Як передає Укрінформ, про це йдеться у зверненні Президента Володимира Зеленського з нагоди Дня Збройних сил України.

За його словами, 6 грудня – великий день, день тих, хто, тримаючи зброю, доводить українську силу, – День Збройних сил України. І це про тих, хто дійсно об’єднує народ у боротьбі, вдячності, пам’яті і, звісно, об’єднує у великій повазі.

“Ця наша повага – не лише в підтримці, молитвах, не лише в донатах і словах, які всі, безумовно, сьогодні напишуть своїм – рідним воїнам, які є в кожного. Ця повага про дещо більше. Вона стала окремим явищем, феноменом нової України. Ця повага стала мистецтвом. І ця повага довкола нас – у наших містах, на наших вулицях і наших будинках. Це сотні зображень, які народилися по всій Україні. Сотні присвячень, що поєднали в собі мільйони подяк тобі, тобі, український воїне! І як важливо помічати ці мурали”, – наголосив Зеленський.

“Як важливо, поспішаючи у своїх справах, зупинитися хоча б на мить. Пройти не повз, а поруч. Вдивитися в ці малюнки, у ці очі. Пам’ятати, що вони зробили у війні за незалежність України. Цінувати. А для цього – знати. Знати історію кожного. Того, хто захищав рідний Київ, а потім полетів на допомогу в заблокований Маріуполь. Або виріс на Донбасі та боронив столицю. Був світовим призером з джіу-джитсу, а став захисником України. Хто був всесвітньо відомим оперним співаком, а став українським воїном. І того, хто був ювеліром, мав, як кажуть друзі, золоті руки й цими руками знищував окупантів. Різні долі. Однакові цінності. Різні імена. Однакова шана всім. Вони росли в різних містах, різних родинах, різних будинках, але всюди були виховані як справжні герої”, – зазначив глава держави.

Як підкреслив Президент, у цьому символізмі гордості й болю багато водночас, адже воїни “пішли захищати рідний дім – і сьогодні їхні портрети на стінах домів. І на школах, де вони мали різні оцінки, але на відмінно вивчили, що таке честь, відвага, людяність і любов – любов до своєї України”.

За його словами, “це точно знав Данило Погорілов, що мав астигматизм обох очей, але бачив, хто ворог і зло, а побратими бачили його мужність, коли він ціною життя вивів групу з оточення. Це знав Олег Фадєєнко, який мав понад 2 метри зросту й для побратимів був Малиш. Звільняв Куп’янськ, Херсон і для держави став Герой України. І Дем, що поліг у бою на наступний день після свого дня народження. І Тарас Березюк, який віддав життя за свободу в День Незалежності України”.

За словами Зеленського, він точно знає: “Єдного дня в мирному Києві, Харкові, Дніпрі, Львові – будь-де в Україні, побачивши один із таких портретів, маленька дитинка спитає батьків: “А хто це?”. І вони знатимуть, що відповісти, вони точно розкажуть, і це точно продовжиться, і буде знову, і буде від покоління до покоління, бо ми назавжди збережемо цю пам’ять і повагу до своїх військових. До їхніх принципів, якостей, волі, міцності, впертості. До всіх найкращих чеснот”.

“Ними дихає кожне таке полотно, кожен колір, відтінок, кожен штрих передає ці історії. Ці вчинки, ці кроки. Це можна відчути. Це треба відчути. Відчути, як у 14-му році Віталій Трухан залишав інститут і їхав до зони АТО. Як, будучи весь час “на передку”, Олексій Остапенко казав дружині: “Хто ж, якщо не ми?”. Як Олексій Мовчан рятував із-під завалів 11 людей і котика. А Тарас Чайка зберіг свій екіпаж, і тепер його іменем названа аудиторія національного університету”, – підкреслив Президент.

Він нагадав, що звертався до воїнів у перший день повномасштабної війни зі словами: “Стійте міцно. Ви все, що в нас є!”.

“І ви стояли міцно. Стояли, коли в Україну майже ніхто не вірив, коли нам казали: у вас тиждень, у вас без шансів, у вас немає іншого варіанта, аніж здатися. А ви стояли. І вистояли. І тому Україна стоїть. Бо вірить у себе. Бо себе поважає. І себе захищає”, – заявив глава держави.

Як зауважив Зеленський, пліч-о-пліч із тими, хто зустрів вторгнення у лавах ЗСУ, стали згодом сотні тисяч чоловіків та жінок, неймовірних, безстрашних, справжніх.

Серед них, нагадав Президент, “перша військова, яка очолила підрозділ артилерії. Снайперка, що знищила десятки окупантів. Кулеметниця, яка пішла на фронт у 19. Пташка. Тайра. Ксена. Руда. І десятки, десятки тисяч хоробрих дівчат і жінок у ЗСУ. Всі, хто мав свої власні справи, але обрав одну – захищати рідну землю”.

“Кожен, хто був тим, ким мріяв, але став тим, ким мусив. Воїном. Той, хто навчався в академії культури й захистив рідний Харків. Хто мріяв бути істориком, добре знав картографію, завдяки чому вивів і врятував багатьох своїх побратимів. Хто грав на акордеоні, займався народними танцями, а став бойовим медиком і рятував життя. Хто знищив сім ворожих літаків і є наймолодшим Героєм України”, – зазначив Президент.

За його словами, “все це – про наше життя, що поділилося на до й після 24 лютого. Хтось був підприємцем, учителькою, фермером, дизайнеркою одягу. Хтось виховував п’ятьох дітей. Мріяв про навколосвітню подорож. Мав успішний стартап. Ось що робить Росія. Б’є не лише по містах – вони руйнують мрії. Росія атакує не лише будинки – атакує долі й майбутнє. І не лишає вибору. І цей вибір на користь України було зроблено”.

“Чорний міг працювати на залізній дорозі, але мав залізну волю й бився за країну на Харківщині та Донеччині. Йому назавжди 24. Крилов народився у Львові й захистив нас під Бахмутом. Йому назавжди 21. Бокс народився в Києві й захистив нас біля Запоріжжя. Йому назавжди 23”, – підкреслив Зеленський .

Він наголосив, що ці воїни “не пішли від нас – вони серед нас. Назавжди. У наших серцях. У наших віршах. У повідомленнях “Дякую!”. Дякую всім військовим України. Всім героям на стінах, які за Україну стали й стоять стіною. Які разом – Збройні сили України. Це більше ніж військо. Більше ніж сім’я. Це уособлення нас із вами – всієї України. Того, за що ми боремось, як і чому. Коли немає більше чужих міст і сіл. Кожне своє, кожне рідне. І кожен куточок України боронять бійці родом із кожного куточка України”.

Також глава держави згадав вірші:

“Спинися та прислухайся, приблудо.

Ця мова – меч. Для тих, хто йде з мечем.

Вертайся у своє болотисте нікуди,

Тебе ніхто сюди не кликав калачем”.

За його словами, ці вірші, “стримуючи окупантів з усіх боків, щодня втілюють у життя наші, наші воїни. Історіями на полі бою. Історіями сили та хоробрості. Скільки таких мужніх. Скільки таких гідних. Не сотні й не тисячі. Безумовно, більше. Настільки, що не існує на планеті такої стіни й немає у світі стільки фарби, аби змалювати все, що зробили і роблять українські військові. Заради своїх. Дітей, батьків, коханих і кожної маленької дівчинки, яка майже щоночі в укритті. Заради України, яка дорослішає, навчилась не боятись, яка не має права здатись. Яка не забуде й не пробачить. Яка гартується в боротьбі. Яка одного дня знову розквітне. І яка заради цього об’єдналась. І єдність ця закарбована”.

Тому, наголосив Зеленський, “у Львові – присвята Маріуполю і “Шлях додому”. А Дніпро нагадує всім, якого ми роду. І кожен регіон України це знає. А кожен куточок світу це визнає. У Європі й США. На вулицях Берліна й Парижа, в Чехії, Польщі, Британії, країнах Балтії. Всюди, всюди, де говорять різними мовами, але свобода звучить однаково. Де знають, що синій і жовтий – це кольори сміливості. Де визнають: у цій війні за незалежність Україна – держава – виборола своє право на життя. І заслужила на чесний мир”.

Саме цьому, заявив Президент, – боротьбі за справедливий мир присвячені і ці роки, і ці дні.

Він подякував військовим, які “на полі бою роблять усе, аби Україна мала впевненість за столом переговорів. Мала гідність. Мала сильні аргументи. Україна все це має. Бо має вас”.

Глава держави висловив вдячність піхоті, артилерії, розвідці, десанту, спецпризначенцям, ракетним військам, танкістам, Силам безпілотних систем, Силам спецоперацій, штурмовикам, інженерам, зв’язківцям, кібербезпеці, медичним військам, бойовим медикам, логістиці, Повітряним і Морським силам, всім, хто закриває небо, всі, хто дипстрайками повертає зло додому, в Росію.

Також Зеленський подякував кожному і кожній, хто кожного дня на кожному напрямку захищає Україну, “чию відвагу бачимо, а захист відчуваємо. Хто “на нулі” викладається на всі сто. Хто змінив власне життя, аби життя незмінно було в Україні”.

“Кожен і кожна – воїни. Кожен і кожна – герої. Кожного й кожну я вітаю з Днем Збройних Сил України! Вічна слава вам! Вічна пам’ять тим, хто віддав за Україну своє життя!”, – підсумував Президент.

Як повідомляв Укрінформ, у суботу, 6 грудня, українці відзначають День Збройних сил України.

Фото: ОП

Вночі 6 грудня ворог знову вдарив по цивільній інфраструктурі Одеської області ударними безпілотниками. 

Як повідомив очільник Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер, попри активну роботу протиповітряної оборони, пошкоджений об’єкт енергетики, без подальшого займання.

Жертв і постраждалих немає. Утім зафіксовані перебої в електро- та теплопостачанні.

“Фахівці вже працюють над усуненням наслідків. Критична інфраструктура переведена на генератори”, – повідомив Олег Кіпер.

Розгорнуті дев’ять пунктів незламності для допомоги населенню.

Правоохоронці розпочали досудове розслідування за фактами вчинення воєнних злочинів.

В ніч на 4 грудня Одеса зазнала атаки ворожих безпілотників, внаслідок якої постраждало семеро людей. Через падіння уламків та пошкодження електромереж частина Пересипського району залишилася без світла, а рятувальники ліквідували пожежі.

В результаті падіння уламків і вибухової хвилі були пошкоджені двері та вікна семи багатоквартирних будинків і адміністративної будівлі, а також кілька легкових автомобілів. Відомо про сімох постраждалих, двох із них рятувальники звільнили з заблокованих квартир. Ще 33 людини, зокрема шість дітей, отримали психологічну допомогу.

Вночі 3 грудня в Одеському районі під час атаки ворожих безпілотників сталася пожежа на об’єкті енергетичної інфраструктури, внаслідок чого пошкоджено обладнання. Один із працівників підприємства отримав поранення і був госпіталізований у тяжкому стані, медики надали йому необхідну допомогу.

Рятувальники оперативно ліквідували займання, наразі тривають роботи з усунення наслідків атаки. Правоохоронці розпочали досудове розслідування за фактами воєнних злочинів.

Напередодні, вночі 2 грудня, ворог завдав нового масованого удару по півдню Одеської області із застосуванням безпілотних літальних апаратів типу Shahed. Цього разу цілями стали об’єкти цивільної та енергетичної інфраструктури.

Кирило Бойко

Сегодня, в среду, 19 ноября, родственники пленных, пропавших без вести военных и гражданских снова собрались под зданием Международного Комитета Красного Креста. Люди требуют более активных действий от организации и прозрачных ответов по работе с пленными. Участники акции говорят, что до сих пор не получают от МККК никакой информации о своих родных. Семьи планируют продолжать протесты, пока не увидят реальных результатов.

Об этом с места происшествия сообщили журналисты Новини.LIVE.

Реклама

Митинг в Одессе

Под офис МККК пришли родственники пропавших и пленных, чтобы напомнить организации о ее обязанностях в контроле за условиями содержания пленных и содействии их возвращению. Люди считают, что помощь семьям и поиск пропавших сейчас происходят слишком медленно и непрозрачно. Участники держали плакаты и фотографии близких, призывая Красный Крест действовать активнее и реагировать на нарушения прав пленных.

Истории семей

На акцию пришла Вероника, которая рассказала, что уже 28 месяцев ждет хотя бы малейшей информации о муже. Он служил возле Красногоровки, а их последний разговор был 16 июля поздно вечером. После этого связь исчезла, а из полученного телефона она узнала, что мужчина чувствовал опасность, но не успел ничего объяснить. Женщина говорит, что пришла, потому что хочет увидеть реальные действия, а не формальные ответы.

“Я пришла, чтобы узнать хоть что-то и помочь своему мужу, который исчез 28 месяцев назад. До сих пор не имею никакой информации. Хочу, чтобы Красный Крест работал так, как должен, а не просто давал ответы, которые ничего не значат”, — отметила жена.

Кроме того, на митинг вышла и Виктория — невестка гражданского пленного из Херсона. Женщина рассказала, что ее свекра похитили оккупанты в еще в сентябре 2022 года. Мужчину забрали прямо из квартиры, вывезли на левый берег Херсонщины и приговорили к 6,5 годам. Семья до сих пор не получает информации о его состоянии и требует от МККК объяснений относительно того, как организация выполняет свои обязанности.

“Мы хотим понимать, сколько раз МККК обращался к более сильным государствам, чтобы помочь нашим людям вернуться. Прикрываться конфиденциальностью не нужно — это не секретная информация. Мы знаем ваши обязанности и хотим от вас действий”, — поделилась Виктория.

Еще одна участница акции Ольга ищет своего 30-летнего сына Бориса, который исчез в январе этого года возле села Ясеново в Донецкой области. Он не был военным — оккупанты забрали его, как говорит женщина, после “псевдопроверки документов”. С тех пор мать не получила никаких известий, но верит, что сын жив и ждет помощи.

“Для меня он всегда будет жив. Ничего о нем не знаю с 11 января. Это мой самый старший сын, и мы все ждем его дома”, — сообщила женщина.

Требования участников акции

Организатор отмечает, что МККК имеет возможность влиять на условия содержания украинцев в колониях РФ, но не использует этого. Она говорит, что за почти четыре года полномасштабной войны Комитет ни разу не поспособствовал обмену тяжелораненых или тяжелобольных, хотя это прописано в Женевских конвенциях.

“Мы хотим, чтобы МККК перестал говорить о “мягкой силе” и начал реально работать. От их деятельности зависит, как относятся к нашим людям в колониях и вернутся ли они домой”, — рассказала организатор Виктория.

Представители семей отметили, что понимают сложность работы организации, но хотят видеть конкретные шаги. Они заявили, что продолжат акции, пока ситуация не сдвинется с места и не появятся результаты в поиске и освобождении военных и гражданских.

Напомним, мы сообщали, что во Львове люди вышли на акцию, чтобы поддержать военнопленных. Также мы писали, что в Одессе почтили павших героев минутой молчания.