Події
Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття
Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.
Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.
Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.
ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ
У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.
У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.
Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.
Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.
ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА
У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.
«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».
І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».
У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).
Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.
Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.
ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ
У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.
Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».
Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».
«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.
Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.
Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.
ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ
Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.
На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.
«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.
Валентина Самченко. Київ
Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»
Події
Український кінопроєкт «Інтимна сцена» представлять на Les Arcs Coproduction Village у Франції
Французький копродукційний майданчик Les Arcs Coproduction Village відібрав 17 європейських повнометражних кінопроєктів, серед яких є й український – “Інтимна сцена” режисерки Жанни Озірної.
Як передає Укрінформ, про це Українська кіноакадемія повідомила у Фейсбуці.
“Інтимна сцена” Жанни Озірної: єдиний український проєкт серед 17 відібраних до Les Arcs Coproduction Village 2026″, – ідеться у повідомленні.
Як зазначили у кіноакадемії, “фільм про інтимність і стосунки ветеранів після поранення представить Україну на одному з європейських майданчиків для розвитку кінопроєктів. Із 496 заявок міжнародна команда Les Arcs відібрала лише 17 проєктів”.
Із 12 до 15 грудня 2026 року проєкт буде представлений на Les Arcs Coproduction Village у Франції. Це професійний майданчик для повнометражних фільмів на етапі розробки, який допомагає авторам знайти міжнародних копродюсерів, дистриб’юторів, сейлз-агентів і партнерів для фінансування.
“У центрі історії молода пара: ветеран з ампутацією та його партнерка, які працюють над практичним сексуальним посібником для ветеранів із різними типами травм. Через їхню взаємодію фільм досліджуватиме сексуальність після поранення, близькість, довіру, межі відвертості та зміни, які переживають партнери у стосунках”, – зазначили в кіноакадемії.
Зараз проєкт на етапі девелопменту.
“За підтримки Українського культурного фонду команда вже відзняла перший тизер: тестову сцену, побудовану як довга імпровізація без традиційного сценарію, але в заданій режисеркою рамці”, – поінформували в кіноакадемії.
Тизер доступний за посиланням.
За інформацією онлайн-видання “Кінокритик”, “копродукційний майданчик Les Arcs Coproduction Village оголосив перелік із 17 європейських повнометражних кінопроєктів, які увійшли до програми 18-го випуску кіноринку. Захід відбудеться в Альпах у межах фестивалю Les Arcs Film Festival”.
“Цьогоріч селекційна комісія отримала рекордні 496 заявок на участь. До фінального списку потрапили вісім дебютних ігрових робіт, п’ять других повнометражних картин, а також чотири проєкти від уже досвідчених європейських режисерів”, – поінформували у виданні.
Як повідомляв Укрінформ, на міжнародному кінофестивалі FilmFestival Cottbus відбудеться європейська прем’єра документального фільму “ЄвроКривбас”.
Кадр із фільму: cinemainua, Instagram
Події
В Амстердамі відкрили виставку українського літературного плаката
У публічній бібліотеці в Амстердамі відбулося відкриття виставки українського літературного плаката “Power of Words: Odesa City Letters” (Сила слів: одеські літери міста), яка поєднує українську поезію з візуальним мистецтвом.
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, в експозиції представлені плакати й текстильні роботи, натхненні віршами та творами про свободу, гідність і право бути собою відомих українських майстрів слова.
В експозиції представлені поезії авторів різних поколінь – від класиків, зокрема Григорія Сковороди та Лесі Українки, до сучасних письменників і військових, які нині захищають Україну.
“Це дуже актуальні слова, які я хотів би донести насамперед до нідерландців, а також до жителів інших європейських країн. Я хочу, щоб люди зрозуміли, хто ми, як ми живемо, чому саме так живемо і чому ми не росіяни. На жаль, навіть сьогодні нам досі доводиться чути такі запитання. Ось і тут, на виставці, мене вже запитували, дивлячись на одну з робіт, чи це українська, чи російська мова. Біля кожної роботи є переклади нідерландською та англійською, тож усі охочі можуть прочитати ці тексти. І я дуже хотів би, щоб люди не просто прочитали їх, а й замислилися, глибше занурилися в українську літературу. Сподіваюся, це допоможе їм зрозуміти, що нас із росіянами нічого не об’єднує. Україна має власну літературу, графіку й типографіку. Цей проєкт – про українську літературу, яка продовжує боротися в умовах російської агресії”, – заявив в ексклюзивному коментарі Укрінформу автор виставки, одеський художник і графічний дизайнер, засновник мистецького проєкту Odesa City Letters.Сергій Ровинський.
Повний перелік авторів – від класиків української літератури до сучасних письменників і захисників України – представлено на окремій стіні виставки.
Експозиція налічує 56 робіт, створених на перетині типографіки та плакатного мистецтва від паперових творів до текстильних композицій. Серед них 15 нових робіт, створених у 2026 році, які вперше представлені публіці.
Окрему частину виставки становлять дві ексклюзивні роботи, присвячені діалогу двох портових міст – Одеси й Амстердама.
Своєю чергою кураторка та організаторка виставки в Нідерландах, директорка українсько-нідерландського культурного центру “Каштан” Маріанна Джулай наголосила, що експозиція має стати своєрідним містком, який допоможе відвідувачам глибше зрозуміти Україну та причини, через які вона продовжує протистояти російській агресії.
За її словами, вибір бібліотеки OBA Oosterdok для проведення виставки був особистою історією, яка зрештою перетворилася на здійснення давньої мрії. Після вимушеного переїзду до Нідерландів бібліотека стала для неї своєрідним другим домом – місцем, де вона могла працювати, знаходити спокій і відчувати себе у власному просторі.
“Я не одразу помітила цю галерею. Побачила через вікна, що там щось відбувається, зазирнула й подумала: який чудовий зал, якби я хотіла зробити тут колись виставку, і сьогодні моя мрія здійснилася”, – зазначила Джулай.
Згодом після знайомства з українським художником і графічним дизайнером Сергієм Ровинським виникла ідея представити його роботи в Амстердамі.
Джулай підкреслила, що під час підготовки експозиції команда враховувала особливості нідерландської авдиторії. За її спостереженнями, відвідувачі в Нідерландах не обмежуються поверхневим оглядом виставок, а прагнуть докладніше вивчити представлені матеріали, дізнатися про авторів та їхні твори.
“Саме тому було приділено особливу увагу перекладам українських літературних текстів. Їх нідерландською й англійською мовами виконав Роман Нестеренко. Я дуже пишаюся тим, що літературні переклади зроблені професійно. Це надзвичайно важливо, адже йдеться не просто про переклад слів, а про передачу літературних образів і змістів”, – зауважила кураторка.
Вона також підкреслила, що пишається тим, що українська пʼятиметрова “Ї” зустрічає всіх відвідувачів на вході в бібліотеку, а це сотні людей щодня. “Що на виставці в галереї ОВА глядачі бачать українську мову, що протягом 75 днів нідерландці будуть замислюватись над висловлюваннями українських поетів різних епох від Сковороди до Жадана. Для мене це і є культурна дипломатія та лагідна українізація”, – наголосила Джулай.
Радник-посланник посольства України в Нідерландах Анатолій Соловей підкреслив, що виставка має особливе значення для України, адже нагадує про важливість мови, культури та національної ідентичності в умовах російської агресії.
“Ми раді вітати цю надзвичайну виставку українського художника та графічного дизайнера Сергія Ровинського. Ця виставка присвячена силі слів і силі мови. Словам, які зберігають нашу ідентичність, забезпечують зв’язок між поколіннями, формують нашу пам’ять і, звичайно, надихають мільйони українців, які сьогодні борються на полі бою. На багатьох роботах представлені слова українських військових – тих, хто сьогодні захищає нашу країну. На жаль, дехто з них віддав найцінніше – власне життя, і вже не може бути з нами”, – наголосив він.
Виставка “Power of Words: Odesa City Letters” в Амстердамі триватиме до 10 січня 2027 року.
Як повідомляв Укрінформ, на міжнародному кінофестивалі в Німеччині покажуть сім українських фільмів
Фото Укрінформу можна купити тут
Події
На міжнародному кінофестивалі в Німеччині покажуть сім українських фільмів
На міжнародному кінофестивалі в Німеччині, який триватиме з 3 до 8 листопада, покажуть сім українських фільмів.
Як передає Укрінформ, про це Державне агентство України з питань кіно повідомляє у Фейсбуці.
«З 3 до 8 листопада 2026 року в німецькому місті Котбус відбудеться 36-й міжнародний кінофестиваль Film Festival Cottbus – один із провідних європейських кінофорумів, присвячених кінематографу Центральної та Східної Європи», – ідеться в повідомленні.
Українські стрічки цього року будуть представлені в чотирьох програмах фестивалю: SPECTRUM, FEATURE FILM COMPETITION, HITS та COTTBUS MASTERS.
Програма SPECTRUM – це панорама сучасного кінематографа. Вона об’єднує різножанрові фільми, що відображають актуальні тенденції кінематографа Центральної та Східної Європи, експериментують із формою та пропонують нові погляди на суспільні й культурні процеси.
У цій програмі будуть представлені три українські стрічки: «ЄвроКривбас»/ EuroKryvbas режисерок Марини та Анни Ткачук; «Гірник»/Hirnyk режисера Миколи Бута і «Моя ранкова рутина»/My Morning Routine режисера Вадима Адамова.



Програма FEATURE FILM COMPETITION – головний конкурс повнометражних фільмів. Одна із ключових програм фестивалю, у якій змагаються повнометражні ігрові стрічки, що вирізняються художньою виразністю, оригінальністю режисерського бачення та актуальністю порушених тем.
У цій програмі Україна представить стрічку «Мрія Кіри»/Kira’s Dream режисера Дениса Колеснікова.

Програма HITS представляє яскраві, жанрово різноманітні стрічки, орієнтовані на широку аудиторію, які поєднують захопливі історії, сучасну кіномову та глядацьку привабливість.
У цій секції покажуть два фільми: «Всі відтінки спокуси»/All Shades of Temptation режисерки Ірини Громозди та «На драйві»/On Drive режисера Артема Литвиненка.


Програма COTTBUS MASTERS знайомить глядачів з роботами досвідчених кінематографістів, які сформували власний авторський стиль і зробили вагомий внесок у розвиток сучасного європейського кіно.
У цій секції продемонструють стрічку «Я рідко прокидаюсь мріючи»/I Rarely Wake Up Dreaming режисерки Ізабель Стівер. Ця стрічка створена у копродукції Німеччини та України.

У Держкіно зазначили, що участь українських стрічок у FilmFestival Cottbus сприяє популяризації національного кінематографа, розвитку міжнародної співпраці та розширенню присутності українського кіно на європейських фестивальних майданчиках.
Film Festival Cottbus – міжнародний майданчик для презентації сучасного кіно, відкриття нових режисерських імен та розвитку культурного діалогу. Фестиваль представляє ігрові, документальні й короткометражні стрічки, висвітлюючи актуальні суспільні теми та культурне розмаїття регіону.
Як повідомляв Укрінформ, у Берліні у межах найбільшого фестивалю короткометражних фільмів Interfilm Festival покажуть два українські фільми – «Недоступні» Кирила Земляного та «Комендантська година» Єлизавети Топтигіної.
-
Політика1 тиждень agoРубіо заявив, що війна Росії проти України стосується Донбасу, і закликав шукати дипломатичний компроміс
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі перебої з інтернетом TENET після удару РФ напередодні
-
Одеса5 днів agoГрафіки світла в Одесі та області 26 жовтня: час відключень
-
Війна4 дні agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Війна6 днів agoРосія збільшила використання китайських верстатів та обробних центрів у виробництві балістики
-
Усі новини1 тиждень agoВакансії в Антарктиді — робота на станції Порт-Локрой, яка зарплата й умови
-
Війна1 тиждень agoВ Україні підтвердили локальне припинення вогню для евакуації з Олешок
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі призначили розгляд справи про виселення Одеса п…
