Дискусія про те, що робити з пам’ятником Олександру Пушкіну в центрі Одеси, знову набирає обертів. Під час війни з РФ для багатьох українців російська культурна спадщина — не просто мистецтво чи історія, а складний і болісний символ. Одні наполягають на тому, що в українському місті не повинно залишатися місця для постатей, пов’язаних з імперською політикою. Інші нагадують: історія не буває однозначною, і вирішувати долю пам’ятників слід зважено. 

Журналісти Новини.LIVE вийшли на вулиці Одеси, щоб запитати у людей: як вони ставляться до пам’ятника Пушкіну?

Реклама

Пушкін — історія Одеси

Для частини одеситів головне — не забувати минуле, яким би воно не було. Вони не проти переосмислення символів, але виступають проти тотального знищення. На їхню думку, культурні фігури на кшталт Пушкіна слід виводити з центрального простору міста, але не стирати повністю з пам’яті. Один із респондентів впевнений, необхідний окремий парк скульптур. Там вони можуть стати об’єктами для критичного осмислення, а не предметами культу.

“Дорослі люди повинні приймати історію такою, як вона є, а не переписувати зараз її. Вони можуть бути незгідні з нею, можуть не любити Пушкіна. Але це історія, і якщо ця людина має якийсь історичний вплив на місто, вона може бути у вигляді пам’ятника. Мені подобається ідея зробити парк колишніх героїв, будь-то історичних персоналій, зробити там якісь зони для дітей, екскурсії. Пушкін може не стояти в центрі міста, а десь у цьому парку та виконувати свою роль”, — розповів Павло.

Ця позиція поєднує і повагу до історичного спадку, і бажання осмислити його у новому контексті. Для багатьох одеситів пам’ятник Пушкіну — це більше ніж просто скульптура. Це частина родинної історії, простору, з яким виросли кілька поколінь. Люди, які все життя провели в Одесі, сприймають такі об’єкти як своєрідний зв’язок із минулим. 

“Я живу в Одесі все життя, мені 64 роки, я одеситка в п’ятому поколінні. Особисто я вважаю що пам’ятник Пушкіну, зносити не треба. Там є надпис “Граждане Одессы”. Тобто не ми ставили цей пам’ятник, і ніхто зараз не має права його зносити”, — зазначила Тетяна. 

Знесення пам’ятників 

Є й ті, хто не бачить великої потреби в дискусії про пам’ятники саме зараз. Для них такі теми здаються другорядними в умовах війни, коли ресурси та увага мають бути зосереджені на більш нагальних викликах. Розмови про демонтаж сприймаються як спосіб відволікання уваги від важливіших питань — безпеки, реформ, соціальних проблем. 

“Та, в принципі, мені байдуже. На цей час цим краще не займатися, бо в нас є інші питання, якими краще приділити увагу, ніж знесення пам’ятників”, — каже Софія. 

Для багатьох українців сьогодні важливіше зберігати стабільність, ніж вдаватися до символічних жестів. І хоча вони не мають чіткої думки про долю пам’ятника, для них головне — фокус на сьогоднішні проблеми. 

“Є більш нагальні потреби, ніж зараз займатися цим. Навіщо роздувати зараз це. Лише щоб відвертати суспільство від важливих подій чи новин”, — зазначила Валерія.

Пушкін не заважає 

Є й байдужіші голоси — ті, хто не приділяє пам’ятникам великого значення. Головне, щоб скульптура не створювала конфліктів, не провокувала суспільство і не псувала міський простір. Це питання більше з погляду естетики, ніж ідеології. Якщо пам’ятник доглянутий, гармонійно вписаний у простір і не викликає спротиву — то хай собі буде. 

“Якщо він нікому не заважає та має гарний вигляд, то можна залишити, чого б і ні”, — зауважила Софія. 

Для людей це просто фоновий елемент — як лавка чи ліхтар. Але навіть байдужість — це відповідь, і вона важлива для розуміння того, наскільки глибоко ця тема дійсно зачіпає людей. Іноді незаангажованість — це теж форма спокою в часи змін.

“Нічого, я вам не скажу про це. Мені якось до пам’ятників взагалі байдуже”, — каже Андрій.

Суперечки довкола пам’ятника Пушкіну — це не тільки про одну постать і не тільки про російську культуру. Це про глибші речі: як Одеса бачить себе в майбутньому, які символи хоче зберегти і як переосмислює минуле. У місті, де переплелися десятки культур і традицій, відповідь ніколи не буде простою. Але важливо, що це питання починають обговорювати відкрито. Бо тільки через такі розмови можна дійти до зважених рішень — без руйнації, але з розумінням і відповідальністю.

Раніше ми писали, що одесити вийшли до пам’ятника Пушкіну на протест. А також про те, чи будуть зносити пам’ятник у центрі Одеси.