Суспільство
«Візьміть, будь ласка, це для вас» – як працює мережа, що збирає гроші на синьо-жовтих стрічках
Не перший рік на людних вулицях міст вам можуть запропонувати стрічку на руку втридорога. Як працює ця «схема»?
«Візьміть, будь ласка, це для вас – подарунок. Пов’яжу сюди на ручку… дивіться, як красиво. Я студентка, то буду вдячна за підтримку». «Я збираю кошти на пікап для брата, він на фронті, а стрічка буде вам як вдячність…» – ці фрази чули багато мешканців та гостей у центрі великих міст.
Київ, Львів, Одеса, там, де багато перехожих і туристів, працюють переважно дівчата, які нав’язливо пропонують «безкоштовну» синьо-жовту стрічку, а потім наполегливо вимагають за неї гроші, – чи то для оплати начання, чи для інших благородних потреб.
Те, що виглядає як патріотична підтримка або благодійність, – організований бізнес із усіма атрибутами мережі: адміністратори, «офіс», інструкції й система мотивації працівниць. Розслідування журналістів проєкту «Вголос», які інтергрувались у цю схему показує: те, що називають «роботою для студентів», часто має ознаки шахрайства, працює не перший рік і поки не збирається зникати, «як роса на сонці».
СХЕМА НА ВУЛИЦЯХ: ЯК «ПРАЦЮЄ» СТРІЧКА
Сценарій приблизно однаковий: до перехожого підходить одна дівчина, пропонує пов’язати стрічку «на знак підтримки», називає себе студенткою або переселенкою, дякує за «підтримку». Поки людина погоджується, поруч з’являються ще одна-дві «товарки», які підсилюють психологічний тиск, вони починають жалітися, апелювати до емоцій, натякати, що «це на навчання», «це для брата на фронті» або що «це спільна акція». Якщо людина відмовляється – стрічку часто просто знімають, інколи з образами, що дуже неприємно для перехожих.
Ціна «за підтримку» формально не називається: звучить «дай скільки не шкода», але на практиці діє внутрішній мінімум і цільова планка. У мережі, яку описали журналісти, менш як 40 гривень брати заборонено; іноді дівчата наполегливо вимагають сотні гривень і навіть більше.
ПІД ПРИКРИТТЯМ: ЖУРНАЛІСТИ ВСЕРЕДИНІ СХЕМИ
Авторка розслідування влаштувалася «на роботу» до однієї з таких груп і пройшла повний цикл: від співбесіди до першої зміни на вулиці та повернення в «офіс» для здачі каси. Адміністраторка, яка проводила співбесіду, показала, що робота має чітку організацію: «офіс» у центрі міста, інструктаж, графіки, точки, де можна безперешкодно працювати і система обліку грошей. Кожна зміна триває кілька годин, працівниці зазвичай працюють «в парі», отримують для роздачі фіксовану кількість стрічок і мають здавати виручку – справжнісінька касова дисципліна в тіні.
В офісі такої «роботи для студентів» журналістка помітила «атрибути» підпільного бізнесу: зошити для обліку виручки, «правила гри», мотиваційні премії (наприклад, найкращій зі збору коштів обіцяли новий iPhone) і навіть розмови про те, як «добивати» людей на кошти у конкретні дні. Адміністраторка прямо наказувала: «Добийте тих людей, бо вони вчора збудилися», – і вказувала на табличку з графіками та «точками продажу». Така системність робить схему ефективною – і важко помітною для контролюючих органів.
Журналісти уточнили і фінансові аспекти: стрічка у гуртовому продажі нині коштує небагато – від 7 до 12 гривень за метр; шматок для руки в середньому обходиться приблизно в 4 гривні. Натомість дівчата «збирають» десятки або сотні гривень від одного перехожого. За день одна працівниця може зробити касу в кілька тисяч гривень; частина виручки здається в «касу» (за схемою 50/50), решта – її. У журналістки за перший день сумарний заробіток становив 880 гривень, з яких половина пішла в касу.
Отже, маржа величезна: собівартість символічної стрічки кілька гривень, а щоденна виручка окремих «точок» значно вища, і, звісно, «без урахування податків». Якщо такі мережі працюють одночасно в кількох містах і роками, загальні обороти можуть бути значними. За словами авторів розслідування, мережа існує вже близько восьми років і за цей час накопичилося багато скарг від перехожих.
ІСТОРІЇ, ЯКІ НЕ ПОТРАПЛЯТЬ В ПОЛІЦІЮ
Укрінформ поспілкувався з кількома «жертвами» подібної схеми. Скажімо, Сергій (прізвище та ім’я чоловік просив не називати) потрапив на гачок ще військовослужбовцем, то ж тоді стежити за новітніми схематозами не мав часу і можливості. Він мав відрядження до міста Лева, де біля вокзалу до нього підійшла «приємна така чорнявка, дуже мила дівчинка». Вона подякувала Сергієві за службу і запропонувала пов’язати стрічку на руку. А вже, розговорившись, розказала про брата, який, мовляв, теж на східному фронті і вона шукає можливості зібрати йому «на корча». «Мені навіть нічого не здалось підозрілим, я просто витягнув гроші і віддав їй». Сергій і досі сподівається, що це була справжня історія, і що його 2 тисячі таки допомогли придбати потрібну техніку. Вже згодом, за словами Сергія, він побачив «в миру» окремі точки в Києві, де постійно «працюють» продавці стрічок. Втім, чоловік не збирається звертатись про правохоронців. «Сам винен», – каже. Але все ж, каже, що сподівається на те, що це не був «розводняк».
Мар’яна М. разом із подругою саме прогулювались центром Києва. До них підбігла усміхнена дівчина і одразу запропонувала стрічку на руку. Мар’яна простягла руку, бо думала, що це просто волонтерська акція. «Мені не складно ж, нехай буде». Але співрозмовниця, пов’язуючи стрічку одразу почала говорити про навчання і що це нагода допомогти їй у скрутний час. «Мені було незручно, адже це стрічка, національний символ, нас в школі вчили не викидати, берегти. Ну і якось відмовляти було не дуже зручно». То ж Мар’яна запропонувала 50 гривень. Співрозмовниця почала тиснути, що це маленький донат, що навіть морозиво зараз коштує дороже, що вони ж розуміють, як воно – вчитись і шукати кошти. То ж Мар’яна розсталася із 200 гривнями. А вже після розмови зрозуміла, що це щось не дуже легальне. «Нас оточили дівчата і навперебій говорили, що це добра справа, що ми молодці, що треба підтримувати один одного і що на благодійність не варто шкодувати грошей».
МІЖ ЗАКОНОМ І СОВІСТЮ: «СІРА ЗОНА» СТРІЧКОВОЇ БЛАГОДІЙНОСТІ
Юристи, з якими поспілкувався Укрінформ, визнають: ситуація з «вуличними стрічками» справді складна для однозначної правової оцінки. Формально тут немає прямого шахрайства – адже немає примусу й жодних фальшивих документів чи підроблених історій про «збір на ЗСУ». Проте є маніпуляція, що грає на емоціях і довірі.
«Шахрайство – це введення в оману, – пояснює один із юристів. – Але питання в тому, чи розуміє людина, який товар отримує. Якщо вона має реалістичні очікування – бачить стрічку, розуміє, що це не офіційний збір, і все одно добровільно дає кошти, то юридично тут немає складу злочину. Хіба що розглядати це як нелегальну роздрібну торгівлю – тоді це питання до податкової».
Фактично, схема існує на стику між комерцією та благодійністю. До речі, кураторка такої схеми мала документи як підприємець із правом торгівлі, то ж спробуй «підкопатись». Якщо дівчата кажуть, що «збирають на навчання» або «на допомогу братові», а люди віддають гроші добровільно, це потрапляє до великої «сірої зони» – не цілком законної, але й не явно кримінальної.
Юристи визнають: ефективних правових механізмів для протидії цьому немає. «Це дуже прикра ситуація, яку поки що можна долати лише розголосом, – каже правниця, з якою говорили журналісти. – Бо навіть якщо очевидно, що схему побудовано на маніпуляції, вона не порушує закон безпосередньо. Це радше етична, ніж юридична проблема». «Ви молодці, що говорите про це», – сказав один із юристів і додав: «Тут поки сліпа зона для нас».
Найголовніше, що спрацьовує у цій сірій зоні напівтіні – національна символіка. Саме вона стає больовою точкою, через яку багато кому не вдається вислизнути з рук нав’язливих торговців. Саме тиск на патріотичних почуттях і навіть почуттях провини спрацьовує у цій гримучій комбінації.
Люди, які щиро реагують на українські символи, хочуть підтримати когось чи щось справжнє. А натомість стають частиною тіньового бізнесу, який паразитує на довірі та почутті солідарності. І поки держава не має дієвого інструменту, щоб розмежувати справжню благодійність від фальшивої, єдине, що може спрацювати, – публічність і небайдужість самих громадян.
Саме тому важливо розуміти, є чудова альтернатива «не влипнути» у такий схематоз на ваших емоціях, – 200 чи 500, чи кілька тисяч гривень «відкупного» можна цілком легально віддати в організації, які викликають довіру. Вміти протистояти і таким схемам – це навички життя в сучасних умовах. Пов’язана стрічка у вас на зап’ясті не індульгенція, а схема.
ПСИХОЛОГИ ПОЯСНЮЮТЬ, ЯКІ МЕХАНІЗМИ ЗАПУСКАЮТЬ «ПРОДАВЦІ СТРІЧОК»
У першу чергу спрацьовує патріотичний та сильний емоційний тригер. Рідний символ на руці апелює до почуття національної належності – люди хочуть «бути своїми» і не образити того, хто просить. Це соромно відмовляти. Але не соромно відмовитись, якщо ви пам’ятаєте про те, що є чимало ініціатив, які чекають на вашу підтримку, і вони не будуть кидатись на вас із тиском на почуття провини.
Соціальний тиск і раптовість. Зазвичай продавці підходять швидко, спрацьовує ефект несподіванки, діють у парі чи трійці – складніше ввічливо відмовити двом чи трьом. Найкраще, що ви можете зробити – не зупинятись, не говорити, не пояснювати.
Інформаційне прикриття. Заяви про «навчання», «пікап для брата на фронті» чи «збір для ЗСУ» викликають довіру. Коли ці розповіді не перевіряються, довіра перетворюється на джерело для експлуатації.
Ще рік тому у великих містах працювали схеми зі збору коштів на вулицях. Пригадуєте одягнених у військову форму хлопців, які під музику і у прозорі коробки збирали пожертви для потреб ЗСУ? Точкові спроби подолати і зупинити цю схему не працювали, – з однієї станції метро вони перебирались на іншу і так тривало досить довго. І лише голосні рейди поліції та чинних військових змогли покласти край такому ошуканству. Нав’язлива торгівля національної символікою працює саме тому, що поки до неї не дійшли руки усіх небайдужих. А вже пора, здається.
Синьо-жовта стрічка, як символ, є простою і сильною формою висловлення підтримки – і це робить її вразливою до експлуатації. Коли емоційний символ перетворюють на інструмент заробітку, це підкопує довіру до вуличної благодійності і завдає шкоди репутації міст.
І справа не в окремих «нахабних» випадках, а в організованій схемі з офісами, адміністраторами та чітким алгоритмом дій. Міста, правоохоронці і самі громадяни мають працювати разом, щоб не дозволити патріотичним символам стати приводом для шахрайства.
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото з відкритих джерел.
Суспільство
За час повномасштабної війни росіяни атакували 400 відділень «Нової пошти»
Армія РФ знищила сотні об’єктів компанії «Нова пошта» та вбила понад 20 працівників.
Про це Укрінформу розповів GR-директор Nova Global Денис Базілевич.
Від початку повномасштабного вторгнення загинули 249 новопоштовців, серед них 22 цивільних і 227 військових (мобілізованих).
«Найбільша втрата — життя наших колег», – підкреслив Базілевич.
За час повномасштабної війни, за його даними, понад 400 терміналів, депо та відділень «Нової пошти» було пошкоджено або зруйновано. Усі об’єкти відновлюються. Вартість відновлення логістичної інфраструктури «Нової пошти» перевищила 800 мільйонів гривень. Дуже активно працює лінія мобільних відділень для того, щоб забезпечити стійкість, щоб функції і сервіси продовжили надаватися нашим громадянам, – сказав представник компанії.
У цьому контексті він згадав німецьке Товариство міжнародної співпраці GIZ, яке надає підтримку запуску мобільних відділень, будівництва укриттів, адже головне – це безпека, насамперед персоналу. Заходи безпеки, зокрема, будівництво захисних споруд, терміналів за високими стандартами, яких не було раніше, мінімізують втрати.
Від початку повномасштабної агресії було знищено 138 тисяч посилок, загальні збитки перевищують 3 мільярди гривень. Базілевич при цьому підкреслив, що для відшкодування, страхових компенсацій (в сумі, яка визначається тим, хто відправляє посилку) не використовується жодних зовнішніх ресурсів, усе в рамках ресурсу компанії. І лише зараз запускається механізм міжнародного страхування.
GR-директор також навів такі дані: станом на середину грудня цього року загальна кількість точок сервісу «Нової пошти» в Україні становить 47 651, із них: відділення – 14 679, поштомати – 32 972. В Україні в «Новій пошті» працює понад 30 тисяч працівників. У Європі мережа компанії охоплює 16-ть країн та 87 663 точки сервісу, серед яких 234 власні відділення.
Базілевичтакож розповів, що компанія є учасником програми Ukraine Facility, через Європейський банк реконструкції та розвитку (ЕBRD) вона отримує кредитування на пільгових умовах, які доступні для українського бізнесу на сьогодні. Минулого року це було 50 мільйонів євро, наразі ведуться перемовини на новий 2026 рік, поінформував GR-директор. Він акцентував, що це дуже важливий внесок європейської спільноти з підтримки приватних українських підприємств критичної інфраструктури.
Як повідомлялось, раніше цього тижня стало відомо, що через безпекову ситуацію, пов’язану з наближенням фронту, компанія «Нова пошта» закриває відділення у Святогірську на Донеччині.
Суспільство
Перевізникам пояснили, як об’їхати пошкоджені шляхи на Одещині Анонси
Міністерство розвитку громад та територій повідомило, що наразі у зв’язку з російською атакою поблизу населеного пункту Маяки тимчасово призупинено рух трасою “Одеса – Рені”.
Як пояснили в міністерстві, це означає, що рух до пунктів пропуску та до населених пунктів в західній частині Одеської області наразі не здійснюється.
Зокрема станом на вечір 20 грудня рух був перекритий до таких пунктів пропуску:
- “Паланка – Маяки – Удобне”;
- “Рені – Джурджулешти”;
- “Табаки – Мирне”;
- “Виноградівка – Вулканешти”;
- “Малоярославець – Чадир-Лунга 1”;
- “Серпневе – Бесараб’яска”;
- “Нові Трояни – Чадир-Лунга”;
- “Старокозаче – Тудора”;
- “Орлівка – Ісакча”.
Тому для вантажівок та автобусів, яким треба перетнути кордон, наразі доступні: “Мамалига – Крива”, “Сокиряни – Окниця”, “Росошани – Бричень”, “Могилів-Подільський – Отач” – пункти пропуску розташовані у Чернівецькій області та Вінницькій областях. На них Система єЧерга працює на виїзд з України як для вантажних автомобілів, так і для автобусів.
Вантажівкам, які планували перетин кордону через пункти пропуску в Одеській області та перенаправляються на альтернативні пункти, необхідно:
- внести зміни до митної декларації щодо пункту пропуску;
- зареєструватися в Системі єЧерга на необхідний пункт пропуску.
Перевізникам пасажирів, які здійснюють виїзд до Молдови, необхідно обрати відповідний пункт пропуску під час реєстрації в єЧерзі. У разі відсутності дозволу на регулярний маршрут через ці пункти пропуску для реєстрації можна скористатися одноразовим дозволом або бортовим журналом Interbus.
Суспільство
Армія РФ атакувала склад побутової техніки на Одещині (ФОТО)
Армія РФ атакувала склад побутової техніки на Одещині (ФОТО)
Джерело
-
Суспільство1 тиждень agoЯкі суші найсмачніші в Одесі: ТОП-3 доставки ролів Реклама Анонси
-
Одеса6 днів agoЗатори біля Паланки — ситуація на кордоні з Молдовою
-
Одеса1 тиждень agoЛіцензію клініки Odrex в Одесі зупинено — подробиці
-
Усі новини1 тиждень agoРозлучення Наталки Денисенко – акторка розкрила причину
-
Політика1 тиждень agoМирний план США — Україна передала Штатам реакцію на документ
-
Війна1 тиждень agoСирський окреслив ключові зміни — деталі
-
Суспільство1 тиждень agoЗанедбані будівлі та далекі від безбар’єрності тротуари: в якому стані перебуває Дюківський парк Одеси
-
Суспільство7 днів agoСвириденко взяла участь у церемонії запаленні Ханукії у приміщені українського уряду
