Як передає кореспондент Укрінформу, перед будівлею дипустанови в Києві виставили світлини, які журналіст зробив в Україні упродовж 2022-2025 років.

У Києві відкрили виставку робіт французького фотографа, який загинув від удару російського дрона на Донеччині / Фото: Мар’яна Котик. Укрінформ

1 / 9

Лаллікан зображав не лише лінію фронту, але й фіксував світ та людей, які живуть і чинять опір в умовах російської війни.

«Я розглядаю культуру як інструмент опору. Вкрай важливо підтримувати митців, а також журналістів. Саме тому ми сьогодні вшанували памʼять французького журналіста фоторепортера Антоні Лаллікана, який загинув на Донбасі під час виконання професійних обовʼязків від російського FPV-дрона», – підкреслив посол Франції Бріс Рокфей.

«Антоні три роки регулярно приїжджав до України і мав особливе, близьке ставлення саме до Донеччини. Ви бачите лише невеликий доробок з його архіву – всього 13 фото. І хочу відзначити, що всі ці міста та селища, де він працював, сьогодні, на жаль, або окуповані, або зруйновані Росією», – розповіла дівчина репортера Аїда Белудід.

Роботи виставлені безстроково перед будівлею посольства в межах форуму фотожурналістики Impact, що триває в центрі Довженка.

Як повідомляв Укрінформ, французький фоторепортер Антоні Лаллікан загинув 3 жовтня 2025 року внаслідок атаки російського FPV-дрона поблизу Дружківки на Донеччині. Тоді також дістав поранення український журналіст Георгій Іванченко.

Паризький фотожурналіст працював для провідних французьких і міжнародних видань Le Monde, Le Figaro, Libération, Mediapart, Paris Match, Der Spiegel, Zeit, NZZ, Focus Magazin, Die Welt, Stern.

Він став третім французьким журналістом, якого вбила Росія за час повномасштабної війни в Україні.

В Одесі призначили штраф директору двох приватних компаній, який самовільно збудував прибудову під аптеку на комунальній землі та ігнорував судове рішення про демонтаж. Чоловік повністю визнав провину.

Про це йдеться у вироку Приморського районного суду Одеси.

Підприємця визнали винним у незаконному будівництві на міській землі та умисному ігноруванні судового рішення. За кожне з цих порушень суд призначив окремі штрафи у 34 тисячі та 17 тисяч гривень, а загалом бізнесмен має сплатити 51 тисячу гривень. Також суд скасував арешт на квартиру, який наклали в межах кримінального провадження.

Засудженим є громадянин Індії, директор ТОВ “Аліса. Лінія Життя” та ТОВ “Аннушка. Лінія Життя”. У 2015 році він придбав квартиру в Одесі. У 2018 році, не маючи права на земельну ділянку, яка належить територіальній громаді міста, він здійснив до квартири прибудову. Через це площа помешкання збільшилася з 52,7 до 82,7 кв. метрів.

Згодом, за матеріалами справи, через оформлення технічної документації та зміну функціонального призначення квартиру перевели в нежитлове приміщення. У ньому розмістили аптеку.

У 2022 році Одеський апеляційний суд зобов’язав чоловіка звільнити самовільно зайняту ділянку та привести квартиру в попередній стан. Рішення він не виконав. 

Юлія Калабайда

Про це повідомили у Фонді державного майна України. 

Під час зустрічі потенційні покупці зможуть отримати додаткову інформацію про об’єкт приватизації та поставити представникам ФДМУ свої запитання. У Фонді зазначають, що захід організовують для максимальної поінформованості потенційних інвесторів перед проведенням торгів.

Потенційним учасникам зустрічі необхідно заздалегідь зареєструватися. Для цього до 14:00 12 жовтня потрібно надіслати на електронну адресу ФДМУ [email protected] свої контактні дані — прізвище, ім’я та по батькові, номер телефону — а також перелік запитань, які планують поставити під час презентації.

Скільки разів намагалися продати ОПЗ

Перша гучна спроба приватизації ОПЗ датується 2009 роком. Переможцем конкурсу стала компанія «Нортіма», яка запропонувала близько 5 млрд гривень. Водночас конкурсна комісія відмовилася затверджувати результати через підозри у змові учасників та низьку, на її думку, ціну. 

У 2016 році держава двічі намагалася продати 99,567% акцій заводу. Перший конкурс призначили на липень зі стартовою ціною 13,175 млрд гривень, однак заявок не надійшло. Наприкінці того ж року ціну суттєво знизили — до 5,16 млрд гривень, але й повторний конкурс 14 грудня знову не відбувся через відсутність заявок. 

Після цього підготовка до приватизації тривала роками, а питання продажу підприємства неодноразово переносили. У 2017–2018 роках ФДМУ готував нову оцінку та планував черговий конкурс, однак фактичного продажу за результатами цих процедур не відбулося. У 2018 році Фонд ухвалив рішення про приватизацію ОПЗ, а підприємство залишилося серед об’єктів великої приватизації. 

Наступна реальна спроба відбулася вже у 2025 році. ФДМУ виставив державний пакет у 99,5667% акцій зі стартовою ціною 4 млрд 488,523 млн грн. Аукціон мав пройти 25 листопада, але завершився без учасників. https://www.spfu.gov.ua/ua/news/12413.html?utm_source

Нагадаємо, що Одеський припортовий завод є одним із найбільших підприємств хімічної промисловості України. Наразі Фонд державного майна пропонує інвесторам фактично весь державний пакет акцій підприємства, що відкриває можливість отримання контролю над заводом. Держава вже не вперше намагається його продати  — цього разу дешевше на 180 млн гривень, за 4 308 275 796 гривень. Але покупець разом із акціями отримує понад 17,5 млрд гривень прострочених боргів, зобов’язання інвестувати щонайменше 500 млн гривень і фактично має перезапустити підприємство, основне хімічне виробництво якого нині не працює.

Раніше УСІ писала, що ОПЗ — це не просто виробничий майданчик. До об’єкта входять 45 одиниць нерухомого майна та інфраструктури загальною площею 285 449 кв. м. Серед них — виробничі, логістичні й адміністративні комплекси, комплекс виробництва аміаку, цех карбаміду, перевантажувальні комплекси, ремонтні та енергетичні об’єкти, а також об’єкти соціальної інфраструктури. У складі майна є навіть теплично-овочевий комбінат, лікувально-оздоровчий центр, пансіонат «Карпатські зорі» та навчально-тренувальна спортивна водно-веслувальна база. 

Головна перевага підприємства — розташування біля Чорного моря та портова інфраструктура. ФДМУ наголошує на можливості роботи із зовнішніми ринками, хоча фактична виробнича ситуація зараз кардинально відрізняється від тієї, що була до повномасштабної війни.