Війна
Розмальовані фасади, опалювальний сезон, воєнний стан та зміна пріоритетів: чим займаються одеські комунальники
Вулиці підмітають, нові квіти висаджують, райони прибирають: все що ми бачили і у минулому мирному житті відбувається і зараз. У комунальних служб задачі слідкувати за містом, його чистотою, підготовлювати до сезону залишились актуальними, але пріоритети змінились, а всі проєкти очікують часу відбудовування. Роботи багато, а якої саме? Про це “Дайджесту Одеси” розповів заступник директора департаменту міського господарства Одеської міськради Віталій Цуркан.
Як на вторгнення відреагували комунальні служби в Одесі?
Якщо говорити, що комунальні служби на початок бойових дій у нашій країні роз’їхалися, розбіглися, були зупинені — це не так. Як і у всіх людей був страх, було нерозуміння, але ми чиновники. Ми розуміємо, що на наших плечах та на плечах наших співробітників великий пласт роботи. Вона може не проглядатись людям зі сторони або тим, хто в якійсь паніці опиняється, але вона дуже відчутна. Кожен усвідомлює, що повинен щось зробити, він не може взяти і залишити своє робоче місце.
Згідно з інструкціями наш департамент перетворився в єдину комунальну службу на момент активних бойових дій. Наш директор департаменту, Наталія Мостовських, очолює цю комунальну службу. Всі наші комунальні підприємства стають єдиним механізмом, а не двадцятьма, як зазвичай.
На момент вторгнення нас зібрав віцемер Дмитро Жеман. Ми говорили, як нам підтримати Одесу, показати жителям, що місто продовжує жити. Мер поставив таке завдання: місто продовжує жити і тим самим потрібно показувати надію людям, що ніхто не збитий з пантелику. Ми розробили модель того як діятимемо. Конкретні служби займатимуться відновленням і упорядкуванням бомбосховищ, укриттів. Інші — продовжують підмітати вулиці, готувати місто до весняно-літнього періоду.
Яка робота наразі головна у комунальних підприємств?
Ми є дуже складним департаментом. Дуже багато роботи, у мирний час ми неймовірно завантажені: проєкти, плани, щільний графік, фінансування, презентаці ідей майбутнього, звіти. Все це мало реалізуватись і цього року також. Зрозуміло, що наразі пішло на другий план і в нас залишились звичні справи. Комунальні підприємства продовжують виконувати свої функціональні обов’язки: їздять глобуси, чистять дороги, метуть двірники та інше.
Дякувати Богу, що в нашому місті не було бойових дій і бюджетна сфера практично не просіла. У нас всі із зарплатами. Керівників підрозділів налаштовували на те, що вони є прикладом колективу, повинні показувати щоранку, що налаштовані на агресивну (у хорошому сенсі) роботу, яка має привести до результату: якісне прибирання, посадка, прибирання, миття територій, тощо.
Мешканців це радує, особливо, коли знімаємо якісь оборонні споруди. Приїжджали навіть делегації, які хотіли подивитись, як живе місто у воєнний час. Звичайно в деяких моментах, якісь радісні речі, вони через певний ком у горлі. Одеса показує, що вона живе, але водночас тут неподалік люди сидять в окопах – ми їх підтримуємо. Завжди беремо участь у подібних заходах допомоги.
Яких складнощів, пов’язаних зі вторгнення боялись, особливо під час опалювального сезону? У мешканців міста було багато сюжетів, і здебільшого вони не радісні.
Нас не може не турбувати воєнний стан, бо це непокоїть усю країну. Одеса велике місто, зараз ще насичене переміщеними громадянами. Вони переживають, а чи правильне обрали місто, щоб перезимувати, жити. Насамперед враховуємо побажання та надії мешканців, які вірять у те, що ми все зробимо правильно, а військові нас захистять.
Ми, своєю чергою, передбачили низку заходів, які могли б убезпечити нашу критичну інфраструктуру. Загалом у нас не зовсім та професія, щоб закрити якийсь простір. Моделювали події та відбувались своєрідні вчення, на випадки відсутності світла чи газу. Зараз розробляється механізм, рекомендації. Ми спілкуємось з Обласною військовою адміністрацією, обмінюємось рекомендаціями та варіантами розвитку подій. Якщо така модель передбачається, то розташовуватимемо пункти обігріву. У цьому питанні нам допомагають і допомагатимуть. Всі комунальні підприємства проінструктовані і мають план щодо того, як поводитись у складних умовах, коли не буде основних джерел обігріву, електроживлення. Насамперед вони думатимуть про людей, потім уже про себе. Сподіваюся, що такого не відбуватиметься, але ми маємо бути готові.
Чи готові вже до опалювального сезону?
Як правило, у нас підготовка до опалювального сезону починається рівно тоді, коли він закінчується, прямо наступного дня. Люди думають, що ось у трубах щось зашуміло, отже незабаром буде опалювальний сезон — а це серпень місяць. Це не зовсім так.
Як тільки закінчили опалювальний сезон, наступного дня, теплопостачальна та обслуговувальна організація, вже мають план гідравлічних випробувань. Це перше, що потрібно зробити для того, щоб виявити слабкі місця в мережі, зрозуміти яким чином вирішуватимуться проблеми ремонту, де брати матеріали та за які кошти. І ще треба донести населенню про їхні заборгованості. Це комплекс заходів, який рік у рік дуже схожий. Він необхідний, щоб уже до наближення опалювального сезону ми позбулись достатньо об’ємної кількості проблем, які можуть бути на початку нового сезону.
Перша гідравліка відбувається у травні, друга у липні, третя — кінці серпня/початку вересня. Обслуговувальні організації, ЖКС, вони так само як і теплопостачальні, випробовують будинкові мережі. У кожному будинку з центральним опаленням є елеваторний вузол, який називаємо тепловим пунктом. Однозначно він має бути приведеним до ладу. Готуються всі, хто причетний до цього.
Під час випробувань мережі можуть траплятись пориви, тому одразу це місце розкопується і починаються необхідні роботи. Але є різниця у тому наскільки велика ділянка потребує реставрації чи заміни. У будинках схожа система: йде опресування системи, наповнення її назад, спуск хімочищеної води та виявлення течій чи проблем.
Щотижня у нас проходять штаби тепла, де віцемер Дмитро Жеман, директор Департаменту Наталія Мостовських та всі учасники процесу, а це: обслуговувальна, теплопостачальна організація, ОДЕСАГАЗ, представники приватних компаній, які мають котельні, всі ми обговорюємо та вирішуємо нагальні проблеми. Це серйозний процес, який тягне за собою низку заходів до виконання. Можу сказати, що ми з ним справляємось і сьогодні, навіть у цей складний час, наше місто на 96% готове до опалювального сезону. Навіть якщо є якісь пориви та ремонтні роботи зараз, то у розраховані дні, ми знаємо, коли що закінчимо. Я впевнений, що розпочнемо опалювальний сезон вчасно, як запланували. Особливих проблем немає.
По всьому місту на фасадах будинків фарбою намальований український прапор, акція “колір миру”. Коли, як та з ким відбулася реалізація цієї акції?
Справді, це реалізувалось з перших днів повномасштабної війни, з 24 лютого. Як правило, на початку весни комунальні служби проводять закупівлю прапорів до державних свят. На той момент ми не були повністю забезпечені прапорами, ось тут і виникла ця ідея у заступника мера – Дмитра Жемана, яку він погодив з мером. Там де не вистачатиме прапорів — ми їх намалюємо. Всі дуже вподобали цю ідею. Раніше ми сказали б: ну як це розмальовувати фасад. Адже ми ж боремося з тими, хто це робить і є норми, правила, а ще й пам’ятки архітектури. Але коли ідея — об’єднати все місто в єдиний колір і єдину позицію, що Одеса — це Україна, то ми звичайно були у захваті. Напевно тільки так можна було донести до кожного дитяти, дорослого, двору таку ідею. У людини якийсь скоріше страх чи незнання, бо там вибухи, якась інформація, переживання. І, коли вона виходить і бачить жовто-блакитний стяг, то в свідомості прокидається думка, що все нормально, я у своїй країні і ніхто сюди не прийде.
Ми цю ідею поширили, наші КП, які обслуговують житлові будинки, десь знайшли фарбу. Це сталося дуже швидко: менше ніж за тиждень ми зафарбували всі будинки. Може, звичайно, в якихось глибинках цього немає, але здебільшого і в спальних районах будинки зафарбовані в державний прапор.
Як розповіли у ZEZMAN Holding разом з комунальниками, понад тисячу волонтерів використали більше 500 літрів фарби та тисячу балончиків, аби у місті з’явились незнімні прапори.
Я думаю, що ця ідея залишиться надовго, війна закінчиться нашою перемогою, і в мирний час це також збережеться. Ідею національних символів ми маємо зберігати, нести та показувати своїм дітям. Державний прапор – має бути в серці, розумі та на вулицях, будинках. Всі повинні бути впевнені, що вони живуть в єдиній країні: дружній та непереможній.
Нагадаємо, що Олексій Чорний розповів про роботу гуманітарного штабу Одеської області.
Війна
Приватна ППО вперше збила реактивний дрон
Група приватної протиповітряної оборони в Харківській області вперше збила реактивний дрон на швидкості 400+ км/год.
Як передає Укрінформ, про це міністр оборони України Михайло Федоров повідомив у Фейсбуці та оприлюднив відео бойової роботи.
“Продовжуємо розвивати проєкт приватної ППО. Група приватної ППО в Харківській області активно збиває шахеди, зокрема зафіксовано перше збиття реактивного дрона”, – зазначив Федоров.
Він зауважив: “Це новий рівень складності: ворог масштабує застосування реактивних дронів — швидших і складніших для перехоплення. За завданням Президента ми системно будуємо багаторівневу ППО та посилюємо захист неба”.
За словами Федорова, один із елементів цієї системи — приватні групи, які підсилюють захист критичної інфраструктури. Мета проєкту — швидко масштабувати спроможності без додаткового навантаження на бойові підрозділи.
Зараз на 19 підприємствах формують приватні групи ППО. Вони інтегровані в єдину систему управління Повітряних сил і працюють як частина загальної архітектури ППО, поінформував Федоров.
“Наступний крок — масштабування проєкту та результатів: більше збитих цілей і швидше реагування на загрози”, – зазначив Федоров.
Як повідомляв Укрінформ, наприкінці березня міністр оборони Михайло Федоров заявив, що експериментальний проєкт із залучення приватного сектору до системи протиповітряної оборони вже дає перші результати.
Фото: Повітряні сили
Війна
Пам’яті кулеметника Юрія Погребняка
Вже маючи бойовий досвід з 2014-го, він першого ж дня повномасштабного вторгнення пішов бити ворога
На Кагарличчині 3 червня 2025 року провели в останню путь молодшого сержанта Юрія Погребняка, який загинув на Донеччині. Поховали героя в рідному Кагарлику на Довжицькому цвинтарі.
Загинув Юрій Погребняк 8 серпня 2024 року під час бойових дій поблизу селища Нью-Йорк Торецької МТГ Бахмутського району Донецької області. Йому був 41 рік. До кінця травня 2025 року його вважали зниклим безвісти.
Юрій Погребняк народився 27 березня 1983 року. З дитячих років він захоплювався спортом. Обдарований юний футболіст успішно закінчив у 2000 році Щасливську спортивну школу Бориспільського району. Брав участь у багатьох змаганнях, посідав перші місця в Україні. Але треба було підтримувати багатодітну родину, в якій він виріс, і решту часу Юрій працював водієм.
У 2014 році, коли розпочалася війна Росії проти України, Юрій Погребняк був одним із тих, хто став на захист рідної землі. А коли почалося повномасштабне вторгнення, маючи бойовий досвід, він першого ж дня — 24 лютого 2022 року пішов за призовом захищати Батьківщину. Бив ворога на Донеччині у званні молодшого сержанта, командиром кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецького батальйону.

8 серпня 2024 року воїн загинув під час бойових дій поблизу селища Нью-Йорк на Донеччині. Але про це стало відомо лише більш, ніж за 10 місяців. Увесь цей час жевріла надія, що він, можливо, живий і перебуває в полоні… На жаль, ці сподівання не справдились…
3 червня жалобний кортеж із тілом Юрія Погребняка під тужливу мелодію «Пливе кача» вирушив вулицями Кагарлика до будинку мами загиблого героя. По дорозі на колінах, низько схиливши голови в скорботі зустрічали жителі його міста. Спинялися автівки й автобуси, а ті, хто був у них, приєднувалися до вшанування воїна.

Попрощатися з героєм зібралися рідні, друзі, знайомі, сусіди, жителі Кагарлика та громади, військові, представники Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади. Чин похорону за загиблим воїном відслужили священники Православної церкви України Юрій Литвин та Уар Перетятько.

Після обряду, благочинний Кагарлицького благочиння ПЦУ Юрій Литвин звернувся до рідних Героя та громади зі словами глибокої скорботи, порівнюючи біль утрати з «інсультом душі» — станом, коли світ здається ворожим, а серце не розуміє, як далі жити.
«Юрій загинув тілом, але не душею. Його жертва — не марна, адже він поліг заради нашої свободи, заради країни, де поважають життя, дарують квіти, а не смерть», – сказав священник.

Благочинний наголосив, що ми маємо не зупинятися в боротьбі, щоб смерть Юрія та інших воїнів не була даремною. Завдяки їм ми сьогодні живі, маємо шанс будувати вільну, гідну Україну. Він закликав пам’ятати героїв, молитися за них і не втрачати віри. Юрій, який уже пройшов через пекло війни, тепер заслуговує на рай. Царство йому небесне і вічна пам’ять.

На цвинтарі біля труни з тілом героя щирі слова про загиблого воїна сказав заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов.
«Сьогодні ми проводжаємо воїна в останню путь і говоримо йому слова, сповнені прощального болю і смутку. Нашому захисникові навіки залишиться 41 рік. У розквіті сил Юрій Погребняк віддав своє життя за Вітчизну, за майбутнє кожного з нас. У невимовному горі залишилася мати Світлана Павлівна, обоє синів — дев’ятирічний Михайлик і 16-річний Владислав, рідні й близькі загиблого. Уся наша велика громада кагарличан висловлює щирі слова співчуття родині, друзям і всім, хто знав і любив Юрія», – сказав міський очільник.

Над могилою героя пролунав військовий почесний салют. Командир взводу охорони Другого відділу Обухівського РТЦК та СП капітан Віталій Юхименко передав Прапор України, якими була покрита домовина із тілом героя, його мамі. Прощаючись із захисником кожен кинув до його могили по три жмені землі.

У воїна залишилися мати, двоє синів, сестра та брат, який теж захищає Україну в лавах ЗСУ.
Вічна слава і пам’ять герою!
Фото: Кагарлицька міськрада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
У Міноборони провели дослідження уламків північнокорейських ракет, якими Росія била по Україні
Під час масованих обстрілів українських міст Росія неодноразово використовувала північнокорейські балістичні ракети серії KN-23 та KN-24.
Військові інженери і науковці Міністерства оборони України провели лабораторні дослідження уламків цих ракет після використання в реальних бойових умовах та зʼясували, наскільки вони є самостійною розробкою.
Аналіз уламків ракети, яка впала у Харкові 2 січня 2024 року, підтвердив параметри, які збігаються з кресленнями з південнокорейських наукових видань.
Північнокорейські ракети мають унікальну геометрію. Діаметр KN-23 становить 110 см у задній частині із звуженням до 90 см попереду. Показник у 110 см не зустрічається у жодної іншої країни світу, крім КНДР. Діаметр KN-24 становить близько 100 см, він ще зустрічається у світі, зазначили в Міноборони.
Експерти також порівняли уламки з фотографіями з ракетних заводів і виявили сім ключових подібностей: від кількості отворів під болтові кріплення сопла до наявності специфічних ніш під приймачі супутникової навігації.
Експерти Міноборони дійшли висновку, що KN-23 vs KN-24 не є прямими копіями радянсько/російських зразків і не виготовлені “за ліцензією” балістичної ракети “Іскандер 9М723”.
Але є ознаки, що Північна Корея доопрацювала певний первісний варіант розробок балістичної ракети “Іскандер”.
Ракети з КНДР використовують менш енергетичне паливо. Північнокорейські двигуни більші та довші за російські аналоги (приблизно в 1,5 раза), щоб забезпечити аналогічну дальність.
Водночас під час виробництва використовуються застарілі методи: а якість пайки – приблизно 50-річної давнини, зазначили в Міноборони.
У блоках керування знайдені компоненти цивільного призначення від провідних брендів. Як зауважили в Міноборони, ці чипи Пхеньян закуповує, вочевидь, в обхід санкцій.
Щоб забезпечити термостійкість ракети під час руху в атмосфері, поряд із застосування теплозахисного покриття на головній частині встановлено обтікач із графітових матеріалів. Як зауважили в Міноборони, це відносно дешеве рішення застосоване північнокорейськими конструкторами, швидше за все, виходячи з відсутності доступу до більш сучасних теплозахисних матеріалів.
Усі профільні дослідження, які виконують військові інженери і науковці Міноборони, є складовою частиною судової експертизи, яка здійснюється відповідними органами.
Ці дослідження лягають у доказову базу розслідування злочинів війни і впливають на формування санкційної політики.
Як зазначили в Міноборони, попри використання застарілих технологій ці ракети, як всі інші балістичні засоби, вкрай незручні для ППО, тож становлять смертельну небезпеку для українців.
Як повідомляв Укрінформ, у Міноборони роз’яснили, для виконання яких бойових завдань використовуються британські безпілотники Malloy T-150.
Фото: Міноборони
-
Суспільство1 тиждень agoМиколаїв отримав понад 2 мільярда допомоги: куди пішли гроші Анонси
-
Суспільство1 тиждень agoНа Національному військовому кладовищі встановлюватимуть кенотафи полеглим захисникам
-
Політика1 тиждень agoВенс заявив, що Європа не доклала зусиль для припинення війни в Україні
-
Війна1 тиждень agoВорог другий тиждень поспіль доставляє до порту Бердянська таємничі морські контейнери
-
Політика1 тиждень agoУ МЗС України з’явиться посол з питань полонених
-
Відбудова1 тиждень agoУ Полтавській громаді ще майже 40 родин отримають компенсації за пошкоджене обстрілами житло
-
Події1 тиждень agoФільм «2000 метрів до Андріївки» номінований на «Еммі»
-
Події1 тиждень agoВ галереї Міського саду Artodessa триває виставка “Одеській палімпсест”