Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 четверга, 13 листопада, передає Укрінформ.

“Від початку доби на фронті відбулося 117 бойових зіткнень. Наші захисники зупиняють ворога, тримають рубежі та руйнують плани росіян”, – йдеться у повідомленні.

За даними Генштабу, від російських артилерійських обстрілів постраждали райони населених пунктів, зокрема Вовківка, Бобилівка, Нова Гута Сумської області; Хрінівка, Тимоновичі Чернігівської області.

На Північно-Слобожанському і Курському напрямках українські воїни відбили три атаки. Крім того, противник здійснив 83 обстріли.

На Південно-Слобожанському напрямку відбулося вісім бойових зіткнень у районах Вовчанська, Синельникового, Дворічанського, Красного Першого.

На Куп’янському напрямку з початку доби ворог вісім разів намагався просунутися на позиції наших захисників у районах Новоосинового, Петропавлівки, Піщаного та Глушківки. Одне бойове зіткнення триває дотепер.

На Лиманському напрямку сьогодні відбулося дев’ять бойових зіткнень. Ворог атакував у районах населених пунктів Новий Мир, Глущенкове, Новомихайлівка, Дружелюбівка, Греківка, Ставки та Лиман. Чотири бойові зіткнення тривають дотепер.

На Слов’янському напрямку триває одне бойове зіткнення. Всього з початку доби противник здійснив сім атак у районах населених пунктів Ямпіль, Серебрянка, Сіверськ та Федорівка.

На Краматорському напрямку ворог наступальних дій не проводив.

Сили оборони зупинили 11 ворожих атак на Костянтинівському напрямку. Загарбник намагався просунутися в районах населених пунктів Плещіївка, Олександро-Шультине, Щербинівка, Русин Яр, Софіївка.

На Покровському напрямку російські війська 31 раз намагалися просунутися на позиції наших військ у районах населених пунктів Сухецьке, Білицьке, Разіне, Родинське, Дорожнє, Червоний Лиман, Покровськ, Мирноград, Лисівка, Звірове, Котлине, Удачне, Молодецьке, Дачне, Філія. Наші захисники вже відбили 28 атак.

На Олександрівському напрямку українські захисники відбили сім атак противника, ще три бойові зіткнення тривають. Ворог атакував наші позиції поблизу населених пунктів Ялта, Зелений Гай, Орестопіль, Єгорівка, Першотравневе та Рибне. Авіаційного удару зазнав населений пункт Косівцеве.

На Гуляйпільському напрямку ворог тричі атакував позиції Сил оборони в районах населених пунктів Яблукове, Солодке, Білогір’я. Населений пункт Тернувате зазнав авіаційних ударів керованими бомбами.

На Оріхівському напрямку агресор провів дев’ять атак у районах Малої Токмачки, Степового, Щербаків, Малих Щербаків, Приморського, Степногірська та Плавнів. Крім того, противник завдав авіаційного удару по району населеного пункту Новоданилівка.

На Придніпровському напрямку ворог наступальних дій не проводив.

На решті напрямків суттєвих змін в обстановці не відбулося.

Як повідомляв Укрінформ, попри інтенсивні обстріли та вогневий тиск, українські підрозділи зупинили просування російських військ та не допустили їхнього закріплення в кількох населених пунктах на Гуляйпільському напрямку.

Президент Володимир Зеленський на Запоріжжі провів безпекову нараду з військовим командуванням стосовно оперативної обстановки на Півдні.

Російська оборонна промисловість потерпає під тягарем військових потреб і санкцій. Великі програми — Су-75, Су-57, Т-14 “Армата” і PAK DA — постійно зриваються, а заводи конкурують між собою за мікросхеми, інвестиції та кваліфіковану робочу силу.

Фокус переклав статтю науковця та колишнього піхотинця армії США Брента М. Іствуда для порталу The National Security Journal. У статті “Російська армія переживає кризу” Іствуд дослідив ситуацію у російській військовій промисловості та пояснив, чи зможуть ЗС РФ отримати нову військову техніку для продовження війни в Україні.

Чому російська оборонна промисловість зазнає краху

У ЗС РФ проблеми із закупівлями оборонної продукції. Володимир Путін, його генерали та адмірали часто дають завищені обіцянки й не виконують їх. Росіяни явно відчувають труднощі у війні проти України та не можуть створити так необхідну Путіну “суперзброю”.

Труднощі у Росії почалися одразу після розпаду Радянського Союзу. Брак фінансів негативно позначився на військових потребах. Уряд працював у хаотичному режимі, приділяючи основну увагу підтримці молодої ринкової економіки та іншим внутрішньополітичним проблемам.

Це призвело до скасування і затримок різних програм з будівництва літаків і кораблів. На відновлення оборонної промисловості пішли роки.

Невдачі з престижними проєктами

Тепер, у зв’язку з війною в Україні, Росія повинна знову переглянути закупівлі оборонної продукції в рамках дорогих і амбітних програм, таких як Су-75, Су-57, Т-14 “Армата” і ПАК-ДA. Наприклад, стелс-винищувач Су-75 не виробляється у великих кількостях і не має попиту на експортному ринку.

Те саме стосується і Су-57, який до того ж не може похвалитися видатними бойовими результатами в небі над Україною. ОБТ Т-14 “Армата” виявився дорогим і переоціненим. У Росії виникли труднощі при його серійному виробництві. Можливо, цю невдалу програму доведеться скасувати. Виробництво бомбардувальника нового покоління ПАК-ДA теж багато разів зупиняли й починали знову. Невідомо, коли цей стелс-літак надійде на озброєння. До того ж у російського флоту немає діючого авіаносця, що також доволі сумно.

Низький моральний дух робочої сили

Однією з великих проблем є моральний дух. Росіяни вражені труднощами у протистоянні із силами оборони України, а також неймовірною кількістю жертв і знищеної техніки. Працівники різних оборонних відомств запитують себе, чи збережуть вони той самий рівень національної гордості та престижу, яким вони користувалися до війни.

Санкції заважають розробці високотехнологічних систем

Крім того, міжнародні санкції завдали шкоди ланцюжкам постачання в оборонній сфері. Темпи технологічних інновацій знизилися до неефективного рівня. Виробничі конвеєри простоюють, а робітники залишаються без роботи, не виконуючи планових показників.

У країні немає мікропроцесорів із США, Європи чи Японії. Єдиний шанс для росіян продовжити створення передових систем озброєння — це покладатися на країни другого ешелону, які постачають деякі компоненти, попри санкції. Такі запчастини мають нижчу якість і часто затримуються, якщо взагалі доходять до Росії.

Час визначити пріоритети

У Росії занадто багато систем озброєння, які експлуатуються одночасно, і розставити пріоритети буває непросто. Чи слід їй зосередитися на армії, якій необхідна швидка заміна танків і бронетехніки? А як же військово-морський флот і його потреба в нових кораблях замість знищених, таких як флагман Чорного моря “Москва”, який вважався одним із найкращих кораблів флоту? Тим часом військово-повітряні сили також потребують великих інвестицій у зв’язку з одночасною розробкою Су-57, Су-75 і ПАК-ДА.

На все це просто не вистачає часу, грошей і ресурсів. Росія залежить від цін на нафту, щоб зберегти свої доходи й спрямувати їх на ведення війни та оборонні закупівлі. Але з початку цього року ціна на сиру нафту впала на 18%.

Росія розраховує на Китай у питаннях закупівлі вуглеводнів, але цих закупівель може виявитися недостатньо для забезпечення оборонної промисловості.

Кваліфікована робоча сила гине в Україні

Чи вистачає Росії кваліфікованих робітників? Необхідно приділяти особливу увагу набору та утриманню висококваліфікованих працівників для виробництва військової техніки. Але через війну молоді здорові чоловіки, які могли б поповнити ряди працівників оборонної промисловості, воюють і гинуть в Україні.

У результаті залишаються тільки літні працівники, яким не вистачить витривалості для виконання фізично важкої роботи. Слід закінчити війну, щоб навчити і підготувати нове покоління для роботи на військових заводах.

Росії може не вистачити фінансів для інвестицій у всі ці програми. Для задоволення військових потреб потрібні трильйони рублів.

“Виробництво “виробів з металу”, яке зросло на 26,4% у 2023 році й на 31,6% у 2024 році, у вересні скоротилося на 1,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року після зростання на 21,2% в серпні”, повідомляє Moscow Times.

Зростання виробництва сповільнюється в усіх напрямках, а попереду ще більші затримки з поставками цінного обладнання.

“Інститут економічного прогнозування Російської академії наук повідомив, що 18 з 24 підсекторів виробництва, які в сукупності виробляють майже 80% товарів країни, зараз перебувають у стані рецесії”, — також зазначає Moscow Times.

Російському уряду доведеться збільшити дефіцит бюджету, щоб фінансувати військові дії, і в секторі закупівель для оборонних потреб може виникнути нестача коштів.

Все це погані новини для Путіна. До того ж в оборонній промисловості все ще зберігаються пережитки радянської системи. Ймовірно, доведеться вигадати виробничі квоти, щоб порадувати “дорогого вождя”.

Це заважає впровадженню нових виробничих технологій. Заводи розкидані по всій країні, що створює проблеми з ефективністю та економією за рахунок масштабу.

Важливо

Наукові дослідження і розробки теж далекі від того рівня, який дав би змогу російській оборонній промисловості гідно зустріти 2030-ті роки. Досі живі пережитки радянської ментальності, згідно з якою все “і так зійде”.

Кремлю необхідно заохочувати наукові дослідження подвійного призначення в університетах, але на відміну від США, в Росії практично немає технологічних центрів, очолюваних університетськими вченими.

У Росії попереду купа роботи. Війна вступає в четвертий рік, і її завершення не видно, а оборонні підприємства зосереджені на виробництві танків і бронетранспортерів старих моделей, через що виробництво нової військової техніки відстає. Проблеми з ланцюжками постачання і зниження темпів виробництва створюють додаткові труднощі.

Молоді, енергійні працівники, які зазвичай поповнюють ряди оборонної промисловості, або на фронті, або вже загинули чи були поранені в бою. Це позбавляє Росію цілого покоління робітників.

Санкції не будуть послаблені, а фінанси залишаться обмеженими, поки триває війна на виснаження. Оборонна промисловість видихається, і Путіну доведеться ставити питання, чи зможе він виготовити достатню кількість своїх “вундерваффе”, щоб змінити результат війни.

Відновлення російського виробництва зброї займе роки, і це влаштовує Україну, США і НАТО, які розраховують продовжувати тиснути на Путіна і обмежувати виробничі можливості його країни.

Про автора

Брент М. Іствуд — доктор наук, автор книг “Don’t Turn Your Back On the World: a Conservative Foreign Policy”, “Humans, Machines, and Data: Future Trends in Warfare” та інших. Брент був засновником і генеральним директором технологічної компанії, яка передбачала події у світі за допомогою штучного інтелекту. Він працював законодавчим асистентом сенатора США Тіма Скотта і консультував сенатора з питань оборони та зовнішньої політики. Викладав в Американському університеті, Університеті Джорджа Вашингтона та Університеті Джорджа Мейсона. Брент — колишній офіцер піхоти армії США.