Connect with us

Події

Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття

Published

on


Постановки шекспірівської трагедії режисерами різних поколінь допомагають відчути українську театральну культуру

Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського стала однією з найочікуваніших прем’єр сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. У новій інтерпретації події 400-річної давнини переосмислюються крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людину. Водночас звернення до цієї класичної історії про жагу до влади під час повномасштабної війни спонукає провести паралелі з новаторським театром Леся Курбаса столітньої давнини.

Ця прем’єра долучається до справжнього «шекспіроБУМу» в Україні: за останні десять років, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових вистав за п’єсами видатного драматурга.

Про паралелі між сучасною постановкою «Макбета» Уривського та виставою Курбаса, репресованого радянсько-московською владою, ми детальніше поговорили з театрознавицею Ганною Веселовською та акторами вистави – виконавцем ролі Макдуфа Ренатом Сєттаровим і виконавцем ролі Банко Віталієм Ажновим.

ВІЩУНОК ШЕКСПІРА УРИВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРИВ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ

У трагедії Шекспіра, і відповідно у виставі франківців, прем’єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його друг Банко повертаються з війни переможцями. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують Макбету королівський трон.

У сучасній постановці віщунки – це не люди, а три рухомі світлові екрани, розміщені на гігантських гіроскопних кранах (подібні використовують під час кінозйомок). Протягом півторагодинної вистави без антракту глядачі відчувають демонічний вплив цих технологічних монстрів: їхніх голосів та рухомих металевих конструкцій, що чинять фізичний і психологічний тиск. На білих екранах посеред темряви з’являється кров — символ жертв тих, хто йде до влади через убивства.

Тетяна Міхіна та Акмал Гурєзов

Від цих роботизованих інформаційних систем ніде сховатися: вони заповнюють увесь сценічний простір і навіть кілька разів висуваються у глядацьку залу. Так режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов демонструють нав’язливість і всеохопність сучасної цифрової реальності, що здатна лякати й заганяти у глухий кут. Не всі здатні протистояти таким маніпуляціям, що призводить до фатальних наслідків.

Художниця з костюмів Тетяна Овсійчук використала для постановки виключно чорний колір та його відтінки. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку постають у робочому одязі, а згодом перевтілюються у барокові шекспірівські образи. Це візуально скорочує дистанцію між часом написання п’єси та сьогоденням.

ТИРАНІЇ ТА ДЕСПОТИЗМУ ЗАВЖДИ ПРОТИСТОЇТЬ ПОТУЖНІША СИЛА

У виставі «Макбет» задіяні переважно актори, які вже мають досвід роботи з Уривським. Постановку створили швидко — трохи більше ніж за два місяці інтенсивних репетицій.

«Ми звикли до такого темпу, – розповідає Віталій Ажнов. – Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взагалі всі стали мобільнішими. Хочеться все швидко встигнути, бо не знаєш, що буде завтра. Максимальна концентрація, довіра акторів до режисера, довіра режисера до акторів, неймовірна команда. Все як завжди в роботі з Іваном Уривським – в любові і співтворчості».

Ренат Сєттаров
Ренат Сєттаров

І додає: «Шекспір – вічний, неймовірний автор, у якого знаходимо безліч паралелей із сучасністю. «Макбет» є дуже важливою виставою в нинішній час та пересторогою суспільству. Тиранія, деспотизм і жага необмеженої влади не мають шкали вимірювання; неможливо визначити, хто гірший – Макбет чи Калігула. Навіть найменше зло залишається злом. І чим довше воно безкарне, тим більше розростається».

У своїй постановці Уривський помітно скоротив кількість персонажів шекспірівської п’єси. Це дозволяє сконцентрувати увагу на сутності ключових образів: Макбета (Акмал Гурєзов, Олександр Рудинський) і його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдуфа (Ренат Сєттаров, Роман Ясіновський) і Малколма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).

Поступово Макбет і його дружина стають страшнішими за будь-яких демонів. Їхні стосунки просякнуті підступністю та жорстокістю, які витісняють любов. Зрештою, не так важливо, хто виявився слабшим чи мав більші амбіції, – руки у крові залишаються і в злочинця, і в його спільників.

Актор Ренат Сєттаров – виконавець ролі Макдуфа, який першим запідозрив Макбета у вбивстві, каже: «Інколи треба нагадувати, і розуміти, що ніхто не безсмертний; що за все скоєне треба буде згодом відповісти». Для актора роль Макдуфа є підтвердженням істини: на кожну силу знайдеться інша, потужніша.

ПОСТАНОВКА «МАКБЕТ» ЛЕСЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ

У Національному театрі імені Івана Франка нову постановку «Макбета» розглядають як продовження дослідження людської природи сценічними засобами. Сто років тому, у 1924-му, першу масштабну українську постановку цієї трагедії Шекспіра в театрі «Березіль» створив видатний режисер-авангардист Лесь Курбас.

Театрознавиця Ганна Веселовська. Фото надане співрозмовницею.
Театрознавиця Ганна Веселовська. Фото надане співрозмовницею.

Театрознавиця, докторка мистецтвознавства Ганна Веселовська розповідає, що «створення вистав за п’єсами, знайомими попереднім поколінням глядачів, є способом актуалізувати важливі події минулого». За її словами, постановки «Макбета» Леся Курбаса та Івана Уривського дуже різняться – через 100 років це зовсім інший театр. «Але важливо демонструвати цю тяглість. Подібна практика існує і в інших театральних культурах: кожне нове покоління режисерів звертається до класичної п’єси, пропонуючи власне бачення тексту».

Вона зауважує, що більшість глядачів не йде на виставу з підручником з історії театру. «Проте важливою є можливість нагадати про знакові для української культури імена: 100 років тому «Макбета» ставив Лесь Курбас, сьогодні — Іван Уривський».

«Коли розповідь про новаторство Леся Курбаса у 1920-х роках доповнюється сучасною візуалізацією — виставою Уривського, — знання глядача стають предметнішими: про історію театру в Києві, його репертуар, режисерів та акторів. Це допомагає наблизитися до епохи, яку тоталітарний радянський режим намагався стерти з пам’яті українців та світу», – каже пані Ганна.

Фінальна сцена вистави
Фінальна сцена вистави “Макбет” Леся Курбаса.

Лесь Курбас вперше зрежисував «Макбета» і зіграв у ньому головну роль ще у 1920 році в мандрівному театрі, який показував цю виставу у Білій Церкві на Київщині. А згодом, у 1924 році, створив масштабну постановку в «Березолі», де вже сам не грав. На двомовному (українською та англійською) сайті «Open Kurbas: цифрова колекція» — https://openkurbas.org/, створеному Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України, серед оцифрованих 12 тисяч музейних предметів можна почитати анкети глядачів постановки «Макбет», які дивилися виставу 14 листопада 1924 року. Свої враження залишили, зокрема, вчитель, працівниця готелю, студент, слюсар, переписувач.

Вистава Курбаса 1924 року складалася з 5 дій і виразно демонструвала крах особистості в боротьбі за трон театральними засобами. Сценографію та костюми створив Вадим Меллер — художник-кубофутурист, засновник конструктивізму в українському театральному мистецтві. На сцені було задіяно понад 30 персонажів, не враховуючи учасників масових сцен. Дійство набувало рис політичного фарсу, позбавляючи героїв величі та формуючи до них іронічне ставлення.

ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ

Хоча Іван Уривський залишив лише «скелет» відомої п’єси, через 100 років після Леся Курбаса він демонструє дуже цікавий підхід до тексту, зазначає Ганна Веселовська. «Мене абсолютно не бентежить те, що глядачам показують тільки одну лінію із твору Шекспіра. Коли люди у побутовому середовищі роблять такий закид, то я ставлю собі запитання: невже всі читали трагедію «Макбет» і детально її знають?», – пояснює театрознавиця.

На її думку, ця вистава – погляд на проблеми комунікації, але не стільки між людьми, скільки між людиною і технологіями. Це надзвичайно актуально сьогодні, в епоху роботизації, штучного інтелекту та інформаційних воєн. Адже в повсякденному житті ми взаємодіємо з безліччю пристроїв, часто не усвідомлюючи, яку роль їм відводить хтось невидимий.

Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського
Вистава «Макбет» за п’єсою Шекспіра в постановці режисера Івана Уривського

«Містична роль у постановці «Макбету» Уривського відведена технологічним засобам – це сучасно. Проте такий аспект не відкидає розмови про морально-етичні принципи, дію людського фактору та потребу людей зберігати в собі все людське», – резюмує Ганна Веселовська.

Валентина Самченко. Київ

Фото Юлії Вебер надані Театром Франка та з сайту «Open Kurbas: цифрова колекція»



Джерело

Події

У Києві відкрили виставку до 100-річчя трагічної загибелі Симона Петлюри

Published

on


У столиці представили масштабний виставковий проєкт “Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри” з унікальними артефактами доби Української Народної Республіки.

Виставку відкрили у Національному музеї історії України, повідомляє Укрінформ.

Виставку приурочено до 100-х роковин трагічної загибелі видатного українського державного, військового й політичного діяча, очільника Директорії УНР та головного отамана Армії УНР Симона Петлюри.

На виставці можна побачити понад 200 артефактів, які ілюструють перебіг визвольних змагань першої чверті 20 століття. Більшість експонатів представлено в незалежній Україні вперше.

«Сьогодні як ніколи актуально представляти і показувати виставкові проєкти, які відкривають ту правду, що була прихована багато років. Ця виставка є важливою для осмислення факторів та обставин, які призвели сто років тому до цієї трагедії. Проєкт також є вкрай актуальним з огляду на те, що вчора Росія здійснила варварський наступ на нашу культурну спадщину, на наші музейні інституції», – сказала генеральна директорка Національного музею історії України Олена Земляна.

Експозиція сформована з експонатів колекції Військово-історичного музею та архіву Української вільної академії наук (УВАН) у Канаді. Українська еміграція десятиліттями зберігала їх для того, щоб передати Україні після відновлення незалежності. Відповідно до «Заповіту» засновників Військового музею колекція надійшла до Національного музею історії України.

«За заповітом їх мали передати, коли Україна стане дійсно незалежною. Я вважаю, зараз, у 2026 році, ми можемо вже сказати, що здобули цю незалежність – ми стали суб’єктом на міжнародній арені, а весь світ знає, хто такі українці і де знаходиться Україна. Це надважливо», – зазначив голова правління фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук.

За підтримки фундації було обладнано спеціальний виставковий простір та створено виставку «Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри», що діятиме в музеї на постійній основі.

На виставці представлено особисті речі видатних військових і політичних діячів доби Української революції 1917–1921 років, зокрема друкарська машинка «Корона», що належала Симону Петлюрі, старшинський багнет генерал-хорунжого Армії УНР Володимира Сальського, деталі одностроїв лідерів ОУН Євгена Коновальця та Андрія Мельника.

«Пишаємося нашою історією й цими людьми, їхніми здобутками, прагненнями та їхньою боротьбою. Дякуємо людям, які зберегли ці сакральні речі для наступних поколінь. У свою чергу СБУ, інші Сили безпеки та оборони докладатимуть максимум зусиль, щоб бути достойними їхньої пам’яті та боротьби. Ми будемо проводити операції, бити ворога, випалювати його з нашої землі, здобуваючи очікувану перемогу», – пообіцяв очільник Служби безпеки України Євген Хмара.

Читайте також: Лідеру ОУН Мельнику посмертно присвоїли звання почесного громадянина Івано-Франківська

Особливе місце в експозиції посідають бойові знамена Армії УНР, як-от прапор штандарт 2-го Уманського полку Кінних Запорожців «На смерть за Україну», а також військові нагороди, стрілецькі поштівки, оригінальні світлини Армії УНР тощо.

«Більшість наших цінностей десь розкидана по світу, особливо багато вкрадено нашими ворогами, і ми ще, можливо, колись повернемо це і з Москви, і з Петербурга. Але те, що повертається з інших країн світу, це також для нас дуже важливо і, власне, доповнює ту велику українську історію, той героїчний шлях», – зазначив директор Дипломатичної академії України Ігор Осташ.

Нині українці відстоюють свою незалежність у збройній боротьбі з тим же ворогом, що й 100 років тому. Виставка «Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри» демонструє тяглість цієї боротьби та має глибоке символічне значення для спадкоємців справи Симона Петлюри та інших борців за незалежність України.

«Такі моменти пам’яті й заходи надзвичайно важливі для нашої країни й людей – щоб ми пам’ятали, що ці воїни, які були закатовані радянськими негідниками, виконували задачі, щоб наша Україна була сильна, незалежна і процвітаюча. Задача сьогоднішніх Сил оборони – продовжити їхню роботу та завершити їхню справу», – наголосив командувач Національної гвардії Олександр Півненко.

Національний банк випустив і представив на виставці пам’ятну монету із серії «Видатні особистості України» до 100-річчя дня пам’яті Симона Петлюри.

«На монеті немає жодного випадкового елементу. Ви побачите тут гілку, яка прикрашала френч Симона Петлюри, шеврон нарукавний, а саме він запровадив в українській армії шеврони як частину однострою. Ви побачите тут символіку УНР, тяглість тих історичних подій. Сьогодення також закарбоване в цій монеті, як і пам’ять про Симона Петлюру. Для мене честь сьогодні подарувати перший екземпляр цієї монети для експонування в музеї», – сказав голова Національного банку України Андрій Пишний.

Тим часом в Інституті національної пам’яті виступають за повернення останків Симона Петлюри в Україну та встановлення йому пам’ятника у Києві.







У Києві відкрили виставку до 100-річчя трагічної загибелі Симона Петлюри / Фото: Геннадій Мінченко. Укрінформ

1 / 10

«Петлюра має бути повернутий в Україну. Ми маємо повернути їх усіх. І в сто років від дня вбивства Петлюри є два пункти, які має виконати держава, – перевірити слідство, яке було навколо Петлюри після його вбивства. А друге – у Києві й досі немає пам’ятника Петлюрі», – звернув увагу директор Інститут національної пам’яті України Олександр Алфьоров.

До загального огляду виставка “Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри” відкривається 26 травня.

Як повідомляв Укрінформ, у травні в Україні тривають заходи до 100-х роковин трагічної загибелі Симона Петлюри, лідера Української революції 1917-1921 років.

Симона Петлюру було вбито 25 травня 1926 року в еміграції у Парижі, як вважають, радянським агентом.



Джерело

Continue Reading

Події

У Хмельницькому пройде перший фестиваль ветеранських театрів

Published

on


У Хмельницькому 29-31 травня пройде перший фестиваль ветеранських театрів «Veteran Art Festival».

Про це повідомляє Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Старицького, передає Укрінформ.

«29-31 травня Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Старицького стане головною сценою для першого фестивалю ветеранських театрів. Фестиваль має на меті підтримку творчої самореалізації ветеранів, розвиток ветеранського театрального руху в Україні та створення відкритого культурного простору для діалогу між суспільством і ветеранською спільнотою», – ідеться у повідомленні.

У межах фестивалю 29 травня відбудеться показ театрального колажу «НАСскрізь».

30 травня будуть показані вистава-проєкт «А й правда, крилатим ґрунту не треба…» від Вінницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Садовського, драматична хроніка надії «У пошуках Афіни» Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка та документальна вистава «Я не покинув Україну» Рівненського академічного українського музично-драматичного театру.

Читайте також: У Києві відбулася прем’єра вистави про театр «Березіль» і Леся Курбаса

31 травня театр «TeatrONE» покаже виставу-стендап «Боятися немає сенсу», Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. т Шевченка та ветеранська спільнота «Серцевір» запрошують на трагікомедію «Синки», а Театр ветеранів готує звукову медитацію «Раздуплісь, галава».

Як повідомляв Укрінформ, в Одесі до Дня слов’янської писемності провели фестиваль болгарської культури.

Фото: Wikipedia/Bogdan02



Джерело

Continue Reading

Події

Україна закликала держави-члени ЮНЕСКО задіяти всі міжнародні інструменти, щоб примусити РФ зупинити терор

Published

on



Як передає Укрінформ, відповідний коментар оприлюднений на сторінці Міністерства закордонних справ України у Фейсбуці.

“Національна комісія України у справах ЮНЕСКО висловлює рішучий протест та категорично засуджує черговий масований ракетно-дроновий удар Російської Федерації по Києву в ніч проти 24 травня 2026 року. Цей спланований акт терору був спрямований проти історичного та культурного ядра української столиці”, – заявили в МЗС.

Російська Федерація систематично веде війну не лише проти українського народу, але й проти української культури, історичної пам’яті та світової культурної спадщини, підкреслили у відомстві.

Як заявили в МЗС, Росія свідомо намагається стерти українську ідентичність, підтвердженням чого є суттєві руйнування та пошкодження провідних інституцій культури, науки та освіти, зокрема:

– Національного художнього музею України;

– Українського дому;

– Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України та його унікальних книгосховищ;

– Київської опери (Київського муніципального академічного театру опери та балету);

– Національної музичної академії України;

– Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби КНУ ім. Т. Шевченка;

– Національної філармонії України;

– Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого;

– Малої опери в Києві.

Читайте також: У Києві через масовану атаку пошкоджений Інститут літератури НАН України

“Абсолютним проявом варварства, що переходить межу людської моралі, став руйнівний удар по Національному музею “Чорнобиль”. Російські терористи знищили безцінні історичні свідчення та артефакти найбільшої техногенної катастрофи XX століття всього за місяць після того, як музей було модернізовано до 40-х роковин трагедії”, – заявили в МЗС.

Як підкреслили у відомстві, “особливий цинізм цього злочину полягає в тому, що Росія здійснила його невдовзі після ухвалення у квітні 2026 року рішення 224-ї сесії Виконавчої ради ЮНЕСКО “40 років Чорнобильської катастрофи: вшанування та винесені уроки”. Держава-терорист вкотре відкрито продемонструвала світові свою зневагу до міжнародного права, людської пам’яті та світових інституцій”.

Станом на 24 травня 2026 року, поінформували в МЗС, Росія вже знищила або пошкодила 1 783 об’єкти культурної спадщини і 2 540 об’єктів культурної інфраструктури по всій Україні.

“Це не супутні втрати війни – це свідома, системна державна політика РФ, яка має всі ознаки культурного геноциду українського народу, – підкреслили в МЗС.

“Ми закликаємо Генерального директора ЮНЕСКО, її відповідні органи та держави-члени Організації негайно задіяти всі наявні міжнародні інструменти, жорсткі механізми та процедури для примусу РФ до зупинення терору. Держава, яка нищить світову спадщину, не має права перебувати у цивілізованих міжнародних інституціях. Як свідчить історія, політика умиротворення агресорів лише заохочує їх до нових злочинів, зокрема проти культури”, – заявили у відомстві.

У МЗС закликали ЮНЕСКО:

– надати публічну та принципову оцінку російській атаці на Київ і ніч на 24 травня 2026 року та її наслідкам для культурної, освітньої і наукової сфери України;

– сприяти фіксації та документуванню пошкоджень культурних і освітніх об’єктів;

– посилити міжнародні механізми захисту української культурної спадщини та підтримки постраждалих установ;

– розглянути питання посилення відповідальності Російської Федерації за систематичне знищення культурної спадщини України, що має ознаки воєнних злочинів.

Читайте також: Близько 40% експонатів музею «Чорнобиль» безповоротно втрачені через російську атакуМВС

“Росія буде притягнута до відповідальності, а всі воєнні злочинці – від замовників у Кремлі до виконавців на місцях – понесуть суворе покарання за замах на українську та світову культуру”, – заявили в МЗС.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві внаслідок масованої російської атаки уночі 24 травня пошкоджень зазнали сім провідних культурних інституцій, а також приміщення Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка Національної академії наук України і корпус Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Крім того, зазнала пошкоджень низка історичних будівель і пам’яток архітектури Києва.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.