Події
Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття
Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.
Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.
Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.
ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ
У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.
У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.
Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.
Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.
ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА
У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.
«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».
І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».
У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).
Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.
Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.
ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ
У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.
Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».
Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».
«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.
Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.
Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.
ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ
Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.
На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.
«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.
Валентина Самченко. Київ
Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»
Події
У кінотеатрах Чехії покажуть український фільм «Мавка. Справжній міф»
У Чехії 9 квітня стартує прокат українського романтичного фентезі «Мавка. Справжній міф».
Про це йдеться на офіційній сторінці фільму у Фейсбуці, передає Укрінформ.
Стрічку показуватимуть двома мовами: українською та чеською.
Покази заплановані в кінотеатрах Праги, Бероуна, Чеських Будейовиців, Чеської Липи, Домажліце, Дечина, Годоніна, Карвіни-Мізерова, Краліків, Нового-Мєста-над-Метуї, Нового Бору, Оломоуца, Простейова, Пршерова, Румбурка, Семілів, Врхлабі, Всетіна, Вишкова та Знойма.
Як повідомлялося, фільм «Мавка. Справжній міф» – це романтичне фентезі режисерки Каті Царик, яке є частиною великого Всесвіту Мавки. Події стрічки розгортаються у прадавніх лісах України під час магічного Русалчиного тижня, коли міфічні істоти виходять із Темного озера.
Національна премʼєра кінокартини відбулася в палаці мистецтв «Україна» наприкінці лютого. Захід зібрав аншлаг. У кінотеатрах стрічка вийшла 1 березня. Через три дні стартував її міжнародний прокат.
З великим успіхом прем’єра фільму пройшла в Нідерландах.
Фото: Фейсбук / MAVKA
Події
Книжку Артема Чапая «Не народжені для війни» перекладуть китайською і корейською
Книжка письменника і військовослужбовця Артема Чапая «Не народжені для війни» вийде китайською та корейською мовами.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.
Китайський переклад опублікує тайванський видавничий дім Cite Publishing Group. Видання, яке вийде у Південній Кореї, стане вже дев’ятим перекладом книжки. За словами автора, домовленості про вісім перекладів вдалося укласти впродовж одного року.
«Не народжені для війни» – це книжка-есей, що вийшла у «Видавництві 21». На сайті видавництва її описують як «оголену розповідь про внутрішні перетворення людини, що зробила вибір стати військовим».
Раніше Чапай розповідав, що писав цю книжку насамперед для іноземної авдиторії як своєрідну «пояснялку» про війну й досвід людини, яка опинилася всередині неї.
Одним із перших іноземних видань став французький переклад: у лютому 2024 року книжку опублікувало видавництво Bayard.
У квітні 2025 року незалежне американське видавництво Seven Stories Press випустило книжку під назвою «Звичайні люди не носять кулеметів: роздуми про війну» (Ordinary People Don’t Carry Machine Guns: Thoughts on War). Згодом вона увійшла до списку найкращого нонфікшну 2025 року за версією The Washington Post.
У грудні 2025 року стало відомо, що книжка також вийде у Нідерландах – у видавництві De Bezige Bij під назвою «Звичайні люди не носять кулеметів» (Gewone mensen dragen geen machinegeweren).
Артем Чапай – український письменник, перекладач, репортер, мандрівник, член Українського ПЕН. Він є автором тревелогів, книжки воєнних репортажів, романів «Червона зона» і «Понаїхали», а також книжки «Тато в декреті». Із лютого 2022 року Чапай служить у Збройних силах України.
Як повідомляв Укрінформ, романи «Вивітрювання» Артема Чапая та «Радіо Ніч» Юрія Андруховича цього року вийдуть в англійському перекладі в американських видавництвах Seven Stories Press і New York Review Books відповідно.
Фото: Literaturfest München, Facebook
Події
Leléka виступить 12-ю у другому півфіналі
Організатори «Євробаченні-2026» оприлюднили порядок виступів у півфіналах конкурсу, які відбудуться 12 та 14 травня. Співачка Leléka, яка представлятиме Україну, виступить 12-ю у другому півфіналі.
Як передає Укрінформ, про це повідомляється на сайті Євробачення.
Перший півфінал, який відбудеться у вівторок, 12 травня, пройде у такому порядку:
01. Молдова: Satoshi – Viva, Moldova!
02. Швеція: FELICIA – My System
03. Хорватія: LELEK – Andromeda
04. Греція: Akylas – Ferto
05. Португалія: Bandidos do Cante – Rosa
06. Грузія: Bzikebi – On Replay
*** Італія: Sal Da Vinci – Per Sempre Sì
07. Фінляндія: Linda Lampenius x Pete Parkkonen – Liekinheitin
08. Чорногорія: Tamara Živković – Nova Zora
09. Естонія: Vanilla Ninja – Too Epic To Be True
10. Ізраїль: Noam Bettan – Michelle
*** Німеччина: Sarah Engels – Fire
11. Бельгія: ESSYLA – Dancing on the Ice
12. Литва: Lion Ceccah – Sólo Quiero Más
13. Сан-Марино: SENHIT – Superstar
14. Польща: ALICJA – Pray
15. Сербія: LAVINA – Kraj Mene
На 14 травня запланований другий півфінал пісенного конкурсу:
01. Болгарія: DARA – Bangaranga
02. Азербайджан: JIVA – Just Go
03. Румунія: Alexandra Căpitănescu – Choke Me
04. Люксембург: Eva Marija – Mother Nature
05. Чехія: Daniel Zizka – CROSSROADS
*** Франція: Monroe – Regarde !
06. Вірменія: SIMÓN – Paloma Rumba
07. Швейцарія: Veronica Fusaro – Alice
08. Кіпр: Antigoni – JALLA
*** Австрія: COSMÓ – Tanzschein
09. Латвія: Atvara – Ēnā
10. Данія: Søren Torpegaard Lund – Før Vi Går Hjem
11. Австралія: Delta Goodrem – Eclipse
12. УКРАЇНА: LELÉKA – Ridnym
*** Велика Британія: LOOK MUM NO COMPUTER – Eins, Zwei, Drei
13. Албанія: Alis – Nân
14. Мальта: AIDAN – Bella
15. Норвегія: JONAS LOVV – YA YA YA
Великий фінал 70-го Євробачення пройде у суботу пізно ввечері, 16 травня.
Як повідомляв Укрінформ, на початку березня співачка Leléka, яка представлятиме Україну на «Євробаченні 2026» у Відні, офіційно оприлюднила конкурсну версію пісні Ridnym.
Відень прийматиме наймасштабніший музичний конкурс втретє — після того, як торік перемогу виборов JJ з піснею Wasted Love. Україну у 2025-му представляв гурт Ziferblat з піснею Bird of Pray — і посів 9 місце.
Фото: Суспільне/Анастасія Мантач
-
Події1 тиждень agoВ ЮНЕСКО відреагували на удар по центру Львова
-
Усі новини1 тиждень agoБорис Бурда — де зараз гравець Що? Де? Коли? і що каже про війну — фото
-
Усі новини1 тиждень agoОлена Мандзюк померла собака — блогерка заявила про можливе отруєння
-
Політика1 тиждень agoСтефанчук прибув до Хорватії для участі у саміті Ініціативи трьох морів
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі на Французькому бульварі зносять історичну будівлю
-
Суспільство1 тиждень agoПредставниці Одещини опинились у рейтингу жінок-лідерок країни Анонси
-
Війна1 тиждень ago«Люте полювання»: стратегічні влучання Сил оборони
-
Суспільство6 днів agoТрохи абсурду та філософії: в одеському музеї показали куди веде течія Анонси
