Події
Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття
Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.
Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.
Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.
ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ
У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.
У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.
Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.
Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.
ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА
У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.
«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».
І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».
У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).
Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.
Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.
ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ
У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.
Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».
Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».
«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.
Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.
Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.
ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ
Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.
На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.
«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.
Валентина Самченко. Київ
Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»
Події
У храмі на Тернопільщині завершили реставрацію розписів початку ХХ століття
У місті Бережани на Тернопільщині завершили реставрацію розписів початку ХХ століття у церкві Пресвятої Трійці.
Про це кореспонденту Укрінформу повідомив реставратор та іконописець Олексій Чередніченко.
“Від початку досліджень до завершення робіт минуло чотири роки. Протягом трьох років тривав сам процес реставрації. Це дуже швидко для такого обсягу робіт. Група реставраторів працювала по 10-11 годин на день, коли дозволяв температурний режим. Ми вже зняли риштування. І перед нами відкрилися повністю відреставровані розписи початку ХХ століття у церкві Пресвятої Трійці в Бережанах”, – розповів він.
Столітні стінописи виявили під шарами старої олійної фарби і ґрунтовки на куполі та у святилищі храму. Фахівці скальпелями крок за кроком знімали стару фарбу, щоб відновити цінні розписи.
“Цьому храму довелося пережити дуже багато: дві світові війни, руйнування від снарядів, замалювання, забуття… Здавалося, все це залишилося в минулому. Але ні. І храм, і його розписи вистояли. І тепер знову є. За роки праці я мав нагоду розписувати нові храми, працювати зі старовинними інтер’єрами, займатися реставрацією. Але такого досвіду, таких відчуттів і такого усвідомлення власної причетності до повернення мистецької спадщини я ще не переживав”, – зізнається Чередніченко.
Реставратор також розповів, що розписи у святилищі збереглися краще, аніж у куполі. І саме вони допомогли відтворити втрачені фрагменти оздоблення купола. Адже автори використовували однакові форми, кольори і схожі композиційні прийоми. Об’єднавши всю інформацію, яку вдалося віднайти, реставратори створили проєкт реконструкції купола за допомогою спеціальної комп’ютерної програми. Фахівці зібрали всі зображення букв, що збереглися, і відтворили шрифт, який використовували в розписі храму.
“Хочу щиро подякувати всім, хто був причетний до цієї роботи, хто допомагав, підтримував, долучався до відновлення храму. Особлива подяка отцю Івану Хрептаку за довіру, підтримку, турботу про храм і за те, що ця справа стала можливою. І дуже хочу запросити всіх, хто матиме нагоду, відвідати церкву Пресвятої Трійці в Бережанах та побачити все на власні очі. Жодна фотографія, навіть найкраща, не здатна передати справжнього враження від цього простору. Масштабу, кольору, світла і тієї особливої атмосфери, яку відчуваєш, перебуваючи всередині. Це справді варто побачити!” – закликав реставратор та іконописець Олексій Чередніченко.
Як повідомляв Укрінформ, у Бережанському замку знайшли роботи скульптора Йогана Пфістера, які вважали втраченими.
Події
Депардьє відкликав апеляцію на вирок за сексуальне насильство і перепросив
Французький актор Жерар Депардьє 16 листопада відмовився від апеляційного оскарження вироку у справі про сексуальне насильство щодо двох жінок і публічно перепросив. Таким чином, вирок, яким Депардьє призначили 18 місяців умовного позбавлення волі, набув остаточної сили.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє BFMTV із посиланням на заяву актора.
«Суд ухвалив рішення. Мене визнали винним. Я це розумію і приймаю вирок», – написав Депардьє. Він також висловив «глибокі й щирі вибачення» перед усіма, хто міг постраждати через його поведінку.
«На зйомках я довго ховався за провокаціями й непристойними жартами», – зазначив актор, визнавши, що його слова та деякі вчинки мали наслідки. Депардьє сказав, що ніколи не мав наміру завдавати жінкам болю.
За даними журналістів, прокуратура також відкликала апеляцію, оскільки суд першої інстанції призначив саме те покарання, якого вона вимагала. Адвокатка потерпілих повідомила, що її клієнтки також відмовилися від оскарження.
Як повідомляв Укрінформ, у травні 2025 року суд у Парижі визнав Депардьє винним у сексуальному насильстві щодо двох жінок під час зйомок фільму «Зелені віконниці» у 2021 році. Суд також постановив внести актора до реєстру осіб, засуджених за сексуальні злочини.
Події
У Грузії археологи виявили частину стародавнього палацу
Археологи виявили частину архітектурного комплексу V-VI століть, який, імовірно, був палацом місцевого правителя або представників аристократії, під час розкопок у Марнеульському районі неподалік від столиці Грузії Тбілісі.
Про це повідомляє Перший канал Грузії, передає Укрінформ.
«На території села Меоре-Кесало муніципалітету Марнеулі ведуться археологічні дослідження, ймовірно, комплексу V-VI століть», – повідомило Національне агентство з охорони культурної спадщини Грузії.
Науково-дослідні роботи на археологічному комплексі здійснює Національний музей Грузії за фінансової підтримки Національного агентства з охорони культурної спадщини Грузії.
Зазначається, що під час розкопок було виявлено частину масштабного архітектурного комплексу, імовірно, V-VI століть, який, за попередньою версією, є палацом місцевого правителя або представника знаті.
Археологічний об’єкт зареєстрували у 2020 році, а значну частину комплексу дослідили у 2023-2025 роках.
Роботи, проведені у 2026 році, передбачають археологічне дослідження нових ділянок на захід і північ від комплексу.

У межах досліджень очистять виявлені стіни, плиткові шари та підлоги залів. Територію розкопок також рекультивують і накриють консерваційним шаром, щоб запобігти подальшому пошкодженню залишків будівель.

Частина комплексу пошкоджена внаслідок природних процесів, тому її необхідно зберегти та продовжити дослідження.

Як повідомляв Укрінформ, у турецькій провінції Кютаг’я, що на заході країни, археологи виявили залишки восьми хлібин, які обвуглилися під час пожежі близько п’яти тисяч років тому. Знахідки датують ранньою бронзовою добою.
Фото: საქართველოს კულტურული მემკვიდრეობის დაცვის ეროვნული სააგენტო/Національне агентство з охорони культурної спадщини Грузії
-
Суспільство7 днів agoНовини на ранок
-
Політика1 тиждень agoзаконопроєкт пройшов перше читання у Раді
-
Відбудова1 тиждень agoВ Україні повністю відновили 759 об’єктів медичної інфраструктури
-
Суспільство6 днів agoНовини на ранок
-
Політика6 днів agoРубіо назвав переговори в Абу-Дабі продуктивними, але угода не буде укладена за одну ніч
-
Суспільство1 тиждень agoКоли увімкнуть опалення в Одесі у 2026 році: дата
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одессе ТЦК силой мобилизовал добровольца в штурмовую бригаду вместо медбата – нардеп Гончаренко
-
Усі новини1 тиждень agoщо вона там зробила (фото)
