Перші електронні декларації держслужбовців, суддів та народних депутатів українці читали майже як кримінальні хроніки. Відкривали реєстр і шукали, хто скільки грошей тримає вдома, скільки квартир записав на себе та родину, та які ще скарби знайшлися в людей, що працюють на державу.

У жовтні 2016 року заголовки змагалися один з одним. Народний депутат Сергій Мельничук задекларував трильйон гривень готівкою, а потім пояснив, що це був жарт. У декларації його колеги Андрія Лозового знайшли 72 ікони, колекцію вина, старовинні меблі та зброю. А інший парламентар Нестор Шуфрич вказав 156 одиниць вогнепальної та 568 одиниць холодної зброї. Брати-депутати Дубневичі задекларували сотні мільйонів гривень готівки та сотні об’єктів нерухомості.

Тоді головна інтрига була проста: що ще можна знайти в деклараціях?

Через десять років питання змінилося. Якщо спочатку цікаву інформацію в деклараціях шукали вручну, то тепер обсяг даних потребує автоматизованої перевірки. У відкритому реєстрі – понад 10,5 мільйона документів. А сама система, яку у 2016 році запускали фактично з нуля, сьогодні вміє звіряти інформацію з більш ніж 25 державними реєстрами.

«За 10 років ми пройшли шлях від технічних проблем і просто подання декларації до її прийняття та оприлюднення, аналізу, автоматичної перевірки даних і обміну інформацією з іншими реєстрами», – розповідає Укрінформу Анна Ковтуненко, керівниця департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). У 2016 році вона була серед тих, хто запускав реєстр.

Історію е-декларування можна розповідати не тільки через мільйони цифр, а й через те, як за десять років змінилася сама система.

«НІХТО НЕ ЗНАВ, СКІЛЬКИ ЇХ БУДЕ»

На старті в команди була проблема, яка сьогодні звучить майже курйозно: вона не знала, скільки людей прийде до реєстру.

«Ніхто навіть перед запуском системи не розумів, скільки буде декларантів», – згадує Ковтуненко.

Розраховували приблизно на 50 тисяч декларантів. Перший етап мав стосуватися топпосадовців, але фактична кількість користувачів виявилася значно більшою – майже 250 тисяч. Наступного року очікували 500 тисяч декларацій, а отримали більше ніж мільйон.

За цими цифрами стояла зовсім не абстрактна проблема з навантаженням на сервери. Потрібно було пояснити величезній кількості людей, що саме вони тепер повинні робити.

Електронне декларування для державних службовців починалося з електронного підпису (КЕП). Потім треба було розібратися зі самою формою, яка мала 16 розділів, і зрозуміти, де брати інформацію про квартири, землю, автомобілі, рахунки та інше майно.

«Спочатку ми розбиралися з КЕПами, потім із формою, згодом з юридичною частиною», – каже Ковтуненко.

Доводилося пояснювати навіть базові речі: що таке реєстр речових прав, де знайти інформацію про нерухомість, як отримати відомості про автомобіль.

А потім з’явилися проблеми, яких не передбачали. Наприклад, після блокування російських поштових сервісів частина людей втратила доступ до електронних адрес, які використовували для роботи зі системою.

«У нас навіть були такі ситуації, коли ми людям пояснювали, як зареєструвати нову електронну пошту», – згадує посадовиця.

Сьогодні це звучить дивно. У 2016 році це була частина щоденної роботи команди.

НАЗК БУДУВАЛИ ОДНОЧАСНО З РЕЄСТРОМ

Електронне декларування запускали не в уже готовій державній машині. НАЗК саме тоді проходило етап становлення.

Агентство створили у 2015 році після ухвалення нового антикорупційного законодавства. Саме йому закон доручив вести Єдиний державний реєстр декларацій і здійснювати фінансовий контроль за статками публічних службовців.

У серпні 2016 року НАЗК ухвалило рішення про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій. Першого вересня реєстр відкрили для першої категорії декларантів.

Допомагали міжнародні партнери. Зокрема, Програма розвитку ООН брала участь у підготовці технічних завдань, тестуванні та залученні експертів, а також підтримала оренду обладнання і розроблення реєстру.

Але готової інструкції «як побудувати українське е-декларування» не було.

«Коли ми будували систему, то думали, що нам потрібно брати досвід інших країн», – розповідає Ковтуненко.

Через десять років ситуація змінилася. Український досвід уже цікавить інших.

За словами Ковтуненко, протягом останніх півтора року українську систему активно вивчає Молдова. Її цікавить, зокрема, те, як НАЗК організувало обмін даними між різними державними системами.

РЕЄСТР НАВЧИВСЯ ПЕРЕВІРЯТИ

Перші роки електронного декларування були передусім про те, щоб зібрати інформацію.

Потім виникло логічне запитання: як перевіряти мільйони записів?

У 2018 році НАЗК почало під’єднувати до системи державні реєстри. Спочатку їх було зовсім небагато. Тепер таких інформаційних обмінів – понад 25.

Тобто декларація дедалі менше існує сама собою. Дані, що вказує посадовець, можна зіставляти з інформацією, яку вже знає держава.

Це змінило і роботу самого НАЗК.

«Ми допомагаємо декларантам, щоб зняти з них рутинну роботу: порівняння, пошук і збір інформації», – пояснює керівниця департаменту інформаційних систем.

Інакше кажучи, комп’ютер має зробити те, що він виконує краще за людину: порівняти величезну кількість даних і показати, де щось не сходиться.

Працівник НАЗК у такій моделі має займатися вже іншим – з’ясовувати те, чого немає у реєстрах, шукати пояснення і встановлювати, чи є порушення.

Ця зміна добре показує, наскільки далеко система відійшла від свого початкового задуму.

За десять років у відкритому доступі накопичилося понад 10 мільйонів документів.

Тому наступний етап – зробити дані зручними для машинного оброблення. НАЗК розвиває API та інші інструменти, які мають допомогти працювати з великими масивами інформації.

ВІЙНА ЗМІНИЛА ЩЕ Й ПИТАННЯ ДОСТУПУ

Після початку повномасштабного вторгнення до системи додалася проблема, якої не було у 2016 році: як одночасно забезпечити відкритість інформації та не створити ризик для людей, що працюють у секторі оборони та інших чутливих сферах.

Частину декларацій на час воєнного стану вилучили з публічного доступу відповідно до законодавства.

Водночас сам реєстр продовжує працювати. Для ІТ-команди це означає і постійний захист системи від кібератак.

«Кібератаки відбуваються постійно», – говорить Ковтуненко.

За її словами, успішних атак із наслідками для даних реєстру не було. Але в умовах війни захист такої системи – уже питання не лише стабільної роботи державного сайту.

ЩО ДАЛІ

У розмові про майбутнє е-декларування неможливо оминути питання впровадження штучного інтелекту.

Але йдеться не про те, щоб доручити алгоритму вирішувати, хто порушив закон. Його роль значно прозаїчніша – знайти серед величезної кількості інформації те, на що людині фізично не вистачить часу.

Є й технічне обмеження. НАЗК працює з персональними даними, тому не може просто завантажити їх у будь-який популярний тепер хмарний сервіс.

«Ми не можемо користуватися ChatGPT, наприклад, чи будь-якими хмарними сервісами, тому що це обмежено. Нам потрібні власні моделі, власне обладнання», – пояснює Ковтуненко.

За десять років головна проблема е-декларування змінилася.

У 2016 році команда боялася, що не впорається з кількістю людей, які одночасно прийдуть подавати декларації. Сьогодні декларацій уже стільки, що головне питання – як ефективно працювати з усім цим масивом.

«Ми вже відбираємо [декларації для перевірки] і намагаємося з тим мільйоном декларацій розібратися: як їх якісно перевірити, як збільшити кількість перевірок, як знайти більше порушень», – каже Ковтуненко.

Десять років тому українці відкривали реєстр і дивувалися чужим статкам. Тепер у держави є набагато більше даних, ніж може переглянути будь-яка людина.

Наступний етап е-декларування буде значно менше видовищним, ніж перші декларації з трильйонами готівки та сотнями одиниць зброї. Його результат вимірюватиметься не кількістю гучних декларацій, а тим, наскільки добре система вміє помічати те, що людина намагалася не показати.

Марина Шашкова

Фото: НАЗК

У тимчасово окупованому Криму аграрії зіткнулися з проблемами реалізації цьогорічного врожаю зернових. Через низькі закупівельні ціни, проблеми з логістикою та нестачу потужностей для зберігання фермери ризикують зазнати значних збитків.

Про це пишуть Крим.Реалії.

За словами російського окупуційного “міністра сільського господарства Криму” Дениса Кратюка, цього року на півострові планують зібрати понад два мільйони тонн зерна. Водночас попит виявився недостатнім, а місцеві елеватори здатні прийняти лише частину врожаю.

Один із кримських учених-агрономів розповів Крим.Реалії, що оптові покупці пропонують за зерно ціну нижчу за собівартість. Через це фермери змушені зберігати урожай, несучи додаткові витрати.

Власник одного з великих сільгосппідприємств Білогірського району Олег Зубков заявив, що собівартість кілограма пшениці цього року становить 12–15 рублів, тоді як продати її вдається іноді лише за 10 рублів. Справедливою він вважає ціну близько 20 рублів.

Додатково ситуацію ускладнюють дефіцит пального, проблеми з логістикою та регулярні відключення електроенергії, через які зупиняється робота зернотоків.

В окупаційному “Мінсільгоспі” проблему визнають та обіцяють підтримку аграріям — зокрема фінансування логістики, пролонгацію кредитів і коригування лізингових платежів.

За словами одного з кримських фермерів, через нинішню ситуацію деякі аграрії вже відмовляються сіяти озимі культури, оскільки не бачать економічного сенсу продовжувати виробництво.

Андрій Колісніченко

З 1 вересня школярі 1–11 класів комунальних шкіл Ізмаїла харчуватимуться безкоштовно. Повна вартість одного обіду для молодших школярів зросла порівняно з 2025 роком із 75 до 90 гривень, для учнів 5–11 класів наступного навчального року вона складатиме 95 гривень.

Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради визначив вартість харчування учнів комунальних закладів загальної середньої освіти на 2026/2027 навчальний рік.

Згідно з рішенням виконкому №795 від 7 серпня поточного року, харчування учнів 1–4 класів коштуватиме 90 гривень на день, а учнів 5–11 класів — 95 гривень. Йдеться про повну вартість харчування, яка фінансується з державного та місцевого бюджетів, – батьки за обіди не платитимуть.

Для порівняння: 21 січня 2025 року виконком рішенням №39 вартість харчування учнів початкових класів дорівнювала 75 гривень на день. Отже, за рік повна вартість харчування молодших школярів зросла на 15 гривень, або 20%.

Безоплатне харчування у 2026/2027 навчальному році організують для всіх учнів 1–11 класів комунальних шкіл, які навчаються в очному або змішаному форматі. Раніше безкоштовне харчування поширювалося насамперед на початкові класи та визначені пільгові категорії.

Серед пільгових категорій — діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, діти з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, діти з родин ветеранів війни, внутрішньо переміщені діти та ті, хто постраждав унаслідок воєнних дій, а також учні спеціалізованого спортивного класу Ізмаїльської гімназії №9.

Звідки беруться кошти?

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів №869 від 1 липня 2026 року, держава фінансує закупівлю продуктів із розрахунку 50 гривень на день для учнів 1–4 класів та 60 гривень для учнів 5–11 класів.

Інші витрати, пов’язані з організацією харчування, зокрема приготуванням, логістикою та кейтерингом, покриваються з місцевих бюджетів.

Одеська область отримала 459,6 мільйона гривень державної субвенції на безкоштовне харчування школярів. Це найбільша сума серед південних областей: Миколаївська область отримала 187,5 мільйона, Херсонська — 2,4 мільйона гривень.

Щодо харчування в інших містах, то в Одесі з 1 вересня повна вартість одноразового гарячого харчування становитиме від 75 до 130 гривень залежно від віку дитини, зміни та дієтичних потреб. 30% вартості покриватиме міський бюджет, решту — державна субвенція.

У Миколаєві гранична вартість однієї порції становить 75,9–94,2 гривні для молодших школярів та до 110,4 гривні для старшокласників. Батьки за харчування не платять: 67% фінансує держава, а 33% — міський бюджет. Частину витрат також покриває Всесвітня продовольча програма ООН.

На Херсонщині для дітей, які перебувають у закладах освіти понад вісім годин, але не цілодобово, триразове харчування у 2026 році коштує 93,25–129,36 гривні залежно від віку. Водночас ці тарифи стосуються закладів обласного підпорядкування, тому пряме порівняння зі звичайними міськими школами обмежене. https://most.ks.ua/news/url/dlja-zakladiv-osviti-hersonschini-vstanovili-vartist-harchuvannja/

Таким чином, повна вартість шкільного харчування в Ізмаїлі — 90–95 гривень на день — відповідає ціновому діапазону інших міст півдня України.