Шпажистка Анна Максименко завоювала срібну медаль у фіналі Кубка світу з фехтування в Касабланці, Марокко. Українська спортсменка поступилася італійці Роберті Марцані, яка завоювала “золото”, з мінімальним рахунком 14:15. До цього українська спортсменка перемогла двох представниць Росії у чвертьфіналі та у фіналі. Це перша індивідуальна медаль Кубка світу в кар’єрі 19-річної Анни Максименко, повідомляє “Суспільне Спорт”.

Шлях до фіналу для Максименко відкрили перемоги над росіянкою Анастасією Рустамою з рахунком 15:10 у чвертьфіналі, а потім над представницею РФ Айзанат Муртазаєвою з рахунком 15:12 у півфіналі Кубка світу з фехтування на шпагах у марокканській Касабланці.

У фіналі Максименко зійшлася з досвідченою фехтувальницею з Італії Робертою Марцані. Лише наприкінці поєдинку італійська спортсменка вирвалася вперед і з рахунком 15:14 здобула перемогу. Таким чином вона завоювала “золото” Кубка світу з фехтування на шпагах.

Новий сезон Кубка світу 2026/27 з фехтування на шпагах розпочався з індивідуальних змагань серед жінок. Таким чином, першу нагороду для збірної України завоювала уродженка Львова Анна Максименко. Для неї це перша індивідуальна медаль Кубка світу.

Раніше шпажистка завоювала “срібло” у командних змаганнях у Ванкувері, Канада, у 2024 році.

Нагадуємо, що будинок чемпіонки світу з фехтування на шпагах Влади Харькової у Києві постраждав внаслідок російського удару.

Також нагадуємо, що 40-річна професійна бодібілдерка померла після виступу в категорії “Жіноча фігура” на змаганнях “Містер Олімпія”.

Фізики оприлюднили результати експериментів на Великому адронному колайдері (найбільшому та найпотужнішому прискорювачі частинок у світі), спрямованих на пошук невідомої фізики. Вчені виявили у рідкісному типі розпаду частинок відхилення від Стандартної моделі фізики елементарних частинок. Це вказує на можливе існування поки що невідомої частинки або сили природи, пише IFLScience.

Стандартна модель фізики елементарних частинок описує поведінку всіх відомих елементарних частинок та трьох із чотирьох основних сил природи: електромагнітної, сильної та слабкої взаємодії. Але Стандартна модель не описує ще одну силу природи — гравітацію, а також темну матерію й темну енергію. Це означає, що можуть існувати частинки та явища, які виходять за межі Стандартної моделі. Тому фізики шукають відхилення від цієї моделі в надії відкрити невідому фізику.

Вчені повідомили про несподіване відкриття: вони виявили незвичайне перетворення чарівного кварка на дивний кварк. Це два з шести типів кварків, частинок, з яких складаються протони та нейтрони, що утворюють ядра атомів. По суті, саме з кварків складається матерія, з якої складаємося й ми самі.

Чарівні та дивні кварки є важчими та нестабільнішими типами кварків. Вони швидко розпадаються й перетворюються на більш стійкі комбінації частинок. Частинки, що містять чарівний кварк, називають чарівними частинками. Деякі з них розпадаються на частинки, що містять дивний кварк, а також мюон і антимюон. Це важчі родичі електрона та позитрона.

Але лише одна з 10 мільйонів чарівних частинок перетворюється на частинку зі дивним кварком і парою мюонів. Тобто це надзвичайно рідкісний розпад.

Фізики виміряли частоту таких розпадів і порівняли її з прогнозами Стандартної моделі. У результаті вони виявили відхилення від цієї моделі, тобто розбіжність між теорією та даними експериментів.

Причиною може бути взаємодія з якоюсь невідомою частинкою або силою, тобто це та сама невідома фізика, яку шукають вчені. З іншого боку, це може бути наслідком взаємодії з уже відомою частинкою або силою. Тому вчені кажуть, що потрібні подальші дослідження, адже поки що зарано говорити, що виявлено нову фізику.

Інші новини науки

“Очі — дзеркало душі” — ймовірно, у цьому вислові більше правди, ніж ми могли б припустити. У недавньому дослідженні японські вчені виявили, що наші очі дійсно можуть видавати наші думки. Втім, через це не варто хвилюватися, пише Popular Science.

Команда вчених з Університету Цукуба вважає, що ледь помітні зміни в очах можуть надати нейробіологам набагато більше інформації, ніж допит. Результати дослідження свідчать про те, що вивчення відмінностей у фізіологічних реакціях під час “внутрішнього” та “зовнішнього” мовлення допомагає краще зрозуміти найрізноманітніші процеси: від розвитку мовних навичок у дітей до ефективності мисленних установок, спрямованих на самомотивацію.

Щоб розібратися в цьому питанні, вчені спостерігали за добровольцями, які виконували серію простих вправ, пов’язаних із лічбою. Спочатку дослідники зафіксували стан учасників у стані спокою, а потім попросили їх рахувати вголос або про себе: просто по порядку, у поєднанні з іменниками або з певним кроком. Зазначимо, що кожне завдання учасники виконували вголос і подумки. На всіх етапах вчені уважно стежили за зміною розміру зіниць випробовуваних.

Результати виявилися досить цікавими: під час промовляння слів уголос зіниці учасників розширювалися, а під час рахування подумки реакція залежала від типу завдання. Під час мисленного лічби по порядку зіниці звужувалися, під час лічби з кроком — розширювалися, а під час лічби в поєднанні з іменниками — залишалися незмінними. Водночас під час лічби в умі зміни розміру зіниць були менш вираженими, ніж під час мовлення вголос.

Автори зазначають, що їхня нова робота спростовує попередню думку про те, що внутрішнє та зовнішнє мовлення викликають однакові зміни зіниць. У всіх трьох експериментах мова вголос незмінно призводила до розширення зіниць, тоді як внутрішня мова — ні.

Отже, результати свідчать про те, що внутрішнє мовлення — це не просто невербальний аналог розмови вголос. Ймовірно, це особлива форма комунікації, що сприяє зниженню рівня збудження людського мозку. Якщо це так, вчені вважають, що вимірювання розміру зіниць може стати цінним інструментом для оцінки внутрішніх мовних процесів і мислення. Вважається, що це може бути корисним для вивчення розвитку мовлення у дітей та немовлят, які ще не здатні розповісти дорослим про свої переживання.

Інші новини науки