Український інститут національної пам’яті продовжує серію публікацій, присвячених спростуванню російського імперського міфу про те, що «Південь України — це дике, порожнє поле, яке цивілізувала та заселила імперія». На цей раз мова буде йти про пращурів, які жили на території Одеської області та півдня країні ще до козаків, передає видання «Південь сьогодні».

«Задовго до заснування Одеси та появи Російської імперії на цих землях жили наші предки — волелюбні, сильні та унікальні спільноти, яких історики вважають праукраїнцями. Головні серед них — бродники», – пишуть в УІНП.

«Козаки» до козаків

Бродники — це загадкова, але надзвичайно важлива спільнота, що існувала у XI-XIII століттях на землях між пониззям Дунаю, Дністра та Дніпра. Тобто — прямо на території сучасної Одещини та сусідніх областей. Як зауважують фахівці УІНП, це були не просто «втікачі» чи «розбійники», як їх намагалася представити імперська історіографія:

«Це був унікальний етносоціальний організм».

В основі своїй бродники були слов’янами, нащадками давньоруських племен уличів та тиверців, які ще з часів Київської Русі освоїли ці землі. Вони зберігали мову та осілі традиції.

Живучи на межі зі степом, у постійному контакті з половцями та іншими кочовиками, бродники перейняли багато елементів їхньої культури. Вони були вправними вершниками, чудовими воїнами, організовувалися у вільні громади-ватаги і не визнавали над собою влади жодного князя чи хана.

Сама назва «бродники» походить від слова «брід». Вони контролювали найважливіші переправи та броди через річки, що були ключовими торговими та військовими шляхами. Це давало їм і прибуток, і стратегічний вплив.

«По суті, бродники були прямими попередниками козацтва. Вільна людина зі зброєю, що живе на «нічийній» землі, захищає її та свою свободу — це і є архетип, з якого згодом виросте українське козацтво», – пояснюють в Українському інституті національної пам’яті.

Де саме бродники жили на Одещині

Сліди бродників та їхніх попередників — уличів і тиверців — можна знайти по всій території Одеської області. Пониззя Дунаю та Дністра – був їхній головний ареал. Міста, що тоді існували, як-от Білгород (сучасний Білгород-Дністровський), були важливими центрами, де бродники контактували з візантійським та європейським світами.

Території навколо Хаджибейського та Куяльницького лиманів також були освоєні. Тут займалися рибальством, солевидобутком та скотарством. Уздовж річок Тилігул, Кодима та інших існували їхні невеликі, часто неукріплені поселення — «городища» та «селища».

«Вони не будували величних замків, їхня культура була мобільною та адаптованою до життя на небезпечному фронтирі. Але вони були тут. Вони були господарями цієї землі», – розповідають фахівці УІНП.

Уличі та Тиверці

Ще до бродників, у IX-XI століттях, ці землі були домівкою для давньоруських племінних союзів уличів та тиверців. Літописи вказують, що їхні землі сягали аж до Чорного моря та Дунаю. Їхньою столицею було місто Пересічень – точне місцезнаходження досі є предметом дискусій, але, припускають, воно було десь на півдні.

«Це були осілі землероби, які вперто боролися за свою незалежність від київських князів. Згодом, під тиском кочовиків, частина з них відійшла на північ, але значна частина залишилася, змішалася з новими хвилями переселенців і стала основою для формування тих самих бродників», – йдеться у дописі Українського інституту національної пам’яті.

Підсумки

Отже, підсумовують фахівці УІНП, історія бродників, уличів та тиверців доводить, що Південь України ніколи не був «порожнім». Тут тисячоліттями жило автохтонне слов’янське, праукраїнське населення.

«Наші предки сформували тут унікальну культуру фронтиру — культуру свободи, самоорганізації та збройного захисту своєї землі, яка згодом лягла в основу козацтва. Російська імперія не «освоювала дикі землі». Вона прийшла сюди як завойовник, знищуючи існуючі вільні спільноти та нав’язуючи свою владу і свої наративи».

Наостанок було наголошено на суті процесу деколонізації, який досі триває по всій Україні, зокрема – в Одеській області.

«Деколонізація — це не лише зміна назв вулиць. Це, перш за все, повернення собі нашої справжньої, глибокої історії. Історія наших предків-бродників, що жили на берегах лиманів, — це те, що робить нас сильнішими. Давайте вивчати та поширювати правду про наше коріння!» – наголосили в УІНП.

Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – з допису УІНП – Одеса

У Подільському районі сварка між братами закінчилася пострілом. Під час спільної вечері старший брат вистрілив у молодшого з рушниці. Пораненого чоловіка госпіталізували з тяжкими ушкодженнями. Стрільця затримали, йому вже обрали запобіжний захід.

Про це повідомили в Головному управлінні Нацполіції в Одеській області.

Реклама

Деталі інциденту

Подія сталася в одному з домоволодінь Подільського району. До поліції надійшло повідомлення від медиків про госпіталізацію 35-річного чоловіка з вогнепальним пораненням живота та ушкодженням внутрішніх органів. Правоохоронці з’ясували, що постраждалий мешкав разом із 49-річним братом. Під час вечері, де вживали алкоголь, між ними спалахнула сварка, яка переросла у бійку. Після цього старший брат дістав зі схованки рушницю та вистрілив у родича, а потім утік, забравши зброю із собою.

“Швидку” пораненому викликали батьки, які живуть поруч. Вони прийшли до синів після того, як почули галас із подвір’я. У ході розшукових заходів поліцейські встановили місцезнаходження підозрюваного та затримали його.

Що загрожує

Під час слідчих дій правоохоронці вилучили низку речових доказів, зокрема рушницю, яку чоловік сховав на території обійстя. Затриманому повідомили про підозру в замаху на умисне вбивство. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За законом чоловікові загрожує до 15 років позбавлення волі. Досудове слідство триває.

Нагадаємо, ми повідомляли, що у Херсоні чоловік під час сварки підірвав гранату. Також ми писали, що Коломойський зробив заяву щодо замаху на Міндіча в Ізраїлі.

Про це в коментарі Укрінформу повідомив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

Він нагадав, що у Львові на базі ЛНМУ, який перебуває у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я, реалізують експеримент зі створення університетської лікарні, затверджений постановою уряду. Проєкт передбачає об’єднання в одному пулі фінансових ресурсів, фахівців, а також освітньої, наукової та лікувальної діяльності.

«Відбувалися паралельні процеси про передачу майнового комплексу і затвердження постанови Кабінету міністрів України, яка запустила цей експеримент – створення університетської лікарні. Цей комплекс – це наш експеримент реформи в освіті, але він повністю відображає практику, яка прийнята в країнах Європейського Союзу», – сказав Ляшко.

За його словами, раніше освітню, наукову та лікувальну діяльність необхідно було оформлювати в межах різних юридичних осіб, окремо фіксувати час і визначати місце проведення кожного виду діяльності.

«Ми прагнемо показати, що лікувальна діяльність викладача в університеті є частиною освітнього процесу, бо коли він лікує, оперує, поруч із ним знаходяться або студенти, або інтерни, які здобувають знання. Раніше діяльність, коли викладач тільки читає лекції і коли оперує і водночас навчає, була розділена», – наголосив міністр.

Ляшко зазначив, що після старту експерименту у Львові Міністерство охорони здоров’я поінформувало ректорів усіх медичних університетів про готовність масштабувати цю практику.

«Коли ми стартували, ми збирали ректорів всіх медичних університетів і розповідали про старт експерименту у Львові і нашу готовність поширювати цю практику на всі інші медичні університети», – сказав він.

За словами міністра, нині МОЗ працює з ректорами та обласними радами для розширення проєкту.

«Зараз в міністерстві працюють із ректорами, із обласними радами для того, щоб цей процес був масштабним і як мінімум в п’яти-семи університетах це відбулося», – додав Ляшко.

За словами міністра, студенти вже відчули позитивні зміни.

«Для студентів основні позитивні зміни у тому, що вони отримали доступ до пацієнта разом з викладачем з першого дня навчання», – наголосив урядовець.

Зі свого боку, ректор Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького професор Орест Чемерис повідомив, що процес формування єдиної університетської лікарні вже завершено.

«У новій структурі створено десять клінік, що об’єднають профільні кафедри та відділення кампусів лікарень за різними напрямками. Загалом це 40 відділень, 1350 ліжок та понад 2,9 тис. персоналу», – зазначив Чемерис.

За його словами, усі клінічні команди працюватимуть у межах договорів з НСЗУ.

«Всі команди клінік надаватимуть медичну допомогу за відповідними пакетами угод з НСЗУ – на 2026 рік їх передбачено 31. До складу університетської лікарні ввійде Центр симуляційної медицини, де відпрацьовуватимуть практичні навички студенти, інтерни, молоді лікарі. Ми перші в Україні створюємо модель, яка має органічно поєднати лікувальний та освітній процеси», – додав ректор.

Як повідомлялося, у грудні 2024 року Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького отримав право на реалізацію експериментального проєкту, що змінює підходи в організації сучасної медичної освіти. Тоді Кабінет міністрів ухвалив відповідну постанову, ініційовану МОЗ.

У межах проєкту ЛНМУ має організувати постійне залучення студентів та викладачів до надання медичної допомоги, а практиків – до навчання та науки. Основна ідея експериментального проекту – у посиленні практичного компонента навчання студентів-медиків та реальної автономії закладу.

Постанова передбачає реорганізацію ЛНМУ у державне некомерційне підприємство із дуальним статусом закладу охорони здоров’я (університет має ліцензію на провадження медичної практики) та закладу вищої освіти. При ЛНМУ створено першу в Україні багатопрофільну клінічну лікарню, що надаватиме медичну допомогу населенню за ПМГ і проводитиме навчання студентів та інтернів.

Фото: Пресслужба університетської лікарні