Події
Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття
Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.
Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.
Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.
ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ
У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.
У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.
Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.
Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.
ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА
У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.
«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».
І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».
У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).
Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.
Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.
ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ
У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.
Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».
Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».
«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.
Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.
Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.
ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ
Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.
На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.
«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.
Валентина Самченко. Київ
Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»
Унаслідок російської агресії в Україні постраждали 2138 об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури.
Про це повідомляє Міністерство культури, передає Укрінформ.
“Станом на кінець серпня 2026 року внаслідок повномасштабної російської агресії зафіксовані пошкодження або руйнування 2138 об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури”, – зазначає Мінкульт.
Повідомляється, що впродовж останнього місяця кількість зафіксованих постраждалих об’єктів культурної спадщини зросла на 148, закладів культури — на 15. До цього приросту входять як нові пошкодження, так і раніше не враховані випадки, інформація про які надійшла із запізненням.
За даними відомства, серед пошкоджених об’єктів культурної спадщини є 192 пам’ятки національного значення, 1753 — місцевого значення та 193 щойно виявлені об’єкти культурної спадщини. Повністю зруйновано 47 об’єктів, серед них одну пам’ятку національного значення і два щойно виявлені об’єкти.
За видами постраждалі об’єкти культурної спадщини розподіляються так: археології – 290; історії – 405; монументального мистецтва – 36; архітектури – 694; містобудування – 22; садово-паркового мистецтва – 1; науки і техніки – 2; історії, монументального мистецтва – 4; історії, архітектури – 71; архітектури, містобудування – 458; архітектури, науки і техніки – 3; архітектури, садово-паркового мистецтва – 1; архітектури, монументального мистецтва – 2; містобудування та монументального мистецтва – 36; історії, архітектури, містобудування – 98; архітектури, історії, монументального мистецтва – 5; археології, історії, монументального мистецтва – 1; історії, архітектури, науки і техніки – 1; архітектури, містобудування, монументального мистецтва – 3; архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва – 1; історії, монументального мистецтва, архітектури, містобудування – 1.
Найбільше постраждалих об’єктів культурної спадщини зафіксовано у Донецькій області — 369, Харківській — 358, Херсонській — 304, у Києві — 272, Одеській — 212 та Запорізькій — 115.
Мінкульт наголошує, що окремої уваги потребують пошкодження пам’яток, які є складовими об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні та їхніх буферних зон. У серпні було пошкоджено об’єкти, розташовані на території історичного центру Одеси.
Нові влучання зафіксовано у Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Одеській та Херсонській областях. Повторні влучання у раніше пошкоджені об’єкти культурної спадщини сталися у Запорізькій, Сумській та Херсонській областях.
Щодо культурної інфраструктури, то з-поміж 2640 пошкоджених від початку повномасштабного вторгнення закладів культури знищені 569, що становить 21% від загальної кількості постраждалих закладів. Руйнування зафіксовані на території 359 територіальних громад — 25% від загальної кількості територіальних громад України.
Постраждалі територіальні громади розташовані у Вінницькій області — 6 ТГ, Дніпропетровській — 27, Донецькій — 47, Житомирській — 13, Закарпатській — 1, Запорізькій — 32, Івано-Франківській — 1, Кіровоградській — 2, Київській — 22, Луганській — 15, Львівській — 4, Миколаївській — 23, Одеській — 11, Полтавській — 6, Сумській — 39, Тернопільській — 1, Харківській — 35, Херсонській — 22, Хмельницькій — 11, Черкаській — 4, Чернігівській — 35 областях та місті Києві.
Найбільше пошкоджено або зруйновано клубних закладів — вони становлять 49,6% від загальної кількості постраждалих закладів культури.
Загальні втрати культурної інфраструктури за типами закладів: клубні заклади — 1310: 285 знищено та 1025 пошкоджено (найбільша частка постраждалих закладів цього типу припадає на Донецьку область — 19%, Харківську — 15% та Сумську — 11,5%); бібліотеки — 913: 233 знищено та 680 пошкоджено (найбільше — у Донецькій області — 28%, Харківській — 16% та Херсонській — 13%); заклади мистецької освіти — 195: 25 знищено та 170 пошкоджено (найбільша частка припадає на Донецьку область — 21%, Харківську — 13% та Херсонську — 9,7%); музеї та галереї — 139: 20 знищено та 119 пошкоджено (найбільше — у Донецькій області — 17%, Харківській — 11,6% та Херсонській — 9,4%); театри, кінотеатри та філармонії — 56: 4 знищено та 52 пошкоджено (найбільші частки припадають на Харківську область — 12,5%, Херсонську — 10,7% та місто Київ — 12,5%); заповідники — 9; парки та зоопарки — 14: 2 знищено та 12 пошкоджено; цирки — 3 пошкоджено: в Запорізькій, Дніпропетровській та Харківській областях; пошкоджено кіностудію у Києві.
Протягом останнього місяця найбільше закладів культури постраждало у Дніпропетровській та Херсонській областях. Крім того, зафіксовано численні повторні влучання у раніше пошкоджені об’єкти, зокрема в Харківській, Херсонській, Одеській та Сумській областях. Загалом найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура зазнала у Донецькій, Харківській, Херсонській, Сумській, Київській та Запорізькій областях.
Водночас у Міністерстві культури наголошують, що станом на серпень 2026 року майже вся територія Луганської та значні частини Запорізької, Донецької й Херсонської областей перебувають у тимчасовій окупації, що унеможливлює точний облік усіх пам’яток культурної спадщини та закладів культури, які постраждали внаслідок бойових дій та окупації.
Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна наголосила, що Мінкульт не лише фіксує втрати, а й працює над оперативним відновленням і збереженням пошкоджених обʼєктів.
“Для цього розвиваємо Український фонд культурної спадщини і залучаємо міжнародних партнерів. До нього вже долучилися 11 країн, а обсяг залученої підтримки становить близько 4,3 млн євро. Продовжуємо роботу з партнерами, щоб масштабувати відновлення української культурної спадщини. Фонд уже перейшов до фінансування проєктів – перший грант отримав Мистецький Арсенал на протиаварійні роботи після російського удару. Серед наступних пілотних проєктів — відновлення Іванківського історико-краєзнавчого музею, механізм швидкого реагування на пошкодження, створення безпечних музейних фондосховищ», — зазначила Бережна.
Як повідомлялося, російська армія протягом літа здійснила 21 атаку проти книговидавничої галузі в Україні, що завдало збитків на понад 1,2 млрд грн.
Фестиваль «Книжкова країна. Загадкова», який мав відбутися в Києві 17-20 вересня, перенесли на квітень через безпекову ситуацію в столиці.
Як передає Укрінформ, про це повідомляється на сторінці фестивалю в Інстаграмі.
«Ми дуже чекали на цю зустріч. Готували програму, великий книжковий ярмарок, нові активності й сюрпризи. Працювали над фестивалем щодня й до останнього вірили, що вже зовсім скоро зустрінемося з вами на ВДНГ. Але, на жаль, не все залежить від нас. Через безпекову ситуацію в столиці ми змушені перенести “Книжкову країну. Загадкову” на весну», – ідеться в дописі.
Також організатори заходу зазначили: «Ми знаємо, як сильно ви чекали на ці чотири дні книжок, зустрічей, розмов і відкриттів. І нам особливо шкода, що цього разу нам доведеться трохи зачекати».
У команді фестивалю вірять, що найближчі місяці підуть на користь: видавництва зможуть відновитися після атак і підготувати нові книжки, автори – завершити рукописи, а друкарні – надрукувати нові наклади. «А ми зробити фестиваль ще більш масштабним, цікавішим та наповненим», – додали організатори.
Як повідомляв Укрінформ, раніше організатори заходу зазначали, що у Національному комплексі «Експоцентр України» (ВДНГ) у Києві 17-20 вересня уже вшосте мав відбутися фестиваль «Книжкова країна».
Фото: Книжкова країна
У Кам’янці-Подільському 1 вересня відбувся прем’єрний показ документального фільму «Валерій Одайник. Щоденники війни» про ветерана, майора ЗСУ, викладача 143 об’єднаного навчально-тренувального центру «Поділля» Валерія Одайника, який втратив на війні обидві ноги і знайшов себе в адаптивному спорті.
Про це Укрінформу розповів режисер стрічки Андрій Заєць.
«Документальний фільм «Щоденники війни. Валерій Одайник» розповідає про життєвий шлях українського військовослужбовця, майора Збройних сил України, ветерана російсько-української війни, призера Invictus Games 2025 та Strong Spirits Games, викладача та спортсмена із Кам’янця-Подільського. Валерій Одайник під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку в січні 2023 року дістав важке мінно-вибухове поранення. Він пережив клінічну смерть і втратив обидві ноги, але завдяки неймовірній праці та силі духу, пройшовши тривалу реабілітацію та протезування, активно зайнявся адаптивним спортом та його популяризацією серед ветеранів війни», – зазначив Заєць.
За його словами, фільм створено не для комерційного розповсюдження, а з метою благодійної підтримки українських захисників. У межах показів відбуватиметься збір коштів на розвиток матеріально-технічної бази для реабілітації поранених військовослужбовців 143 об’єднаного навчально-тренувального центру «Поділля» та членів їхніх родин. Нині вже вдалося зібрати 150 тис. грн.
Прем’єра документального фільму відбулася у день шостої річниці створення 143 об’єднаного навчально-тренувального центру «Поділля».
8 та 11 вересня відбудуться благодійні покази стрічки в Кам’янці-Подільському.
Документальний фільм «Валерій Одайник. Щоденники війни» відібраний на 29-й Міжнародний кінофестиваль «SPORTFILM Liberec», який відбуватиметься в Чехії з 30 вересня по 4 жовтня, де його також покажуть.
Заєць додав, що благодійні покази будуть розширювати, аби зібрати 3 млн грн для реабілітаційного центру військової частини.
Режисер, продюсер, оператор, монтажер та композитор документального фільму «Валерій Одайник. Щоденники війни» фільму – Андрій Заєць. Головний саундтрек для стрічки створив гурт «Експансія» з Кам’янця-Подільського.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві 2 вересня в межах Одеського міжнародного кінофестивалю відбудеться премʼєра історичної драми Лукаша Палковського «Санаторій Горького: Поєдинок».
-
Усі новини1 тиждень agoСекрет довголіття назвала 117-річна Етель Мей Катерхем з Британії
-
Політика1 тиждень agoЗеленський запевнив, що робота з американською стороною для досягнення миру триває
-
Суспільство1 тиждень agoРосія атакувала склад із зерном і готельний комплекс на Одещині
-
Відбудова1 тиждень agoна Херсонщині за тиждень погодили житлових сертифікатів на ₴183 мільйони
-
Суспільство1 тиждень ago
Безжально побив товариша до смерті та ліг спати – в Одесі затримано жителя Вінниччини
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі призначили нового керівника КП
-
Події1 тиждень agoФранківський драмтеатр у День Незалежності покаже «Медею» на висоті понад 2 кілометри
-
Події1 тиждень agoЗахисник Маріуполя видасть збірку поезій, написаних курячою кісточкою на робі у полоні