Одеса
Як війна вплинула на гумор в Одесі – чи можна повернути жарти після війни
Георгій Делієв та Борис Барський на Гуморині в Одесі. Фото: УНІАН/Кравцов Олексій
Одеса — це місто, де гумор завжди був частиною життя. Навіть у найскладніші часи одесити не втрачають здатності жартувати та дарувати радість іншим. Але останніми роками через пандемію та війну традиційні святкування 1 квітня Гуморини перестали проводитися. Чи можливо повернути традицію в повному обсязі та яку роль гумор відіграє в житті українців сьогодні?
Про це журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з директором театру “Маски” Борисом Барським.
Читайте також:
— Що для вас 1 квітня?
— Якщо чесно, я щасливий, що ми маємо таке свято. Я був би щасливий ще більше, якби таких свят було більше в Одесі, як раніше. Ми проводили фестиваль-комедіаду, і він випадав саме на 1 квітня. До нас з’їжджалися коміки, клоуни з усієї земної кулі, 30-35 країн приїжджало. Ми виходили до міста, і це була свобода. Це повітря, яким ти міг дихати на повні груди, посміхатися. До кінця дня у мене боліло обличчя, я вже не міг. Хочу, щоб це все до нас повернулося.
— Незважаючи на війну, ви щоразу щось організовуєте. Чи планується перфоманс цього року?
— Так, першого ми обов’язково вийдемо в місто. Кожен рік ми виходили, навіть під час коронавірусу, обіймалися з усіма, і ніхто не захворів. Цього року теж о першій годині дня обов’язково з’явимось або на Дерибасівській, або у Міському саду. Там буде багато сюрпризів. Про один з них я можу вже сказати. У нас є акція, ми проводимо її в TikTok. Є багато людей, які знаходяться в інших містах, в інших країнах. І вони мають матеріальну можливість придбати квитки в наш театр, але фізично не мають можливості потрапити в нього. А в Одесі є багато людей, які хотіли б прийти в театр, але не мають фінансових можливостей. Нам пишуть, надсилають гроші, ми купуємо ці квитки. І ось 1 квітня ми підемо по Дерибасівській і роздамо ці квитки. І знімати це будемо, тому що потрібно бачити щасливих людей, які отримують маленькі подарунки, навіть маленький, але ковток позитиву. А ми знаємо, як зробити людей щасливими.
— Як ви гадаєте, під час війни наскільки важливим є свято гумору?
— Під час війни, я думаю, загалом будь-який позитив дуже важливий, бо ми живемо у двійковому світі. Є добро, є зло, є чорне, є біле, є день, є ніч. І у нас дуже багато чорного. Останні три роки просто стільки негативу на нас впало. Ми помітили за глядачем, наскільки вони скучили за святом. Тому потрібно хоча б на годину відволіктися від того, що відбувається. І це, я думаю, дуже важливо. Навіть просто згадуючи, наприклад, історію. Під час Другої світової війни їздили бригади, просто виїжджали на фронти. Там були Тарапунька та Штепсель та багато інших. Вони несли радість, трошки вливаючи у серця людей позитив. Це важливо.
— Є приказка, що гумор лікує та продовжує життя. Як ви вважаєте, наскільки це правда?
— Я думав, що це я вигадав. Наш гумор лікує та життя продовжує. Це у нас у кожній рекламній заставці, скрізь звучить. А я ще кажу, що ми вміємо робити людей щасливими. Справді, гумор лікує. Я багато літератури читав із цього приводу. І навіть є такі випадки, коли люди вже в критичному стані, коли ніякої впевненості в тому, що ця людина виживе, але вона раптом починала сама з себе сміятися, і все. І я мав таке. У 1995 році ми знімалися в Москві в партизанському загоні, партизанів грали. Делієв натиснув у машині на гальмо, а ми з Комариком стояли, я перелетів і два ребра зламав. Потім у мене питали за день, чи боляче. Я говорив, що тільки коли сміюсь. Ось сміятися було боляче, а так нічого, нормально.
— Чи змінилося щось у глядачах за три роки?
— Я думаю, що змінилося у кожної людини, яка перебуває тут. Дуже багато людей поїхали. Для них усе трохи не те, вони збоку за цим спостерігають. Я звертаю увагу на глядачів. І я так зрозумів, що ми всі перетворюємось певною мірою на філософів. Починаємо розуміти, що вчора не повернеш, вчора вже немає. А завтра може не настати будь-якої миті. І тому потрібно насолоджуватися кожною миттю. Ми живемо сьогодні, тут, зараз і насолоджуємося миттю. Коли в Одесі були перші вибухи, відразу припинявся продаж у театрі. Ми розуміли, що все, глядачів не буде. Вже день, два, три, а люди ще не йдуть. Зараз ми дивимося: так, бабахнуло 20-го числа, а у нас 22-го чи 23-го спектакль. Я дивлюся, продаж іде. Нормально, люди купують квитки. Значить, вони живуть тут і зараз, сьогодні. Це щасливі люди.
— Як ви вважаєте, чи можна буде повернути клоунаду після війни на вулиці Одеси?
— Я думаю, що так, бо нас підтримували дуже багато людей, які перебувають у інших містах, інших країнах. Ось є Соломея театр у Берліні й ще багато інших дуже хороших друзів. Вони дуже багато донатять грошей і беруть участь, підтримують. Тому я думаю, що це все збережеться.
— Чи є такі друзі, які навпаки відвернулися?
— Є такі, яких я просто стер зі своєї пам’яті, з пам’яті свого телефону. Навіть не хочу про них згадувати. Їх немає, їх не існує.
— Кого б ви запросили на клоунаду після війни першого? Які плани?
— Обов’язково Юджина Чапліна та всіх наших друзів, які приїжджали щороку. Вони обов’язково тут будуть.
— Яким ви бачите майбутнє України після війни?
— Це я на кожній виставі розповідаю, що народ, який не розучився сміятися, перемогти неможливо. Це правда неможливо, оскільки країну захищають троє. Це Інок, Блазень і Воїн. Ось іноки — це наші волонтери, у нас надзвичайно згуртований народ. Найкрасивіші жінки, наймужніші чоловіки. Ось як таку країну можна перемогти? Блазні — це ми. Ми не дамо людям розучитися сміятися. І наші воїни просто незвичайні. Я думаю, що нам пощастило. Й Україна дуже швидко розквітне, якщо отримаємо з них репарації. І всі країни нам допоможуть — а я певен, що вони допоможуть. Прийде ще час, побачите. У мене чуйка краща, ніж у Януковича. Ось настане час, вони ще проситимуться до нас. Навколо нас буде Європейський Союз. А ми будемо в центрі цього раю.
Попри всі випробування, гумор залишається невід’ємною частиною українського духу. Одеса — це не лише місто біля моря, а й столиця сміху, яка готова знову стати осередком радості та свободи. Адже сміх лікує, надихає та дає сили жити. І допоки українці вміють сміятися, їх неможливо перемогти.
Раніше ми писали, про Одесу очима містян, думки розділилися від захоплення до критики. А також про те, як розіграти коханого 1 квітня.
Одеса
Подоляк про покарання за сепаратизм та правила реінтеграції Придністров’я
Білборд у Придністров’ї. Фото ілюстративне: УНІАН
Події 1990 років в Придністров’ї мають стати об’єктом ретельного розслідування, щоб Росія нарешті понесла відповідальність за розв’язані конфлікти. Історична безкарність за вбивства людей на пострадянському просторі створює підґрунтя для нових воєн. Сьогодні єдиним способом зберегти незалежність Республіки Молдова є жорстка відмова від лібералізму у стосунках із сепаратистами.
Про це заявив радник Офісу президента України Михайло Подоляк, повідомляють Новини.LIVE, з посиланням на молдавські ЗМІ.
Реклама
Читайте також:
Відповідальність Росії
Росія повинна відповісти за всі збройні конфлікти, які вона провокувала після розпаду СРСР. Зокрема, потребують розслідування події 1992 року в Придністров’ї, де масові вбивства людей залишилися безкарними.
“Ви не хочете розібратися, що відбувалося в 1992 році в Придністров’ї? А я, наприклад, вважаю, що потрібно розбиратися. І потрібно точно ставити акценти, чому, можливо, було безкарно вбивати людей”, — заявив Михайло Подоляк.
За словами Подоляка, реінтеграція територій Молдови не передбачає обговорення державних законів чи поступок перед тими, хто їх не визнає. Кожна людина має зробити вибір: дотримуватися правил своєї країни або понести юридичну відповідальність.
“Є ваша територія, є ваші правила. Якщо людині не подобаються ваші правила, вона залишає вашу територію. Або юридично в тюрму за колаборацію, або географічно в ту країну, яка їй подобається”, — підкреслив радник Офісу президента України.
Він додав, що будь-яка ліберальність РМ у стосунках із сепаратистськими системами є небезпечною і веде до нових воєн. Незалежність республіки можна зберегти лише через чіткий ультимативний формат.
“Тільки ультимативний формат дозволяє зберегти незалежність і придушити сепаратизм. Не треба гратися і ліберальничати з такими системами. Інакше ви будете мати рано чи пізно великий трагічний конфлікт”, — підсумував Подоляк.
Нагадаємо, ми повідомляли, що у Придністров’ї стався обвал економіки.Одразу кілька ключових показників обвалилися до рівнів, яких регіон не знав із кінця 1990-х.
Також ми писали, що Кишинів назвав дві умови реінтеграції Придністров’я. Йдеться про збереження суверенітету країни та незмінний курс на Європейський Союз.
Одеса
Ціни на фрукти на базарі Черемушки в Одесі
Жінка купує фрукти. Фото: Новини.LIVE
Фруктові ряди на одеському базарі Черемушки взимку майже повністю залежать від імпорту. Саме закордонні поставки формують асортимент і ціни. Вартість фруктів зростає через багато факторів. Попри це, одесити продовжують купувати фрукти, але дедалі частіше обирають найдоступніші позиції.
Про це та які ціни на ринку Черемушки в Одесі журналістам Новини.LIVE розповіли продавці.
Реклама
Читайте також:
Ціни на базарі
На прилавках базару Черемушки зараз переважають фрукти з Іспанії, Туреччини, Ізраїлю та Сирії. Продавці кажуть, що ціна взимку — це насамперед логістика й витрати на доставку. Коли шлях товару ускладнюється, його вартість одразу зростає. Покупці це відчувають, тому беруть менше.
Вартість фруктів:
- Апельсини (Іспанія) — 180 грн/кг
- Банани — 120 грн/кг
- Мандарини (Ізраїль) — 250 грн/кг
- Мандарини (Іспанія) — 200 грн/кг
- Мандарини (Туреччина) — 120 грн/кг
- Лимони (Іспанія) — 160 грн/кг
- Ківі — 180 грн/кг
- Гранати (Сирія) — 200 грн/кг
- Груші — 130 грн/кг
- Яблука — 50–70 грн/кг
Попит та проблеми з логістикою
Попит, за словами продавців, тримається на фруктах, які можуть довго зберігатися. Саме тому люди частіше беруть яблука, банани та мандарини. Навіть за високих цін базар не порожніє, адже для багатьох це місце, де можна отримати пораду і купити рівно стільки, скільки потрібно.
Продавчиня Лариса пояснює, що у вартість фруктів закладені не лише імпорт і сезонність. Велику роль відіграють витрати на пальне, генератори, оплату праці та доставку, черги на кордонах і затримки через тривоги. За її словами, покупців на ринку менше не стає, змінюються лише обсяги покупок.
“Ви ж розумієте, якщо в них проблеми, вони, як і ми, працюють на генераторах. Пальне дороге, машини коштують грошей, людям треба платити. Але люди все одно ходять на базар, бо тут пояснять, покажуть і допоможуть вибрати те, що потрібно”, — розповіла продавчиня.
Нагадаємо, ми повідомляли про те, що місцеві овочі на одеських базарах дорожчі за імпортні. Найпомітніше це відчутно на тепличній продукції українського виробництва. Місцеві продукти при таких умовах фактично “не виживають”.
Також ми писали про те, що в Одесі на ринках здорочало м’ясо курки та качки. головна причина зміни ціни — зростання вартості зерна. Корма дорожчають, а це одразу впливає на собівартість м’яса.
Одеса
Одеські новачки масово провалюють співбесіди через ці помилки
Дівчата на вулиці. Фото ілюстративне: Новини.LIVE
Перший крок у кар’єрі для молодого одесита часто нагадує прогулянку по мінному полю або спробу купити свіжу рибу на Привозі без торгу. Новачки часто фокусуються на власних переживаннях і забувають про базові правила гри, які диктує сучасний ринок праці. Навіть якщо ваше резюме виглядає солідно, воно не врятує ситуацію, якщо припуститися критичних помилок під час безпосереднього спілкування з роботодавцем.
Новини.LIVE зібрали п’ять головних промахів, які стають причиною миттєвої відмови кандидату без досвіду.
Реклама
Читайте також:
Підготовка до співбесіди
Найбільша проблема багатьох початківців в Одесі — це прихід на зустріч “з чистого листа”. Коли кандидат не знає, чим саме займається компанія, він виглядає як випадковий турист на Дерибасівській, а не майбутній колега. Це демонструє байдужість та повну відсутність мотивації. Роботодавець хоче бачити людину, яка розуміє цінність продукту та готова стати частиною команди, а не просто отримувати зарплатню за відсиджений час. Достатньо виділити один вечір, щоб вивчити сайт компанії та останні новини про її діяльність, щоб не “робити нерви” ні собі, ні рекрутеру.
Пунктуальність новачка
Запізнення на першу зустріч — це майже стовідсотковий “квиток в один кінець”. Навіть якщо причина здається вам логічною, роботодавець бачить у цьому неорганізованість. Проте прийти за годину до початку — теж погана ідея, адже це створює дискомфорт для працівників офісу. Золоте правило: бути на місці за 5–10 хвилин, щоб встигнути перевести подих і налаштуватися на хвилю успіху.
Питання про зарплату та бонуси
Звісно, ми всі працюємо за гроші, і фінансова винагорода є головним двигуном праці, але починати знайомство з питання про бонуси — стратегічна помилка. Новачок має спочатку “продати” свої вміння та потенціал, а вже потім обговорювати ціну питання. Коли людина ще нічого не запропонувала компанії, але вже вимагає премії та безкоштовну каву, це викликає лише роздратування. Спершу покажіть, чому саме ви потрібні цій команді, станьте для них незамінним фахівцем, і тоді розмова про гроші пройде набагато успішніше для вашого гаманця.
Брехня про навички
Молоді спеціалісти часто грішать тим, що приписують собі навички, якими не володіють, сподіваючись на “авось”. В епоху швидкої перевірки інформації будь-яка брехня про вільну англійську чи досвід роботи у складних IT-програмах випливе під час першого ж тестового завдання. Це не тільки зіпсує репутацію, а й закриє двері до цієї компанії назавжди. Краще щиро зізнатися у відсутності досвіду, але підкреслити свою готовність навчитися всього за лічені дні.
Відсутність зворотного зв’язку
Фінальна частина розмови, коли рекрутер запитує: “У вас є питання до нас?”, часто стає провальною. Фраза “Ні, мені все зрозуміло” — це ознака пасивності, що для енергійної Одеси взагалі не характерно. Розумні та влучні питання про структуру команди чи майбутні завдання показують ваш інтелект. Це ваш шанс продемонструвати, що ви вже подумки занурені в робочий процес. Співбесіда — це не допит у податковій, а переговори рівних партнерів, де кожна сторона має отримати відповіді на важливі питання. Покажіть, що ви зацікавлені в результаті, і робота буде вашою.
Нагадаємо, ми повідомляли про те, як в Одесі вижити на одну стипендію. Коли краще ходити на ринок, та як можна зекономити студентам на побутових дрібничках.
Також, ми писали про те, як швидко заробити гроші, не витрачаючи час на співбесіди. Та на яких вакансіях можна отримувати зарплату по закінченню робочого дня.
-
Авто1 тиждень agoНова Jawa 730 Twin представлена — фото і подробиці брутального байка
-
Війна1 тиждень agoпро знищення «Шахедів»: Українські дрони-перехоплювачі дають високі результати
-
Війна1 тиждень agoНа фронті – 40 боїв від початку доби, найгарячішим є Покровський напрямок
-
Події1 тиждень agoМЗС Литви попросить заборонити в’їзд грузинському реперу, який виступав у Росії та Криму
-
Війна1 тиждень agoросісни повідомили про приліт по Брянську — деталі
-
Політика1 тиждень agoДо Києва 24 лютого приїдуть іноземні гості на рівні лідерів держав і міністрів
-
Політика1 тиждень agoКремль представить «енергетичне перемир’я» як поступку на майбутніх перемовинах
-
Усі новини6 днів agoНайкращий знак Зодіаку — з ким хочуть бути абсолютно всі
