Connect with us

Війна

Розмальовані фасади, опалювальний сезон, воєнний стан та зміна пріоритетів: чим займаються одеські комунальники

Published

on

Вулиці підмітають, нові квіти висаджують, райони прибирають: все що ми бачили і у минулому мирному житті відбувається і зараз. У комунальних служб задачі слідкувати за містом, його чистотою, підготовлювати до сезону залишились актуальними, але пріоритети змінились, а всі проєкти очікують часу відбудовування. Роботи багато, а якої саме? Про це “Дайджесту Одеси” розповів заступник директора департаменту міського господарства Одеської міськради Віталій Цуркан.

Як на вторгнення відреагували комунальні служби в Одесі? 

Якщо говорити, що комунальні служби на початок бойових дій у нашій країні роз’їхалися, розбіглися, були зупинені — це не так. Як і у всіх людей був страх, було нерозуміння, але ми чиновники. Ми розуміємо, що на наших плечах та на плечах наших співробітників великий пласт роботи. Вона може не проглядатись людям зі сторони або тим, хто в якійсь паніці опиняється, але вона дуже відчутна. Кожен усвідомлює, що повинен щось зробити, він не може взяти і залишити своє робоче місце. 

Згідно з інструкціями наш департамент перетворився в єдину комунальну службу на момент активних бойових дій. Наш директор департаменту, Наталія Мостовських, очолює цю комунальну службу. Всі наші комунальні підприємства стають єдиним механізмом, а не двадцятьма, як зазвичай. 

На момент вторгнення нас зібрав віцемер Дмитро Жеман. Ми говорили, як нам підтримати Одесу, показати жителям, що місто продовжує жити. Мер поставив таке завдання: місто продовжує жити і тим самим потрібно показувати надію людям, що ніхто не збитий з пантелику. Ми розробили модель того як діятимемо. Конкретні служби займатимуться відновленням і упорядкуванням бомбосховищ, укриттів. Інші — продовжують підмітати вулиці, готувати місто до весняно-літнього періоду. 

Фото: Департамент міського господарства Одеської міської ради

Яка робота наразі головна у комунальних підприємств?

Ми є дуже складним департаментом. Дуже багато роботи, у мирний час ми неймовірно завантажені: проєкти, плани, щільний графік, фінансування, презентаці ідей майбутнього, звіти. Все це мало реалізуватись і цього року також. Зрозуміло, що наразі пішло на другий план і в нас залишились звичні справи. Комунальні підприємства продовжують виконувати свої функціональні обов’язки: їздять глобуси, чистять дороги, метуть двірники та інше.

Дякувати Богу, що в нашому місті не було бойових дій і бюджетна сфера практично не просіла. У нас всі із зарплатами. Керівників підрозділів налаштовували на те, що вони є прикладом колективу, повинні показувати щоранку, що налаштовані на агресивну (у хорошому сенсі) роботу, яка має привести до результату: якісне прибирання, посадка, прибирання, миття територій, тощо. 

Фото: Департамент міського господарства Одеської міської ради

Мешканців це радує, особливо, коли знімаємо якісь оборонні споруди. Приїжджали навіть делегації, які хотіли подивитись, як живе місто у воєнний час. Звичайно в деяких моментах, якісь радісні речі, вони через певний ком у горлі. Одеса показує, що вона живе, але водночас тут неподалік люди сидять в окопах – ми їх підтримуємо. Завжди беремо участь у подібних заходах допомоги.

Яких складнощів, пов’язаних зі вторгнення боялись, особливо під час опалювального сезону? У мешканців міста було багато сюжетів, і здебільшого вони не радісні.

Нас не може не турбувати воєнний стан, бо це непокоїть усю країну. Одеса велике місто, зараз ще насичене переміщеними громадянами. Вони переживають, а чи правильне обрали місто, щоб перезимувати, жити. Насамперед враховуємо побажання та надії мешканців, які вірять у те, що ми все зробимо правильно, а військові нас захистять. 

Ми, своєю чергою, передбачили низку заходів, які могли б убезпечити нашу критичну інфраструктуру. Загалом у нас не зовсім та професія, щоб закрити якийсь простір. Моделювали події та відбувались своєрідні вчення, на випадки відсутності світла чи газу. Зараз розробляється механізм, рекомендації. Ми спілкуємось з Обласною військовою адміністрацією, обмінюємось рекомендаціями та варіантами розвитку подій. Якщо така модель передбачається, то розташовуватимемо пункти обігріву. У цьому питанні нам допомагають і допомагатимуть. Всі комунальні підприємства проінструктовані і мають план щодо того, як поводитись у складних умовах, коли не буде основних джерел обігріву, електроживлення. Насамперед вони думатимуть про людей, потім уже про себе. Сподіваюся, що такого не відбуватиметься, але ми маємо бути готові. 

Чи готові вже до опалювального сезону? 

Як правило, у нас підготовка до опалювального сезону починається рівно тоді, коли він закінчується, прямо наступного дня. Люди думають, що ось у трубах щось зашуміло, отже незабаром буде опалювальний сезон — а це серпень місяць. Це не зовсім так.

Як тільки закінчили опалювальний сезон, наступного дня, теплопостачальна та обслуговувальна організація, вже мають план гідравлічних випробувань. Це перше, що потрібно зробити для того, щоб виявити слабкі місця в мережі, зрозуміти яким чином вирішуватимуться проблеми ремонту, де брати матеріали та за які кошти. І ще треба донести населенню про їхні заборгованості. Це комплекс заходів, який рік у рік дуже схожий. Він необхідний, щоб уже до наближення опалювального сезону ми позбулись достатньо об’ємної кількості проблем, які можуть бути на початку нового сезону. 

Фото: Департамент міського господарства Одеської міської ради

Перша гідравліка відбувається у травні, друга у липні, третя — кінці серпня/початку вересня. Обслуговувальні організації, ЖКС, вони так само як і теплопостачальні, випробовують будинкові мережі. У кожному будинку з центральним опаленням є елеваторний вузол, який називаємо тепловим пунктом. Однозначно він має бути приведеним до ладу. Готуються всі, хто причетний до цього. 

Під час випробувань мережі можуть траплятись пориви, тому одразу це місце розкопується і починаються необхідні роботи. Але є різниця у тому наскільки велика ділянка потребує реставрації чи заміни. У будинках схожа система: йде опресування системи, наповнення її назад, спуск хімочищеної води та виявлення течій чи проблем. 

Щотижня у нас проходять штаби тепла, де віцемер Дмитро Жеман, директор Департаменту Наталія Мостовських та всі учасники процесу, а це: обслуговувальна, теплопостачальна організація, ОДЕСАГАЗ, представники приватних компаній, які мають котельні, всі ми обговорюємо та вирішуємо нагальні проблеми. Це серйозний процес, який тягне за собою низку заходів до виконання. Можу сказати, що ми з ним справляємось і сьогодні, навіть у цей складний час, наше місто на 96% готове до опалювального сезону. Навіть якщо є якісь пориви та ремонтні роботи зараз, то у розраховані дні, ми знаємо, коли що закінчимо. Я впевнений, що розпочнемо опалювальний сезон вчасно, як запланували. Особливих проблем немає. 

По всьому місту на фасадах будинків фарбою намальований український прапор, акція “колір миру”. Коли, як та з ким відбулася реалізація цієї акції?

Справді, це реалізувалось з перших днів повномасштабної війни, з 24 лютого. Як правило, на початку весни комунальні служби проводять закупівлю прапорів до державних свят. На той момент ми не були повністю забезпечені прапорами, ось тут і виникла ця ідея у заступника мера – Дмитра Жемана, яку він погодив з мером. Там де не вистачатиме прапорів — ми їх намалюємо. Всі дуже вподобали цю ідею. Раніше ми сказали б: ну як це розмальовувати фасад. Адже ми ж боремося з тими, хто це робить і є норми, правила, а ще й пам’ятки архітектури. Але коли ідея — об’єднати все місто в єдиний колір і єдину позицію, що Одеса — це Україна, то ми звичайно були у захваті.  Напевно тільки так можна було донести до кожного дитяти, дорослого, двору таку ідею. У людини якийсь скоріше страх чи незнання, бо там вибухи, якась інформація, переживання. І, коли вона виходить і бачить жовто-блакитний стяг, то в свідомості прокидається думка, що все нормально, я у своїй країні і ніхто сюди не прийде.

Ми цю ідею поширили, наші КП, які обслуговують житлові будинки, десь знайшли фарбу. Це сталося дуже швидко: менше ніж за тиждень ми зафарбували всі будинки. Може, звичайно, в якихось глибинках цього немає, але здебільшого і в спальних районах будинки зафарбовані в державний прапор. 

Як розповіли у ZEZMAN Holding разом з комунальниками, понад тисячу волонтерів використали більше 500 літрів фарби та тисячу балончиків, аби у місті з’явились незнімні прапори.

Фото: ZEZMAN Holding
Фото: ZEZMAN Holding

Я думаю, що ця ідея залишиться надовго, війна закінчиться нашою перемогою, і в мирний час це також збережеться. Ідею національних символів ми маємо зберігати, нести та показувати своїм дітям. Державний прапор – має бути в серці, розумі та на вулицях, будинках. Всі повинні бути впевнені, що вони живуть в єдиній країні: дружній та непереможній.

Нагадаємо, що Олексій Чорний розповів про роботу гуманітарного штабу Одеської області.

Війна

На фронті загинув відеооператор із Полтави Василь Величко

Published

on

На війні під час виконання обов’язку із захисту України загинув відеооператор полтавських телеканалів Василь Величко.

Як передає Укрінформ, про це команда телеканалу ІРТ-Полтава повідомила у Фейсбуці.

«Василь загинув 16 жовтня, виконуючи обов’язок захисника України. Про страшну звістку повідомила його дружина», – ідеться в дописі.

До того, як долучитися до лав Збройних сил України, Величко працював відеооператором полтавських телеканалів ІРТ та «Місто Плюс».

«Царство Небесне і вічна пам’ять світлій людині», – додали колеги загиблого.

Як повідомляв Укрінформ, запорізького журналіста, теле- і радіоведучого та військовослужбовця Дмитра Хижняка, який вважався зниклим безвісти з 2024 року, визнали загиблим.

Фото: Фб/ІРТ ПОЛТАВА



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті музикознавця та розвідника Івана Кузьмінського (позивний «Доцент»)

Published

on


Мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину

Іван Кузьмінський був відомий в науковому колі та світі музики. Тонко розбирався у своїх темах, за що його любили на конференціях та лекторських залах. Адже його присутність означала, що тема буде розкрита до деталей.

Іван Кузьмінський народився 5 жовтня 1983 року у місті Бердичів на Житомирщині. З дитинства обожнював музику. Паралельно з навчанням в Десятій середні школі навчався в Бердичівській музичній школі. 

Згодом освоїв фах хорового диригента Житомирському державному музичному училищі ім. В. С. Косенка. Вищу освіту здобув у Київській консерваторії (нині Національна музична академія імені Петра Чайковського). 

Викладав в рідному музучилищі та навчався в аспірантурі. У 2014 році захистив дисертацію на тему “Витоки, музична теорія та виконавська практика партесного багатоголосся” та отримав ступінь кандидата мистецтвознавства. 

Спільно з старшим науковим співробітником Національного музею історії України Владиславом Безпальком, Іван Кузьмінський досліджував історію української музики. Зокрема перша стаття історика та музикознавця була присвячена музичному повсякденню Волині XVI – початку XVII століття.

“Ця робота поставила нам дуже високу планку. Далі ми ще багато працювали над різними дослідженнями, результатом яких ставали спільні наукові публікації. У нас був дуже плідний тандем: історик і музикознавець, все ж, по-різному дивляться на ті самі речі і в цій міждисциплінарній роботі народжувалися й реалізовувалися чудові ідеї”, – згадує про цю роботу Владислав Безпалько.

Історик зазначає, що я Іван мріяв повернути Україні її справжню музичну спадщину. 

“Так склалося, що тривалі періоди без власної державності давалися взнаки на сприйнятті того, що є нашим, і що насправді є нашим, а не нав’язаним. Так, у нас забирали кращих людей, навіть якісь наші архіви знаходяться не в Україні. Натомість для нас писали вигідну іншим «нашу» історію, нав’язували певні наративи, що не завжди є правдивим. Іван це відчував та хотів змінити такий стан речей у своїй галузі”, – пояснює Безпалько.

У 2019 році завдяки Іванові сталася знакова для становлення української історичної музикології подія: в експозиції Національного музею історії України він виявив раніше не відомий рукопис музично-теоретичного трактату XVIII століття. 

Окрім ґрунтовної наукової роботи, Іван Кузьмінський працював режисером на дитячому телеканалі “МаляткоTV”. 

«Все, що виходило в ефір телеканалу «Малятко», все проходило через руки й вуха Івана. Він зробив мультиплікаційні кліпи до всіх моїх і не тільки моїх пісень, які там транслюються, він вчив, як озвучувати мультфільми, допомагав входити в образ, шукати інтонацію, мільйони українських дітей по всьому світі дивляться цей телеканал, який від самого початку свого створення був україномовним і україноцентричним», – розповідала про його роботу співачка та композиторка Леся Горова. 

З початком повномасштабного вторгнення Іван Кузьмінський долучився до Сил оборони України. Так, як він не мав попередньо досвіду служби, то чоловіка залишили служити в роті охорони Дарницького ТЦК. Однак після того, як росіян відігнали до Києва всіляко намагався потрапити в бойовий підрозділ. У грудні 2022 року старший солдат Іван Кузьмінський перевівся до 2 батальйону “Росомахи” 67-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в боях на Харківщині та на Бахмутському напрямку. 

“Підрозділ Івана добу тримав бій і змушений був відійти. Іван залишився на позиції із рештою суміжних підрозділів. Пробувши ніч під масованим артилерійським обстрілом з боку противника, він зумів вижити та повернутися у розташування підрозділу. Це було на початку березня 2023 року”, – згадує побратим Івана та завідувач Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка Мирон Гордійчук. 

Іван був вмілим розвідник та сформував в батальйоні розвідвзвод, який мав очолити після отримання офіцерського звання. Однак 17 травня 2023 року загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі села Діброва на Луганщині.

Похований у Бердичеві. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 

Вічна пам’ять захиснику!

Джерела: The Claquers, Академія української преси, “ЦН.Блоги”

Фото: The Claquers

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform



Джерело

Continue Reading

Війна

Росіяни планують захопити Оріхів до кінця жовтня

Published

on

Російське командування поставило завдання до кінця жовтня захопити Оріхів, Преображенку та Таврійське на Запоріжжі. Водночас російські військові не можуть закріпитися в Оріхові, а їхні доповіді про нібито зачистку міста від українських захисників є неправдивими.

Про це в коментарі кореспондентові Укрінформу повідомила заступниця речника Угруповання військ (сил) «Південь» Анастасія Шевченко.

«За наявною інформацією, російське командування поставило завдання до кінця жовтня захопити Оріхів, Преображенку та Таврійське. Проте наші підрозділи успішно зривають плани росіян. Ворог тут зазнає значних втрат», – зазначила вона.

За словами Шевченко, росіяни намагаються проникнути до Оріхова малими групами – до двох осіб максимум, але закріпитися в місті їм не вдається. Йдеться про окремих військовослужбовців або групи по дві особи, які намагаються непомітно зайти в місто. Надалі вони намагаються накопичуватися та створювати умови для подальшого просування.

«Проте це їм (окупантам – ред.) не вдається, адже підрозділи угруповання військ (сил) «Південь» своєчасно виявляють їх, відстежують їхні переміщення та завдають ураження і у передмісті, і безпосередньо в межах міста», – пояснила заступниця речника.

Водночас, як вона поінформувала, російські військові доповідають вищому командуванню про нібито зачистку 50% Оріхова від українських військових. Зокрема, вони стверджують, що зачистили 2 800 будинків і що в місті нині перебувають понад 150 військовослужбовців РФ.

«Це фейкові доповіді. Про це, зокрема, свідчать обстріли населеного пункту росіянами. Лише увечері вчора, 16 жовтня, росіяни скинули на місто 16 КАБів. Достатньо мати критичне мислення, аби розуміти, що якби інформація, подана росіянами про контроль над Оріховом була достовірна, то авіація не застосовувалась би у такій кількості по місту», – наголосила Шевченко.

Заступниця речника також додала, що аналогічна ситуація, за даними української сторони, спостерігається у Преображенці. Російські військові доповіли своєму вищому командуванню, що в цьому населеному пункті зачистили 754 будинки та що там перебувають 56 військових РФ.

«Ця інформація також неправдива. Ворог дуже перебільшує свої «здобутки», сили і засоби. В Оріхів та Преображенку дійсно намагаються пробратись інфільтраційні групи особи, але наші підрозділи їх успішно виявляють та знищують. Ворогу не вдається там скупчуватись, просуватись і мати хоч якийсь тактичний успіх», – запевняє вона.

Шевченко підсумувала, що лише з початку жовтня підрозділи угруповання військ (сил) «Південь» знищили 2 760 окупантів та 1 150 одиниць озброєння та військової техніки.

Читайте також: На Гуляйпільському напрямку знищили міст, який РФ використовувала для військової логістики

Як повідомляв Укрінформ, минулої доби, 16 жовтня, на Оріхівському напрямку Сили оборони відбили сім спроб загарбників йти вперед у районах Новояковлівки, Малої Токмачки, Павлівки, Степногірська та Плавнів.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.