Connect with us

Події

Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття

Published

on


Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру

Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.

Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.

Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.

ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ

У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.

У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.

Тетяна Міхіна та Акмал Гурєзов

Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.

Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.

ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА

У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.

«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».

Ренат Сєттаров
Ренат Сєттаров

І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».

У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).

Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.

Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.

ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ

У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.

Театрознавиця Ганна Веселовська. Фото надане співрозмовницею.
Театрознавиця Ганна Веселовська. Фото надане співрозмовницею.

Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».

Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».

«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.

Фінальна сцена вистави
Фінальна сцена вистави “Макбет” Леся Курбаса.

Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.

Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.

ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ

Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.

На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.

Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського

«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.

Валентина Самченко. Київ

Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»



Джерело

Події

ЮНЕСКО засудила атаку Росії на історичний центр Одеси

Published

on



ЮНЕСКО засудила російський обстріл Одеси 18 листопада, внаслідок якого було пошкоджено пам’ятки архітектури в історичному центрі міста, що входить до списку Всесвітньої спадщини.

Про це йдеться на сайті Організації, передає Укрінформ.

«У контексті ескалації війни в Україні після вторгнення Російської Федерації ЮНЕСКО засуджує повідомлення про обстріл Одеси 18 листопада, який завдав удару по центру міста, що є частиною об’єкта Всесвітньої спадщини «Історичний центр Одеси». ЮНЕСКО висловлює щирі співчуття родинам загиблих і підтримку всім постраждалим», – йдеться в повідомленні організації.

За наявною інформацією, внаслідок атаки пошкоджено кілька пам’яток архітектури, зокрема палац княгині Гагаріної (палац Каліо), який має статус пам’ятки національного значення.

В організації наголосили, що засуджують напади на об’єкти культурної спадщини, навчальні заклади, студентів, працівників освіти та представників медіа, які перебувають під захистом міжнародного права.

У ЮНЕСКО зазначили, що пошкодження таких об’єктів позбавляє громади доступу до культури, освіти та громадських просторів, які мають важливе значення для відновлення й соціальної згуртованості.

Організація також заявила про готовність підтримати відповідні органи влади в оцінюванні збитків, завданих культурним та освітнім установам, і визначенні невідкладних заходів реагування в межах свого мандата.

Читайте також: Росіяни втретє атакували середмістя Одеси – кількість загиблих зросла до чотирьох

Як повідомляв Укрінформ, вранці 18 листопада війська РФ двічі атакували середмістя Одеси. Внаслідок атаки постраждали будинки в охоронній зоні ЮНЕСКО. Також виникла пожежа в навчальному закладі.

Фото: unesco.com



Джерело

Continue Reading

Події

Фільм «Ти – Космос» покажуть у Малайзії

Published

on



На Фестивалі європейських фільмів у Малайзії відбудеться показ фільму «Ти – Космос» українського режисера Павла Острікова.

Як передає Укрінформ, про це Державне агентство України з питань кіно повідомляє у Фейсбуці.

Фестиваль триватиме з 26 листопада по 13 грудня у столиці Малайзії місті Куала-Лумпур.

Показ стрічки  «Ти – Космос»  відбудеться 5 та 11 грудня.

Читайте також: Український фільм «Рак-самітник – Майстер втечі» покажуть на кінофестивалі у Фінляндії

Як повідомляв Укрінформ, у центрі сюжету фільму – український космічний далекобійник Андрій Мельник, який перевозить ядерні відходи з Землі на супутник Юпітера. Після несподіваного вибуху Землі, уламки якої знищують все навколо, Андрій залишається останньою людиною у Всесвіті. Та раптом на звʼязок виходить француженка Катрін, яка потребує допомоги. Попри відстань та перешкоди, Андрій вирішує врятувати її за будь-яку ціну.

Фільм створений за підтримки Держкіно компанією ForeFilms у міжнародній копродукції з Бельгією.



Джерело

Continue Reading

Події

У Польщі обговорили роль культури у протистоянні російській дезінформації

Published

on


У польському Білостоці відбулася міжнародна конференція «Дезінформація проти культури», присвячена ролі культурної спадщини і мистецьких інституцій у протидії інформаційним маніпуляціям РФ та зміцненні стійкості суспільств.

У заході, організованому галереєю «Арсенал» у партнерстві з фондом OBMIN, взяли участь представники культурних установ, дипломатичних кіл, академічного середовища та бізнесу з України, Польщі, Естонії, Німеччини та Швеції, передає Укрінформ з посиланням на OBMIN.

До учасників звернулася народна депутатка України, перша заступниця голови Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич. Після виступу вона передала фонду OBMIN подяку від Голови Верховної Ради за роботу команди та співпрацю з українськими музеями.

Представник МЗС Польщі Кшиштоф Олендзький наголосив, що культура та історична спадщина можуть ставати інструментами інформаційної війни. За його словами, спотворення спільної історії та культурних символів використовується для провокування розбіжностей у суспільстві, тому їх захист є також питанням безпеки.

Окрему увагу учасники приділили досвіду музеїв, які працюють в умовах інформаційного тиску. Директорка Нарвського музею в Естонії Марія Сморжевських-Смирнова розповіла про роботу установи в місті поблизу російського кордону та важливість довіри місцевої громади, об’єктивного висвітлення історії й підтримання простору для діалогу.

У першій дискусійній панелі «Культура та стійкість: від ідентичності до національної безпеки» взяли участь, зокрема, генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко та представники українського й польського академічного середовища. Учасники обговорили зв’язок між збереженням культурної ідентичності, історичної пам’яті та здатністю суспільства протистояти маніпуляціям.

Друга панель була присвячена співпраці музеїв, медіа та культурних інституцій. Серед учасників – директорка «Мистецького арсеналу» Олеся Островська-Люта, представники Інституту POLONIKA, Goethe-Institut Ukraine та «Дому Франка» у Львові Богдан Тихолоз.

Учасники наголосили на важливості довгострокових партнерств, обміну досвідом і транскордонних проєктів за участю музеїв, медіа, університетів та громадських організацій.

Читайте також: У Києві відкрилася виставка «Мішень: культура. Привласнено. Знищено. Забуто?»

Завершальна частина конференції була присвячена шведському досвіду психологічної оборони. Старша радниця Агентства психологічної оборони Швеції Гелене Ронлунд представила підхід, за яким протидія інформаційним маніпуляціям є спільною відповідальністю державних установ, медіа, культурного сектору та громадян.

Як повідомляв Укрінформ, у червні на полях засідання Європейської Ради у Брюсселі відбулося підписання спільної декларації «Європа для культури, культура для Європи».

Фото: obmin.eu



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.