Події
В Музеї сучасного мистецтва Одеси відкрилася виставка про прийняття свого тіла та самопізнання
В Музеї сучасного мистецтва Одеси відкрилася дебютна персональна виставка Анни Антонюк «Я є – хочеш ти цього чи ні». Експозиція присвячена жіночому тілу, його змінам упродовж життя та прийняттю його.
Художниця порівняла людське тіло з плантаном, який нерідко називають «безсоромником». Це дерево отримало таке прізвисько через свою особливість – розростатися вшир, скидати кору, оголюючи химерні візерунки на своєму стовбурі. Люди підрізають його, залишаючи рвані рани, а на корі – подряпини, вирізьблені імена, хрести. Ці сліди залишаються назавжди. Людське тіло переживає схожий досвід – воно постійно змінюється, трансформується, набуває нових форм. Його вкривають зморшки, рубці, синці, воно не залишається незайманим. Ми постійно оновлюємось – фізично, емоційно, психологічно.
Інколи зміни відбуваються не за нашою волею – під тиском суспільства, чужих поглядів, нав’язаних уявлень про те, якими ми «повинні» бути. Нас оцінюють, дають нам прізвиська, аналізують наш вигляд, мову, поведінку. Інші люди залишають на нас свої сліди – не завжди видимі, але завжди відчутні. Випадкові слова, несвідомі дії, жорстокі судження залишають довічні шрами, глибокі і болісні, особливо на тих частинах нас, які найбільш тендітні й незахищені.
Виставка Анни Антонюк «Я є — хочеш ти цього чи ні» – це процес внутрішньої реінкарнації. Це спроба подивитися на себе інакше, прийняти власну історію, а можливо, навіть ненавидіти себе трохи менше. Художниця веде відвертий діалог із собою, порівнюючи своє тіло з платаном – деревом, що не вписується у стандарти ідеалу, але від цього не втрачає своєї значущості – з ціллю навчитись у нього приймати себе.
Ця виставка – не лише про тілесність. Вона про проживання почуттів, осмислення власних ран і шрамів, про дотик до своєї історії. Це подорож до самопізнання, де кожен образ стає частиною глибокого внутрішнього монологу.
Події
Оголосили претендентів на здобуття премії імені Григорія Кочура
Державне агентство з питань мистецтв та мистецької освіти оголосило претендентів на здобуття премії імені Григорія Кочура в 2026 році.
Про це повідомляє Держмистецтв, передає Укрінформ.
Цьогоріч номінантами є Наталія Горішна за переклад з польської мови збірки «Adam Mickiewicz, «Sonety»; Віктор Мельник за переклад з польської мови драми Юліуша Словацького «Кордіан»; Віталій Радчук за навчальний посібник «Мистецтво перекладу».
Премія імені Григорія Кочура присуджується щороку за кращі переклади українською мовою визначних творів світової поезії та вагомі перекладознавчі праці в царині українського художнього перекладу.
Як повідомляв Укрінформ, лауреатом премії імені Григорія Кочура в 2025 році став Олег Жупанський за переклад з німецької на українську мову збірки поезії Андреаса Гріфіуса «Сльози вітчизни».
Фото Укрінформу можна купити тут.
Події
Картину Івана Марчука продали на аукціоні за рекордні €96 тисяч
Картину “Щедра планета” українського художника Івана Марчука продали на аукціоні Sotheby’s за рекордні €96 тисяч.
Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомив Іван Марчук, передає Укрінформ.
“Щойно лот пішов з молотка за €96 000. Особистий аукціонний рекорд на Sotheby’s! Твір перебував у приватній колекції у США. Вітаю нового власника!”, – написав Марчук.
Раніше Іван Марчук розповів, що картина “Щедра планета” була створена у Нью-Йорку.
“Сьогодні завершуються торги на платформі найвідомішого аукціону світу, і мій твір здобуде нову оселю. У кожної картини, як і у кожної людини, своя доля… Саме “Щедра планета” могла б багато розповісти про своє кольорове заокеанське життя. Створена у серці Нью-Йорка, вона 32 роки когось втішала й надихала, пробуджувала спогади і мрії. Таке покликання мистецтва”, – написав на своїй сторінці Марчук.
Як повідомляв Укрінформ, художник Іван Марчук прийшов на виставку своїх робіт у Музеї історії Києва.
Фото Укрінформу можна купити тут
Події
Театр Лесі Українки представить прем’єру вистави «Ой, не ходи, Грицю…»
Постановка створена в межах творчого проєкту «Пошук 2025–2026».
Інтерпретація п’єси Старицького переносить знайому історію кохання і зради у простір сучасних міських околиць – туди, де почуття швидко стають зброєю, а боротьба за увагу та значущість часто важить більше за правду.
Камерний простір сцени концентрує дію навколо одного об’єкта – фотокабіни, яка стає не лише частиною побуту, а й символом ілюзії близькості, потреби бути побаченим і страху зникнути. Це історія про бажання бути потрібним і страх залишитися ніким. І про момент, коли вже запізно – бо кожен зробив свій вибір.
Режисер вистави – Максим Свець, сценографія – Петро Богомазов.
Як повідомляв Укрінформ, у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки відбулася прем’єра вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса» про театр «Березіль» та події періоду Розстріляного Відродження, які відбувалися у Києві та Харкові.
Фото: lesyatheatre.com.ua
-
Усі новини1 тиждень agoДмитро Білоус виїхав за кордон – що робить комік в Барселоні
-
Відбудова1 тиждень agoДля участі в конференції Ukraine Recovery Conference 2026 відібрали 102 громади
-
Відбудова1 тиждень agoМиколаїв представить свій досвід з відновлення на міжнародній конференції у Гданську
-
Суспільство7 днів agoУ НАЗК назвали сфери, які найбільше вразила корупція
-
Події1 тиждень agoУ Бельгії знову намагаються показати російський пропагандистський фільм про Україну
-
Суспільство1 тиждень agoЮрій Лейдерман: “Перемога сьогодні – єдина форма свободи” Анонси
-
Війна1 тиждень agoМобілізація в Україні — у Міноборони готують нові цифрові зміни
-
Відбудова1 тиждень agoУ Києві за добу через «Дію» подали майже тисячу заявок на компенсацію за пошкоджене атаками РФ житло
