. Конкретно до цього твору: більша частина людей не читали, а дивились фільм Євгена Євстігнєєва. Якщо говорити відверто, у книзі професор Преображенський геть зовсім не такий білий і пухнастий, як і доктор Борменталь. У нашому прочитані немає гарного і хорошого професора, яким він і не був. На цю виставу приходять і військові, і волонтери. Реакції чудові. Вона пояснює, чому це зараз відбувається в країні і чому росіяни напали. Вистава вийшла ще більш актуальною.
До речі, у будь-якому театрі є актори, які йдуть попереду: провідні і нібито баласт. Це питання дуже хвилювало мене та режисера. Коли я подивилась цю виставу, сказала Максиму Голенкові, що у нас немає баласту. Кожен з них — гідний найголовніших ролей у кращих виставах.
В роботі вистава «Метод Грьонхольма» — психологічний детектив каталонського драматурга Жорди Гальсерана. Працюватиме наша штатна режисерка Лера Федотова. А Максим Голенко спробує відновити виставу «Золоте теля», але це вже навесні. Ми її кілька разів всього зіграли, а потім почалась війна. А вистава цікава, багатофігурна, за сучасним прочитанням. Є велика різниця між часом, коли Ільф та Петров писали «12 стільців» та «Золоте теля». Під час першого, вони були романтиками, очікували від революції чогось хорошого чи доброго. Друге писалось значно пізніше. Є багато над чим працювати.
Культурні заходи грають не останню роль для розвитку міської економіки. Це ті ж самі робочі місця, податки, гості міста… І не завжди культура – про розваги, вона теж протистоїть війні, сприяє повному розкриттю людей, появі нового поля для осмислення та свідомих рішень. Закриття всього, що асоціюється з нормальним життям призводить до дестабілізації країни, чого ворог і хоче. Тому, можемо сходити до театру, хоч і у сховищі.
Фото: Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька.
Війна
Хмара обговорив з головнокомандувачем Збройних сил Швеції прискорення поставок Україні літаків Gripen
Міністр оборони України Євгеній Хмара під час зустрічі з головнокомандувачем Збройних сил Швеції генералом Міхаелем Классоном обговорив можливості прискорення поставок літаків Gripen та озброєння до них.
Як передає Укрінформ, про це Міністерство оборони повідомило у Фейсбуці.
“Україна розраховує на літаки Gripen як на важливе посилення захисту неба, зокрема у протидії носіям КАБів та реактивним безпілотникам”, – заявили у Міноборони.
Хмара і Классон детально обговорили наступні кроки щодо передачі Gripen Україні, можливості прискорення постачання літаків та озброєння до них.
Хмара підкреслив, що “Україні важливо отримувати необхідні спроможності синхронно із літаками, зокрема ракети Meteor – для протидії російській авіації, яка є носієм КАБів”.
Також, зазначив він, “існує потреба у боєприпасах до авіаційних гармат, передачу яких обговорили”.
Окремо Хмара і Классон сфокусувалися на безпековій ситуації в Балтійському морі, а також критичних потребах українських воїнів.
Хмара наголосив на важливості шведської допомоги та підкреслив, що важливо, аби вона ґрунтувалась на реальних потребах Сил оборони України.
“Понад 90% втрат ворог несе через удари дронів. Саме тому фокус підтримки партнерів має бути на безпілотних системах різних типів — front strike, middle strike, deep strike. Другий пріоритет — ППО. Важливі поставки ракет до наземних комплексів протиповітряної оборони, ПЗРК, ракет класу “повітря — повітря”, — підкреслив Хмара.
Він подякував Швеції за ефективну та якісну підтримку і заявив про готовність розвивати взаємовигідну співпрацю.
“Україна прагне надавати зворотний зв’язок щодо застосування шведського озброєння для підвищення його ефективності, розвивати програми обміну досвідом та промислову співпрацю”, – заявили у Міноборони.
Як повідомляв Укрінформ, міністр оборони України Євгеній Хмара, міністр оборони Швеції Пол Йонсон та міністр оборони Великої Британії Вес Стрітінг у Брюсселі підписали лист про наміри щодо подальшої співпраці в межах ініціативи Gripen для України.
Війна
Новус у Вишневому — атака БПЛА на Київщині — Фокус
Російські БПЛА атакували Київщину. Зафіксоване влучання у торгівельний центр “Новус” у Вишневому.
У неділю ввечері, 22 листопада, російський реактивний ударний безпілотник “Герань-5” влучив у ТЦ “Новус” у Вишневому на Київщині. Про це повідомляють місцеві канали.
Також зазначається, що у магазині пробито дах.
Очільник ОДА Тимур Ткаченко повідомив, що загинула людина, ще троє людей поранені, один із постраждалих перебуває у важкому стані.
“Люди просто прийшли до магазину за продуктами. Звичайний похід за покупками обернувся трагедією через російську атаку”, — написав посадовець.
У муніципальній безпеці Вишневого повідомили, що пожежа, яка виникла внаслідок вибуху у торгівельному центрі, була ліквідована.
У компанії відреагували на удар, повідомивши про пошкодження одного із магазинів мережі.
Допис компанії
Фото: скриншот
Наразі на місці, як наголошується, працюють усі відповідні служби, тривають необхідні роботи та оцінка ситуації.
“Найважливіше для нас зараз – життя та здоров’я людей. Всім постраждалим надається необхідна допомога”, — йдеться у повідомленні.
Новина доповнюється…
Війна
Сили оборони за тиждень уразили вісім об’єктів нафтової інфраструктури росіян
Сили оборони України завдали серії ударів по нафтовій інфраструктурі, військовій логістиці, засобах протиповітряної оборони, пунктах управління та об’єктах забезпечення російської армії.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство оборони України.
Як зауважили у міністерстві, цей період позначився не одним резонансним ураженням, а послідовним впливом на різні складові російської воєнної системи. Українські сили атакували об’єкти, від яких залежить виробництво й постачання пального, переміщення військових вантажів, управління безпілотниками, захист стратегічної інфраструктури та підтримання техніки в боєздатному стані.
Одним із ключових напрямків українських операцій стало послідовне ураження російської нафтової інфраструктури.
Сили оборони у ніч на 16 листопада атакували Ільський нафтопереробний завод у Краснодарському краї. Під удар потрапили установки первинної переробки нафти АТ-4, АТ-5 та АТ-6, а також комплекс виробництва автомобільного бензину.
Потужність підприємства становить близько 6,6 млн тонн нафти на рік. Його географічне розташування робить завод важливим для забезпечення російських військ на південному напрямку та в тимчасово окупованому Криму.
Безпілотники атакували Ростовську область Росії. У місті Азов виникли пожежі на чотирьох виробничих об’єктах
Того самого дня Сили оборони уразили три нафтобази в російському азові Ростовської області: “Флеш Енерджі”, “Транзит-Експрес” та “Азовську”.
Ці об’єкти виконують різні функції в паливному ланцюгу:
- “Флеш Енерджі” забезпечує зберігання та постачання нафтопродуктів;
- “Транзит-Експрес” працює як перевалочний термінал із можливістю перевантаження пального із залізничного транспорту на автомобільний;
- “Азовська” має значні потужності зберігання та перевалки.
Таким чином, під удар потрапили не лише потужності з виробництва пального, а й інфраструктура, яка дозволяє його накопичувати, розподіляти та доставляти споживачам.
Наступної ночі, 17 листопада, українські сили завдали удару по нафтохімічному комплексу “Газпром нафтохім Салават” у Башкортостані. Підприємство розташоване приблизно за 1 500 кілометрів від українського кордону та має потужність переробки близько 10 млн тонн нафти на рік.
Тут виробляють бензин, дизельне й авіаційне пальне, мастильні матеріали та нафтохімічну продукцію. Після влучання на території комплексу пролунали вибухи та виникла пожежа.
Також 17 листопада оператори 1-го окремого центру безпілотних систем повідомили про ураження нафтопереробного заводу “Башнефть-Уфанефтехим” в Уфі. Це підприємство входить до Уфимського нафтопереробного комплексу, загальна потужність якого становить близько 23,5 млн тонн нафти на рік. Водночас ступінь пошкодження заводу потребує окремого підтвердження.
У ніч на 18 листопада українські сили повторно уразили Ільський НПЗ, а також завдали удару по Афіпському нафтопереробному заводу в Краснодарському краї. За даними Генерального штабу Збройних сил України, на Ільському НПЗ уражений резервуарний парк, а на Афіпському – установка переробки нафти.
Згодом масштаби пошкоджень Ільського підприємства уточнили: один резервуар РВС-5000 знищений, ще вісім резервуарів різної місткості пошкоджені. Також зазнали пошкоджень ділянка нафтопроводу, технічні та складська будівлі.
Ще одним важливим епізодом стало ураження 19 листопада нафтоперекачувальної станції “Калейкіно” в районі Альметьєвська Республіки Татарстан.
Це один із ключових вузлів нафтової системи Росії, через який приймають і змішують нафту з різних регіонів, після чого спрямовують її до нафтопереробних заводів та в систему магістрального нафтопроводу “Дружба”.
За інформацією Генерального штабу ЗСУ, підтверджено ураження трьох резервуарів РВСПА-50 000 на території НПС “Калейкіно-1”. Один резервуар загорівся, ще два зазнали пошкоджень. Кожен із них розрахований на зберігання до 50 тисяч кубометрів нафти.
Ураження цього об’єкта має значення не лише для локальної інфраструктури. Йдеться про вузол, який забезпечує рух сировини між видобутком, переробкою та подальшим транспортуванням. Вплив на такі точки створює додаткові труднощі для функціонування всього нафтового ланцюга.
Окремим напрямком стали удари по транспортній інфраструктурі, яку російська армія використовує для забезпечення окупаційних угруповань.
У ніч на 16 листопада Сили оборони уразили Керченський міст, який з’єднує тимчасово окупований Крим із територією Росії. Унаслідок атаки рух мостом тимчасово зупинили, було зафіксовано пошкодження конструкцій і дорожнього полотна.
У ніч на 17 листопада атака на міст продовжилася. Повідомлялося про обвал автомобільної арки. Цей епізод продемонстрував, наскільки складно Росії гарантувати безпеку навіть об’єктам, які вона роками намагалася представити як захищені.
Наступне ураження Керченського мосту відбулося в ніч на 19 листопада. Цього разу Ракетні війська у взаємодії з іншими складовими Сил оборони застосували берегові ракетні комплекси ВМС ЗСУ “Нептун”. За повідомленням Генерального штабу, ціль була уражена, рух мостом перекрили, залізничне полотно зазнало пошкоджень.
Значення цих ударів визначається насамперед військовою роллю мосту. Це одна з головних транспортних артерій, якою Росія доставляє на окупований півострів і далі на південний напрямок пальне, боєприпаси, озброєння та військову техніку.
“Важливо й те, що Керченський міст не є єдиним маршрутом забезпечення російських військ. Однак порушення його роботи збільшує навантаження на альтернативні шляхи, ускладнює планування перевезень і створює додаткові логістичні обмеження”, – наголосили у Міноборони.
Ці дії доповнили попередні удари по переправах. Зокрема, 15 листопада було підтверджено пошкодження автомобільних мостів через Сіверський Донець поблизу Пришиба Луганської області та через річку Міус у районі Таганрога Ростовської області. Ще раніше, 14 листопада, було уражено міст через Міуський лиман біля Лакедемонівки.
У ніч на 18 листопада під удар потрапив автомобільний міст через Сіверський Донець поблизу Станиці Луганської. А в ніч на 21 листопада Генеральний штаб повідомив про ураження ще одного автомобільного мосту через цю річку в районі Луганська.
Фактично йдеться про послідовне створення перешкод на маршрутах, якими російська армія переміщує особовий склад, пальне, боєприпаси та техніку.
Не менш важливими стали операції проти засобів протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби та систем управління російськими військами.
Генеральний штаб 17 листопада повідомив про ураження десяти російських радарів і станцій радіоелектронної боротьби. Зокрема, дві станції РЕБ були уражені в районі яковенкового на тимчасово окупованій території Криму та поблизу приазовського в Краснодарському краї.
Такі об’єкти є важливими елементами російської системи виявлення, супроводження та протидії українським безпілотникам. Виведення їх з ладу може погіршувати здатність ворога своєчасно виявляти повітряні цілі та створювати перешкоди для їх проходження.
19 та в ніч на 20 листопада Сили оборони продовжили ураження військової інфраструктури ворога.
У Брянській області Сили оборони уразили зенітний ракетно-гарматний комплекс “Панцир-С2”. Цей комплекс призначений для прикриття військових та інфраструктурних об’єктів від повітряних загроз, зокрема безпілотників і ракет.
У районі Селидового Донецької області був уражений пункт управління безпілотниками російських військ. Саме такі центри забезпечують організацію роботи операторів, координацію польотів і застосування БПЛА проти українських позицій та населених пунктів.
Крім того, у районах Рубіжного та Лисичанська Луганської області Сили оборони уразили склади матеріально-технічних засобів російських підрозділів. У районі Бердянська Запорізької області – місце зосередження озброєння та військової техніки.
Ще один важливий результат було озвучено 20 листопада Президентом України Володимиром Зеленським: за одну ніч Сили оборони уразили три пускові установки російських ракетних комплексів, призначених для застосування балістичного озброєння. На момент повідомлення було підтверджено знищення однієї цілі, результати щодо двох інших уточнювалися.
“Це особливо важливо з огляду на те, що Росія продовжує використовувати балістичні ракети для ударів по українських містах, енергетичній та цивільній інфраструктурі. Виявлення й ураження пускових установок безпосередньо впливає на спроможність ворога готувати та здійснювати такі атаки”, – зауважили у міністерстві.
У ніч на 21 листопада Сили оборони також уразили склад боєприпасів російського підрозділу в районі Первомайського на тимчасово окупованій території Криму. Пункти управління російських підрозділів уражено в районах Пришиба Запорізької області та Українська Донецької області.
Ці цілі доповнюють загальну картину: українські сили впливають не лише на засоби ураження ворога, а й на його здатність управляти військами, накопичувати ресурси та організовувати бойову роботу.
У ніч на 18 листопада під Хомутовкою Курської області було уражено ремонтну базу російських військ. Такі об’єкти забезпечують відновлення пошкодженої бронетехніки, автомобілів та іншого військового майна.
Коли ворог втрачає ремонтні потужності, він втрачає не лише конкретну базу, а й можливість оперативно повертати пошкоджену техніку до строю. Це збільшує навантаження на інші ремонтні підрозділи та ускладнює забезпечення військ на передовій.
Також 18 листопада Генеральний штаб повідомив про результати ураження російського 123-го авіаремонтного заводу в Старій Руссі Новгородської області. Йшлося про удар, завданий ще 10 листопада, наслідки якого вдалося уточнити згодом.
За підтвердженою інформацією, пошкоджені три військово-транспортні літаки російських повітряно-космічних сил, серед них – важкий Іл-76.
Цей результат важливий з огляду на роль військово-транспортної авіації у перекиданні особового складу, техніки, вантажів та інших ресурсів на значні відстані. Пошкодження літаків і ремонтної інфраструктури обмежує можливості ворога відновлювати авіаційну техніку та підтримувати її в експлуатаційному стані.
Головна особливість українських операцій протягом цього періоду – комплексний характер впливу на російську воєнну машину.
Війна не обмежується безпосереднім зіткненням підрозділів на лінії фронту. Щоб продовжувати наступальні дії, російська армія повинна мати пальне, боєприпаси, справну техніку, захищені маршрути постачання, засоби зв’язку, розвідки та управління. Вона також потребує систем ППО, які прикривають військові об’єкти й тилову інфраструктуру.
Саме ці взаємопов’язані елементи опинилися під тиском українських ударів.
Перше – зменшення паливних і фінансових ресурсів ворога. Ураження НПЗ, нафтобаз і нафтоперекачувальних станцій створює проблеми на різних етапах паливного циклу. Від виробництва до зберігання та транспортування. Це може ускладнювати забезпечення російських військ і водночас впливати на економічні ресурси, з яких фінансується війна.
Друге – ускладнення військової логістики. Ураження Керченського мосту та інших переправ змушує ворога шукати альтернативні маршрути, змінювати схеми перевезень і витрачати більше часу на доставку вантажів. Для армії, яка веде бойові дії на великій території, навіть додаткові логістичні труднощі можуть мати відчутні наслідки.
Третє – послаблення протиповітряної оборони. Ураження комплексів ППО, радарів і станцій РЕБ створює прогалини в системі захисту російських об’єктів. Це має значення не лише для конкретного удару, а й для подальших операцій українських безпілотних і ракетних систем.
Четверте – зниження спроможностей ворога застосовувати безпілотники та управляти військами. Пункти управління БпЛА, склади, місця зосередження техніки й озброєння є важливими вузлами бойового забезпечення. Їхнє ураження може порушувати координацію, зменшувати доступні ресурси та ускладнювати підготовку наступальних дій.
П’яте – обмеження здатності відновлювати бойовий потенціал. Ураження ремонтних баз, авіаремонтних підприємств і військово-транспортної авіації впливає на те, наскільки швидко росія може компенсувати втрати, повертати техніку до експлуатації та переміщувати ресурси.
Важливо, що ці ефекти не існують окремо. Пошкодження паливної інфраструктури впливає на логістику. Порушення логістики ускладнює забезпечення підрозділів. Послаблення ППО відкриває додаткові можливості для наступних ударів. А знищення ремонтних і командних спроможностей ускладнює відновлення системи після завданих втрат.
Події 16–21 листопада демонструють, що Сили оборони України продовжують працювати не лише по безпосередніх військових цілях, а й по інфраструктурі, яка забезпечує здатність Росії вести війну.
Від нафтопереробних підприємств у Краснодарському краї та Башкортостані до нафтоперекачувальної станції в татарстані, від Керченського мосту до складів боєприпасів, пунктів управління, засобів ППО та ремонтних баз – українські удари охопили різні рівні російської воєнної системи.
Це не означає, що кожне ураження автоматично зупиняє роботу підприємства чи позбавляє російську армію можливості виконувати певне завдання. Масштаби пошкоджень і тривалість відновлення окремих об’єктів різняться. Проте сукупний ефект таких операцій полягає в тому, що противнику доводиться витрачати більше ресурсів на захист, відновлення, переналаштування логістики та компенсацію втрат.
Українська стратегія полягає не лише в тому, щоб знищувати російські засоби безпосередньо на полі бою, а й у тому, щоб послідовно позбавляти російську армію ресурсів, маршрутів і можливостей, завдяки яким вона продовжує воювати.
Як повідомляв Укрінформ, у ніч на 22 листопада безпілотники, ймовірно, уразили Головне управління Росгвардії у Краснодарському краї.
-
Відбудова1 тиждень agoРозсилка: Відбудова України-2026
-
Відбудова1 тиждень agoУ Варшаві партнери закликали збільшувати інвестиції у відбудову України
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі призначили нового керівника управління узбережжя: хто він
-
Суспільство7 днів agoНовини на ранок
-
Одеса6 днів agoВ Одесі після атаки росіян горять автомобілі та склади
-
Події1 тиждень agoЛавреатом премії імені Конрада став Мирослав Лаюк
-
Суспільство6 днів agoУ Києві ЗСУ провели Сержантський форум
-
Відбудова1 тиждень agoУкраїна представила проєкти відбудови на міжнародній виставці в Польщі
