Війна
Прем’єри, відсутність баласту, театр у сховищі з віяловими відключеннями світла. Інтерв’ю Юлії Пивоварової
Коли б’ють гармати, музи не мовчать. У цьому виснажливому протистоянні, поступово, українські театри почали бачитись із глядачами. Бо кожному потрібно робити те, що вмієш найкраще. Про тижні з пустими залами, прем’єри, нові бачення та адаптацію до воєнного стану розповіла директорка Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька — Юлія Пивоварова.
Закритий театр та внутрішній показ вистави «Саша, винеси сміття»
Спочатку всі театри були закриті. Хлопці десь за тиждень зробили укриття і багато акторів знаходились тут. Разом було якось легше це проходити. Десь у середині березня наш актор Олександр Самусенко сказав мені: “Я збожеволію. Як жити далі? Я хочу працювати”. На той момент ми всі були на вимушеному простою, коли ніхто не працює. Я зателефонувала нашому режисерові, Максиму Голенко, з пропозицією щось робити. Саме він обрав «Саша, винеси сміття».
“Дві самотні жінки — Катя й Оксана — тягнуть побутовий віз самостійно і згадують Сашу. Він військовий, який під час свого життя воював хіба зі своєю дружиною. І тільки після його смерті в країну приходить війна, у якій він міг би проявити себе. Тому Саша, попри встановлений дружиною красивий пам’ятник, вирішує стати в стрій для захисту своєї держави і робити все те, що вмів. Бо ж народжений був не тільки для того, щоб на вимогу дружини й падчерки виносити сміття… Він має надію нарешті стати видимим для суспільства, як став видимим для своєї сім’ї після своєї смерті.”
П’єса написана Наталкою Ворожбит у 2015 році.
Максим Голенко ставив її одразу у підвальному приміщенні, тому що воно одночасно і сховище. Почалась робота над виставою, трошки її змінили, адже деякі акценти, з повномасштабним російським вторгненням, стали інакше звучати. Як на мене, Максим зробив дуже сильну, хорошу виставу. Але нам не дозволяли її показувати глядачу. Внутрішній показ відбувся 29 квітня, це перша вистава, яка під час війни була зроблена в країні (наскільки я пам’ятаю).
Глядачі чудово відреагували, їх одразу було багато. Вистава хітова, та й коли лунає повітряна тривога, ми не перериваємось, бо працюємо вже в укритті.
Для мене найскладнішими під час війни були квітень і травень. Розуміла, що все зроблене, репертуар, люди — щоденні втрати, ніби все просто знищено. Тоді мені полегшало і кожен крок давався краще. Максим Голенко теж це розумів, прийшовши до мене з фразою: “Ми з тобою втратили театр”. Я його привітала з тим, що він це зрозумів і ми почали робити далі.
Гастролі та єднання між театрами країни
Тоді ми не знали, чи дозволять нам грати, яка буде ситуація, тому що всі театри були закриті. Наші колеги, Рівненський академічний український музично-драматичний театр та його директор Володимир Петрів, запросили нас з гастролями та цією виставою. Все ж ми встигли зробити прем’єру в Одесі, відіграли одну виставу та поїхали. Нас дуже тепло прийняли у Рівному. У ці дуже складні часи ми стали розуміти наскільки близькі в театральному світі. На той момент у них було кілька вибухів за містом, вони не чули того, що чула Одеса. Тому, коли ми їхали назад, рівненці обіймали нас всіх і казали: “Хороші наші, куди ж ви їдете? У вас там небезпечно, залишайтесь з нами. Будемо всі разом, якось помістимось…”.
Така ж історія відбулась в Івано-Франківську, куди нас запросили. Театр виїхав, але перший день не грали, через ракетну навалу 10 жовтня. Ми відіграли дві вистави та подивились кілька їхніх. А пан Ростислав Любомирович, директор і художній керівник Івано-Франківського театру, надав можливість нашим акторам безкоштовно відпочити в Буковелі протягом двох днів. Поїхали всі разом.
Такого єднання з іншими театрами ще не було, то, як на мене, чудова історія відбувається.
У кінці жовтня до нас в Одесу приїздив Херсонський театр імені Миколи Куліша. Показували в театрі юного глядача свою виставу. Ми домовились з директором Олександром Книгою, що наступні гастролі з «Лишатися (не) можна…» будуть на одеській сцені. Робимо анонси на 1-2 грудня. Залучені херсонські актори та Римма Зюбіна. Тому історія буде цікава.
Поки що не плануємо гастролі, але є пропозиції навесні поїхати на фестивалі у Литву, Польщу. Це складно зараз робити, бо гастролі дороговартісні, а ми не Національний театр, нам такі витрати не оплачують. Витрачати можемо лише те, що заробимо самі.
Вистави для глядачів, гроші, волонтери та відключення світла
Знаю, що по різних областях країни виникали складні ситуації стосовно театрів, тому дуже вдячні нашій військовій адміністрації. Особливо керівнику Департаменту культури ОВА Олені Олійник. Вона така маленька та тендітна жінка, але скільки значного зробила. Ми одні з перших почали грати на сцені і зустрічатись із глядачем, отримуємо заробітну платню. Навіть в Києві такого не було. Тому я розумію, наскільки багато зроблено для театрів та культури в Одесі.
Коли були призупинені контракти, величезну допомогу надавали і волонтери. Разом споряджали наших хлопців у ЗСУ.
Деякі гроші були на рахунку, але ми витрачали їх дуже обережно. Держава нам допомагає з теплопостачанням. Тож, якщо буде тепло в місті, теплішатиме і в театрі. Допомагають із оплатою енергопостачання, тому не повністю все на нас.
Графіків відключень зараз немає, як і самих відключень по факту. Разом з департаментом культури прописали час вистав. Цілеспрямовано перенесли вистави у вихідні на 15:00, щоб люди встигли прийти до театру, ми не вмикали багато світла, могли дограти у разі повітряної тривоги. І, звичайно, щоб люди могли доїхати додому. У будні працюємо о 18:00. Спочатку думали, як це буде, але якщо людина має намір прийти до театру — вона прийде. Розуміємо ситуацію, яка зараз в країні та адаптуємось.
Прем’єри та нове бачення
У нашій команді нові актори, дехто переїхав з Рівного, з Миколаєва, Києва. Склад дуже міцний і за це я вдячна Максиму Голенку. Він вміє ставити, підбирає акторів і вони хочуть працювати саме з ним. Долучились медійні актори: заслужений артист України Марк Дробот та актор Володимир Гладкий.
Як на мене, будь-яка вистава не може жити безліч років, якщо не говоримо про оперу і балет, адже там інші закони жанру. У нашому світі кажуть, що у неї є десь сім років. Динамічний сучасний драматичний театр має оновлювати репертуар. Змінюються темпи, ритми, сприйняття подій, а зараз ми просто вимушені ставити. Оновили вистави: «Серце навпіл», «Клуб самотніх сердець» і працюємо над «Приречені танцювати». Є пропозиції стосовно «Черевичків», яку ставить Олексій Гнатковський за гоголівською повістю «Ніч перед Різдвом». Це буде сучасне прочитання тексту. Чекаємо, як зможе навідатись режисер Іван Уривський для змін у нашій візитівці — виставі «Тіні забутих предків».
Серед прем’єр у воєнний час «Чуваки не святкують, або Ukrainian» з глядачем на сцені. Актуальна вистава за новелами Руслана Горового, дуже емоційна, актори швидко рухаються та змінюють свої персоналії — вийшло круто.
«Собаче серце» — так, це інсценування за Михайлом Булгаковим, українською мовою. Конкретно до цього твору: більша частина людей не читали, а дивились фільм Євгена Євстігнєєва. Якщо говорити відверто, у книзі професор Преображенський геть зовсім не такий білий і пухнастий, як і доктор Борменталь. У нашому прочитані немає гарного і хорошого професора, яким він і не був. На цю виставу приходять і військові, і волонтери. Реакції чудові. Вона пояснює, чому це зараз відбувається в країні і чому росіяни напали. Вистава вийшла ще більш актуальною.
До речі, у будь-якому театрі є актори, які йдуть попереду: провідні і нібито баласт. Це питання дуже хвилювало мене та режисера. Коли я подивилась цю виставу, сказала Максиму Голенкові, що у нас немає баласту. Кожен з них — гідний найголовніших ролей у кращих виставах.
В роботі вистава «Метод Грьонхольма» — психологічний детектив каталонського драматурга Жорди Гальсерана. Працюватиме наша штатна режисерка Лера Федотова. А Максим Голенко спробує відновити виставу «Золоте теля», але це вже навесні. Ми її кілька разів всього зіграли, а потім почалась війна. А вистава цікава, багатофігурна, за сучасним прочитанням. Є велика різниця між часом, коли Ільф та Петров писали «12 стільців» та «Золоте теля». Під час першого, вони були романтиками, очікували від революції чогось хорошого чи доброго. Друге писалось значно пізніше. Є багато над чим працювати.
Культурні заходи грають не останню роль для розвитку міської економіки. Це ті ж самі робочі місця, податки, гості міста… І не завжди культура – про розваги, вона теж протистоїть війні, сприяє повному розкриттю людей, появі нового поля для осмислення та свідомих рішень. Закриття всього, що асоціюється з нормальним життям призводить до дестабілізації країни, чого ворог і хоче. Тому, можемо сходити до театру, хоч і у сховищі.
Фото: Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька.
Війна
Війна Японії та Китаю — Токіо будує ракетний архіпелаг
Оскільки відносини з Китаєм продовжують погіршуватися, Японія розпочинає найбільше нарощування військової потужності щонайменше за чотири десятиліття. І це при тому, що 1947 року Японія ухвалила пацифістську конституцію, яка залишається незмінною донині.
Оскільки військова напруженість між Китаєм і Японією сягнула найвищого рівня за більш ніж десятиліття, малонаселений острів Йонагуні опинився просто на лінії фронту. Розташований лише за 110 кілометрів на схід від Тайваню, Йонагуні стане “ракетним архіпелагом”, повідомляє Bloomberg.
На Йонагуні розмістять ракетні комплекси
Фото: U.S. Army
Саме біля цього острова впали ракети, запущені Китаєм 2022 року після поїздки колишньої спікерки Палати представників США Ненсі Пелосі в Тайбей.
Японія швидко розгортає ракетні батареї, радіолокаційні вишки, сховища боєприпасів та інші бойові об’єкти по всьому архіпелагу Рюкю, що складається зі 160 островів.
Також Токіо починає розгортання великих військових сил на Кюсю, найпівденнішому з чотирьох основних островів Японії, включно з винищувачами F-35 і далекобійними ракетами, а також розширює свій аналог Корпусу морської піхоти США, відомий як Бригада швидкого розгортання амфібій.
Найбільше за десятиліття нарощування військової потужності країни спрямоване на протидію територіальним амбіціям Китаю.
Гонка за зміцнення островів підвищує ставки в поточному протистоянні між найбільшими економіками Азії, оскільки Пекін посилює тиск, щоб змусити прем’єр-міністра Санае Такаїчі відмовитися від своїх заяв, які передбачають, що Японія може розгорнути свої війська, якщо Китай колись спробує захопити Тайвань. У минулі вихідні китайський винищувач націлив свій радар наведення на японські бойові літаки.
Острів Йонагуні — звідки Японія загрожуватиме Китаю
На субтропічному острові Йонагуні, який славиться своїми табунами диких коней, що вимирають, та місцями для дайвінгу з акулами-молотами, зараз виростають нові житлові будинки для розміщення військовослужбовців військової бази, створеної 2016 року. Протягом наступного року до майже 230 співробітників, які вже перебувають на місці, приєднаються близько 30 осіб для розміщення підрозділу радіоелектронної боротьби, а у зв’язку із запланованим розгортанням зенітних ракет очікується прибуття ще більшої кількості людей.
Військові радіолокаційні вишки на Йонагуні, найзахіднішому населеному острові Японії
Фото: U.S. Army
Деякі з приблизно 1500 жителів острова стали нервувати через постачання зброї і звернулися до японської влади з проханням роз’яснити подальші плани. На початку грудня представники Міністерства оборони пояснили їм необхідність розміщення військ, зенітних ракет і зброї, що використовує електромагнітні хвилі для придушення ворожих систем зв’язку і наведення.
Хоча Японія дотримується доктрини суворої самооборони, 2015 року уряд тодішнього прем’єр-міністра Сіндзо Абе вніс епохальну зміну в законодавство, яка дала змогу військовим надавати допомогу дружнім країнам у ситуації, коли під загрозою могло опинитися і власне виживання Японії. До приходу Такаїчі до влади в жовтні Абе і наступні лідери уникали озвучувати конкретні сценарії застосування “колективної самооборони”, розуміючи, що це може посилити напруженість у відносинах із Китаєм.
Нова прем’єр-міністр Японії Санае Такаїчі не на жарт дратує Пекін
Фото: The Asahi Shimbun
Однак у приватних бесідах урядовці та аналітики з питань безпеки вже давно згадували, що одним зі сценаріїв може стати оборона Тайваню під проводом США, з огляду на близькість Японії до острівної демократії та її власну залежність від США в питаннях безпеки. Будь-яка перспектива того, що американські війська не зможуть зупинити китайське вторгнення на Тайвань, неминуче поставить під загрозу безпеку самої Японії.
За словами Кеко Хатакеями, колишнього японського урядового аналітика, а нині професора міжнародних відносин в Університеті Ніїгати, Японія не матиме іншого вибору, окрім як підтримати США в конфлікті, незалежно від того, як до цього ставляться в Токіо. “Якщо ми відхилимо запит США, це означатиме кінець альянсу. А США, можливо, навіть не захистять Японію в разі нападу Китаю на неї”, — вважає Кеко.
Японія, Китай і Тайвань — напруга зберігається з часів Другої світової війни
Напруженість навколо Тайваню бере свій початок в угодах, що поклали кінець Другій світовій війні, — історії, яку голова КНР Сі Цзіньпін тепер намагається використати у своїх інтересах. У бесідах із президентом США Дональдом Трампом та іншими лідерами Сі Цзіньпін стверджував, що Китай допоміг перемогти Японію, а дві заяви воєнного часу — Потсдамська і Каїрська декларації — чітко дали зрозуміти, що Пекін має суверенітет над Тайванем.
У відповідь деякі китайські офіційні особи вказали, що заяви часів Другої світової війни також викликають сумніви щодо суверенітету Японії над Йонагуні та іншими островами архіпелагу Рюкю. Минулого місяця офіційний представник МЗС Китаю Лінь Цзянь опублікував цитату з Потсдамської декларації 1945 року, в якій йшлося про те, що суверенітет Японії має бути обмежений чотирма головними островами країни “і тими малими островами, які ми визначимо”.
Японія, США і Тайвань відкидають заяви Китаю, посилаючись на Сан-Франциський мирний договір як на юридично зобов’язуючу угоду. Підписаний 1951 року Японією і майже 50 країнами-союзниками, він свідчить, що Токіо “відмовляється від усіх прав, правопідстав і претензій” на Тайвань, але не уточнює, перед ким саме. У ньому також острови Рюкю перейшли під управління США, що відкрило шлях для розміщення американських військових баз, насамперед на острові Окінава. Острови були повернуті Японії 1972 року.
Сі Цзіньпін постійно заявляє про домагання Китаю на Тайвань
Пекін відкидає Сан-Франциський договір, а посольство Китаю в Токіо минулого місяця заявило, що це всього лише “недійсний клаптик паперу”. Китай зберігає активні претензії на острови Сенкаку, відомі як Дяоюйдао, розташовані на північ від Йонагуні. Ці острови підпадають під дію американо-японського договору про взаємну оборону, і цю позицію минулого місяця підтвердив спецпредставник Трампа в Японії Джордж Гласс.
Після виступу нового прем’єр-міністра Японії китайські офіційні особи активно просувають свою історичну позицію перед високопоставленими гостями. У понеділок міністр закордонних справ Ван Ї на зустрічі зі своїм німецьким колегою Йоганном Вадефулом докладно виклав аргументи на користь суверенітету Китаю над Тайванем, заявивши, що Японії слід бути більш обережною, будучи “переможеною країною” у Другій світовій війні.
Історія має сильний вплив на японців старшого покоління, які глибше, ніж молоде покоління, ототожнюють себе з відмовою Японії від мілітаризму після Другої світової війни. У 1947 році Японія прийняла пацифістську конституцію, яка залишається незмінною донині.
Однак молоді японці загалом підтримують нарощування військової могутності Японії.
Нагадаємо, 24 листопада Дональд Трамп і Сі Цзіньпін “продуктивно” поспілкувалися телефоном, після чого китайські ЗМІ заявили, що “США розуміють, наскільки важливим є тайванське питання для Китаю”.
Раніше Фокус писав, що Китай намітив для себе не тільки війну на Тайвані, а й війну в Росії.
Війна
На фронті від початку доби
Від початку доби на фронті відбулося 62 бойових зіткнення, найактивніше російські загарбники продовжують тиснути на Покровському напрямку.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 вівторка, 9 грудня, передає Укрінформ.
“На цей час загальна кількість бойових зіткнень становить 62”, – йдеться у повідомленні.
За даними Генштабу, сьогодні від вогню ворожої артилерії та мінометів постраждали громади населених пунктів Заріччя Чернігівської області; Безсалівка, Волфине, Студенок, Малушине, Рижівка Сумської області.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках противник завдав одного авіаційного удару, скинув одну керовану авіаційну бомбу та здійснив 50 обстрілів, зокрема один – із реактивної системи залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку Сили оборони відбили одну ворожу атаку в районі Приліпки.
На Куп’янському напрямку ворог наступальних дій не проводив.
На Лиманському напрямку загарбницька армія здійснила вісім атак на позиції українців у районі населених пунктів Греківка, Новий Мир, Мирне та у бік населених пунктів Ставки, Дробишеве, наразі п’ять боєзіткнень.
На Слов’янському напрямку росіяни п’ять разів намагалися просунутися на позиції наших військ у районах Ямполя, Серебрянки. Сили оборони вже зупинили три атаки противника, бої тривають.
На Краматорському напрямку на даний час триває одне боєзіткнення в районі Часового Яру.
На Костянтинівському напрямку противник дев’ять разів намагався вклинитися в нашу оборону поблизу Костянтинівки, Олександро-Шультиного, Щербинівки, Іванопілля, Русиного Яру та у бік Софіївки.
На Покровському напрямку з початку доби російські окупанти здійснили 19 спроб потіснити наших воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Іванівка, Червоний Лиман, Мирноград, Гришине, Покровськ, Котлине, Удачне, Молодецьке, Дачне та у бік Новопідгороднього. Сили оборони стримують натиск та вже відбили 16 атак.
На Олександрівському напрямку українські захисники відбивали 11 штурмових дій ворожих військ. Противник намагається просуватися в районах населених пунктів Зелений Гай, Ялта, Вороне, Вишневе, Рибне, Єгорівка та у бік Данилівки, чотири боєзіткнення тривають.
На Гуляйпільському напрямку відбулось вісім боєзіткнень в районах населених пунктів Затишшя, Гуляйполе та Білогір’я. Два боєзіткнення на цей час тривають.
На Оріхівському та Придніпровському напрямках на тепер боєзіткнень не зафіксовано.
Як повідомляв Укрінформ, у Покровську тривають пошуково-штурмові дії та ліквідація російських загарбників у міській забудові, Сили оборони України блокують спроби ворога просочитися в північну частину міста.
Фото Укрінформу можна купити тут
Війна
Бої у Вовчанську тривають у кількох районах міста
Українські підрозділи утримують позиції у трьох районах Вовчанська, тоді як російські війська намагаються прорватися з півночі та центру.
Про це в телеефірі повідомив начальник управління комунікації Угруповання Об’єднаних Сил Віктор Трегубов, передає кореспондент Укрінформу.
«Українські війська присутні у західних, східних і частково південних районах. Росіяни намагаються лізти через північ та центр, а також обходити місто», – сказав він.
Трегубов підкреслив, що через інтенсивність боїв руйнування Вовчанська стають критичними.
«Це зона активних боїв, що додатково ускладнює силою руйнації. Ми вже, на жаль, говоримо не про те, за ким буде місто, а про те, за ким буде те, що залишилось від нього», – додав він.
Коментуючи пересування російських сил, представник угруповання зазначив, що ворог має можливість швидко поповнювати особовий склад.
«У нас коротке логістичне плече до російського кордону, і вони можуть безпосередньо з території РФ заводити нові сили на поповнення тих, що знищуються», – пояснив він.
Водночас Трегубов наголосив, що ознак підготовки ширшої наступальної операції з боку РФ на північному прикордонні наразі немає.
«Станом на зараз ми не можемо про таке казати, ні», – поінформував він.
Як повідомляв Укрінформ, на фронті минулої доби, 8 грудня, були зафіксовані 139 бойових зіткнень Сил оборони України з російськими загарбниками.
-
Суспільство6 днів agoВіце-мер Одеси Позднякова звільнилася і пішла в енергетику
-
Усі новини1 тиждень agoМагнітні бурі в грудні 2025 — які дні найнебезпечніші
-
Усі новини1 тиждень agoАмериканка клонувала померлого пса за 50 000 доларів: чому вона шкодує
-
Суспільство5 днів agoВбивцями сина харківського посадовця виявились ексмитник з Одеси та син бізнесмена з Буковини Анонси
-
Події1 тиждень agoКиївський театр ляльок готує премʼєру вистави «Лускунчик і Мишачий король»
-
Усі новини1 тиждень ago5 фільмів, які отримали найбільше Оскарів в історії кіно
-
Політика1 тиждень agoОрбан після зустрічі з Путіним заявив, що Україна має стати «буферною державою»
-
Політика1 тиждень agoІрландія під час головування в Раді ЄС максимально просуватиме переговори про вступ України