Події
На Миколаївщині під час будівництва фортифікацій виявили поховання VI-V століть до нашої ери
На Миколаївщині бійці 123-ї бригади ТрО розкопали давнє поховання, яке датується VI-V століттями до нашої ери – там знайшли ритуальні речі, привезені з Греції, та рештки людей.
Про це йдеться на сторінці бригади у Фейсбуці, передає Укрінформ.
“Під час будівництва фортифікаційних споруд на півдні України звичайні земельні роботи обернулися сенсаційною археологічною знахідкою. Водій екскаватора Микола виявив невелику амфору. Зацікавившись, він звернувся до свого побратима Євгена, який захоплюється історією. Разом вони вирішили передати знахідку до музею “Старофлотські казарми”, – йдеться у повідомленні.
Експерти музею, проаналізувавши знахідку, встановили, що це іонійська амфора, яка використовувалася в ритуальних цілях і розміщувалася в могилах. Місце, де бійці проводили фортифікаційні роботи, виявилося архаїчним могильником, що датується 6-5 століттями до нової ери.
Особливу увагу музейників привернула ще одна знайдена корінфська посудина – ойнохоя. Цей давньогрецький глечик з однією ручкою та трьома носиками використовувався для розливання вина під час симпосіїв – ритуалізованих бенкетів у Стародавній Греції, що супроводжувався буйними веселощами – важлива складова чоловічого дозвілля.
“Це ритуальні речі, створені спеціально для поховань, привезені з Греції. Важливо, що посудини цілі, без пошкоджень, що свідчить про високий соціальний статус похованих”, – пояснив Олександр, колишній археолог, викладач Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського, а нині військовослужбовець.
Разом з артефактами військовослужбовці служби цивільно-військового співробітництва також передали до музею рештки давніх людей.
Як повідомляв Укрінформ, у Первомайському районі Миколаївської області пастухи знайшли на березі Південного Бугу ніж із кременю епохи енеоліту.
Фото: 123 бригада тероборони ЗСУ / 123 territorial defense brigade
Події
В ЮНЕСКО бачать потенціал для розширення проєкту зі збереження єврейської документальної спадщини в Україні
Проєкт зі збереження єврейської документальної спадщини в Україні, який ЮНЕСКО та Європейський Союз започаткували торік, має значний потенціал для подальшого розвитку та розширення.
Про це в коментарі Укрінформу повідомила голова Представництва ЮНЕСКО в Україні К’яра Децці Бардескі.
За її словами, протягом першого року реалізації дворічної програми було проведено комплексну оцінку архівних фондів, що дозволило визначити ключові прогалини та потреби інституцій, які зберігають документальну спадщину.
«У межах проєкту ми насамперед здійснили всебічну оцінку архівних колекцій. На основі цього змогли визначити прогалини та потреби установ, а також уже провели навчання для інституцій з питань оцифрування, превентивної консервації та управління архівами», – зазначила Бардескі.
Вона акцентувала, що результати першого року проєкту підтвердили високий запит на подальшу підтримку у цій сфері.
«Ми чітко бачимо, чого навчилися завдяки цьому проєкту, і наші напрацювання однозначно свідчать про велику потребу в цьому напрямі. Ми справді зацікавлені й докладаємо максимуму зусиль, щоб зрозуміти, як можемо й надалі підтримувати цю сферу, адже вона є надзвичайно важливою. Ми прагнемо й очікуємо можливості робити більше безпосередньо в Україні», — додала очільниця Представництва ЮНЕСКО.
Як повідомляв Укрінформ, у березні 2025 року ЮНЕСКО та Європейський Союз офіційно запустили проєкт зі збереження єврейської документальної спадщини в Україні. Його метою є збереження та забезпечення доступу до культурної та документальної спадщини єврейської громади в Україні, сприяння визнанню її цінного внеску в розмаїття України, міжкультурному діалогу.
Проєкт спрямований на розвиток українських архівів і полегшення доступу до документів, зокрема за допомогою оцифрування. Він триватиме 24 місяці і зосередиться на Києві, Одесі та Дніпрі.
“Найближчим часом вийде книга “Повернення”. Це художній текст з елементами магічного реалізму про повернення – фізичне й метафізичне – українських родин із Росії”, – сказав він.
За словами Бутченка, ця книга – про необхідність остаточного виходу з російського простору: культурного, мовного, ментального.
Письменник зауважив, що “Повернення” – дуже особиста книга.
Як повідомлялося, національний рейтинг Укрінформу «Книжковий інфобум-2025» оголосив довгий список книг, які номінуються на звання найкращої книги року.
Фото Укрінформу можна купити тут.
У чеській столиці відбулась зустріч письменниці з Харкова Людмили Охрименко з представниками української громади.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Охрименко розповіла про свою волонтерську діяльність та представила книги, серед яких ті, що принесли їх авторці літературні призи.
До 2014 року, розповіла письменниця, вона вела нормальне життя і вважала написання книжок своїм хобі, свої роботи писала при цьому російською мовою, якою користувалась і у спілкуванні.
«У 2014 році я потрапила на фронт, на передову, це був Слов’янськ, місто Щастя Луганської області, і там я і побачила, що таке є «руський мир». І саме тоді я запитала себе: хто я, звідки я?», – згадує авторка.
Відповідь була: «я – українка» і тоді постало питання: «чому я, українка, послуговуюся іноземною мовою, та ще й мовою свого ворога? Ще й мовою, яка на тисячу років молодша за мою рідну мову та має на 30% менший словниковий запас!».
Переходити на українську, почати писати нею, «щоб було не соромно», було важко, зізналась авторка, яка просто почала вивчати мову по шкільних підручниках і зараз користується вже підручниками Києво-Могилянської академії.
Першою книжкою, яку Охрименко написала українською, стали «Волонтерські історії». В них жінка розповідає про те, що побачила та з ким зустрічалася під час своїх поїздок на фронт. Охрименко почала активно займатися волонтерством саме у 2014-му, коли фактично розпочалася російська війна проти України. При цьому, зауважила вона, насправді зрозуміли, що саме відбувається, всі, а не окремі люди, лише після 24 лютого 2024 року. «Зараз це зовсім інші люди, інша країна, інше єднання українців», – вважає авторка.
Охрименко розповіла також про те, з якими надзвичайними людьми звела її доля під час поїздок на фронт і літературна діяльність, зокрема, про героїв її книжок «Оскар» і «Хрещена». Обидві книжки були написані «на замовлення» – за пропозицією самих героїв, надзвичайних людей і патріотів: у першій розповідається про кримського татарина, розвідника, який у 2015 році потрапив у полон до так званого «МГБ ДНР», однієї з найстрашніших катівень на окупованій території, звідки зміг втекти з перебитими ногами і втраченим оком; у другій представлена медикиня полку «Азов», яка пройшла Азовсталь, Оленівку і Таганрозьку в’язницю, повернулась з полону в кінці 2024 року та знову пішла на службу в полк «Азов», у віці більш як 70 років.
Загалом Охрименко написала 12 книжок, з яких 5 отримали премії, зокрема «Коронація слова» (2021 рік) за найкращий роман на воєнну тематику (роман «Оскар»).
У авторки є плани на майбутнє і вона впевнена, що нові її книжки обов’язково здобудуть нові премії.
Як повідомлялось, у Києві в Національному комплексі «Експоцентр України» (колишня ВДНГ) з 23 по 26 квітня відбудеться п’ятий літературний фестиваль «Книжкова країна».
Фото: Ольга Танасійчук / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
-
Події1 тиждень agoНайвизначніші події та постаті української історії: рік за роком
-
Відбудова6 днів agoЗа виділені урядом кошти закуплять генератори для семи областей
-
Війна1 тиждень agoВійська РФ намагаються взяти Лиман у напівкільце
-
Суспільство6 днів agoУ Німеччині затримали українку за підозрою у шпигунстві на користь Росії
-
Політика6 днів agoТрамп вважає, що лідери Росії та України були б «дурнями», якби відмовилися зараз від угоди
-
Відбудова1 тиждень agoУ Києві почали роботу додаткові бригади для відновлення теплопостачання
-
Суспільство1 тиждень agoУкраїна очікує від Польщі дозволів на проведення пошуково-ексгумаційних робіт у Сагрині і Перемишлі
-
Одеса1 тиждень agoПереговори щодо Придністров’я: позиція України