Connect with us

Війна

Розмальовані фасади, опалювальний сезон, воєнний стан та зміна пріоритетів: чим займаються одеські комунальники

Published

on

Вулиці підмітають, нові квіти висаджують, райони прибирають: все що ми бачили і у минулому мирному житті відбувається і зараз. У комунальних служб задачі слідкувати за містом, його чистотою, підготовлювати до сезону залишились актуальними, але пріоритети змінились, а всі проєкти очікують часу відбудовування. Роботи багато, а якої саме? Про це “Дайджесту Одеси” розповів заступник директора департаменту міського господарства Одеської міськради Віталій Цуркан.

Як на вторгнення відреагували комунальні служби в Одесі? 

Якщо говорити, що комунальні служби на початок бойових дій у нашій країні роз’їхалися, розбіглися, були зупинені — це не так. Як і у всіх людей був страх, було нерозуміння, але ми чиновники. Ми розуміємо, що на наших плечах та на плечах наших співробітників великий пласт роботи. Вона може не проглядатись людям зі сторони або тим, хто в якійсь паніці опиняється, але вона дуже відчутна. Кожен усвідомлює, що повинен щось зробити, він не може взяти і залишити своє робоче місце. 

Згідно з інструкціями наш департамент перетворився в єдину комунальну службу на момент активних бойових дій. Наш директор департаменту, Наталія Мостовських, очолює цю комунальну службу. Всі наші комунальні підприємства стають єдиним механізмом, а не двадцятьма, як зазвичай. 

На момент вторгнення нас зібрав віцемер Дмитро Жеман. Ми говорили, як нам підтримати Одесу, показати жителям, що місто продовжує жити. Мер поставив таке завдання: місто продовжує жити і тим самим потрібно показувати надію людям, що ніхто не збитий з пантелику. Ми розробили модель того як діятимемо. Конкретні служби займатимуться відновленням і упорядкуванням бомбосховищ, укриттів. Інші — продовжують підмітати вулиці, готувати місто до весняно-літнього періоду. 

Фото: Департамент міського господарства Одеської міської ради

Яка робота наразі головна у комунальних підприємств?

Ми є дуже складним департаментом. Дуже багато роботи, у мирний час ми неймовірно завантажені: проєкти, плани, щільний графік, фінансування, презентаці ідей майбутнього, звіти. Все це мало реалізуватись і цього року також. Зрозуміло, що наразі пішло на другий план і в нас залишились звичні справи. Комунальні підприємства продовжують виконувати свої функціональні обов’язки: їздять глобуси, чистять дороги, метуть двірники та інше.

Дякувати Богу, що в нашому місті не було бойових дій і бюджетна сфера практично не просіла. У нас всі із зарплатами. Керівників підрозділів налаштовували на те, що вони є прикладом колективу, повинні показувати щоранку, що налаштовані на агресивну (у хорошому сенсі) роботу, яка має привести до результату: якісне прибирання, посадка, прибирання, миття територій, тощо. 

Фото: Департамент міського господарства Одеської міської ради

Мешканців це радує, особливо, коли знімаємо якісь оборонні споруди. Приїжджали навіть делегації, які хотіли подивитись, як живе місто у воєнний час. Звичайно в деяких моментах, якісь радісні речі, вони через певний ком у горлі. Одеса показує, що вона живе, але водночас тут неподалік люди сидять в окопах – ми їх підтримуємо. Завжди беремо участь у подібних заходах допомоги.

Яких складнощів, пов’язаних зі вторгнення боялись, особливо під час опалювального сезону? У мешканців міста було багато сюжетів, і здебільшого вони не радісні.

Нас не може не турбувати воєнний стан, бо це непокоїть усю країну. Одеса велике місто, зараз ще насичене переміщеними громадянами. Вони переживають, а чи правильне обрали місто, щоб перезимувати, жити. Насамперед враховуємо побажання та надії мешканців, які вірять у те, що ми все зробимо правильно, а військові нас захистять. 

Ми, своєю чергою, передбачили низку заходів, які могли б убезпечити нашу критичну інфраструктуру. Загалом у нас не зовсім та професія, щоб закрити якийсь простір. Моделювали події та відбувались своєрідні вчення, на випадки відсутності світла чи газу. Зараз розробляється механізм, рекомендації. Ми спілкуємось з Обласною військовою адміністрацією, обмінюємось рекомендаціями та варіантами розвитку подій. Якщо така модель передбачається, то розташовуватимемо пункти обігріву. У цьому питанні нам допомагають і допомагатимуть. Всі комунальні підприємства проінструктовані і мають план щодо того, як поводитись у складних умовах, коли не буде основних джерел обігріву, електроживлення. Насамперед вони думатимуть про людей, потім уже про себе. Сподіваюся, що такого не відбуватиметься, але ми маємо бути готові. 

Чи готові вже до опалювального сезону? 

Як правило, у нас підготовка до опалювального сезону починається рівно тоді, коли він закінчується, прямо наступного дня. Люди думають, що ось у трубах щось зашуміло, отже незабаром буде опалювальний сезон — а це серпень місяць. Це не зовсім так.

Як тільки закінчили опалювальний сезон, наступного дня, теплопостачальна та обслуговувальна організація, вже мають план гідравлічних випробувань. Це перше, що потрібно зробити для того, щоб виявити слабкі місця в мережі, зрозуміти яким чином вирішуватимуться проблеми ремонту, де брати матеріали та за які кошти. І ще треба донести населенню про їхні заборгованості. Це комплекс заходів, який рік у рік дуже схожий. Він необхідний, щоб уже до наближення опалювального сезону ми позбулись достатньо об’ємної кількості проблем, які можуть бути на початку нового сезону. 

Фото: Департамент міського господарства Одеської міської ради

Перша гідравліка відбувається у травні, друга у липні, третя — кінці серпня/початку вересня. Обслуговувальні організації, ЖКС, вони так само як і теплопостачальні, випробовують будинкові мережі. У кожному будинку з центральним опаленням є елеваторний вузол, який називаємо тепловим пунктом. Однозначно він має бути приведеним до ладу. Готуються всі, хто причетний до цього. 

Під час випробувань мережі можуть траплятись пориви, тому одразу це місце розкопується і починаються необхідні роботи. Але є різниця у тому наскільки велика ділянка потребує реставрації чи заміни. У будинках схожа система: йде опресування системи, наповнення її назад, спуск хімочищеної води та виявлення течій чи проблем. 

Щотижня у нас проходять штаби тепла, де віцемер Дмитро Жеман, директор Департаменту Наталія Мостовських та всі учасники процесу, а це: обслуговувальна, теплопостачальна організація, ОДЕСАГАЗ, представники приватних компаній, які мають котельні, всі ми обговорюємо та вирішуємо нагальні проблеми. Це серйозний процес, який тягне за собою низку заходів до виконання. Можу сказати, що ми з ним справляємось і сьогодні, навіть у цей складний час, наше місто на 96% готове до опалювального сезону. Навіть якщо є якісь пориви та ремонтні роботи зараз, то у розраховані дні, ми знаємо, коли що закінчимо. Я впевнений, що розпочнемо опалювальний сезон вчасно, як запланували. Особливих проблем немає. 

По всьому місту на фасадах будинків фарбою намальований український прапор, акція “колір миру”. Коли, як та з ким відбулася реалізація цієї акції?

Справді, це реалізувалось з перших днів повномасштабної війни, з 24 лютого. Як правило, на початку весни комунальні служби проводять закупівлю прапорів до державних свят. На той момент ми не були повністю забезпечені прапорами, ось тут і виникла ця ідея у заступника мера – Дмитра Жемана, яку він погодив з мером. Там де не вистачатиме прапорів — ми їх намалюємо. Всі дуже вподобали цю ідею. Раніше ми сказали б: ну як це розмальовувати фасад. Адже ми ж боремося з тими, хто це робить і є норми, правила, а ще й пам’ятки архітектури. Але коли ідея — об’єднати все місто в єдиний колір і єдину позицію, що Одеса — це Україна, то ми звичайно були у захваті.  Напевно тільки так можна було донести до кожного дитяти, дорослого, двору таку ідею. У людини якийсь скоріше страх чи незнання, бо там вибухи, якась інформація, переживання. І, коли вона виходить і бачить жовто-блакитний стяг, то в свідомості прокидається думка, що все нормально, я у своїй країні і ніхто сюди не прийде.

Ми цю ідею поширили, наші КП, які обслуговують житлові будинки, десь знайшли фарбу. Це сталося дуже швидко: менше ніж за тиждень ми зафарбували всі будинки. Може, звичайно, в якихось глибинках цього немає, але здебільшого і в спальних районах будинки зафарбовані в державний прапор. 

Як розповіли у ZEZMAN Holding разом з комунальниками, понад тисячу волонтерів використали більше 500 літрів фарби та тисячу балончиків, аби у місті з’явились незнімні прапори.

Фото: ZEZMAN Holding
Фото: ZEZMAN Holding

Я думаю, що ця ідея залишиться надовго, війна закінчиться нашою перемогою, і в мирний час це також збережеться. Ідею національних символів ми маємо зберігати, нести та показувати своїм дітям. Державний прапор – має бути в серці, розумі та на вулицях, будинках. Всі повинні бути впевнені, що вони живуть в єдиній країні: дружній та непереможній.

Нагадаємо, що Олексій Чорний розповів про роботу гуманітарного штабу Одеської області.

Війна

Пам’яті Героя України, капітана Віталія Невінського (позивний «Гурман»)

Published

on


Він рятував своїх людей під вогнем, виховував із новобранців побратимів і до останнього залишався на передовій

Віталій Невінський із позивним «Гурман» був одним із тих військовослужбовців, про яких говорять не лише через бойові заслуги, а й через ставлення до людей. Командир гірсько-штурмової роти 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, капітан Збройних сил України, він у 26 років загинув, захищаючи Україну під Бахмутом.

Віталій вмів ухвалювати рішення там, де від однієї секунди залежали життя десятків людей. У перші дні повномасштабного вторгнення колона під його командуванням потрапила під удар касетного боєприпасу з реактивної системи «Град». Перші снаряди вибухнули за кількасот метрів позаду колони. Віталій наказав різко зупинитися. Наступний залп накрив саме те місце, де бійці опинилися б, якби продовжили рух. 

Віталія згадують як безстрашного, перспективного офіцера, якого поважали підлеглі. Для нього не існувало поділу між «старими» та «новими» військовими. Він принципово не дозволяв називати новобранців просто мобілізованими.

«Ви будете жити в одних окопах, їсти з однієї тарілки і як навчите новеньких, такими бойовими побратимами їх зробите», – говорив він своїм бійцям.

У його роті служили і ветерани війни на Донбасі, і молоді військовослужбовці. Досвідчені бійці передавали знання молодшим, учили їх діяти під час артилерійських обстрілів, облаштовувати позиції, допомагати пораненим. Сам Віталій наголошував: у підрозділі панує взаємоповага, а не страх.

Віталій народився 26 серпня 1996 року у Гусятині на Тернопільщині. Навчався в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після випуску служив у 128-й окремій гірсько-піхотній, а з 2018 року у гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Брав участь в операції Об’єднаних сил, згодом став командиром гірсько-штурмової роти.

Повномасштабне вторгнення Росії Віталій зустрів на Дніпропетровщині. Разом із підрозділом вирушив на Запорізький напрямок, де прийняв перші бої з російськими військами, які наступали колонами бронетехніки поблизу Мелітополя.

Його підрозділ воював на Запорізькому, Херсонському та Донецькому напрямках. В одному з боїв Віталій отримав осколково-фугасне поранення під час виведення особового складу і техніки із захопленого ворогом населеного пункту. Після лікування він не проходив повної реабілітації – одразу повернувся на передову.

Навесні 2022 року рота під його командуванням проявила себе під час наступальних дій на Запорізькому напрямку. Бійці знищили ворожу техніку, захопили неушкоджену бойову машину піхоти БМП-3, просунулися вперед на вісім кілометрів і звільнили населений пункт. За цей успіх Віталій Невінський був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Його професійність і лідерство привернули увагу іноземних журналістів. На позиції його підрозділу приїжджали представники міжнародних медіа, а сам молодий офіцер потрапив на першу сторінку американського видання «The New York Times».

Пізніше Віталій брав участь у важких боях на Херсонському напрямку, де отримав контузію. Після лікування знову повернувся до своїх бійців. Побратими згадували його як командира, який завжди залишався поруч із особовим складом і керував боєм із передових позицій. Останній свій бій капітан Невінський прийняв поблизу Бахмута у селищі Підгородне. 

Від початку грудня 2022 року його рота тримала оборону в багатоповерхівках на околицях міста. Бійці перебували під постійними атаками ворога, витримували танкові, мінометні та артилерійські обстріли, працювали в умовах нестачі боєприпасів і складної логістики. Дорога, якою доставляли необхідне для оборони та евакуювали поранених, перебувала під вогневим контролем противника.

Один із найважчих боїв стався 15 грудня. Напередодні ворог зміг відтіснити сусідні підрозділи та наблизився на кількасот метрів до командного пункту роти. Бійці готувалися до ближнього бою, однак під час ранкового мінометного обстрілу одна з мін вибухнула поруч із Віталієм. Він отримав важкі поранення і помер на руках бойового медика.

Поховали Захисника України 23 грудня 2022 року на Пантеоні Героїв Тернополя. У Віталія залишилися дружина та маленький син.

За особисту мужність, героїзм і самовіддане служіння українському народові Віталію Невінському посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023 року). 

У 2023 році йому посмертно присвоїли звання Почесного громадянина міста Тернополя. Віталій Невінський «Гурман» залишився в пам’яті побратимів як командир, який умів вести за собою, берегти своїх людей і до останнього залишатися там, де був потрібен найбільше.

Вічна пам’ять Захисникові!

Фото: 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада

За матеріалами: Суспільне Ужгород, Мукачівська міська рада, 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform 



Джерело

Continue Reading

Війна

Генштаб підтвердив знищення у Росії літака МіГ-29 та вертольота Ка-27

Published

on

Сили оборони під час ударів 27 та 30 серпня знищили російський літак МіГ-29 біля аеродрому «Міллерово» у Ростовській області та вертоліт Ка-27 біля аеродрому «Єйськ» у Краснодарському краї.

Як передає Укрінформ, про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомляє у Фейсбуці.

«За результатами аналізу додаткових даних підтверджено знищення 30 серпня 2026 року вертольота Ка-27 у районі аеродрому «Єйськ» Краснодарському краї РФ. Також підтверджено знищення 27 серпня 2026 року літака МіГ-29 у районі аеродрому «Міллерово» в Ростовській області РФ», – ідеться в повідомленні.

Крім того, 1 вересня та в ніч на 2 вересня підрозділи Сил оборони уразили низку військових цілей армії РФ.

Так, у Володимирівці Донецької області уражений склад боєприпасів.

В Очеретиному Донецької області уражений склад матеріально-технічних засобів.

Також у Речиці Брянської області РФ уражений район зосередження озброєння та військової техніки ворога.

Читайте також: Генштаб підтвердив ураження НПЗ «Новатек-Усть-Луга» в Ленінградській області

«Ступінь завданих збитків уточнюється. Робота по ключових військових цілях противника триває», – наголосили у Генштабі.

Як повідомляв Укрінформ, Сили оборони України у ніч на 30 серпня уразили Кіришський НПЗ, місце запуску БПЛА та аеродром «Єйськ» у Росії.

Фото ілюстративне: Вікіпедія



Джерело

Continue Reading

Війна

Російські ДРГ не проявляють значної активності на кордоні

Published

on

На кордоні України з Росією наразі не спостерігається значної активності російських диверсійно-розвідувальних груп.

Про це на брифінгу в Укрінформі повідомив речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко.

«В цілому робота ворожих диверсійно-розвідувальних груп, як і раніше невисока, в той же час повністю від застосування таких груп противник не відмовляється, і загроза від дій диверсантів зберігається. За останній час можна відмітити, що періодично спроби дій ворожих диверсійно-розвідувальних груп проглядалися в межах Сумської області», – сказав речник.

Читайте також: Прикордонники за понад місяць взяли у полон майже 40 загарбників на Харківщині

Він зауважив: якщо в цілому говорити про межі Сумщини та Харківщини, то більше ворог вже тривалий час використовує саме піхотні групи зі спробою розширити межі свого контролю, тобто, спроби просування вглиб території України, але суттєвих успіхів, на щастя, завдяки стійкості та мужності всіх українських воїнів противник не може досягти.

Як повідомляв Укрінформ, Росія наразі не має ударного угруповання біля північного кордону України, однак потенційна загроза з цього напрямку зберігається.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.