Війна
Розмальовані фасади, опалювальний сезон, воєнний стан та зміна пріоритетів: чим займаються одеські комунальники
Вулиці підмітають, нові квіти висаджують, райони прибирають: все що ми бачили і у минулому мирному житті відбувається і зараз. У комунальних служб задачі слідкувати за містом, його чистотою, підготовлювати до сезону залишились актуальними, але пріоритети змінились, а всі проєкти очікують часу відбудовування. Роботи багато, а якої саме? Про це “Дайджесту Одеси” розповів заступник директора департаменту міського господарства Одеської міськради Віталій Цуркан.
Як на вторгнення відреагували комунальні служби в Одесі?
Якщо говорити, що комунальні служби на початок бойових дій у нашій країні роз’їхалися, розбіглися, були зупинені — це не так. Як і у всіх людей був страх, було нерозуміння, але ми чиновники. Ми розуміємо, що на наших плечах та на плечах наших співробітників великий пласт роботи. Вона може не проглядатись людям зі сторони або тим, хто в якійсь паніці опиняється, але вона дуже відчутна. Кожен усвідомлює, що повинен щось зробити, він не може взяти і залишити своє робоче місце.
Згідно з інструкціями наш департамент перетворився в єдину комунальну службу на момент активних бойових дій. Наш директор департаменту, Наталія Мостовських, очолює цю комунальну службу. Всі наші комунальні підприємства стають єдиним механізмом, а не двадцятьма, як зазвичай.
На момент вторгнення нас зібрав віцемер Дмитро Жеман. Ми говорили, як нам підтримати Одесу, показати жителям, що місто продовжує жити. Мер поставив таке завдання: місто продовжує жити і тим самим потрібно показувати надію людям, що ніхто не збитий з пантелику. Ми розробили модель того як діятимемо. Конкретні служби займатимуться відновленням і упорядкуванням бомбосховищ, укриттів. Інші — продовжують підмітати вулиці, готувати місто до весняно-літнього періоду.
Яка робота наразі головна у комунальних підприємств?
Ми є дуже складним департаментом. Дуже багато роботи, у мирний час ми неймовірно завантажені: проєкти, плани, щільний графік, фінансування, презентаці ідей майбутнього, звіти. Все це мало реалізуватись і цього року також. Зрозуміло, що наразі пішло на другий план і в нас залишились звичні справи. Комунальні підприємства продовжують виконувати свої функціональні обов’язки: їздять глобуси, чистять дороги, метуть двірники та інше.
Дякувати Богу, що в нашому місті не було бойових дій і бюджетна сфера практично не просіла. У нас всі із зарплатами. Керівників підрозділів налаштовували на те, що вони є прикладом колективу, повинні показувати щоранку, що налаштовані на агресивну (у хорошому сенсі) роботу, яка має привести до результату: якісне прибирання, посадка, прибирання, миття територій, тощо.
Мешканців це радує, особливо, коли знімаємо якісь оборонні споруди. Приїжджали навіть делегації, які хотіли подивитись, як живе місто у воєнний час. Звичайно в деяких моментах, якісь радісні речі, вони через певний ком у горлі. Одеса показує, що вона живе, але водночас тут неподалік люди сидять в окопах – ми їх підтримуємо. Завжди беремо участь у подібних заходах допомоги.
Яких складнощів, пов’язаних зі вторгнення боялись, особливо під час опалювального сезону? У мешканців міста було багато сюжетів, і здебільшого вони не радісні.
Нас не може не турбувати воєнний стан, бо це непокоїть усю країну. Одеса велике місто, зараз ще насичене переміщеними громадянами. Вони переживають, а чи правильне обрали місто, щоб перезимувати, жити. Насамперед враховуємо побажання та надії мешканців, які вірять у те, що ми все зробимо правильно, а військові нас захистять.
Ми, своєю чергою, передбачили низку заходів, які могли б убезпечити нашу критичну інфраструктуру. Загалом у нас не зовсім та професія, щоб закрити якийсь простір. Моделювали події та відбувались своєрідні вчення, на випадки відсутності світла чи газу. Зараз розробляється механізм, рекомендації. Ми спілкуємось з Обласною військовою адміністрацією, обмінюємось рекомендаціями та варіантами розвитку подій. Якщо така модель передбачається, то розташовуватимемо пункти обігріву. У цьому питанні нам допомагають і допомагатимуть. Всі комунальні підприємства проінструктовані і мають план щодо того, як поводитись у складних умовах, коли не буде основних джерел обігріву, електроживлення. Насамперед вони думатимуть про людей, потім уже про себе. Сподіваюся, що такого не відбуватиметься, але ми маємо бути готові.
Чи готові вже до опалювального сезону?
Як правило, у нас підготовка до опалювального сезону починається рівно тоді, коли він закінчується, прямо наступного дня. Люди думають, що ось у трубах щось зашуміло, отже незабаром буде опалювальний сезон — а це серпень місяць. Це не зовсім так.
Як тільки закінчили опалювальний сезон, наступного дня, теплопостачальна та обслуговувальна організація, вже мають план гідравлічних випробувань. Це перше, що потрібно зробити для того, щоб виявити слабкі місця в мережі, зрозуміти яким чином вирішуватимуться проблеми ремонту, де брати матеріали та за які кошти. І ще треба донести населенню про їхні заборгованості. Це комплекс заходів, який рік у рік дуже схожий. Він необхідний, щоб уже до наближення опалювального сезону ми позбулись достатньо об’ємної кількості проблем, які можуть бути на початку нового сезону.
Перша гідравліка відбувається у травні, друга у липні, третя — кінці серпня/початку вересня. Обслуговувальні організації, ЖКС, вони так само як і теплопостачальні, випробовують будинкові мережі. У кожному будинку з центральним опаленням є елеваторний вузол, який називаємо тепловим пунктом. Однозначно він має бути приведеним до ладу. Готуються всі, хто причетний до цього.
Під час випробувань мережі можуть траплятись пориви, тому одразу це місце розкопується і починаються необхідні роботи. Але є різниця у тому наскільки велика ділянка потребує реставрації чи заміни. У будинках схожа система: йде опресування системи, наповнення її назад, спуск хімочищеної води та виявлення течій чи проблем.
Щотижня у нас проходять штаби тепла, де віцемер Дмитро Жеман, директор Департаменту Наталія Мостовських та всі учасники процесу, а це: обслуговувальна, теплопостачальна організація, ОДЕСАГАЗ, представники приватних компаній, які мають котельні, всі ми обговорюємо та вирішуємо нагальні проблеми. Це серйозний процес, який тягне за собою низку заходів до виконання. Можу сказати, що ми з ним справляємось і сьогодні, навіть у цей складний час, наше місто на 96% готове до опалювального сезону. Навіть якщо є якісь пориви та ремонтні роботи зараз, то у розраховані дні, ми знаємо, коли що закінчимо. Я впевнений, що розпочнемо опалювальний сезон вчасно, як запланували. Особливих проблем немає.
По всьому місту на фасадах будинків фарбою намальований український прапор, акція “колір миру”. Коли, як та з ким відбулася реалізація цієї акції?
Справді, це реалізувалось з перших днів повномасштабної війни, з 24 лютого. Як правило, на початку весни комунальні служби проводять закупівлю прапорів до державних свят. На той момент ми не були повністю забезпечені прапорами, ось тут і виникла ця ідея у заступника мера – Дмитра Жемана, яку він погодив з мером. Там де не вистачатиме прапорів — ми їх намалюємо. Всі дуже вподобали цю ідею. Раніше ми сказали б: ну як це розмальовувати фасад. Адже ми ж боремося з тими, хто це робить і є норми, правила, а ще й пам’ятки архітектури. Але коли ідея — об’єднати все місто в єдиний колір і єдину позицію, що Одеса — це Україна, то ми звичайно були у захваті. Напевно тільки так можна було донести до кожного дитяти, дорослого, двору таку ідею. У людини якийсь скоріше страх чи незнання, бо там вибухи, якась інформація, переживання. І, коли вона виходить і бачить жовто-блакитний стяг, то в свідомості прокидається думка, що все нормально, я у своїй країні і ніхто сюди не прийде.
Ми цю ідею поширили, наші КП, які обслуговують житлові будинки, десь знайшли фарбу. Це сталося дуже швидко: менше ніж за тиждень ми зафарбували всі будинки. Може, звичайно, в якихось глибинках цього немає, але здебільшого і в спальних районах будинки зафарбовані в державний прапор.
Як розповіли у ZEZMAN Holding разом з комунальниками, понад тисячу волонтерів використали більше 500 літрів фарби та тисячу балончиків, аби у місті з’явились незнімні прапори.
Я думаю, що ця ідея залишиться надовго, війна закінчиться нашою перемогою, і в мирний час це також збережеться. Ідею національних символів ми маємо зберігати, нести та показувати своїм дітям. Державний прапор – має бути в серці, розумі та на вулицях, будинках. Всі повинні бути впевнені, що вони живуть в єдиній країні: дружній та непереможній.
Нагадаємо, що Олексій Чорний розповів про роботу гуманітарного штабу Одеської області.
Війна
На фронті від початку доби
Між Силами оборони України та російськими військами від початку доби відбулися 116 бойових зіткнень, на шести напрямках фронту бої досі тривають, найактивніше ворог продовжує атакувати на Покровському.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 суботи, 8 листопада, передає Укрінформ.
Із мінометів й артилерії війська РФ сьогодні обстріляли Гуту-Студенецьку та Сеньківку Чернігівської області, Хлібороб, Бачівськ і Нововасилівку Сумської області.
На Північно-Слобожанському та Курському напрямках українські захисники відбили десять ворожих атак, ще одне зіткнення триває. На цій ділянці фронту росіяни вже вісім разів застосовували для ударів авіацію, скинули 14 керованих авіабомб, також здійснили 90 обстрілів, зокрема вісім – з реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку оборонці зупинили дев’ять російських атак у районах Вовчанська, Вовчанських Хуторів, Синельникового й Тихого, у бік Дворічанського та Колодязного. Ще п’ять боєзіткнень тривають.
На Куп’янському напрямку захисники України відбили чотири з п’яти атак, здійснених ворогом у бік Петропавлівки та Піщаного. Бій триває.
На Лиманському напрямку російська армія двічі атакувала позиції оборонців у районі Дерилового та в бік Коровиного Яру, бої тривають.
На Слов’янському напрямку війська РФ десять разів намагалися просунутися на українські позиції в районах Ямполя, Серебрянки, Дронівки та Федорівки. Сили оборони зупинили вісім ворожих атак, два боєзіткнення тривають.
На Краматорському напрямку захисники відбили наступ росіян у районі Залізнянського.
На Костянтинівському напрямку ворог вісім разів намагався вклинитися в оборону поблизу Яблунівки, Щербинівки та в бік Софіївки.
На Покровському напрямку від початку доби російська армія здійснила 57 спроб потіснити Сили оборони із займаних позицій у районах Володимирівки, Федорівки, Никанорівки, Червоного Лимана, Родинського, Мирнограда, Променя, Лисівки, Покровська, Зеленого, Котлиного, Удачного, Молодецького, Котлярівки, Горіхового та Філії. Оборонці стримують натиск: 52 атаки вже відбиті.
На Олександрівському напрямку захисники України зупинили п’ять штурмових дій ворога. Росіяни намагаються просуватися в районах Зеленого Гаю, Орестополя, Привілля та Красногірського.
Авіаудару РФ зазнала Великомихайлівка.
На Гуляйпільському напрямку відбулися чотири бойові зіткнення в районах Успенівки й Новоуспенівського.
На Оріхівському напрямку загарбники здійснили одну атаку – намагалися просунутися вперед у районі Плавнів. Ворожа авіація завдала удару по Оріхову.
На Придніпровському напрямку російські війська здійснили одну спробу наступу, але зазнали невдачі.
Як повідомляв Укрінформ, у Харківській та Донецькій областях російська армія проводить активні штурмові дії із залученням малих піхотних груп.
Фото: Генштаб ЗСУ
Війна
з ким укладені і що передбачають
Україна станом на листопад 2025 року вже уклала з міжнародними партнерами 28 двосторонніх угод про співробітництво у сфері безпеки.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство оборони.
«Починаючи з 2024 року Україна підписала низку двосторонніх угод про співробітництво у сфері безпеки з міжнародними партнерами. Станом на листопад 2025 року Україна уклала 28 таких угод, які передбачають співпрацю у сфері оборони та довгострокову підтримку. Безпекові угоди підписував Президент України Володимир Зеленський», – ідеться у повідомленні.
В Міноборони зауважили, що ці документи спрямовані на посилення та поглиблення двостороннього співробітництва України з країнами-партнерами та формують підґрунтя для спільних дій у межах багатосторонніх механізмів.
«Вони стали логічним продовженням Декларації G7 про гарантії безпеки, ухваленої на Вільнюському саміті НАТО 2023 року, і закладають основу нової архітектури безпеки для України. Угоди закріплюють довгострокові зобов’язання партнерів підтримувати обороноздатність України, відновлення її військово-промислового комплексу та розвиток спільних оборонних проєктів», – наголосили в Міноборони.
Країни, з якими Україна підписала безпекові угоди: Велика Британія, Німеччина, Франція, Данія, Канада, Італія, Нідерланди, Фінляндія, Латвія, Іспанія, Бельгія, Португалія, Швеція, Ісландія, Норвегія, Японія, США, Естонія, Литва, Польща, Люксембург, Румунія, Чехія, Словенія, Ірландія, Греція (очікує ратифікації грецькою стороною), Албанія.
Окрім перерахованих країн, безпекова угода також підписана з Європейським Союзом, який об’єднує 27 держав.
«Угоди визначають пріоритетні напрями двосторонньої безпекової співпраці – військової, політичної, фінансової та гуманітарної. Більшість із них передбачають розвиток спільних оборонних спроможностей, навчання та підготовку військовослужбовців, співпрацю у сфері науки, розвідки, кіберзахисту, інфраструктури та гуманітарних питань», – підкреслили в Міністерстві оборони.
Усі підписані безпекові угоди мають десятирічний термін дії. Вони передбачають термінові консультації у разі нової агресії з боку РФ, підтримку України на шляху реформ для вступу в ЄС і НАТО, а також сприяння відновленню оборонно-промислового потенціалу.
Окрема увага приділена зміцненню систем захисту критичної інфраструктури, розвитку науково-дослідних програм і спільного виробництва озброєння.
«Угода з Європейським Союзом визначає стратегічну мету – допомогу у реформуванні сектору безпеки, інтеграції України до європейського оборонного простору та координації дій у сфері санкційної політики й відновлення», – наголосили в Міноборони.
В міністерстві зауважили, що найважливіші домовленості за безпековими угодами залишаються непублічними – вони спрямовані на підвищення обороноздатності України та спільну реалізацію стратегічних оборонних проєктів.
«У комплексі ці угоди формують фундамент нової системи колективної безпеки в Європі, покликаної запобігти повторенню агресії та забезпечити стабільність на десятиліття вперед», – підсумували в Міноборони.
Як повідомляв Укрінформ, міністр оборони Денис Шмигаль заявив, що Україна планує розпочати локалізоване виробництво винищувачів Gripen вже з 2033 року.
Війна
Пам’яті Героя України, поліцейського Даніїла Сафонова
Найбільшим його бажанням було вижити у Маріуполі та відбити місто від росіян
Даніїл народився 24 жовтня 1993 року у Донецьку. Щоліта він приїжджав до бабусі в Маріуполь.
«Це моє друге рідне місто, тут у мене багато родичів», – казав хлопець.
Даніїл любив грати на PlayStation, збирати каміння з відбитками давніх рослин, марив уламками амфор і, коли знаходив їх, шліфував і вичищав – дуже з того тішився. Любов до історії перейняв від батька. Зокрема, добре знав історію Німеччини.
У 2013 році хлопець завершив службу в армії та вступив до Донецького національного технічного університету. Здобував освіту заочно, а у вільний час працював на шахті, як тато і дідусь.
Коли у 2014 році почалась війна з РФ, Даніїл ще певний час був у Донецьку. За словами найкращого друга Віктора, спершу його товариш не надто підтримував Майдан і одного разу вони добряче посперечались на цю тему, тож більше її не порушували.
«Але потім він сам зрозумів, якою є ситуація, що пропонує та сторона, а що — наша. Усвідомив, що краще йти за своєю країною», – заявив друг.

Тоді у Донецьку відбувалися проукраїнські мітинги і Даніїл із Віктором стали активістами. Їх навіть сильно побили фізично на одному з останніх мітингів за Україну у квітні 2014 року. Після повної окупації Донецька Даніїл виїхав у Маріуполь.
У 2015 році у нього народився син Владислав, якого вважав своїм найбільшим здобутком. «Мій син – моє світло! Він мотивує мене на досягнення нових цілей!», – казав Даніїл.

Коли того року росіяни почали бомбити Східний район Маріуполя і там стало нестерпно, то чоловік виїхав до Теребовлі Тернопільської області. Згодом підписав контракт із 44-ю артбригадою імені гетьмана Данила Апостола.
Був артилеристом-навідником, обіймав пост командира відділення взводу управління командира батареї і три роки їздив на ротації в АТО. А коли контракт із ЗСУ скінчився у 2019 році, Даніїл не захотів підписувати новий – повернувся до Маріуполя. Він довго шукав себе, не знав, де працювати.

Але у реформу поліції чоловік тоді повірив. Зокрема, Даніїл повірив Михайлу Вершиніну, ексбійцю «Правого сектору», теж переселенцю, який на той момент працював у поліції на Донеччині.
«Він прагне змін, я йому довіряю, саме тому пішов туди. Я буду не «мусором», а чесним правильним поліцейським», – зазначив чоловік. І почав працювати в управлінні патрульної поліції Донецької області.
Поліцейським він був і під час патрулювання, і у вільні хвилини. Чоловік просто марив службою, згадує сестра Ольга.
«Справжній. Чистий. Ідеаліст. Дуже правильний хлопець і світла людина. Ні в кого не йшов на повідку. Мав свої принципи – розумні, трохи ідеалістичні, але для його віку це було нормально. І він чітко їх дотримувався», – розповів Михайло.

Даніїл навчався у Маріупольській академії поліції, після якої працював у слідчому ізоляторі, де контролював дотримання пропускного режиму.
Коли розвідка західних союзників доповіла, що буде повномасштабна війна з РФ, він написав рапорт на звільнення з поліції, щоб знову піти до лав ЗСУ. Але зі служби Даніїла не відпустили, бо поліція теж матиме безліч роботи: потрібно ганяти мародерів, допомагати цивільним тощо.
Під час повномасштабного вторгнення РФ правоохоронець захищав Маріуполь. Зокрема, попри смертельну небезпеку, їздив у Лівобережний район міста, аби надати місцевим допомогу.

У квітні 2022 року Даніїл передислокувався на завод «Азовсталь».
«Усім нам було дуже страшно. Але в будь-якому випадку він тримав себе в руках, хоча розумів, що фінал може бути найгіршим», – сказав Михайло, який тоді був начальником поліції Маріуполя.
Правоохоронець разом з іншими поліцейськими тоді евакуював із міста понад 4 000 людей, з них близько тисячі – діти. Чоловік допомагав постраждалим, розбирав завали знищеного окупантами драматичного театру, брав участь у боях за «Азовсталь» і зводив укріплення.
«Даніїл до останнього був вірний присязі, допомагав людям. Він був одним із тих поліцейських, які рятували немовля в пологовому, який розбомбили ворожі бомби. Він – один із тих людей, які доставляли людям воду в ті частини нашої країни, де громадяни залишались і без води, і без їжі», – зазначив колега Олександр Чернов.

Сам Даніїл 19 квітня 2022 року заявив, що він залишався у Маріуполі, бо вже один раз покинув свій дім і вдруге цього робити не хотів.
«Можливість була вийти, але як я буду дивитися в очі своїм побратимам, з якими стою пліч-о-пліч? Тож будемо боротися до кінця! Маріуполя більше немає, є тільки руїни і більше нічого. На це дуже боляче дивитися, але це і не дає кинути зброю», – повідомив чоловік.
За словами поліцейського, його бабуся померла від пневмонії в укритті.

«Найбільше бажання — вижити та відбити місто повністю. Маріуполь — це Україна», – казав Даніїл.

2 травня 2022 року Даніїл із двома побратимами потрапили під мінометний обстріл росіян, коли поверталися з бойового завдання на території «Азовсталі». Усі троє загинули.
«Вони пішли по воду, це була дуже складна тема. Він міг би відмовитись, бо будь-який вихід за їжею або водою – це рулетка, бо вся територія прострілювалася. Але він пішов. І більше живим ми його не бачили», – зазначив Михайло.
Про загибель коханого дружина Валентина дізналася лише місяць по тому – через брак зв’язку. Вона обіцяла чоловіку піклуватися про його кішку Асю – і дотримала свого слова: тварина разом з нею переїхала на підконтрольну Україні територію.
«Даня Сафонов – це людина зі своєю життєвою історією, зі своєю думкою та філософією. Міг пояснити свою позицію та при цьому шанував думку співрозмовника», – сказав заступник командира роти Віктор Молчанов.

За словами сестри Ольги, Даніїл любив свою родину і своїх близьких – балував племінників, коли приїжджав у гості, робив подарунки друзям.
«Даня був компанійським і веселим і у будь-якій ситуації завжди казав: «Сестричко, не переживай, все буде добре!». Навіть на «Азовсталі» весь час був веселим», – сказала жінка.
Колега Євгенія Сальникова заявила, що чоловік міг знайти позитив у всьому. Вона зазначила, що Даніїл одним влучним словом міг розрадити та підтримати.
«За весь час, що я його знаю, він порушив лише одну обіцянку – повернутися живим», – з сумом каже Євгенія.


Церемонія прощання із Даніїлом Сафоновим пройшла 21 червня 2022 року у Церкві святого Миколая у Теребовлі.
Указом Президента Володимира Зеленського №421/2023 від 8 липня 2023 року лейтенанту поліції було посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Вічна та світла пам’ять Захисникові!
Фото: Х Даніїл з МІСТА ГЕРОЯ МАРІУПОЛЬ, Патрульна поліція, Теребовлянська міська рада
За матеріалами Книги пам’яті органів системи МВС, Главком, Громадське, Донецька ОДА
-
Події1 тиждень agoВ Україні оцифрували унікальний Острозький Коран
-
Відбудова1 тиждень agoУкраїна та Світовий банк обговорили роботу над Стратегією житлової політики
-
Усі новини1 тиждень agoЖінка відмовила в житлі батькам, які продали будинок в очікуванні кінця світу: думка соцмереж
-
Політика1 тиждень agoСибіга вручив главі МЗС Словенії відзнаку «Бурштинове серце»
-
Одеса1 тиждень agoВійськовий з Одещини отримав штраф за підроблене посвідчення водія
-
Події1 тиждень agoНа участь у Нацвідборі на Євробачення-2026 подали понад 450 заявок
-
Війна1 тиждень agoПам’яті історика, журналіста і воїна Костянтина Пономаренка (позивний «Ван Гог»)
-
Війна1 тиждень agoСибіга підтвердив атаки Росії по Україні ракетами, що здатні нести ядерні боєголовки