Після завершення війни чинна Угода про вільну торгівлю з Канадою сприятиме відбудові України.

Ед Фаст обіймав посаду міністра міжнародної торгівлі Канади у 2011–2015 роках. Саме за його каденції були завершені перемовини щодо Угоди про вільну торгівлю між Канадою та Україною, яка суттєво пожвавила двосторонню торгівлю. Утім, економічне партнерство між Канадою та Україною може повною мірою розкритися після завершення повномасштабної російської агресії, коли розпочнеться відбудова.

В інтерв’ю Укрінформу пан Фаст розмірковує, що стабільна підтримка України Оттавою створює передумови для швидкого розвитку наших відносин. Він також звертає увагу на чинники, від яких залежать темпи післявоєнного економічного зростання, ефективність санкцій проти Росії та готовність західних союзників зберігати єдність.

ПОКИ ТРИВАЄ ВІЙНА, ЗАРАНО ОЦІНЮВАТИ ВПЛИВ УГОДИ

– Пане Фасте, ви відігравали ключову роль у переговорах щодо Угоди про вільну торгівлю між Канадою та Україною. Як би ви оцінили сучасний стан економічних відносин між нашими країнами?

– Зараз неможливо належно оцінити ефективність цієї угоди, оскільки Україна стикається з екзистенційною загрозою через війну Росії. Утім, щойно гармати стихнуть, Угода про вільну торгівлю стане важливим інструментом відновлення української економіки. Власне, саме це й було метою наших первинних торговельних контактів з Україною, які розпочалися ще у 2009 році, до мого призначення міністром.

– Чи зробила Канада достатньо – економічно і стратегічно – для підтримки України після початку повномасштабного вторгнення?

– Завжди можна зробити більше, але Канада активно підтримує Україну протягом усієї війни. Окрім укладення Угоди про вільну торгівлю та її подальшої модернізації, Канада надає оборонну допомогу та навчає українських військових. Загалом канадці дуже прихильно ставляться до продовження підтримки України як в економічній, так і у військовій площинах.  Щодо цього в Канаді існує значно ширший консенсус, ніж у США, де підтримка стала менш помітною.

КАНАДА МОЖЕ ВІДІГРАТИ ВАЖЛИВУ РОЛЬ У ВІДБУДОВІ УКРАЇНИ

– Україна дедалі більше уваги приділяє підготовці до післявоєнної відбудови. Яку роль у цьому може відіграти Канада, зокрема приватний сектор?

– Протягом моєї каденції на посаді міністра я переконався, що канадський бізнес дуже зацікавлений у співпраці з Україною та участі в розбудові її економіки. Я очолював дві торговельні місії, відвідавши Україну в 2014 та 2015 роках разом із представниками бізнесу, які проявляли жвавий інтерес до торгівлі, інвестицій та інфраструктурних проєктів. Я впевнений, що після завершення бойових дій Канада стане значно важливішим партнером для України.

– Канадські компанії вкрай обережно заходять до України під час війни. Це свідчить про проблеми в державній політиці чи низьку толерантність до ризиків у приватному секторі?

– Насамперед це питання толерування ризиків – і це цілком логічно. З України регулярно лунають тривожні новини про війну, тож компанії інвестують туди, де умови стабільні. Канада межує з найбільшою економікою світу, на внутрішню ситуацію в якій війна не вплинула. В Україні ж стан справ зовсім інший. Це не означає, що канадський бізнес не хоче працювати з Україною, але потрібен час.

– Окрім війни, які перешкоди стримують поглиблення торгівлі та інвестицій між Канадою та Україною?

– Наша угода про вільну торгівлю з Україною – унікальна й суттєво відрізняється від подібних угод з іншими державами. Ми свідомо зробили її асиметричною, надавши Україні прискорений доступ до канадського ринку. Мета полягала в забезпеченні українському бізнесу негайних економічних вигод на противагу поступовому відкриттю ринків, як це зазвичай відбувається під час подібних торговельних домовленостей. Ситуація в Україні вже тоді ставала більш напруженою, тож ми розуміли, що вам потрібна додаткова підтримка. Канада багато зробила, щоб підставити плече Україні.

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ДО ЄС СПРИЯТИМЕ Й ТОРГІВЛІ З КАНАДОЮ

– Ви також брали участь у підготовці угоди про вільну торгівлю з ЄС (CETA). Яке значення цей досвід може мати для України в контексті її євроінтеграції?

– Після набуття чинності у 2017 році CETA суттєво збільшила обсяги торгівлі між Канадою та ЄС. З огляду на глобальні потрясіння, зокрема й спровоковані адміністрацією Трампа, дедалі більше країн усвідомлюють важливість співпраці між державами-однодумцями, які підтримують вільну торгівлю за межами орбіти США. Україна вже має угоду з ЄС, що відкриває їй шлях до членства. Якщо це трапиться, Україна отримає вигоду від правил, передбачених CETA, зокрема щодо походження товарів і скасування мит.

– Як ви оцінюєте зміну підходів у глобальній торгівлі, зокрема роль Канади та ЄС на тлі відходу США від традиційного лідерства?

– У Давосі прем’єр-міністр Марк Карні чітко дав зрозуміти, що Канада прагне бути серед демократичних країн, які підтримують торгівлю, засновану на правилах. США віддалилися від цього принципу, перейшовши до транзакційного підходу, заснованому на впливі. Прикро, адже раніше Штати були глобальним лідером, і не лише в економічному, а й у моральному аспекті. Ця зміна змушує Канаду та ЄС шукати нові формати співпраці, засновані на спільних цінностях.

– Якщо підтримка США ослабне, чи готова Канада збільшити свої внески у підтримку України?

– Канаді варто це зробити, але слід також бути реалістами: ми не військова наддержава. Ми можемо допомагати Україні – і вже це робимо, – але очікувати, що Канада самостійно зможе допомогти подолати екзистенційну загрозу, якій протистоїть Україна, – нереалістично. Утім, я впевнений, що премʼєр-міністр Карні розуміє, якими високими є ставки і що саме стоїть на кону.

РІВЕНЬ ДОТРИМАННЯ САНКЦІЙ ПРОТИ РОСІЇ НЕ ДОСТАТНІЙ

– Один із способів допомогти Україні – ослабити Росію. Чи достатньо чинних антиросійських санкцій?

– Ні, недостатньо, і проблема полягає в тому, що деякі наші партнери не готові на ділі, а не на словах контролювати дотримання санкцій. Приклад цього – помʼякшення Штатами антиросійських нафтових санкцій через ситуацію з Ормузькою протокою. Це показує, як ми можемо гучно розповідати про суворість стосовно подібних до Росії держав, що підривають заснований на правилах порядок, водночас помʼякшуючи санкційний режим, коли це відповідає власним інтересам. Саме тому санкції досі не змусили Росію згорнути свою агресію проти України й деінде.

– Як ви оцінюєте підхід чинного уряду Канади до зовнішньої політики та оборонних витрат?

– Уряд премʼєр-міністра Карні чітко задекларував намір за короткі строки досягти цільового показника оборонних витрат на рівні 2 відсотків ВВП. Також було взяте зобов’язання вийти на рівень 5 відсотків ВВП. Це надзвичайно масштабне завдання для нашої економіки, особливо з огляду на те, що Дональд Трамп підірвав нашу фіскальну стабільність унаслідок запровадження мит проти Канади та інших країн. Навряд чи Сполучені Штати усвідомлюють, що неможливо очікувати від партнерів різкого збільшення оборонних витрат, одночасно підриваючи їхнє економічне зростання, яке створює фінансове підґрунтя для таких витрат. На моє переконання, прем’єр-міністр Карні налаштований серйозно щодо досягнення обох цілей. Водночас амбітніший показник у 5 відсотків (а це дало б нам змогу, зокрема, посилити й підтримку України) досяжний лише за умови здорової економіки, орієнтованої на зростання. І що більше США підриватимуть перспективи такого зростання, то складніше буде виконати ці зобов’язання.

– Чи існує в Канаді політичний консенсус щодо підтримки України?

– Так, у Канаді є загальна політична згода стосовно необхідності підтримки України.

АГРЕСІЯ ПУТІНА ПРОДЕМОНСТРУВАЛА СЛАБКІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ

– Як ви вважаєте, чи можна було зробити більше до 2022 року, щоб підготувати Україну до протидії агресору?

– З позиції сьогодення легко стверджувати, що слід було робити більше. Утім, на той момент світ не до кінця усвідомлював готовність Путіна зруйнувати глобальний порядок, заснований на правилах. Озираючись назад, ми бачимо ознаки дій Путіна, що мусили викликати занепокоєння. Однак під час переговорів щодо торговельної угоди та надання підтримки Україні навряд чи хтось на Заході справді вірив, що він піде на ті кроки, які зрештою здійснив. Тому заднім числом грати роль «диванного експерта» – не надто продуктивно. Важливо усвідомити, що всі ми помилилися. Людство має схильність не вчитися на уроках історії й повторювати ті самі помилки знову і знову. Путін – міжнародний агресор, який ставав дедалі сміливішим, порушуючи світовий порядок майже безкарно. Якщо світ не протистоятиме рішуче цій поведінці, такі лідери й надалі діятимуть у тому ж дусі, розуміючи, що це зазвичай сходить їм з рук.

– Яким ви бачите успіх України за п’ять років?

– Передусім я хотів би бачити в Україні мир із залученням міжнародної спільноти до відновлення зруйнованої інфраструктури та економіки. Як це може виглядати на практиці? Якщо протягом п’яти років Україна вийде на траєкторію економічного зростання, що дасть їй змогу рухатися до повноправного членства в ЄС, – це буде великою перемогою. Причому нові партнерства не обмежуються лише Європейським Союзом. Канада має залишатися надійним і залученим партнером України у процесі відбудови та досягнення сталого економічного зростання. 

– Дякую за інтерв’ю!

– Я люблю Україну. Моя родина має українське коріння – ми меноніти. До речі, як і родина нашого головного переговірника щодо Угоди про вільну торгівлю з Україною. Я щиро вболіваю за Україну й хочу бачити її успішною та мирною.

Максим Наливайко, Оттава

Фото: Ed Fast/Facebook

Про це у Телеграмі повідомив віцепрем’єр-міністр з відновлення – міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба, передає Укрінформ.

За його словами, законопроєкт був поданий у парламент Президентом Володимиром Зеленським. Фінансування надається в межах ініціативи ЄС «Шляхи солідарності», перший транш становить 134 млн євро.

«Кошти будуть спрямовані на відновлення під’їздів до пунктів пропуску у Львівській області, відновлення дорожньої інфраструктури в Одеській області, а також реалізацію проєктів, які забезпечують стабільну логістику та експорт», – зазначив Кулеба.

Йдеться і про модернізацію ключових міжнародних маршрутів, зокрема Київ – Чоп (М-06), Київ – Ковель – Ягодин (М-07), Львів – Шегині (М-11) та Одеса – Рені (М-15), які забезпечують основні логістичні коридори до країн ЄС.

За словами Кулеби, розвиток цієї інфраструктури в умовах війни має стратегічне значення, адже дороги є важливим елементом не лише економіки, а й оборони, зокрема для військової логістики, евакуації та роботи критичних служб.

Окрему увагу приділено відновленню дорожньої мережі на прифронтових територіях, де, за оцінками, потребують ремонту щонайменше 4 тис. км доріг.

Ця угода також дозволяє покращити з’єднання з мережею TEN-T, зменшити вузькі місця в логістиці, підвищити безпеку руху та пришвидшити доставку гуманітарних і експортних вантажів, підсумував віцепрем’єр.

Як повідомлялось, дороги в прифронтових регіонах, які забезпечують військові, медичні та гуманітарні перевезення, – лишаються в пріоритеті, тож на їх ремонт буде передбачено додаткові 1,5 млрд грн.

Фото: mindev.gov.ua