Війна
Україна — бренд переможця: Які шанси Одеси прийняти EXPO 2030. Розповів Роман Григоришин
Виставка EXPO — іміджевий захід світового масштабу і в України є всі шанси на проведення виставки в Одесі у 2030 році. Наразі йде підготовка до голосування за кандидата. Воно відбудеться у листопаді 2030 року, де 170 країн, члени Міжнародного бюро виставок, голосуватимуть за одного з чотирьох кандидатів. Міста-суперники Одеси: Пусан, Рим, Ер-Ріяд. Про одеські переваги та плани виставки для “Дайджесту Одеси” розповів директор Департаменту інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, міжнародного співробітництва і туризму Одеської обласної військової адміністрації, Роман Григоришин.

Фото: УСІ
Розглянемо конкурентів
Виставка можливо не такий відомий захід, як Чемпіонат Світу з футболу чи Олімпійські ігри, але йде на рівні з ними. А економічний ефект навіть більший, адже виставка триває півроку.
Виставка планувалась на 2020 рік в Дубай, була перенесена і проходила з жовтня по березень 2021 року. В 2025 році пройде в Японії. Тому, якщо планувати виставку у Пусані (Південна Корея) або Ер-Ріяду (Саудівська Аравія) — це суперечить базовому олімпійському принципу: виставка повинна подорожувати континентами.
Розглянемо Ер-Ріяд. Ми розуміємо, що фінансово — це точно фаворит, тому що таких можливостей, мабуть, немає у жодної з інших країн. Проте, є аспекти, які грають проти: закритість країни та питання забезпечення прав жінок. Ми зараз будемо спостерігати Чемпіонат Світу з футболу в Катарі. І вже зустрічаються різні ситуації по персоналу саме жіночої статі. Цивілізованому світу зазвичай важко робити такі кроки в напрямку країн, які важко назвати демократичними.
Італія. У 2015 році виставка була в Мілані. Якщо дивитись на столітню історію виставок, то в цій країні вона була дуже багато разів. А у Східній Європі виставки не було останні 40 років.
Серед претендентів була москва, але вона сама собі вистрілила в ногу. Москви немає, тому з огляду на це Одеса — є одним із фаворитів. Ми не фантасти, розуміємо, що у багатьох з цих міст виставку можна проводити хоч завтра, а Одесі — треба попрацювати. Але для цього якраз є оці сім років, за які ми можемо перевтілити наше місто. І зробити таким, яке зможе прийняти протягом 6 місяців мільйони туристів.
Переваги міста і для нього
Сам проєкт EXPO дуже класно підходить у контекст відновлення України. Країна є форпостом протистояння проти нацистів сучасності. Тому було б дуже слушно, аби інші країни підтримали в наданні права на проведення виставки саме в Україні. Так вони б надали нам не рибу, як зазвичай, а вудочку, якою б ми зловили своє щастя.
Відповідно, це може бути флагманський проєкт всього півдня України. Логістично немає сенсу будувати ще один чи два аеропорти в Одесі. Треба робити місто доступним для інших аеропортів, з’єднувати швидкими шляхами з Миколаєвом (відновлення аеропорту) і з Ізмаїлом (реконструкція злітної смуги). І звичайно швидкою залізницею Одеса-Київ, щоб ми були в межах 3-4 годин зі столицею. Цей логістичний ланцюжок по-новому зв’яже Одесу із Європою, Києвом та Миколаєвом.
Одеса у світі популярне місто, проте на жаль не випустило нічого нового у сучасності, а та спадщина, яка була, вже розгубилась. Проте ми знаємо, що іноземці визнавали це місто як комфортне для життя. Багато хто закохувався в місто, а хтось —в людей, купував нерухомість і час від часу приїжджає. Саме Одеса серед міст України найбільше зачаровує іноземців. На це багато підстав. Виставка — стимул приїхати, тим хто чув, але не був тут.
Щодо економічного добробуту міста, звичайно, хочемо, щоб вони приїхали, отримали задоволення, витратили тут гроші, підтримали нашу економіку, або стали б частиною цієї економіки. Тому це неймовірно великий шанс, історичний для Одеси.
Куди крокуємо стосовно EXPO
У кінці листопада 171 Генеральна асамблея МБВ, на якій відбудеться презентація нашої заявки, цього разу в офлайн режимі. Там буде вперше представлено саме архітектурний концепт, який розробляла Zaha Hadid Architects.
У проміжку між лютим-квітнем буде перевіряюча місія. Перше, що інспектуватимуть — гарантії центральної влади. Ми наразі робимо план, який запропонуємо Міжнародному бюро по візиту. Вони тут працюватимуть з понеділка по п’ятницю. Перші день-два вони проведуть у Києві, потім прибудуть до Одеси. Відбудеться зустріч з керівництвом міста, області, виїзд на саму локацію, демонстрація проєктів, логістики. Крім нашої презентації, готуємо кілька крутих сюрпризів для них.
Ми розуміємо усю безпекову ситуацію, отримали завірення від Генерального Секретаря Міжнародного бюро виставок. Як мінімум він точно приїде, а щоб місія відбулась, потрібно ще троє делегатів. Я думаю, що не буде проблеми. На крайній випадок думатимемо про якийсь гібридний варіант цієї місії, можливо в онлайн-режимі. Але офлайн — краще.
Місце зустрічі — поля зрошення: де планують проходження виставки
Запланована територія — 250 га полів зрошення в 15 хвилинах їзди до центру. Про цю територію говорять останні років 20. Є купа варіантів, а щоб перейти від слів до справи, треба вирішити цілий ряд проблем. І так склалось, що, бюджетом міста чи області — це майже неможливо. Навіть, якщо ми не виграємо, то в будь-якому випадку, це можливість привести до ладу місце. Адже це справді територія пріоритетного розвитку: величезна ділянка, на якій може з’явитись як новий мікрорайон, так і різні економічні суб’єкти. Великий простір для росту, що знайти у місті на узбережжі — важко. І до речі, — ще одна перевага Одеси, відносно суперників. В інших країн немає ділянки в межах центру міста.
Кожна країна по-різному підходить до виставки. Хтось приїжджає себе продавати, представляючи виробників, а хтось презентує країну. Є країни, які концептуально не сприймають, коли ти презентуєш виробника, як США, наприклад, вони себе презентували, як країну загалом. Зрештою — велика конверсія грошей та привернення уваги до країни. Наприклад, у 2021 році, український павільйон був також заточений на кількох виробників. І вони підписали багато контрактів. Це можливість.
Попри війну: як готуватись до проєкту 2030 року, коли у країні війна
Безумовно вторгнення вплинуло. Рік тому, коли ми заявили про цю ініціативу, до того як її підтримав президент, багато людей дуже скептично ставились. Особливо ті, хто був у Дубай і розуміють що це таке.
Через вторгнення та події в Україні і такої уваги, то з цього боку є трохи позитивного впливу для проєкту і можливостей. росію викинули з процесу, а Одеса стала хабом для міжнародних організацій, центром зернової угоди.
Організаційно та ментально після вторгнення було важко повернутись до роботи. Коли тут питання життя та смерті, розмовляти про те, що буде у 2030 році — складно. Коли вся адміністрація, і я також, працювала на забезпечення військових, навіть в думках не було питання “Що робити з ЕКСПО?”.
На кінець лютого планували почати процес підготовки досьє. Були підібрані підрядники, розуміння фінансування, адже це не мало бути за кошти платників податків. Ми були готові починати з 1 березня. Почалась повномасштабна війна і зрозуміло, що ніхто до цього не повертався. І я чесно кажу, не знаю як склалось, якби в середині квітня мені не подзвонила Генеральний директор Zaha Hadid Architectsі. Вона сказала, що фірма готова продовжувати співпрацю. Нагадаю, це найдорожче та найпопулярніше архітектурне бюро у світі. Дуже багато компаній, міст змагаються за те, щоб компанія щось проєктувала чи будували в них і це коштує дуже дорого. До цього ми розглядали комерційну співпрацю з цим бюро, і коли вони в квітні подзвонили, то була дискусія. Навіть якби були гроші, нас би ніхто не зрозумів. Але фірма вирішила подарувати нам цей проект, тому що за їхніми словами: “ Україна — бренд переможців”. Вони хотіли бути з нами, підтримати та перемогти разом.
Після цієї історії особисто я та моя команда не розглядали, що ми не подаємо це досьє. Так, це було дуже важко — програмний документ англійською та французькою мовами. Там розписано все до деталей: як рухаються люди, де вони живуть, яка економіка процесу, як будуватимуться павільйони, як ми будемо це промоутити.
Маленька довідка: 7 вересня Україна офіційно подала реєстраційне досьє до Міжнародного бюро виставок у Парижі (BIE) для участі у конкурсі серед країн-кандидатів на право проведення Всесвітньої виставки Expo 2030 в Одесі. Цей крок є ключовим і обов’язковим для кожної країни-кандидата на етапі розгляду проєкту та в процесі голосування.
Ми з’єднались з командою CIVITTA. Ця консалтингова компанія веде дуже багато проєктів Кабінету Міністрів і ми почали співпрацю. Вони дуже молодці, надзвичайно креативні, крута професійна команда, яка допомогла все це зібрати в один документ. Тут варто відзначити, що Обласна адміністрація, всі департаменти, міністерства, місто оперативно надавали інформацію та допомагали. Це був як мурашник і в мене літо пройшло під лозунгом “досьє ЕКСПО”.




Часто запитують чому ми цим займаємось, при тому що немає абсолютної гарантії, що ми переможемо. Але мені подобається бути причетним до чогось великого і це не купиш ні за які гроші. Думаю, що можливо завдяки цій роботі, колись в 2030 році, гулятиму зі своєю дитиною на виставці ЕКСПО в Одесі. З гордістю скажу: “я працював над цим”.
Хочу відзначити, що абсолютно всі країни, які є нашими конкурентами в боротьбі за ЕКСПО, абсолютно коректно себе поводять. Не бачив жодного висловлювання, що в Україні немає шансів, бо у них війна.
Дізнатись, нададуть Одесі право чи ні, зможемо за 14 місяців. Це довгий дипломатичний шлях, на меті якого показати світу сучасну та прогресивну Одесу.
Війна
Пам’яті Героя України, капітана Віталія Невінського (позивний «Гурман»)
Він рятував своїх людей під вогнем, виховував із новобранців побратимів і до останнього залишався на передовій
Віталій Невінський із позивним «Гурман» був одним із тих військовослужбовців, про яких говорять не лише через бойові заслуги, а й через ставлення до людей. Командир гірсько-штурмової роти 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, капітан Збройних сил України, він у 26 років загинув, захищаючи Україну під Бахмутом.
Віталій вмів ухвалювати рішення там, де від однієї секунди залежали життя десятків людей. У перші дні повномасштабного вторгнення колона під його командуванням потрапила під удар касетного боєприпасу з реактивної системи «Град». Перші снаряди вибухнули за кількасот метрів позаду колони. Віталій наказав різко зупинитися. Наступний залп накрив саме те місце, де бійці опинилися б, якби продовжили рух.
Віталія згадують як безстрашного, перспективного офіцера, якого поважали підлеглі. Для нього не існувало поділу між «старими» та «новими» військовими. Він принципово не дозволяв називати новобранців просто мобілізованими.
«Ви будете жити в одних окопах, їсти з однієї тарілки і як навчите новеньких, такими бойовими побратимами їх зробите», – говорив він своїм бійцям.
У його роті служили і ветерани війни на Донбасі, і молоді військовослужбовці. Досвідчені бійці передавали знання молодшим, учили їх діяти під час артилерійських обстрілів, облаштовувати позиції, допомагати пораненим. Сам Віталій наголошував: у підрозділі панує взаємоповага, а не страх.
Віталій народився 26 серпня 1996 року у Гусятині на Тернопільщині. Навчався в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після випуску служив у 128-й окремій гірсько-піхотній, а з 2018 року у гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Брав участь в операції Об’єднаних сил, згодом став командиром гірсько-штурмової роти.
Повномасштабне вторгнення Росії Віталій зустрів на Дніпропетровщині. Разом із підрозділом вирушив на Запорізький напрямок, де прийняв перші бої з російськими військами, які наступали колонами бронетехніки поблизу Мелітополя.
Його підрозділ воював на Запорізькому, Херсонському та Донецькому напрямках. В одному з боїв Віталій отримав осколково-фугасне поранення під час виведення особового складу і техніки із захопленого ворогом населеного пункту. Після лікування він не проходив повної реабілітації – одразу повернувся на передову.
Навесні 2022 року рота під його командуванням проявила себе під час наступальних дій на Запорізькому напрямку. Бійці знищили ворожу техніку, захопили неушкоджену бойову машину піхоти БМП-3, просунулися вперед на вісім кілометрів і звільнили населений пункт. За цей успіх Віталій Невінський був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Його професійність і лідерство привернули увагу іноземних журналістів. На позиції його підрозділу приїжджали представники міжнародних медіа, а сам молодий офіцер потрапив на першу сторінку американського видання «The New York Times».
Пізніше Віталій брав участь у важких боях на Херсонському напрямку, де отримав контузію. Після лікування знову повернувся до своїх бійців. Побратими згадували його як командира, який завжди залишався поруч із особовим складом і керував боєм із передових позицій. Останній свій бій капітан Невінський прийняв поблизу Бахмута у селищі Підгородне.

Від початку грудня 2022 року його рота тримала оборону в багатоповерхівках на околицях міста. Бійці перебували під постійними атаками ворога, витримували танкові, мінометні та артилерійські обстріли, працювали в умовах нестачі боєприпасів і складної логістики. Дорога, якою доставляли необхідне для оборони та евакуювали поранених, перебувала під вогневим контролем противника.
Один із найважчих боїв стався 15 грудня. Напередодні ворог зміг відтіснити сусідні підрозділи та наблизився на кількасот метрів до командного пункту роти. Бійці готувалися до ближнього бою, однак під час ранкового мінометного обстрілу одна з мін вибухнула поруч із Віталієм. Він отримав важкі поранення і помер на руках бойового медика.
Поховали Захисника України 23 грудня 2022 року на Пантеоні Героїв Тернополя. У Віталія залишилися дружина та маленький син.
За особисту мужність, героїзм і самовіддане служіння українському народові Віталію Невінському посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023 року).
У 2023 році йому посмертно присвоїли звання Почесного громадянина міста Тернополя. Віталій Невінський «Гурман» залишився в пам’яті побратимів як командир, який умів вести за собою, берегти своїх людей і до останнього залишатися там, де був потрібен найбільше.
Вічна пам’ять Захисникові!
Фото: 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
За матеріалами: Суспільне Ужгород, Мукачівська міська рада, 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
Генштаб підтвердив знищення у Росії літака МіГ-29 та вертольота Ка-27
Сили оборони під час ударів 27 та 30 серпня знищили російський літак МіГ-29 біля аеродрому «Міллерово» у Ростовській області та вертоліт Ка-27 біля аеродрому «Єйськ» у Краснодарському краї.
Як передає Укрінформ, про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомляє у Фейсбуці.
«За результатами аналізу додаткових даних підтверджено знищення 30 серпня 2026 року вертольота Ка-27 у районі аеродрому «Єйськ» Краснодарському краї РФ. Також підтверджено знищення 27 серпня 2026 року літака МіГ-29 у районі аеродрому «Міллерово» в Ростовській області РФ», – ідеться в повідомленні.
Крім того, 1 вересня та в ніч на 2 вересня підрозділи Сил оборони уразили низку військових цілей армії РФ.
Так, у Володимирівці Донецької області уражений склад боєприпасів.
В Очеретиному Донецької області уражений склад матеріально-технічних засобів.
Також у Речиці Брянської області РФ уражений район зосередження озброєння та військової техніки ворога.
«Ступінь завданих збитків уточнюється. Робота по ключових військових цілях противника триває», – наголосили у Генштабі.
Як повідомляв Укрінформ, Сили оборони України у ніч на 30 серпня уразили Кіришський НПЗ, місце запуску БПЛА та аеродром «Єйськ» у Росії.
Фото ілюстративне: Вікіпедія
Війна
Російські ДРГ не проявляють значної активності на кордоні
На кордоні України з Росією наразі не спостерігається значної активності російських диверсійно-розвідувальних груп.
Про це на брифінгу в Укрінформі повідомив речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко.
«В цілому робота ворожих диверсійно-розвідувальних груп, як і раніше невисока, в той же час повністю від застосування таких груп противник не відмовляється, і загроза від дій диверсантів зберігається. За останній час можна відмітити, що періодично спроби дій ворожих диверсійно-розвідувальних груп проглядалися в межах Сумської області», – сказав речник.
Він зауважив: якщо в цілому говорити про межі Сумщини та Харківщини, то більше ворог вже тривалий час використовує саме піхотні групи зі спробою розширити межі свого контролю, тобто, спроби просування вглиб території України, але суттєвих успіхів, на щастя, завдяки стійкості та мужності всіх українських воїнів противник не може досягти.
Як повідомляв Укрінформ, Росія наразі не має ударного угруповання біля північного кордону України, однак потенційна загроза з цього напрямку зберігається.
-
Усі новини1 тиждень agoСекрет довголіття назвала 117-річна Етель Мей Катерхем з Британії
-
Політика1 тиждень agoЗеленський запевнив, що робота з американською стороною для досягнення миру триває
-
Суспільство1 тиждень agoРосія атакувала склад із зерном і готельний комплекс на Одещині
-
Відбудова1 тиждень agoна Херсонщині за тиждень погодили житлових сертифікатів на ₴183 мільйони
-
Суспільство1 тиждень agoБезжально побив товариша до смерті та ліг спати – в Одесі затримано жителя Вінниччини
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі призначили нового керівника КП
-
Події1 тиждень agoФранківський драмтеатр у День Незалежності покаже «Медею» на висоті понад 2 кілометри
-
Події1 тиждень agoЗахисник Маріуполя видасть збірку поезій, написаних курячою кісточкою на робі у полоні