Суспільство
Командувач ВМС України Неїжпапа розповів, як потопили крейсер “москва” Анонси
Командувач ВМС України розповів про подробиці ураження флагмана Чорноморського флоту рф “москва”. Хоч влучання двома ракетами виглядала малоймовірною, але комбінація кількох факторів призвела до його затоплення.
Про це повідомили Крим.Реалії
Як розповів командувач ВМС України Олексій Неїжпапа, було тільки дві ракети, щоб потопити крейсер та ймовірність влучання була дуже низька.
Ракета потрапила в камбуз, що є найбільшим приміщенням на крейсері, під яким розташоване машинне відділення. Носове машинне відділення знаходилось недалеко від центрального командного пункту корабля.
Крім того, здетонував боєзапас установки АК-630, що, ймовірно, значно посилило пошкодження. Друга ракета потрапила в кормову частину, спричинивши нові руйнування. Через шторм у три бали екіпажу було важко боротися за живучість корабля, який врешті-решт затонув.
Як зазначив Олексій Неїжпапа, цей успіх став не тільки тактичним, але й символічним: це був не просто крейсер, а головний корабель російського флоту в Чорному морі.
Зараз Україна єдина країна в світі, яка під час війни знищила ракетний крейсер. Поки що ми перші в цьому, – зазначив Неїжпапа.
Командувач ВМС додав, що “з цього крейсера починалися всі конфлікти, які росія вела з моря”.
Крейсер “москва”, флагман Чорноморського флоту росії, був потоплений у середині квітня 2022 року. За даними українських військових, судно було вражене двома протикорабельними ракетами “Нептун”. У результаті удару на борту сталася детонація боєзапасу, що спричинило серйозні пошкодження корабля.
Спочатку Міністерство оборони рф заявило, що крейсер зберіг плавучість і пожежу на борту вдалося локалізувати. Однак згодом офіційно підтвердили, що корабель затонув через шторм при буксируванні в Севастополь.
Довгий час російська сторона не розголошувала інформацію про втрати. Лише через дев’ять днів після атаки вони повідомили, що на борту загинув один моряк, 27 зникли безвісти, а 396 членів екіпажу були евакуйовані. 22 квітня 2022 року тодішній секретар РНБО України Олексій Данилов оцінив, що росія змогла врятувати 58 із 510 осіб, які перебували на борту.
Крейсер “москва” став відомим завдяки фразі українського прикордонника, що стала мемом.
Нещодавно українські дрони Prymary успішно знищили в Криму російські радіолокаційні станції та військову техніку, завдавши окупантам багатомільйонних збитків. Це значно послаблює їх здатність виявляти повітряні та надводні загрози. Загальна вартість знищених об’єктів оцінюється в десятки мільйонів доларів.
Крім того, армія рф в тимчасово окупованому Криму протягом кількох днів не могла оговтатися після потужної атаки, яку здійснило Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Точні удари українських військових завдали серйозних втрат ворожим системам протиповітряної оборони та командним пунктам, що продемонструвало їхню вразливість.
Слідчі Державного бюро розслідувань проводять обшуки у виробника дронів Vyriy Industries і директора підприємства Олексія Бабенка.
Про це повідомили Укрінформу у пресслужбі бюро.
«Слідчі ДБР перевіряють можливе штучне завищення вартості безпілотників, які у 2025 році постачалися державі за багатомільярдними контрактами», – повідомили у бюро, відповідаючи на запитання стосовно слідчих дій у Vyriy Industries.
За попередньою версією слідства, ціна дронів могла збільшуватися через безпідставне включення до собівартості завищених виробничих, адміністративних та інших витрат.
Як зазначили у бюро, ці обставини стали підставою для проведення слідчих дій.
Укрінформ звернувся по коментар до компанії Vyriy Industries з цього приводу.
Як повідомлялося, Vyriy Industries – українська оборонно-технологічна компанія та один із найбільших виробників FPV-дронів і комплектуючих для них.
Власником та керівником Vyriy Industries є Олексій Бабенко. Він також є одним із акціонерів інтернет-видання «Бабель».
Фото ілюстративне: ДБР
“Мій син казав: “Якщо не ми, тоді хто?” – згадує Тетяна Дмитрівна, матір Олександра Кобзаря. Стрілець 184 окремого батальйону 122 бригади ТрО Олександр Геннадійович Кобзар загинув 28 грудня 2023 року.
Інтент продовжує цикл публікацій про загиблих захисників “Герої не вмирають“.
Група бійців з Олександром Кобзарем у складі виїжджала для зміни побратимів на спостережному пункті “Маямі”, що знаходився у Шосткінському районі Сумської області. На жаль, автівка потрапила у засідку ворожої ДРГ.
Про життя Олександра Кобзаря, любов до автівок та мотоциклів, завзятість та сміливість у службі розповіли його матір Тетяна Дмитрівна та побратим Петро Чумаченко.
“Сашко з самого дитинства допомагав у всьому в господарстві, – згадує Тетяна Дмитрівна. – Коли навчався у Татарбунарському ПТУ на тракториста, вже почав працювати та заробляти гроші. Сам собі й першу автівку купив, і мотоцикл. Дуже любив той транспорт, міг цілодобово в гаражі сидіти, налагоджувати та вдосконалювати свої металеві штуки. Строкову Сашко не служив, бо в нього праве око не дуже гарно бачило. Потім поїхав до Одеси працювати, хотів більше заробляти.
Тут у нас, у селі Нерушай, у сина багато друзів було. Для своєї компанії Сашко любив і шашлики посмажити, й уху зварити. Син мій компанійській був, товариський. І всі його любили, і зараз із добротою та повагою згадують.
Коли почалася повномасштабна війна, всі вони зібралися й вирішили йти до армії. Сашко мені тоді сказав: “Якщо не ми, тоді хто? Щоб ви тут спали спокійно, ми маємо вас захистити”. Його тата, на жаль, вже не було. Батько Сашка у свій час служив у прикордонниках. Думаю, він також пішов би до війська, без вагань.
Наше село Нерушай Тарутинського району невелике – у 2022 році може півтори-дві тисячі жителів було. Від нас одразу 40 хлопців пішли добровольцями. А взагалі-то десь 270 хлопців служить.
Ми постійно дзвонили один одному. Я для нього й передачі збирала.
На службі такий же ретельний був до залізних деталей, постійно чистив свій автомат. І для побратимів готував – м’ясо, рибу, смажив шашлик”.
“Ми з Сашком ще в Татарбунарах у ПТУ разом навчалися, – розповідає побратим Петро Чумаченко. – Він на тракториста, я – на маляра-штукатура.
В один день пішли добровольцями та зустрілися біля Татарбунарського військкомату. І третього березня 2022 року нас прийняли до ТрО.
Ми обидва 1996 року народження. Саша 16 травня народився, а я – 25-го. Потрапили разом до 2 відділення 2 взводу 2 роти 184 батальйону 122 бригади ТрО. Там ми й конкретно здружилися, й трималися щільно поруч. Все у нас було поряд, навіть номери на зброї.
Спочатку я був кулеметником, а Саша другим номером був у мене в розрахунку. Потім стрільцями були, стояли постійно поруч на позиціях. Він як брат мені був, можна сказати. Завжди підтримає. Ні в чому ніколи не відмовить.
Я знав, що в нього проблеми з правим оком. На стрільбах бачив, як він завжди цілив лівим. І з пальцями правої руки він мав проблеми. Але ніколи на це не жалівся.
Якось у Бахмуті ворожий скид був біля нього, граната прилетіла всього метра за півтора від Сашка. Диво його врятувало, уламки розірвали кожух та куртку під ним. Але термобілизну та тіло під нею не зачепило. Командир каже Сашку: “Ляж, відлежись”. А той, як завжди, своє: “Хто, як не ми” і не йде відпочивати. Завзятий хлопець був”.
“Ми його чекали 5 січня 2024 року, мала бути відпустка, – згадує Тетяна Дмитрівна. – Він собі ще нових штук для автівки замовив, я їх у дві коробочки зібрала. Я не була напружена, як завжди, бо вважала, що невдовзі побачимось. Але 28 грудня прийшла та сумна звістка…
Коли було поховання, у церкві в Одесі мені вручили Сашину “Медаль за жертовність і любов до України”. А про те, що в сина був ще й “Золотий хрест”, я дізналася вже після його загибелі. Рік тому мені вручили ще одну посмертну нагороду – Орден “За мужність” третього ступеню. Моя дитина загинула заради всіх нас, Саша для мене справжній герой”.
“Моя дружина була вагітна, і я запросив Сашу бути хресним батьком для дитини, – каже Петро Чумаченко. – На жаль, Сашко загинув раніше, ніж народилася моя донька. Її я назвав Олександра, на його честь. Виросте, обов’язково розповім їй про мого побратима Олександра Геннадійовича Кобзаря”.
Антон Терехов
Суспільство
На Одещині третю добу шукають 10-річну Софію, яку віднесло у відкрите море на надувному колі
На Одещині третю добу шукають 10-річну Софію, яку віднесло у відкрите море на надувному колі
Джерело
-
Політика1 тиждень agoСтефанчук нагородив Кучму відзнакою імені Левка Лук’яненка
-
Суспільство1 тиждень agoВ Укрзалізниці порадили, як подорожувати потягом під час спеки
-
Усі новини1 тиждень agoбіженка розповіла про головні мінуси Німеччини
-
Усі новини1 тиждень agoМоніка Белуччі — який вигляд має 61-річна акторки
-
Світ1 тиждень agoВибух в Монако — дружина Вадима Єрмолаєва не постраждала — ЗМІ
-
Суспільство6 днів agoДилогія Антона Санченка: морська проза, якої нам бракувало Анонси
-
Одеса1 тиждень agoЦіна на світло в Одесі: скільки коштує кВт·год у липні
-
Події1 тиждень agoУ США назвали причину смерті акторки Дейві Чейз