Connect with us

Війна

Проміжні результати «Гвардії наступу»: вмотивовані добровольці — є, повернення свого — буде

Published

on

Добровольці подали близько 15 тисяч заявок на вступ до штурмових бригад «Гвардії наступу». Формування восьми бригад планують закінчити до 1 квітня, проте є ймовірність продовження кампанії через високу зацікавленість громадян, повідомляє речниця міністра внутрішніх справ Мар’яна Рева. В Одеській області теж знайшлись охочі записатись до лав визволителів української території. «Дайджест Одеси» детально розповість про формування та роботу бригад, результати регіону та переваги бути героєм своєї країни та часу.

Що це за гвардія і куди вона наступає

«Гвардія наступу» — рекрутингова програма з набору до восьми штурмових бригад, ініційована Офісом Президента України та Міністерством внутрішніх справ. «Рубіж», «Червона калина», «Азов», «Спартан», «Кара-даг» та «Буревій» — бригади Нацгвардії України. «Лють» представлятиме Нацполіцію, а «Сталевий кордон» — Держприкордонслужбу. 

В основі підрозділів стоятимуть поліціянти, прикордонники та нацгвардійці, а серед офіцерів та сержантського складу воїни з реальним досвідом, які вже працювали на важких напрямках. Обличчя сержантів добре впізнані українцями, а імена командирів — знають навіть діти, бо вони брали участь у історичних подіях про які говорить весь світ: оборона Маріуполя та Харкова, бої у Гостомелі, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Бахмутський напрямок. Величезна робота протягом року від повномасштабного вторгнення вже зроблена, але війна не закінчилась, тому потреба у сміливості та силі українських героїв досі актуальна, як і тоді, 24 лютого. Хоч і всі розраховували на спринт, ми на марафоні і попереду не менш важливі завдання з викидання окупантів за кордони України. 

Набір повністю добровільний, тому що однією з ключових вимог до охочих є вмотивованість рухатись до Перемоги, повернення своїх територій. Добровольці самостійно обирають напрям діяльності і проходять ряд співбесід, військово-лікарську комісію, тести на психологічний та фізичний стан. Бригади мають посилити оборону країни і допомагати ЗСУ, проте це не окопні війська. Їхні задачі здебільшого полягають у зачистці та звільненні територій, знешкоджені ДРГ, розмінуванні, підтриманні безпеки й порядку. Потрібні різні спеціальності, тому закликають людей, як з військовим досвідом, так і без нього.

Цьому навчатимуться близько двох місяців, залежно від обраного напрямку і прогнозованих завдань. Це специфічна служба і підготовка команди — так само важлива, як і бойові задачі. Доступними будуть кращі інструктори, навчання на сучасній техніці та новому озброєнні. Рік боротьби навчив українських військових ефективному плануванню, креативному використанню ресурсів і веденню війни, зберігаючи своїх людей та власну інфраструктуру. Бути залученим до цих процесів сьогодні — честь, а також можливість припинити підлі напади на цивільних, мерзенні атаки на дитячий сон і підступне нищення інфраструктури. 

Як загальна мобілізація, так і формування бригад «Гвардії наступу» призначені для формування резерву, штурмових загонів, забезпечення ротації військових і виконання важливих оборонних завдань. Про це сказав речник Нацгвардії полковник Руслан Музичук в ефірі національного телемарафону, пише «УП».

«Говорячи про мобілізацію, ми кажемо, що має збільшуватись в першу чергу і чисельність Збройних сил, НГУ, інших військових формувань. Тим більше ми бачимо, яка ситуація зараз на лінії фронту, які завдання у нас мають бути. Ми не повинні забувати, що маємо створювати резерви, є також військовослужбовці, які знаходяться на лінії фронту вже місяцями, і мають бути замінені. Тому і мобілізація і комплектування цих штурмових бригад виконують одну задачу – спрямовану на безпеку країни, на нашу перемогу».

Проміжні результати по південному регіону

Набір триває вже понад 10 днів і попри загальну ситуацію по мобілізації, цивільні та поліціянти продовжують подавати свої анкети на участь. Вже почались перші відбори, та більш поглиблені селекційні заходи, які проходять у кожному підрозділі, повідомили на брифінгу у Медіацентрі Україна — Одеса.

До «Сталевого кордону» — бригади Державної прикордонної служби вже надійшло 2700 анкет, 600 з них було подано через ЦНАПи. 150 добровольців з південного регіону. «Будуть створені протитанкові, протизенітні та підрозділи безпілотної авіації», — додав Денис Рижук, заступник начальника Південного регіонального управління з персоналу Державної прикордонної служби України.

До бригад Національної гвардії надійшло 370 анкет від добровольців з Одеської області, з них 230 — одесити, ще 742 анкети надіслані через сайт. 

По бригаді «Лють» від Нацполіції загалом подали понад 8 тисяч анкет лише від цивільних осіб. Вона формується з двох полків: штурмового батальйону і артилерійського полку. По південному напрямку (Одеська, Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська та Вінницька області) до полку «Цунамі» треба 1200 людей. 

У наборі беруть участь не тільки чоловіки. «У нашому підрозділі є жінки, які діють в рамках штурмових груп. Є дівчата, які працюють у штабі, є операторами БПЛА, керівницями дронів-камікадзе, парамедиками, психологами. Все залежить від бажання людини», — зазначив Олександр Гостіщев, заступник начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області — командир зведеного загону НПУ «Цунамі».

Можна довго розмірковувати багато це людей чи мало, але активні воєнні дії тривають вже рік і досі знаходяться охочі. При цьому вони вмотивовані, незважаючи на втому та ненависть, їхнє бажання побороти ворога підкріплюється діями. Начальник Східного відділу комплектування Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України, Олексій Костін розповів для «Накипіло», як приходив дідусь 70 років і теж хотів вступити: «Я, може, і старий, але я вмію, візьміть мене! Я там, може, принесу, я можу копати, я можу піднести там щось».

Порядок набору та мотивація

Вступити можуть чоловіки та жінки віком від 18 до 55 років. У кандидата має бути задовільний стан здоров’я без хронічних захворювань на фоні алкоголізму чи наркоманії та відсутня судимість. Проте люди старші за 60 років теж подають анкети, зазначаючи досвід проходження військової служби, роботи у правоохоронних органах, або виконання завдань в АТО чи ООС.

Набір йде як за контрактом, так і по мобілізації.

«За призовом у громадянина має бути військовий квиток. Ми надаємо лист до ТЦК і доброволець там проходить військово-лікарську комісію та повертається до нас. Якщо громадянин бажає проходити службу за контрактом, то усі процедури проходитиме у частині, а ВЛК — у лікарні МВС», — розповів Денис Лавренко, начальник південного центру комплектування Національної гвардії України.

Якщо людина отримала повістку, але бажає вступити до «Гвардії наступу», то формуються відповідні документальні звернення від центрів комплектації, через які доброволець вступає до штурмової бригади.

У випадку вступу до бригад Національної гвардії та Прикордонної служби можливі варіанти збереження робочого місця як і під час мобілізації. Робота залишатиметься за кандидатом. Також з кандидатом укладатимуть контракт, який не розривають під час війни. 

У бригаді «Лють» бійці й працівники залишаться працівниками Національної поліції, якщо вони матимуть бажання працювати. Усі соціальні гарантії збережені. Також можна звільнитись згідно з Кодексом про працю протягом двох тижнів. Є можливість вийти з цієї бригади швидко.

Новостворені бригади матимуть такі ж права, пільги та зарплатню на рівні Збройних сил України. Гроші нараховуються відповідно до посадової ставки, а якщо завдання виконуються на передовій, це вже 100 тисяч.

Щоб долучитись, можна заповнити анкету через сайт:https://storm.mvs.gov.ua/. Або особисто через ЦНАПи, поспілкувавшись там з представниками Нацгвардії, які можуть відповісти на попередні питання по бригадах (перелік центрів теж є на сайті кампанії). 

Фото: Мілітарний

У майбутньому така рекрутингова кампанія може змінити підходи щодо формування Збройних сил України, а зараз – можливість отримати професію, досвід, гідну винагороду та повагу своєї країни.

Нагадаємо, що строк дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації подовжено з 19 лютого ще на 90 діб. «Мобілізація у країні проголошена з початку повномасштабного вторгнення і вона триває безперервно. Ми всі в ній задіяні і маємо розуміти, що кожен свідомий громадянин повинен виконати свій конституційний обов’язок. Це по-перше. По-друге, ніхто крім нас не поповнить мобілізаційний ресурс. А поповнення втрат і створення відповідного резерву — це зрозуміла складова оборони навіть самому необізнаному…», — зазначив командувач Сил оборони півдня генерал-майор Андрій Ковальчук.

І як каже наш президент: «Українські воїни здобувають мир і неодмінно його здобудуть. Слава Збройним Силам України! Національній гвардії, нашим прикордонникам, нашій розвідці, СБУ, ССО, Національній поліції! Слава усім нашим Силам оборони і безпеки! Слава Україні!».

Війна

Сили оборони уразили другий за день великий НПЗ у Росії

Published

on

Сили оборони України 8 жовтня уразили найпотужніше нафтопереробне підприємство Росії – Омський нафтопереробний завод.

Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.

За даними Генштабу, Омський НПЗ задіяний у забезпеченні російської армії. Це підприємство спеціалізується на виробництві широкого спектру пального, мастил і нафтохімічної продукції. За рік воно може переробляти понад 21 млн тонн нафти.

Омський НПЗ уже зазнавав ураження 6 липня цього року. Тоді під удар потрапила установка первинної переробки нафти ЕЛОУ-АВТ-11 проєктною потужністю 8,4 млн тонн нафти на рік.

«Ураження таких об’єктів є реалізацією Україною свого невід’ємного права на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН та спрямоване на зниження військово-економічного потенціалу російської федерації», – наголошують у Генштабі.

Сили спеціальних операцій ЗСУ зі свого боку зазначили, що повторний удар по Омському нафтопереробному заводу завдали їхні підрозділи Deep Strike. Операцію провели у взаємодії з російським повстанським рухом «Чорна Іскра».

«Завод розташований майже за 2500 км від кордону України. Це найвіддаленіший НПЗ Росії, який уражали українські дрони», – зауважують військові.

Омський НПЗ входить до структури «Газпром нафти» – однієї з найбільших нафтових компаній країни-агресорки. У Силах спецоперацій нагадують, що після першого удару, здійсненого 6 липня, це підприємство повністю зупинило переробку нафти та було виведене в ремонт.

Читайте також: У Росії дрони атакували НПЗ та дата-центр «Яндекса» – ЗМІ

Як повідомляв Укрінформ, підрозділи Сил оборони 8 жовтня також знову уразили нафтопереробний комплекс «Газпром нефтехим Салават» у Башкортостані.

Фото: Exilenova+



Джерело

Continue Reading

Війна

як Росія викрадала українських дітей

Published

on


Від окупації Криму в 2014 році Росія системно вивозить українських дітей, змінюючи їхні документи, громадянство та ідентичність

Більш як дванадцять років триває війна Росії проти України, чотири з половиною з них – повномасштабна. Однією з найбільш уразливих груп, які потерпають від війни, є діти. Станом на вересень 2026 року офіційно підтверджено депортацію або примусове переміщення понад 20 тисяч українських дітей. Однак точна кількість залишається невідомою і може бути значно більшою. За роки війни практика, яка спочатку подавалася як «евакуація» чи «усиновлення», перетворилася на системну політику розриву дітей із родиною, українським середовищем та ідентичністю.

Не нова практика

Злочини Росії проти українських дітей не мають історичних прецедентів у своїх масштабах, але сама практика викрадення дітей і насильницького стирання їхньої ідентичності не нова.

Нацистська Німеччина викрадала дітей з окупованих країн, яких вважали придатними до «онімечення»: їм змінювали імена, забороняли рідну мову та передавали в німецькі родини. У СРСР під час Великого терору дітей репресованих батьків також розлучали з родинами, відправляли до дитячих будинків, а найменших нерідко ув’язнювали разом із матерями.

Іншим прикладом стала Аргентина за військової диктатури 1976–1983 років, де дітей зниклих безвісти опозиціонерів незаконно привласнювали представники режиму. Їм фальсифікували документи й виховували в «правильній» ідеології під чужими іменами, приховуючи обставини народження та долю справжніх батьків. Процес ідентифікації «усиновлених» колись високопосадовцями і військовими дітей триває в Аргентині до сьогодні.   

У всіх цих випадках ішлося не лише про позбавлення дітей родин, а й про спробу визначити, ким вони виростуть і до якої спільноти належатимуть.

З чого все починалося

Викрадення та незаконна депортація українських дітей Росією розпочалися відразу після анексії Криму. Після проведення незаконного «референдуму» в березні 2014 року окупаційна влада РФ заблокувала вивезення дітей на підконтрольну Україні територію та примусово надала їм російське громадянство. Лише невелика частина (близько 60 дітей) була евакуйована на материкову частину України в перші дні окупації.

Фото: rubryka.com

Після встановлення на півострові окупаційної влади Росія поширила на Крим дію всеросійського проєкту «Поїзд надії», що діяв за підтримки громадських організацій і медіа, зокрема державної радіокомпанії «Радио России». У межах цієї програми громадян РФ організовано привозили до Криму, щоб вони могли обрати, всиновити та вивезти українських дітей-сиріт до різних регіонів Росії. 15 жовтня 2014 року місцеві кримські медіа повідомили про прибуття такого «поїзда» до Севастополя. Невдовзі підконтрольні Кремлю «органи влади» прозвітували про всиновлення і вивезення в РФ 12 українських сиріт. Але це лише одна акція, що мала публічний розголос.

За даними правозахисних організацій (зокрема КримSOS та Кримської правозахисної групи), на той час у Криму перебувало близько 5 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Частину з них згодом незаконно вивезли до Москви, Адигеї та інших регіонів РФ, де їм змінювали громадянство, документи та ідентичність. Багато з цих дітей і сьогодні залишаються поза межами доступу української держави, а їхня подальша доля невідома.

Україна відреагувала одразу: вже 16 жовтня 2014 року Міністерство закордонних справ направило Росії ноту протесту. Київ наголошував, що усиновлення українських дітей іноземними громадянами без згоди України порушує українське законодавство та міжнародні зобов’язання Росії.

Примусове вивезення з Донбасу 

Влітку 2014 року підконтрольні Росії бойовики та окупаційні адміністрації на Донбасі почали незаконно вивозити групи дітей-сиріт та вихованців інтернатів до Росії. Дітей вивозили, зокрема, з Мар’їнки, Донецька, Луганська та Сніжного; частину з них, зокрема вихованців інтернату в Сніжному, вдалося повернути завдяки втручанню українських дипломатів і правозахисників. Напередодні повномасштабного вторгнення Росія вдалася до масштабних переміщень дітей під приводом «евакуації», і, за даними Комісії ООН, 80 відсотків документованих випадків таких «евакуацій» не завершилися поверненням дітей.

Після 24 лютого

Після повномасштабного вторгнення Росія перетворила депортацію українських дітей на масштабну й системну політику. Якщо в 2014 році акцент робили на їхньому «усиновленні», то після 24 лютого 2022 року дедалі більшого значення набули примусове «перевиховання», психологічна обробка та мілітаризація.

Дітей вивозили до російських регіонів, анексованого Криму та навіть до Північної Кореї, де вони опинялися в таборах на кшталт Сондовону (міжнародний дитячий табір у КНДР, – ред.) Такі поїздки організовували російські державні структури та підконтрольні їм організації, зокрема створений у 2022 році «Рух перших».

Перед вивезенням дітей до РФ батьків схиляли погодитися на поїздки нібито до «безпечного місця» для оздоровлення. Однак замість обіцяного місяця відпочинок міг затягнутися на невизначений термін.

Окупований Крим та інші захоплені території стали важливими пунктами переміщення українських дітей і їхньої подальшої інтеграції в російський інформаційний та мілітарний простір.

Фото: ctrcenter.org
Фото: ctrcenter.org

Пройти фільтрацію

Окремою проблемою стала доля дітей, які проходили так звану фільтрацію – перевірку, яку російські та підконтрольні їй сили проводили щодо цивільних, – разом із батьками. Міжнародні спостерігачі повідомляли, що батьків і дітей на фільтраційних пунктах нерідко розділяли: одного з батьків могли затримати через підозру у зв’язках з українськими військовими чи державними структурами, тоді як дитина залишалася без нього. Комісія ООН задокументувала випадок, коли після затримання батька на фільтраційному пункті трьох його дітей віком від семи до 12 років спочатку передали до дитячого будинку та лікарні на окупованій території, а згодом депортували до Росії. В іншому випадку, задокументованому Human Rights Watch, двох братів віком 13 і 18 років після затримання матері вивезли до іншого населеного пункту, де вони провели 25 днів без зв’язку з нею; зрештою батько забрав їх до Росії. Таким чином, шлях дитини до російської системи міг починатися не з її безпосереднього вивезення, а з розриву зв’язку з батьками.

Вихованці інтернатів

Особливо вразливою категорією стали вихованці інтернатів та діти з інвалідністю. Окупанти тиснули на педагогів, щоб ті погоджувалися на вивезення дітей, а їхнє місцеперебування часто приховували від родичів і законних опікунів. Дітей розміщували у сім’ях та установах щонайменше 57 регіонів РФ і на окупованих територіях, систематично надавали їм російське громадянство, а їхні дані вносили до баз усиновлення.

Відомий приклад, коли у жовтні 2022 року російські окупаційні сили вивезли 84 вихованців Олешківського дитячого будинку-інтернату до окупованого Криму та Краснодарського краю. Більшість із них були неповнолітніми, а переміщення відбулося без згоди родичів чи законних представників. За два з половиною роки вдалося повернути лише 11 вихованців.

Водночас Росія використовує депортованих дітей і як інструмент пропаганди: представляє їх як «врятованих», демонструючи таким чином нібито гуманність та «турботу» російської влади.

Фото: Укрінформ
Фото: Укрінформ

Що важливо розуміти

Forced transfer (примусове переміщення) та deportation (депортація) – два близькі міжнародні злочини, пов’язані з насильницьким переміщенням людей з місця їхнього законного проживання. Головна відмінність полягає в тому, чи перетинають вони міжнародний кордон. Якщо людей переміщують у межах однієї держави або окупованої території, йдеться про примусове переміщення; якщо в іншу державу – про депортацію. Наприклад, вивезення дітей з окупованого Сніжного до окупованого Криму є примусовим переміщенням, а з Криму до Росії – депортацією.

Це розмежування має важливе юридичне значення, оскільки прокурори повинні довести кожен елемент злочину, зокрема факт перетину державного кордону у випадку депортації. Обидва діяння є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права і можуть кваліфікуватися як воєнні злочини.

У випадку українських дітей це розрізнення особливо важливе, адже Росія переміщує їх як у межах окупованих територій, так і вивозить до РФ. При цьому дітям змінюють документи, громадянство та місце проживання, розривають зв’язки з родинами та українським середовищем.

У 2023 році Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та уповноваженої при президентові РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової за підозрою у воєнному злочині незаконної депортації та переміщення українських дітей.

У березні 2026 року Комісія ООН з розслідування щодо України заявила, що депортація, примусове переміщення та насильницьке зникнення українських дітей становлять злочини проти людяності. Зібрані докази свідчать, що викрадення українських дітей країною-агресором не було сукупністю випадковостей – це була політика, розроблена та реалізована на найвищому рівні керівництва Росії.

Світлана Шевцова, Київ

Перше фото: zoda.gov.ua



Джерело

Continue Reading

Війна

НАТО шукає боєприпаси для боротьби з російськими реактивними дронами в Україні

Published

on

Голова Військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драґоне звернувся до країн-членів Альянсу із запитом надати Україні боєприпаси 20-міліметрового калібру для збиття російських реактивних дронів.

Про це адмірал заявив в інтервʼю Укрінформу.

«Ми цим займаємося. Минулого тижня я зустрічався з новим командувачем NSATU (Центр НАТО з надання безпекової допомоги та навчання для України – ред.). Він розповів мені, наскільки ефективними та недорогими є 20-міліметрові боєприпаси. Я вже звернувся до всіх із запитом з’ясувати, яку кількість можна негайно передати Україні. Деякі країни вже надають їх. Процес рухається», – сказав Драґоне.

Голова Військового комітету Альянсу очікує, що попереду будуть нові постачання від партнерів, та запевнив, що і надалі наполягатиме на їх прискоренні, адже 20-мм калібр є дешевим й ефективним.

Читайте також: Драпатий зустрівся з представниками НАТО – обговорили досвід ведення сучасної війни

Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський заявляв, що для ефективної протидії реактивним дронам винищувачі F-16 потребують 5-6 тис. боєприпасів 20-міліметрового калібру на добу.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.