Події
Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття
Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.
Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.
Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.
ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ
У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.
У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.
Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.
Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.
ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА
У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.
«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».
І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».
У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).
Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.
Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.
ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ
У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.
Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».
Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».
«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.
Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.
Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.
ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ
Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.
На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.
«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.
Валентина Самченко. Київ
Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»
Події
Підбили підсумки фінального пітчингу «Тисячовесни»
Команда Міністерства культури разом з партнерами завершили в Івано-Франківську фінальний етап відбору національної культурної ініціативи “Тисячовесни”: фінансування отримають 545 проєктів.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Мінкульт.
У категорії “Візуальне мистецтво” підтримку отримали 77 проєктів, “Перформативне мистецтво” – 133 проєкти, “Сучасна музика” – 143 проєкти, “Неігрові (документальні) фільми та серіали” – 70 проєктів, “Ігрові фільми та серіали” – 92 проєкти, “Фільми для дитячої аудиторії та анімація” – 30 проєктів.
Всього на пітчингу команди представили 1 215 проєктів. Паралельно з пітчингами відбулися 15 професійних дискусій, п’ять концертів, чотири театральні вистави, безліч зустрічей культурної спільноти.
““Тисячовесна” – це про значно більше, вагоміше для майбутнього нашої культури, нашої держави. Програма буде працювати й наступного року. Ми бачимо з кількості заявок, що маємо розраховувати на збільшення фінансування. Потрібен був цей перший крок, щоб зрозуміти масштаб і потребу. Там, де є результат, треба буде ще більше допомагати. Я впевнений в успіху цієї ідеї та в тому, що вона народить багато різного талановитого українського контенту. Я вірю, що за рік ми будемо говорити вже про перемоги нашого кіно, анімації, театру, музики, всього нашого українського мистецтва”, – наголосив Президент України Володимир Зеленський.
Фінальний пітчинг став третім і ключовим етапом “Тисячовесни”. Автори, режисери, продюсери, музиканти, митці, культурні менеджери та творчі команди захищали проєкти перед конкурсними комісіями. Загалом фінальні пітчинги “Тисячовесни” тривали 320 годин.
У Мінкульті нагадали, що окремий порядок оцінювання діє для напряму “Аудіовізуальні шоу та відеоролики для соціальних мереж”, для якого другий етап буде фінальним. Його результати будуть повідомлені пізніше.
“За цими п’ятьма днями – значно більше, ніж понад 1 200 презентацій. Це тисячі людей, нові знайомства, партнерства й ідеї, які вже почали народжувати наступні проєкти. “Тисячовесна” показала масштаб творчої енергії, яка сьогодні є в Україні, і водночас – величезний запит на системну підтримку культури. Наше завдання – допомогти перетворити цю енергію на фільми, музику, вистави, анімацію, мистецькі проєкти, які дивитимуться, слухатимуть і обиратимуть українці. Це інвестиція не лише в культуру, а й у нашу стійкість, економіку та здатність говорити зі світом власним голосом”, – зазначила віцепрем’єр-міністерка України з гуманітарної політики України – міністерка культури України Тетяна Бережна.
“Тисячовесна” стартувала як відповідь на потребу України у більшій кількості якісного, конкурентного культурного продукту – фільмів, серіалів, анімації, музики, театральних постановок, виставок та інших проєктів, здатних працювати з українською аудиторією та представляти Україну у світі. На реалізацію ініціативи передбачено до 4 млрд грн державної підтримки.
Загалом на участь у “Тисячовесні” надійшло 2 634 заявки. Після другого етапу експертного оцінювання до фінального пітчингу пройшли понад 1 200 проєктів. Понад 180 українських і міжнародних експертів оцінювали креативність та якість презентацій, реалістичність реалізації, професійну готовність команд, обґрунтованість кошторисів, міжнародний потенціал та запропонований обсяг співфінансування.
Понад 20% учасників “Тисячовесни” – дебютанти. Наступного року ініціативу планують розширити ще двома категоріями – відео ігри та книги.
13 серпня до фінального етапу “Тисячовесни” долучився Президент України. Глава держави відвідав творчі локації, де відбувалися пітчинги, та поспілкувався з учасниками, експертами й партнерами ініціативи.
Президент наголосив, що значення програми виходить далеко за межі створення розважального контенту. Йдеться також про економічний ефект, завантаження культурних і креативних індустрій, розвиток творчих команд, культурного менеджменту, інфраструктури та мистецької освіти.
“Держава буде проводити “Тисячовесну” щороку, і щороку це буде зростати”, – наголосив Президент.
Зеленський також зазначив, що за результатами першого року програма має вдосконалюватися: напрями, які продемонструють найбільшу ефективність, отримуватимуть більше підтримки. За його словами, кількість заявок уже свідчить про необхідність збільшувати фінансування ініціативи надалі.
Окремими темами розмови стали залучення молодих авторів, повернення українських митців з-за кордону, зменшення бюрократії, міжнародне просування українського контенту та розвиток меценатства. Президент наголосив на важливості збільшення присутності українських культурних проєктів на міжнародних майданчиках як складової протидії російській пропаганді.
Фінальний пітчинг став не лише майданчиком для конкурсного відбору. Упродовж п’яти днів його супроводжувала масштабна освітня програма – 15 панельних дискусій та професійних зустрічей за участі понад 60 спікерів.
До розмов долучилися представники держави, культурних інституцій, кіно- та музичної індустрій, театрів, видавничої сфери, фестивалів, медіа, бізнесу, громадянського суспільства та міжнародних партнерів.
Серед ключових тем – пріоритети державної культурної політики, міжнародна копродукція, присутність незалежного українського кіно на світових фестивалях, розвиток читання та книжок про культуру, створення культурних інституцій з нуля, масштабування та адаптивність проєктів під час війни, дистрибуція мистецьких проєктів, розвиток музичних фестивалів, театральної сфери та механізмів міжнародної співпраці.
Учасники говорили про те, як культурному проєкту стати життєздатним після завершення грантової підтримки: знаходити партнерів і співфінансування, працювати з аудиторією, вибудовувати дистрибуцію, виходити на міжнародні ринки та масштабуватися.
Освітня програма перетворила фінальний пітчинг на майданчик професійного обміну, де учасники могли отримати практичні знання від людей, які вже реалізують проєкти в Україні та за кордоном, а також знайти партнерів для майбутньої співпраці.
Паралельно з пітчингами та освітньою програмою в Івано-Франківську відбулася відкрита культурна програма. За п’ять днів глядачам представили п’ять концертів та чотири театральні вистави в Івано-Франківському національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.
Музичну програму “Тисячовесни” сформували виступи Святослава Вакарчука, OTOY, Schmalgauzen, LOVERA BREАUX, та Євгена Хмари. Також у програмі були сети DJ Oles і DJ Max Yos. Культурні події стали відкритою частиною фінального пітчингу та можливістю для містян і гостей Івано-Франківська долучитися до “Тисячовесни”.
“Тисячовесна” – ініціатива Президента України, яку реалізують Міністерство культури України спільно з Офісом Президента. Її мета – підтримати авторів і творчі команди, які створюють сучасний український культурний продукт із високим суспільним та міжнародним потенціалом.
Як повідомляв Укрінформ, найбільше заявників у межах реалізації національної культурної ініціативи “Тисячовесна” зафіксували в категорії ігрових фільмів і серіалів.
Події
найбільше заявників у категорії ігрових фільмів і серіалів
Найбільше заявників у межах реалізації національної культурної ініціативи «Тисячовесна» зафіксували в категорії ігрових фільмів і серіалів.
Про це віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна поінформувала у телеефірі, повідомляє кореспондент Укрінформу.
“Ми, дійсно, бачимо, що по ігрових фільмах і серіалах ми маємо найбільше заявників. Але з іншого боку, в тому числі, і найбільший бюджет був виділений на цей вид конкурсу”, – пояснила Бережна.
Вона зазначила, що серед проєктів «Тисячовесни» були такі, які її особисто надзвичайно вразили, однак уточнила, що наразі не буде виокремлювати жоден із них.
“І я вражена від того, скільки класних ідей є в української творчої спільноти. Ми розуміємо, що зараз живемо в унікальний час. Ніхто з інших країн Європи, світу не переживає те, що ми переживаємо в Україні, не переживає цих емоцій, цих подій. Очевидно, що цей прожитий досвід дає українцям унікальні емоції, думки, які переростають у творчі ідеї. Ми маємо це фіксувати і зробити це також доступним і зрозумілим для світу”, – вважає віцепрем’єрка.
Вона пояснила, що після оголошення переможців укладатимуть договори на виробництво культурного продукту, а також різні ліцензійні договори щодо прав.
Міністерка поінформувала, що визначені чіткі строки, у які держава очікує від творців і творчих команд створення цього продукту.
“Наприклад, якщо говорити про складнопостановочні фільми, анімацію, великі ігрові фільми, історичні, які потребують багато зусиль – це кінець 2028 року. Деякий інший контент – це переважно театральні шоу, серіали, візуальне мистецтво, виставки – це до кінця 27-го року. Тому ми очікуємо, що кожен з переможців буде діяти чітко до дедлайнів”, – заявила Бережна.
Віцепрем’єрка повідомила, що держава не буде вимагати величезної купи документів та аудитів щодо того, як відбувається той чи інший проєкт.
“Але кожного кварталу учасники, які отримують кошти, мають звітувати з приводу того, як все робиться і ми будемо дивитися, чи потрапляють вони у ті строки, які передбачені правилами програми. Коли ці строки настануть, то, звичайно, ми будемо фіксувати, чи створений контент, допомагати переможцям вже займатися дистрибуцією”, – наголосила вона.
Бережна висловила сподівання на те, що починаючи вже з кінця цього року і в соціальних мережах, і взагалі в публічному медійному просторі буде з’являтися культурний продукт з позначкою “Тисячовесна” – з рожевим птахом, який є символом цієї програми.
Як повідомлялося, “Тисячовесна”- найбільша державна ініціатива підтримки українського культурного продукту. Її бюджет становить ₴4 мільярди. Програма покликана посилити український культурний простір і підтримати створення сучасного українського контенту.
До фіналу національної культурної ініціативи “Тисячовесна” дійшли 1227 проєктів.
«Тисячовесна» наступного року проводитиметься за оновленими правилами.
Фото Укрінформу можна купити тут
Події
В одеському музеї триває виставка графіки літніх сюжетів Григорія Палатникова
В Одеському музеї західного та східного мистецтва триває виставка графіки заслуженого художника України і педагога Григорія Палатникова. Представлено серію робіт об’єднаних літом. Тут і пляжні історії, і повсякденне життя, і колорит одеських двориків. Ці роботи — не просто зображення, а справжні живі історії, які розкривають глядачеві багатогранність життя одеситів, їхній характер, звичаї та атмосферу часу.
Художник не прагне до надмірної деталізації, натомість він концентрується на суті, використовуючи контраст чорного та білого, щоб створити глибокий і виразний образ. Через мінімалізм і водночас виразність графічних засобів Палатников дозволяє глядачеві самому зануритися у літню, колоритну атмосферу південного міста, відчути його неповторний дух і тепло. Його роботи — це своєрідний місток між минулим і сьогоденням, який зберігає пам’ять про унікальний одеський побут, його ритми і настрої.
-
Одеса1 тиждень agoПотужні вибухи пролунали на Одещині: РФ атакує балістикою
-
Події1 тиждень agoУ Запоріжжі відкрили фотовиставку, присвячену білоруському підрозділу, який боронить Україну
-
Події1 тиждень agoАвстралійський гурт Breathe використав світлини з концерту в Києві для обкладинки альбому
-
Відбудова1 тиждень agoУ Києво-Печерській лаврі пояснили, коли партнери долучаться до відновлення Успенського собору
-
Війна1 тиждень agoАтака на НПЗ у Самарській області — Міноборони підтвердило удари
-
Події1 тиждень agoМіністр культури Литви побував на знищеному Росією книжковому складі у Харкові
-
Україна1 тиждень agoНапад на матір військового — син заявив про побиття через російську мову
-
Відбудова1 тиждень agoКиївщина та Сумщина отримали електрообладнання від Норвегії
