Сьогодні, 16 червня, було кілька влучань ворожих дронів у автотранспорт, що належить АТ «Укрпошта»; поранення дістав водій.

“Віктор добре знався на історії російсько-українських війн і був певен, що незалежність здобувають тільки зі зброєю в руках”, – розповідає про свого побратима Олексій Ісарєв. Командир першого стрілецького взводу третьої стрілецької роти 122 бригади ТрО молодший лейтенант Віктор Акчебаш загинув 26 травня 2025 року. Поблизу Покровки у Краснопільскому районі Сумщини його група виконувала завдання з покращення позицій підрозділу.

Інтент продовжує цикл публікацій про загиблих захисників “Герої не вмирають“.

Про життя Віктора Анатолійовича Акчебаша, історичну освіту, улюблену доньку Евеліну та успішну військову службу розповіли його дружина Олена, побратим Олексій Ісарєв та командир Валентин Котельний.

“Ми познайомилися у 2002 році, коли разом здавали вступні іспити до Ізмаїльського університету на факультет історії і права, – згадує Олена Василівна Акчебаш. – У Віктора були дуже переконливі знання з історії, йому одразу сказали, що іспит зданий. Але він хвилювався, щоб ми обов’язково навчалися разом.

ФОТО надане співрозмовниками

Потім я була старостою групи, а Вітя – успішним студентом. Але одружилися ми тільки в 2011 році. У мене після університету була робота в Києві, а в нього – трирічний військовий контракт на Одещині.

1 червня 2012 року у нас народилася донька Евеліна. То була татова донька, в них був дуже тісний зв’язок. Донька довіряла татові повністю, навіть інколи звала Віктора “мій дружбанчик”, чим трохи шокувала вихователів та вчителів.

ФОТО надане співрозмовниками

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік одразу сказав, що вважає своїм обов’язком бути у війську та захищати свою сім’ю. У лютому 2022-го Вітя пішов у 122 бригаду ТрО”.

“Ми були трохи знайомі ще до війни. Я заходив у будівельних справах до магазина, де Віктор був старшим менеджером, – згадує побратим Олексій Ісарєв. – А у війську ми були разом з самих перших днів.

ФОТО надане співрозмовниками

Ніхто не знає, чому у нього був позивний “Агроном”. Але у Віктора був талант до військової служби. У спілкуванні він часто бував на гуморі, але до всіх справ ставився дуже ретельно. 
Він прийшов звичайним стрільцем, потім став командиром відділення, потім головним сержантом взводу. Згодом отримав і звання молодшого лейтенанта.

ФОТО надане співрозмовниками

Віктор був дуже вмотивований, в ньому я відчував підхід історика. Він добре знав, що таке російська імперська політика і був певен, що вибороти власну державу ми можемо тільки зі зброєю в руках”.

“Віктор був дуже перспективним військовим, – розповідає його командир Валентин Котельний. – Йому вже пропонували стати командиром роти, і я знаю, що хлопці були за нього. Певен, він би впорався з цим.

ФОТО надане співрозмовниками

Я відчував, що він патріотично налаштований на 200%. Навіть у найважчих ситуаціях Віктор завжди казав, що буде виконувати завдання до кінця. Казав: “Я не для того пішов до армії, щоб шукати обхідні варіанти”. Коли я почув, що “Агронома” не стало, не хотів вірити спочатку”.

“Це втрата для нас і рубець на моєму серці. Я плакав у себе в автівці, коли почув, що Віктора більше немає”, – додає Олексій Ісарєв.

“Останній раз ми спілкувалися за день до загибелі чоловіка 25 травня, – згадує Олена Василівна. – Я знала, що після виходу з позицій у нього має бути невеличка відпустка. Ми з Евеліною готувалися, нарізали його улюблене олів’є. Зв’язок був не дуже гарний. Вітя писав, що йому доводиться залазити на дерево, щоб піймати інтернет. Останнє його сповіщення було: “Я вас дуже сильно люблю. Бережіть себе. Тихої ночі”.

Я знаю, що він свідомо був у війську. І я, і Віктор народилися в молдавських селах на півдні Одещині. Але ми завжди відчували цей патріотизм, бажання справедливості, чесності і правди. Бажання захистити своє, наше – це було в нас в обох. Ще в університеті я знала, як для нього важлива історія нашої країни. І як важливе правильне її трактування. Він пишався Україною. Чоловік був гідний своєї держави і справжній патріот”. 

Антон Терехов

Аренда квартир в Одессе растет. По последним данным, подорожание коснулось основных сегментов рынка: однокомнатные квартиры выросли в цене на 20%, двухкомнатные — на 7%, а вот стоимость трехкомнатных квартир снизилась на 24%. Так, средняя цена аренды однокомнатной квартиры сегодня колеблется в пределах 12 тысяч гривен. Самым дорогим районом остается Приморский — центр города. Здесь стоимость аренды однокомнатной квартиры достигает 15 400 гривен, и это без учета коммунальных платежей.

Журналисты Новини.LIVE ознакомившись с данными ЛУН вышли на улицы Одессы, чтобы спросить горожан, дорого ли им обходится жилье в городе.

Стоимость аренды

Поэтому если в Приморском районе аренда однокомнатной квартиры может достигать 16 тысяч гривен и выше, то в Хаджибейском ее уже можно снять за 10 000 гривен, а в Киевском — за 9 000 гривен. Самое дешевое жилье обойдется в Пересыпском районе — около 6 900 гривен. Дарья признается, снимает квартиру за 8 тысяч гривен плюс еще коммуналка, которая в зависимости от времени года тоже варьируется.

“Тысяч восемь выходит только на аренду. И где-то, в зависимости от сезона, от двух до четырех тысяч на коммунальные услуги. Это очень дорого, но выхода нет”, — рассказывает Дарья.

Пенсионерка Алла, которая продолжает работать, чтобы “ни от кого не зависеть”, коротко подытоживает ситуацию: все подорожало, и жилье — не исключение. Она не ищет сложных объяснений — достаточно зайти в магазин.

“Ну, как почему? Все дорого. Заходите в магазин, знаете цены. Если хотите что-то лучше, надо дороже заплатить. И так с квартирами, все подорожало”, — говорит Алла.

Коммунальные услуги

Цена жилья в Одессе сейчас зависит от слишком многих переменных. Район, этаж, наличие укрытия рядом, дистанция от побережья — все это влияет на цену не меньше, чем состояние ремонта. А цены на коммунальные услуги сильно зависят от типа дома, квадратуры и придомовых коммуникаций. И они могут кусаться.

“Больше восьми тысяч гривен на коммуналку, к сожалению, потому что квартира большая. Не комфортно немного, чтобы еще что-то оставалось на жизнь”, — заключает Елена.

Григорий имеет собственную квартиру, но коммунальные платежи берут свое. Хотя за жилье платить не приходится, сумма за услуги растет, и это довольно ощутимо бьет по семейному бюджету.

“Дело в том, что я живу в своей квартире. Здесь в этом плане немного легче. Но коммуналка немного выросла”,— отмечает Григорий.

Цены приемлемые

Немного легче студентам, которые живут в общежитии. Цены там, по словам студентов, приемлемые. Что касается аренды отдельной квартиры, то для некоторых сегодняшняя рыночная стоимость вполне посильна. При желании можно найти более дешевое жилье — не обязательно жить в самом центре.

“Я живу в общежитии за 800 гривен, поэтому не дорого. А если рассматривать альтернативу аренды — однокомнатную, то в принципе тоже нормально, где-то 7000-8000 гривен”, — говорит студет Богдан.

Мнения одесситов разошлись, но общее есть у всех: жилье дорожает, и этот процесс связан не только с инфляцией, но и с реалиями войны. Безопасность стала новой валютой на рынке недвижимости — и пока обстрелы продолжаются, этот фактор будет оставаться определяющим.

Ранее Новини.LIVE рассказывали о том, сколько стоит самостоятельная жизнь для молодежи в Одессе — аренда однокомнатной в обычном районе обходится в 6-8 тысяч в месяц, а в центре — уже 10-14 тысяч, и это без учета коммунальных и ежедневных расходов.

Также Новини.LIVE рассказывали о том, что нужно проверить перед арендой квартиры в Одессе — документы собственника, выписка из реестра, состояние коммуникаций и условия договора являются обязательными пунктами проверки, которые помогут избежать неприятных сюрпризов после заселения.