Одеса
Як війна вплинула на гумор в Одесі – чи можна повернути жарти після війни
Георгій Делієв та Борис Барський на Гуморині в Одесі. Фото: УНІАН/Кравцов Олексій
Одеса — це місто, де гумор завжди був частиною життя. Навіть у найскладніші часи одесити не втрачають здатності жартувати та дарувати радість іншим. Але останніми роками через пандемію та війну традиційні святкування 1 квітня Гуморини перестали проводитися. Чи можливо повернути традицію в повному обсязі та яку роль гумор відіграє в житті українців сьогодні?
Про це журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з директором театру “Маски” Борисом Барським.
Читайте також:
— Що для вас 1 квітня?
— Якщо чесно, я щасливий, що ми маємо таке свято. Я був би щасливий ще більше, якби таких свят було більше в Одесі, як раніше. Ми проводили фестиваль-комедіаду, і він випадав саме на 1 квітня. До нас з’їжджалися коміки, клоуни з усієї земної кулі, 30-35 країн приїжджало. Ми виходили до міста, і це була свобода. Це повітря, яким ти міг дихати на повні груди, посміхатися. До кінця дня у мене боліло обличчя, я вже не міг. Хочу, щоб це все до нас повернулося.
— Незважаючи на війну, ви щоразу щось організовуєте. Чи планується перфоманс цього року?
— Так, першого ми обов’язково вийдемо в місто. Кожен рік ми виходили, навіть під час коронавірусу, обіймалися з усіма, і ніхто не захворів. Цього року теж о першій годині дня обов’язково з’явимось або на Дерибасівській, або у Міському саду. Там буде багато сюрпризів. Про один з них я можу вже сказати. У нас є акція, ми проводимо її в TikTok. Є багато людей, які знаходяться в інших містах, в інших країнах. І вони мають матеріальну можливість придбати квитки в наш театр, але фізично не мають можливості потрапити в нього. А в Одесі є багато людей, які хотіли б прийти в театр, але не мають фінансових можливостей. Нам пишуть, надсилають гроші, ми купуємо ці квитки. І ось 1 квітня ми підемо по Дерибасівській і роздамо ці квитки. І знімати це будемо, тому що потрібно бачити щасливих людей, які отримують маленькі подарунки, навіть маленький, але ковток позитиву. А ми знаємо, як зробити людей щасливими.
— Як ви гадаєте, під час війни наскільки важливим є свято гумору?
— Під час війни, я думаю, загалом будь-який позитив дуже важливий, бо ми живемо у двійковому світі. Є добро, є зло, є чорне, є біле, є день, є ніч. І у нас дуже багато чорного. Останні три роки просто стільки негативу на нас впало. Ми помітили за глядачем, наскільки вони скучили за святом. Тому потрібно хоча б на годину відволіктися від того, що відбувається. І це, я думаю, дуже важливо. Навіть просто згадуючи, наприклад, історію. Під час Другої світової війни їздили бригади, просто виїжджали на фронти. Там були Тарапунька та Штепсель та багато інших. Вони несли радість, трошки вливаючи у серця людей позитив. Це важливо.
— Є приказка, що гумор лікує та продовжує життя. Як ви вважаєте, наскільки це правда?
— Я думав, що це я вигадав. Наш гумор лікує та життя продовжує. Це у нас у кожній рекламній заставці, скрізь звучить. А я ще кажу, що ми вміємо робити людей щасливими. Справді, гумор лікує. Я багато літератури читав із цього приводу. І навіть є такі випадки, коли люди вже в критичному стані, коли ніякої впевненості в тому, що ця людина виживе, але вона раптом починала сама з себе сміятися, і все. І я мав таке. У 1995 році ми знімалися в Москві в партизанському загоні, партизанів грали. Делієв натиснув у машині на гальмо, а ми з Комариком стояли, я перелетів і два ребра зламав. Потім у мене питали за день, чи боляче. Я говорив, що тільки коли сміюсь. Ось сміятися було боляче, а так нічого, нормально.
— Чи змінилося щось у глядачах за три роки?
— Я думаю, що змінилося у кожної людини, яка перебуває тут. Дуже багато людей поїхали. Для них усе трохи не те, вони збоку за цим спостерігають. Я звертаю увагу на глядачів. І я так зрозумів, що ми всі перетворюємось певною мірою на філософів. Починаємо розуміти, що вчора не повернеш, вчора вже немає. А завтра може не настати будь-якої миті. І тому потрібно насолоджуватися кожною миттю. Ми живемо сьогодні, тут, зараз і насолоджуємося миттю. Коли в Одесі були перші вибухи, відразу припинявся продаж у театрі. Ми розуміли, що все, глядачів не буде. Вже день, два, три, а люди ще не йдуть. Зараз ми дивимося: так, бабахнуло 20-го числа, а у нас 22-го чи 23-го спектакль. Я дивлюся, продаж іде. Нормально, люди купують квитки. Значить, вони живуть тут і зараз, сьогодні. Це щасливі люди.
— Як ви вважаєте, чи можна буде повернути клоунаду після війни на вулиці Одеси?
— Я думаю, що так, бо нас підтримували дуже багато людей, які перебувають у інших містах, інших країнах. Ось є Соломея театр у Берліні й ще багато інших дуже хороших друзів. Вони дуже багато донатять грошей і беруть участь, підтримують. Тому я думаю, що це все збережеться.
— Чи є такі друзі, які навпаки відвернулися?
— Є такі, яких я просто стер зі своєї пам’яті, з пам’яті свого телефону. Навіть не хочу про них згадувати. Їх немає, їх не існує.
— Кого б ви запросили на клоунаду після війни першого? Які плани?
— Обов’язково Юджина Чапліна та всіх наших друзів, які приїжджали щороку. Вони обов’язково тут будуть.
— Яким ви бачите майбутнє України після війни?
— Це я на кожній виставі розповідаю, що народ, який не розучився сміятися, перемогти неможливо. Це правда неможливо, оскільки країну захищають троє. Це Інок, Блазень і Воїн. Ось іноки — це наші волонтери, у нас надзвичайно згуртований народ. Найкрасивіші жінки, наймужніші чоловіки. Ось як таку країну можна перемогти? Блазні — це ми. Ми не дамо людям розучитися сміятися. І наші воїни просто незвичайні. Я думаю, що нам пощастило. Й Україна дуже швидко розквітне, якщо отримаємо з них репарації. І всі країни нам допоможуть — а я певен, що вони допоможуть. Прийде ще час, побачите. У мене чуйка краща, ніж у Януковича. Ось настане час, вони ще проситимуться до нас. Навколо нас буде Європейський Союз. А ми будемо в центрі цього раю.
Попри всі випробування, гумор залишається невід’ємною частиною українського духу. Одеса — це не лише місто біля моря, а й столиця сміху, яка готова знову стати осередком радості та свободи. Адже сміх лікує, надихає та дає сили жити. І допоки українці вміють сміятися, їх неможливо перемогти.
Раніше ми писали, про Одесу очима містян, думки розділилися від захоплення до критики. А також про те, як розіграти коханого 1 квітня.
Одеса
У Криму посилена мобілізація: наслідки для Одещини та України
Військові РФ. Фото ілюстративне: rbc.ua
Росія готує мешканців окупованого Криму до відправки на передову вже з квітня. Попри посилений призов, ворог не може посилити свої позиції в морі через брак фахівців. Водночас українські дрони продовжують системно нищити “очі” окупантів на півострові.
Про це в ефірі “Ми-Україна” розповів речник Військово-морських сил Дмитро Плетенчук, передає Новини.LIVE.
Мобілізація кримчан
Ситуація з призовом у Криму стає дедалі жорсткішою. Окупанти планують кидати кримчан у прямі бої, що є частиною їхньої давньої стратегії. Кількість загиблих жителів півострова у лавах армії РФ уже давно вимірюється сотнями, і ця інформація є відкритою. Окупанти просто продовжують свою звичну тактику використання місцевого населення як розхідного матеріалу.
“На жаль, імперська політика завжди зводиться до того, що воювати руками з корених”, — підкреслив Дмитро Плетенчук.
Такий підхід росіяни раніше випробували на бурятах, яких використовували як “таран”. Тепер аналогічна доля чекає на призовників з окупованого півострова, Херсонщини та Запоріжжя.
Читайте також:
Поповнення флоту РФ
Попри активний призов, нові мобілізовані навряд чи з’являться на бойових кораблях Чорноморського флоту. Морська справа потребує тривалого та дорогого навчання, на яке у ворога немає часу, тому більшість кримчан опиняться у звичайних мотострілецьких підрозділах.
“Якщо вони мають чорну діру у вигляді Чорноморського флоту, який фактично не виконує ніяких завдань, окрім того, що раз-два на місяць обстрілювати територію України з кількох кораблів, в принципі, сенсу в цьому теж немає”, — зазначив речник.
Навіть постійна зміна штату та підготовка нових кадрів не здатні змінити критичну ситуацію для окупаційного контингенту в Криму чи Новоросійську. Флот залишається малоефективним і відрізаним від основних бойових завдань.
Полювання на радари
Останні удари українських дронів по об’єктах у Криму є частиною системної роботи з ослаблення оборони ворога. Головною ціллю ЗСУ стають “очі” окупантів — коштовні радіолокаційні станції, які прикривають військові бази.
“Ні для кого не є таємницею, що після того, як зменшується кількість засобів радіолокаційного огляду, радарів безпосередньо, починає зменшуватися кількість цілей, які вони прикривали”, — пояснив Плетенчук.
Оскільки така техніка та фахівці для неї є “штучним товаром”, ворогу стає все важче відновлювати захист. Це відкриває шлях для нових точних атак, результати яких ми регулярно бачимо на відео.
Нагадаємо, ми повідомляли про те, що українські військові завдали ударів по об’єктах у Севастополі. Під вогнем опинилися підприємства, пов’язані з ремонтом систем ППО. Йдеться про інноваційний центр підприємства “Граніт”, що входить до російського концерну “Алмаз-Антей”. Також уражено місця розміщення російських військових. Втрати ворога ще уточнюються.
Також ми писали про те, що Україна активізувала контратаки на півдні країни. За оцінкою аналітиків, ці дії можуть зірвати підготовку Росії до великого наступу навесні та влітку. Найактивніші бої тривають у Запорізькій області. Водночас російські війська продовжують перекидати туди підкріплення і намагаються просуватися до важливих позицій.
Одеса
В Одесі бригаду екстреної медичної допомоги взяли у заручники
Машина екстренки. Фото ілюстративне: Новини.LIVE
В Одесі бригада екстреної медичної допомоги №26 потрапила в небезпечну ситуацію. Родич пацієнтки зачинив двері і погрожував медикам. На місце викликали поліцію, службу охорони та психіатричну бригаду. Лише спільними діями вдалося уникнути трагедії.
Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Одеської області.
Медики в заручниках
В Одесі стався страшний інцидент з медиками “швидкої”. Бригада прибула на виклик через непритомність пацієнтки. Проте син жінки заблокував вхід і не дозволяв медикам вийти з квартири. Під час перебування всередині він погрожував “самосудом”, відправити “на нуль” та мобілізацією.
“В Одесі стався кричущий випадок. Чоловік, прикриваючись статусом “військового”, неодноразово погрожував диспетчерам 103, а згодом — взяв у заручники бригаду ЕМД №26, яка прибула на виклик до його матері”, — йдеться у дописі.
Медики постійно були на зв’язку з диспетчерською службою та керівником медицини катастроф. Вони викликали поліцію, співробітників СОП і психіатричну бригаду. Лише після втручання силовиків бригаду вдалося звільнити.
Читайте також:
Закон про захист
У Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф зазначили, що цей випадок показує, з якими загрозами стикаються працівники швидкої щодня. Закон про посилення відповідальності за напади на медиків досі не ухвалений, що залишає такі ситуації безкарними. Медики повинні рятувати життя, а не ставати заручниками й чути погрози.
“Медики мають рятувати життя — а не ставати заручниками та чути погрози у свій бік”, — підсумували в екстренці.
Зазначимо, два роки тому, 15 березня 2024 року, російські війська завдали подвійного удару по Одесі. Ракети влучили у дитячий табір на Дачі Ковалевського. Унаслідок атаки загинула 21 людина, серед них були медики, пожежники та інші екстрені служби. Ще 74 особи отримали поранення.
Нагадаємо, ми повідомляли про те, що в Одесі в березні збільшується кількість хворих на гострі респіраторні захворювання. Медики кажуть, що це сезонне явище і ситуація не виходить за межі норми. Лікарі закликають не ігнорувати симптоми та звертатися за допомогою до фахівців.
Також ми писали, що в Одесі ліквідували лікарню водників. Заклад приєднали до обласного центру соціально значущих хвороб. Однак в облраді запевняють, що медиків не звільнятимуть, а пацієнти лише виграють від змін. Рішення вже підтримали депутати облради.
Одеса
На Одещині берег сповзає до моря: відео зсуву в Санжейці
Зсув у Санжійці. Фото: скриншот з відео
На Одещині з’явилися нові кадри масштабних зсувів ґрунту в селі Санжійка. Узбережжя продовжує руйнуватися, і обвали стають дедалі більшими. Видно глибокі тріщини та цілі пласти землі, які сповзають до Чорного моря. Хвилі впритул підійшли до схилів і продовжують їх підмивати.
Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на соцмережі.
Зсув у Санжійці
На відео зафіксовано, як великі ділянки берега, вкриті травою, поступово зсуваються вниз. Уздовж узбережжя утворюються східчасті розломи, які з кожним разом стають ширшими. У деяких місцях ґрунт уже відійшов на кілька метрів від основної частини берега.
Санжійка давно відома нестійкими схилами. Тут ґрунт переважно глинистий, тому легко розмивається водою та руйнується під впливом хвиль і опадів. Через це зсуви на цій ділянці трапляються регулярно, але нинішні кадри показують, що процес лише посилюється.
Читайте також:
Загроза для мешканців
Особливу тривогу викликають будівлі, які розташовані майже на самому краю обриву. З кожним новим зсувом ризик для інфраструктури зростає. Подальше руйнування узбережжя є неминучим, особливо за відсутності укріплення берегової лінії.
Цікаві факти про Санжійку
Санжійка — одне з найнестабільніших узбереж Чорного моря. Глиняні кручі тут постійно руйнуються під дією хвиль і підземних вод, тому берег щороку змінюється і відступає. Санжійський маяк не раз переносили вглиб суші через зсуви. Сучасну вежу збудували у 1956 році, і вона досі працює для суден біля Чорноморська.
Місцевість також відома складними морськими умовами — тут зустрічаються дві течії, що створює небезпечні водоверті. Попри небезпеку, Санжійка приваблює туристів і фотографів. Контраст рудих глиняних схилів, зелених трав і синього моря створює незвичайні пейзажі, які часто використовують для зйомок. Водночас відвідувачів закликають бути обережними — підходити до краю обривів або розташовуватися під ними небезпечно через ризик раптових зсувів.
Історія зсувів
Окрім воєнних загроз, південні регіони, зокрема Одещина, десятиліттями ведуть боротьбу з природною стихією — зсувами ґрунту. Найгучніші катастрофи минулого, як-от обвал на Ланжероні у 1861 році чи масштабна руйнація дач у 1918-му, змусили інженерів створити унікальну систему берегоукріплення. Сучасна “Траса здоров’я” — це не просто місце для прогулянок, а величезна гідротехнічна споруда, що тримає місто над прірвою. Проте за межами укріплених зон стихія бере своє: у Чорноморську, Фонтанці та Санжійці море щороку “відкушує” шматки берега разом із дорогами та будинками. Зазначимо, що проблема не обмежується лише цими ділянками — у різні роки подібні зсуви фіксували у Лузанівці, Аркадії, районі Таїрова, а також на 13-й і 16-й станціях Великого Фонтану.
Нагадаємо, у соцмережах з’явилися нові відео із курортного селища Затока на Одещині, яке неодноразово потрапляло під російські обстріли. Кадри опублікували користувачі TikTok. На відео видно пошкоджені будівлі, зруйновані бази відпочинку та майже порожні вулиці. Курорт, який до війни приймав тисячі туристів, нині виглядає тихим і частково зруйнованим.
Також ми писали про те, що у Національному природному парку “Тузлівські лимани”, що на Одещині, з’явилися нові пернаті гості. Після рожевих пеліканів сюди прилетіли й кучеряві. Тут їх часто можна побачити разом із великими бакланами.
-
Суспільство7 днів agoУправління ДАБК вирішило звернутись у прокуратуру через знищення пам’ятки на Французькому бульварі Анонси
-
Політика1 тиждень agoАльянс повністю відданий допомозі Україні
-
Війна1 тиждень agoАеродром Раменське — біля Москви РФ розширює секретну авіабазу
-
Війна1 тиждень agoТретій армійський корпус зірвав спробу масштабного механізованого наступу РФ
-
Відбудова1 тиждень agoJICA передала громадам Запоріжжя та Чернігова 38 одиниць техніки для відновлювальних робіт
-
Події6 днів agoВ ЮНЕСКО відреагували на удар по центру Львова
-
Політика1 тиждень agoДопомога України у війні на Близькому Сході посилить її переговорну позицію
-
Усі новини6 днів agoБорис Бурда — де зараз гравець Що? Де? Коли? і що каже про війну — фото
