Прапори теж старіють, відпрацьовують свій термін і помирають. Тобто, мають свій термін служби. Як будь-який фізичний об’єкт, для них теж приходить час «йти на пенсію». Так найчастіше відбувається із прапорами, які майорять на відкритому просторі – біля установ, будинків, на кладовищах, де знамена стали ритуальною частиною поховань. Як і будь-який сакральний символ, прапор, обвітрений, вицвілий – частина української ідентичності, – рука не піднімається викидати його у смітник. Втім, заміна прапорів – частина нашого життя. І подумати про гідне прощання із ними – давно на часі…

Розуміння цінності національних символів стало особливо відчутним із початком російсько-української війни. Український стяг, на відміну від партійних прапорів попередніх десятиліть, став серцевиною Майдану 2013. Ним вкривали тіла кожного з Небесної сотні. Синьо-жовтий став розкішшю й найбільшою цінністю на окупованих територіях, де його ховали й берегли не лише з міркувань безпеки, а як знак, що єднає з Україною. У Криму й на Донбасі з 2014-го і донині цей під забороною, бо окупанти добре розуміють його силу і значення.

Та й українці, здається, теж змінили нейтральність на глибоку пошану.  Адже кров, втрати додають йому цінності. Віднедавна український прапор посів особливе місце й у військовому ритуалі прощання з полеглими воїнами. Для таких церемоній існує чітко затверджений порядок виготовлення поховального стяга: його розміри, матеріал та вимоги визначені постановою Кабінету Міністрів України (№1081 від 20 жовтня 2021 року). Ця норма стала частиною Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України. Вона передбачає і церемонію передачі такого прапора рідним захисника чи захисниці. Але про подальше життя прапора – немає нічого.

Біля могил майорять синьо-жовті стяги та знамена військових частин – вони ніби продовжують життя своїх власників, лопочучи на вітрі синьо-жовтими крилами України. Та тканина не вічна: десять років, три чи навіть один рік під сонцем, дощем і вітром – і вона руйнується. Що ж далі відбувається з цими прапорами?

Директор Львівського комунального підприємства «Музей «Личаківський цвинтар» Павло Богайчик у розмові з Укрінформом повідомив, що на військовому меморіалі, де нині спочивають українські герої сучасної війни заміна прапорів відбувається періодично. Ті прапори, які втратили вигляд, співробітники закладу знімають і зберігають у спеціально відведеному приміщенні. У Львові переконані: символіку потрібно шанувати й віддавати їй належне, адже ці стяги – це частина пам’яті полеглих воїнів, а думка про те, щоб викидати її в смітник, навіть не виникала.

А от з трьох київських некрополів, де нині наймасовіші військові поховання, отримати відповіді на це ж питання не вдалося у жодному.

Однак, проблема ця має своє вирішення. І називається вона церемонією прощання з прапором. 

А ЯК У СВІТІ

Здається, що лідерами у цьому церемоніалі є США. Американці здавна стикаються з питанням, що робити з прапорами, які втратили належний вигляд. Адже національна символіка там присутня повсюдно – від державних установ до приватних будинків.

Уперше правила поводження з прапором було зафіксовано ще 1923 року на конференції у Вашингтоні, де ухвалили так званий «Кодекс прапора». У ньому зазначалося, що стяг символізує життя держави й навіть уособлює живу істоту. Згодом, у 1937 році, ветеранська організація «Американський легіон» затвердила спеціальну церемонію «виходу у відставку» прапорів. Відтоді вона стала загальноприйнятим суспільним ритуалом.

Старі прапори збирають у спеціальні бокси, які можна знайти в місцевих установах, відділеннях поліції, офісах ветеранських організацій чи скаутських загонах. Коли їх накопичується достатньо, проводиться церемонія, зазвичай 14 червня – у День національного прапора США.

Урочистий ритуал має чіткий порядок: учасники «Американського легіону» та скаутських організацій вишиковуються біля вогнища, капелан виголошує молитву, після чого прапори, просочені гасом, спалюють, віддаючи їм останню шану, як солдатам.

Втім, існують і альтернативи, зокрема для синтетичних тканин, які небезпечно спалювати. Деякі ветеранські ініціативи дарують прапорам «друге життя»: так, у межах проєкту «Зірки для наших військ» вишиті зірки з прапора вирізають і передають ветеранам як символ вдячності та пам’яті про їхню службу.

В Європі, зокрема Британії, немає спеціалізованої церемонії, аналогічної до американської, але існують рекомендовані правила етикету. Наприклад, є спеціальний протокол (British Flag Protocol), який рекомендує використання, зберігання та церемонії для прапорів. Коли прапор стає «зношеним чи вицвілим», його потрібно знищити: «Коли прапор порвався або вицвів і більше не є придатним для використання, його слід знищити гідним чином, наприклад, спаливши, розірвавши або нарізавши на смужки, які більше не будуть схожі на оригінальний прапор», – так написано у протоколі щодо британських прапорів. 

Цікавий факт, що у 2014 році суд Chichester (англійська церковна юрисдикція) визнав допустимим спалення старих прапорів – зокрема, Union Jack, St George’s Cross та інших ветеранських штандартів – якщо ті були пошкодженими чи стали непотрібними.

Найближча сусідка України – Польща теж не має спеціальної  церемонії для «прощання» зі старим прапором. Проте закон вимагає гідного ставлення навіть до останніх стадій його життєвого шляху. Якщо прапор пошкоджений, вицвілий або в непридатному стані, його не можна просто викидати. Рекомендовані способи: спалити вдома (не публічно) або відокремити кольори (розрізати) і потім утилізувати, щоб він не символізував єдине ціле (цілісний образ). Зневага до прапора (публічне пошкодження, приниження чи руйнування) карається законом штрафом чи навіть ув’язненням – до одного року.

А ЩО В УКРАЇНІ?

Найактивніше цю тему почав піднімати пластун, військовий та історик Юрій Юзич, який, зокрема, у колонці для «Історичної правди» (23 серпня 2025 р.) порушує це болюче, але важливе питання. Він цитує давню традицію, яку також зберігає Пласт: «прапор не можна прати, його – якщо не піддається реставрації і не підлягає збереженню – можна лише спалити». Юрій Юзич звертає увагу, що в Україні поки немає жодної усталеної церемонії подібного прощання із прапором – на відміну від США чи Данії. 

Він зазначає, що Міністерство юстиції давно працює над законом про державний прапор, де могла б бути встановлена відповідна норма щодо гідного завершення «життя» прапора. Але наразі такого закону немає. «Україна нині має десятки тисяч прапорів, які втратили привабливий вигляд. Утім, культури прощання – немає». 

Таку церемонію вперше провели у Кривому Розі. 7 червня 2025 року в Секторі почесних військових поховань Центрального міського кладовища вперше відбувся церемоніал прощання з державними прапорами, які відслужили свій термін. Ініціаторкою стала Тетяна Різниченко, мати загиблого воїна та голова ГО «Спільнота родин криворізьких Героїв».

«Як і у людей, у прапорів також завершується термін служби. Не можна допускати, щоб прапор був просто знищений. Він був з нашими хлопцями у боях, був на передовій. Відслуживши свою службу, державний прапор має бути гідно вшанований», – пояснила активістка, розповідає місцевий сайт 0564.

До створення церемоніалу залучили юнацький пластовий гурток «Медоїди» під керівництвом Романа Морозова. Пластуни, спираючись на українські традиції та досвід скаутів Америки, розробили ритуал, у якому старі стяги замінюють на нові, а пошкоджені проводжають «у відставку» з гідністю.

«Ми започатковуємо нову традицію в Україні. Прапор  це символ честі, мужності та сили, і ми прощаємося з ним гідно», – підкреслив Морозов.

Ця перша церемонія у Кривому Розі стала спробою сформувати в Україні власну традицію вшанування державних символів. Втім, зупиняє неоднозначна реакція читачів, які почали нарікати на варварство та святотатство. Напевно, до такої традиції теж треба готуватись. Або викидати у смітник?

А ЯК В АРМІЇ?

«Як така церемонія прощання з прапором має бути», – каже геральдист та головний художник ЗСУ Олексій Руденко. Але вже як похідна у цілій низці нагальних законів, яких в Україні не існує й досі або які морально застаріли і потребують змін. Скажімо, бракує чітких описів основних символів, відсутність великого герба України, навіть Гімн відредагований на догоду «дружби з росією» у 90-ті –  замість «страшних» українців у тексті офіційно закріпленого гімну і досі звучать «молодії»: «ще нам браття молодії усміхнеться доля» (в оригіналі гімну «браття-українці», – ред.) 

«Треба хоча б спершу встановити на державному рівні чіткі параметри, – чим є національний прапор України, чим є герб України, чим є гімн України, яка відповідальність за їхнє зумисне пошкодження. І робити єдиним комплексом законів», – каже Олексій. Детальніше про українську символіку та військову айдентику, знаки та символи ЗСУ читайте у розмові з Руденком у наступних матеріалах Укрінформу.

На відміну від державних стягів, які можуть зношуватись і замінюватись, військові прапори мають зовсім інший статус. Як пояснює Олексій Руденко: «Прапор, який уже не використовується, – це звичайний предмет, його полотно можна замінити на нове. Але коли мова йде про військові прапори, то тут зовсім інша історія. Це сакральні символи війська, і за процедурою вони мають передаватися до музейних установ системи Міністерства оборони», – зазначає Руденко.

Зазвичай такі прапори зберігаються у Національному військово-історичному музеї України. Йдеться про бойові стяги частин, які було розформовано. Причини цього бувають різні: об’єктивні – коли армія реформується і певний підрозділ виконав свою місію; і трагічні – коли підрозділ зазнав непоправних втрат або проявив себе негідно на полі бою. У світовій історії є приклади, коли разом із частиною назавжди ліквідовували її номер і скасовували право користуватися прапором.

«Я не уявляю випадку, щоб бойовий прапор військової частини взагалі потребував утилізації. Згідно зі статутом, він зберігається у секретному місці, і військові бачать його лише під час великих державних чи військових свят. У нормальних умовах він може зберігатися сотні років», – наголошує Руденко.

Варто додати: національний синьо-жовтий прапор, який часто встановлюють у частинах чи на фронті, не є офіційною символікою Збройних сил. 

«Використання державного прапора в армії не регулюється. Це радше ініціатива громадян чи самих військових. Натомість регламентується використання саме бойового прапора військової частини, а також іміджевих чи сувенірних полотнищ із символікою підрозділів», – пояснює геральдист.

Потреба у чітких протоколах поводження з державними символами вже давно назріла. Адже навіть у відносно мирних умовах прапор, що відслужив свій термін, заслуговує на повагу. У Львові, на військовому меморіалі Личаківського кладовища, вже почали оформлювати документи, аби передати зношені прапори львівським пластунам. Там кажуть: чули про першу церемонію і дуже хотіли б, щоб їхні стяги також мали гідний фінал.

Питання утилізації прапорів – це лише маленька частина великого пазлу, пов’язаного з національними символами. Але саме такі «дрібниці» формують культуру пошани, яка єднає покоління мертвих, живих і ненароджених. Держава і громадяни, які сьогодні борються під цим прапором, мають спільно стояти на варті й законів, що його захищають. Тих законів, про які писав Тарас Шевченко як про нові і праведні закони. «А діждемось-таки колись!»

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото Юрія Дячишина

Колишню суддю з Херсонщини визнали винною у державній зраді та колабораціонізмі. За сукупністю злочинів її засудили до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Про це повідомив Судовий репортер із посиланням на вирок.

Херсонський міський суд визнав колишню суддю Юлію Берлімову винною в державній зраді та колабораціонізмі. Вона працювала суддею з 2009 року, а під час повномасштабного вторгнення рф очолювала Генічеський районний суд Херсонської області. 

Під час негласних слідчих дій правоохоронці отримали листування у телеграмі Берлімової, яка свідчить про передачу ворогу інформації. Суддя надсилала відомості про колишніх поліцейських, яких судили за корупцію та наркотики, фотокопії обвинувальних актів, анкетні дані та можливі адреси перебування працівників Територіального центру комплектування та соціальної підтримки з проукраїнською позицією, а також інформувала окупантів про співробітників Генічеського районного суду.

У суді показання дали троє громадян України, щодо яких суддя у липні-серпні 2023 року “іменем рф” розглядала клопотання про зміну та продовження запобіжних заходів. На засіданнях висів російський прапор, Берлімова була в мантії, посилалася на російське законодавство, спілкувалася російською і поводилась впевнено, без ознак примусу. Відомості про підписи на документах підтвердила почеркознавча експертиза.

Суддя наразі перебуває на окупованій території, тому її засудили заочно з участю захисника від центру безоплатної правової допомоги. За сукупністю злочинів Берлімову засудили до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Херсонський міський суд також засудив до довічного ув’язнення колишню голову Генічеського районного суду Наталію Шарко, визнавши її винною у державній зраді та колабораційній діяльності після переходу на бік окупантів. Шарко працювала у судовій системі з 2009 року, а під час повномасштабного вторгнення рф вона перейшла на сторону ворога.

Анна Бальчінос

В Одеському районі після останнього ворожого обстрілу цивільної інфраструктури організовано роботу всіх служб у посиленому режимі для контролю ситуації та швидкого реагування.

Про це повідомив начальник Одеської ОВА Олег Кіпер.

За його словами, паливо, продукти харчування, вода та всі необхідні товари в магазинах є у вільному доступі, ціни стабільні. Інтернет і зв’язок працюють безперебійно, банківські установи забезпечені генераторами. Лікарні функціонують у штатному режимі та надають необхідну допомогу.

Водопостачання наразі здійснюється завдяки генераторам, що гарантує безперебійну подачу води. Найбільш складною залишається ситуація з електропостачанням: унаслідок масштабної атаки пошкоджено об’єкти енергетичної інфраструктури. До відновлення залучено 15 бригад та 18 одиниць техніки, які працюють цілодобово. Протягом дня вдалося повернути світло понад 2500 абонентам, але через значні пошкодження процес відновлення потребує часу.

«Робимо все можливе для стабілізації ситуації в регіоні», – наголосив Олег Кіпер.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: Готуйте борщі! У вересні й не купуйте долари! А що здорожчає у кілька разів?!

Тим часом, Нацбанк встановив курс валют на 1 вересня. Першого дня осені гривня послабшає щодо долара та євро.

Водночас експерти очікують падіння цін на пальне вже на початку вересня. Бензин може подешевшати на дві гривні за літр, дизель — на одну гривню.