Connect with us

Війна

Розмальовані фасади, опалювальний сезон, воєнний стан та зміна пріоритетів: чим займаються одеські комунальники

Published

on

Вулиці підмітають, нові квіти висаджують, райони прибирають: все що ми бачили і у минулому мирному житті відбувається і зараз. У комунальних служб задачі слідкувати за містом, його чистотою, підготовлювати до сезону залишились актуальними, але пріоритети змінились, а всі проєкти очікують часу відбудовування. Роботи багато, а якої саме? Про це “Дайджесту Одеси” розповів заступник директора департаменту міського господарства Одеської міськради Віталій Цуркан.

Як на вторгнення відреагували комунальні служби в Одесі? 

Якщо говорити, що комунальні служби на початок бойових дій у нашій країні роз’їхалися, розбіглися, були зупинені — це не так. Як і у всіх людей був страх, було нерозуміння, але ми чиновники. Ми розуміємо, що на наших плечах та на плечах наших співробітників великий пласт роботи. Вона може не проглядатись людям зі сторони або тим, хто в якійсь паніці опиняється, але вона дуже відчутна. Кожен усвідомлює, що повинен щось зробити, він не може взяти і залишити своє робоче місце. 

Згідно з інструкціями наш департамент перетворився в єдину комунальну службу на момент активних бойових дій. Наш директор департаменту, Наталія Мостовських, очолює цю комунальну службу. Всі наші комунальні підприємства стають єдиним механізмом, а не двадцятьма, як зазвичай. 

На момент вторгнення нас зібрав віцемер Дмитро Жеман. Ми говорили, як нам підтримати Одесу, показати жителям, що місто продовжує жити. Мер поставив таке завдання: місто продовжує жити і тим самим потрібно показувати надію людям, що ніхто не збитий з пантелику. Ми розробили модель того як діятимемо. Конкретні служби займатимуться відновленням і упорядкуванням бомбосховищ, укриттів. Інші — продовжують підмітати вулиці, готувати місто до весняно-літнього періоду. 

Фото: Департамент міського господарства Одеської міської ради

Яка робота наразі головна у комунальних підприємств?

Ми є дуже складним департаментом. Дуже багато роботи, у мирний час ми неймовірно завантажені: проєкти, плани, щільний графік, фінансування, презентаці ідей майбутнього, звіти. Все це мало реалізуватись і цього року також. Зрозуміло, що наразі пішло на другий план і в нас залишились звичні справи. Комунальні підприємства продовжують виконувати свої функціональні обов’язки: їздять глобуси, чистять дороги, метуть двірники та інше.

Дякувати Богу, що в нашому місті не було бойових дій і бюджетна сфера практично не просіла. У нас всі із зарплатами. Керівників підрозділів налаштовували на те, що вони є прикладом колективу, повинні показувати щоранку, що налаштовані на агресивну (у хорошому сенсі) роботу, яка має привести до результату: якісне прибирання, посадка, прибирання, миття територій, тощо. 

Фото: Департамент міського господарства Одеської міської ради

Мешканців це радує, особливо, коли знімаємо якісь оборонні споруди. Приїжджали навіть делегації, які хотіли подивитись, як живе місто у воєнний час. Звичайно в деяких моментах, якісь радісні речі, вони через певний ком у горлі. Одеса показує, що вона живе, але водночас тут неподалік люди сидять в окопах – ми їх підтримуємо. Завжди беремо участь у подібних заходах допомоги.

Яких складнощів, пов’язаних зі вторгнення боялись, особливо під час опалювального сезону? У мешканців міста було багато сюжетів, і здебільшого вони не радісні.

Нас не може не турбувати воєнний стан, бо це непокоїть усю країну. Одеса велике місто, зараз ще насичене переміщеними громадянами. Вони переживають, а чи правильне обрали місто, щоб перезимувати, жити. Насамперед враховуємо побажання та надії мешканців, які вірять у те, що ми все зробимо правильно, а військові нас захистять. 

Ми, своєю чергою, передбачили низку заходів, які могли б убезпечити нашу критичну інфраструктуру. Загалом у нас не зовсім та професія, щоб закрити якийсь простір. Моделювали події та відбувались своєрідні вчення, на випадки відсутності світла чи газу. Зараз розробляється механізм, рекомендації. Ми спілкуємось з Обласною військовою адміністрацією, обмінюємось рекомендаціями та варіантами розвитку подій. Якщо така модель передбачається, то розташовуватимемо пункти обігріву. У цьому питанні нам допомагають і допомагатимуть. Всі комунальні підприємства проінструктовані і мають план щодо того, як поводитись у складних умовах, коли не буде основних джерел обігріву, електроживлення. Насамперед вони думатимуть про людей, потім уже про себе. Сподіваюся, що такого не відбуватиметься, але ми маємо бути готові. 

Чи готові вже до опалювального сезону? 

Як правило, у нас підготовка до опалювального сезону починається рівно тоді, коли він закінчується, прямо наступного дня. Люди думають, що ось у трубах щось зашуміло, отже незабаром буде опалювальний сезон — а це серпень місяць. Це не зовсім так.

Як тільки закінчили опалювальний сезон, наступного дня, теплопостачальна та обслуговувальна організація, вже мають план гідравлічних випробувань. Це перше, що потрібно зробити для того, щоб виявити слабкі місця в мережі, зрозуміти яким чином вирішуватимуться проблеми ремонту, де брати матеріали та за які кошти. І ще треба донести населенню про їхні заборгованості. Це комплекс заходів, який рік у рік дуже схожий. Він необхідний, щоб уже до наближення опалювального сезону ми позбулись достатньо об’ємної кількості проблем, які можуть бути на початку нового сезону. 

Фото: Департамент міського господарства Одеської міської ради

Перша гідравліка відбувається у травні, друга у липні, третя — кінці серпня/початку вересня. Обслуговувальні організації, ЖКС, вони так само як і теплопостачальні, випробовують будинкові мережі. У кожному будинку з центральним опаленням є елеваторний вузол, який називаємо тепловим пунктом. Однозначно він має бути приведеним до ладу. Готуються всі, хто причетний до цього. 

Під час випробувань мережі можуть траплятись пориви, тому одразу це місце розкопується і починаються необхідні роботи. Але є різниця у тому наскільки велика ділянка потребує реставрації чи заміни. У будинках схожа система: йде опресування системи, наповнення її назад, спуск хімочищеної води та виявлення течій чи проблем. 

Щотижня у нас проходять штаби тепла, де віцемер Дмитро Жеман, директор Департаменту Наталія Мостовських та всі учасники процесу, а це: обслуговувальна, теплопостачальна організація, ОДЕСАГАЗ, представники приватних компаній, які мають котельні, всі ми обговорюємо та вирішуємо нагальні проблеми. Це серйозний процес, який тягне за собою низку заходів до виконання. Можу сказати, що ми з ним справляємось і сьогодні, навіть у цей складний час, наше місто на 96% готове до опалювального сезону. Навіть якщо є якісь пориви та ремонтні роботи зараз, то у розраховані дні, ми знаємо, коли що закінчимо. Я впевнений, що розпочнемо опалювальний сезон вчасно, як запланували. Особливих проблем немає. 

По всьому місту на фасадах будинків фарбою намальований український прапор, акція “колір миру”. Коли, як та з ким відбулася реалізація цієї акції?

Справді, це реалізувалось з перших днів повномасштабної війни, з 24 лютого. Як правило, на початку весни комунальні служби проводять закупівлю прапорів до державних свят. На той момент ми не були повністю забезпечені прапорами, ось тут і виникла ця ідея у заступника мера – Дмитра Жемана, яку він погодив з мером. Там де не вистачатиме прапорів — ми їх намалюємо. Всі дуже вподобали цю ідею. Раніше ми сказали б: ну як це розмальовувати фасад. Адже ми ж боремося з тими, хто це робить і є норми, правила, а ще й пам’ятки архітектури. Але коли ідея — об’єднати все місто в єдиний колір і єдину позицію, що Одеса — це Україна, то ми звичайно були у захваті.  Напевно тільки так можна було донести до кожного дитяти, дорослого, двору таку ідею. У людини якийсь скоріше страх чи незнання, бо там вибухи, якась інформація, переживання. І, коли вона виходить і бачить жовто-блакитний стяг, то в свідомості прокидається думка, що все нормально, я у своїй країні і ніхто сюди не прийде.

Ми цю ідею поширили, наші КП, які обслуговують житлові будинки, десь знайшли фарбу. Це сталося дуже швидко: менше ніж за тиждень ми зафарбували всі будинки. Може, звичайно, в якихось глибинках цього немає, але здебільшого і в спальних районах будинки зафарбовані в державний прапор. 

Як розповіли у ZEZMAN Holding разом з комунальниками, понад тисячу волонтерів використали більше 500 літрів фарби та тисячу балончиків, аби у місті з’явились незнімні прапори.

Фото: ZEZMAN Holding
Фото: ZEZMAN Holding

Я думаю, що ця ідея залишиться надовго, війна закінчиться нашою перемогою, і в мирний час це також збережеться. Ідею національних символів ми маємо зберігати, нести та показувати своїм дітям. Державний прапор – має бути в серці, розумі та на вулицях, будинках. Всі повинні бути впевнені, що вони живуть в єдиній країні: дружній та непереможній.

Нагадаємо, що Олексій Чорний розповів про роботу гуманітарного штабу Одеської області.

Війна

за тиждень знешкодили 3198 російських військових

Published

on

Як передає Укрінформ, про це повідомляє СБУ.

“Це рекордний показник для наших спецпризначенців за кількістю ураженої живої сили противника за такий короткий період”, —наголосили в СБУ.

Читайте також: Сили оборони з початку року уразили дронами понад 1000 російських катерів і човнів

За верифікованими даними спецпідрозділу, 2146 загарбників були вбиті та 1052 поранені.

Як повідомляв Укрінформ, воїни Центру спецоперацій Служби безпеки України “Альфа” у вересні знешкодили понад 7600 російських загарбників та уразили 26 засобів протиповітряної оборони і 16 реактивних систем залпового вогню.

Фото: СБУ



Джерело

Continue Reading

Війна

31 жовтня 1995 року Україна знищила останній танк Т-62 — деталі

Published

on


31 рік тому, у 1995 році, українці відмовились від старих танків СРСР, тим часом росіяни дбайливо їх берегли для майбутньої війни. У перші місяці вторгнення Російська Федерація кинула в атаку колони танків. Пройшло майже чотири роки, а бронемашини у росіян все ще є. Як так сталось, що Україна знищила партію танків, а у 2022 році просила партнерів дати хоча б дещицю броні?

Україна знищила танки, а також бронемашини, артсистеми, літаки та вертольоти, які дістались їй у спадок від СРСР. Разом з нею це робили інші колишні республіки, які хотіли показати, що вони не воюватимуть між собою й поважають кордони сусідів. Такі ж зобов’язання взяла і Росія. Фокус розібрався, чому Україна порізала бронетехніку, тисячі одиниць якої стояли на полігонах і могли піти у бій.

Останній танк Т-62 — як Україна відмовилась від бронетехніки

З 1990 по 1992 рік СРСР (потім — 15 незалежних держав), а також країни-члени Варшавського договору та країни-члени НАТО підписали угоду про звичайні збройні сили у Європі (ДЗЗСЄ або скороч. “договір про роззброєння”). У документі, який можна почитати на порталі Верховної Ради, сторони пообіцяли добровільно позбутись надлишку військової техніки.

На момент розпаду СРСР на полігонах України стояло 6500 танків різних типів. Серед них — найстаріші Т-62 та Т-54 і новіші Т-72. Відповідно до угоди, українці пообіцяли, що зменшать кількість танків до 4080 од. Це був перший етап роззброєння, і протягом трьох років, з 1992 по 1995, “броні” стало менше на 40%. Тим часом РФ у 2007 році вийшла з ДЗЗСЄ під приводом того, що НАТО розширяється на схід. Росіяни перестали утилізувати техніку, натомість поставили її на збереження.



Танки України стали частиною угоди про роззброєння

Фото: Скриншот

Як нищили старі танки

Після укладання договору український уряд взявся до добровільного знищення танків. Для цього їх розрізали, вирізали броню, руйнували ходову частину та башту, різали на метал та здавали в брухт.

Працівник обрізає дуло танку Т-62



Танки України — працівник спилює дуло старого Т-62

Фото: “Укрінформ”

Бронетехніку списували з обліку, забирали з полігонів та везли на найближчий завод, який мав можливість виконати таку місію. Наприклад, танки могли відправити на “Криворіжсталь”, “Львівський бронетанковий завод” (ЛБТЗ), Житомирський та Харківський бронетанкові заводи.

Полігон наповнений рештками старих танків під час роззброєння



Танки України — рештки старих бронемашин під час роззброєння

Фото: “Укрінформ”

Країни мали право самостійно обрати, яку техніку різати, тому Україна позбувалась найстаріших екземплярів. ЛБТЗ розрізали понад 1 тис. бронемашин Т-52, Т-54, Т-62, ще якусь частину перетворили на трактори, крани, тягачі.

Військовий показує демонтовану танкову башту



Танки України — демонотована башта старої бронемашини

Фото: “Укрінформ”

31 жовтня 1995 року Україна ліквідувала останній танк, який пообіцяла знищити за договором про роззброєння. У Києві провели урочисту церемонію, у якій брали участь представники Британії та інших країн. Ймовірно, саме тому цю дату вважають символічним днем знищення останнього Т-62.

Чому Україна втрачала танки після 1995 року

До 2014 року Україна продовжувала зменшувати кількість танків, і це відбувалось різними шляхами. Найперше посадовці керувались тим, що країна має позаблоковий статус і в бюджеті немає грошей для утримання великих запасів військової техніки. З цих міркувань українські урядовці почали списувати, консервувати, а також продавати зброю за кордон: продавали, зокрема, і танки. Основними покупцями були країни Африки та Азії. Крім того, майже третина експорту припадала на Росію. На інфографіці проєкту “Слово і діло” бачимо, що за роки незалежності Україна втратила сумарно 2577 танків. Найбільше, 1000 од., — за президентства Віктора Януковича.

Інфографіка з даними про трьох президентів і втрату танків



Танки України — який президент продав найбільше бронемашин

Фото: Слово і діло

Водночас, як свідчать журналістські розслідування, держслужбовці разом зі спільниками налагодили нелегальний продаж радянської зброї. У 2021 році на порталі “Заборона” розповіли про деякі оборудки 90-их і 2000-их років. Контрабандисти вивозили будь-яку військову техніку: від танків до гелікоптерів. Одна з історій — 33 танки Т-72 для Південного Судану. У справі фігурувала компанія “Укрспецекспорт”, яка заявляла, що техніку продали легально та везли в Кенію.

Т-62 та інші танки на російсько-українській війні

Бронетехніка РФ у 2022–2025 роках

У перші дні вторгнення РФ українці бачили старі та нові танки, які прямували до Києва, Чернігова, Сум, Харкова, Маріуполя, Запоріжжя та Херсона. Орієнтовна кількість робочих бронемашин у ЗС РФ — 2927 од. На фронті помітили навіть 60-річні танки Т-62: більшість таких інцидентів відбулась у 2022–2023 роках.

Восени 2025 року аналітики встановили, що Москва протягом року може отримувати приблизно 200 танків: частина — нові, частина — відновлені зі старих радянських.

З якою бронею Україна зустріла вторгнення РФ

Разом з продажем та розрізанням Україна модернізувала старі радянські танки й почала випускати новий Т-84БМ “Оплот”. На момент російського вторгнення ЗСУ мали приблизно 1 тис. танків — у 6,5 раза менше, ніж було до роззброєння. Щоб впоратися з нестачею броні, партнери передали Україні 800-1000 танків: Т-72, Leopard 2, Abrams, Challenger 2, AMX-10, T-72/PT-91.

31 жовтня 1995 року Україна виконала угоду про роззброєння, знищивши останній танк Т-62. Після цього 30 років бронетехніка експортувалась, списувалась, викрадалась. У 2025 році РФ і далі має танки, які кидає у механізовані штурми на різних ділянках фронту. Тим часом Україну виручають партнери: наприклад, у вересні на фронт прийшли хорватські М-84А4.



Джерело

Continue Reading

Війна

Росіяни залучають до штурмів на Гуляйпільському напрямку найманців з Африки та Азії

Published

on

Росіяни залучають до штурмів на Гуляйпільському напрямку фронту завербованих найманців із країн Африки та Азії.

Як передає Укрінформ, про це у Телеграмі повідомляє 7-й корпус Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

7-й корпус ДШВ продовжує оборонну операцію на Гуляйпільському напрямку. Минулого тижня Сили оборони знищили та поранили близько 900 військовослужбовців РФ, що майже на 150 більше, ніж за попередній період, а також це рекордний показник за останні два місяці.

Через значні втрати на передових позиціях росіяни змушені перегруповувати сили, проводити ротації та замінювати підрозділи. Зокрема, за наявною інформацією, через втрати відбувається заміна у складі 5-ї загальновійськової армії РФ: 57-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади на сили 60-ї окремої мотострілецької бригади. Після поповнення особового складу ворог намагатиметься відновити інтенсивність штурмових дій.

Основною тактикою росіян залишається інфільтрація малими піхотними групами чисельністю від одного до п’яти військовослужбовців.

Водночас підрозділи у смузі відповідальності 7-го корпусу ДШВ фіксують участь у штурмах не лише громадян РФ, а й іноземців. Зокрема, російське командування залучає до бойових дій на напрямку найманців із країн Африки та Азії.

Вербування проходить у класичний спосіб: іноземцю обіцяють цивільну роботу або безпечну контрактну службу. З прибуттям у них вилучають документи та мобільні телефони, а після позбавлених зв’язку насильницькими методами відправляють на лінію бойового зіткнення, зазначають військові.

Читайте також: Росія збільшує вербування найманців у Африці через великі втрати на війні проти України – Bloomberg

Так, нещодавно на Гуляйпільському напрямку Сили оборони захопили у полон громадянина Республіки Індонезія, який діяв у складі 39-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ.

Як повідомляв Укрінформ, за даними секретаря Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, бригадного генерала Дмитра Усова, Міністерство оборони Росії загалом уклало контракти з майже 46 тисячами іноземців зі 151 країни. Близько половини іноземних військовополонених, яких опитала українська сторона, знали, що воюватимуть проти України.

Фото ілюстративне

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.