Події
Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття
Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.
Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.
Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.
ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ
У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.
У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.
Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.
Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.
ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА
У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.
«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».
І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».
У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).
Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.
Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.
ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ
У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.
Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».
Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».
«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.
Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.
Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.
ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ
Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.
На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.
«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.
Валентина Самченко. Київ
Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»
Події
Заповідник «Києво-Печерська лавра» отримав від Чехії мобільну станцію цифровізації
Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» отримав мобільну станцію цифровізації ARK III – інноваційний комплекс, який допоможе оцифровувати й зберігати культурну спадщину України в умовах війни.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України.
Проєкт Ark for Ukraine реалізується в межах міжнародної ініціативи «Підтримай українську культуру», започаткованої Міністерством культури України спільно з Національним музеєм Чеської Республіки у партнерстві з Фундацією родини Карела Комарека (KKFF).
«Новий мобільний комплекс дозволить створювати високоточні цифрові копії музейних предметів, археологічних артефактів, ікон, стародруків та інших об’єктів культурної спадщини, що перебувають під загрозою через російську агресію», – ідеться у повідомленні.
Участь у події взяли заступниця міністра культури України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Анастасія Боднар, заступник посла Чеської Республіки в Україні Бенджамін Жига, генеральний директор Національного музею Чеської Республіки Міхал Лукеш, директор Фундації родини Карела Комарека Любош Веселий, голова благодійного фонду Козицького Зіновій Козицький, генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко, очільник Всеукраїнського фонду імені Олеся Гончара Віталій Романчукевич.
Анастасія Бондар наголосила, що повномасштабна війна Росії проти України є війною за українську історію, ідентичність, мову та культуру.
За її словами, черговим підтвердженням цього стали нещодавні атаки, внаслідок яких постраждали українські культурні інституції.
Вона підкреслила, що сьогодні як у професійній культурній спільноті, так і на рівні державного керівництва вже немає сумнівів щодо стратегічної ролі культури у питаннях національної безпеки.
«Війна Росії проти України точиться не за нашу територію, а за нашу історію, нашу ідентичність, мову, літературу і все те, що формує наше відчуття себе як українців», – зазначила вона.
Бондар подякувала чеським партнерам за послідовну підтримку української культури з початку повномасштабного вторгнення.
Вона зауважила, що співпраця між Україною та Чехією розпочалася ще у 2022 році з перших консультацій щодо допомоги культурному сектору та згодом переросла у спільні масштабні проєкти.
«Передача Ark III у Києві є важливим кроком у підтримці, яку Фундація KKFF почала надавати Україні одразу після російського вторгнення. Від підтримки українських матерів і дітей, які були змушені рятуватися від війни, до організації адаптаційних таборів для дітей, постраждалих від конфлікту, ми переслідували єдину мету – допомогти захистити український народ та його ідентичність. Я переконаний, що Ark III може відіграти важливу роль у цих зусиллях», – вказав директор Фундації KKFF Веселий, додавши, що цей проєкт також демонструє здатність Фундації об’єднувати ключові інституції та допомагати перетворювати нагальні потреби на практичні інноваційні проєкти міжнародного значення.
Генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко наголосив, що проєкт стане важливим інструментом підтримки музеїв, які працюють поблизу лінії фронту або були евакуйовані через війну.
«Це дуже важливий крок допомоги та справжньої солідарності з тими музеями, які сьогодні цього найбільше потребують», – зазначив Остапенко.
Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» є найбільшим музейним комплексом України та об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
Його колекції налічують понад 70 тисяч експонатів, серед яких унікальні ікони, стародруки, археологічні артефакти та сакральні предмети.
Мобільна станція поєднує технології 3D-сканування та фотограмметрії, що дозволяє спеціалістам оцифровувати як невеликі артефакти, так і великомасштабні об’єкти культурної спадщини безпосередньо на місці.
Транспортний комплекс Ark III продовжує попередні етапи проєкту Ark, зокрема Ark I, який був зосереджений на екстреному збереженні та реставрації письмової спадщини, включаючи книги, рукописи та архівні матеріали.
На сьогодні Ark I допоміг врятувати тисячі документів, що перебували під загрозою по всій Україні. Ark III продовжує цю співпрацю, переводячи проєкт від екстреного реагування до системного, технологічного підходу у збереженні культурної пам’яті.
Мобільна станція цифрової оцифровки створена на базі шасі Volkswagen Crafter та оснащена сучасними 3D-сканерами й фотограмметричними системами.
Технологічне рішення було розроблене експертами Національного музею Чеської Республіки спеціально для використання в кризових умовах і регіонах, постраждалих від війни.
Після передачі українські спеціалісти пройдуть навчання з роботи з обладнанням, яке використовуватиметься як на території Національного заповідника, так і в інших музеях та об’єктах культурної спадщини України.
Як повідомляв Укрінформ, віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна і посол Турецької Республіки в Україні Мустафа Левент Більген обговорили поглиблення співпраці у сфері культури та збереження культурної спадщини.
Події
Мінкульт продовжив термін прийому заявок на «Тисячовесну»
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури.
Це дає представникам культурної спільноти додатковий час, щоб подати свої проєкти та отримати можливість залучити до 100% фінансування на їх реалізацію.
У зв’язку з продовженням терміну подання заявок оновилися й дати наступних етапів відбору:
5 – 12 червня – технічний відбір;
17 червня – 28 липня – експертне оцінювання;
12 – 16 серпня – фінальний пітчинг (дати залишилися без змін).
«Тисячовесна» – унікальна для України ініціатива. Ми будуємо її разом із митцями, громадянським суспільством та колегами з державних інституцій: слухаємо, доопрацьовуємо, постійно покращуємо. Останні дні отримуємо дуже багато запитів із проханням подовжити процес подачі. До нас звернулися десятки потенційних учасників. Тож ми прийняли рішення про продовження терміну. Додатковий тиждень – наш сигнал: держава чекає на вас. Ми хочемо, щоб кожен, хто готовий створювати сильний український продукт та має ідею, зміг податись на державну підтримку», – зазначила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна.
«Тисячовесна» – це найбільша за роки незалежності національна ініціатива підтримки культури. У її межах на розвиток українського культурного продукту буде спрямовано 4 млрд грн державного фінансування. Ініціатива має на меті посилити присутність україномовного контенту та розвиток українського культурного простору.
Як показало дослідження національного медіаспоживання, 71% українців продовжують дивитися і слухати російськомовний контент, а майже чверть робить це щодня. Здебільшого – через звичку, доступність і зручний формат.
«Тисячовесна», ініційована Президентом України Володимиром Зеленським, покликана створити умови для появи більшої кількості якісного українського контенту, здатного конкурувати за увагу аудиторії.
Підтримку у межах ініціативи отримають проєкти у таких напрямах: ігрові фільми та серіали; документальні фільми та серіали; анімаційні фільми та серіали; контент для дитячої аудиторії; сучасна музика; перформативне мистецтво; візуальне мистецтво; аудіовізуальні шоу та відеоролики для соціальних мереж.
Окремо визначено рекомендовані тематичні напрями проєктів.
Серед них: українська історія; сили безпеки й оборони України; життя під час війни; збереження та розвиток української мови; видатні українські діячі; фольклорна спадщина; викрадене мистецтво; соціально важливі професії; свідоме громадянство; майбутнє України; безбар’єрність; ментальне здоров’я; природна спадщина.
Детальна інформація на сайті.
Як повідомляв Укрінформ, Міністерство культури та Офіс Президента оголосили про запуск програми підтримки культурних ініціатив «Тисячовесна». Ціль ініціативи – збільшити обсяг виробництва українського культурного контенту, зробити його конкурентним у масовому споживанні, забезпечити доступ до авдиторії, посилити присутність українського контенту.
У бюджеті на 2026 рік на програму закладені 4 мільярди гривеь. Із них 2,6 мільярда гривень заплановані на кінопродукт – ігрові фільми, анімаційні фільми, серіали, неігрові документальні фільми. Інші види контенту – сучасну музику, перформативне мистецтво, візуальне мистецтво – 1 мільярд гривень, на аудіовізуальні шоу та контент для соціальних мереж – близько 300 мільйонів гривень.
Програма стартувала 3 квітня, прийом заявок триватиме до 28 травня, з 20 травня по 5 червня триватиме перший етап перевірки документів, з 10 червня по 21 липня – експертна оцінка проєктів. На серпень запланована публічна презентація проєктів. Початок фінансування відібраних проєктів передбачений на вересень-грудень 2026 року.
Станом на 23 квітня на програму «Тисячовесна» були подані тільки три заявки.
Фото: Мінкульт
Події
У Києві відкрили виставку до 100-річчя трагічної загибелі Симона Петлюри
У столиці представили масштабний виставковий проєкт “Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри” з унікальними артефактами доби Української Народної Республіки.
Виставку відкрили у Національному музеї історії України, повідомляє Укрінформ.
Виставку приурочено до 100-х роковин трагічної загибелі видатного українського державного, військового й політичного діяча, очільника Директорії УНР та головного отамана Армії УНР Симона Петлюри.
На виставці можна побачити понад 200 артефактів, які ілюструють перебіг визвольних змагань першої чверті 20 століття. Більшість експонатів представлено в незалежній Україні вперше.
«Сьогодні як ніколи актуально представляти і показувати виставкові проєкти, які відкривають ту правду, що була прихована багато років. Ця виставка є важливою для осмислення факторів та обставин, які призвели сто років тому до цієї трагедії. Проєкт також є вкрай актуальним з огляду на те, що вчора Росія здійснила варварський наступ на нашу культурну спадщину, на наші музейні інституції», – сказала генеральна директорка Національного музею історії України Олена Земляна.
Експозиція сформована з експонатів колекції Військово-історичного музею та архіву Української вільної академії наук (УВАН) у Канаді. Українська еміграція десятиліттями зберігала їх для того, щоб передати Україні після відновлення незалежності. Відповідно до «Заповіту» засновників Військового музею колекція надійшла до Національного музею історії України.

«За заповітом їх мали передати, коли Україна стане дійсно незалежною. Я вважаю, зараз, у 2026 році, ми можемо вже сказати, що здобули цю незалежність – ми стали суб’єктом на міжнародній арені, а весь світ знає, хто такі українці і де знаходиться Україна. Це надважливо», – зазначив голова правління фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук.
За підтримки фундації було обладнано спеціальний виставковий простір та створено виставку «Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри», що діятиме в музеї на постійній основі.
На виставці представлено особисті речі видатних військових і політичних діячів доби Української революції 1917–1921 років, зокрема друкарська машинка «Корона», що належала Симону Петлюрі, старшинський багнет генерал-хорунжого Армії УНР Володимира Сальського, деталі одностроїв лідерів ОУН Євгена Коновальця та Андрія Мельника.

«Пишаємося нашою історією й цими людьми, їхніми здобутками, прагненнями та їхньою боротьбою. Дякуємо людям, які зберегли ці сакральні речі для наступних поколінь. У свою чергу СБУ, інші Сили безпеки та оборони докладатимуть максимум зусиль, щоб бути достойними їхньої пам’яті та боротьби. Ми будемо проводити операції, бити ворога, випалювати його з нашої землі, здобуваючи очікувану перемогу», – пообіцяв очільник Служби безпеки України Євген Хмара.
Особливе місце в експозиції посідають бойові знамена Армії УНР, як-от прапор штандарт 2-го Уманського полку Кінних Запорожців «На смерть за Україну», а також військові нагороди, стрілецькі поштівки, оригінальні світлини Армії УНР тощо.
«Більшість наших цінностей десь розкидана по світу, особливо багато вкрадено нашими ворогами, і ми ще, можливо, колись повернемо це і з Москви, і з Петербурга. Але те, що повертається з інших країн світу, це також для нас дуже важливо і, власне, доповнює ту велику українську історію, той героїчний шлях», – зазначив директор Дипломатичної академії України Ігор Осташ.
Нині українці відстоюють свою незалежність у збройній боротьбі з тим же ворогом, що й 100 років тому. Виставка «Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри» демонструє тяглість цієї боротьби та має глибоке символічне значення для спадкоємців справи Симона Петлюри та інших борців за незалежність України.
«Такі моменти пам’яті й заходи надзвичайно важливі для нашої країни й людей – щоб ми пам’ятали, що ці воїни, які були закатовані радянськими негідниками, виконували задачі, щоб наша Україна була сильна, незалежна і процвітаюча. Задача сьогоднішніх Сил оборони – продовжити їхню роботу та завершити їхню справу», – наголосив командувач Національної гвардії Олександр Півненко.
Національний банк випустив і представив на виставці пам’ятну монету із серії «Видатні особистості України» до 100-річчя дня пам’яті Симона Петлюри.
«На монеті немає жодного випадкового елементу. Ви побачите тут гілку, яка прикрашала френч Симона Петлюри, шеврон нарукавний, а саме він запровадив в українській армії шеврони як частину однострою. Ви побачите тут символіку УНР, тяглість тих історичних подій. Сьогодення також закарбоване в цій монеті, як і пам’ять про Симона Петлюру. Для мене честь сьогодні подарувати перший екземпляр цієї монети для експонування в музеї», – сказав голова Національного банку України Андрій Пишний.
Тим часом в Інституті національної пам’яті виступають за повернення останків Симона Петлюри в Україну та встановлення йому пам’ятника у Києві.
«Петлюра має бути повернутий в Україну. Ми маємо повернути їх усіх. І в сто років від дня вбивства Петлюри є два пункти, які має виконати держава, – перевірити слідство, яке було навколо Петлюри після його вбивства. А друге – у Києві й досі немає пам’ятника Петлюрі», – звернув увагу директор Інститут національної пам’яті України Олександр Алфьоров.
До загального огляду виставка “Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри” відкривається 26 травня.
Як повідомляв Укрінформ, у травні в Україні тривають заходи до 100-х роковин трагічної загибелі Симона Петлюри, лідера Української революції 1917-1921 років.
Симона Петлюру було вбито 25 травня 1926 року в еміграції у Парижі, як вважають, радянським агентом.
-
Суспільство5 днів agoВ Україну повернули останки лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини
-
Усі новини1 тиждень agoУлюблені фільми і серіали мільярдерів: 16 стрічок, які варто побачити
-
Суспільство1 тиждень agoОдеську OnlyFans-блогерку засудили до 266 тисяч штрафів та податків Анонси
-
Політика6 днів agoРютте закликає до справедливішого розподілу підтримки України
-
Відбудова6 днів agoЗеленський обговорив із Маркаровою очікування від конференції з відновлення у Гданську
-
Події1 тиждень agoУ Києві в червні пройде «Чілдрен Кінофест»
-
Усі новини6 днів agoАліна Гросу народила – як назвали дитину
-
Суспільство6 днів agoПодарунки, 21 авто та 171 мільйон у готівці: як жила політична еліта Миколаївської міськради Анонси
