Connect with us

Події

Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття

Published

on


Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру

Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.

Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.

Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.

ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ

У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.

У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.

Тетяна Міхіна та Акмал Гурєзов

Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.

Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.

ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА

У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.

«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».

Ренат Сєттаров
Ренат Сєттаров

І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».

У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).

Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.

Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.

ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ

У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.

Театрознавиця Ганна Веселовська. Фото надане співрозмовницею.
Театрознавиця Ганна Веселовська. Фото надане співрозмовницею.

Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».

Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».

«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.

Фінальна сцена вистави
Фінальна сцена вистави “Макбет” Леся Курбаса.

Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.

Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.

ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ

Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.

На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.

Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського

«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.

Валентина Самченко. Київ

Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»



Джерело

Події

Останні атаки РФ пошкодили Володимирський собор, Музей війни у Києві та 12 пам’яток культурної спадщини в Одесі

Published

on


Унаслідок останніх російських атак пошкоджень зазнали Володимирський собор і Музей війни у Києві, а також 12 об’єктів культурної спадщини в історичному центрі Одеси.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України.

“У Києві пошкоджено Володимирський собор — пам’ятку архітектури національного значення, а також Національний музей історії України у Другій світовій війні. В Одесі внаслідок обстрілу постраждали 12 об’єктів культурної спадщини в історичному центрі міста, внесеному до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та такого, що перебуває під загрозою”, – ідеться в повідомленні.

Як повідомляла КМДА, також постраждали об’єкти культурної спадщини в різних районах Києва:

  • будівля Посольства Республіки Австрія – пошкоджені фасад і скління споруди, що має статус пам’ятки архітектури;
  • Михайлівський Золотоверхий собор – головний храм комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря (пам’ятка архітектури місцевого значення, окремі споруди ансамблю мають статус національного значення);
  • будівля Київського міського БТІ – колишній готель для прочан Михайлівського монастиря, пам’ятка архітектури місцевого значення;
  • Садиба Нечаєвих (Будинок Вишневського) – один із найстаріших збережених житлових будинків Подолу та Києва, пам’ятка архітектури місцевого значення. У комплексі цієї історичної забудови також розташована будівля Посольства Королівства Нідерландів в Україні, що зазнала пошкоджень;
  • Пейзажна алея – пам’ятка історії і ландшафту місцевого значення “Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра”;
  • міст імені Євгена Патона – перший у світі суцільнозварний автодорожній міст (1953 рік), пам’ятка архітектури, містобудування, науки і техніки місцевого значення;
  • головний корпус Українського державного університету імені Михайла Драгоманова – будівля 1970-х років у стилі модернізму в історичному ареалі столиці;
  • об’єкти на території ВДНГ та історична забудова в центрі й на Подолі.

Серед пошкоджених об’єктів в Одесі – одна пам’ятка архітектури національного значення та низка пам’яток архітектури, містобудування й історії місцевого значення.

Зокрема, пошкоджено Палац Каліо, споруджений у другій половині XIX – на початку XX століття, який має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Також пошкоджень зазнали:

  • cобор Римо-католицький Успіння Пресвятої Богородиці (1849–1853 рр.);
  • будинок, у якому жив Ю. Д. Дубовий — радіолог, засновник першого в Україні онкологічного диспансеру, заслужений діяч науки УРСР, професор;
  • будівля Автомобільно-дорожнього технікуму (1953 р.);
  • житловий будинок Зоншейна (1900 р.);
  • житловий будинок початку ХХ століття;
  • житловий будинок Леслі (1880-ті роки);
  • будівлі двох крамниць (1910–1913 рр.);
  • прибутковий будинок Чернігова (Шестопала), у якому жила Л. Й. Алейнікова — кардіолог, заслужений діяч науки УРСР, професор (1912 р.);
  • прибутковий будинок Залужного, у якому жив М. В. Комаров — український літературознавець і бібліограф, у родині якого гостювала українська поетеса Леся Українка;
  • житловий будинок Кітовера (перша половина ХІХ століття).

Загалом в Одесі станом на 20 листопада 2026 року пошкоджено 212 об’єктів культурної спадщини.

За даними Міністерства культури України, станом на кінець жовтня 2026 року внаслідок російської збройної агресії пошкоджено 2185 об’єктів культурної спадщини та 2686 закладів культури.

Читайте також: На Дніпропетровщині через атаки РФ пошкоджені майже 100 об’єктів культурної спадщини

У відповідь на масштабні руйнування об’єктів культурної спадщини та культурної інфраструктури Україна спільно з міжнародними партнерами створила Український фонд культурної спадщини (Ukraine Cultural Heritage Fund, UCHF). Його діяльність спрямована на залучення міжнародної підтримки для збереження, захисту та відновлення української культурної спадщини.

“Російські атаки продовжують завдавати ударів по українській культурній спадщині – пам’ятках архітектури, історичних будівлях, музеях і знакових місцях, які формують нашу національну ідентичність. Кожне таке пошкодження – це спроба знищити нашу історичну пам’ять і культурне надбання. Документуємо руйнування, щоб Росія відповіла за злочини проти української культури”, – заявила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві внаслідок нічної російської атаки пошкоджень зазнали вісім об’єктів культурної спадщини та знакових пам’яток.

Фото: mincult.gov.ua



Джерело

Continue Reading

Події

У Києві внаслідок російської атаки пошкоджені вісім об’єктів культурної спадщини та знакових пам’яток

Published

on



У Києві внаслідок нічної російської атаки пошкоджень зазнали вісім об’єктів культурної спадщини та знакових пам’яток.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Департамент охорони культурної спадщини КМДА у Фейсбуці. 

«За результатами обстеження районів столиці, що зазнали наслідків нічної ворожої атаки, зафіксовано пошкодження низки інших об’єктів культурної спадщини та знакових пам’яток Києва», – йдеться у повідомленні.

Зокрема, пошкоджень різного ступеня зазнали Михайлівський Золотоверхий собор, будівля Київського міського бюро технічної інвентаризації на вулиці Трьохсвятительській, головний корпус Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, садиба Нечаєвих (Будинок Вишневського) на Контрактовій площі.

У приміщеннях Національного музею історії України у Другій світовій війні внаслідок вибухової хвилі пошкоджене скління.

Пошкоджень зазнали також Пейзажна алея, міст імені Євгена Патона, будівля посольства Королівства Нідерландів в Україні.

На зазначених об’єктах працюють профільні служби, пам’яткоохоронці та експертні комісії. Фахівці проводять первинне обстеження, фіксують пошкодження та складають відповідні акти.

Читайте також: Нідерланди викликали посла Росії через падіння дрона поблизу посольства в Києві

Як повідомляв Укрінформ, 19 листопада унаслідок атаки російських дронів на Київ уламки впали на територію Міністерства закордонних справ України.

Фото ілюстративне



Джерело

Continue Reading

Події

На Київщині відкрили 13-й в Україні кінопростір для поранених військових

Published

on



У  Київській області в межах Національного туру «Кіно заради Перемоги» відкрили кінопростір для військовослужбовців, які проходять реабілітацію, – вже 13-й у країні.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Державне агентство України з питань кіно.

«В одному з реабілітаційних центрів Київської області офіційно відкрили новий кінопростір для українських захисників і захисниць, які проходять реабілітацію», – ідеться в повідомленні.

Першим у новому просторі показали художній фільм «Довженко. Перший погляд». 

Після перегляду військовослужбовці поспілкувалися з режисером стрічки Костянтином Коноваловим та дізналися більше про роботу над фільмом.

«Створення кінопросторів у медичних закладах – це можливість зробити українське кіно доступним для військовослужбовців, які проходять реабілітацію. Ми прагнемо, щоб такі простори ставали місцем не лише для перегляду фільмів, а й для спілкування, емоційного відновлення та знайомства з українською культурою», – підкреслив голова правління асоціації «Дивись українське!» Андрій Різоль.

Як зазначається відтепер військовослужбовці регулярно дивитимуться українські стрічки на великому екрані з якісним звуком і зображенням, а також зустрічатимуться з представниками української кіноіндустрії.

Читайте також: Кіно реабілітує поранених: дивись українське

Програма відкриття кінопросторів у госпіталях та реабілітаційних центрах започаткована асоціацією «Дивись українське!» і благодійним фондом «МХП-Громаді» у 2024 році. Зараз у восьми областях України діють 13 кінопросторів.

Як повідомляв Укрінформ, у червні асоціація «Дивись українське!» відкрила у Харкові 12-й кінопростір.

Фото: kinoua.org



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.