Події
В Музеї сучасного мистецтва Одеси відкрилася виставка про прийняття свого тіла та самопізнання
В Музеї сучасного мистецтва Одеси відкрилася дебютна персональна виставка Анни Антонюк «Я є – хочеш ти цього чи ні». Експозиція присвячена жіночому тілу, його змінам упродовж життя та прийняттю його.
Художниця порівняла людське тіло з плантаном, який нерідко називають «безсоромником». Це дерево отримало таке прізвисько через свою особливість – розростатися вшир, скидати кору, оголюючи химерні візерунки на своєму стовбурі. Люди підрізають його, залишаючи рвані рани, а на корі – подряпини, вирізьблені імена, хрести. Ці сліди залишаються назавжди. Людське тіло переживає схожий досвід – воно постійно змінюється, трансформується, набуває нових форм. Його вкривають зморшки, рубці, синці, воно не залишається незайманим. Ми постійно оновлюємось – фізично, емоційно, психологічно.
Інколи зміни відбуваються не за нашою волею – під тиском суспільства, чужих поглядів, нав’язаних уявлень про те, якими ми «повинні» бути. Нас оцінюють, дають нам прізвиська, аналізують наш вигляд, мову, поведінку. Інші люди залишають на нас свої сліди – не завжди видимі, але завжди відчутні. Випадкові слова, несвідомі дії, жорстокі судження залишають довічні шрами, глибокі і болісні, особливо на тих частинах нас, які найбільш тендітні й незахищені.
Виставка Анни Антонюк «Я є — хочеш ти цього чи ні» – це процес внутрішньої реінкарнації. Це спроба подивитися на себе інакше, прийняти власну історію, а можливо, навіть ненавидіти себе трохи менше. Художниця веде відвертий діалог із собою, порівнюючи своє тіло з платаном – деревом, що не вписується у стандарти ідеалу, але від цього не втрачає своєї значущості – з ціллю навчитись у нього приймати себе.
Ця виставка – не лише про тілесність. Вона про проживання почуттів, осмислення власних ран і шрамів, про дотик до своєї історії. Це подорож до самопізнання, де кожен образ стає частиною глибокого внутрішнього монологу.
У Словенському етнографічному музеї в Любляні 29 травня відкрилася виставка «Вишивана Україна: народний одяг українців кінця ХІХ – ХХ століття».
Про це повідомляє Міністерство культури, передає Укрінформ.
Зазначається, що експозиція налічує 40 автентичних комплектів народного строю із фондової збірки Музею народної архітектури і побуту у Львові ім.Шептицького та приватної колекції Наталії Холод
Виставка пропонує поглянути на українське вишиття та народну ношу як на важливий елемент національної самоідентифікації і цінну частину культурної спадщини, де поєднуються історія, родинна пам’ять, традиції та українська ідентичність.
“Експозицію побудували навколо історичного контексту та особистих історій людей та родин, яким належав представлений одяг. Через ці мікроісторії відвідувачі зможуть побачити, як традиційні вишиті речі супроводжували українців у різні періоди життя та історичні епохи. Експонати розповідають про долі родин, майстрів і цілих поколінь, а також допомагають осмислити такі непрості сторінки української історії, як Голодомор, заслання до Сибіру, концтабори, дисидентський рух, радянська культурна політика, Чорнобиль і національне відродження кінця 1980-х років”, – йдеться у повідомленні.
Частиною проєкту стала історія колекціонерки Наталії Холод. Початок повномасштабної війни та вимушений переїзд із родиною до Словенії спонукали Наталію до активного вивчення та збереження українського традиційного одягу, зокрема, щоб підтримувати зв’язок українців зі своєю культурою та розповідати світу про Україну. Зараз її приватна колекція налічує понад 150 предметів із 12 регіонів України.
Організатори наголошують, що виставка стане простором міжнародного культурного діалогу між Україною та Словенією. Через народний одяг, особисті історії та музейні колекції українська культура постане перед європейською аудиторією як жива, глибока й самобутня традиція.
Проєкт реалізують за підтримки Посольства України у Словенії, Словенського етнографічного музею, міністерств культури України та Словенії.
Як повідомляв Укрінформ, на столичному Подолі в музеї «Кам’яниця київського війта» відкрили оновлену експозицію про історію міського самоврядування та роль війта у житті стародавнього міста.
У Києві в Національному музеї історії України у Другій світовій війні відкрилася виставка робіт художника та військовослужбовця Олександра Комʼяхова, присвячена 10-й річниці Сил спеціальних операцій Збройних сил України.
Як передає Укрінформ, про це командування ССО повідомило у Фейсбуці.
У серії творів зображені оператори спеціального призначення, бойова робота, побут, атмосфера служби і дух воїнів, які щодня за межею виконують надскладні завдання.
“Ці малюнки є моїм щоденником історій та знайомств, колекцією цікавих деталей, засобом комунікації та способом пізнання сучасного війська”, – сказав Комʼяхов під час відкриття виставки.
Також на заході презентували фотокнигу ССО. До неї увійшли, зокрема раніше неопубліковані світлини з особистих архівів операторів Сил спецоперацій з усіх ключових публічних операцій ССО за понад десятиріччя.
До відкриття виставки долучилися заступник генерального директора музею Дмитро Гайнетдінов і куратор проєкту – художник Антон Логов.
Ознайомитися з художніми творами та ССО на виставці можна буде до 29 липня 2026 року.
Як повідомляв Укрінформ, 27 травня Україна відзначала День Сил спеціальних операцій.
З нагоди Дня Києва і Трійці скульптури малюків-засновників міста – Кия, Щека, Хорива та їхньої сестри Либідь – переодягли у трипільське вбрання.
Відповідні фото опублікував у Фейсбуці автор скульптурної композиції на Поштовій площі Володимир Журавель, передає Укрінформ.
За його словами, “традиційно переодягли малюків до свят! В цей раз в образи трипільців!”.
Як зазначив Журавель, Трипільська культура є однією з яскравих найдавніших цивілізацій Європи епохи енеоліту та мідного віку (5400–2750 роки до н.е.), яка існувала на території сучасного Києва та України. Відзначилася високим рівнем розвитку ремесел, містобудуванням та землеробством.
Була відкрита українським археологом чеського походження Вікентієм Хвойкою в 1893 році. Перші знахідки – на вулиці Кирилівській у Києві, а у 1896 році масштабні розкопки біля села Трипілля на Київщині, яке й дало офіційну назву всій культурі.
Як нагадав скульптор, Хвойка презентував свої сенсаційні знахідки науковому світу в 1899 році на ХІ Археологічному з’їзді в Києві.
“Памʼятаємо, що Київ має дуже давню історію і ми є нащадками древніх цивілізацій які існували на території України!”, – підкреслив Журавель.
Він додав, що костюми створила Катерина Журавель, взявши за основу зображення на трипільській кераміці та історичні реставрації.
“Вінки також зробила Катерина Журавель, жоден дуб не постраждав, вінки були зроблені з гілок що попадали після грози”, – зауважив скульптор.
Кераміку створив Ярослав Гончар, взявши за основу знахідки на вулиці Кирилівській в Києві.
Жіноча трипільська статуетка була зроблена і подарована Олексою та Людмилю Альошкіними.
Як повідомляв Укрінформ, скульптури малюків-засновників Києва – Кия, Щека, Хорива та їхньої сестри Либідь – до Великодня, 12 квітня, одягли в українське національне вбрання та спорядили їх великодніми кошиками.
Фото: Володимир Журавель / Фейсбук
-
Суспільство1 тиждень agoВ Україну повернули останки лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини
-
Відбудова4 дні agoДля участі в конференції Ukraine Recovery Conference 2026 відібрали 102 громади
-
Відбудова4 дні agoМиколаїв представить свій досвід з відновлення на міжнародній конференції у Гданську
-
Усі новини5 днів agoДмитро Білоус виїхав за кордон – що робить комік в Барселоні
-
Події1 тиждень agoДокументальний фільм про вплив війни на природу України здобув приз на фестивалі у Парижі
-
Суспільство3 дні agoУ НАЗК назвали сфери, які найбільше вразила корупція
-
Усі новини1 тиждень agoексперти назвали найкращий варіант у 2026 році (фото)
-
Суспільство1 тиждень agoНа місці Каховського водосховища виявили рідкісні види рослин Анонси