Війна
Розмальовані фасади, опалювальний сезон, воєнний стан та зміна пріоритетів: чим займаються одеські комунальники
Вулиці підмітають, нові квіти висаджують, райони прибирають: все що ми бачили і у минулому мирному житті відбувається і зараз. У комунальних служб задачі слідкувати за містом, його чистотою, підготовлювати до сезону залишились актуальними, але пріоритети змінились, а всі проєкти очікують часу відбудовування. Роботи багато, а якої саме? Про це “Дайджесту Одеси” розповів заступник директора департаменту міського господарства Одеської міськради Віталій Цуркан.
Як на вторгнення відреагували комунальні служби в Одесі?
Якщо говорити, що комунальні служби на початок бойових дій у нашій країні роз’їхалися, розбіглися, були зупинені — це не так. Як і у всіх людей був страх, було нерозуміння, але ми чиновники. Ми розуміємо, що на наших плечах та на плечах наших співробітників великий пласт роботи. Вона може не проглядатись людям зі сторони або тим, хто в якійсь паніці опиняється, але вона дуже відчутна. Кожен усвідомлює, що повинен щось зробити, він не може взяти і залишити своє робоче місце.
Згідно з інструкціями наш департамент перетворився в єдину комунальну службу на момент активних бойових дій. Наш директор департаменту, Наталія Мостовських, очолює цю комунальну службу. Всі наші комунальні підприємства стають єдиним механізмом, а не двадцятьма, як зазвичай.
На момент вторгнення нас зібрав віцемер Дмитро Жеман. Ми говорили, як нам підтримати Одесу, показати жителям, що місто продовжує жити. Мер поставив таке завдання: місто продовжує жити і тим самим потрібно показувати надію людям, що ніхто не збитий з пантелику. Ми розробили модель того як діятимемо. Конкретні служби займатимуться відновленням і упорядкуванням бомбосховищ, укриттів. Інші — продовжують підмітати вулиці, готувати місто до весняно-літнього періоду.
Яка робота наразі головна у комунальних підприємств?
Ми є дуже складним департаментом. Дуже багато роботи, у мирний час ми неймовірно завантажені: проєкти, плани, щільний графік, фінансування, презентаці ідей майбутнього, звіти. Все це мало реалізуватись і цього року також. Зрозуміло, що наразі пішло на другий план і в нас залишились звичні справи. Комунальні підприємства продовжують виконувати свої функціональні обов’язки: їздять глобуси, чистять дороги, метуть двірники та інше.
Дякувати Богу, що в нашому місті не було бойових дій і бюджетна сфера практично не просіла. У нас всі із зарплатами. Керівників підрозділів налаштовували на те, що вони є прикладом колективу, повинні показувати щоранку, що налаштовані на агресивну (у хорошому сенсі) роботу, яка має привести до результату: якісне прибирання, посадка, прибирання, миття територій, тощо.
Мешканців це радує, особливо, коли знімаємо якісь оборонні споруди. Приїжджали навіть делегації, які хотіли подивитись, як живе місто у воєнний час. Звичайно в деяких моментах, якісь радісні речі, вони через певний ком у горлі. Одеса показує, що вона живе, але водночас тут неподалік люди сидять в окопах – ми їх підтримуємо. Завжди беремо участь у подібних заходах допомоги.
Яких складнощів, пов’язаних зі вторгнення боялись, особливо під час опалювального сезону? У мешканців міста було багато сюжетів, і здебільшого вони не радісні.
Нас не може не турбувати воєнний стан, бо це непокоїть усю країну. Одеса велике місто, зараз ще насичене переміщеними громадянами. Вони переживають, а чи правильне обрали місто, щоб перезимувати, жити. Насамперед враховуємо побажання та надії мешканців, які вірять у те, що ми все зробимо правильно, а військові нас захистять.
Ми, своєю чергою, передбачили низку заходів, які могли б убезпечити нашу критичну інфраструктуру. Загалом у нас не зовсім та професія, щоб закрити якийсь простір. Моделювали події та відбувались своєрідні вчення, на випадки відсутності світла чи газу. Зараз розробляється механізм, рекомендації. Ми спілкуємось з Обласною військовою адміністрацією, обмінюємось рекомендаціями та варіантами розвитку подій. Якщо така модель передбачається, то розташовуватимемо пункти обігріву. У цьому питанні нам допомагають і допомагатимуть. Всі комунальні підприємства проінструктовані і мають план щодо того, як поводитись у складних умовах, коли не буде основних джерел обігріву, електроживлення. Насамперед вони думатимуть про людей, потім уже про себе. Сподіваюся, що такого не відбуватиметься, але ми маємо бути готові.
Чи готові вже до опалювального сезону?
Як правило, у нас підготовка до опалювального сезону починається рівно тоді, коли він закінчується, прямо наступного дня. Люди думають, що ось у трубах щось зашуміло, отже незабаром буде опалювальний сезон — а це серпень місяць. Це не зовсім так.
Як тільки закінчили опалювальний сезон, наступного дня, теплопостачальна та обслуговувальна організація, вже мають план гідравлічних випробувань. Це перше, що потрібно зробити для того, щоб виявити слабкі місця в мережі, зрозуміти яким чином вирішуватимуться проблеми ремонту, де брати матеріали та за які кошти. І ще треба донести населенню про їхні заборгованості. Це комплекс заходів, який рік у рік дуже схожий. Він необхідний, щоб уже до наближення опалювального сезону ми позбулись достатньо об’ємної кількості проблем, які можуть бути на початку нового сезону.
Перша гідравліка відбувається у травні, друга у липні, третя — кінці серпня/початку вересня. Обслуговувальні організації, ЖКС, вони так само як і теплопостачальні, випробовують будинкові мережі. У кожному будинку з центральним опаленням є елеваторний вузол, який називаємо тепловим пунктом. Однозначно він має бути приведеним до ладу. Готуються всі, хто причетний до цього.
Під час випробувань мережі можуть траплятись пориви, тому одразу це місце розкопується і починаються необхідні роботи. Але є різниця у тому наскільки велика ділянка потребує реставрації чи заміни. У будинках схожа система: йде опресування системи, наповнення її назад, спуск хімочищеної води та виявлення течій чи проблем.
Щотижня у нас проходять штаби тепла, де віцемер Дмитро Жеман, директор Департаменту Наталія Мостовських та всі учасники процесу, а це: обслуговувальна, теплопостачальна організація, ОДЕСАГАЗ, представники приватних компаній, які мають котельні, всі ми обговорюємо та вирішуємо нагальні проблеми. Це серйозний процес, який тягне за собою низку заходів до виконання. Можу сказати, що ми з ним справляємось і сьогодні, навіть у цей складний час, наше місто на 96% готове до опалювального сезону. Навіть якщо є якісь пориви та ремонтні роботи зараз, то у розраховані дні, ми знаємо, коли що закінчимо. Я впевнений, що розпочнемо опалювальний сезон вчасно, як запланували. Особливих проблем немає.
По всьому місту на фасадах будинків фарбою намальований український прапор, акція “колір миру”. Коли, як та з ким відбулася реалізація цієї акції?
Справді, це реалізувалось з перших днів повномасштабної війни, з 24 лютого. Як правило, на початку весни комунальні служби проводять закупівлю прапорів до державних свят. На той момент ми не були повністю забезпечені прапорами, ось тут і виникла ця ідея у заступника мера – Дмитра Жемана, яку він погодив з мером. Там де не вистачатиме прапорів — ми їх намалюємо. Всі дуже вподобали цю ідею. Раніше ми сказали б: ну як це розмальовувати фасад. Адже ми ж боремося з тими, хто це робить і є норми, правила, а ще й пам’ятки архітектури. Але коли ідея — об’єднати все місто в єдиний колір і єдину позицію, що Одеса — це Україна, то ми звичайно були у захваті. Напевно тільки так можна було донести до кожного дитяти, дорослого, двору таку ідею. У людини якийсь скоріше страх чи незнання, бо там вибухи, якась інформація, переживання. І, коли вона виходить і бачить жовто-блакитний стяг, то в свідомості прокидається думка, що все нормально, я у своїй країні і ніхто сюди не прийде.
Ми цю ідею поширили, наші КП, які обслуговують житлові будинки, десь знайшли фарбу. Це сталося дуже швидко: менше ніж за тиждень ми зафарбували всі будинки. Може, звичайно, в якихось глибинках цього немає, але здебільшого і в спальних районах будинки зафарбовані в державний прапор.
Як розповіли у ZEZMAN Holding разом з комунальниками, понад тисячу волонтерів використали більше 500 літрів фарби та тисячу балончиків, аби у місті з’явились незнімні прапори.
Я думаю, що ця ідея залишиться надовго, війна закінчиться нашою перемогою, і в мирний час це також збережеться. Ідею національних символів ми маємо зберігати, нести та показувати своїм дітям. Державний прапор – має бути в серці, розумі та на вулицях, будинках. Всі повинні бути впевнені, що вони живуть в єдиній країні: дружній та непереможній.
Нагадаємо, що Олексій Чорний розповів про роботу гуманітарного штабу Одеської області.
Війна
Пам’яті сержанта Івана Фесенюка (позивний «Бонус»)
Все життя Іван Фесенюк відстоював Україну – у вболівальницькому русі, спорті, тренерській роботі, на війні від російських загарбників.
Фото: Інстаграм fc_dynamo_kyiv
Він народився 28 березня 1993 року в Києві, був шостою дитиною в сім’і. Як наймолодшому в родині, йому пробачали багато. Навчався у школі №156, а потім – у кулінарному училищі за фахом кулінар-кондитер. Згодом вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, де отримав ступінь спеціаліста на приладобудівному факультеті. Пізніше закінчив магістратуру на факультеті фізичної культури, спорту і здоров’я в університеті Григорія Сковороди в Переяславі.

Фото з сімейного архіву
Світогляд Івана формувався навколо національної ідеї та цінностей. Разом із батьком, учасником хору «Дніпро», він щороку на день народження Тараса Шевченка вшановував пам’ять поета біля монумента в Києві, завжди брав участь у відзначенні дат українського визвольного руху – ОУН, УПА… Хлопець захоплювався своїм рідним дядьком, дисидентом, автором самвидаву та Героєм України Євгеном Пронюком.

Фото з сімейного архіву
Ще одним захопленням хлопця у шкільні роки став спорт, особливо футбол. Грав у дитячій команді, мріяв виступати за «Динамо». Разом із батьком дивився матчі по телебаченню. А у 12 років Іван вперше зі старшим братом пішов вболівати на стадіон. Він занурився у фанатський рух клубу «Динамо» – надихав інших, приводив нових людей. Іван стояв на початку руху «Kids of Capitals», учасники якого також були футбольними фанатами, серед них було багато спортсменів та патріотично налаштованої молоді. За спогадами близьких, хлопець примудрявся їздити на матчі улюбленої команди безкоштовно. Говорив, що «їздив у бонус». І друзі почали називати його «Бонусом».

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
«У житті кожного чоловіка є ті, хто формують тебе як особистість. Для мене такою людиною став Ваня Бонус – не просто друг, а справжній брат по духу, якому я завдячую за багато що у своєму житті. Саме він колись привів мене до “Capitals”, де я не просто знайшов своє середовище, а відчув справжню школу характеру, дисципліни й братерства», – поділився друг Роджер.

Фото з сімейного архіву
У 15 років Іван почав займатися кікбоксингом у тренера Олександра Попова. Саме цей вид спорту відіграв одну з ключових ролей у його формуванні.
«Мені, як молодому тренеру, виділили зал у не надто хорошому стані. Але я вирішив, що хочу проводити безоплатні заняття для молоді із багатодітних, малозабезпечених родин, аби вони ставали на правильних шлях у житті. Так до мене потрапив Ваня, але не сам, за собою він привів компанію друзів. Серед інших він вирізнявся лідерськими якостями, гуртував навколо себе хлопців. Якщо потрібно було щось поремонтувати у залі, завжди долучався і заохочував інших», – розповідає пан Олександр.

Фото з сімейного архіву
У студентські роки Іван почав виступати на змаганнях за збірну Київського політехнічного інституту, став чемпіоном свого навчального закладу, а згодом і чемпіоном Києва з кікбоксингу серед студентів.
У 2017 році він заснував тренерський клуб Bonus Team. Спершу Іван тренував тільки друзів, для яких став справжнім братом по духу. Хлопець доєднався і до громадського об’єднання «Центурія» – теж як тренер з кікбоксингу. Попри молодість, він уособлював ідеал справжнього чоловіка: мужній, сильний, ідейний, рішучий, завзятий.

Фото з сімейного архіву
Упродовж 2016-2019 років Іван Фесенюк став призером численних змагань з кікбоксингу, виступав на міжнародній арені, отримав звання майстра спорту з кікбоксингу міжнародного класу. Переміг у World Cup WCFF 2021, присвятивши свою перемогу Україні. Серед особистих спортивних досягнень Бонуса: перемога на WKA Kickboxing World Championship 2019 в польській Свідниці; перше місце на Відкритому чемпіонаті Київської області з кікбоксингу WAKO; другі та треті місця на чемпіонаті України та всеукраїнських змаганнях з кікбоксингу серед дорослих, а також серед усіх вікових категорій.
Іван був активним учасником Майдану. За спогадами рідних, завжди вітався з ними «Слава Україні». Це сприймалося ними спочатку дещо незвично, але Іван тримав свою позицію стійко. З 2014 року служив у лавах «Азову».
«Коли “Азов” створили, він одразу до нього приєднався. Також він був учасником патріотичної організації “Центурія”, очолював “Чорну сотню”. Працював у “Азові” весь час до повномасштабного вторгнення як тренер», – пригадує сестра Тетяна.

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
З перших годин повномасштабного вторгнення Бонус разом із побратимами та вихованцями був на базі «Азову» в Києві. Перший свій бій прийняв на Київщині. Щодня у сімейному чаті писав короткі мотиваційні пости, щоби підтримувати дух та моральний стан рідних.
Згодом Іван приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади, воював у мінометному відділенні на Запорізькому напрямку. У вересні 2022 року був призначений командиром взводу. Потім воював у Бахмуті, Авдіївці та інших містах Донеччини. Під час евакуації з Авдіївки, разом зі своїм підрозділом Бонус прикривав відхід та вивів своїх побратимів без втрат особового складу. Отримав контузії, але швидко повернувся до виконання бойових завдань.
У 2023 році Бонус отримав бойові відзнаки – «За незламність духу» та «Золотий хрест».

Фото: Вечірній Київ
Війна принесла Івану не тільки втрати, але й кохання. Чоловік дуже хотів створити власну родину, мріяв про трьох дітей. Він був на постійному зв’язку з рідними. «Бачились ми рідко, він заїжджав буквально на 5 хвилинок. Я завжди намагалася щось йому приготувати, обійняти. Просто було важливо хоча б побачитися, пересвідчитися, що з ним все нормально, він цілий, неушкоджений», – пригадує Тетяна.

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
9 березня 2024 року Іван попередив сестру, що не виходитиме на зв’язок кілька днів. А 13 березня 2024 року біля села Орлівка Донецької області на Покровському напрямку Іван загинув, отримавши смертельні поранення, рятуючи пораненого побратима. Захиснику було 30 років.
«Загинув Іван, коли виносив на собі двох – пораненого побратима і загиблого. І почався обстріл. Живі загинули разом. Всіх вдалося повернути майже через рік, коли був обмін», – розповідає Тетяна.
Побратими згадують Бонуса як справедливого й грамотного командира, людину честі й принципів. Завжди з прямою поставою, відкритим поглядом, з тією впевненістю переможця, що не опускає рук ні на ринзі, ні на полі бою. Для багатьох він був символом сили, відданості, гідності.

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
Поховали Івана Фесенюка на Алеї Слави Берковецького кладовища в Києві. У нього залишились троє братів, дві сестри, кохана, рідні, друзі.

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
«Масштаби його діяльності – те, для скількох людей він був прикладом та наставником, ми осягнули лише після загибелі Вані. Коли я приходжу на різні заходи із вшанування пам’яті, там завжди знайдуться люди, які його знали. А вихованці у спортивному клубі, у молодіжних рухах ставилися до нього як до батька», – говорить про брата Тетяна.
Вічна шана й світла пам’ять Захисникові!
За матеріалами Янголи спорту, Трибуна Героїв, Завдяки, Вечірній Київ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
На фронті вже було 74 боєзіткнення, понад третина з них
Уздовж лінії фронту від початку доби зафіксовані загалом 74 бойові зіткнення, найбільше тиснути російська армія продовжує на Покровському напрямку.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.
Як зазначається, українські Сили оборони тримають рубежі, виснажують ворога вздовж усієї лінії бойового зіткнення й у тилу.
Російська артилерія сьогодні обстріляла райони Рижівки, Рогізного, Безсалівки, Волфиного, Кучерівки, Іскрисківщини, Прогресу та Шпиля Сумської області.
На Північно-Слобожанському та Курському напрямках українські оборонці відбили одну ворожу атаку. Армія РФ на цій ділянці фронту скинула дві керовані бомби, здійснила також 69 обстрілів, два з яких – із реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку загарбники п’ять разів атакували в районах Вовчанська, Приліпки та Тихого, у бік Ізбицького і Круглого. Одне боєзіткнення триває.
На Куп’янському напрямку росіяни двічі наступали на українські позиції в бік Піщаного та Курилівки – отримали відсіч.
На Лиманському напрямку сьогодні відбулися п’ять боєзіткнень. Війська РФ атакували в районі Зарічного й Новоселівки, у бік Лимана і Ставків. Один бій триває.
На Слов’янському напрямку відбулося одне боєзіткнення в районі Сіверська.
На Краматорському напрямку українські захисники відбили чотири ворожі атаки в районах Васюківки й Федорівки, у бік Привілля та Міньківки.
На Костянтинівському напрямку Сили оборони зупинили дев’ять російських атак. Загарбники намагалися просунутися в районах Костянтинівки, Іванопілля й Русиного Яру, у бік Новопавлівки та Софіївки. Чотири боєзіткнення тривають.
На Покровському напрямку ворог 26 разів намагався йти вперед на позиції українських захисників у районах Никанорівки, Мирнограда, Покровська, Котлиного, Удачного, Молодецького та Філії, у бік Родинського. 22 його атаки вже відбиті, чотири боєзіткнення тривають.
На Олександрівському напрямку оборонці відбили п’ять російських атак поблизу Вишневого, у бік Іванівки, Андріївки-Клевцового та Нового Запоріжжя.
На Гуляйпільському напрямку захисники відбили п’ять атак армії РФ у районах Солодкого та Гуляйполя, у бік Добропілля й Оленокостянтинівки. Ще чотири боєзіткнення тривають.
Ворожа авіація завдала ударів по Різдвянівці, Самійлівці, Гіркому та Воздвижівці.
На Оріхівському напрямку відбулися три бойові зіткнення в районах Степногірська й Степового. Бій триває.
На Придніпровському напрямку росіяни сьогодні ще не проводили наступальних дій.
На решті напрямків фронту ситуація суттєво не змінилася.
Як повідомляв Укрінформ, прикордонники зірвали спробу прориву російської армії на державному кордоні в Харківській області.
Війна
У Міноборони обговорили з колегами з Нідерландів підвищення ефективності використання F-16
У Міністерстві оборони України обговорили з делегацією оборонного відомства Нідерландів підвищення ефективності використання винищувачів F-16.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міноборони.
Заступник міністра оборони з питань розвитку авіації Олександр Козенко провів робочу зустріч з делегацією Міноборони Королівства Нідерланди на чолі з директором проєктного управління з питань України, співголовою Коаліції спроможностей Повітряних сил комодором Альбертом Якобусом де Смітом.
Сторони обговорили нагальні потреби українських Повітряних сил та подальші кроки щодо посилення авіаційної компоненти Сил оборони України.
Козенко подякував уряду й народу Нідерландів за непохитну підтримку України, а також відзначив лідерську роль комодора де Сміта як співголови Коаліції авіаційних спроможностей від Нідерландів.
Учасники перемовин ключову увагу приділили підвищенню ефективності використання винищувачів F-16 на тлі посилення повітряних атак агресора на енергетичну інфраструктуру України.
Зокрема йшлося про можливості постачання додаткових авіаційних засобів ураження; розширення номенклатури озброєння для інтеграції на платформи F-16; модернізацію систем захисту та протидії ворожим загрозам на бойових літаках.
Окремим блоком питань стали логістика та технічне забезпечення.
Учасники зустрічі розглянули шляхи покращення обслуговування платформ безпосередньо в Україні, а також можливості збільшення європейських пропускних спроможностей для проведення регламентного обслуговування літаків.
За результатами зустрічі сторони домовились більш детально опрацювати зазначену проблематику та ухвалити конкретні технічні рішення в рамках чергового засідання учасників Коаліції спроможностей Повітряних сил.
Як повідомляв Укрінформ, Повітряні сили не лише захищають небо, а б’ють ворога у відповідь – близько 7000 літаковильотів були здійснені в 2025 році.
Фото Укрінформу можна купити тут.
-
Усі новини6 днів agoНаречена Клопотенка – що відомо про обраницю відомого шеф-кухаря
-
Війна1 тиждень agoТанкер Марінера — захопленим США судном РФ володіє бізнесмен з Криму
-
Усі новини1 тиждень agoяк гавайська мова зберагіє і передає тисячолітню історію
-
Війна1 тиждень agoАтака на Одеську область — ЗС РФ вдарили по портах, є загиблий — фото
-
Події1 тиждень agoNetflix анонсував шостий сезон серіалу «Емілі в Парижі»
-
Суспільство1 тиждень agoВ мерії Одеси запропонували переосмислити культурну ідентичність міста Анонси
-
Україна1 тиждень agoіноземцю Рокко заборонили в’їзд в Україну, подробиці (фото)
-
Політика1 тиждень agoФон дер Ляєн окреслила елементи гарантій безпеки для України