Війна
Україна — бренд переможця: Які шанси Одеси прийняти EXPO 2030. Розповів Роман Григоришин
Виставка EXPO — іміджевий захід світового масштабу і в України є всі шанси на проведення виставки в Одесі у 2030 році. Наразі йде підготовка до голосування за кандидата. Воно відбудеться у листопаді 2030 року, де 170 країн, члени Міжнародного бюро виставок, голосуватимуть за одного з чотирьох кандидатів. Міста-суперники Одеси: Пусан, Рим, Ер-Ріяд. Про одеські переваги та плани виставки для “Дайджесту Одеси” розповів директор Департаменту інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, міжнародного співробітництва і туризму Одеської обласної військової адміністрації, Роман Григоришин.

Фото: УСІ
Розглянемо конкурентів
Виставка можливо не такий відомий захід, як Чемпіонат Світу з футболу чи Олімпійські ігри, але йде на рівні з ними. А економічний ефект навіть більший, адже виставка триває півроку.
Виставка планувалась на 2020 рік в Дубай, була перенесена і проходила з жовтня по березень 2021 року. В 2025 році пройде в Японії. Тому, якщо планувати виставку у Пусані (Південна Корея) або Ер-Ріяду (Саудівська Аравія) — це суперечить базовому олімпійському принципу: виставка повинна подорожувати континентами.
Розглянемо Ер-Ріяд. Ми розуміємо, що фінансово — це точно фаворит, тому що таких можливостей, мабуть, немає у жодної з інших країн. Проте, є аспекти, які грають проти: закритість країни та питання забезпечення прав жінок. Ми зараз будемо спостерігати Чемпіонат Світу з футболу в Катарі. І вже зустрічаються різні ситуації по персоналу саме жіночої статі. Цивілізованому світу зазвичай важко робити такі кроки в напрямку країн, які важко назвати демократичними.
Італія. У 2015 році виставка була в Мілані. Якщо дивитись на столітню історію виставок, то в цій країні вона була дуже багато разів. А у Східній Європі виставки не було останні 40 років.
Серед претендентів була москва, але вона сама собі вистрілила в ногу. Москви немає, тому з огляду на це Одеса — є одним із фаворитів. Ми не фантасти, розуміємо, що у багатьох з цих міст виставку можна проводити хоч завтра, а Одесі — треба попрацювати. Але для цього якраз є оці сім років, за які ми можемо перевтілити наше місто. І зробити таким, яке зможе прийняти протягом 6 місяців мільйони туристів.
Переваги міста і для нього
Сам проєкт EXPO дуже класно підходить у контекст відновлення України. Країна є форпостом протистояння проти нацистів сучасності. Тому було б дуже слушно, аби інші країни підтримали в наданні права на проведення виставки саме в Україні. Так вони б надали нам не рибу, як зазвичай, а вудочку, якою б ми зловили своє щастя.
Відповідно, це може бути флагманський проєкт всього півдня України. Логістично немає сенсу будувати ще один чи два аеропорти в Одесі. Треба робити місто доступним для інших аеропортів, з’єднувати швидкими шляхами з Миколаєвом (відновлення аеропорту) і з Ізмаїлом (реконструкція злітної смуги). І звичайно швидкою залізницею Одеса-Київ, щоб ми були в межах 3-4 годин зі столицею. Цей логістичний ланцюжок по-новому зв’яже Одесу із Європою, Києвом та Миколаєвом.
Одеса у світі популярне місто, проте на жаль не випустило нічого нового у сучасності, а та спадщина, яка була, вже розгубилась. Проте ми знаємо, що іноземці визнавали це місто як комфортне для життя. Багато хто закохувався в місто, а хтось —в людей, купував нерухомість і час від часу приїжджає. Саме Одеса серед міст України найбільше зачаровує іноземців. На це багато підстав. Виставка — стимул приїхати, тим хто чув, але не був тут.
Щодо економічного добробуту міста, звичайно, хочемо, щоб вони приїхали, отримали задоволення, витратили тут гроші, підтримали нашу економіку, або стали б частиною цієї економіки. Тому це неймовірно великий шанс, історичний для Одеси.
Куди крокуємо стосовно EXPO
У кінці листопада 171 Генеральна асамблея МБВ, на якій відбудеться презентація нашої заявки, цього разу в офлайн режимі. Там буде вперше представлено саме архітектурний концепт, який розробляла Zaha Hadid Architects.
У проміжку між лютим-квітнем буде перевіряюча місія. Перше, що інспектуватимуть — гарантії центральної влади. Ми наразі робимо план, який запропонуємо Міжнародному бюро по візиту. Вони тут працюватимуть з понеділка по п’ятницю. Перші день-два вони проведуть у Києві, потім прибудуть до Одеси. Відбудеться зустріч з керівництвом міста, області, виїзд на саму локацію, демонстрація проєктів, логістики. Крім нашої презентації, готуємо кілька крутих сюрпризів для них.
Ми розуміємо усю безпекову ситуацію, отримали завірення від Генерального Секретаря Міжнародного бюро виставок. Як мінімум він точно приїде, а щоб місія відбулась, потрібно ще троє делегатів. Я думаю, що не буде проблеми. На крайній випадок думатимемо про якийсь гібридний варіант цієї місії, можливо в онлайн-режимі. Але офлайн — краще.
Місце зустрічі — поля зрошення: де планують проходження виставки
Запланована територія — 250 га полів зрошення в 15 хвилинах їзди до центру. Про цю територію говорять останні років 20. Є купа варіантів, а щоб перейти від слів до справи, треба вирішити цілий ряд проблем. І так склалось, що, бюджетом міста чи області — це майже неможливо. Навіть, якщо ми не виграємо, то в будь-якому випадку, це можливість привести до ладу місце. Адже це справді територія пріоритетного розвитку: величезна ділянка, на якій може з’явитись як новий мікрорайон, так і різні економічні суб’єкти. Великий простір для росту, що знайти у місті на узбережжі — важко. І до речі, — ще одна перевага Одеси, відносно суперників. В інших країн немає ділянки в межах центру міста.
Кожна країна по-різному підходить до виставки. Хтось приїжджає себе продавати, представляючи виробників, а хтось презентує країну. Є країни, які концептуально не сприймають, коли ти презентуєш виробника, як США, наприклад, вони себе презентували, як країну загалом. Зрештою — велика конверсія грошей та привернення уваги до країни. Наприклад, у 2021 році, український павільйон був також заточений на кількох виробників. І вони підписали багато контрактів. Це можливість.
Попри війну: як готуватись до проєкту 2030 року, коли у країні війна
Безумовно вторгнення вплинуло. Рік тому, коли ми заявили про цю ініціативу, до того як її підтримав президент, багато людей дуже скептично ставились. Особливо ті, хто був у Дубай і розуміють що це таке.
Через вторгнення та події в Україні і такої уваги, то з цього боку є трохи позитивного впливу для проєкту і можливостей. росію викинули з процесу, а Одеса стала хабом для міжнародних організацій, центром зернової угоди.
Організаційно та ментально після вторгнення було важко повернутись до роботи. Коли тут питання життя та смерті, розмовляти про те, що буде у 2030 році — складно. Коли вся адміністрація, і я також, працювала на забезпечення військових, навіть в думках не було питання “Що робити з ЕКСПО?”.
На кінець лютого планували почати процес підготовки досьє. Були підібрані підрядники, розуміння фінансування, адже це не мало бути за кошти платників податків. Ми були готові починати з 1 березня. Почалась повномасштабна війна і зрозуміло, що ніхто до цього не повертався. І я чесно кажу, не знаю як склалось, якби в середині квітня мені не подзвонила Генеральний директор Zaha Hadid Architectsі. Вона сказала, що фірма готова продовжувати співпрацю. Нагадаю, це найдорожче та найпопулярніше архітектурне бюро у світі. Дуже багато компаній, міст змагаються за те, щоб компанія щось проєктувала чи будували в них і це коштує дуже дорого. До цього ми розглядали комерційну співпрацю з цим бюро, і коли вони в квітні подзвонили, то була дискусія. Навіть якби були гроші, нас би ніхто не зрозумів. Але фірма вирішила подарувати нам цей проект, тому що за їхніми словами: “ Україна — бренд переможців”. Вони хотіли бути з нами, підтримати та перемогти разом.
Після цієї історії особисто я та моя команда не розглядали, що ми не подаємо це досьє. Так, це було дуже важко — програмний документ англійською та французькою мовами. Там розписано все до деталей: як рухаються люди, де вони живуть, яка економіка процесу, як будуватимуться павільйони, як ми будемо це промоутити.
Маленька довідка: 7 вересня Україна офіційно подала реєстраційне досьє до Міжнародного бюро виставок у Парижі (BIE) для участі у конкурсі серед країн-кандидатів на право проведення Всесвітньої виставки Expo 2030 в Одесі. Цей крок є ключовим і обов’язковим для кожної країни-кандидата на етапі розгляду проєкту та в процесі голосування.
Ми з’єднались з командою CIVITTA. Ця консалтингова компанія веде дуже багато проєктів Кабінету Міністрів і ми почали співпрацю. Вони дуже молодці, надзвичайно креативні, крута професійна команда, яка допомогла все це зібрати в один документ. Тут варто відзначити, що Обласна адміністрація, всі департаменти, міністерства, місто оперативно надавали інформацію та допомагали. Це був як мурашник і в мене літо пройшло під лозунгом “досьє ЕКСПО”.




Часто запитують чому ми цим займаємось, при тому що немає абсолютної гарантії, що ми переможемо. Але мені подобається бути причетним до чогось великого і це не купиш ні за які гроші. Думаю, що можливо завдяки цій роботі, колись в 2030 році, гулятиму зі своєю дитиною на виставці ЕКСПО в Одесі. З гордістю скажу: “я працював над цим”.
Хочу відзначити, що абсолютно всі країни, які є нашими конкурентами в боротьбі за ЕКСПО, абсолютно коректно себе поводять. Не бачив жодного висловлювання, що в Україні немає шансів, бо у них війна.
Дізнатись, нададуть Одесі право чи ні, зможемо за 14 місяців. Це довгий дипломатичний шлях, на меті якого показати світу сучасну та прогресивну Одесу.
Війна
Ініціатива на полі бою належить Україні
Ініціатива на полі бою у війні Росії проти України наразі належить українським силам, які поступово здобувають невеликі ділянки території.
Про це в коментарі Укрінформу на полях Берлінської безпекової конференції заявив голова Військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драґоне.
“Як мені доповідали, ситуація на суходолі розвивається у позитивному руслі для України, хоча й повільно”, – прокоментував адмірал запитання про свою оцінку ситуації на полі бою.
Водночас він наголосив на важливості переходу до переговорів і припинення бойових дій, зазначивши, що Україна до цього готова, тоді як Росію ще потрібно переконати.
“Річ у тім, що всі дуже прагнуть сісти за стіл переговорів і припинити бойові дії. Я думаю, що Україна готова до цього. Я думаю, що Росію потрібно переконати. Але це єдиний наступний крок, якого ми можемо спробувати досягти”, – зазначив Драґоне.
На уточнювальне запитання, хто саме зараз володіє ініціативою на полі бою – Росія чи Україна, голова Військового комітету НАТО відповів однозначно.
“За нашою інформацією, ініціатива на боці України. Вона здобуває невеликі ділянки території, але це не російська ініціатива, а українська”, – заявив адмірал.
Відповідаючи на запитання про те, що найбільше потрібно Україні з військового погляду для зміни ситуації, голова Військового комітету НАТО насамперед назвав протиповітряну оборону та перехоплювачі.
“Насамперед – це протиповітряна оборона, перехоплювачі”, – наголосив він.
За словами адмірала, НАТО спільно з країнами докладає максимальних зусиль, щоб забезпечити Україну відповідними засобами до зими.
“НАТО докладає максимальних зусиль разом з усіма країнами, щоб спробувати надати їх до зими”, – зазначив Каво Драґоне.
Як повідомляв Укрінформ, у жовтні 2026 року Сили оборони України завдали російській армії рекордних втрат за весь період повномасштабної війни та звільнили 96,2 кв. км української території – на 10,4 кв. км більше, ніж зміг захопити ворог за цей час.
Війна
Розвідка опублікувала дані 10 інститутів і 13 науковців, які працюють на російський ВПК
Головне управління розвідки Міноборони України оприлюднило дані російських інститутів та науковців, які працюють на військово-промисловий комплекс РФ.
Як передає Укрінформ, про це ГУР повідомило у Фейсбуці.
Дані про 10 установ та 13 інженерів і вчених опубліковані на порталі War&Sanctions в розділі “Інженери агресії”.
До публікації увійшли, зокрема вищі навчальні заклади РФ, які здійснюють підготовку кадрів для російського ВПК, мають угоди про співробітництво з виробниками озброєння, готують операторів БПЛА для підрозділів ЗС РФ, проводять дослідження та здійснюють розробки у сфері технологій військового та подвійного призначення.
Серед них:
“Сколтех”, який розробляє протиожеледні покриття для БПЛА і технології виготовлення турбінних лопаток авіаційних двигунів;
- Московський фізико-технічний інститут, на базі якого ведуться розробки систем комп’ютерного зору у партнерстві з холдингом “Високоточні комплекси” держкорпорації “Ростех”;
- Чуваський державний університет ім. І. М. Ульянова, який готує інженерно-технічні кадри для виробника завадозахищених навігаційних модулів “Комета” для російських ракет і БПЛА АТ “ВНИИР-Прогресс”, а також реалізує з ним спільні науково-дослідні та інноваційні проєкти.
Наукові співробітники більшості цих закладів уже були фігурантами попередніх публікацій, зокрема завдяки продовженню співпраці з міжнародною науковою спільнотою.
Наразі до переліку додали ще 13 інженерів і науковців, які здійснюють розробки у сферах бортового керування для військової авіації, машинного зору, роботизованих комплексів, турбореактивних двигунів тощо. Окремі з них продовжують публікуватися в міжнародних виданнях разом із вченими з інших країн, а також входити до міжнародних організацій і комітетів.
Результати такої співпраці надалі використовуються для розвитку цих технологій у Росії, основним споживачем яких під час війни є російський військово-промисловий комплекс — машинний зір для ударних БПЛА, гвинти для армійської авіації, інтегральні схеми для бортових систем крилатих ракет, підкреслили у ГУР.
Будь-хто в Росії, причетний до розробок технологій військового та подвійного призначення, є законною ціллю для застосування санкцій, а світова наукова спільнота має повністю припинити співпрацю з російськими вченими та науковими установами, наголосили в розвідці.
Як повідомляв Укрінформ, ГУР опублікувало дані 49 російських та білоруських підприємств, задіяних у реалізації російського проєкту низькоорбітальної супутникової системи широкосмугової передачі даних “Рассвет”.
Фото ілюстративне
Війна
Пам’яті молодшого сержанта Олексія Бевзюка (позивний «Мерс»)
Волонтер і воїн, який після загибелі брата та власного поранення повернувся на фронт
Олексій народився 20 жовтня 1986 року в Києві. Навчався у школі №9 Оболонського району. Згодом здобув кілька вищих освіт, обравши інженерно-технологічний напрям і правознавство.
Навчався у Херсонському національному технічному університеті та Національній академії внутрішніх справ України. Поєднання технічних знань і правничої освіти дало йому різнобічну підготовку, а професійний шлях охопив громадську діяльність, роботу з представниками влади та згодом військову службу.

Важливе місце в житті Олексія посідав спорт. Він займався рукопашним боєм і неодноразово ставав призером національних змагань. Спортивні заняття вимагали витривалості, дисципліни та наполегливості. Ці якості були важливими й у його подальшій діяльності, коли доводилося долати труднощі та ухвалювати рішення в складних обставинах.

Олексій також працював помічником-консультантом народного депутата України у Верховній Раді, а також допомагав депутату Київської міської ради. Його діяльність була пов’язана з роботою державних і місцевих органів влади.

З 2014 року, після початку російської агресії проти України, Олексій разом із братом Андрієм займалися волонтерською діяльністю. Вони допомагали українським військовим і долучалися до забезпечення потреб фронту.

Упродовж наступних років волонтерство залишалося одним зі способів участі Олексія в підтримці українського війська.

З початком повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року Олексій добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Разом із ним до війська долучилися батько Іван і брат Андрій.

Перехід від волонтерської діяльності до військової служби став важливим етапом його життя. Олексій не обмежився допомогою армії, а сам долучився до її лав, щоб безпосередньо захищати країну від російського вторгнення.

Чоловік служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, обіймав посаду командира 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти. На цій посаді він відповідав за виконання завдань свого підрозділу та дії військовослужбовців, які перебували під його командуванням.

26 липня 2022 року загинув брат Олексія Андрій. Для родини це стало тяжкою втратою. Попри пережите горе та власне поранення, Олексій після лікування, відмовившись від реабілітації, повернувся на фронт і продовжив військову службу.

7 грудня 2022 року Олексій загинув під час бойового завдання у Кураховому Донецької області. Йому було 36 років. До останнього він поєднував досвід громадської діяльності з військовою службою, а його шлях від волонтерства до участі в бойових діях став частиною особистої історії боротьби за Україну.
Молодшого сержанта Олексія Бевзюка поховали на Берковецькому кладовищі в Києві.

Посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Серед інших відзнак — орден Святого Архистратига Михаїла, медаль «Честь. Слава. Держава» та відзнака «За оборону Києва та Київської області».

В Олексія залишилися батьки, дружина, двоє дітей, рідні та друзі.
Вічна пам’ять Герою!
Діана Горбачук
Фото з сімейного архіву
За матеріалами: Меморіал. Платформа пам’яті
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Одеса1 тиждень agoГрафіки світла в Одесі та області 26 жовтня: час відключень
-
Війна1 тиждень agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Суспільство5 днів agoНовини на ранок
-
Війна1 тиждень agoРосія збільшила використання китайських верстатів та обробних центрів у виробництві балістики
-
Війна1 тиждень agoДемченко розповів про ситуацію в областях, що межують з Росією
-
Одеса1 тиждень agoВідеоспостереження в Одесі: 920 камер і розпізнавання облич
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Одеса1 тиждень agoАтака на Одещину 26 жовтня: пожежі та наслідки ударів