Як передає Укрінформ, про це йдеться на сторінці Стефанчука у Фейсбуці.

“Відвідав із родиною “Книжковий Арсенал” — простір, який у час повномасштабної війни набуває особливої ваги: живий, наповнений сенсами, здатний об’єднувати. Культура допомагає зберігати ідентичність, зміцнює внутрішню стійкість і відкриває шлях до діалогу”, – зазначив Стефанчук.

Він зауважив, що це не просто книжковий фестиваль, а масштабна інтелектуальна подія, де перетинаються література, візуальне мистецтво, музика й театр.

“Тут осмислюють досвід сьогодення, формують цінності, не бояться говорити про складне — чесно й глибоко”, – зазначив Стефанчук.

“Книжковий Арсенал” давно став традицією для моєї родини — як і для всіх, хто творить і підтримує українське слово. Це завжди — зустрічі з видавцями, авторами, художниками, які надихають, підтримують і допомагають зберігати спільну стійкість”, – наголосив Стефанчук.

Він зауважив, що “цьогоріч відчувалася ще більша глибина — адже поруч були й наші військові. Ті, хто не лише боронить країну, а й пише книжки, формуючи нову фронтову літературу”.

За словами Стефанчука, його родина також передала кілька видань для фронту, а домашня бібліотека поповнилася більше ніж пів сотнею нових книжок.

“Попри повітряну тривогу на початку дня, головне відбулося — щирий, живий діалог, велика кількість відвідувачів і сильне відчуття єдності”, – зазначив Стефанчук.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві 29 травня розпочався XIII Міжнародний фестиваль “Книжковий арсенал”.

1 червня на відвідувачів чекає презентація документальної книжки Вікторії Амеліної “Дивлячись на жінок, що дивляться на війну”.

Фото: Руслан Стефанчук/ Фейсбук

Більшість херсонців хочуть бачити на місці Каховського водосховища щось нове й корисне. Одні підтримують ідею будівництва сучасних гідроспоруд, а другі виступають за створення заповідника.

Про це свідчать результати онлайн-опитування, проведеного серед респондентів Фондом громад Херсона “Захист”.

Майже два роки після підриву Каховської ГЕС, мешканці Херсонської громади продовжують відчувати наслідки катастрофи.

Згідно з дослідженням, 25% херсонців усе ще турбує ситуація, що склалася після руйнування дамби. Серед людей, які виїхали з громади, цей показник ще вищий. Найбільш болючими наслідками опитані назвали знищення екосистеми Нижнього Дніпра (76%), руйнування дач (50%) і психологічний стрес (44%).

Переважна більшість респондентів не очікує швидкого подолання наслідків – 43% вважають, що на це знадобиться не менше 10 років. Лише 4% зазначили, що для них проблема вже втратила актуальність.

Скриншот: Фонд громад Херсона “Захист”

Ставлення до відновлення Каховської ГЕС теж змінилося. Якщо раніше люди переважно підтримували ідею повного відновлення станції, то тепер 63% виступають за створення нових гідротехнічних споруд, які не потребуватимуть великого водосховища. При цьому зростає і кількість тих, хто взагалі не вважає за доцільне відбудову ГЕС.

Щодо нових територій, які з’явились після зникнення водосховища, херсонці найчастіше підтримують дві ідеї: створення природного парку або заповідника (53%) і розвиток інфраструктури для водозабору та зрошення (61%). Часто ці варіанти обиралися одночасно.

Половина опитаних вважає, що на небезпечних територіях, зокрема замінованих і затоплених, варто створювати об’єкти природо-заповідного фонду. А 86% цікавляться тим, що зараз відбувається на дні колишнього Каховського “моря”.

Разом з тим, більшість респондентів скаржаться на нестачу інформації з боку влади: 80% кажуть, що держава не достатньо інформує про стан справ, а 81% — що людям бракує відкритості у планах щодо майбутнього цих територій.

Паралельно з дискусіями, уряд працював над проєктом відновлення Каховської ГЕС, на що, за попередніми оцінками, може знадобитися близько 1,2 мільярда євро. Та плани відбудови викликають суперечки: частина експертів вважає, що варто зосередитися на альтернативних джерелах енергії — зокрема, розміщенні сонячних панелей на дні водосховища або створенні енергетичних плантацій.

Ще у червні минулого року ПрАТ “Укргідроенерго” представило проєкт тимчасової гідроспоруди на місці зруйнованої росіянами ГЕС. Тим часом екологи зафіксували стрімке природне відновлення території: дно колишнього водосховища вже заросло унікальним лісом із верболозів, який займає понад 65 тисяч гектарів — найвищі дерева сягнули п’яти метрів завдяки родючим ґрунтам і сприятливому клімату.

Анна Бальчінос

Ігор Біляков у коментарі “Думській” розповів, як він пережив прильот у домівку, передає 24 Канал.

Дивіться також Росіяни вдарили “Шахедами” по Одещині: є постраждалі, пошкоджена цивільна інфраструктура

Що Біляков каже про удар “Шахеда” по його будинку

Директор Одеського зоопарку Ігор Біляков розповів, що він ніколи не чує тривог і вибухів. Вночі він спав, однак його розбудив собака, який був поруч у ліжку.

Я ще йому кажу: “Та ти не бійся”, – і тут я почув, як реве “Шахед”. Ближче, ближче, ближче – і як гепнуло, і одразу загорівся дах,
– пригадує Біляков.

Директор був у піжамі, зіскочив і вибіг у коридор. Там він трохи порізав ноги, бо був босий. Схопив паспорти, документи – усе, що міг – і вискочив з дому. Будинок директора зоопарку спалахнув.

На жаль, Біляков десь загубив телефон. Чоловік залишився без зв’язку, тому він попросив вибачення у всіх, хто не може до нього додзвонитися. Він планує відновити номер, проте наразі він не на зв’язку.

Годрік – він поранений. Поранена задня нога. Наразі його забрали наші ветеринари, повезли до клініки. Я думаю, що все буде гаразд. Собака дуже переляканий. Ще один собака та два коти — десь побігли. Поки що не можемо їх знайти. Дали об’яви по всьому Овідіополю,
– зазначає чоловік.

Біляков дякує Богу, що у момент прильоту був вдома один. Не було ні жінки, ні дітей – усі живі та цілі, що, на думку чоловіка, є найголовнішим.