Connect with us

Війна

Україна — бренд переможця: Які шанси Одеси прийняти EXPO 2030. Розповів Роман Григоришин

Published

on

Виставка EXPO — іміджевий захід світового масштабу і в України є всі шанси на проведення виставки в Одесі у 2030 році. Наразі йде підготовка до голосування за кандидата. Воно відбудеться у листопаді 2030 року, де 170 країн, члени Міжнародного бюро виставок, голосуватимуть за одного з чотирьох кандидатів. Міста-суперники Одеси: Пусан, Рим, Ер-Ріяд. Про одеські переваги та плани виставки для “Дайджесту Одеси” розповів директор Департаменту інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, міжнародного співробітництва і туризму Одеської обласної військової адміністрації, Роман Григоришин.

Фото: УСІ

Розглянемо конкурентів

Виставка можливо не такий відомий захід, як Чемпіонат Світу з футболу чи Олімпійські ігри, але йде на рівні з ними. А економічний ефект навіть більший, адже виставка триває півроку. 

Виставка планувалась на 2020 рік в Дубай, була перенесена і проходила з жовтня по березень 2021 року. В 2025 році пройде в Японії. Тому, якщо планувати виставку у Пусані (Південна Корея) або Ер-Ріяду (Саудівська Аравія) — це суперечить базовому олімпійському принципу: виставка повинна подорожувати континентами. 

Розглянемо Ер-Ріяд. Ми розуміємо, що фінансово — це точно фаворит, тому що таких можливостей, мабуть, немає у жодної з інших країн. Проте, є аспекти, які грають проти: закритість країни та питання забезпечення прав жінок. Ми зараз будемо спостерігати Чемпіонат Світу з футболу в Катарі. І вже зустрічаються різні ситуації по персоналу саме жіночої статі. Цивілізованому світу зазвичай важко робити такі кроки в напрямку країн, які важко назвати демократичними. 

Італія. У 2015 році виставка була в Мілані. Якщо дивитись на столітню історію виставок, то в цій країні вона була дуже багато разів. А у Східній Європі виставки не було останні 40 років. 

Серед претендентів була москва, але вона сама собі вистрілила в ногу. Москви немає, тому з огляду на це Одеса — є одним із фаворитів. Ми не фантасти, розуміємо, що у багатьох з цих міст виставку можна проводити хоч завтра, а Одесі — треба попрацювати. Але для цього якраз є оці сім років, за які ми можемо перевтілити наше місто. І зробити таким, яке зможе прийняти протягом 6 місяців мільйони туристів. 

Переваги міста і для нього

Сам проєкт EXPO дуже класно підходить у контекст відновлення України. Країна є форпостом протистояння проти нацистів сучасності. Тому було б дуже слушно, аби інші країни підтримали в наданні права на проведення виставки саме в Україні. Так вони б надали нам не рибу, як зазвичай, а вудочку, якою б ми зловили своє щастя. 

https://youtu.be/4r_h0yTJUQ0

Відповідно, це може бути флагманський проєкт всього півдня України. Логістично немає сенсу будувати ще один чи два аеропорти в Одесі. Треба робити місто доступним для інших аеропортів, з’єднувати швидкими шляхами з Миколаєвом (відновлення аеропорту) і з Ізмаїлом (реконструкція злітної смуги). І звичайно швидкою залізницею Одеса-Київ, щоб ми були в межах 3-4 годин зі столицею. Цей логістичний ланцюжок по-новому зв’яже Одесу із Європою, Києвом та Миколаєвом. 

Одеса у світі популярне місто, проте на жаль не випустило нічого нового у сучасності, а та спадщина, яка була, вже розгубилась. Проте ми знаємо, що іноземці визнавали це місто як комфортне для життя. Багато хто закохувався в місто, а хтось —в людей, купував нерухомість і час від часу приїжджає. Саме Одеса серед міст України найбільше зачаровує іноземців. На це багато підстав. Виставка — стимул приїхати, тим хто чув, але не був тут.  

Щодо економічного добробуту міста, звичайно, хочемо, щоб вони приїхали, отримали задоволення, витратили тут гроші, підтримали нашу економіку, або стали б частиною цієї економіки. Тому це неймовірно великий шанс, історичний для Одеси. 

Куди крокуємо стосовно EXPO

У кінці листопада 171 Генеральна асамблея МБВ, на якій відбудеться презентація нашої заявки, цього разу в офлайн режимі. Там буде вперше представлено саме архітектурний концепт, який розробляла Zaha Hadid Architects.

Фото: EXPO 2030

У проміжку між лютим-квітнем буде перевіряюча місія. Перше, що інспектуватимуть — гарантії центральної влади. Ми наразі робимо план, який запропонуємо Міжнародному бюро по візиту. Вони тут працюватимуть з понеділка по п’ятницю. Перші день-два вони проведуть у Києві, потім прибудуть до Одеси. Відбудеться зустріч з керівництвом міста, області, виїзд на саму локацію, демонстрація проєктів, логістики. Крім нашої презентації, готуємо кілька крутих сюрпризів для них. 

Ми розуміємо усю безпекову ситуацію, отримали завірення від Генерального Секретаря Міжнародного бюро виставок. Як мінімум він точно приїде, а щоб місія відбулась, потрібно ще троє делегатів. Я думаю, що не буде проблеми. На крайній випадок думатимемо про якийсь гібридний варіант цієї місії, можливо в онлайн-режимі. Але офлайн — краще.

Місце зустрічі поля зрошення: де планують проходження виставки

Запланована територія — 250 га полів зрошення в 15 хвилинах їзди до центру. Про цю територію говорять останні років 20. Є купа варіантів, а щоб перейти від слів до справи, треба вирішити цілий ряд проблем. І так склалось, що, бюджетом міста чи області — це майже неможливо. Навіть, якщо ми не виграємо, то в будь-якому випадку, це можливість привести до ладу місце. Адже це справді територія пріоритетного розвитку: величезна ділянка, на якій може з’явитись як новий мікрорайон, так і різні економічні суб’єкти. Великий простір для росту, що знайти у місті на узбережжі — важко. І до речі, — ще одна перевага Одеси, відносно суперників. В інших країн немає ділянки в межах центру міста. 

Кожна країна по-різному підходить до виставки. Хтось приїжджає себе продавати, представляючи виробників, а хтось презентує країну. Є країни, які концептуально не сприймають, коли ти презентуєш виробника, як США, наприклад, вони себе презентували, як країну загалом. Зрештою — велика конверсія грошей та привернення уваги до країни. Наприклад, у 2021 році, український павільйон був також заточений на кількох виробників. І вони підписали багато контрактів. Це можливість. 

Попри війну: як готуватись до проєкту 2030 року, коли у країні війна

Безумовно вторгнення вплинуло. Рік тому, коли ми заявили про цю ініціативу, до того як її підтримав президент, багато людей дуже скептично ставились. Особливо ті, хто був у Дубай і розуміють що це таке. 

Через вторгнення та події в Україні і такої уваги, то з цього боку є трохи позитивного впливу для проєкту і можливостей. росію викинули з процесу, а Одеса стала хабом для міжнародних організацій, центром зернової угоди.

Організаційно та ментально після вторгнення було важко повернутись до роботи. Коли тут питання життя та смерті, розмовляти про те, що буде у 2030 році — складно. Коли вся адміністрація, і я також, працювала на забезпечення військових, навіть в думках не було питання “Що робити з ЕКСПО?”. 

На кінець лютого планували почати процес підготовки досьє. Були підібрані підрядники, розуміння фінансування, адже це не мало бути за кошти платників податків. Ми були готові починати з 1 березня. Почалась повномасштабна війна і зрозуміло, що ніхто до цього не повертався. І я чесно кажу, не знаю як склалось, якби в середині квітня мені не подзвонила Генеральний директор Zaha Hadid Architectsі. Вона сказала, що фірма готова продовжувати співпрацю. Нагадаю, це найдорожче та найпопулярніше архітектурне бюро у світі. Дуже багато компаній, міст змагаються за те, щоб компанія щось проєктувала чи будували в них і це коштує дуже дорого. До цього ми розглядали комерційну співпрацю з цим бюро, і коли вони в квітні подзвонили, то була дискусія. Навіть якби були гроші, нас би ніхто не зрозумів. Але фірма вирішила подарувати нам цей проект, тому що за їхніми словами: “ Україна — бренд переможців”. Вони хотіли бути з нами, підтримати та перемогти разом. 

Після цієї історії особисто я та моя команда не розглядали, що ми не подаємо це досьє. Так, це було дуже важко — програмний документ англійською та французькою мовами. Там розписано все до деталей: як рухаються люди, де вони живуть, яка економіка процесу, як будуватимуться павільйони, як ми будемо це промоутити. 

Маленька довідка: 7 вересня Україна офіційно подала реєстраційне досьє до Міжнародного бюро виставок у Парижі (BIE) для участі у конкурсі серед країн-кандидатів на право проведення Всесвітньої виставки Expo 2030 в Одесі. Цей крок є ключовим і обов’язковим для кожної країни-кандидата на етапі розгляду проєкту та в процесі голосування.

Фото: EXPO 2030

Ми з’єднались з командою CIVITTA. Ця консалтингова компанія веде дуже багато проєктів Кабінету Міністрів і ми почали співпрацю. Вони дуже молодці, надзвичайно креативні, крута професійна команда, яка допомогла все це зібрати в один документ. Тут варто відзначити, що Обласна адміністрація, всі департаменти, міністерства, місто оперативно надавали інформацію та допомагали. Це був як мурашник і в мене літо пройшло під лозунгом “досьє ЕКСПО”. 

Часто запитують чому ми цим займаємось, при тому що немає абсолютної гарантії, що ми переможемо. Але мені подобається бути причетним до чогось великого і це не купиш ні за які гроші. Думаю, що можливо завдяки цій роботі, колись в 2030 році, гулятиму зі своєю дитиною на виставці ЕКСПО в Одесі. З гордістю скажу: “я працював над цим”.

Хочу відзначити, що абсолютно всі країни, які є нашими конкурентами в боротьбі за ЕКСПО, абсолютно коректно себе поводять. Не бачив жодного висловлювання, що в Україні немає шансів, бо у них війна. 

Дізнатись, нададуть Одесі право чи ні, зможемо за 14 місяців. Це довгий дипломатичний шлях, на меті якого показати світу сучасну та прогресивну Одесу.

Війна

На Олександрівському напрямку росіяни проводять інфільтрацію і хочуть вийти на адмінмежу Донеччини

Published

on

Російські війська проводять заходи інфільтрації та стабілізаційні дії на Олександрівському напрямку, а одним із їхніх завдань є вихід на адміністративну межу Донецької області та відновлення втраченого положення у Дніпропетровській області.

Про це в коментарі Укрінформу повідомила речниця Угруповання військ (сил) «Південь» Анастасія Шевченко.

«На Олександрівському напрямку противник проводить заходи інфільтрації та стабілізаційні дії з метою втримати актуальну лінію бойового зіткнення», – зазначила вона.

Крім того, за словами Шевченко, противник на цій ділянці прагне вийти на адміністративну межу Донецької області та відновити втрачені позиції на Дніпропетровщині.

Читайте також: Росіяни почали бити авіабомбами по портовій інфраструктурі Миколаєва – Сили оборони

Як повідомляв Укрінформ, на фронті минулої доби, 15 вересня, на Олександрівському напрямку загарбники здійснили дві атаки у напрямках Тернового та Вербового.



Джерело

Continue Reading

Війна

у ДПСУ заявили, що Білорусь знову вмикає ретранслятори

Published

on

Російська атака на пункт пропуску «Ягодин» відбулася завдяки тому, що Білорусь знову вмикає ретранслятори, які допомагають ворожим дронам проникнути вглиб території України.

Про це у коментарі Укрінформу сказав речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.

«Станом на зараз Білорусь надає активну допомогу Росії щодо обстрілів території України. В тому числі і ретрансляторами, які вмикаються на території Білорусі, підживлюють сигнал для російських «Шахедів» та «Гербер», які, власне, заходячи з території Росії, далі тримаються близько кордону з Білоруссю для того, щоб отримувати такий сигнал і мати можливість більш глибоко зайти на територію України, зокрема на західні області: Рівненщину, Волинь, Львівщину. І атака, до прикладу, по напрямку пункту пропуску «Ягодин» також здійснювалася за підтримки Білорусі», – зазначив Демченко.

Він зауважив, що раніше, коли Білорусь отримала попередження від Президента України про неприпустимість дій щодо підтримки Росії саме функціонуючими ретрансляторами, які підживляють сигнал, білоруси їх вимикали.

«Зараз вони знову їх увімкнули», – сказав речник ДПСУ.

Він поінформував, що попри те, що білоруський напрямок залишається загрозливим, «зараз нарощення якогось ударного угруповання, яке б було поряд нашого кордону і було б готове здійснити вторгнення, немає».

Читайте також: На Волині вночі внаслідок російського удару горів тепловоз

Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський повідомив, що з 22 червня ретранслятори на території Білорусі, які використовувалися для коригування російських ударів по українській території, припинили свою роботу.

19 червня Президент України дав Білорусі тиждень, щоб самостійно демонтувати ці засоби, а якщо цього не буде зроблено, Україна може вдатися до відповідних дій.

У ніч на 13 вересня на Волині внаслідок атаки РФ пошкоджено АЗС біля ПП «Ягодин» на кордоні з Польщею, а також локомотив неподалік кордону з Польщею.



Джерело

Continue Reading

Війна

уроки Ґеттісберґа, Нормандії та Іво Джіми

Published

on


Міста, висоти, укріплення та транспортні мережі Донбасу визначають можливості сторін вести й продовжувати війну

Про Донбас часто говорять так, ніби це насамперед територіальне питання: ділянка карти, яку можна обміняти, віддати чи розділити в рамках мирних переговорів. Такий підхід ігнорує фундаментальну військову реальність. Рельєф і місцевість не є взаємозамінними. Деякі території надають стороні, яка їх контролює, таку перевагу, що у військових фахівців для цього є спеціальний термін: ключова місцевість (key terrain).

Ця концепція є однією з основ військового мистецтва, якому навчають молодих офіцерів.

Пагорб, гірський хребет, річкова переправа чи укріплене місто можуть мати значення, що значно перевищує їхні фізичні розміри, адже контроль над ними визначає, що армія може спостерігати, оборонятися, атакувати чи захищатися. Сполучені Штати неодноразово засвоювали цей урок у власній військовій історії – від Ґеттісберґа до Нормандії та Іво Джіми. Американцям, які розглядають варіанти майбутнього України, варто згадати ці уроки, перш ніж ставитися до Донбасу як до ще однієї лінії на карті.

Літтл-Раунд-Топ, 1863 рік. Фото: Library of Congress’s

Під час битви при Ґеттісберґу у громадянській війні в Америці пагорб Літтл-Раунд-Топ був відносно невеликою ділянкою землі на крайньому лівому фланзі армії Півночі (союзників). У другій половині дня 2 липня 1863 року бригадний генерал Ґувернер К. Воррен зрозумів, що пагорб залишається небезпечно незахищеним під час висунення військ Конфедерації проти флангу сил Півночі. Війська союзників були терміново направлені на позицію, включаючи бригаду полковника Стронґа Вінсента, крайній лівий фланг якої зайняв 20-й Менський полк під командуванням полковника Джошуа Лоуренса Чамберлена. Служба національних парків США описує Літтл-Раунд-Топ як ідеально пристосований для спостереження, артилерії та оборони; у підсумку сили Півночі відбили неодноразові атаки конфедератів і утримали контроль над ним.

Фото: The National Guard
Фото: The National Guard

Чамберлен і 20-й Менський полк стали відомими завдяки обороні флангу та своїй штиковій контратаці вниз зі схилу після того, як у них закінчилися боєприпаси. Їхній подвиг залишився в американській військовій культурі не тому, що Літтл-Раунд-Топ становив цінність як ділянка землі, а тому, що втрата цієї позиції могла відкрити фланг армії Півночі та змінити тактичну ситуацію на всьому полі бою. Значення цієї землі полягало в тому, що саме її утримання дозволяло одній армії робити з іншою.

Та сама логіка була очевидною 6 червня 1944 року, коли рейнджери армії США штурмували Пуент-дю-Ок під час висадки в Нормандії. Рейнджери піднялися на схили заввишки близько 100 футів (30 метрів), щоб атакувати німецьку артилерійську позицію, яка панувала над плацдармом висадки. Вони ризикували життям не заради внутрішньої цінності кількох акрів нормандського узбережжя. Вони атакували місцевість, з якої німецькі сили могли загрожувати всій масштабній операції союзників.

Official U.S. Navy
Рейнджери 2-го батальйону демонструють мотузяні драбини, за допомогою яких піднімалися на Пуент-дю-Ок. Фото: Official U.S. Navy

Морські піхотинці, які воювали на Іво Джімі, також розуміли цей принцип. Гора Сурібачі панувала над південною частиною острова та відкритою місцевістю під нею. Історичні хроніки Корпусу морської піхоти описують гору як головну тактичну перешкоду, захоплення якої було необхідним для безпечного просування на північ. Підняття американського прапора на її вершині стало одним із найвідоміших символів Другої світової війни, але битва за Сурібачі почалася як суто військове завдання: панівна висота під контролем ворога, з якої проглядалися американські сили.

Joe Rosenthal
Фото: Joe Rosenthal

Ґеттісберґ, Нормандія та Іво Джіма були різними битвами у різних війнах, і історичні аналогії неможливо перебільшити.

Донбас – це не Літтл-Раунд-Топ, а Краматорськ – це не Пуент-дю-Ок. Проте головний і незмінний урок є простішим: військово важлива місцевість має цінність через ті можливості, які вона надає.

Саме через цю призму слід розглядати дебати щодо Донбасу. Росія продовжує тиснути в напрямку Слов’янська та Краматорська, які знаходяться в центрі останніх рубежів оборони України в Донецькій області. Агентство Reuters нещодавно описало контроль над Донеччиною як критично важливий для обох сторін, оскільки російські війська продовжують свій наступ, а Україна зосереджує там основні оборонні зусилля. Тому територіальні поступки на переговорах у такому регіоні не можна оцінювати просто підрахунком того, скільки квадратних кілометрів перейде з рук у руки. Головне питання полягає в тому, які військові позиції займе кожна зі сторін після цього.

1
Краматорськ

Фортифікації, міська забудова, транспортні мережі, системи спостереження, коридори для маневру та географія за оборонною лінією – усе це впливає на відповідь. Оборонну позицію, яка будувалася та вдосконалювалася роками, не обов’язково вдасться відтворити, просто провівши іншу лінію далі на захід.

Поступка ключовою місцевістю може надати противнику через переговори таку оперативну перевагу, якої він не зміг здобути у бою.

Ця відмінність стає особливо важливою, коли в переговорах починають використовувати термінологію угод із нерухомістю чи комерційного торгу.

Війни – це не комерційні угоди, а територія під час війни не є взаємозамінним майном. Компанія, яка веде переговори про продаж активу, часто може замінити право власності грошима. Але армія, яка віддає панівну місцевість, не зможе просто “придбати” аналогічну географію в іншому місці.

Існує також людський вимір, який робить аналогію з угодою щодо нерухомості особливо некоректною. Організація Об’єднаних Націй задокументувала зростаючий тиск на жителів окупованих Росією українських територій щодо отримання російського громадянства, обмеження для тих, хто його не має, покарання за прояви української культурної ідентичності, а також триваючу експропріацію приватної власності.

Таким чином, доля окупованих територій визначає не лише те, де стоятимуть армії, а й політичні та правові умови, в яких житимуть цивільні.

Усе це не означає, що військова історія диктує конкретну дипломатичну формулу. Політичні лідери повинні зважувати військові реалії разом із людськими втратами, економічними обмеженнями, союзницькими зобов’язаннями та перспективами тривалого миру. Але будь-які переговори, що передбачають територіальні поступки, мають починатися з чіткого розуміння того, чим саме поступаються і яку перевагу це може надати.

Американська військова історія дає чудовий спосіб пояснити цю різницю американській публіці. Літтл-Раунд-Топ був важливим не тому, що Авраам Лінкольн прагнув володіти пагорбом у Пенсільванії. Пуент-дю-Ок був важливим не тому, що Франклін Рузвельт хотів отримати скелі у Франції. Гора Сурібачі була важливою не тому, що США хотіли мати у володінні вулканічну вершину. У кожному з цих випадків американці воювали за місцевість через військові наслідки, які виникли б, якби ворог контролював її.

Саме про цей урок варто пам’ятати політикам, коли вони обговорюють Донбас. Перш ніж запитувати, чи має Україна віддати шматок території в обмін на дипломатичну угоду, вони повинні спочатку поставити запитання, яке поставив би будь-який офіцер, вивчаючи поле бою: які можливості надає контроль над цією землею?

Відповідь на це запитання може визначити не лише те, де закінчиться ця війна, а й умови, за яких може розпочатися наступна.

Ден Райс, президент Американського університету в Києві (American University Kyiv), співпрезидент Thayer Leadership



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.