Події
На Миколаївщині під час будівництва фортифікацій виявили поховання VI-V століть до нашої ери
На Миколаївщині бійці 123-ї бригади ТрО розкопали давнє поховання, яке датується VI-V століттями до нашої ери – там знайшли ритуальні речі, привезені з Греції, та рештки людей.
Про це йдеться на сторінці бригади у Фейсбуці, передає Укрінформ.
“Під час будівництва фортифікаційних споруд на півдні України звичайні земельні роботи обернулися сенсаційною археологічною знахідкою. Водій екскаватора Микола виявив невелику амфору. Зацікавившись, він звернувся до свого побратима Євгена, який захоплюється історією. Разом вони вирішили передати знахідку до музею “Старофлотські казарми”, – йдеться у повідомленні.
Експерти музею, проаналізувавши знахідку, встановили, що це іонійська амфора, яка використовувалася в ритуальних цілях і розміщувалася в могилах. Місце, де бійці проводили фортифікаційні роботи, виявилося архаїчним могильником, що датується 6-5 століттями до нової ери.
Особливу увагу музейників привернула ще одна знайдена корінфська посудина – ойнохоя. Цей давньогрецький глечик з однією ручкою та трьома носиками використовувався для розливання вина під час симпосіїв – ритуалізованих бенкетів у Стародавній Греції, що супроводжувався буйними веселощами – важлива складова чоловічого дозвілля.
“Це ритуальні речі, створені спеціально для поховань, привезені з Греції. Важливо, що посудини цілі, без пошкоджень, що свідчить про високий соціальний статус похованих”, – пояснив Олександр, колишній археолог, викладач Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського, а нині військовослужбовець.
Разом з артефактами військовослужбовці служби цивільно-військового співробітництва також передали до музею рештки давніх людей.
Як повідомляв Укрінформ, у Первомайському районі Миколаївської області пастухи знайшли на березі Південного Бугу ніж із кременю епохи енеоліту.
Фото: 123 бригада тероборони ЗСУ / 123 territorial defense brigade
Повнометражна стрічка Дмитра Грешка “Дівія” отримала Приз дослідницьких лабораторій на 45-му Міжнародному фестивалі документального кіно імені Жана Руша, що проходить у Парижі.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Національна спілка кінематографістів України.
Разом із відзнакою команда фільму отримає грошову винагороду у 1500 євро.
Премію присуджують за підтримки науково-дослідних лабораторій, які працюють у сфері гуманітарних і соціальних наук.
Журі відзначило стрічку за її “оригінальність та радикальну природу”, наголосивши, що фільм виходить далеко за межі суто українського політичного контексту та прагне “викрити несвідомість людства у його стосунках з живими істотами та надати цій критиці філософського та універсального виміру”.
Робота над фільмом стартувала навесні 2022 року. У стрічці немає закадрового тексту – історія розгортається через візуальний ряд і музичний супровід. Автори досліджують, як війна, російські обстріли, окупація та мінування руйнують природне середовище України та змінюють її ландшафти.
У кадрі можна побачити екопарки у прифронтових регіонах, деокуповані території, а також територію Каховської ГЕС. Значну частину матеріалу знімали за допомогою дронів.
Назва “Дівія” походить від імені слов’янської богині природи, яка символізує матір усього живого.
Продюсерами стрічки виступили Поліна Герман та Гліб Лук’янець. Проєкт створили у копродукції України, Польщі та Нідерландів.
Як повідомляв Укрінформ, стрічка “Дівія” потрапила у довгий список претендентів на кінопремію “Золота Дзиґа”.
Українська поетична короткометражна стрічка “За мить до світанку” режисера Руслана Богдана була представлена в межах кіноринку Marché du Film – Festival de Cannes під час 79-го Каннського міжнародного кінофестивалю.
Як передає Укрінформ, про це Державне агентство з питань кіно повідомляє у Фейсбуці.
“За мить до світанку” – це 16-хвилинна візуальна поема без слів, що через символічні образи розповідає про досвід родин українських військовополонених. Стрічка досліджує стан очікування, втрати та внутрішньої сили: жінки рухаються крізь темряву й спустошення, наосліп шукаючи світло та надію. Образ містичного воїна, який несе вогонь, уособлює незламний спротив тих, хто перебуває в полоні.
У фільмі знялися родини військовополонених: Юлія Мороз, яка втратила чоловіка; Діана Пашко, Олена Каліберда та Катерина Петренко, чиї чоловіки повернулися з полону; Алла Діденко, яка досі чекає на звільнення нареченого.
Особливо символічною стала історія героїні фільму Тетяни Вишняк: саме під час Marché du Film, 15 травня, її син повернувся з полону в межах обміну. Ця звістка змінила не лише реальність родини, а й саму історію стрічки.
Учасниці фільму не грають персонажів – вони проживають і передають власний досвід мовою образів та емоцій. Як зазначає режисер стрічки, ідея створити фільм без слів народилася з усвідомлення того, що для пережитого цими жінками часто неможливо знайти слова.
Назва стрічки символізує найтемніший момент перед світанком – час, коли світло вже наближається, попри всю густоту темряви.
Продюсерами фільму стали Дмитро Грекович та Олександр Юдицький, оператором-постановником – Олександр Рощин, композитором – Євген Філатов.
Показ у межах Marché du Film став важливою можливістю представити українське авторське кіно міжнародній професійній аудиторії – програмерам фестивалів, дистриб’юторам та представникам світової кіноіндустрії.
Як повідомляв Укрінформ, у межах 79-го Каннського міжнародного кінофестивалю відбулася прем’єра фільму “Весна” режисера Ростислава Кирпиченка.
Фото: Держкіно
Повномасштабна війна сформувала в Україні унікальний культурний феномен – «мілітарі-вишиванку», яка згодом стане цінним об’єктом для колекціонерів та культурологів.
Таку думку в інтерв’ю Укрінформу висловила засновниця Всесвітнього дня вишиванки Леся Воронюк.
За її словами, українська сорочка завжди відображала історичні процеси та переживання нації. Якщо після розпаду СРСР та під час криз був період занепаду чи засилля дешевого імпорту, то нинішня війна породила абсолютно новий стиль.
«Виникло таке явище, як мілітарі-вишиванка. Коли на хакі тканинах, на хакі полотні зеленого кольору вишивають орнаменти з дронами, з бавовною, з псом Патроном, з гелікоптерами, з символами і лого окремих бригад. І це є абсолютно фантастичне культурне явище. Війни відбуваються по всьому світу. І скрізь війна – це військова форма, а у нас війна – це 100 видів мілітарі-вишиванок», – наголосила Воронюк.
Вона зауважила, що придбання такої сорочки сьогодні є важливою «культурною інвестицією» в пам’ять про сучасну епоху.
Як повідомляв Укрінформ, Мінкульт подав вишиванку до репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.
-
Політика1 тиждень agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Усі новини1 тиждень agoЄвробачення 2026 – хто може перемогти в конкурсі
-
Усі новини1 тиждень agoЗнайдено місце на Землі, де розташоване Пекло Данте: воно виявилося реальним (фото)
-
Одеса1 тиждень agoНебезпечне море: одесити про майбутній курортний сезон
-
Усі новини1 тиждень agoМастерШеф Професіонали – хто новий суддя
-
Події1 тиждень agoУкраїнський ForeFilms стане копродюсером румунського фільму «Диптих любові»
-
Відбудова1 тиждень agoміж порятунком для економіки та ризиками для суспільства
-
Політика1 тиждень agoНовий Цивільний кодекс — петиція проти нього зібрала 28 тисяч голосів