Як передає Укрінформ, про це свідчать дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).

«60% респондентів вважають категорично неприйнятним передати під контроль Росії весь Донбас в обмін на гарантії безпеки. Водночас готові на таку поступку – 33% (хоча з них більшість визнають, що це є складною умовою). Ще 7% не змогли визначитися із своєю думкою», – йдеться у дослідженні.

Вказується, що порівняно з квітнем менше українців висловлюють готовність схвалити цей сценарій. Так, у квітні 57% були категорично проти (зараз – 60%), а 36% готові були його схвалити (зараз – 33%).

Під час опитування у респондентів запитували й про ймовірні терміни закінчення війни. Лише 21% українців очікують, що війна завершиться хоча б до кінця цього року. І ще лише 15% очікують на завершення війни хоча б у першій половині 2027 року.

Натомість 45% очікують завершення війни або в другій половині наступного 2027 року або пізніше. Автори дослідження водночас вказують, що, як і раніше, відчутна частка (19%) не має визначеної думки з цього питання.

Опитування провели 20 липня – 3 серпня методом телефонних інтерв’ю у всіх підконтрольних уряду регіонах України, було опитано 974 респонденти.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни, крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Як повідомлялося, КМІС оприлюднив дослідження про довіру Президенту України. Згідно з його даними, Володимиру Зеленському довіряють 55% українців. У травні рівень довіри до глави держави становив 61%.

Фото: opinionua.com

У Миколаєві суд продовжив дію процесуальних обов’язків лікаря-ортопеда, якого разом із колегою-хірургом підозрюють в організації схеми з оформлення фіктивної інвалідності для чоловіків призовного віку.

Про це повідомив Центр публічних розслідувань.

За версією слідства, восени 2025 року лікар-хірург Аркадій Бондарчук, який входив до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування при КНП ММР “Міської лікарні швидкої медичної допомоги”, запропонував чоловіку без законних підстав оформити третю групу інвалідності. Спочатку він вимагав за це 12 тисяч доларів, але згодом погодився на 11 тисяч.

Слідчі вважають, що до реалізації схеми лікар залучив ортопеда-травматолога Захара Ткача. Той мав оформити медичні документи, забезпечити фіктивне лікування у стаціонарі та підготувати направлення на проходження експертного оцінювання. До справи також були залучені інші медики, які внесли до документів неправдиві діагнози.

Окремо слідчі зазначили, що лікар-хірург працює у міській лікарні швидкої медичної допомоги з 2014 року, а лікар-ортопед – з 2017 року.

Після зустрічі лікар отримав другу частину хабаря — шість тисяч доларів. У результаті чоловіку встановили третю групу інвалідності, що дозволяло уникнути мобілізації. Гроші, за версією слідства, лікарі поділили між собою.

Після затримання у квітні 2026 року Ткача взяли під варту, однак він вийшов під заставу понад 1,3 мільйона гривень. Провину лікар не визнав та відмовився від надання показань. Суд продовжив покладені на нього обов’язки до 30 вересня: він має з’являтися за викликом, не залишати Миколаївську область без дозволу, здати закордонний паспорт, носити електронний браслет і не спілкуватися з іншим підозрюваним та свідком. Окремою ухвалою продовжили строк обов’язків, покладених на лікаря-хірурга Бондарчука.

Як писав Інтент, окремим етапом схеми був інструктаж клієнта: перед проходженням комісії його навчали, як симулювати симптоми захворювань. 

Анна Бальчінос

На севере Одесской области, в селе Шершенцы, уже более века работает старинная мельница, история которой началась еще во времена графов, сообщает издание “Одесская жизнь”. Хотя водяное колесо давно перестало вращаться, само сооружение не утратило своего назначения. Здесь и сегодня мелют зерно, производят крупу и масло, а местные жители продолжают беречь традиции, связанные с домашним хлебом и праздничной выпечкой.

Как старинная мельница стала центром жизни целого края?

Село Шершенцы расположено в долине реки Белочи. Именно здесь сохранилась водяная мельница, которая в свое время принадлежала графу Сумарокову-Эльстону. Он владел двумя тысячами гектаров земли и имел 13 мельниц, а сооружение в Шершенцах вошло в историю как “седьмая мельница графа”. В XVIII – XIX веках реку Белочи местные жители называли “Золотой”.

Причиной этому были не драгоценные камни, а зерно – пшеница, рожь и кукуруза, которые обеспечивали работой многочисленные мельницы вдоль реки. Муки хватало не только для окрестных сел, но и для целых уездов. Когда-то к мельнице вела чумацкая дорога. Ежедневно сюда съезжались люди с мешками зерна, образуя длинные очереди из повозок, запряженных волами и лошадьми.

Мельница в Шершенцах / фото “Одесская жизнь”

В те времена мельница была гораздо больше, чем просто местом для помола зерна. Пока работали жернова, крестьяне обсуждали новости, цены, урожай, знакомились и общались. Именно вокруг мельницы развивались пекарни, пивоварни и торговля, а само сооружение фактически стало одним из центров местной жизни.

Почему водяное колесо больше не работает?

По словам заведующего мельницей Григория Бурмистра, в 1960-х годах здание модернизировали. Тогда здесь установили электродвигатели, промышленные валки и другое оборудование, которое работает и сегодня. Само водяное колесо уже не используется. С годами река Белочи обмелела и изменила русло, поэтому мельницу полностью перевели на электроэнергию.

Водяное колесо / фото “Одесская жизнь”

Несмотря на это, историческое сооружение из местного известняка сохранилось. Внутри до сих пор работает оборудование, установленное еще в 1960-х годах. Здесь очищают зерно, калибруют его и перемалывают с помощью целой системы конвейеров и производственных механизмов.

Почему местные жители до сих пор привозят сюда зерно?

Сегодня старинной мельницей занимается общество “Маяк” во главе с Викторией Добрянской. По словам краеведа Людмилы Александровой, сооружение и в дальнейшем служит местным жителям. Владельцы земельных паев приезжают сюда, чтобы смолоть зерно, изготовить крупу или отжать подсолнечное масло.

Это позволяет приобретать собственные продукты дешевле, чем покупать их в магазине. В мельницу приезжают жители Шершенцев, Алексеевки, Загниткова, Котовцев и других окрестных сел. Краевед также рассказывает о старинной народной примете: предки верили, что лучшая мука получается тогда, когда зерно мелют в период цветения яблонь. Впрочем, сейчас мельница работает не каждый день.

Из-за небольшого количества заказов оборудование запускают только тогда, когда собирается достаточно заявок. Обычно это один – два дня в неделю, а чаще всего здесь изготавливают отруби и корма для домашнего скота. В то же время местные хозяйки не отказываются от традиций.

Именно здесь они мелют зерно на муку, из которой пекут пасхальные куличи, свадебные караваи и знаменитый хлеб “на черени”. Этот хлеб входит в перечень элементов нематериального культурного наследия Одесской области.