Connect with us

Події

фільми про водорості й чисте повітря в Запоріжжі

Published

on


Другий екологічний кінофестиваль «Chysto.de?!» пройшов 1-3 серпня у гірському селі Колочава та зібрав тисячі екосвідомих українців

Упродовж трьох днів тут переглядали тематичне українське та європейське документальне кіно на природоохоронну тематику. Також працювали майстерні для дітей і дорослих, зі сцени вели дискусії, наприклад, про проблему вітряків у горах та майбутнє заказника на Закарпатському морі. Кінофестиваль, повністю сконцентрований на екології, проводять тільки на Закарпатті силами екоруху «Chysto.de?!»

ЯК ФЕСТ СТАВ МІЖНАРОДНИМ

До минулого року бренд та команда «Chysto.de?!» були відомі здебільшого рухом за чистоту на березі Закарпатського моря – штучного водосховища між гірськими селами Колочавою й Вільшанами. Цей рух започаткували Роман і Олена Жуки: по кілька разів на рік вони збирали волонтерів та влаштовували толоки, вели просвітницьку роботу з мешканцями сіл, чиє сміття й потрапляє річкою на берег Закарпатського моря. У травні 2022 року Роман Жук загинув на війні. Проте команда не зупинилася, екопікніки проводили по кілька разів на рік, також домоглися, щоби водойма охоронялося законом – із початку 2023-го року тут діє ландшафтний заказник місцевого значення «Берег Закарпатського моря». Кінофестиваль у Колочаві – мрія Романа Жука, який був відомим відеографом і сам багато знімав на екотематику. Тепер цю мрію втілює його дружина Олена з командою. Учасники фесту приїжджають подивитися й показати екологічне кіно, навчаються його знімати, а також обговорюють проблеми, які варті режисерських задумок та великого екрану.

– Коли ми минулого року створювали цей фестиваль, уявляли його міжнародним, – розповідає Олена Жук. – Цьогоріч уже вийшли на такий рівень. У нас є гість – швейцарський режисер Ів Маг, він привіз показати свої роботи. Утім, для команди важливо, аби в Україні розвивалося своє кіно на екотематику. Коли відкрили прийом заявок на кінопокази, отримали їх дуже багато, але більшість – від іноземців. А наша місія – підтримувати та розвивати напрямок природоохоронного кіно в Україні. Власне, саме для цього й заснували цей фестиваль і премію імені Романа Жука. Українських робіт на таку тематику дуже мало, тому ми рухаємося в правильному напрямку, підтримуючи зйомки.

КІНО ПО МІСЬКЕ ГОРОДНИЦТВО, ОЗЕРО СВІТЯЗЬ ТА БОРОТЬБУ ЗА ЧИСТЕ ПОВІТРЯ В ЗАПОРІЖЖІ

Цьогоріч на екофесті «Chysto.de?!» презентували кілька таких фільмів. Наприклад, стрічку Вікторії Іваськевич про міське городництво у Львові.

– Також стрічка від лауерата премії імені Романа Жука – режисера Євгена Ткача «Балада про Егагропілу Ліннею» про озеро Світязь та особливу водорость Егагропілу Ліннею або ж Кладофору кулясту, яка є природним фільтром води в цьому озері, але її безконтрольно виловлюють для продажу акваріумістам. Це браконьєрство, що впливає на екосистему Світязя і фактично загрожує існуванню найбільшого озера в Україні, – розповідає Олена Жук.

Ще одна цікава стрічка – «Невидима загроза». Про те, як у промисловому місті-мільйоннику Запоріжжі спільнота активних екосвідомих людей бореться за чистоту повітря. Це звичайні мешканці, які мають свої професії, звички, сім’ї, й об’єднуються, аби вибороти собі право жити в чистому місті, дихати чистим повітрям. У стрічці йдеться про їхню боротьбу за це.

ТИСЯЧІ УЧАСНИКІВ ІЗ РІЗНИХ РЕГІОНІВ

Керівник кінонапрямку  ECO FILM FESTIVAL by CHYSTO.DE?! режисер Роман Островський каже, що екологічне кіно країні зараз дуже потрібне.

– Документальне кіно в Україні менш розвинене, аніж у країнах ЄС чи в Америці. Тому його треба знімати, це формує середовище небайдужих людей, які бачать проблему, розуміють її та докладають зусиль, щоби надалі не робити помилок або ж виправити вчинене. Без обізнаності ми не зможемо цього зробити. Кінофест – гарний майданчик, щоб розказати людям про ці проблеми, – каже Островський.

За його словами, наразі в команді фестивалю – три десятки людей, а сама подія охоплює тисячі активних учасників із різних регіонів.

– Звісно, це мала кількість як на 30-мільйонну країну. Але спільнота зароджується, і з року в рік цих людей більшатиме. У нас є премія імені Романа Жука для відеографів та режисерів, є навчальна програма – минулого року її пройшло 11 людей, з них двоє зняли своє кіно на екотематику. Я вважаю, що це дуже хороший результат. Вони вже мають знання, як знімати кіно, і я впевнений, що робитимуть його далі, – додає режисер.

Під час показу фільму «Бартка» про проблему вирубки лісів у Карпатах спілкуємося з режисером Володимиром Бакумом.

– Це завжди хвилювання – чи розуміють люди думку, яку ми хотіли донести? Наш фільм абсолютно відповідає тематиці екокінофесту. На заході немає зайвих людей, тут усі на потрібній хвилі, за здоровий спосіб життя, за чисті Карпати. Єдине, я зауважив, що більшість публіки – не місцеві, а хотілося б навпаки, адже саме від них залежить чистота та збереження природи Карпат, – каже він. 

Режисер зауважує, що в Україні таких фестів «потрібно по 10 у кожній області».

– Тоді, можливо, ми й змінимо ситуацію з екологією, – додає.

ВПЛИВ ВІЙНИ НА ЕКОЛОГІЮ КАТАСТРОФІЧНИЙ

Швейцарський режисер Ів Мага (Yves Magat) презентує тут свій фільм «Якщо льодовики не повернуться» (Si les glaciers ne revenaient pas). Стрічка про те, що до кінця століття більшість альпійських льодовиків зникнуть та як це вплине на гірське сільське господарство, туризм, виробництво енергії та екосистему.

– Мене вражає сам фестиваль у країні, де є така жорстка війна. Я бачу тут людей, які, попри все, переймаються проблемами екології та хочуть про них говорити, – каже він.

Фільм Іва Мага презентували у Франції в листопаді минулого року.  На одному з показів він зустрівся із представниками команди кінофесту «Chysto.de?!» та прийняв їхнє запрошення приїхати в Україну.

– Я відвідував вашу країну як журналіст чотири рази – до пенсії працював на швейцарському телебаченні. Востаннє – в 2014 році: я був у Криму в той день, коли туди зайшли «зєльониє челавєчькі». Зараз я на пенсії і більше не працюю над новинними сюжетами, тому в моєму фокусі – інші проблеми. Утім, мене дуже цікавить тема, про яку в Європі не часто говорять – вплив війни на навколишнє середовище. Я розумію, що вплив війни на людський ресурс жахливий, але на навколишнє середовище він катастрофічний. Мені було б цікаво це дослідити, – розповідає режисер.

РОЗМОВИ ПРО ZERO WASTE ТА ВІТРЯКИ В КАРПАТАХ

Крім власне кінопоказів українських та режисерів з інших країн світу (а тут представлене кіно Німеччини, Індії, Канади), на сцені також дискутують щодо екологічних проблем, актуальних для України. Йдеться і про поводження зі сміттям, і про споживацьку культуру, багаторазові альтернативи одноразовому, найкращі міста, де живуть за філософією «нуль відходів»… А ще – про проблему забудови вітряками високогір’я Карпат – проєкти зі встановлення понад сотні вітряків на кількох хребтах Закарпаття, які почали впроваджувати із релокацією в регіон великого виробника вітротурбін. Зараз спорудження ВЕС на хребті триває на полонині Руна, що супроводжується скандалами. Боротьба громадських активістів проти знищення гірських схилів промисловою забудовою триває.

СМІТТЯ НА БЕРЕЗІ ЗАКАРПАТСЬКОГО МОРЯ ПОВНІСТЮ НЕ ЗНИКЛО

Говорили тут також і про те, яке майбутнє Закарпатського моря.

Укрінформ неодноразово розповідав історію боротьби за море – з часу перших екопікніків до моменту, як тут з’явився заказник.

– Для нас завжди було важливим майбутнє цього місця – окрім того, що ми очищали заказник від сміття, мріяли створити там особливий екомаршрут. Можемо показати, як виглядало Закарпатське море до нашого приходу і як – зараз. Починаємо працювати над баченням, який вигляд матиме в майбутньому. Ми плануємо створити там екомаршрут і думаємо, яким він має бути. Точно знаємо, що це – особливе місце відновлення природи і людини. Коли познайомились із морем, зробили це через його біль (від засмічення, – ред.), тому Закарпатське море дуже розуміє тих, кому болить. У нас у країні через війну дуже багато таких людей і ми мріємо, аби вони знаходили тут рівновагу, тому прагнемо залишити цю місцину тихою, – каже Олена Жук.

За її словами, наразі команда «Chysto.de?!» продовжує опікуватися Закарпатським морем – цьогоріч провели один екопікнік зі збором сміття навесні, другий запланований на осінь.

Сміття в морі, каже Олена Жук, тепер менше, але зовсім воно не зникло. Для цього потрібно, аби його не викидали в громадах, розміщених вище по течії Тереблі. Екоактивістам поки не вдалося повністю вирішити проблему з побутовими відходами.

Мабуть для цього доведеться зняти ще багато екоосвітніх фільмів…

Тетяна Когутич, Ужгород–Колочава

Фото Ігоря Ткаченка



Джерело

Події

опера й анімація для дітей

Published

on


Новий формат культурної дипломатії, який популяризує світову класику та українських виконавців

Данська Опера Хеделенд із середини вересня запрошує на унікальну виставу «Летючий Голландець» із п’ятьма українськими солістами, які співатимуть наживо. Музичним супроводом у театральній залі Люнгойсален (Lynghøjskolen) звучатиме зроблений у Києві з участю Національного симфонічного оркестру України і Національної заслуженої академічної капели України «ДУМКА» запис музики Вагнера. Сценографією буде спеціально створена анімація.

Усе разом зовсім скоро, після вистави в передостанній день жовтня, у великій залі Люнгойсален неподалік Копенгагена знайде втілення в мультфільмі, яким заохочуватимуть молодшу аудиторію до оперного мистецтва. До його створення долучилися понад 140 виконавців з України.

Укрінформ розповідає про цей незвичайний проєкт  – один із прикладів культурної дипломатії, коли іноземці з країни за дві тисячі кілометрів від Києва у період повномасштабної російсько-української війни звернулися до наших митців із пропозицією співпраці, попередньо зачарувавшись талантом однієї з виконавиць. Коментують директор Опери Хеделенд Клаус Люнге; продюсер проєкту гендиректор НСОУ Олександр Горностай і солісти: сопрано Ксенія Бахрітдінова-Кравчук та бас Тарас Бережанський

Данська Опера Хеделенд (Opera Hedeland), яка теплої пори щоразу збирає просто неба до трьох тисяч глядачів, у питанні популяризації класичної музики серед дітей та підлітків є взірцем, чий досвід може згодитися вітчизняним театрам, філармоніям і фестивалям.

ДІВЧИНОЮ ІЗ ЗАХОДУ В ОПЕРІ ПУЧІНІ В ДАНІЇ СТАЛА ВИПУСКНИЦЯ МУЗИЧНОГО ЗАКЛАДУ СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКА

Концертне виконання «Летючого Голландця» у Національній філармонії України. Фото Вікторії Головченко.

Українсько-данський проєкт виконання опери «Летючий Голландець» складається з кількох етапів. У Національній філармонії України в Києві на початку вересня Національний симфонічний оркестр України і Національна капела України «ДУМКА» із солістами під орудою Алли Кульбаби занурили слухачів у драматичну історію «Летючого Голландця» Ріхарда Вагнера.

У Києві зробили запис концертного виконання й окремо студійний запис оркестру, який тривав упродовж чотирьох днів.

Цю музику використають для створення п’ятдесятихвилинного дитячого мультфільму данського виробництва, повідомляє на своєму сайті Опера Хеделенд,  також розповідає про те, що в  Національній філармонії України в Києві, в Колонній залі імені Миколи Лисенка, через війну обмежена кількість відвідувачів – лише 300 (бо стільки може вмістити укриття в разі російських ракетно-дронових атак на столицю України).

Солісти концертного виконання опери «Летючий Голландець».
Солісти концертного виконання опери «Летючий Голландець».

Яскрава галерея вокальних образів українських виконавців, високопрофесійні національні оркестр і хор представляють слухачам «Летючого Голландця», ранній твір німецького композитора. Образ Сенти, чия жертовність дарує Голландцю шанс на визволення, створила сопрано Ксенія Бахрітдінова-Кравчук. Тенори Дмитро Фощанка і Данило Коток наповнили драму пристрастю і розпачем, баритон Володимир Козлов уособив трагічну постать Голландця, а бас Тараса Бережанського увиразнив глибину і фатальність прокляття головного героя, якого може врятувати лише справжнє кохання.

Вистава наживо 30 жовтня в Данії за участі п’ятьох українських виконавців, які не раз виступали за кордоном, стане частиною нового анімаційного фільму данського виробництва про «Летючого Голландця». Прем’єра цього мультфільму із субтитрами данською і українською мовами відбудеться в обраних кінотеатрах 10 грудня. Згодом його зможуть подивитися всі охочі в ютубі Опери Хеделенд.

Ксенія Бахрітдінова-Кравчук в опері «Дівчина з Заходу». Фото Mikal Schlosser.
Ксенія Бахрітдінова-Кравчук в опері «Дівчина з Заходу». Фото Mikal Schlosser.

А почалося все з того, що солістку Національної опери України Ксенію Бахрітдінову-Кравчук запросили влітку 2024 року виконати головну партію Мінні в опері Пучіні «Дівчина з Заходу» оперного театру Хеделенд, який представляє постановки просто неба поблизу Копенгагена в розкішній локації на три тисячі місць поблизу красивого парку.

«Директор театру Клаус Люнге стежить за перебігом повномасштабної російсько-української війни, підтримує Україну, переживає через постійні атаки російської армії на наші міста і села, – розповідає Ксенія Бахрітдінова-Кравчук. – Минулого року ми в Данії зіграли три вистави «Дівчина із Заходу» і повноцінну скорочену версію опери для юних глядачів».

У СТВОРЕННІ МУЛЬТФІЛЬМУ ЗАДІЯНІ ПОНАД 140 ВИКОНАВЦІВ З УКРАЇНИ

«Ми докладаємо багато зусиль, щоб надати дітям можливість відкрити для себе оперу, – пояснює Клаус Люнге, режисер Opera Hedeland. – Сьогодні вони з новою музикою знайомляться переважно через соціальні мережі, такі як TikTok, і вона стає трохи схожою на камеру відлуння.

Клаус Люнге. Фото Per Morten Abrahamsen.
Клаус Люнге. Фото Per Morten Abrahamsen.

Тому останніми роками ми знімаємо оперні фільми для дітей, з якими вони можуть знайомитися у школі або вдома. Цього року ми робимо наступний крок і випускаємо мультфільм за мотивами «Летючого Голландця» Вагнера з музикою, записаною п’ятьма солістами, хором із 60 осіб та оркестром із 81 музикантом – усі з України».

Опера Хеделенд уже понад 20 років представляє глядачам постановки під відкритим небом на тлі одного з найкрасивіших парків Данії. Саме там розташований посеред мальовничої природи, біля озера, найбільший амфітеатр. Оскільки літні покази відбуваються на вулиці, то глядачам радять, відповідно до погоди, брати з собою ковдру та теплий одяг.

Зауважмо, що в Україні покази просто неба до 2022 року практикував Херсонський драматичний театр імені Миколи Куліша, який є організатором міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії». Вистави показували в Олешківських пісках і неподалік – на сценічному майданчику «Чумацька криниця».

Данська Опера Хеделанд – величезна зала просто неба. Фото Mikal Schlosser.
Данська Опера Хеделанд – величезна зала просто неба. Фото Mikal Schlosser.

Але повернімося в Данію. Обов’язковими для Опери Хеделенд, поряд із комерційними показами кожної видовищної постановки для дорослих, є її скорочена безкоштовна вистава для дитячої аудиторії. Останнім часом зазвичай окремо знімають відеоверсію, показують її в кінотеатрах, а потім розміщують у вільному доступі, ще й надають, за запитами, всі матеріали про поставлені опери.

Цього року створюють анімаційну відеоверсію «Летючого Голландця» без початкової постановки для дорослих. Щоб реалізувати такий план, навесні нинішнього року директор Опери Хеделенд Клаус Люнге зателефонував Ксенії Бахрітдіновій-Кравчук, виконавиці в «Дівчині із Заходу», й поділився бажанням створити проєкт для дитячої аудиторії з українськими виконавцями. Тоді активно почався пошук партнерів проєкту в Україні.

Партію Сенти виконує сопрано Ксенія Бахрітдінова-Кравчук.
Партію Сенти виконує сопрано Ксенія Бахрітдінова-Кравчук.

Ксенія Бахрітдінова-Кравчук виросла в Сіверськодонецьку на Луганщині, там здобула освіту в музучилищі (тепер коледж). Випускниця Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка спочатку була солісткою оперного театру в Харкові, а потім у Києві. У 2022 році евакуювалася з дитиною в Литву, де перебувала перші три місяці; наступні два – у Швеції. Будучи за кордоном, виконувала з однодумцями багато концертів на підтримку України. А потім повернулася в Київ.

Виконувала оперні партії в Литві, Швеції та Данії, де визнана за одним із рейтингів, за версією Cph Culture, кращою оперною співачкою 2024 року за виконання ролі Мінні у «Дівчині із Заходу». Співала в постановках у Молдові та Ізраїлі. Нещодавно восени, після тривалої співпраці, стала солісткою Литовської національної опери.

ДО АНІМАЦІЙНОГО ПРОЄКТУ ОРКЕСТР ЗА КОРДОНОМ ЗА ТРИ РОКИ ВИСТУПИВ 85 РАЗІВ, А БАС СЛУЖИТЬ ДОБРОВОЛЬЦЕМ

Продюсер дансько-українського проєкту зі створення анімаційного фільму за оперою «Летючий Голландець», генеральний директор Національного симфонічного оркестру України Олександр Горностай розповідає, що це перший такий проєкт одного з найвідоміших за кордоном вітчизняних колективів. І додає, що від 1 травня 2022 року до 12 липня 2025 року оркестр узяв участь у 85 тріумфальних виступах поза межами України: в Німеччині відбулися 33 з них, у Великобританії – 17, у США – 11, у Франції – 8.

Олександр Горностай у філармонії в Кельні (Німеччина).
Олександр Горностай у філармонії в Кельні (Німеччина).

Партію моряка Даланда співає бас Тарас Бережанський, який із 2023 року поєднує оперну кар’єру із службою солдатом у вогневій групі добровольчого формування територіальної оборони «Мрія». Він уже після початку повномасштабної російсько-української війни, восени 2022 року, виконував головну партію в опері «Аттіла» Джузеппе Верді у Сіднейській опері. Це було післяковідне поновлення спільної з «Ла Скала» постановки.

Український співак на сцену в Австралії виходив із синьо-жовтим прапором, нагадуючи про напад Росії на нашу країну. Наступного року співав у Муніципальному театрі Сантьяго (Чилі) «Ріголетто», а в 2024-му – «Чарівну флейту». Хоча нині значно менше закордонних виступів митця, аніж до повномасштабної війни.

Герої анімації за мотивами опери «Летючий Голландець». Фото Oh Man productions.
Герої анімації за мотивами опери «Летючий Голландець». Фото Oh Man productions.

«Вважаю, що анімаційний формат дуже цікавий для дитячої аудиторії», – коментує Тарас Бережанський, соліст Львівської національної опери і Національної філармонії України.

Співак згадує незвичайну версію «Чарівної флейти» Моцарта – авангардний мультимедійний проєкт режисера-експериментатора, керівника Komische Oper Баррі Коски, прем’єра якого відбулася 2012-го в Берліні. В ньому поєднано живу музику та акторську гру з анімацією та відео.

Та вистава з успіхом побувала в багатьох країнах світу. Постановники зробили п’ять сетів її сценічного оформлення, тому водночас її показували в різних містах на різних континентах. У тригодинній виставі особисто Тарасові Бережанському працювати було надзвичайно цікаво, хоча його персонаж мізансценічно практично нічого не робив, як і Цариця Ночі – бо рухи й дії просто намальовані. Виконання було в Ізраїлі у 2021-му.

Соліст дещо хвилюється, бо в Данію солісти їдуть співати «Летючого Голландця» без диригента. Каже, що виконувати оперні партії під «мінусовку» (під фонограму) складно. Бо в естрадних піснях просто порахувати такти «раз–два–три–чотири», а в оперних творах немає організованої ритмічної структури, присутні паузи – тому непросто вирахувати, коли вступати у виконання.

Тарас Бережанський (у центрі) виконує партію Даланда.
Тарас Бережанський (у центрі) виконує партію Даланда.

«Мій персонаж, вважаю, створений, щоби бути контрастом сумному, загадковому і міфічному героєві – Летючому Голландцю. Батько Сенти – місцями досить комічний персонаж, із людськими вадами. Коли йому Голландець пропонує великі гроші, щоб Даланд віддав йому за дружину «мою» доньку – то він із радістю погоджується. Його не обходить, що дівчина ще навіть незнайома з цим нареченим», – коментує Тарас Бережанський.

Артист – батько доньки-підлітка каже, що навіть є сімейні жарти про те, хто буде її нареченим, відповідно до партій із «Летючого Голландця». Тому, упевнений, що українсько-данська оперна історія з анімацією сподобається глядачам, дорослим і дітям.

Валентина Самченко, м. Київ

Фото Національної філармонії України і надані співрозмовниками



Джерело

Continue Reading

Події

Музей Ханенків здобув головну нагороду Project of Influence 2025

Published

on


Музей Ханенків переміг у The Best in Heritage та отримав нагороду Project of Influence 2025, ставши символом стійкості та інновацій у сфері культури.

Про це повідомило Міністерство культури та стратегічних комунікацій, передає Укрінформ.

“Щороку The Best in Heritage відзначає лише два проєкти у світі – Project of Influence та IMAGINES. Ініціатива об’єднує лавреатів найпрестижніших премій, зокрема Europa Nostra, EMYA (European Museum of the Year Award), CIMAM (Award for Outstanding Museum Practices) та інших, створюючи майданчик для діалогу про те, як культурні інституції відповідають викликам часу. Музей Ханенків номінували до участі у The Best in Heritage як переможця CIMAM Outstanding Museum Practice Award 2024″, – йдеться у повідомленні.



Відзнаку отримала директорка музею Юлія Ваганова під час 24-ї конференції The Best in Heritage у Барселоні. Подія зібрала понад 150 фахівців і 40 лавреатів міжнародних премій у сфері культурної спадщини.



Журі відзначило, що «цей проєкт, народжений із чистої стійкості тих, хто зіштовхнувся з реальністю війни, нагадує нам про головне в людстві – турботу та солідарність. Перетворивши порожнечу музейних залів і відсутність колекцій на простір спільноти й творчості, музей став маяком стійкості, трансформації та натхнення для майбутніх поколінь і миру».



У Музеї зазначили, що ця нагорода – визнання сили культури й довіри до українських інституцій у світі.


Читайте також: Житомирському літературному музею передали особисті речі письменника Валерія Шевчука

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків – чільний музей світового мистецтва в Україні. Музей презентує найзначніші колекції мистецтва Європи, Азії та Давнього світу в Україні. «Серцем» музею є художнє зібрання Богдана та Варвари Ханенків – видатних українських колекціонерів та благодійників кінця 19 – початку 20 століття.

Перше фото: www.wikiwand.com, фото в тексті: mcsc.gov.ua



Джерело

Continue Reading

Події

У Британії через 120 років знайшли перший опублікований твір Агати Крісті

Published

on



У Британії знайшли перший вірш однієї з найвідоміших англійських письменниць Агати Крісті, який був опублікований у лондонській газеті 120 років тому.

Про це повідомила The Times, передає Укрінформ.

Про свій вірш «Пара проти електрики» («Steam versus Electricity») Крісті згадувала в автобіографії, опублікованої вже після її смерті. Шанувальники письменниці намагалися відшукати його, проте марно.

Пошук ранніх публікацій письменниці ускладнювався, зокрема, й через те, що Крісті використовувала псевдоніми.

Та місяць тому науковий співробітник Університету Саффолка Джеймс Бернтал-Хукер і його партнер Алан розгадали цю загадку – вони знайшли вірш із шести строф в архіві газети Ealing and Hanwell Post. Як виявилось, Крісті неправильно вказала свій вік на момент публікації вірша: вона стверджувала, що їй було 11, а насправді 14 років.

Майбутня королева детективу надіслала свій вірш до газет Middlesex County Times і Ealing and Hanwell Post. В останній він був опублікований під іменем А. М. Міллер 8 липня 1905 року і представлений так: «Молода авторка надіслала нам римований коментар щодо поломки електричних поїздів минулої суботи».

Читайте також: ВВС за допомогою штучного інтелекту «оживила» Агату Крісті

Після виявлення твору в газетних архівах спадкоємці Агати Крісті дали дозвіл на його перевидання.

Бернтал-Хукер також відшукав твори, які авторка надсилала до різних поетичних видань, перш ніж був опублікований її перший роман «Таємнича пригода у Стайлзі» у 1920 році, героєм якого був детектив Еркюль Пуаро.

Загалом Крісті видала дві збірки поезій: «Дорога мрій» (1925 рік) та «Вірші» (1973 рік).

Як повідомляв Укрінформ, Фонд Букерівської премії започаткував нову літературну нагороду – Дитячу Букерівську премію.

Фото: News Corp



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.