Connect with us

Події

Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття

Published

on


Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру

Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.

Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.

Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.

ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ

У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.

У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.

Тетяна Міхіна та Акмал Гурєзов

Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.

Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.

ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА

У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.

«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».

Ренат Сєттаров
Ренат Сєттаров

І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».

У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).

Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.

Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.

ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ

У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.

Театрознавиця Ганна Веселовська. Фото надане співрозмовницею.
Театрознавиця Ганна Веселовська. Фото надане співрозмовницею.

Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».

Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».

«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.

Фінальна сцена вистави
Фінальна сцена вистави “Макбет” Леся Курбаса.

Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.

Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.

ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ

Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.

На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.

Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського

«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.

Валентина Самченко. Київ

Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»



Джерело

Події

У київському метро відкрили фотовиставку, присвячену українським захисникам

Published

on


У Києві на станції метро «Площа Українських Героїв» відкрили фотовиставку «Руки, що тримають Незалежність», присвячену захисникам і захисницям України.

Як передає Укрінформ, про це повідомила КМДА.

«Ці світлини – історія про людей, чия мужність, стійкість і відданість стали опорою української державності та свободи», – йдеться у повідомленні.

Експозиція відтворює різні миті прифронтового життя – від запеклої боротьби до коротких хвилин перепочинку, нагадуючи, що Незалежність України щодня виборюється руками її захисників і захисниць.

Організаторами фотовиставки є командування 1-го Центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ Збройних сил України.

Ознайомитися з експозицією можна до 29 вересня.

Читайте також: У Миколаєві відкрилася фотовиставка «Морський бій. Війна дронів»

Як повідомляв Укрінформ, до 8 вересня у вестибюлі станції метро «Золоті ворота» триватиме фотовиставка «Вдома мені не бути», присвячена пам’яті мандрівника, вчителя і військовослужбовця Пилипа «Cody» Аверенкова, який загинув у квітні 2025 року, захищаючи Україну.

Фото: kyivcity.gov.ua



Джерело

Continue Reading

Події

Укрінформ презентує книгу «Командири перемоги» на Форумі видавців у Львові

Published

on


Національне інформаційне агентство «Укрінформ» 10 вересня презентує у Львові книгу «Командири перемоги», створену на основі однойменного мультимедійного журналістського проєкту агентства.

Презентація відбудеться у межах Книжкового ярмарку «Форум видавців у Львові».

Серед героїв книги – нинішні керівник Офісу Президента Кирило Буданов, заступник керівника ОП Павло Паліса, командир взводу снайперів «Привиди Бахмута» Олександр «Привид», начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Олег Іващенко, командувач Національної гвардії Олександр Півненко та командувач Сухопутних військ ЗСУ Геннадій Шаповалов.

Книга покликана зафіксувати свідчення українських військових командирів, які безпосередньо беруть участь у російсько-українській війні та ухвалюють важливі рішення на полі бою, і зберегти їхні історії для майбутнього.

Особливістю «Командирів перемоги» є те, що весь цикл створення книги (від підготовки та редагування журналістських матеріалів – до дизайну, верстки й додрукарської підготовки) реалізувала команда Укрінформу. Для агентства це новий напрям роботи з власним журналістським контентом та його збереження у книжковому форматі.

Видання містить оригінальні автографи героїв проєкту та написані ними від руки цитати з життєвими кредо. Ще однією особливістю книги стала закладка, оздоблена бойовою гільзою. Її виготовила тернопільська волонтерка Ольга Коновал – дружина загиблого Героя України Сергія Коновала.

Книгу проілюстровано унікальними фотографіями кореспондентів Укрінформу, зробленими, зокрема, на Донеччині та Запорізькому напрямку. Один зі знімків фотокореспондента агентства Дмитра Смольєнка – світлина із соняхами – увійшов до сотні найкращих фотографій 2025 року за версією американського журналу Time.

Під час презентації команда агентства розповість про створення книги: від задуму та підготовки матеріалів до дизайну й друку. Йтиметься також про роль медіа у документуванні російсько-української війни та збереженні свідчень її безпосередніх учасників. До заходу долучиться один із героїв «Командирів перемоги», ім’я якого наразі не розголошують.

Спеціальним гостем презентації стане заслужений артист України, військовослужбовець і соліст гурту «Антитіла» Тарас Тополя, який виступить з акустичною програмою.

Як повідомляв Укрінформ, агентство видає книгу «Командири перемоги», яка об’єднала понад 20 історій українських командирів та їхніх підрозділів. В основу видання лягли інтерв’ю, що виходили в агентстві упродовж року.



Джерело

Continue Reading

Події

В Україні росіяни пошкодили 2138 об’єктів культурної спадщини і 2640 закладів культури

Published

on



Унаслідок російської агресії в Україні постраждали 2138 об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури.

Про це повідомляє Міністерство культури, передає Укрінформ.

“Станом на кінець серпня 2026 року внаслідок повномасштабної російської агресії зафіксовані пошкодження або руйнування 2138 об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури”, – зазначає Мінкульт.

Повідомляється, що впродовж останнього місяця кількість зафіксованих постраждалих об’єктів культурної спадщини зросла на 148, закладів культури — на 15. До цього приросту входять як нові пошкодження, так і раніше не враховані випадки, інформація про які надійшла із запізненням.

За даними відомства, серед пошкоджених об’єктів культурної спадщини є 192 пам’ятки національного значення, 1753 — місцевого значення та 193 щойно виявлені об’єкти культурної спадщини. Повністю зруйновано 47 об’єктів, серед них одну пам’ятку національного значення і два щойно виявлені об’єкти.

За видами постраждалі об’єкти культурної спадщини розподіляються так: археології – 290; історії – 405; монументального мистецтва – 36; архітектури – 694; містобудування – 22; садово-паркового мистецтва – 1; науки і техніки – 2; історії, монументального мистецтва – 4; історії, архітектури – 71; архітектури, містобудування – 458; архітектури, науки і техніки – 3; архітектури, садово-паркового мистецтва – 1; архітектури, монументального мистецтва – 2; містобудування та монументального мистецтва – 36; історії, архітектури, містобудування – 98; архітектури, історії, монументального мистецтва – 5; археології, історії, монументального мистецтва – 1; історії, архітектури, науки і техніки – 1; архітектури, містобудування, монументального мистецтва – 3; архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва – 1; історії, монументального мистецтва, архітектури, містобудування – 1.

Найбільше постраждалих об’єктів культурної спадщини зафіксовано у Донецькій області — 369, Харківській — 358, Херсонській — 304, у Києві — 272, Одеській — 212 та Запорізькій — 115.

Мінкульт наголошує, що окремої уваги потребують пошкодження пам’яток, які є складовими об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні та їхніх буферних зон. У серпні було пошкоджено об’єкти, розташовані на території історичного центру Одеси.

Нові влучання зафіксовано у Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Одеській та Херсонській областях. Повторні влучання у раніше пошкоджені об’єкти культурної спадщини сталися у Запорізькій, Сумській та Херсонській областях.

Щодо культурної інфраструктури, то з-поміж 2640 пошкоджених від початку повномасштабного вторгнення закладів культури знищені 569, що становить 21% від загальної кількості постраждалих закладів. Руйнування зафіксовані на території 359 територіальних громад — 25% від загальної кількості територіальних громад України.

Читайте також: В Україні 11 військових РФ отримали підозру за фактами руйнування та знищення культурних цінностей

Постраждалі територіальні громади розташовані у Вінницькій області — 6 ТГ, Дніпропетровській — 27, Донецькій — 47, Житомирській — 13, Закарпатській — 1, Запорізькій — 32, Івано-Франківській — 1, Кіровоградській — 2, Київській — 22, Луганській — 15, Львівській — 4, Миколаївській — 23, Одеській — 11, Полтавській — 6, Сумській — 39, Тернопільській — 1, Харківській — 35, Херсонській — 22, Хмельницькій — 11, Черкаській — 4, Чернігівській — 35 областях та місті Києві.

Найбільше пошкоджено або зруйновано клубних закладів — вони становлять 49,6% від загальної кількості постраждалих закладів культури.

Загальні втрати культурної інфраструктури за типами закладів: клубні заклади — 1310: 285 знищено та 1025 пошкоджено (найбільша частка постраждалих закладів цього типу припадає на Донецьку область — 19%, Харківську — 15% та Сумську — 11,5%); бібліотеки — 913: 233 знищено та 680 пошкоджено (найбільше — у Донецькій області — 28%, Харківській — 16% та Херсонській — 13%); заклади мистецької освіти — 195: 25 знищено та 170 пошкоджено (найбільша частка припадає на Донецьку область — 21%, Харківську — 13% та Херсонську — 9,7%); музеї та галереї — 139: 20 знищено та 119 пошкоджено (найбільше — у Донецькій області — 17%, Харківській — 11,6% та Херсонській — 9,4%); театри, кінотеатри та філармонії — 56: 4 знищено та 52 пошкоджено (найбільші частки припадають на Харківську область — 12,5%, Херсонську — 10,7% та місто Київ — 12,5%); заповідники — 9; парки та зоопарки — 14: 2 знищено та 12 пошкоджено; цирки — 3 пошкоджено: в Запорізькій, Дніпропетровській та Харківській областях; пошкоджено кіностудію у Києві.

Протягом останнього місяця найбільше закладів культури постраждало у Дніпропетровській та Херсонській областях. Крім того, зафіксовано численні повторні влучання у раніше пошкоджені об’єкти, зокрема в Харківській, Херсонській, Одеській та Сумській областях. Загалом найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура зазнала у Донецькій, Харківській, Херсонській, Сумській, Київській та Запорізькій областях.

Водночас у Міністерстві культури наголошують, що станом на серпень 2026 року майже вся територія Луганської та значні частини Запорізької, Донецької й Херсонської областей перебувають у тимчасовій окупації, що унеможливлює точний облік усіх пам’яток культурної спадщини та закладів культури, які постраждали внаслідок бойових дій та окупації.

Читайте також: Зеленський підписав указ про заходи щодо захисту українських національних святинь

Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна наголосила, що Мінкульт не лише фіксує втрати, а й працює над оперативним відновленням і збереженням пошкоджених обʼєктів.

“Для цього розвиваємо Український фонд культурної спадщини і залучаємо міжнародних партнерів. До нього вже долучилися 11 країн, а обсяг залученої підтримки становить близько 4,3 млн євро. Продовжуємо роботу з партнерами, щоб масштабувати відновлення української культурної спадщини. Фонд уже перейшов до фінансування проєктів – перший грант отримав Мистецький Арсенал на протиаварійні роботи після російського удару. Серед наступних пілотних проєктів — відновлення Іванківського історико-краєзнавчого музею, механізм швидкого реагування на пошкодження, створення безпечних музейних фондосховищ», — зазначила Бережна.

Як повідомлялося, російська армія протягом літа здійснила 21 атаку проти книговидавничої галузі в Україні, що завдало збитків на понад 1,2 млрд грн.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.