Війна
Розмальовані фасади, опалювальний сезон, воєнний стан та зміна пріоритетів: чим займаються одеські комунальники
Вулиці підмітають, нові квіти висаджують, райони прибирають: все що ми бачили і у минулому мирному житті відбувається і зараз. У комунальних служб задачі слідкувати за містом, його чистотою, підготовлювати до сезону залишились актуальними, але пріоритети змінились, а всі проєкти очікують часу відбудовування. Роботи багато, а якої саме? Про це “Дайджесту Одеси” розповів заступник директора департаменту міського господарства Одеської міськради Віталій Цуркан.
Як на вторгнення відреагували комунальні служби в Одесі?
Якщо говорити, що комунальні служби на початок бойових дій у нашій країні роз’їхалися, розбіглися, були зупинені — це не так. Як і у всіх людей був страх, було нерозуміння, але ми чиновники. Ми розуміємо, що на наших плечах та на плечах наших співробітників великий пласт роботи. Вона може не проглядатись людям зі сторони або тим, хто в якійсь паніці опиняється, але вона дуже відчутна. Кожен усвідомлює, що повинен щось зробити, він не може взяти і залишити своє робоче місце.
Згідно з інструкціями наш департамент перетворився в єдину комунальну службу на момент активних бойових дій. Наш директор департаменту, Наталія Мостовських, очолює цю комунальну службу. Всі наші комунальні підприємства стають єдиним механізмом, а не двадцятьма, як зазвичай.
На момент вторгнення нас зібрав віцемер Дмитро Жеман. Ми говорили, як нам підтримати Одесу, показати жителям, що місто продовжує жити. Мер поставив таке завдання: місто продовжує жити і тим самим потрібно показувати надію людям, що ніхто не збитий з пантелику. Ми розробили модель того як діятимемо. Конкретні служби займатимуться відновленням і упорядкуванням бомбосховищ, укриттів. Інші — продовжують підмітати вулиці, готувати місто до весняно-літнього періоду.
Яка робота наразі головна у комунальних підприємств?
Ми є дуже складним департаментом. Дуже багато роботи, у мирний час ми неймовірно завантажені: проєкти, плани, щільний графік, фінансування, презентаці ідей майбутнього, звіти. Все це мало реалізуватись і цього року також. Зрозуміло, що наразі пішло на другий план і в нас залишились звичні справи. Комунальні підприємства продовжують виконувати свої функціональні обов’язки: їздять глобуси, чистять дороги, метуть двірники та інше.
Дякувати Богу, що в нашому місті не було бойових дій і бюджетна сфера практично не просіла. У нас всі із зарплатами. Керівників підрозділів налаштовували на те, що вони є прикладом колективу, повинні показувати щоранку, що налаштовані на агресивну (у хорошому сенсі) роботу, яка має привести до результату: якісне прибирання, посадка, прибирання, миття територій, тощо.
Мешканців це радує, особливо, коли знімаємо якісь оборонні споруди. Приїжджали навіть делегації, які хотіли подивитись, як живе місто у воєнний час. Звичайно в деяких моментах, якісь радісні речі, вони через певний ком у горлі. Одеса показує, що вона живе, але водночас тут неподалік люди сидять в окопах – ми їх підтримуємо. Завжди беремо участь у подібних заходах допомоги.
Яких складнощів, пов’язаних зі вторгнення боялись, особливо під час опалювального сезону? У мешканців міста було багато сюжетів, і здебільшого вони не радісні.
Нас не може не турбувати воєнний стан, бо це непокоїть усю країну. Одеса велике місто, зараз ще насичене переміщеними громадянами. Вони переживають, а чи правильне обрали місто, щоб перезимувати, жити. Насамперед враховуємо побажання та надії мешканців, які вірять у те, що ми все зробимо правильно, а військові нас захистять.
Ми, своєю чергою, передбачили низку заходів, які могли б убезпечити нашу критичну інфраструктуру. Загалом у нас не зовсім та професія, щоб закрити якийсь простір. Моделювали події та відбувались своєрідні вчення, на випадки відсутності світла чи газу. Зараз розробляється механізм, рекомендації. Ми спілкуємось з Обласною військовою адміністрацією, обмінюємось рекомендаціями та варіантами розвитку подій. Якщо така модель передбачається, то розташовуватимемо пункти обігріву. У цьому питанні нам допомагають і допомагатимуть. Всі комунальні підприємства проінструктовані і мають план щодо того, як поводитись у складних умовах, коли не буде основних джерел обігріву, електроживлення. Насамперед вони думатимуть про людей, потім уже про себе. Сподіваюся, що такого не відбуватиметься, але ми маємо бути готові.
Чи готові вже до опалювального сезону?
Як правило, у нас підготовка до опалювального сезону починається рівно тоді, коли він закінчується, прямо наступного дня. Люди думають, що ось у трубах щось зашуміло, отже незабаром буде опалювальний сезон — а це серпень місяць. Це не зовсім так.
Як тільки закінчили опалювальний сезон, наступного дня, теплопостачальна та обслуговувальна організація, вже мають план гідравлічних випробувань. Це перше, що потрібно зробити для того, щоб виявити слабкі місця в мережі, зрозуміти яким чином вирішуватимуться проблеми ремонту, де брати матеріали та за які кошти. І ще треба донести населенню про їхні заборгованості. Це комплекс заходів, який рік у рік дуже схожий. Він необхідний, щоб уже до наближення опалювального сезону ми позбулись достатньо об’ємної кількості проблем, які можуть бути на початку нового сезону.
Перша гідравліка відбувається у травні, друга у липні, третя — кінці серпня/початку вересня. Обслуговувальні організації, ЖКС, вони так само як і теплопостачальні, випробовують будинкові мережі. У кожному будинку з центральним опаленням є елеваторний вузол, який називаємо тепловим пунктом. Однозначно він має бути приведеним до ладу. Готуються всі, хто причетний до цього.
Під час випробувань мережі можуть траплятись пориви, тому одразу це місце розкопується і починаються необхідні роботи. Але є різниця у тому наскільки велика ділянка потребує реставрації чи заміни. У будинках схожа система: йде опресування системи, наповнення її назад, спуск хімочищеної води та виявлення течій чи проблем.
Щотижня у нас проходять штаби тепла, де віцемер Дмитро Жеман, директор Департаменту Наталія Мостовських та всі учасники процесу, а це: обслуговувальна, теплопостачальна організація, ОДЕСАГАЗ, представники приватних компаній, які мають котельні, всі ми обговорюємо та вирішуємо нагальні проблеми. Це серйозний процес, який тягне за собою низку заходів до виконання. Можу сказати, що ми з ним справляємось і сьогодні, навіть у цей складний час, наше місто на 96% готове до опалювального сезону. Навіть якщо є якісь пориви та ремонтні роботи зараз, то у розраховані дні, ми знаємо, коли що закінчимо. Я впевнений, що розпочнемо опалювальний сезон вчасно, як запланували. Особливих проблем немає.
По всьому місту на фасадах будинків фарбою намальований український прапор, акція “колір миру”. Коли, як та з ким відбулася реалізація цієї акції?
Справді, це реалізувалось з перших днів повномасштабної війни, з 24 лютого. Як правило, на початку весни комунальні служби проводять закупівлю прапорів до державних свят. На той момент ми не були повністю забезпечені прапорами, ось тут і виникла ця ідея у заступника мера – Дмитра Жемана, яку він погодив з мером. Там де не вистачатиме прапорів — ми їх намалюємо. Всі дуже вподобали цю ідею. Раніше ми сказали б: ну як це розмальовувати фасад. Адже ми ж боремося з тими, хто це робить і є норми, правила, а ще й пам’ятки архітектури. Але коли ідея — об’єднати все місто в єдиний колір і єдину позицію, що Одеса — це Україна, то ми звичайно були у захваті. Напевно тільки так можна було донести до кожного дитяти, дорослого, двору таку ідею. У людини якийсь скоріше страх чи незнання, бо там вибухи, якась інформація, переживання. І, коли вона виходить і бачить жовто-блакитний стяг, то в свідомості прокидається думка, що все нормально, я у своїй країні і ніхто сюди не прийде.
Ми цю ідею поширили, наші КП, які обслуговують житлові будинки, десь знайшли фарбу. Це сталося дуже швидко: менше ніж за тиждень ми зафарбували всі будинки. Може, звичайно, в якихось глибинках цього немає, але здебільшого і в спальних районах будинки зафарбовані в державний прапор.
Як розповіли у ZEZMAN Holding разом з комунальниками, понад тисячу волонтерів використали більше 500 літрів фарби та тисячу балончиків, аби у місті з’явились незнімні прапори.
Я думаю, що ця ідея залишиться надовго, війна закінчиться нашою перемогою, і в мирний час це також збережеться. Ідею національних символів ми маємо зберігати, нести та показувати своїм дітям. Державний прапор – має бути в серці, розумі та на вулицях, будинках. Всі повинні бути впевнені, що вони живуть в єдиній країні: дружній та непереможній.
Нагадаємо, що Олексій Чорний розповів про роботу гуманітарного штабу Одеської області.
Війна
На дачі у Севастополі застрелили російського комбрига, який воював проти України
Станіслава Орлова (псевдо – “Іспанець”) – командира бригади “Еспаньола”, сформованої з ультраправих футбольних фанатів для участі у війні з Україною – застрелили 4 грудня на дачі в тимчасово окупованому Севастополі.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Teлеграм-канал Astra.
Як зазначається, з 10-х чисел грудня про зникнення «Іспанця» (Станіслава Орлова), якого вже порівнюють з Пригожиним та Моторолою, у Z-спільноті ходили лише нічим не підтверджені чутки, а причини його загибелі досі не назвали навіть у самій «Еспаньйолі».
Сьогодні, 22 грудня, у храмі Христа Спасителя в Москві пройде прощання з Орловим, йому було 44 роки.
ASTRA з’ясувала, що «Іспанця» вбили 4 грудня в СНТ «Флотський» в загарбаному Севастополі, де він мешкав впродовж останніх тижнів перед загибеллю.
Згідно з кадрами відеоспостереження, отриманими ASTRA, 4 грудня о 12:17 годині дня за місцевим часом до будинку №51 до СНТ під’їхали чотири автівки. Звідти вийшли чоловіки з автоматами та в масках. Сусіди чули кілька пострілів. Свідки у розмові з ASTRA стверджували, що Орлов не відстрілювався.
Лише о шостій годині, о 18:36, до будинку «Іспанця» під’їхала швидка допомога.
Приводом для ліквідації «Іспанця», за даними джерел ASTRA з-поміж колишніх бійців «Еспаньйоли», стала підозра у торгівлі зброєю та участі в ОЗУ.
Як повідомляв Укрінформ, минулого року у Москві підірвали машину заступника начальника радіоцентру супутникового зв’язку ЗС РФ Андрія Торгашова.
Фото ілюстративне
Фото Укрінформу можна купити тут.
Війна
Пам’яті ветерана АТО Рустема Аблятіфова (позивний «Ногай»)
Говорив кримськотатарською та українською, володів ще трьома іноземними мовами
Політолог, юрист, ветеран АТО Рустем Аблятіфов народився в Одесі 3 грудня 1964 року.
Спочатку здобув фах моториста-матроса у місцевому морському професійно-технічному училищі. Працював на суднах Чорноморського пароплавства. У 1991 році екстерном закінчив судноводійський факультет Одеської державної морської академії.
У 1992 році перебрався з родиною в Крим – на історичну батьківщину. Працював на суднах Керченського виробничого об’єднання рибної промисловості та Керченського морського технологічного інституту. Закінчив юридичний факультет Таврійського інституту підприємництва та права.
Згодом Рустем працював юристом-заступником директора Фундації з натуралізації та прав людини «Сприяння» - організації-партнера Агентства ООН у справах біженців в Україні. Був серед тих, хто проводив безпрецедентну кампанію з набуття громадянства України кримськими татарами та представниками інших національних меншин, які були депортовані за радянських часів.
Отримавши у 2002 році диплом магістра державного управління з відзнакою в Українській академії державного управління при Президентові України, працював у Державному комітеті України у справах національностей та міграції. Згодом став головним консультантом юридичної служби у Представництві Президента України в АРК.
Чоловік брав активну участь у Помаранчевій революції. Під час повторного голосування другого туру виборів Президента України був головою виборчої дільничної комісії у Харкові, де особливо активними були проросійські сили.

Стажувався у США та Канаді. Залучався Венеціанською комісією як експерт при розгляді проєктів надважливих законів України. Учасник багатьох міжнародних наукових конференцій з питань державного управління, етнополітики, міграції, прав людини тощо.
Рустем викладав у Кримському юридичному інституті. Очолював раду кримської ГО «Інститут громадянського суспільства». Був політичним аналітиком та юристом. Протягом двох років працював редактором англомовної сторінки в агенції «Кримські новини».
У 2013 році Рустем став активним учасником руху «Євромайдан Крим». Після анексії Росією українського півострова його затримувала так звана кримська самооборона, сформована з асоціальних та напівкримінальних елементів. Після незаконного референдуму про статус Криму чоловік був змушений виїхати з родиною до Львова. Там разом з іншими політологами і правниками розробили проєкт закону «Про права корінних народів України».
Водночас Рустем не припиняв викладацької діяльності. Його лекції слухали у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Львівському регіональному інституті державного управління та Українському католицькому університеті.
У вересні 2015 – квітні 2016 року активіст долучився до Громадянської блокади Криму, яку організували кримські та загальноукраїнські патріотичні громадські організації задля припинення торгівлі та енергопостачання до тимчасово окупованого Криму. Рустем виконував обов’язки координатора на контрольному пункті в’їзду-виїзду «Чаплинка».

В інтерв’ю Рустем розповідав, що Росія пропонувала Україні $3,5 мільярда за відмову від блокади. Він разом з однодумцями заснував громадську військово-патріотичну спілку «Резервний підрозділ ім. Девлєт Ґірая», головною метою якої стали підготовка співвітчизників до служби у війську та об’єднання учасників АТО-кримців.
Ще у січні 2015 року став добровольцем. Безпосередньо на сході України брав участь в боях з липня 2016-го по січень 2018 року, внаслідок чого отримав інвалідність.
На другий день повномасштабного вторгнення РФ Рустем приєднався до 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Воював на Луганщині.

Наприкінці літа 2022 року захистив дисертацію «Кримська діаспора Туреччини у процесі репатріації киримли на історичну Батьківщину (кін. 1980-х – поч. 2000-х років)» у Львівському національному університеті імені Івана Франка і здобув ступінь доктора філософії за спеціальністю «Історія та археологія».
Чоловік загинув 24 вересня 2022 року під час боїв з росіянами у Херсонській області. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров у коментарі для «Крим. Реалії» розповів, що Рустем Аблятіфов добре володів кримськотатарською мовою, говорив її степовим діалектом. У мовному питанні був дуже принциповим. Вважав: якщо кримський татарин не володіє своєю материнською мовою, то має говорити державною, принаймні з ним.
«Іноді він вступав у жорстку полеміку із кримськими татарами, які не розмовляли з ним кримськотатарською мовою, бо вони її не знали. І коли хтось казав: «Ну, я ж не знаю кримськотатарської мови», відповідав: «Тоді хоча б українською мовою», – згадував Чубаров.


Син загиблого Адільгірей написав про батька: «Він завжди ненавидів усе російське і водночас прищеплював любов до України та нашого народу. Збереження кримськотатарської ідентичності, мови, культури було одним з найважливіших принципів його життя.
Коли ми в дитинстві жили у Криму, він змушував мене та мою сестру говорити лише українською або кримськотатарською. В Криму, де це було «дивно». Я цього не розумів, бо, як і всі діти, не хотів «відрізнятися». Тільки подорослішавши, став розуміти. Він помер, борючись з тим, що щиро ненавидів – Росією, її шовіністським «народом» і рашизмом. І за те, що щиро любив – Україну, Крим, український і кримськотатарський народи. Герої не вмирають – вмирають вороги!»
Попрощалися з Рустемом Мамут оглу Аблятіфовим у Львові 30 вересня 2022 на площі Ринок.
Церемонія за мусульманською традицією відбулася в Ісламському культурному центрі імені Мухаммада Асада. Поховали Героя на Голосківському цвинтарі поряд із могилами кримських татар.
У чоловіка залишилися дружина, син і донька.
Рустем Аблятіфов нагороджений пам’ятною відзнакою «За оборону Авдіївки» (2017), посмертно за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі – орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2023).
Вічна пам’ять і слава Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Віктор Залевський, Фейсбук-сторінка Рефат Чубаров, з сайту «Крим.Реалії» та соціальних мереж
За матеріалами Меморіал. Платформа пам’яті, Крим. Реалії
Війна
На фронті від початку доби
Уздовж усієї лінії фронту від початку доби зафіксовані загалом 93 бойові зіткнення, на восьми напрямках фронту бої на цей час тривають, найбільше зусиль росіяни продовжують зосереджувати на Покровському.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 неділі, 21 грудня, передає Укрінформ.
Російська артилерія сьогодні завдала ударів по Волфиному, Рижівці та Бояро-Лежачах Сумської області.
На Північно-Слобожанському та Курському напрямках загарбники здійснили одну атаку, 49 разів обстріляли українські позиції та населені пункти, зокрема чотири рази – з реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку відбулися 12 боєзіткнень. Ворог атакував у районах Вовчанська, Приліпки й Дворічанського, у бік Ізбицького й Обухівки. Чотири зіткнення тривають.
На Куп’янському напрямку захисники відбивали шість російських атак, здійснених у бік Курилівки, Петропавлівки, Піщаного та Глушківки. Чотири боєзіткнення ще тривають.
На Лиманському напрямку армія РФ вісім разів атакувала українські позиції в бік Дружелюбівки, Степового, Ольгівки, Лимана та Дробишевого, у районі Зарічного. П’ять боєзіткнень досі тривають.
На Слов’янському напрямку загарбники сьогодні здійснили три атаки поблизу Ямполя та Сіверська.
На Краматорському напрямку ворог двічі атакував позиції Сил оборони поблизу Міньківки й Віролюбівки.
На Костянтинівському напрямку захисники відбили 14 спроб російської армії вклинитися в оборону у районах Олександро-Шультиного, Плещіївки, Клебана-Бика, Костянтинівки й Русиного Яру, у бік Софіївки та Степанівки. Ще один бій триває.
На Покровському напрямку росіяни здійснили 23 спроби потіснити Сили оборони із займаних позицій у районах Шахового, Родинського, Сухецького, Покровська, Котлиного, Удачного й Молодецького, у бік Нового Шахового й Новопавлівки. Оборонці стримують натиск: 15 ворожих атак уже відбиті.
На Олександрівському напрямку захисники зупинили десять російських штурмів у районах Олександрограда, Січневого, Соснівки, Привільного, Рибного та Першотравневого, у бік Андріївки-Клевцового та Іванівки. Ще один бій триває.
На Гуляйпільському напрямку війська РФ шість разів намагалися йти вперед на українські позиції в районі Гуляйполя. Два боєзіткнення тривають.
На Оріхівському напрямку українські оборонці відбивали п’ять ворожих атак у районах Степового, Щербаків, Малих Щербаків і Степногірська, у бік Новоандріївки. Одне боєзіткнення триває.
На Придніпровському напрямку російська армія здійснила одну безрезультатну спробу наблизитися до позицій Сил оборони в районі Антонівського мосту.
Як повідомляв Укрінформ, унаслідок стрімкого наступу російських військ у Сумській області українські оборонці відійшли з кількох позицій у районі Грабовського.
Наразі в населеному пункті тривають бої.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Одеса1 тиждень agoЗатори біля Паланки — ситуація на кордоні з Молдовою
-
Усі новини1 тиждень agoРозлучення Наталки Денисенко – акторка розкрила причину
-
Події1 тиждень agoУ Львові й Дніпрі закриваються книгарні «Ноти» і «Ніша»
-
Одеса1 тиждень agoБлекаут в Одесі 2025 р— як люди справляються з відключеннями світла
-
Суспільство1 тиждень agoСвириденко взяла участь у церемонії запаленні Ханукії у приміщені українського уряду
-
Усі новини6 днів agoПохорон Степана Гіги — що сказав його друг на церемонії прощання
-
Думки1 тиждень agoЗлочинний відтінок білого: як компанію Pantone звинуватили в расизмі за вибір кольору року
-
Усі новини1 тиждень agoІдеї чаю — що додати в напій, щоб він був ще смачнішим