Війна
Розмальовані фасади, опалювальний сезон, воєнний стан та зміна пріоритетів: чим займаються одеські комунальники
Вулиці підмітають, нові квіти висаджують, райони прибирають: все що ми бачили і у минулому мирному житті відбувається і зараз. У комунальних служб задачі слідкувати за містом, його чистотою, підготовлювати до сезону залишились актуальними, але пріоритети змінились, а всі проєкти очікують часу відбудовування. Роботи багато, а якої саме? Про це “Дайджесту Одеси” розповів заступник директора департаменту міського господарства Одеської міськради Віталій Цуркан.
Як на вторгнення відреагували комунальні служби в Одесі?
Якщо говорити, що комунальні служби на початок бойових дій у нашій країні роз’їхалися, розбіглися, були зупинені — це не так. Як і у всіх людей був страх, було нерозуміння, але ми чиновники. Ми розуміємо, що на наших плечах та на плечах наших співробітників великий пласт роботи. Вона може не проглядатись людям зі сторони або тим, хто в якійсь паніці опиняється, але вона дуже відчутна. Кожен усвідомлює, що повинен щось зробити, він не може взяти і залишити своє робоче місце.
Згідно з інструкціями наш департамент перетворився в єдину комунальну службу на момент активних бойових дій. Наш директор департаменту, Наталія Мостовських, очолює цю комунальну службу. Всі наші комунальні підприємства стають єдиним механізмом, а не двадцятьма, як зазвичай.
На момент вторгнення нас зібрав віцемер Дмитро Жеман. Ми говорили, як нам підтримати Одесу, показати жителям, що місто продовжує жити. Мер поставив таке завдання: місто продовжує жити і тим самим потрібно показувати надію людям, що ніхто не збитий з пантелику. Ми розробили модель того як діятимемо. Конкретні служби займатимуться відновленням і упорядкуванням бомбосховищ, укриттів. Інші — продовжують підмітати вулиці, готувати місто до весняно-літнього періоду.
Яка робота наразі головна у комунальних підприємств?
Ми є дуже складним департаментом. Дуже багато роботи, у мирний час ми неймовірно завантажені: проєкти, плани, щільний графік, фінансування, презентаці ідей майбутнього, звіти. Все це мало реалізуватись і цього року також. Зрозуміло, що наразі пішло на другий план і в нас залишились звичні справи. Комунальні підприємства продовжують виконувати свої функціональні обов’язки: їздять глобуси, чистять дороги, метуть двірники та інше.
Дякувати Богу, що в нашому місті не було бойових дій і бюджетна сфера практично не просіла. У нас всі із зарплатами. Керівників підрозділів налаштовували на те, що вони є прикладом колективу, повинні показувати щоранку, що налаштовані на агресивну (у хорошому сенсі) роботу, яка має привести до результату: якісне прибирання, посадка, прибирання, миття територій, тощо.
Мешканців це радує, особливо, коли знімаємо якісь оборонні споруди. Приїжджали навіть делегації, які хотіли подивитись, як живе місто у воєнний час. Звичайно в деяких моментах, якісь радісні речі, вони через певний ком у горлі. Одеса показує, що вона живе, але водночас тут неподалік люди сидять в окопах – ми їх підтримуємо. Завжди беремо участь у подібних заходах допомоги.
Яких складнощів, пов’язаних зі вторгнення боялись, особливо під час опалювального сезону? У мешканців міста було багато сюжетів, і здебільшого вони не радісні.
Нас не може не турбувати воєнний стан, бо це непокоїть усю країну. Одеса велике місто, зараз ще насичене переміщеними громадянами. Вони переживають, а чи правильне обрали місто, щоб перезимувати, жити. Насамперед враховуємо побажання та надії мешканців, які вірять у те, що ми все зробимо правильно, а військові нас захистять.
Ми, своєю чергою, передбачили низку заходів, які могли б убезпечити нашу критичну інфраструктуру. Загалом у нас не зовсім та професія, щоб закрити якийсь простір. Моделювали події та відбувались своєрідні вчення, на випадки відсутності світла чи газу. Зараз розробляється механізм, рекомендації. Ми спілкуємось з Обласною військовою адміністрацією, обмінюємось рекомендаціями та варіантами розвитку подій. Якщо така модель передбачається, то розташовуватимемо пункти обігріву. У цьому питанні нам допомагають і допомагатимуть. Всі комунальні підприємства проінструктовані і мають план щодо того, як поводитись у складних умовах, коли не буде основних джерел обігріву, електроживлення. Насамперед вони думатимуть про людей, потім уже про себе. Сподіваюся, що такого не відбуватиметься, але ми маємо бути готові.
Чи готові вже до опалювального сезону?
Як правило, у нас підготовка до опалювального сезону починається рівно тоді, коли він закінчується, прямо наступного дня. Люди думають, що ось у трубах щось зашуміло, отже незабаром буде опалювальний сезон — а це серпень місяць. Це не зовсім так.
Як тільки закінчили опалювальний сезон, наступного дня, теплопостачальна та обслуговувальна організація, вже мають план гідравлічних випробувань. Це перше, що потрібно зробити для того, щоб виявити слабкі місця в мережі, зрозуміти яким чином вирішуватимуться проблеми ремонту, де брати матеріали та за які кошти. І ще треба донести населенню про їхні заборгованості. Це комплекс заходів, який рік у рік дуже схожий. Він необхідний, щоб уже до наближення опалювального сезону ми позбулись достатньо об’ємної кількості проблем, які можуть бути на початку нового сезону.
Перша гідравліка відбувається у травні, друга у липні, третя — кінці серпня/початку вересня. Обслуговувальні організації, ЖКС, вони так само як і теплопостачальні, випробовують будинкові мережі. У кожному будинку з центральним опаленням є елеваторний вузол, який називаємо тепловим пунктом. Однозначно він має бути приведеним до ладу. Готуються всі, хто причетний до цього.
Під час випробувань мережі можуть траплятись пориви, тому одразу це місце розкопується і починаються необхідні роботи. Але є різниця у тому наскільки велика ділянка потребує реставрації чи заміни. У будинках схожа система: йде опресування системи, наповнення її назад, спуск хімочищеної води та виявлення течій чи проблем.
Щотижня у нас проходять штаби тепла, де віцемер Дмитро Жеман, директор Департаменту Наталія Мостовських та всі учасники процесу, а це: обслуговувальна, теплопостачальна організація, ОДЕСАГАЗ, представники приватних компаній, які мають котельні, всі ми обговорюємо та вирішуємо нагальні проблеми. Це серйозний процес, який тягне за собою низку заходів до виконання. Можу сказати, що ми з ним справляємось і сьогодні, навіть у цей складний час, наше місто на 96% готове до опалювального сезону. Навіть якщо є якісь пориви та ремонтні роботи зараз, то у розраховані дні, ми знаємо, коли що закінчимо. Я впевнений, що розпочнемо опалювальний сезон вчасно, як запланували. Особливих проблем немає.
По всьому місту на фасадах будинків фарбою намальований український прапор, акція “колір миру”. Коли, як та з ким відбулася реалізація цієї акції?
Справді, це реалізувалось з перших днів повномасштабної війни, з 24 лютого. Як правило, на початку весни комунальні служби проводять закупівлю прапорів до державних свят. На той момент ми не були повністю забезпечені прапорами, ось тут і виникла ця ідея у заступника мера – Дмитра Жемана, яку він погодив з мером. Там де не вистачатиме прапорів — ми їх намалюємо. Всі дуже вподобали цю ідею. Раніше ми сказали б: ну як це розмальовувати фасад. Адже ми ж боремося з тими, хто це робить і є норми, правила, а ще й пам’ятки архітектури. Але коли ідея — об’єднати все місто в єдиний колір і єдину позицію, що Одеса — це Україна, то ми звичайно були у захваті. Напевно тільки так можна було донести до кожного дитяти, дорослого, двору таку ідею. У людини якийсь скоріше страх чи незнання, бо там вибухи, якась інформація, переживання. І, коли вона виходить і бачить жовто-блакитний стяг, то в свідомості прокидається думка, що все нормально, я у своїй країні і ніхто сюди не прийде.
Ми цю ідею поширили, наші КП, які обслуговують житлові будинки, десь знайшли фарбу. Це сталося дуже швидко: менше ніж за тиждень ми зафарбували всі будинки. Може, звичайно, в якихось глибинках цього немає, але здебільшого і в спальних районах будинки зафарбовані в державний прапор.
Як розповіли у ZEZMAN Holding разом з комунальниками, понад тисячу волонтерів використали більше 500 літрів фарби та тисячу балончиків, аби у місті з’явились незнімні прапори.
Я думаю, що ця ідея залишиться надовго, війна закінчиться нашою перемогою, і в мирний час це також збережеться. Ідею національних символів ми маємо зберігати, нести та показувати своїм дітям. Державний прапор – має бути в серці, розумі та на вулицях, будинках. Всі повинні бути впевнені, що вони живуть в єдиній країні: дружній та непереможній.
Нагадаємо, що Олексій Чорний розповів про роботу гуманітарного штабу Одеської області.
Зранку 28 лютого армія США та ЦАХАЛ розпочали військову операцію проти Ірану з метою знищити військово-політичне керівництво країни та ядерну програму. У відповідь Тегеран запустив балістичні ракети по Катару, ОАЕ, Бахрейну та низці інших країн Близького Сходу.
Фокус веде онлайн-репортаж щодо подій на Близькому Сході на тлі військової операції Вашингтона та Єрусалима.
13:55. Іран заявляє про удар по школі під час атак США та Ізраїлю. ЗМІ повідомляють, що в провінції Хормозган під час авіаударів США та Ізраїлю було уражено початкову школу для дівчат. За попередніми даними, загинули щонайменше 36 учениць. Рятувальники продовжують розбирати завали – під ними можуть залишатися діти та вчителі.
13:40. Іранська влада погрожує ударами у відповідь не тільки по Ізраїлю, але й по базах США, розташованих на Близькому Сході. Про це повідомляє Al Jazeera з посиланням на високопоставленого чиновника.
Посадовець Ірану назвав американські та ізраїльські військові бази на території інших країн, зокрема у Катарі, ОАЕ та Бахрейні, “законими військовими цілями”. З його слів, США та Ізраїль “розпочали війну, яка матиме довгострокові наслідки”.
Станом на 13:40 відомо, що влада Сирії закриває повітряний простір над своєю країною на 12 годин. У повідомленні Головного управління цивільної авіації Сирії вказано, що такі заходи запроваджені до подальших розпоряджень.
Після атаки на Саудівську Аравію та ОАЕ уряди обох країн повідомили, що долучаються до військової операції США та Ізраїлю. У своїй заяві Ер-Ріяд вказує, що висловлює засудження дій Тегерану та висловив свою солідарність ОАЕ, Катару, ОАЕ, Йорданії та іншим країнам, які постраждали від атак Ірану.
“Королівство Саудівська Аравія рішуче засуджує й у найсильніших формулюваннях відкидає підступну іранську агресію та кричуще порушення суверенітету Об’єднаних Арабських Еміратів, Королівства Бахрейн, Держави Катар, Держави Кувейт і Хашимітського Королівства Йорданія, підтверджуючи свою повну солідарність і підтримку братніх держав та заявляючи про готовність надати всі свої можливості для сприяння їм у вжитті будь-яких заходів, а також застерігаючи про тяжкі наслідки подальшого порушення суверенітету держав і принципів міжнародного права”, — йдеться в заяві МЗС королівства.
12:10. У РФ відреагували на атаку по Ірану. Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв почав розповідати про історію США та Ірану, проводячи недоречні історичні паралелі.
11:25. В Катарі, ОАЕ, Бахрейні та Саудівській Аравії пролунали вибухи після пуску Іраном ракет. За інформацією ЗМІ, пуски балістичних ракет та ударних БПЛА були здійснені по територіям країн, де дислокуються американські військові
10:40. Іран атакує Ізраїль балістикою та готується “дати рішучу відповідь”. Як повідомляє державне телебачення в Тегерані, режим аятол готується помститися Ізраїлю. Пресслужба ЦАХАЛ зазначила, що в кількох регіонах Ізраїлю оголошено повітряну тривогу через фіксацію пусків швидкісних цілей. Місцевим надіслали повідомлення про загрозу балістичних ударів з проханням перейти в бомбосховища.
09:50. Президент Дональд Трамп підтвердив, що США почали масштабну атаку на Іран. Очільник Білого Дому назвав керівництво Ісламської Республіки “групою жахливих людей, дії котрих становлять небезпеку для Сполучених Штатів”.
09:20. Ізраїль атакував об’єкти в Ірані. За повідомленням ЗМІ, серії вибухів пролунали в Тегерані та Ісфахані. Згодом міністр оборони Ізраїлю Ізраель Кац згодом підтвердив, що його країна завдала превентивного удару по Ірану, щоб “усунути загрози для держави Ізраїль”.
Раніше Фокус розповідав про реакцію України на операцію “Левовий рик”. Очільник МЗС Андрій Сибіга повідомив, що Київ підтримує народ Ірану, але не політичний режим цієї країни.
Згодом стало відомо, що ЦАХАЛ намагався ліквідувати Алі Хаменеї та президента Пезешкіана. Журналіст Барак Равід вказує, що США зосереджені на знищенні ракетної програми та пускових установок Ірану, а Ізраїль — на фізичній ліквідації найвищого керівництва Ісламської Республіки.
Молодий слідчий став третім чоловіком у родині, який боронив Україну
Василь народився 14 січня 1997 року у місті Бережани на Тернопільщині. Навчався у Бережанській школі №3, яка сьогодні названа ім’ям Героя України Віталія Скакуна.
– Василь був активною, допитливою дитиною. Змалку захоплювався спортом. Любив грати у футбол, волейбол із друзями. А вже у старших класах зацікавився пауерліфтингом. Їздив на змагання, здобував нагороди. Син із дитинства був дуже наполегливий і вмів досягати поставленої мети, ніколи не відступав, – розповідає батько, нині майор запасу Олег Ярославович, який 20 років служив у поліції.
Після закінчення школи Василь вирішив продовжити справу тата і вступив до Національної академії внутрішніх справ. Він навчався на юридичному факультеті у філії закладу в Івано-Франківську. У 2018 році розпочав працювати слідчим в Підгаєцькому відділенні поліції, з 2021 року перейшов на посаду дізнавача відділу поліції у Бережанах.
– Син добре справлявся з роботою, адже мав відповідну освіту, знання і сумлінно ставився до своїх обов’язків. Його цінувало керівництво, неодноразово нагороджували грамотами, – додає Олег Ярославович.
Василь виріс у багатодітній родині. Сестри Ольга і Тетяна та брат Остап завжди були для нього надійною підтримкою.
– У нас надзвичайно дружна родина. Ми з братами і сестрою завжди підтримували одне одного, захищали, заступалися, якщо було потрібно. Любили збиратися вдома всі разом, особливо, коли подорослішали і роз’їхалися з батьківського дому, – розповідає сестра Ольга.
Коли почалася повномасштабна війна, батько Василя та чоловік Ольги стали на захист України. У 2024 році Олег Ярославович демобілізувався через стан здоров’я. Влітку цього ж року Василь повідомив рідним, що вирішив йти служити у стрілецький батальйон, який формували з поліцейських.
– Я з повагою поставився до синового рішення, коли він розповів про свій намір. Василь ще з перших днів повномасштабного вторгнення потроху купував собі військове спорядження. Я був переконаний, що війна довго не триватиме. А він казав мені: “Тату, ми ще всі підемо воювати. Звісно, краще хай не згодиться. Але якщо стане потрібно, то в мене воно буде”, – пригадує батько.
Під час бойового злагодження стрілецького батальйону поліції Тернопільщини Василя і двох його побратимів відрядили до 414-ї окремої бригади безпілотних систем, відомої як “Птахи Мадяра”.
– Син добре розбирався у техніці, комп’ютерах, тому він почав вчитися на оператора дронів. Йому ця справа подобалася, він проходив різні курси і вдосконалював навички. У березні Василь із двома побратимами повернувся ненадовго у стрілецький батальйон. Але через пару тижнів їх знову забрали до себе “Птахи Мадяра”, – згадує Олег Ярославович.
У підрозділі Василь займався аеророзвідкою, підтримкою бойових груп ударних FPV-дронів, коригував вогонь артилерії, забезпечуючи знищення техніки та особового складу противника. І хлопець, і його рідні з нетерпінням чекали травня, коли була запланована його перша відпустка. Але боєць так і не зміг обійняти найдорожчих людей. 23 квітня у районі села Зелений Кут Волноваського району на Донеччині, повертаючись із бойового завдання, разом із побратимами він потрапив під ворожий удар FPV-дронами.
– Я намагався зателефонувати синові ввечері того дня, але він не брав слухавку. Я подумав, можливо, втомлений і не може розмовляти. Був переконаний, що він згодом перетелефонує, – згадує батько.
Уже наступного дня родині повідомили трагічну звістку: Василь загинув, опинившись у епіцентрі ураження дрона. Побратими не встигли врятувати його із палаючого авто через повторний удар безпілотника.
Колеги з обласного управління поліції попрощалися з полеглим захисником на Майдані Волі у Тернополі. Воїна поховали на кладовищі села Рай поблизу Бережан.
Василя посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня, а також присвоїли йому звання “Почесний громадянин міста Бережани”. Рідні військовослужбовця створили петицію з проханням присвоїти йому звання Героя України.
– Мій брат прийняв свідоме рішення – стати на захист України. Самовіддано і відповідально виконував бойові завдання. Він віддав найдорожче – своє молоде життя, аби московська орда не топтала нашу землю, – говорить сестра Ольга.
У Василя залишилися батьки, сестри Ольга і Тетяна, брат Остап.
Світла пам’ять і честь Герою!
Юлія Томчишин
Фото з сімейного архіву та Нацполіції
Підготовлено Українським інститутом національної пам’яті спільно з Українським національним агентством Укрінформ та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Війна6 днів agoАтака ЗС РФ 22 лютого — кількість постраждалих у Києві та області зросла до 17
-
Суспільство5 днів agoПомер одеський письменник Сергій Стеблиненко Анонси
-
Відбудова6 днів agoГотові провести одну з наступних Конференцій із відновлення України у Відні
-
Події1 тиждень agoУ Львові відкрили виставку художніх робіт Тараса Шевченка
-
Одеса1 тиждень agoЗеленський розповів про обстріл Одеси — місто без води, світла та тепла
-
Усі новини1 тиждень agoжінка знайшла в пустелі таємничий телефон, який всіх вразив (фото)
-
Суспільство6 днів ago
Траса Одеса–Рені: небезпечні умови для подорожі
-
Війна1 тиждень agoЖурналісти встановили імена понад 186 тисяч загиблих в Україні російських військових