Події
В Музеї сучасного мистецтва Одеси відкрилася виставка про прийняття свого тіла та самопізнання
В Музеї сучасного мистецтва Одеси відкрилася дебютна персональна виставка Анни Антонюк «Я є – хочеш ти цього чи ні». Експозиція присвячена жіночому тілу, його змінам упродовж життя та прийняттю його.
Художниця порівняла людське тіло з плантаном, який нерідко називають «безсоромником». Це дерево отримало таке прізвисько через свою особливість – розростатися вшир, скидати кору, оголюючи химерні візерунки на своєму стовбурі. Люди підрізають його, залишаючи рвані рани, а на корі – подряпини, вирізьблені імена, хрести. Ці сліди залишаються назавжди. Людське тіло переживає схожий досвід – воно постійно змінюється, трансформується, набуває нових форм. Його вкривають зморшки, рубці, синці, воно не залишається незайманим. Ми постійно оновлюємось – фізично, емоційно, психологічно.
Інколи зміни відбуваються не за нашою волею – під тиском суспільства, чужих поглядів, нав’язаних уявлень про те, якими ми «повинні» бути. Нас оцінюють, дають нам прізвиська, аналізують наш вигляд, мову, поведінку. Інші люди залишають на нас свої сліди – не завжди видимі, але завжди відчутні. Випадкові слова, несвідомі дії, жорстокі судження залишають довічні шрами, глибокі і болісні, особливо на тих частинах нас, які найбільш тендітні й незахищені.
Виставка Анни Антонюк «Я є — хочеш ти цього чи ні» – це процес внутрішньої реінкарнації. Це спроба подивитися на себе інакше, прийняти власну історію, а можливо, навіть ненавидіти себе трохи менше. Художниця веде відвертий діалог із собою, порівнюючи своє тіло з платаном – деревом, що не вписується у стандарти ідеалу, але від цього не втрачає своєї значущості – з ціллю навчитись у нього приймати себе.
Ця виставка – не лише про тілесність. Вона про проживання почуттів, осмислення власних ран і шрамів, про дотик до своєї історії. Це подорож до самопізнання, де кожен образ стає частиною глибокого внутрішнього монологу.
У Миколаєві оцифрували збірку живописних творів миколаївського художника й мецената Леоніда Інглезі, яку передали місцевим музеям нащадки митця, що мешкають у Франції.
Про це передає Укрінформ із посиланням на Агенцію розвитку міста Миколаєва.
“Команда проєкту «Цифрова колекція музею» оцифрувала повну збірку живописних творів миколаївського художника й мецената Леоніда Інглезі (1882–1972), яку нащадки митця передали з Парижа в дар двом миколаївським музеям. Це зробило можливим їх дослідження, збереження та тепер — цифрове відтворення, як важливий крок до збереження та популяризації мистецької спадщини півдня України після її повернення з еміграції”, – розповіли в агенції.
Проєкт з оцифрування музейної колекції реалізує Платформа MY ART спільно з Агенцією розвитку Миколаєва за підтримки Українського культурного фонду.
За цей час команда оцифрувала 19 картин із зібрання Миколаївського обласного краєзнавчого музею та 3 роботи з фондів Миколаївського обласного художнього музею імені В. В. Верещагіна, тим самим об’єднавши творчий спадок художника у цифровій колекції, яка незабаром стане доступна на сайті проєкту.
«Миколаївський вигнанець із трагічною та водночас блискучою долею, Леонід Інглезі, уже понад тридцять років поступово повертається додому з Парижа завдяки зусиллям його онуки Ганни Христофорової. Саме стільки триває її листування з Миколаївським краєзнавчим музеєм і передача творчої спадщини митця: живопису, графіки, архівних документів та особистих речей», – сказав старший науковий співробітник та зберігач художньої групи Миколаївського обласного краєзнавчого музею Сергій Піскурьов.
На картинах Інглезі у зібранні краєзнавчого музею зображені, зокрема, краєвиди старого Миколаєва початку ХХ століття – це роботи «На вулицях Миколаєва» (1905), «Фонтан» (1910), «Миколаївська міська управа», «Будинок з вазонами» (1910), «Старі гармати» (1910), «Миколаївський елеватор» (1912), «Поштова станція в Миколаєві», «Трійка», «Таємничий сад» тощо.
За словами заступниці директора з наукової роботи Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна Лариси Твєрітінової, у фондах зберігається етюд Інглезі «Вид Миколаєва», подарований миколаївським художником Павлом Ковальовим у 1965 році. Ця робота була експонована 1913 року на Весняній виставці в Одесі.
У 2010 році музейні фонди поповнили ще два пейзажі художника – «Поле. Етюд» та «Клумба у приватному саду Ля Гарен-Коломбо (передмістя Парижа)», створені у 1920–1930-х роках у Франції. Їх передала музею онука митця.
Леонід Інглезі на початку ХХ століття активно долучався до громадського та культурного життя Миколаєва та Одеси: постійно брав участь у виставках Товариство художників півдня України; входив до комітетів зі створення двох миколаївських музеїв (історичного та художнього); викладав малювання, креслення та ліплення у художньо-промисловій школі у Миколаєві (1914); був гласним Міської думи (1913-1917); стояв біля витоків утворення миколаївської футбольної ліги й фінансово підтримував футбольний рух Миколаєва.
Після більшовицького перевороту художник із родиною виїхав за кордон і опинився у Франції — без грошей і підтримки. Він знайшов себе у відомій мозаїчній майстерні Бориса Анрепа й до кінця життя створював мозаїки для європейських палаців і соборів.
Як повідомлялося, у Миколаєві оцифрують понад 300 експонатів з фондів Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна та Миколаївського обласного краєзнавчого музею.
Фото: inshe.tv
На російсько-українській війні загинув артист балету Львівської національної опери Дмитро Пасічник.
Як передає Укрінформ, про це Львівська національна опера повідомила у Фейсбуці.
“Війна, розв’язана Росією, продовжує завдавати жорстоких втрат колективу Львівської національної опери та мистецькій спільноті країни. Із великим сумом повідомляємо про загибель артиста балету Дмитра Пасічника”, – ідеться у дописі.
Дмитро працював у балетній трупі театру з жовтня 2024 року. У червні 2025 він долучився до лав Збройних сил України.
Як повідомляв Укрінформ, на фронті загинув співзасновник мистецьких фестивалів та культурних проєктів із Вінниці, військовослужбовець Володимир “Подолян” Щерба.
Фільм режисера Валентина Васяновича «За перемогу!» здобув головний приз конкурсної програми Platform на Міжнародному кінофестивалі в Торонто (Toronto International Film Festival).
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Державне агентство України з питань кіно.
«Це перший український фільм, який потрапив до цієї престижної добірки, де було представлено десять найсміливіших і найцікавіших авторських стрічок світу», – йдеться у повідомленні.
«За перемогу!» – антиутопічна драма про післявоєнний час. Герої намагаються знайти себе в нових реаліях та вірять, що попри труднощі зможуть повернутися до своєї справи.
Стрічка створена Arsenal Films у співпраці з українською компанією ForeFilms та литовським копродюсером M-Films.
Міжнародний кінофестиваль в Торонто є одним із найбільших кінофестивалів світу класу «А». Він пройшов з 4 по 14 вересня.
Як повідомляв Укрінформ, з 19 по 21 вересня в Києві пройде фестиваль «Дні естонського кіно в Україні».
Фото: кадр із фільму
-
Суспільство1 тиждень agoНа Одещині й далі посилюється ґрунтова посуха
-
Суспільство1 тиждень ago
У Болградському районі пожежа на відкритій місцевості забрала людське життя
-
Суспільство1 тиждень ago
Одесита затримали за побиття трьох чоловіків: один з потерпілих помер в лікарні – Новини Одеси
-
Суспільство1 тиждень agoВнаслідок атаки в Одесі пошкоджено 18 будинків Анонси
-
Одеса1 тиждень ago
Нічні вибухи на Одещині 2 вересня 2025 року — що відомо про обстріл
-
Усі новини1 тиждень agoКрихітний голий гризун зберігає в собі секрет довголіття — що знайшли вчені
-
Події6 днів agoУ Харкові створили музично-хореографічну виставу «Війна. Обличчя. Монологи»
-
Війна6 днів agoЗС РФ атакували Польщу 10 вересня – як на це відреагував Трамп